Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі
Дії населення при тимчасовому проживанні на зараженій території зводяться в основному до виконання загальних санітарно-гігієнічних заходів і дотримання відповідних правил поведінки.
Так, у приміщенні необхідно щільно закрити плівкою вікна, а вхідні двері - м'якими шторами. Димарі, вентиляційні люки повинні бути теж зачиненими. Килимові доріжки і килими потрібно згорнути, м'які меблі накрити чохлами, а столи - клейонкою або поліетиленовою плівкою, перед вхідними дверима треба поставити посудину з водою, і перед нею розстелити килимок. Для запобігання та ослаблення дії на організм радіоактивних речовин необхідно:
- максимально зменшити перебування на відкритих територіях, при виході із приміщення використовувати засоби індивідуального захисту (респіратор, ватно-марлеву пов'язку, плащ, гумові чоботи і т.д.);
- при перебуванні на відкритій місцевості не сідати на землю, не курити;
- перед входом до приміщення вимити водою або обтерти мокрою ганчіркою взуття, верхній одяг витріпати і почистити вологою щіткою;
- у всіх приміщеннях, які призначені для перебування людей, кожен день треба робити вологе прибирання, бажано із застосуванням миючих засобів;
- воду вживати тільки із перевірених джерел, а продукти харчування - купувати через торговельні організації.
Сільськогосподарські продукти із особистого господарства, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживати в їжу можна тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;
- виключити купання у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення, не можна збирати в лісі ягоди, гриби, квіти. Обов'язково поливати водою вулиці і дороги в населених пунктах і на території шкіл, щоб зменшити вміст пилу у повітрі, який є головним носієм радіоактивних речовин. Упродовж семи днів необхідно кожного дня приймати по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію, а дітям до двох років давати 1/4 таблетки (0,04 г). Таблетки видаються лікувально-профілактичними закладами у перші години після аварії.
Можна використати йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ-2.
Йодисту настойку бажано приготувати самому: три-п'ять крапель 5% розчину йоду на склянку води, дітям до двох років - одну-дві краплі,
Перелічені правила нескладні, але виконують важливу роль у системі захисту людей від дії радіоактивного опромінення.
Другий тип аварій - викидання або розлив сильнодіючих отруйних речовин. Ними часто користуються підприємства хімічної, нафтопереробної, м'ясо-молочної і харчової промисловостей. Найбільш часто використовується аміак, хлор, сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, фторний водень та ін.
При руйнуваннях або аваріях на об'єктах, які мають сильнодіючі отруйні речовини, утворюються зони хімічного зараження, всередині яких можуть виникнути вогнища хімічного ураження.
Важливою характеристикою вогнища ураження, яке утворюється сильнодіючими отруйними речовинами, є тривалість існування джерела прямого впливу (викидання) речовин. Дана величина визначається часом самодегазації вилитої сильнодіючої отруйної речовини.
Сильнодіючі отруйні речовини, які мають температуру кипіння до 20°С (оксид вуглецю, хлор, аміак), як правило, скоро випаровуються, тому стійкість зараження на ділянках виливу (викидання) невелика, у часі не набагато перевищує час прямого виливу (викидання) Пари таких речовин, в тому числі І в загрозливих концентраціях, можуть розповсюджуватись на невеликі відстані (до декількох сотень метрів, рідко - до декількох кілометрів).
Дії ураження сильнодіючих отруйних речовин на людей можливі, як внаслідок попадання їх у крапельно-рідинному стані на шкіру, так і внаслідок вдихання їх парів.
За токсичними властивостями сильнодіючі отруйні речовини в основному мають загальноотруйну І задушливу дію. Симптомами отруєння ними у більшості випадків є головний біль, головокружіння, потемніння в очах, шум у вухах, слабкість, задуха, нудота, рвота, а при сильних отруєннях можливі: судороги втрата свідомості і навіть смерть.
Для захисту людей від сильнодіючих отруйних речовин можна використовувати сховища цивільної оборони, різні протигази, а нерідко і засоби захисту шкіри, проте існують певні особливості цій населення у вогнищах ураження сильнодіючими отруйними речовинами. Наприклад, у зв'язку з тим, що деякі речовини (аміак, оксид вуглецю і ін.) мають невелике сорбування - властивість поглинатися шихтою фільтруючого протигазу, потрібно використовувати спеціальні промислова або ізолюючі протигази. Основні фільтруючі протигази, в тому числі цивільної оборони - ГП-5 і дитячі протигази, можна використовувати тільки із спеціальними доповнювачами - гопкалітовим патроном або іншими.
Як поводитись при зараженні сильнодіючими отруйними речовинами?
Почувши сигнал (повідомлення) про загрозу хімічного зараження внаслідок викидання сильнодіючих отруйних речовин, необхідно негайно надіти протигаз (при його наявності), чи вологу ватно-марлеву пов'язку, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) І піти в найближче сховище. Якщо такої можливості немає, необхідно залишитись вдома, щільно зачинити вікна, двері, закрити їх цупкими тканинами, ковдрами, щілини в дверях і вікнах заклеїти папером, плівкою, лейкопластирем.
Пам'ятайте! Добра герметизація житла дозволяє виключити проникнення сильнодіючих отруйних речовин у приміщення. Не займайте перші поверхи і непристосовані підвали, тому що туди можуть затікати пари сильнодіючих отруйних речовин.
Крім цього, необхідно обов'язково увімкнути радіо і слухати повідомлення штабу ЦО.
Якщо сигнал застав вас на вулиці, то необхідно вийти із району можливого зараження, рухатись перпендикулярно до напрямку вітру, виконуючи вказівки постів міліції.
У місті Дрогобичі на промислових підприємствах використовується аміак, оліум, сірчана кислота і етилова рідина.
Аміак - безбарвний газ з різким запахом нашатиря. При викиданні в атмосферу димить, горить при наявності постійного джерела вогню.
Небезпечний при вдиханні, а при високих концентраціях можливі смертельні наслідки. Викликає сильний кашель, задуху, серцебиття, порушення частоти пульсу. При попаданні на шкіру викликає обмороження.
Для захисту від аміаку використовуються промислові протигази марки "КД". При "їх відсутності - ватно-марлеві пов'язки, змочені водою, або 5% розчином лимонної кислоти.
Перша допомога - свіже повітря, тепло і спокій, зволожений кисень. Шкіру, слизові оболонки і очі треба промивати водою або 2% розчином борної кислоти упродовж 15 хв.
Оліум і сірчана кислота - маслянисті безбарвні рідини із слабким запахом тухлих яєць. На повітрі моментально випаровуються і димлять. Це негорючі речовини, реагують з водою, виділяючи тепло і бризки, небезпечні при вдиханні і при попаданні на шкіру га слизові оболонки, викликають подразнення горла, відчуття задухи, сухий кашель, подразнення слизової оболонки очей, можливий спазм і набряк горла.
Для захисту від оліуму ї сірчаної кислоти використовуються промислові протигази марки «А». При їх відсутності -ватно-марлеві пов'язки, змочені водою, або 5% розчином лимонної кислоти.
Перша допомога - свіже повітря. Зняти заражений одяг і змити отруту зі шкіри водою або 2% розгином технічної соди. При попаданні в очі їх треба промити водою або 2% розчином питної соди.
Етилова рідина - червоного кольору, важча за воду, має солодко-фруктовий запах, розкладається при нагріванні. Нерозчинна у воді. Запалюється при нагріванні у відкритому полум'ї.
Небезпечна при вдиханні і при попаданні на шкіру та слизові. Викликає слабість, збудження, страх, розлад пам'яті і сну. Можливе різке падіння артеріального тиску з втратою свідомості, галюцинації і смертельний наслідок.
Для захисту від етилової рідини використовується промисловий протигаз марки «А». При його відсутності - ватно-марлева пов'язка, змочена водою.
Перша допомога - свіже повітря, цілковитий спокій, тепла, чистий одяг, зволожений кисень.
3. Характеристика надзвичайних ситуацій воєнного часу
Зброя масового ураження (ЗМУ) або зброя сильного ураження призначена для нанесення масових втрат і руйнувань.
До існуючих видів ЗМУ належить: ядерна, хімічна і бактеріологічна зброя.
Науково-технічний проґрес дозволяє створити ЗМУ на дії зовсім інших принципів (інфразвукового, променевого, етнічного та ін.). Крім цього, прості види зброї при використанні в їх основі нових елементів можуть набути властивостей зброї масового ураження. Тому кожному із нас необхідно знати, що таке ЗМУ, її основні фактори ураження і способи захисту від них.
Основу ЗМУ складає на даний час ядерна зброя.
3.1 Вогнище ядерного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
Ядерною зброєю називаються боєприпаси, дія яких базується на використанні внутріядерної енергії, що виділяється при ланцюгових ядерних реакціях.
До ядерних боєприпасів належать: бойові частини ракет і торпед, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, глибинні бомби і міни, оснащені ядерним зарядом. Засобами доставки і носіями ядерних боєприпасів є балістичні і крилаті ракети, літаки, артилерія, підводні човни і надводні кораблі.
Міцність (величину) ядерного боєприпасу прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом - масою простої вибухової речовини - тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєприпасу. Тротиловий еквівалент вимірюється в тоннах, кілотоннах або мегатоннах (т, кт, мт). За міцністю ядерні боєприпаси поділяються на зовсім малі (менше 1 кг), малі (1-10 кт), середні (ΙΟΙ 00 кт) і дуже великі (більше 1000 кт).
Вибухи ядерних боєприпасів можуть проводитись у повітрі на різних висотах, на поверхні землі (води), а також під землею (водою),
Ядерна зброя мас наступні фактори ураження: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація» радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс.
Ударна хвиля - головний фактор ураження ядерного вибуху, на її утворення витрачається 45-50% енергії ядерного вибуху.
Повітряна ударна хвиля — це зона сильно стиснутого повітря, яке розповсюджується на всі сторони від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Передня границя хвилі називається фронтом.
Головними параметрами ударної хвилі, які визначають її дії ураження, є: надлишковий тиск ∆Рф; швидкісний натиск ∆Ршв; тривалість дії ударної хвилі t ухв
Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі (ΔΡф) - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі (Рф) і атмосферним тиском (Р0)
![]()
Одиницею фізичної величини надлишкового тиску в системі СІ є Па (кПа).
Швидкісний натиск (ΔРшв) - це динамічні навантаження, які утворюються потоком повітря. Вимірюється в Па (кПа). Швидкісний натиск залежить від щільності повітря, швидкості повітряних мас і пов'язаної із надлишковим тиском ударної хвилі. Руйнівні дії швидкісного натиску помітні в місцях із надлишковим тиском більше 50 кПа, де швидкість пересування повітря - більше 100 м/с.
Тривалість дії ударної хвилі (tу.хв.) — це час дії надлишкового тиску і залежить в основному від міцності ядерного вибуху і вимірюється в секундах.
На розповсюдження ударної хвилі, її руйнівну дію і дію ураження можуть вплинути рельєф місцевості і лісові масиви в районі вибуху.
На людей ударна хвиля може подіяти прямо: надлишковим тиском, швидкісним натиском і додатково уламками будинків, споруд, скла, каменів і т.д.
Організм людини здатний витримати поступове підвищення надлишкового тиску до 200-300 кПа, але не може протистояти раптовому його підвищенню і отримує при цьому травми різного ступеня: легкі - при надлишковому тиску 20-40 кПа (забої, вивихи, загальна контузія), лікування 7-15 днів. Середні - при надлишковому тиску 40-60 кПа (контузія всього організму, пошкодження слуху, сильні вивихи рук, ніг), лікування до 2-х місяців. Важкі - при надлишковому тиску 60-100 кПа (сильна контузія всього організму, важкі переломи рук, ніг), лікування до 3-х місяців, можливим є смертельний наслідок. Дуже важкі - при надлишковому тиску більше 100 кПа. Травми дуже загрозливі і з більшості випадків призводять до смерті.
Головними засобами захисту людей від дії ураження ударної хвилі є захисні споруди, заглиблені сховища. Можна використати ще і нерівності на місцевості.
Світлове випромінювання - це електромагнітні випромінювання в ультрафіолетовій, видимій і інфрачервоній частині спектру. Джерелом світлового випромінювання є світлова поверхня (вогняна куля), яка складається з розпечених продуктів вибуху і повітря. З цієї поверхні випромінюється велика кількість променевої енергії за короткий час, унаслідок чого виникає швидке нагрівання предметів, що опромінюються, обвуглення або загорання матеріалів і опіки живих тканин. На долю світлового випромінювання припадає 30-40% всієї енергії вибуху.
Головними параметрами, які характеризують ураження світлового випромінювання, є: світловий Імпульс (Ісв) і тривалість світлового імпульсу tсв.
Світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка падає на 1 м3 освітленої поверхні, перпендикулярна до напряму випромінювання за весь час, поки поверхня вибуху світиться (час існування вогняної кулі) У системі СІ світловий імпульс вимірюється в кДж/м2.
Тривалість світлового імпульсу залежить від міцності боєзаряду і визначається за формулою:
(сек.)
На світловий імпульс впливають: тип ядерного вибуху, якість атмосфери та ін. фактори.
У людей І тварин світлове випромінювання викликає опіки і ураження очей різного ступеню: опіки першого ступеня - при світловому імпульсі 100-200 кДж/м2. Це поверхневе ураження шкіри (почервоніння, припухлість, болючість), працездатність не втрачається. Опіки другого ступеня - при світловому імпульсі 200-400 кДж/м2. На шкірі міхурі, наповнені рідиною, вимагає лікування. Опіки третього ступеня - при світловому імпульсі 400-60U кДж/ м2. Повністю мертвіє і руйнується шкіра на всю товщину і утворюються виразки. Необхідним є тривале лікування. Опіки четвертого ступеня - при світловому імпульсі більше 600 кДж/м2. Це омертвіння підшкірної клітковини, м'язів і кісток. Тривале лікування, можливий смертельний наслідок.
Ураження очей може бути трьох типів: тимчасове осліплення - 1-5 хв. у день і до 30 хв. вночі; опіки очного дна; опіки рогівки і повік.
Основними засобами захисту від світлового випромінювання є сховища і укриття.
Проникаюча радіація - це гамма і нейтронний потік із зони ядерного вибуху. Джерелом проникаючої радіації є ланцюгова реакція і розпад радіоактивних продуктів, які утворюються внаслідок ядерної реакції. На проникаючу радіацію припадає 5-15% енергії вибуху. Окрім гамма-променів і нейтронів є ще альфа і бета-промені, які мають слабку проникливу властивість, але є загрозливими при попаданні всередину організму або на шкіру (особливо очі).
Гамма випромінювання - це електромагнітні промені, які розповсюджуються зі швидкістю 300000 км/с, володіють великою проникливою властивістю і є важливим фактором дії уражень іонізуючих випромінювань. Нейтронне випромінювання має сильну дію ураження при зовнішньому опромінюванні.
Основними засобами захисту від проникаючої радіації є використання сховищ, протирадіаційних укриттів, підвалів і т.д.
Радіоактивне зараження - це забруднення поверхні землі, атмосфери, водойм і різних предметів радіоактивними речовинами, які випали із хмари ядерного вибуху.
Джерелом радіоактивного зараження є продукти ланцюгової ядерної реакції, частина ядерного заряду, що не прореагувала, а також наведена радіоактивність в землі під дією нейтронів.
Масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості залежать від міцності ядерного вибуху, метеоумов, типу ґрунту і рослинності. Найбільше зараження виникає при наземних і неглибоких підземних вибухах, внаслідок чого утворюється сильна хмара Із радіоактивних продуктів, що пересувається вітром. Частина радіоактивних речовин - на поверхні землі в районі вибуху, а велика частина випадає в міру просування хмари, внаслідок чого утворюється радіоактивний слід, який характеризується довжиною і шириною.
Ступінь зараження на сліду хмари ядерного вибуху неоднаковий. Він поступово зменшується в міру віддалення від центру вибуху і до бокових меж від осі сліду.
За ступенем загрози для людей і тварин на слід хмари виділяють декілька зон радіоактивного зараження. Для характеристики зон визначено рівні радіації, які може отримати людина за час повного розпаду радіоактивних речовин. Як правило, рівні радіації на межі зони приводять до одного часу - на 1 год. після вибуху.
Зони радіоактивного зараження характеризуються наступними параметрами:
- зона помірного зараження - рівень радіації на зовнішній межі на 1 год. після вибуху дорівнює 8 р/г. За площею вона рівна 78-80% площі всього радіоактивного сліду.
- зона сильного зараження - рівень радіації 80 р/г, площа дорівнює 10-12%.
- зона загрозливого зараження - рівень радіації дорівнює 240 р/г.
- зона надзвичайно загрозливого зараження - рівень радіації дорівнює 800 р/г.
Характерною особливістю радіоактивного зараження є спад рівня радіації з часом внаслідок розпаду радіоактивних речовин. При семикратному збільшенні часу після вибуху рівень радіації зменшується в 10 разів. Основними засобами захисту є сховища, укриття й індивідуальні засоби.
Електромагнітний імпульс - це сильні перемінні електромагнітні поля, які виникають внаслідок дії гамма-променів на атоми навколишнього середовища і утворення потоку електронів та плюсових іонів. Він діє на дротові та кабельні лінії електропередач і зв'язку, збільшує в них напругу, внаслідок чого пробивається ізоляція, пошкоджуються вхідні елементи апаратури, вигоряють плавкі вставки, а також уражуються люди, які обслуговують ці засоби. Тривалість уражуючої дії ЕМІ - декілька мілісекунд.
При ядерному вибухові на місцевості утворюється вогнище ядерного ураження - територія, в межах якої виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування і пошкодження будинків та споруд.
Межа вогнища ядерного ураження проходить через точки на місцевості, де надлишковий тиск у фронті ударної хвилі дорівнює 10 кПа.
У залежності від характеру руйнувань і величини рятівних робіт вогнище ядерного ураження ділиться на зони: зона повних руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті повітряної ударної хвилі 50 кПа і більше. У цій зоні повністю руйнуються житлові і промислові будинки, споруди, а також протирадіаційні укриття і частини сховищ, розташованих в районі епіцентру вибуху, утворюються суцільні завали. Руйнуються або пошкоджуються підземні комунально-енергетичні лінії, конструкції, що загорілися від світлового випромінювання, розкидаються і засипаються уламками зруйнованих будинків, внаслідок мого виникає сильне задимлення.
Зона сильних руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі від 50 до 30 кПа. У цій зоні сильно руйнуються промислові споруди і житлові будинки, сховища і комунально-енергетичні лінії, як правило, зберігаються, але внаслідок руйнувань будинків утворюються місцеві і суцільні завали. Від світлового випромінювання виникають сильні пожежі.
Зона середніх руйнувань утворюється при надлишковому тиску у фронті ударної хвилі від 30 до 20 кПа. У районі цієї зони будинки і споруди дістають середні руйнування, дерев'яні будівлі повністю руйнуються, внаслідок чого утворюються окремі завали і сильні пожежі.
Зона слабких руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі від 20 до 10 кПа. У цій зоні будинки і споруди дістають слабкі руйнування, виникають окремі пожежі.
Радіус зони вогнища ядерного ураження залежить від сили вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості та інших факторів. Площу вогнища ядерного ураження для рівнинної місцевості приблизно можна прийняти за площу кола і вирахувати за формулою:
![]()
де R - відстань (радіус) від центра вибуху до границі вогнища ураження - до точки з надлишковим тиском 10 кПа.
Вогнище ядерного ураження характеризується складною пожежною ситуацією. Тут виділяють три основні зони пожежі: окремі, суцільні, а також пожежі у завалах.
Зона окремих пожеж охоплює район, у якому вони виникають в окремих будинках та спорудах і є розосередженими. Зона окремих пожеж характеризується такими світловими імпульсами: на зовнішній межі 100-200 кДж/м2, на внутрішній - 400-600 кДж/м2.
Зона суцільних пожеж - це територія, де під дією світлового імпульсу виникають пожежі більш, ніж у 50% будинків та споруд і за 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель, розташованих у даному районі. Внаслідок того виникає суцільна пожежа, при якій вогнем охоплюється більше 90% будинків. Зона характеризується світловим імпульсом 400-600 кДж/м2 і більше. Можливим є вогняний шторм - особливий вид суцільного вогню на значній території (1,5-2 км2) Стовп вогню підіймається на висоту 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.
Зона пожежі в завалах розповсюджується на інші території ядерного ураження. Для цієї зони характерними є сильні задимлення і тривале (до кількох діб) горіння в завалах, інтенсивні виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.
У зонах задимлення виникає загроза отруєння людей як у сховищах, так і на поверхні землі.
Причиною загибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдихання продуктів згоряння, нагрітих до 60 °С, навіть при незначному вмісті вуглекислого газу, як правило, призводить до смертельних випадків.
У даний час для ураження людей можуть використовуватись нейтронні боєприпаси.
Нейтронні боєприпаси являють собою малогабаритні термоядерні заряди міцністю не більше 10 кт, у яких основна доля енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію, а кількість енергії, яка отримується внаслідок ділення важких ядер в детонаторі, мінімальна, але достатня для початку реакції синтезу. Факторами ураження вибуху нейтронного боєприпасу є:
- ударна хвиля;
- світлове випромінювання;
- проникаюча радіація;
- радіоактивне забруднення місцевості.
Головним фактором ураження нейтронного боєприпасу є проникаюча радіація, на яку витрачається до 30% міцності боєприпасу.
Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу характеризується утворенням зони ураження проникаючої радіації, яка викликає масове ураження людей і сільськогосподарських тварин.
Радіус ураження людей нейтронним потоком перевищує радіус дії ураження ударної хвилі і світлового випромінювання майже в чотири рази.
Вогнище ураження при вибуху нейтронного боєприпасу умовно можна розділити на зони: комбінованих, вкрай важких, важких, середніх і легких радіаційних уражень,
Зона комбінованого ураження - це територія, в межах якої люди уражаються як проникаючою радіацією, так і іншими факторами ураження. Її особливістю є сильна наведена радіоактивність у ґрунті, матеріалах, техніці і спорудах. У цій зоні незахищені люди можуть отримати дозу опромінення, яка викликає захворювання променевою хворобою дуже важкого ступеня. У зоні важких радіаційних уражень люди захворіють променевою хворобою --ІІІ, в зоні середніх радіаційних уражень - ІІ і в зоні легких радіаційних уражень - І ступеня.
Основний засіб захисту від нейтронних боєприпасів — використання захисних споруд.
Поведінка і дії населення у вогнищі ядерного ураження залежить від того, де перебували люди в момент ядерного вибуху: в сховищах (укриттях) чи ні.
Сховища (укриття) є ефективними засобами захисту від усіх факторів ураження ядерної зброї і від наслідків, що виникають від її застосування. Необхідно тільки ретельно виконувати правила перебування у них і вимоги комендантів (старших) та інших осіб, які відповідають за підтримання порядку в захисних спорудах.
Засоби індивідуального захисту органів дихання при перебуванні у сховищі необхідно постійно мати підготовленими для використання у будь-який момент.
При виході із сховища на забруднену територію треба одягнути засоби індивідуального захисту і розпитати коменданта (старшого) захисної споруди про напрям найбільш безпечного руху, а також про місце розташування медичних формувань і пунктів обмивання поряд із шляхами руху.
При перебуванні під час ядерного вибуху на відкритій місцевості необхідно з метою захисту використати найближчі природні укриття. Якщо їх немає, то треба повернутись до вибуху спиною, лягти на землю лицем вниз, руки заховати під себе; через 15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно одягнути протигаз, респіратор або інші засоби захисту органів дихання, можна навіть закрити рот і ніс хустинкою, шарфиком або щільним матеріалом з метою запобігання попаданню всередину організму радіоактивних речовин, дії ураження яких можуть тривати довго; потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, і вийти із вогнища ураження або заховатися у найближчій захисній споруді.
При виході із вогнища ураження необхідно враховувати, що внаслідок ядерного вибуху з'явились зруйновані будинки, лінії комунального господарства, які можуть обвалюватись навіть через деякий час після вибуху. Тому підходити до споруд необхідно з найменш загрозливого боку. Рухатись потрібно серединою вулиці.
З метою запобігання нещасних випадків не можна чіпати електропроводи, потрібно бути обережними у місцях можливої загазованості.
Напрям руху слід вибирати, беручи до уваги знаки обгородження, що розставляються розвідкою цивільної оборони -в бік зменшення рівня радіації. Рухаючись забрудненою територією, потрібно намагатись не підіймати пилу, в дощову погоду обходити калюжі.
Рухаючись із вогнища ураження, допомагайте людям, які потрапили в завали і отримали травми. Необхідно надати їм першу медичну допомогу. Розбираючи уламки, перш за все звільніть голову і груди людини, що потерпіла.
У населених пунктах велику загрозу для людей нестимуть пожежі. З ними потрібно боротися, правильно діяти при їх гасінні, щоб не отримати ушкоджень.
Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якнайшвидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку.
3.2 Вогнище хімічного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
Хімічною зброєю називаються боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження яких базуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин.
Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) - токсичні хімічні сполуки, які володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що робить можливим їх бойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості на тривалий час. Перебуваючи в бойовому стані, вони уражують організм людини через органи дихання, шкірні поверхні і рани. Крім цього, людина може отримати ураження і внаслідок вживання заражених продуктів харчування і води, а також при дії отруйних речовин на слизові оболонки очей, носа і горла.
Бойовий стан отруйних речовин - це стан, у якому вони застосовуються для досягнення максимального ефекту в ураженні людей.
Види бойового стану отруйних речовин:
- пара;
- аерозоль;
- краплі.
В армії США найбільш розповсюдженою є класифікація, що базується на поділі отруйних речовин за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організм людини.
За тактичним призначенням отруйні речовини поділяються на такі групи:
- смертельні;
- отруйні речовини, що тимчасово призводять до непрацездатності;
- подразнюючі;
- навчальні.
За фізіологічною дією на організм:
- нервово-паралітичної дії (зарін, зоман, В-гази);
- загально-отруйної дії (синильна кислота, хлорциан);
- шкірно-наривної дії (іприт);
- задушливої дії (фосген);
- подразнюючої дії (адамсит, сі-ес, сі-ар);
- психохімічної дії (Бі - зет).
У залежності від тривалості збереження дії ураження отруйні речовини діляться на стійкі (від декількох годин - до кількох тижнів) і нестійкі (десятки хвилин).
Отруйні речовини нервово-паралітичної дії є високотоксичними отруйними речовинами, що утримують фосфор.
Зарін -- безколірна чиста рідина із слабким фруктовим запахом, щільність 1,09 г/см3, температура кипіння 147°С, температура затвердіння від -30 до -50°С. Добре розчиняється у воді.
Зоман - безколірна рідина із слабким запахом камфори, щільність 1,01 г/см3, температура кипіння 185 - 187°С, температура затвердіння від - 30 до - 80°С. У воді розчиняється погано.
Ві-ікс - безколірна рідина, без запаху, щільність 1,07 г/см3, температура кипіння 237°С, температура затвердіння -50°С. Мала летючість.
Усі отруйні речовини нервово-паралітичної дії, проникають через неушкоджену шкіру. Потрапляючи в організм, вони знищують ферменти, які регулюють передачу нервових імпульсів у системи дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності. Отруєння розвивається швидко. При малих токсичних дозах (легке ураження) виникає звуження зіниць очей (міоз), слинотеча, біль у грудях, утруднюється дихання. При важких ураженнях відразу настає утруднене дихання, сильне виділення поту, спазми в шлунку, рвота, з'являються судороги і параліч дихання.
Отруйні речовини загально-отруйної дії - це група швидкодіючих летючих отруйних речовин, які уражують кров і нервову систему.
Синильна кислота - безколірна летюча рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 26°С, температура замерзання - 14°С, добре розчиняється у воді і органічних розчинниках.
Хлорциан - безколірна важка летюча рідина, температура кипіння 19°С, температура замерзання - 6°С. У воді розчиняється погано, в органічних розчинниках-добре.
При отруєнні цими речовинами відчувається металевий присмак у роті, стиснення в грудях, почуття сильного страху, важка задуха, судороги, параліч дихального центру.
Отруйні речовини задушливої дії уражують верхні дихальні шляхи і тканини легенів.
Фосген - безколірна рідина, температура кипіння 8,2°С, температура замерзання - 118°С. Це газ в 3,5 рази важчий за повітря. Вдихаючи його, людина відчуває запах зіпрілого сіна і неприємний смак у роті, кашель, стиснення в грудях. Через 4-6 год, стан ураженої людини різко погіршується. З'являється кашель з сильним виділенням пінистої рідини, дихання стає важким.
Отруйною речовиною шкірнонаривної дії є іприт.
Хімічно чистий іприт - масляна безколірна рідина, технічний - масляна