Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку
За даними В.А. Сорокіної [44] від 4 до 7 років значно розширюються зв'язки рухової області головного мозку з одним з важливих центрів регуляції руху - мозочком і підкірковими утвореннями зокрема з червоним ядром. До семи років кірковий відділ рухового аналізатора дитини знаходить всі морфологічні ознаки, властиві дорослим. Досягає значної зрілості і рецепторний апарат рухової системи.
Фізіологічна суть контролю рухів була розкрита в дослідженнях І.М. Сєченова. Характеризуючи процес регулювання рухів, він писав, що певному ряду рухів завжди відповідає в свідомості певний ряд чуттєвих знаків; якщо ж руховий ряд повторюється багато раз, то разом з рухами заучуються і відповідні ряду чуттєві знаки. Запам'ятовуючись, вони утворюють ряд нот, по яких, або, точніше, під контролем яких розігрується відповідна рухова п'єса [8].
Для оволодіння новими рухами великого значення набувають вже наявні умовні зв'язки. Тому, чим багатше і різноманітніше був руховий режим дитини, тим легше і правильніше вона виконуватиме нові рухові дії.
На необхідність мати підготовлений механізм в корі головного мозку для швидкого оволодіння рухом указували багато дослідників. Багато дослідників сходяться на думці, що ступінь розвитку зорового і рухового контролю за рухами у дітей до моменту вступу до школи значною мірою визначає успішність оволодіння ними графікою листа [8].
Розвитку координації рухів сприяє застосування різних вправ. Фізичне виховання володіє великими можливостями для вирішення цього завдання. Величезний арсенал вправ дозволяє вибрати ті, які найбільшою мірою робитимуть вплив на розвиток координації рухів, з'єднання цих вправ в системи з метою направленої дії, а також використання їх в іграх, на сприятливому емоційному фоні.
На думку Н.А. Ноткіної координація рухів є провідною руховою якістю у дітей 6-7 років. При оволодінні новими вправами руховий досвід збільшується, запас умовно-рефлекторних зв'язків поповнюється і в результаті цього узгодженість в роботі м'язових груп підвищується. Діти починають виконувати рухові дії легко, вільно, без зайвої напруги. В.П. Назарів також вважає, що координація рухів розвивається найуспішніше в дитячому віці і зберігається тривалий час. [44]
В.М. Заціорський, В.І. Лях і ін. розділяють координаційні здібності на два основні класи: класи тілесної і ручної спритності. У кожному з класів виділяють по вісім однорідних груп координаційних здібностей. Розвиток ручної спритності має велике значення для розвитку розумових здібностей, розвитку мови і підготовки руки до оволодіння графікою письма. [35]
Оскільки структура будь-якого руху завжди характеризується тимчасовими, просторовими і динамічними параметрами, важливо добре орієнтуватися в цих параметрах і на цій основі ефективно управляти своїми рухами. Слід відмітити, що за даними ряду дослідників розмах рухів відтворюється з меншою помилкою, чим тривалість, швидкість або зусилля.
У роботах, присвячених дослідженню відтворення просторових параметрів рухів, встановлено, що точність оцінки цієї ознаки може бути підвищена за допомогою фізичних вправ [8,22,35], оскільки більшість з них є переміщенням в просторі різних тіл (метання снарядів та інші) або власного тіла і його ланок [8]. Рецепція простору в ході занять все більш удосконалюється.
До теперішнього часу відсутня єдина класифікація координаційних здібностей, яка була б загальновизнаною в теорії і практиці фізичної культури.
На думку групи авторів, можна виділити три види координації: нервову, м’язову, рухову [8,22,35]. Під нервовою координацією, слід розуміти поєднання нервових процесів, що приводять до рішення рухової задачі; під м'язовою координацією - узгодження напруги і розслаблення м'язів, внаслідок чого стає можливим рух; під руховою координацією - узгоджене поєднання рухів окремих ланок тіла в просторі і в часі, відповідність руховому завданню, поточній ситуації і функціональному стану організму.
Певний інтерес викликає класифікація рухів на мікро- і макрорухи, запропонована Л.П. Матвєєвим [35]. Під мікрорухами автор має на увазі, головним чином, рухи вироблювані кистю і пальцями, тоді як макрорухи виконуються з активною участю крупних м'язів рук і верхнього плечового поясу.
Ряд дослідників в своїх роботах застосовує термін "тонка рухова координація пальців рук". Вони розглядають її як показник шкільної зрілості, тобто готовності здорової дитини до навчання в школі [22.].
Величезне значення в житті дітей молодшого шкільного віку має розвиток "ручної умілості" або тонко координованих рухів, які сприяють розумовому розвитку і розвитку мови. В той же час ручна умілість сприяє підготовки дітей до оволодіння графікою письма. Серед інших рухових функцій рухи пальців руки мають особливе значення, оскільки називають величезний вплив на розвиток вищої нервової діяльності дитини [22].
Координаційні здібності, як і будь-які інші, формуються в процесі індивідуального розвитку і піддаються змінам під впливом тренувань. Основним засобом, що удосконалює координаційні здібності, є фізичні вправи.
Ряд дослідників відзначає, що координація рухів рук розвивається за допомогою спеціальних вправ - як з предметами, так і без них [22,44, 55]. Автори указують на те, що вправам з предметами необхідно віддавати перевагу, оскільки вони пред'являють підвищені вимоги до швидкості і точності рухових дій, розвивають координацію дрібних рухів рук, тонке м'язове відчуття, пов'язане з функціями тримання хапання, кидання і лову. Крім того, за даними ряду дослідників, вправи з предметами сприяють швидшому формування важливих координаційних здібностей (КЗ): до диференціювання, орієнтування, ритму, реакцій і рівноваги [8,22, 35].
Засобом для формування КЗ рук є спеціальні вправи, що входять в основну гімнастику. Автор на підставі численних досліджень систематизував ці вправи, що виконуються руками в різних суглобах, по ступеню складності їх освоєння. До першої групи (перший ступінь складності) входять вправи, що не вимагають спеціального розучування і легко освоювані дітьми з першої спроби. До другої групи (другий ступінь складності) віднесені вправи, що хоча і вимагають спеціального навчання, але що легко піддаються розучуванню. Третя група (третій ступінь складності) складається з вправ, які вимагають спеціального розучування і насилу освоюються дітьми. Автор указує, що у міру зростання дітей відбувається перерозподіл ступенів складності освоєння вправ. Даний факт пояснюється підвищенням рухових можливостей дітей за рахунок збільшення умовних зв'язків на базі постійного досвіду, що росте, який не рівноцінний по відношенню до різних вправ. Так, вправи, схожі з побутовими діями, засвоюються швидше за інших.
Ряд авторів відзначає методичні прийоми, за допомогою яких можна підвищити координаційну складність тренувальних засобів: варіювання способів виконання рухів, зміна зовнішніх умов, комбінування рухових навиків, виконання вправ при недоліку часу, варіювання інформації, що приймається: зоровій, слуховій, вестибулярній. Ефективним шляхом розвитку КЗ є виконання вправ з ситуацією, що раптово змінюється, вимагає швидкого реагування і ухвалення оптимального рішення [22,35].
Вправи на розвиток і вдосконалення координації рук можна ускладнити трьома шляхами: перший шлях - збільшення темпу виконуваних рухів; другий шлях - зміна напряму, виконання рухів в двох, три і із зміною площин; третій шлях - поєднання рухів рук з рухами ногами [35].
Тренування пальців рук підвищує узгодженість в роботі м'язів, дає можливість виконувати складні рухи одним або декількома пальцями.
Багато авторів указують на те, що при розвитку і вдосконаленні координаційних здібностей дітей широке застосування отримали ігровий і змагання методи. Більшість вправ, рекомендованих для розвитку КЗ, можна провести цими методами [5,9,21,26,31,43,44,55]. Ряд авторів вважає, що для формування ручної умілості можуть бути успішно використані вправи і ігри з пальчиками, зокрема супроводжувані читанням народних жартівливих віршів. Ці ігри створюють сприятливий емоційний фон, забезпечують хороше тренування пальців, сприяють розвитку уміння слухати і розуміти зміст жартів, учать уловлювати ритм мови. [21]
Розвиток ручної умілості може здійснюватися на різних заняттях (малювання, ліплення, рідна мова). Проте із-за слабкого розвитку дрібних м'язів руки, незавершеного окостеніння кісток зап'ястя і фаланг пальців будь-які графічні дії швидко приводять до стомлення. Часто діти відмовляються від такої діяльності, мотивуючи відмову сильною втомою руки.
У цих умовах зростає роль фізкультурних занять, оскільки на цих заняттях є широкі можливості підключати дрібні м'язи кисті до різних видів діяльності, що носять більшою чистиною ігровий характер (рухомі ігри з жартівливими віршиками, речитативно-фізкультурні композиції, перекладання дрібних предметів в естафетах, кидки і піймання м'яча, багато інших). При такому підході навіть при включенні достатньо великої кількості вправ, безпосередньо направлених на розвиток дрібних м'язів і координації рухів ланок руки, діти ніколи не скаржаться на втому рук. Саме в процесі занять фізичними вправами включаються механізми перенесення, сприяючі оволодінню графічним навиком листа за рахунок вже придбаного рухового досвіду. Ефект перенесення буде тим вище, чим значніше розвинені рухові якості, необхідні для становлення графіки листа. Важливо також, щоб структура сформованих рухових умінь відповідала структурі рухів, що виконуються дитиною в процесі писання.
Таким чином, необхідно розвивати якості, які допоможуть дитині в оволодінні навикам писання. А оскільки розвиток всіх цих якостей є завданням фізичного виховання, то природно припустити, що саме фізкультурні заняття, будь-які форми рухової активності можуть внести значний внесок до справи підготовки дітей до школи.
Слід пам'ятати, що тренувальні вправи використовувані для розвитку або формування точності рухів, ефективні до тих пір, поки не виконуватимуться автоматично. Потім вони втрачають свою цінність. Підвищенню точності рухових дій сприяє добре продуманий підбір загально розвиваючих вправ (як з предметами, так і без них), при виконанні яких учні ознайомлюються з основними поняттями і компонентами, що характеризують будь-який рух, - напрямом, амплітудою, швидкістю, силою, часом [44].
У літературі підтверджується велике скупчення біологічно активних точок (БАТ) на кистях і стопах. БАТ - невелика ділянка шкіри і підшкірної основи в якому є комплекс взаємопов’язаних мікроструктур (судини, нерви, клітини сполучної тканини), завдяки чому створюється біологічно активна зона, що робить вплив на терміналії і зв'язок між ділянкою шкіри і внутрішнім органом.
Десятирічний досвід роботи відомого фахівця з масажу Юргена Кайзера [20] показує, що щоденний профілактичний масаж рефлекторних зон рук сприяє зміцненню здоров'я.
Всі учені, що вивчали діяльність дитячого мозку, психіку дітей, відзначають великий стимулюючий вплив функції руки. Невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев писав, що рухи руки завжди були пов'язані з мовою і сприяли її розвитку. Англійський психолог Д Селмі також надавав дуже велике значення "Творчій роботі рук" для розвитку мислення і мови дітей.
Дослідження підтвердили, що при стимуляції тонких маніпуляторних рухів пальцями відбувається розвиток мовної функції і мислення. Це пояснюється законами взаємодії кіркових кінців рухового і мовного аналізаторів.
У лабораторії в електрофізіологічному дослідженні, проведеному Т.П. Хрізман і М.І. Звонарьовою [20] було виявлено, що коли дитина проводить ритмічні рухи пальцями, у нього різко посилюється узгоджена діяльність лобових і скроневих відділів мозку. Фундаментальні медичні дослідження підтверджують, що в корі головного мозку проекція шкірної чутливості кисті, особливо долонній поверхні, представлена ширше, ніж проекція шкірної чутливості проксимального відділу руки і тим більше тулубу. Дрібні м'язи кожного пальця руки мають окреме представництво в передній центральній звивині, тоді як великі м'язові групи ноги і тулуба представлені сумарно.
Причин для інтересу до процесу розвитку координаційних здібностей у дітей у віці 5-7 років декілька, назвемо деякі з них.
По-перше, це величезний вплив КЗ на ефективність процесу формування рухових умінь і навиків. У ряді робіт наголошується необхідність цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей, які довготривалі по своєму характеру і позначаються впродовж всього періоду навчання. По-друге, КЗ у віці 6-7 років є фундаментом для розвитку інших рухових якостей [8].В.І. Пилипович указує, що якщо координація обумовлює точне дозування рухів в часі, в просторі, по величині м'язових зусиль, то тим самим вона визначає можливості раціонального прояву інших рухових якостей [35]. По-третє, вік 6-7 років є сприятливим періодом для розвитку більшості КЗ.
Слід зазначити і той факт, що сенситивний період КЗ обмежений віком статевого дозрівання, що обумовлює необхідність ефективного використання молодшого шкільного віку для поліпшення координації рухів.
Вітчизняні і зарубіжні автори відзначають, що в молодшому шкільному віці є великі можливості для цілеспрямованого розвитку КЗ [8,22,32,53].
Відмітною особливістю формування КЗ у дітей молодшого шкільного віку є їх тісний взаємозв'язок з оволодінням новими руховими діями. У цьому віці необхідно створювати у дітей широкий координаційний базис шляхом оволодіння новими рухами.
В.І. Лях вважає що основним засобом виховання КЗ є фізичні вправи, в яких присутня новизна, необхідність, складність, "хитрість" [35].
Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що комплекси складно координаційних рухів з варіативною умовою сприятимуть як розвитку координаційних здібностей, так і розвитку рухових якостей дітей старшого дошкільного віку.
2. Завдання, методи і організація дослідження
2.1 Завдання дослідження
Виходячи з мети дослідження сформульовані наступні завдання:
Виявити рівень здоров'я, рівень фізичного розвитку і продуктивність розумової працездатності дітей 6-7 років.
Розробити комплекс фізкультурно-оздоровчих заходів для молодших класів шкільних установ.
Експериментально обґрунтувати ефективність використання розробленого комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня молодших класів.
2.2 Методи дослідження
Вказаними завданнями обумовлений вибір методів дослідження:
Аналіз і узагальнення літературних даних.
Методика дослідження фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку.
Методи дослідження фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Метод дослідження рівня продуктивності розумової діяльності.
Організація дослідження.
Аналіз літературних даних проводився з метою вивчення і ознайомлення з сучасним станом питання про зміст, методи і форми проведення занять по фізичному вихованню дітей молодшого шкільного віку, зокрема навчанню складно-координаційним і дрібно-координаційним рухам за допомогою різних методик.
Аналізу піддавалися літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, навчально-методична література, автореферати дисертацій і інші матеріали по проблемах дослідження. Аналіз сприяв обґрунтуванню актуальності теми дослідження, постановці і конкретизації завдань по вибору адекватних методів дослідження.
В процесі роботи з літературними джерелами вивчалися шляхи вдосконалення фізкультурно-оздоровчого процесу дітей молодшого шкільного віку, програми по фізичній культурі для дітей молодшого шкільного віку. Матеріали з літературних джерел безпосередньо відбиті в роботі.
2.3 Методи дослідження рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку
Для визначення рівня соматичного здоров'я використовувались тести, розроблені Г.А. Апанасенко [41,42,44,60,61,62]. Вони засновані на фізіологічних закономірностях, які дозволяють оцінити резерви енергетики у людини в стані спокою. Накопичення енергії в клітці відбуваються за рахунок окислювальних процесів з використанням кисню. Високий енергопотенціал системи знаходить віддзеркалення у високій життєвій ємкості легенів (ЖЕЛ), високому тонусі м'язової системи. Створена Г.А. Апанасенко методика експрес-оцінки рівня фізичного здоров'я дітей і підлітків, формалізована на основі простих клініко-фізіологічних показників діагностична шкала фізичного здоров'я, дозволяє на долікарському етапі огляду проводити первинний скринінг, виділяючи групи здорових, ослаблених і хворих. Згідно цій діагностиці виявляються три рівні фізичного здоров'я, які відповідають певній сумі балів. Експрес - скринінг включає сім тестів і проб, (життєва ємкість легенів, динамометрія кисті, артеріальний тиск (систола), частота серцевих скорочень, зростання, маса тіла), а також стан серцево-судинної системи, які входять у формули для підрахунку, що дають певний показник, що вимірюється в балах.
Порядок дослідження
1. Визначення резерву функції зовнішнього дихання: ЖЄЛ / маса тіла, мл/кг.
2. Розвиток м'язової системи: динамометрія сильнішої кисті; маса / маса тіла%.
3. Відповідність маси довжині тіла.
4. Стан серцево-судинної системи: (ЧСС * ПЕКЛО сист) /100, де ЧСС - частота серцевих скорочень; ПЕКЛО сист. - артеріальний тиск систоли.
5. Критерій резерву функції серцево-судинної системи Індекс Руф’є: (4* (Р1 +Р2+РЗ) - 200) /10.
Дитина сидить в спокійному стані, підрахувати пульс за 15 сек. (Р1); дитині пропонується виконати 20 присідань за 30 сек., викидаючи руки вперед. Після виконаного навантаження в положенні сидячи підрахувати пульс в перших 15 сек. (Р2) і останні 15 сек. (Р3) першої хвилини відновного періоду, розрахувати індекс Руф’є.
6. Загальна оцінка соматичного здоров'я.
По сумі балів рівні соматичного здоров'я розподілилися таким чином: 5 і менш балів - низький рівень; 6-9 балів середній рівень; 10 і більш - високий рівень. (Додаток 1). Співвідношення зростання і маси тіла для дітей 6-7 років (Додаток 2). Діагностика проводиться двічі в рік (вересень і травень) в 1 класі школи.
2.4 Методи дослідження фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку
Комплекс фізіологічних тестів для експрес-оцінки рівня розвитку фізичних якостей включає 4 показники:
Затримка дихання на вдиху. При виконанні проби на затримку дихання реєструється час затримки вдиху в секундах. Дитині пропонується зробити вдих-видих двічі, максимальний вдих і закрити рукою ніс і рот. Час в секундах заміряється з моменту зупинки дихання до його відновлення.
Присідання "на якийсь час" є одним з показників якості сили. Виконуються присідання протягом 10 секунд максимально швидко. Підраховується кількість глибоких присідань і повних випрямлянь ніг і тулуба.
Біг на місці з високим підняттям стегна - показників якості швидкості. Тест виконується протягом 10 секунд. При бігу дитина повинна торкнутися стегном долонь дослідника - високий підйом стегна до рівня поясу. Підраховується кількість підйомів однієї ноги.
Статична рівновага на одній нозі. Випробовуваний приймає початкове положення "стійка на одній нозі" подовжньо на планці шириною 5 см. і заввишки 10 см., руки на поясі. Якщо вдається в першій спробі утримати рівновагу 120 сек., то тест припиняється. Виконується на правій і лівій нозі. У протокол записується кращий час з двох спроб в сек.
Для підрахунку результатів і виявлення рівнів здоров'я застосовувалася трибальна система оцінки рівнів: високий рівень - 3 бали, середній рівень - 2 бали, низький рівень - 1 бал (Додаток 3).
2.5 Методика дослідження рівня продуктивності розумової діяльності
Дослідження рівня продуктивності розумової діяльності проводилося по методиці, запропонованою Б.П. Нікітіним (1991 р) [40] Тест на "продуктивність розумової роботи" (ПРР) досить точно вимірює "швидкість протікання розумових процесів". Виконуючи завдання тесту, дитина, по-перше, включає в роботу свої творчі здібності, здібності до аналізу до аналізу і синтезу, тобто уміння виходити з проблемних ситуацій, коли є завдання, а шляхи її рішення невідомі; по-друге, мобілізуючи сили для важкого завдання, вона вчиться не боятися ніяких перевірок, іспитів, змагань; по-третє, дитина випробовує задоволення від подолання труднощів; по-четверте, отримує об'єктивне уявлення про свої можливості.
2.5.1 Умови проведення
Перевірка кожної дитини робиться індивідуально в ізольованій кімнаті або куточку, де ніхто не заважає. Перевірка проводиться за наявності у дитини бажання пограти "в кубики" з перевіряючим. Стіл повинен бути низьким, а стілець таким, щоб дитина бачила кубики зверху. Стіл повинен мати світле забарвлення, або бути покритий листом білого паперу.
2.5.2 Порядок вимірювання
Записати в протокол прізвище, ім'я, дату вимірювання, вік дитини (з точністю до місяця).
Запропонувати дістати з коробки кубики і уважно розглянути їх.
Для дітей задати питання-прохання: "Поклади кубик червоною гранню вгору", Коли покладе попросити покласти сині, жовтою, білою, жовто-синьою, біло-червоною. Похвалити, що добре знаходить грані потрібного кольору.
Коли дитина закінчить розгляд або покаже всі шість граней, то відкрийте узор № 1 і запропонуєте: "Склади з кубиків такий самий узор, як на картинці!", відразу включити секундомір.
Під час складання дитиною узору утримуйтеся від яких або зауважень, жестів, вигуків і не робіть впливу і допомоги.
Час витрачений дитиною на складання узору, запишіть в протокол (у секундах) в колонці відповідною номеру узору.
Якщо дитина не зуміла скласти узор у відведений час, то сказати, що час вийшов і запропонувати спробувати скласти наступний узор.
Якщо узор складний з помилкою або дитина говорить, що узор у нього "не виходить", то в протокол записується час, скільки продовжувалася спроба, але із знаком "мінус"
Продовжувати спробу більше максимального часу можна, але це тільки подовжує час перевірки, а на результат не впливає, оскільки складання узору за час, більший максимального не зараховується. В цьому випадку запишіть повний час спроби і, якщо вона невдала, то ставте знак "мінус".
Після того, як 2-3 узори дитині не вдалося скласти і стало ясно, що наступний узор йому не під силу, можна припинити перевірку.
Щоб у дитини не залишилося неприємного осаду після невдачі з останніми узорами, його слід похвалити за виконання складних узорів.
Підрахунок результатів проводиться по запису в протоколі (Додаток 4). Результат вимірювання отримують у вигляді "Продуктивності розумової роботи".
Оцінка рівня розвитку обчислюється таким чином. Оскільки середнє значення продуктивності кожної вікової групи визначене і пов'язане з віком достатньо жорсткою залежністю, по величині ПРР можна судити про рівень розвитку дитину або його "розумовою віці".
Якому віку відповідає показана дитиною продуктивність розраховують по формулі "Розумовий вік" Рв= ПРР +5. По цьому віку, порівнюючи його з календарним віком дитини, можна судити, наскільки випереджає або відстає дитина в своєму розвитку від статистичного середнього. Відставання або випередження на рік або півроку неістотно і особливих тривог не повинно викликати. Але якщо дитина удвічі або втричі перевищує середній результат дітей свого віку або відстає від нього, то це вже тривожно і треба обернути на цю увагу і батьків і вихователів.
Повторні вимірювання слід робити після перерви в декілька місяців, щоб виключити вплив "ефекту навчання". Ми проводили вимірювання продуктивності розумової діяльності двічі в рік в жовтні і березні.
2.6 Методи математичної статистики
Методи математичної статистики застосовувалися при аналізі результатів педагогічного експерименту. Достовірність відмінностей отриманих результатів оцінювалася на основі критеріїв Стьюдента (чисельність досліджуваних груп не перевищувала 20 дітей). Критерієм достовірності відмінностей в узгодженні із загальноприйнятими положеннями служила величина Р<0,05.
2.7 Організація дослідження
Педагогічне дослідження проводилося в 2007/2008 навчальному році. У нім завдання вирішувалися поетапно.
На першому етапі (вересень 2007 р) був проведений аналіз фізіологічної, психолого-педагогічної наукової і методичної літератури, вивчався стан досліджуваної проблеми на практиці. Здійснювався пошук і розробка ефективних форм, методів і методичних прийомів, що забезпечують високий інтерес до занять по фізичній культурі, підвищення моторної щільності, поєднанню розумової, рухової і сенсорної інформації. Визначалися мета, завдання і методи дослідження. Одночасно виявлявся рівень захворюваності дітей, які навчались в початкових класах школи с. Розгадова. На першому етапі обстежено 20 дітей перших класів. Були відібрані і апробовані методики дослідження.
На другому етапі (жовтень 2007 - березень 2008 р) на базі школи був проведений формуючий педагогічний експеримент, в якому взяли участь 20 дітей шести-семи років. Як контрольна група обстежувалось 10 дітей шести - семи років, що відвідували 1 клас школи. Заняття в експериментальних і контрольних групах проводилися в однакових умовах. Їх вели фахівці рівної кваліфікації.
Паралельний експеримент, що організований по схемі ідентичних груп і тривав впродовж 6 місяців, дозволив обґрунтувати характер впливу розробленого комплексу оздоровчих заходів на рівень здоров'я, продуктивності розумової діяльності, на ряд показників фізичного розвитку і зниження рівня захворюваності.
Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечувалася дотриманням початкових методологічних положень, застосуванням методів дослідження, адекватних меті і завданням роботи, досвідченою перевіркою гіпотези, достатніми тривалістю експерименту і вибіркою випробовуваних, коректним застосуванням методів математичної статистики.
3. Основні положення програми і результати педагогічного експерименту
Аналіз доступних літературних джерел дозволив виділити теоретичні концепції і положення, що най адекватніше відображають основні закономірності процесу фізичного виховання. До них відносяться: концепція фізіології активності Н.А. Бернштейна [8], теорія рухових функціональних систем П.К. Анохіна [32], характеристика рухових здібностей як комплексних навчань (Е.А. Ашмарін, Л.П. Матвєєв і ін.) [13], теоретична концепція навчання руховим діям (М.М. Боген) [56], класифікація координаційних здібностей з позицій теорії багаторівневого управління рухами (В.І. Лях) [35].
Вивчення програм по фізичній культурі в молодшій школі [24,25,48] з цих позицій показало, що в них представлена велика різноманітність рухових дій, доступних дітям цього віку. Оволодіння ними сприяє збагаченню рухового фонду дитини, яка необхідна в більш старшому віці для освоєння складно координаційних рухових дій. У аналізованих програмах значна увага приділена розвитку рухових здібностей (РЗ), в першу чергу швидкісних, швидкісно-силових, гнучкості, загальної витривалості, координаційних. Тобто тих здібностей, виховання яких обумовлене психофізіологічним розвитком молодших школярів [24,25,48].
Аналіз традиційних програм по фізичному вихованню виявив їх загальну особливість: вони розраховані на кількісні показники фізичної підготовленості, на результативність при виконанні окремих рухів, фізичних вправ. Проте, метою фізичного виховання молодших школярів в наший країні є зміцнення здоров'я і гармонійний розвиток. Таким чином, ефективність фізичного виховання повинна визначатися рівнем здоров'я дітей. Не завжди підхід до оцінки фізичного виховання дітей визначається цим критерієм. Причинами є недостатня розробленість медико-соціальних аспектів, невивченість в достатній мірі причинно-наслідкових зв'язків між здоров'ям населення і організацією фізичного виховання, відсутність критерії оцінки здоров'я дитини.
Н.В. Панфілова, В.К. Бальсевич [7] вважає, що програмний матеріал в шкільних установах має надмірно навчаючу спрямованість. При цьому, розвитку рухових якостей приділяється недостатньо уваги. Вони рекомендують проводити цілеспрямовану роботу з використанням, разом з простими рухами, складних в координаційному відношенні вправ. Ефективна методика розвитку фізичних якостей повинна передбачати багатократне повторення вправи (до 10-15 разів), ускладнення умов виконання, використання раціональних способів організації дітей на заняттях.
Виходячи з аналізу літературних джерел і практичного досвіду, Назаренко Н.Н. пропонує комплекс оздоровчих заходів дітей молодшого шкільного віку. Комплекс заходів містить такі основні напрями: самомасаж біологічно активних точок і методика формування тонко-координованих рухів; система комплексів спеціальних вправ побудована на етапах рухової сенсорики. Велика увага в комплексі заходів приділена вихованню особи дитини на духовно-етичних традиціях українського народу.
Однією з основних ланок досліджуваного оздоровчого комплексу є методика самомасажу біологічно активних точок кисті (додаток 5) і формування тонко-координованих рухів (додаток 6), сприяюча розвитку дрібних м'язів і моторики, направлена на оздоровлення, розвиток розумових здібностей і підготовку дітей до оволодіння письмом. Методика даного комплексу складена з урахуванням фізіологічних і психічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, пропонуючи проведення вправ в ігровій і сюжетній формі.
Засоби досліджуваної методики діляться на три групи: перша група - вправи що мають оздоровчу спрямованість; друга група вправ переважно направлена на розвиток розумових здібностей і усної мови; третя група вправ переважно направлена на розвиток дрібних м'язів кисті.
Кожна з груп вправ може використовуватися в розвиваючих і повчальних заняттях, залежно від мети. До вправ першої групи відноситься профілактичний самомасаж і будь-яка дія на кисть різними засобами (рахункові і масажні палички, кульки прополісу, масажні м'ячики, волоські горіхи, глина і т.д.)
До другої групи вправ, переважно направлених на розвиток розумових здібностей і усної мови, відносяться спеціальні вправи і пальчикові ігри, пов'язані з розвитком координації і дрібної моторики пальців.
До третьої групи вправ, переважно направлених на розвиток дрібних м'язів кисті, відносяться вправи і ігри з дозованим зусиллям. Вони направлені на зміцнення дрібних м'язів кистей, що сприяє підготовки руки до оволодіння графікою письма.
Дана методика не вводить в розпорядок дня нові форми занять, а наповнює обов'язкові програмні заняття новим змістом, враховує комплексний і системний підхід у використанні оздоровчих засобів. Досліджувана методика допомагає об'єднати зусилля працівників різних сфер шкільної установи в досягненні загальної мети - оздоровлення дітей.
Наступним напрямом оздоровчого комплексу є інтенсивне гартування природними чинниками, яка є цілою систему гартувальних заходів. Пропонована система складається з декількох, ступенів, що постійно змінюють один одного, по оздоровленню. Починаються вони удома з пробудження дитини, продовжуються протягом дня в школі і закінчуються увечері перед сном. У шкільній установі день у дітей починається з уранішньої зарядки, яка регулярно проводиться на свіжому повітрі в полегшеному одязі. У комплекс зарядки обов'язково включається декілька вправ на дихання. Після зарядки, діти миють холодною водою лице, руки, шию, вушні раковини, полощуть рот і ніс. Протягом дня в приміщенні діти знаходяться в легкому одязі. Температура в кімнаті підтримується не вище за 22-24 Со. Під час прогулянки у дітей полегшений одяг (переважно з бавовняних тканин), відповідний погодним умовам і що дозволяє дітям активно рухатися і грати. Сплять діти в одних трусиках в добре провітрюваній спальні.
Центральною ланкою гартування є цілий ланцюжок послідовних дій, які можна виконувати як до, так і після денного сну. Вони проходять за наступною схемою:
ходьба босоніж і легкий біг по доріжці "здоров'я";
пульсуючий клімат;
вихід на землю або сніг