Формування у молодших школярів уміння розв'язувати текстові задачі
Розглянемо детальніше методику роботи на кожному з названих ступенів.
Підготовча робота до розв'язування задач того чи іншого виду залежить від того, на який зв'язок між даними і шуканим треба спиратися під час вибору арифметичних дій. Відповідно до цього виконують ряд спеціальних вправ.
У багатьох випадках перед розв'язуванням задач виконують операції над множинами.
Так, ознайомленню з розв'язуванням більшості простих задач повинні передувати вправи на оперування множинами, причому елементами множини мають бути конкретні предмети (палички, геометричні фігури, вирізані з паперу малюнки, самі учні).
Наприклад, до введення простих задач на знаходження суми пропонують вправи на об'єднання множин.
Наприклад. Дістаньте картинки, па яких намальованій білочки. (Діти виконують). На дереві сиділо 4 білочки. До них прибігло ще 2 білочки. Скільки тепер білочок? (Діти лічать малюнки). Ми до 4 додали 2 (показує на малюнки) і дістали 6.
Підготовкою до розв'язування задач на віднімання буде виконання операції вилучення частини даної множини.
Наприклад. На лужку паслося 7 корів. (Діти дістають і викладають малюнки). 3 з них пішли до водопою. Скільки корів залишилося на лужку? (Діти лічать малюнки). Ми від 7 відняли 3 і дістали 4.
Виконання підготовки до розв'язання задач на множення буде виконання операції об'єднання рівно чисельних множин, на ділення - поділ множини на ряд рівночисельних множин.
Наприклад. Пропонується вправа - покладіть по 2 кружки 4 рази. Скільки всього кружків ви поклали?
=8
Учителька роздала учням 15 зошитів по 3 зошити кожному. Скільки учнів одержали зошити?
За допомогою операцій над множинами розкривають зміст виразів "більше на... ", "менше на... ", "більше в кілька разів", "менше в кілька разів", що є підготовкою для введення задач, пов'язаних з поняттям різницевого та кратного відношення. Розглянемо декілька вправ на порівняння під час вивчення дій віднімання і додавання.
1. Вправи на порівняння під час вивчення дій віднімання і додавання.
1) За малюнком замість квадратів у записах поставте знак арифметичної дії
![]()
5 2
2) Запишіть математично

3+4=7
3) У квадратах поставте числа 3, 5 або 8 у записах:
Було
![]()
Прибігло
Стало
На таких вправах відшліфовується розуміння дітьми математичного змісту різних словесних зв'язків між величинами та їх позначень.
Більшість арифметичних задач пов'язана з величинами - довжина, маса, місткість, час, площа. Тому до включення в ту чи іншу задачу нової величини треба ознайомити дітей із цією величиною. Причому дітям корисно для подальшої роботи записувати значення деяких величин в окремий зошит чи блокнот (ціни на окремі товари, швидкості різних видів транспорту, відстані між містами, найближчими селищами).
Арифметичні дії під час розв'язування багатьох задач вибирають на основі зв'язків, які існують між величинами. Щоб у процесі вибору дій діти використовували і усвідомлювали ці зв'язки, треба розкрити зв'язки між величинами, розв'язуючи задачі на основі їх конкретного змісту.
Наприклад, нехай потрібно розв'язати задачу: "Купили 3 конверти по 60 к. за штуку. Скільки заплатили грошей?" Для розв'язання цієї задачі використовують знання зв'язку: коли відомо ціну товару і його кількість, то можна знайти вартість дією множення.
Щоб учні засвоїли той або інший зв'язок, треба організувати цілеспрямовані спостереження. Так, щоб розкрити зв'язок між ціною, кількістю і вартістю, доцільно організувати екскурсію в магазин, де учні ознайомляться з ціною, запишуть ціни деяких товарів в свої довідники і спостерігатимуть процес купівлі-продажу. Потім на уроці складуть ряд простих задач на знаходження вартості за відомою ціною і кількістю, розв'яжуть їх спираючись на знання конкретного змісту дії множення. Розглянувши розв'язання, учні помітять, що коли відома ціна і кількість, то вартість знаходять дією множення. Пізніше ці знання учні використовуватимуть під час розв'язування задач.
Провівши відповідну підготовчу роботу, можна перейти до ознайомлення дітей з розв'язуванням задач розглядуваного виду.
Саме на цьому другому ступені навчання розв'язування задач, доцільно дотримуватися таких етапів у методиці роботи над задачею:
І - ознайомлення із змістом задачі;
ІІ - шукання розв'язання задачі;
ІІІ - розв'язання задачі;
ІV - перевірка розв'язку задачі і формулювання відповіді.
Ці етапи органічно пов'язані між собою, і роботою на кожному з них на цьому ступені керує переважно вчитель [5,18].
Розглянемо докладніше методику роботи на кожному етапі.
І). Ознайомлення із змістом задачі.
Усвідомлення змісту задачі - необхідна умова її розв'язання. "Учень не повинен приступати до розв'язування задачі, не зрозумівши її умови. Тому ознайомлення із змістом задачі містить власне опанування її змісту і перевірку усвідомлення його дітьми.
Учень ознайомиться із задачею з слів учителя або самостійно. Ступінь самостійності учнів залежить від рівня їхньої підготовленості і мети розв'язання задачі. Приступаючи до розв'язування задачі, важливо сприйняти її в цілому, а потім вже розбивати на окремі частини.
При фронтальному ознайомленні вчитель читає або переказує задачу двічі. Першого разу читають з метою ознайомлення з її змістом у цілому. Другого разу задачу читають частинами і так, щоб кожна частина містила певну смислову "одиницю" тексту. Поділ задачі па частини здебільшого передбачає виділення окремих числових даних. Під час другого читання нових задач доцільно на дошці записувати умову.
Читаючи задачу, вчитель паузами та інтонацією виділяє числові дані, слова, що визначають вибір дії та запитання задачі. Емоційне забарвлення голосу допомагає учням уявити ту життєву ситуацію, про яку йдеться в задачі. Тому, слухаючи задачу, дітям не варто стежити очима за текстом підручника. Якщо в задачі є мало відомі дітям терміни, то їх слід пояснити заздалегідь, застосовуючи при цьому предмети ілюстрування або рисунки.
Щоб перевірити, як учні усвідомили умову задачі, вчитель задає учням запитання (за змістом окремих частин) або пропонує переказати всю задачу.
З метою активізації контрольного повторення задачі слід іноді наперед поставити перед учнями те або інше завдання.
Наприклад.
"Послухайте задачу, повторіть вголос її запитання...
Прочитайте задачу самостійно і скажіть, що нам відомо про..."
Розглянуті вимоги стосуються і самостійного читання задач учнями. Діти повинні засвоїти, що в процесі читання треба запам'ятати або виписати числові дані, виділити запитання задачі і найбільш важливі слова, які стосуються даних і шуканого числа, а також з'ясувати незрозумілі слова.
Для сприймання задачі в процесі читання важливу роль відіграє правильна постановка логічного наголосу, особливо в запитанні задачі. Виділення різних слів веде до зміни характеристики заданої ситуації. Гак запитання: "Скільки червоних кружечків вирізав Андрійко?" можна прочитати з чотирма відтінками:
Скільки червоних...? (а не іншого кольору)
Скільки... кружечків...? (а не інших фігур)
Скільки... вирізав...? (а не накреслив)
Скільки... Андрійко? (а не хтось інший)
Якщо характеристика ситуації, визначена запитанням, збігається з тією, яка є в умові, то таке читання сприяє кращому розумінню задачі.
Розвитку вміння правильно ставити логічний наголос допомагають завдання на зразок такого:
прочитай запитання по-різному;
першого разу виділи таке слово, щоб запитання відповідало першій умові;
другого разу виділи слово, щоб запитання відповідало другій умові і т, д.
1. Умова
Оля вирізала 8 зелених кружечків, а Наталя на 2 більше.
Запитання
Скільки зелених кружечків вирізала Наталя?
2. Умова
Миколка вирізав 5 трикутників, 3 квадрати, а зелених кружечків стільки, скільки трикутників і квадратів разом
Запитання
Скільки зелених кружечків вирізав Миколка?
Скільки трикутників і квадратів вирізав Миколка?
3. Умова
Оленка вирізала 10 зелених і синіх кружечків. Синіх кружечків вона вирізала 6.
Запитання
Скільки зелених кружечків вирізала Оленка?
4. Умова
Вітя накреслив і зафарбував на аркуші 8 зелених кружечків. Кілька кружечків він вирізав для аплікації. На аркуші залишилося 3 кружечки.
Запитання
Скільки кружечків вирізав Вітя для аплікації?
В учнів слід поступово виховувати таку навичку:
при першому читанні задачі треба уяснити ситуацію, яка в ній описується, і обов'язково виділити запитання;
при другому читанні намагатися виділити в умові те, що відповідає запитанню [15,245].
2). Аналіз задачі і складання плану її розв'язання.
Учень може успішно розв'язати задачу, якщо розумітиме значення слів і виразів, з яких їх побудовано. На початку навчання і при розгляді нових задач усвідомлення значення слів та зв'язків між величинами досягається через відтворення тієї реальної проблемної ситуації, моделлю якої є задача. Дедалі частіше застосовується вербальний (словесний) аналіз задачі.
Для з'ясування життєвого змісту задачі використовується предметне моделювання, інсценування, практичне виконання дій, наочні посібники. Моделюванням є мислене відтворення ситуацій.
Розглянемо на прикладі предметне моделювання.
Задача
Хлопчик спіймав 6 рибок.2 найменші рибки він випустив у річку. Скільки рибок залишилося у хлопчика?
Обладнання: відерце і зображення рибок, вирізане з наперу.
Учитель: У задачі сказано, що хлопчик впіймав 6 рибок. Покладемо їх у відерце. (Показує 6 рибок і кладе у відерце). Далі сказано, що дві найменші рибини він випустив у річку. (Вчитель виймає з відерця 2 рибки). Що треба взнати? (Відповідь). Яку треба виконати дію, щоб взнати скільки рибин залишилося у відерці?
Моделювання привело до виконання операцій над предметною множиною, проте остачу визначають не безпосередньо перелічуванням предметів, а за допомогою дії віднімання.
Вербальний аналіз в широкому розумінні містить семантичний аналіз і знаходження способу розв'язування задачі. Суть семантичного аналізу полягає в тому, що на основі аналізу тексту задачі визначають окремі значення величин, а також відношення, які їх зв'язують. Таким аналізом передбачається:
поділ задачі на частини, кожна з яких є словесним завданням певного елемента задачі;
визначення слів-ознак, що характеризують відношення між величинами, а отже і відповідну арифметичну дію.
Під час аналізу треба з'ясувати, скільки величин розглядається в задачі та які вони мають значення. Задавання кожного значення величини складається з трьох частин:
назви величини;
зазначення особливості певного значення;
числового значення, якщо воно відоме.
Якщо числове значення не задано, то воно є невідомим, і якщо, крім того, до завдання цього невідомого значення входить запитання "Скільки?" чи вимога "Знайти", то це значення шукане [55,8].
Задача
Бригада буровиків за перше півріччя пробурила свердловин загальною довжиною 4900 м, а за друге - 3850 м. Скільки всього метрів свердловин пробурила бригада за рік?
У задачі йдеться про три значення величини., а саме довжини свердловин. Вона, відповідно, поділяється на три групи слів, кожна з яких є словесним завданням окремого значення величини.
Так перша група слів: "Бригада буровиків за перше півріччя пробурила свердловин загальною довжиною 4900 м" - є словесним завданням відомого значення величини і складається з трьох частин:
"Довжина" - назва величини.
"Бригада буровиків пробурила за перше півріччя свердловин" - вказівка про особливість даного значення величини.
"4900 м" - числове значення величини.
Друга група слів "... а за друге - 3850 м" - є також завданням відомого значення величини, але це завдання вже неповне. Тут не названо величину. Проте з контексту задачі і з найменування величини зрозуміло, що назва її та сама - "довжина".
Третя група слів: "Скільки всього метрів свердловин пробурила бригада за рік?" - с завданням невідомого значення величини. Слово "метр" свідчить про те, що назва цієї величини - "довжина". Особливість величини виражено словами "... свердловин пробурила бригада за рік". Вимогу знаходження числового значення виражено запитанням "Скільки?". Отже, це невідоме значення величини і є шуканим.
У цій задачі слово "всього" є словом-ознакою, яке визначає операцію об'єднання, а отже і дію додавання.
Окрім того, одним із прийомів, які допомагають дітям виділити величини, дані і шукані числа, установити зв'язки між ними, належить ілюстрування, розбір складання плану [13, 20].
Ілюстрування задачі - це використовування засобів наочності для виділення величин, які входять в задачу, встановлення зв'язків між ними. Ілюстрування може бути предметне або схематичне. Предметне ілюстрування було вище описане.
Схематичне ілюстрування слід використовувати в усіх початкових класах. Схематичне ілюстрування використовують паралельно із предметним, це короткий запис задачі. У короткому записі фіксують у доступній для огляду формі величини, дані і шукані числа, а також деякі слова, які показують, про що йдеться в задачі: "було", "поклали", "стало" тощо і слова, які позначають відношення: "більше", "менше", "однаково".
Умову задачі можна коротко записати в таблиці або без неї, а також у формі креслення. Розглянемо приклади:
Задача
Дівчинка зірвала 5 ромашок., а дзвіночків на 3 більше, ніж ромашок. Скільки дзвіночків зірвала дівчинка?
Цю задачу можна записати коротко:
Р. - 5 к.
Дз. - ?, на З к. більше. Це структурний запис задачі.
Задача
Від дошки завдовжки 12 дм відрізали для ремонту шпаківень кусок завдовжки 7 дм. Скільки дециметрів дошки ще залишилося?
| Було | 12 дм |
| Відрізали | 7 дм |
| Залишилось | ? |
Це таблична форма запису задачі.
У короткому записі задач назви предметних дій (купили, продали, відрізали, було, залишилося) краще записувати повним словом.
Пізніше учні вчаться записувати подібні задачі в стовпчик коротко:
Зібрали - 6 я.
Віддали - 2 я.
Залишилось - ?
Якщо предмети, про які йдеться в задачі, відрізняються певною ознакою, то в короткому записі слід вказувати як ознаку, так і предмет.
Задача
Дівчинка вирізала 6 зелених кружечків, а синіх в 2 рази більше. Скільки синіх кружечків вирізала дівчинка?
Зелених - 6 кр.
Синіх - ?, у 2 р. більше.
Для одного і того самого виду задач не обов'язково застосовувати єдину форму короткого запису. Краще, щоб учні звикали до думки, що коротко задачу можна записати по-різному.
Задача
У бідоні 6 л молока, а в каструлі 2 л молока. Скільки літрів молока в бідоні каструлі разом?
Б.
- 6л.
?
К. - 2л.
Для схематичного запису задач на знаходження суми впроваджується фігурна дужка.
Багато задач можна ілюструвати кресленням.
Задача
Довжина відрізка АВ 2 см. Він в 5 разів коротший за відрізок КМ. Знайти довжину відрізка КМ.

Ілюстрацію у вигляді креслення доцільно використовувати під час розв'язування задач, в яких дано відношення значень величин (більше, менше, стільки ж).
Будь-яка з названих ілюстрацій тільки тоді допоможе учням знайти розв'язок, коли її виконають самі діти, оскільки тільки в цьому разі вони аналізуватиму задачу самостійно. Отже потрібно вчити дітей виконувати ілюстрації. Під час ознайомлення із задачею нового виду діти коротко записують її під керівництвом вчителя спочатку, а потім самостійно.
Розглянемо, як можна навчити коротко записували задачу.
Задача
Рибалка спіймав 10 карасів, а окунів на 8 штук більше. Скільки штук окунів спіймав рибалка?
Яких риб спіймав рибалка? (окунів, карасів)
Запишемо коротко: К. - карасі, Ок. - окуні, (записують на дошці, в зошитах)
Чи відомо скільки штук карасів спіймав рибалка? (10 карасів)
Запишемо в першому рядку 10 шт. (записують)
Чи відомо скільки окунів спіймав рибалка? (Ні)
Але що відомо про число окунів? (їх на 8 штук більше, ніж карасів)
Запишемо "на 8 шт. більше" (записують)
Про що треба дізнатися?
Скільки штук окунів спіймав рибалка?
Як це записати? Поставити справа напроти запису "окунів" знак питання.
Дістанемо запис:
К. - 10 шт.
Ок. - ?, на 8 шт. більше.
Тепер, використовуючи ілюстрацію, учні повторюють задачу. Під час повторення діти мають пояснити, що показує кожне число і про що треба дізнатися в задачі. Наприклад, число 10 показує скільки карасів впіймав рибалка, число 8 показує на скільки більше окунів спіймав рибалка. У задачі треба дізнатися, скільки окунів спіймав рибалка [5, 194].
Ознайомлюючи учнів із задачами нового виду, вчитель повідомляє, яку ілюстрацію краще використати.
У процесі розгляду ілюстрацій деякі діти знаходять розв'язок задачі, тобто вони вже знають, яку дію треба виконати, щоб розв'язати задачу. Проте частина дітей може встановити зв'язки між даними і шуканим і застосувати певну арифметичну дію лише за допомогою вчителя. У цьому разі вчитель проводить спеціальну бесіду, яку називають розбором задачі.
У процесі розбору задачі нового виду вчитель повинен в кожному окремому випадку поставити дітям запитання так, щоб навести їх на правильний і свідомий вибір арифметичних дій.
Наприклад, розв'язуючи задачу "На ставку плавало 12 гусей, а качок на 5 більше. Скільки качок плавало на ставку?" - доцільно поставити такі запитання:
Що означає, що качок на 5 більше? (Що їх стільки ж, скільки гусей, та ще 5) [5,185]
То яку дію потрібно виконати? (Додавання)
Учнів слід поступово привчати до короткого запису. У 2 класі учні наслідують зразок запису учителя. Як самостійну роботу на уроці можна практикувати запис даних у схему. Вдома другокласники розв'язують задачу без короткого запис.
У 3-4 класах учитель не тільки дає зразки та опорні схеми коротких записів, а й ознайомлює дітей з деякими рекомендаціями щодо їх виконання.
Учні повинні знати, що в короткому записі треба використовувати слова, які визначають дію або залежність між даними і шуканою величиною. Зв'язні між собою дані слід записувати в одному рядку. Невідомі дані або запитання задачі позначають знаками запитання.
Короткий запис задачі - це засіб навчання, а не складова частина програми з математики. Тому при проведені контрольних робіт не можна вимагати від учнів, щоб вони робили короткий запис задачі [14,25].
Мета використання ілюстрації - виявити величини, про які йдеться в задачі, та з'ясувати зв'язки між ними. Про це говорилося вище. Хочеться ще зазначити, що предметна ілюстрація допомагає створити уявлення про життєву ситуацію, сприяє правильному вибору дій. На початку навчання, щоб учні могли побачити зв'язок між даними числами і шуканими, іноді не досить лише демонструвати наочні посібники. Треба, щоб кожен учень сам виконував операції з дидактичним матеріалом. Такими операціями можуть бути розкладання паличок, кружечків, малювання кружечків, дії з смужками паперу.
Особливо потрібні предметні операції під час розгляду задач на знаходження невідомого компонента арифметичної дії.
Під час ознайомлення із задачею нового виду використовують яку-небудь одну ілюстрацію, але в деяких випадках буває корисно проілюструвати задачу як предметно, так і схематично. В свою чергу схематичне зображення якого-небудь виду задач не обов'язково повинно мати єдину форму. При нагоді варто показати дітям різні форми короткого запису однієї і тієї самої задачі чи задач одного виду.
У знаходженні залежності між запитанням задачі і даними полягає інтерес дітей до процесу розв'язування задач, а це сприяє розвитку їхнього мислення. Тому недоцільно намагатися якомога частіше розкривати зв'язки в задачах за допомогою короткого запису чи застосування іншої наочності.
Розв'язувати задачі з використанням короткого запису слід у таких випадках:
при початковому розв'язуванні простих задач, коли цей процес є переходом від операцій над множинами предметів до арифметичних дій над натуральними числами;
при розв'язуванні простих задач з метою формування в учнів уявлення про структуру задачі;
при використанні задач на формування математичних понять, ознайомлення учнів з елементами арифметичної теорії чи залежності між величинами;
при початковому ознайомленні учнів із задачею нового виду, а також тоді, коли багато учнів не можуть самостійно розв'язати задачу.
Пам'ятка вказівка щодо розв'язування задач.
Прочитай задачу і уяви, про що в ній йдеться.
Повтори умову і запиши коротко.
За коротким записом поясни, що означає кожне число і яке запитання задачі.
Поміркуй, що потрібно знати, щоб відповісти на питання задачі.
Чи можна розв'язати задачу відразу?
Якою арифметичною дією?
Запиши розв'язання.
Запиши відповідь.
3) Розв'язання задачі.
Прості задачі розв'язуються вибором однієї з дій додавання, віднімання, множення, ділення. Задачі розв'язуються усно або письмово. Усно - це без запису арифметичних дій у зошит, а письмово - із записом у зошиті дій. У початкових класах учні розв'язують задачі і усно, і письмово.
Перші два етапи роботи над задачею (ознайомлення із змістом, аналіз задачі) в основному збігаються при усному і письмовому розв'язанні. Застосування наочності чи короткого запису задачі, спосіб і повнота фронтального аналізу задачі визначається не формою, а змістом та метою її розв'язання.
Для усною розв'язання використовуються задачі з підручників, а також задачі підібрані вчителем. Числові дані задач для усного розв'язування добирають з концентру першої сотні або круглі числа в концентру тисяча Усне розв'язування задач проводиться в умовах ігрових ситуацій. Зручна для цього гра в "магазин", ігри на відгадування чисел.
Наприклад
"Я задумала число. Коли його зменшити в 3 рази, то дістанемо 20. Яке число я задумала?"
Задумали число. Коли його збільшили на 25, то дістали 75. яке число задумали?
Оля прийшла в магазин і купила ручку ціною 2 грн. і зошит ціною 70 коп. Яка вартість покупки? (Скільки грошей заплатила Оля за покупку?)
Також проводиться письмове розв'язування. Письмове розв'язання: пояснення розв'язання можуть мати поєднання - коментований запис розв'язку. Учні записують розв'язання (арифметичні дії), а пояснення ходу розв'язання - усно [15,274].
При письмовому розв'язуванні можливі такі форми роботи:
один учень записує і пояснює розв'язування біля дошки, а інші в своїх зошитах;
один учень записує розв'язування на дошці, а інші з місця коментують його записи;
один учень коментує розв'язання, яке він записує у своєму зошиті, а решта учнів записують розв'язання самостійно, контролюючи учня, що його коментує. Коли хтось із учнів не знає розв'язання, то користується допомогою коментатора;
учні самостійно записують розв'язання задачі (учитель допомагає окремим учням, з'ясовує, чи свідомо вони обрали ту чи іншу арифметичну дію) [14,125].
IV етапом в роботі над задачами є етап перевірки розв'язання і формулювання відповіді.
Перевірка розв'язання та обґрунтування доведень є складовою частиною і характерною рисою математичної діяльності. Учні початкових класів не відчувають потребу в обґрунтуванні своїх суджень. Тому перевірку розв'язання задачі вони сприймають лише як вимогу [13,28].
Перевірити розв'язання задачі - це з'ясувати, правильне воно чи ні. Для вчителя цей процес є засобом виявлення прогалин у знаннях учнів, а в поєднанні з аналізом та оцінкою - засобом виховання інтересу до вивчення математики. Проте така перевірка не вичерпує всієї проблеми. Треба поступово виховувати у дітей почуття необхідності самоперевірки, ознайомлювати їх із найбільш доступними прийомами перевірки. З цією метою слід проводити бесіди, в яких аналізувати допущені учнями помилки. Під час таких бесід розкривати особливість математики як науки, її роль в житті кожної людини; розповідати, як учені-математики та інші фахівці дбають про правильність результатів; показувати, до яких негативних результатів можуть привести допущені в розв'язанні задачі помилки.
Розглянемо прийоми перевірки правильності розв'язування задач та питання методики формування у молодших школярі" уміння застосовувати їх.
У 1-4 класах доцільно поступово запроваджувати такі прийоми перевірки;
порівняння результату, який дістати учні в процесі розв'язання задачі із відповіддю вчителя;
встановлення відповідності результату і умови;
розв'язування і складання обернених задач, попередня прикидка числових меж шуканого результату.
Звірення відповіді.
Цей метод поширений в учнів старших класів, коли вони зрівнюють своє розв'язання задачі із відповіддю вміщеною у кінці підручника. Якщо відповіді однакові, то учень робить висновок, що завдання виконане правильно, а якщо ні, то шукатиме помилку.
У підручниках для 1-4 класів відповіді до задач не вміщено, але молодших школярів потрібно навчити звіряти результат з тим, що дає вчитель. Самостійне виправлення помилки свідчить про те що учень зміг проаналізувати умову і запитання задачі, встановити необхідні зв'язки.
Залежно від конкретної поставленої мети, відповіді можна давати як до початку розв'язання, так і після. Якщо учень припустився помилки, то слід під час міркування дати Йому змогу, щоб він самостійно чи за допомогою вчителя знайшов правильний шлях розв'язання.
Встановлення відповідності результату і умови.
Це найбільш загальний прийом перевірки для незведених задач. Суть його полягає в тому, що відповідно до опису подій, про які йдеться в задачі, учні виконують необхідні дії над заданими і знайденими числами. Якщо після виконання дій дістають число, яке є в умові, то вважають, що задачу розв'язано правильно.
Задача
У Наталі було кілька цукерок. Коли вона віддала подрузі 7 цукерок, в неї залишилося 9 цукерок. Скільки цукерок було у Наталі? (Відповідь: 16 цукерок).
Перевірка. У Наталі було 16 цукерок.7 цукерок вона віддала подрузі. Віднімемо 7 від 16, буде 9. у Наталі залишилося 9 цукерок. Отже, задачу розв'язано правильно.
Складання і розв'язування обернених задач.
Це один із видів творчої роботи, який водночас є прийомом перевірки. Вважають, що задачу розв'язано правильно., якщо при розв'язуванні оберненої дістають те число, яке було задано в умові вихідної задачі.
Цей спосіб вводиться тільки в 3 класі. Він застосований до будь-якої задачі, аби обернена задача була посильна дітям, а тому їм треба назвати, яке число брати шуканим в оберненій задачі. Не слід думати, що цей спосіб підходить до перевірки всіх задач тому, що він важкий і громіздкий.
Справді, треба скласти задачу, а потім розв'язати її, причому обернена задача може бути важчою, ніж задана. Проте в багатьох випадках дуже корисні самі вправи на складання і розв'язування обернених задач, оскільки вони допомагають з'ясувати зв'язки між величинами, які входять в задачу. Тому доцільно цим способом перевіряти розв'язок усіх простих задач.
Задача
18 л соку розлили в 6 банок порівну. Скільки літрів соку налили в кожну банку? (З л)
Перевірка:
У 6 однакових банок налили по 3 л соку в кожну. Скільки літрів соку використали (налили)? Помножимо 3 на 6 і дістанемо 18. Отже, задачу розв'язано правильно.
Прикидка відповіді.
Тут мається на увазі встановлення певних орієнтирів для відповіді.
Задача
З мішка взяли 36 кг моркви, після чого в мішку залишилося 17 кг. Скільки кілограмів моркви було в мішку?
Учитель: Скільки взяли моркви? (36 кг). Чи залишилась у мішку ще морква? (залишилась). У мішку було моркви більше чи метне 36 кг? (більше). Отже, у відповіді задачі має бути число, більше ніж 36 [32].
Задачі у початковому курсі математики розв'язують окремими