Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку

Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку

Дипломна робота на тему:

“Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку"

Содержание


Вступ

1. Проблеми здоров'я дітей молодшого шкільного віку

1.1 Вікові особливості фізичного і психічного розвитку молодших школярів

1.1.1 Фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку

1.1.2 Психічний розвиток молодших школярів

1.2 Розвиток координації рухів у дітей молодшого шкільного віку

2. Завдання, методи і організація дослідження

2.1 Завдання дослідження

2.2 Методи дослідження

2.3 Методи дослідження рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку

2.4 Методи дослідження фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку

2.5 Методика дослідження рівня продуктивності розумової діяльності

2.5.1 Умови проведення

2.5.2 Порядок вимірювання

2.6 Методи математичної статистики

2.7 Організація дослідження

3. Основні положення програми і результати педагогічного експерименту

4. Результати педагогічного експерименту

4.1 Результати дослідження рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку

4.2 Результати дослідження фізичного розвитку дітей віком 6-7 років

4.3 Результати дослідження продуктивності розумової працездатності дітей

Висновок

Список використаної літератури

Додатки


Вступ


Актуальність дослідження. Виховання здорового покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних якостей - одне з основних завдань сучасного суспільства. У будь-якому суспільстві, побудованому на гуманістичних і демократичних принципах, здоров'я людини є вищою цінністю, найважливішим надбанням держави, воно - безперечний пріоритет, застава життєстійкості і прогресу суспільства.

На жаль, в наший країні спостерігається виразна тенденція до погіршення стану здоров'я дітей.

Результати поглиблених медичних оглядів показують, що значна частина дітей, які відвідують шкільні установи, мають різні відхилення здоров'я, відстають у фізичному розвитку. Це свідчить про те, що проблеми виховання здорової дитини були і залишаються актуальними в практиці суспільного і сімейного шкільного виховання і диктують необхідність пошуків ефективних засобів їх реалізації.

По сучасних наукових уявленнях, основними чинниками, що детермінують здоров'я, є: спадковість, середовище проживання і спосіб життя людини. Без забезпечення дітей оптимальними для життєдіяльності організму умовами розвитку, навчання і виховання не може бути мови про збереження і, тим більше, про зміцнення здоров'я.

Відомо, що здоров'я визначається комплексом чинників, що характеризують морфо - функціональний розвиток, фізичний статус дитини, рівень адаптації до навколишнього середовища, дієздатність.

Здорову дитину легко виховувати. У неї швидше формуються життєво необхідні уміння і навики, вона краще пристосовується до різноманітних дій зовнішнього середовища. Фізичне і психічне здоров'я - найважливіша передумова правильного формування характеру, розвитку ініціативи, дарувань і природних здібностей.

Пошук ефективних шляхів зміцнення здоров'я переконує в тому, що ми ще не повністю реалізуємо оздоровчий вплив умов середовища на дитячий організм. Практика також підказує, що педагогам часто не вистачає знань і уміння по використанню умов навколишнього середовища при навчанні дітей рухам і руховим діям з метою формування у них фізичних якостей, ознайомлення з правилами виконання фізичних вправ і залученні до них за допомогою ігрових ситуацій.

Питання формування здорового способу життя, педагогічний аспект валеології розглядали: М.Н. Аршавський, Ш.А. Амонашвілі, І.І. Брехман, Г.К. Зайців, Н.Н. Суртаєва, Л.Г. Татарникова і інші. Дослідження В.М. Бехтєрєва, Д. Селмі, М.М. Кольцової, і Т.П. Хрізман, М.І. Звонарьової, М.М. Безруких, Р. Лувсан, В.Т. Вогралік, А.К. Подшибякіна та інш., а також практичний досвід Ю. Кайзера показали, що тонкі маніпуляційні рухи пальцями руки пов'язані з розвитком мовної функції і мислення, сприяють зміцненню здоров'я. [6, 20,34,46 та ін. .]

В даний час існує немало оздоровчих методик, але найбільш ефективним, на нашу думку, є системний підхід до оздоровлення дітей, що включає: комплексні дії масажу біологічно активних точок (БАТ), гартування, розвиток загальної і тонкої моторики. [6,12,14,16,17,18, 19, 20,22 та ін. .]

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю вдосконалення організаційно-методичних аспектів фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку на основі використання засобів фізичної культури.

Мета дослідження полягає у визначенні і реалізації шляхів підвищення ефективності процесу фізичного розвитку і оздоровлення молодших школярів.

Об'єкт дослідження. Фізкультурно-оздоровча робота в шкільних установах.

Предмет дослідження. Зміст і методика фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

Гіпотеза. Передбачається, що ефективність оздоровчої роботи з дітьми 6-7 років підвищиться, якщо застосувати комплекс оздоровчих заходів, що включає:

самомасаж біологічно активних точок;

розвиток тонкої координації рухів рук;

систему комплексів варіативних вправ, засновану на рівнях рухової сенсорики;

систему гартування з використанням природних чинників.

Виходячи з мети дослідження, належало вирішити наступні завдання:

Виявити рівень здоров'я, рівень фізичного розвитку і продуктивність розумової працездатності школярів віком 6-7 років.

Розробити комплекс фізкультурно-оздоровчих заходів для шкільних установ.

Обґрунтувати ефективність використання розробленого комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня шкільних установ.

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження:

аналіз стану проблеми за даними науково-методичної літератури;

аналіз і узагальнення передового досвіду виховання дітей молодшого шкільного віку;

педагогічне спостереження;

педагогічний експеримент;

тестування (метод контрольних випробувань);

методи математичної статистики.

Методологічною основою дослідження є:

1. Системний підхід, що представляє загальнонауковий метод емпіричних досліджень в різних теоретичних і практичних областях.

2. Сукупність теоретичних положень про фізичне виховання школярів як про цілісний багатокомпонентний процес управління фізичним розвитком дитини.

Теоретична значущість дослідження:

У справжній роботі досліджений вплив комплексної дії фізкультурно-оздоровчих заходів на стан здоров'я молодших школярів.

Представлені дані про виявлені рівні здоров'я дітей молодшого шкільного віку.

3. Розроблений комплекс фізкультурно-оздоровчих заходів для дітей молодшого шкільного віку, що включає: методику самомасажу біологічно активних точок; вправ, направлених на розвиток дрібної моторики рук; систему комплексів вправ з варіативним повторенням, засновану на рівнях розвитку рухової сенсорики та систему гартування з використанням природних чинників.

Практична значущість дослідження полягає в можливості використання розроблених і експериментально обґрунтованих методик оздоровлення в умовах шкільних установ. Результати дослідження і розроблена програма можуть бути використаними педагогами-практиками в процесі фізичного виховання.

Результати дослідження і розроблена програма упроваджені в практику в Загальноосвітній школі І - ІІ ступенів c. Розгадів Зборівського району.

Сама технологія створення програми може бути використана не тільки у фізичному вихованні молодших школярів, але і для вирішення аналогічних завдань для інших вікових контингентів.

1. Проблеми здоров'я дітей молодшого шкільного віку


Важливе значення фізичної культури і рухової активності для здоров'я і розвитку організму, що росте, визнавали вже з давніх часів. В процесі складної взаємодії людини з навколишнім середовищем (біологічним і соціальним) рухова активність грає величезну роль, є одним з найважливіших прикордонних біологічних ланок, що зв'язують різні вегетативні і психічні функції в організмі людини [33].

Будучи біологічною потребою людини, рухи служать обов'язковою умовою формування всіх систем і функцій організму. Саме тому рухи розглядаються як основна ознака життя, стрижень всієї життєдіяльності і поведінки людини, і в той же час як формуючий початок в його розвитку [16]. Особливо велика роль руху в період інтенсивного зростання і розвитку організму.

Молодший шкільний вік відрізняється з одного боку, інтенсивним зростанням і розвитком дитячого організму, а з іншого, незрілістю, низькою опірністю до несприятливих дій зовнішнього середовища. Останнє пояснюється віковими особливостями структури і функції ендокринних залоз, обміну речовин, функціонального стану вісцелярних систем і механізмів регуляції [15]

У зв'язку з цим необхідно своєчасно стимулювати протікання нормального природного процесу фізичного розвитку. Першорядне значення при цьому має використання засобів фізичної культури в цілях зміцнення здоров'я і вдосконалення між системних зв'язків організму.

У ряді досліджень експериментально показано, що рухова активність стимулює нормальне протікання природного процесу фізичного розвитку, підвищує життєздатність організму, що розвивається, сприяє формуванню високого ступеня пристосовності функціональних систем організму до постійно змінних умов зовнішнього середовища [7].

Важливо також підкреслити, що розвиток, що стимулюється рухом, стосується не тільки рухового апарату, але і адекватно впливає на психоемоційну і інтелектуальну сферу дитини [37]. Не викликає сумніву, що в умовах зростання об'ємів і інтенсивності учбово-пізнавальної діяльності, гармонійний розвиток дитини неможливий без фізичного виховання.

До основних напрямів оптимізації системи фізичного виховання дітей можна віднести зміну змістовного сенсу програми по фізичному вихованню, а також вдосконалення старих і створення нових організаційно-методичних підходів (традиційних і нетрадиційних), що відповідають сучасним потребам суспільства і результатів та забезпечують покращання в учнів у їх оздоровленні, вихованні і освіті [56].

Необхідно відзначити, що сміливість наукового підходу повинна збігатись з граничною обережністю виводів і рекомендацій, оскільки навіть невеликі помилки в методиці фізичної підготовки можуть перешкодити досягненню головної мети фізичного виховання - формуванню міцного здоров'я і різносторонній фізичній підготовці дітей. Однією з найважливіших умов є облік вікових особливостей організму людини, що дозволяє здійснювати вибір засобів і методів фізичного виховання, адекватних можливостям організму в той або інший віковий період [52].

У зв'язку з цим, представляється необхідним розглянути найважливіші морфо - функціональні характеристики дітей молодшого шкільного віку, стан їх систем життєзабезпечення, особливості формування рухової функції, основні компоненти здоров'я дітей.

Здоров'я - це стан повний фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів. По суті - це ідеал, до якого ми повинні прагнути. Останніми роками в світовій науковій літературі широко обговорюється нова концепція здоров'я, яка уточнює ту, що існує, підсилює її соціальну компоненту, орієнтує на розподіл відповідальності за охорону здоров'я між суспільством, індивідом, медичними працівниками.

По новій концепції здоров'я - це стан рівноваги (баланс) між адаптаційними можливостями (потенціал здоров'я) організму і умовами середовища, постійно змінними. Потенціал здоров'я - це сукупність здібностей індивіда і особливостей його поведінки, по яких можна побудувати прогноз, визначити схильність до того або іншого захворювання. [28]

В даний час твердо встановлено, що стан здоров'я людини визначається рядом особливостей, обумовлених не тільки природженими індивідуальними рисами кожної людини, але і його способом життя [28].

У літературі відомі різні визначення здоров'я. Так, А.Я. Іванюшкин (1982), розглядаючи поняття "здоров'я" і "хворобу", дає опис трьох рівнів їх змісту: біологічний - здоров'я припускає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і максимум адаптації; соціальний - здоров'я є мірою соціальної активності; психологічний - здоров'я є не відсутність хвороб, а швидше заперечення їх. [6]

Для того, щоб займатися питаннями оздоровлення, необхідно знати що таке рівень здоров'я, чи можна змінити його і за допомогою яких засобів. Не дивлячись на багато спроб зміряти здоров'я, поки що так і не запропонована єдина шкала, яка мала б практичну цінність, і критерії позитивного здоров'я здавалися довгий час такою ж ілюзією, як вимірювання щастя, краси або любові. Використання показників захворюваності як критерій здоров'я населення не дало відчутного результату. Адже поняття "здоров'я" означає щось більше, ніж просто відсутність хвороби. В той же час здоров'я співіснує з хворобою. Хвора людина живе і виконує свої біологічні і соціальні функції за рахунок певних резервів здоров'я, які компенсують патологічний процес і недостатність тієї або іншої функції.

Зміцнення здоров'я повинне бути направлене на підвищення потенціалу здоров'я, з якого б рівня воно не починалося. Воно вимагає розробки стратегій, не обмежених лікувальними заходами і боротьбою з шкідливими звичками.

В.В. Горіневський, А.Н. Крестовников, А.В. Запорожець, B. C. Фарфель, В.К. Бальсевіч, В.І. Лях, В.П. Пугач, І.М. Туревський і інші автори указують на доцільність використання дошкільного і молодшого шкільного віку для збагачення рухового фонду різноманітними руховими діями з ряду причин. По-перше, освоєння рухових дій служить фундаментом для оволодіння складнішими рухами в старшому віці; по-друге, стимулює розвиток рухових здібностей; по-третє, позитивно впливає на нервово-психічний розвиток і здоров'я дітей [7, 35,55].

Ми розглядаємо здоров'я в широкому сенсі цього слова - як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя.

Отже, підсумовуючи вищевказане, можна дати наступне визначення фізичному здоров’ю: фізичне здоров'я - це динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних чинників і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою здійснення соціальних і біологічних функцій [56].


1.1 Вікові особливості фізичного і психічного розвитку молодших школярів


1.1.1 Фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку

Початковий період життя дитини характеризується інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, включаючи і особливості протікання нервових процесів. Ці особливості складають основу для подальшого фізичного розвитку. Значну роль при цьому грають навколишнє природне середовище і виховання дитини [2,6,9,11,15].

У 6-7 років у дитини продовжується її фізичний розвиток і вдосконалюються розумові здібності. Діти молодшого шкільного віку ростуть швидко, поступово втрачаючи округлість, властиву ранньому віку. У дітей молодшого шкільного віку помітно міняються пропорції тіла: руки і ноги ростуть швидше, ніж тулуб. Якщо до 6-7 років довжина тулуба збільшується в середньому в два рази, то довжина рук - більш ніж в 2,5 разу, а довжина ніг - більш ніж в 3 рази. Починаючи з 5 років активно росте грудна клітка, особливо у хлопчиків [15,2,22].

До 7 років істотно міняється форма грудної клітки. Збільшується нахил ребер, особливо нижніх. Одночасно міняється співвідношення передньо-заднього і поперечного діаметрів грудної клітки [22].

Розвиток скелета в цьому віці не закінчено, в нім залишається багато хрящової тканини, що робить можливим подальше зростання, але в одночасно обумовлює податливість кісток: від перевантажень вони можуть легко деформуватися. Тому батьки і педагоги повинні уважно стежити за тим щоб дитина правильно сиділа і правильно рухалася. При порушенні постави, особливо в період зростання, погіршується діяльність органів дихання, кровообігу, травлення, а також рухового апарату. Дитина швидко стомлюється, у неї з'являються, головні болі [29].

З метою подолання втомлюваності в літературі запропоновані різні способи підвищення рухової активності за рахунок впровадження в режим дня "фізкультхвилинок", рухомих ігор. [13] В досліджуваній програмі пропонується проводити з дітьми масаж біологічно активних точок кисті рук і інші процедури.

Причиною порушення постави і виникнення плоскостопості у дітей може стати надмірна вага, тому потрібно уважно стежити за вагою дитини, яка так само, як і зростання, є показником його фізичного розвитку. При нормальному розвитку з 6 до 7 років вага збільшується на 2-4 кг, причому так само нерівномірно, як зростання [15].

Кількісні і якісні зміни в організмі малюків протікають одночасно, але не синхронно: часто при прискореному зростанні сповільнюється дозрівання і, навпаки, при посиленому вдосконаленні функцій організму загальмовується зростання [2]

Достатньо об'єктивно про розвиток дитини можна судити по співвідношенню паспортного і біологічного віку. Біологічний вік вважається відповідним паспортному, якщо зростання дитини нижче середнього і щороку збільшується не менше, ніж на 4 см. Крім того, у шестирічної дитини повинен бути хоч би один постійний зуб. Біологічний вік відстає від паспортного, якщо два з перерахованих показників менше вказаних величин [11].

М'язи набувають властивої ним форми і структури ще в першій половині внутріутробного періоду. Зростання м'язових волокон в дітей 6-7 річного віку відбувається нерівномірно. М'язи ніг розвиваються швидше, ніж м'язи рук, а м'язи-розгиначі - швидше, чим м'язи-згиначі. Дрібні м'язи (наприклад, м'язи кисті) розвиваються пізніше [11, 63].

Зростання м'язової тканини відбувається в основному за рахунок потовщення м'язових волокон. З 6-7 років у дитини розвиваються м'язи рук, але із-за швидкої стомлюваності м'язів і відносної слабкості кістково-м'язового апарату, діти ще не готові до тривалої м'язової напруги [63].

У фізичному вихованні молодших школярів велика увага приділяється розвитку сили. Сила визначається, як здібність до подолання опору або протидії йому за рахунок м'язової напруги. Розвиток здібності до прояву м’язових зусиль є важливою умовою розвитку рухових умінь [11].

Правильно говорити не стільки про розвиток сили у молодших школярів, скільки про прагнення до досягнення гармонійного розвитку сили різних груп м'язів і особливо розвитку найбільш слабких з них. До таких відносяться м'язи черевного преса. Значення цих м'язів в житті людини велике, вони забезпечують нормальне функціонування внутрішніх органів. Рівномірний розвиток всієї мускулатури надзвичайний важливо для формування хорошої постави.

Діяльність серцево-судинної системи у молодших школярів добре пристосована до вимог організму, що росте. Їх судини значно ширші, ніж у дорослих, і потік крові здійснюється по ним вільніше, легко задовольняючи підвищену потребу тканин в постачанні кров'ю. З віком збільшується маса серця, сила його скорочень, а отже, і об'єм крові, що викидається при кожному скороченні. У 6-7 років пульс поступово знижується до 80.

Нервова регуляція діяльності серця у дітей ще недосконала. Нерівномірність частоти і сили серцевих скорочень спостерігається навіть у спокої. При фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко стомлюється, тому вправи під час занять треба урізноманітнювати. Фізичні вправи чудово тренують серцево-судинну систему: поліпшується регуляція серцевої діяльності, робота серця стає економнішою [33].

Органи дихання у молодших школярів мають характерні фізіологічні особливості. В результаті розвитку дихальної мускулатури об'єм легенів збільшується. Дихання стає глибшим, кров краще насищається киснем. До 6 років будова легеневої тканини ще не завершується. Носові і легеневі ходи у дітей порівняно вузькі. Це утрудняє надходження повітря в легені. Дитина дихає більш поверхнево, ніж дорослий, частота дихання у молодших школярів - 23-25 (у дорослих - 16-18). Неглибоке дихання веде до поганої вентиляції легенів і деякого застою в них повітря. Гри і заняття фізкультурою на свіжому повітрі активізують процеси газообміну [11, 13, 15].

При великій, але короткочасній фізичній напрузі в порівнянні із спокоєм, об'єм дихальних рухів може збільшуватися у дітей 6-7 років - в 4 рази. Життєва ємкість легенів в молодшому шкільному віці складає приблизно 1000-1300мл.

Молодші школярі ще не можуть свідомо регулювати дихання і погоджувати його з рухами. При виконанні гімнастичних вправ дитина повинна дихати легко. Потрібно стежити, щоб вона не затримувала дихання на вдиху. Головну увагу необхідно звертати на видих, він повинен бути різким і акцентованим. Слід пам'ятати про те, що пристосувальні можливості легеневої і серцево-судинної систем дитини нижче, ніж у дорослого. Тому фізичні вправи треба строго дозувати [15].

У зв'язку з недосконалістю дихальної системи, витривалість у молодших школярів розвивається поволі і у міру адаптації до фізичних навантажень [13]

Не дивлячись на те, що серце дитини і органи дихання порівняно легко пристосовуються до навантажень і швидко відновлюють свою працездатність, непосильні фізичні вправи можуть стати причиною порушення ритму скорочення серця, зміни кров'яного тиску [11].

Обмін речовин у дітей відбувається інтенсивніше, ніж у дорослих (у 2-2,5 разу). У них переважають процеси засвоєння речовин над процесом їх розпаду і згорання, оскільки організму, що розвивається, необхідно багато енергії для зростання. На відміну від дорослого, у дитини більше енергії витрачається на зростання тіла (приблизно на 15%), чим на роботу м'язів. При активній м'язовій діяльності енерговитрати зростають пропорційно інтенсивності фізичних вправ. Повне задоволення енергетичних запитів дитячого організму забезпечується збалансованим харчуванням.

Йде розвиток нервової системи. В основному збільшення мозкової маси відбувається в результаті зростання і розгалуження дендритів і аксонів. Збільшується площа, займана корою головного мозку, в основному шляхом поглиблення звивини. Збільшується і товщина кіркового шару великих півкуль. Швидкість виникнення збудження збільшується більш поступово, і досягає величини, характерної для дорослих, лише до 10 років. Нездатність нервових клітин тривалий час знаходитися в стані збудження дуже характерна для дітей молодшого шкільного віку. З цим пов'язана нестійка домінанта: будь-яка стороння дія легко її руйнує [13].

У молодшому шкільному віці відбувається розвиток рухового аналізатора в корі головного мозку. В той же час вегетативні системи відстають в розвитку від рухової функції організму [13].

Для дітей молодшого шкільного віку характерна надзвичайна гнучкість, що пояснюється великою товщиною і податливістю міжхребетних хрящів і пізнім окостенінням епіфізів хребта [15]. Фізіологічні вигини хребта нестійкі, кістки і суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих дій [13]. Тому необхідно більше приділяти уваги на зміцнення м'язів-розгиначів, а не на розвиток гнучкості. Фізичні вправи повинні підбиратися з таким розрахунком, щоб навантаження розподілялося рівномірно на всі частини тіла.

Особливе місце у фізичному розвитку молодшого школярів займають координаційні здібності, оскільки вони є одними з основних життєво важливих фізичних якостей людини. М.Е. Бурцева (1985) і Е.П. Мігунова (1979) визначили координаційні здібності, як здібності людини до узгодження певних дій в процесі управління діяльністю, відповідно поставленій меті.

Молодшим школярам властиві елементарні координаційні здібності, що проявляються в ходьбі, бігу, стрибках, тоді як складні виявляються безпосередньо в якій-небудь спеціальній діяльності.

Молодшим школярам властиві наступні види координаційних здібностей:

Реагуюча - здібність до швидкого початку цілеспрямованого рухового акту, відповідно певному сигналу.

Просторово-орієнтаційна - здібність до зчленування окремих частин між собою.

Здібність до статичної і динамічної рівноваги.

Ритмічна - здатність визначати і реалізовувати характерні динамічні зміни в процесі рухового акту. [22]

Основу складає переробка слухової, зорової, рухової і кінетичної інформації.

У дітей молодшого шкільного віку координаційні здібності виявляються без урахування швидкісних, силових і швидкісно-силових якостей, тобто виявляються абсолютні координаційні здібності [22].

Отже, для молодшого шкільного періоду дитинства характерний інтенсивний і нерівномірний розвиток всіх органів і систем організму. Відбувається швидке зростання рухового апарату і скелетної мускулатури, що великою мірою впливає на формування постави і розвиток м'язової сили.

Вдосконалення роботи серцево-судинної і дихальної систем забезпечують витривалість організму. Розвиток рухового аналізатора визначає розвиток рухових здібностей: координаційних, силових, швидкісно-силових і ін.

Не дивлячись на це, необхідно пам'ятати, що організм дитини ще далеко не досконалий і неадекватні фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його розвитку. Тому, при підборі засобів і методів фізичного виховання, треба керуватися в першу чергу знаннями вікових особливостей морфо-функціонального розвитку дітей молодшого шкільного віку.


1.1.2 Психічний розвиток молодших школярів

Психічний розвиток дітей багато в чому залежить від їх фізичного розвитку. Цей зв'язок особливо проявляється, при аналізі вікових особливості психічного розвитку дітей. Дитячий організм не є зменшеною копією організму дорослої людини. У кожному періоді він має свої, особливі властивості фізичної і розумової діяльності, які поступово переходять в якості, характерні для організму дорослої людини [36].

Розвиток вищої нервової діяльності багато в чому залежить від морфологічного розвитку кори великих півкуль. У молодшому шкільному віці наголошується подальше вдосконалення центральної нервової системи, як морфологічне, так і функціональне. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку легко розповсюджуються. Зовні це виражається в тому, що діти роблять багато зайвих рухів, стають метушливими. Стан оптимальної збудженості часто порушується у бік підвищення, що приводить до легкої стомлюваності дітей [2].

Діти 6-7 років більше орієнтуються в просторі, але сприйняття часу у них залишається ще недосконалим [3].

У молодшому шкільному віці продовжує швидко розвиватися мислення і перш за все узагальнене і словесне мислення, дієва ж і образна його форми зберігають своє провідне значення. Але вдосконалення мислення не має прямого зв'язку з віком, тому таке велике значення спеціальних занять з молодшими школярами.

Мислення розвивається на основі пізнавальної активності дитини і пов'язане з її знаннями. Вирішуючи завдання, встановлюючи зв'язки і відносини між предметами дитина використовує наочно-дієву, наочно-образну і словесно-логічну форму розумової діяльності.

Молодший шкільний вік - це період, протягом якого йде колосальне збагачення і впорядкування плотського досвіду дитини, оволодіння специфічними людськими формами сприйняття і мислення, бурхливий розвиток уяви, формування довільної уваги і смислової пам'яті [3]. Великий вплив на розвиток розумової діяльності роблять пам'ять і увага.

Пам'ять - основна умова психічного життя. Пам'ять дитини - її інтерес. Дітям запам'ятовується те, що яскраво, незвично. У молодшому шкільному віці починає складатися довільне запам'ятовування. Для цих дітей характерний осмислений спосіб запам'ятовування. Перш ніж утримати що-небудь в пам'яті, вони повинні зрозуміти те, що від них вимагається. Безглуздий матеріал, що вимагає тільки механічної пам'яті, запам'ятовується дитиною насилу. Але запам'ятовуючи різні вірші, діти молодшого шкільного віку дістають можливість вправлятися і в механічному способі запам'ятовування.

Важливим в розвитку пам'яті в молодшому шкільному віці є подальше збагачення образної пам'яті і початок функціонування смислової. Рівень розвитку смислової пам'яті багато в чому залежить від того, наскільки діти навчені виділяти сенс і передавати основний зміст сприйнятого.

У молодшому шкільному віці розвиваються багато рухових здібностей і рухова пам'ять дітей дозволяє їм освоювати рухи, відтворювати їх швидко і точно [3,4].

Увага у дітей молодшого шкільного віку ще нестійка, вона легко порушується при зміні навколишнього оточення. Увага дітей 6-7 років стійка тоді, коли в зміст діяльності входять наочні зображення, емоційно привабливі і відомі дітям об'єкти і явища. Від цього також залежить об'єм уваги. Увага дитини виявляється в певних психічних процесах: вона вдивляється, вслухується, відгадує загадки і так далі Основні види уваги дитини - мимовільна і довільна - тісно зв'язані і переходять одна в іншу [41].

Для мимовільної уваги характерне те, що:

дитина не готова заздалегідь до даного сприйняття або дії;

вона наступає раптово, відразу після дії подразнення і в своїй інтенсивності обумовлюється її особливостями;

вона скоро проходить: триває поки діють відповідні подразники, і, якщо не прийняти необхідних мір до її закріплення у формі довільного, припиняється.

Довільна увага виникає в результаті свідомих зусиль людини, направлених на краще виконання тієї або іншої діяльності. Причинами, що обумовлюють довільну увагу, є:

інтереси дитини, що спонукають до заняття даним видом діяльності, зокрема до ігрових предметів, ігор і т.д.;

свідомість своїх обов'язків, сприяючих кращому виконанню даного виду діяльності.

В шестирічному віці діти можуть безперервно грати протягом години і більш, тоді як у трирічних дітей гра рідко продовжується довше 20 хвилин. Та все ж увага дітей молодшого шкільного віку продовжує залишатися переважно мимовільною: вона збуджується і підтримується зовнішніми подразниками, звичним характером ігрових операцій, а також вказівками і вимогами дорослих [44].

Розвиток емоцій у дітей 6-7 років носить складний характер. Такі діти легко піддаються афектним станам. Але, з іншого боку, впродовж всього цього віку йде формування вищих відчуттів: інтелектуальних, естетичних, етичних. У цьому віці закладаються основи багатьох позитивних відчуттів: дружба, товариства, обов’язку і інших. Цей етап дуже важливий в розвитку особи дитини. Протягом цього періоду відбуваються значні зміни в спрямованості формування темпераменту і характеру.

Саме даний вік (6-7 років) є сприятливим для розвитку пам'яті, уваги, образного і логічного мислення дитини. Тому будь-які заняття з дітьми даного віку повинні створювати оптимальні умови для їх нормального психічного розвитку.

Раціональний підбір засобів і методів фізичного виховання, розвитку, навчання, оздоровлення і об'єднання їх в комплекс заходів в режимі дня дітей, з урахуванням їх вікових особливостей дозволить сприяти їх розвитку, оздоровленню і навчанню в школі.

З урахуванням вищевикладеного, необхідно в кожне заняття з дітьми включати велику кількість сенсорної інформації, сприяючої зміцненню знань і підвищенню інтересу до занять.


1.2 Розвиток координації рухів у дітей молодшого шкільного віку


При навчанні руховим навикам важливо враховувати механізм ремінісценції для уникнення невиправданого конфлікту між вчителем і учнями. Він полягає в тому, що для формування стійких зв'язків між сприймаючими і виконавчими системами організму необхідний певний час, залежно від складності рухового завдання і підготовленості. Тому процес безпосередньої реалізації у дії руху, що вивчається може відставати від часу безпосереднього навчання від 2-3 днів до декількох місяців. Практична реалізація рухового досвіду наступає лише у момент поєднання сприятливих умов, коли рух виходить як би само собою, поза зв'язком в часі з процесами навчання. Насправді це результат роботи свідомості і підсвідомості, заснованої на попередньому досвіді, вдалих і невдалих спробах.

У 6-7 років у дитини відбувається інтенсивне вдосконалення координаційних механізмів, формуванням взаємодії центральних і периферичних регуляторних систем, що дозволяє рахувати його одним з вузлових періодів становлення довільної рухової функції людини. Цей вік також відрізняється нерівномірним і різночасним розвитком координаційних здібностей [3,22,44 і ін.]. Координація означає взаємозв'язок, узгодженість, поєднання приведення у відповідність.

У багатьох роботах наголошується, що в процесі фізичного виховання повчальна інформація повинна бути направлена на формування і вдосконалення координації рухів. Проте закономірності формування і особливості координаційних проявів вивчені ще далеко не повністю, особливо у дітей.

Н.А. Бернштейн [8] відносив спритність до однієї з провідних психофізіологічних якостей людини і указував на те, що координація і спритність - не одне і теж. За його визначенням "спритність" - є рухова здатність вийти з будь-якого положення, тобто здатність справлятися з будь-яким виниклим руховим завданням:

правильно (тобто адекватно і точно);

швидко (тобто скоро);

раціонально (тобто доцільно і економно);

мітко (тобто вертко і ініціативно).

Під координацією Бернштейн розумів "подолання надмірних мір свободи рухомого органу, тобто перетворення останнього в керовану систему".

До теперішнього часу склалася думка про те, що "координація" - це особлива група фізіологічних механізмів, що створюють безперервну, організовану, циклічну взаємодію між процесами сприйняття і відтворення руху.

Цілісний рух, нехай навіть найпростіший, є складними поєднаннями ряду рефлексів, що зливаються в один складний руховий рефлекс. Наявність зворотного зв'язку, тобто сигналізації, що поступає в кору головного мозку

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: