Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі
Отруйні речовини подразнюючої дії діють на слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів.
Отруйні речовини психохімічної дії викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції центральної нервової системи.
Для застосування отруйних речовин з метою ураження людей, зараження місцевості, об'єктів і т.д. використовуються хімічні засоби ураження, які включають сумісність хімічних боєприпасів і бойових приладів.
Хімічні боєприпаси - це бойові засоби одноразового використання. До них належать; артилерійні снаряди і міни; хімічні бойові частини ракет; хімічні фугаси; хімічні шашки, гранати і патрони.
Хімічні бойові прилади - засоби ураження багаторазового використання. До них належать: виливні авіаційні прилади (ВАП); механічні генератори аерозолей отруйних речовин. В останні роки США виробляють хімічну зброю нового типу - бінарні боєприпаси, їх дія базується на принципі сполучення компонентів отруйних речовин під час польоту ракети, бомби, снаряду.
У результаті застосування хімічної зброї може скластись важка хімічна ситуація із виникненням на значній площі зон хімічного зараження і вогнища хімічного ураження.
Територія, в межах якої в результаті дії хімічної зброї можливе ураження незахищених людей, сільськогосподарських тварин і рослин, називається зоною хімічного зараження. Вона включає територію, яка підлягала прямій дії хімічної зброї (район застосування) і територію, над якою розповсюдилась хмара забрудненого повітря із концентраціями, достатніми для ураження.
Зона хімічного зараження характеризується довжиною, глибиною і площею.
Розміри зони залежать від кількості застосованих отруйних речовин, їх типу, виду і кількості засобів доставки, метеорологічних умов і рельєфу місцевості.
У зоні хімічного зараження може виникнути одне або декілька вогнищ хімічного ураження. Вогнищем хімічного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії хімічної зброї, виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Вогнище хімічного ураження характеризується площею, його межі визначаються межами населеного пункту або його частиною, яка потрапила в зону хімічного зараження.
Сучасні отруйні речовини мають надзвичайно високу токсичність. Тому своєчасні дії населення, спрямовані на відвернення загрози ураження отруйними речовинами, в багатьох випадках, будуть залежати від знань про ознаки застосування хімічної зброї.
Якщо за літаком у повітрі з'являються темні полоси, що швидко осідають і розсіюються, у місцях вибуху авіаційної бомби або снаряду виникають білі або легкого забарвлення хмари, то є усі підстави вважати; у повітрі є отруйні речовини.
Крім нього, краплі отруйних речовин є добре помітними на асфальті, стінах будинків, листі рослин, на інших предметах. Про наявність отруйних речовин може свідчити і те, як під їх дією в'януть зелені рослини і квіти, гинуть птахи. Визначивши ознаки застосування отруйних речовин (або за сигналом), потрібно негайно одягнути протигаз, а при необхідності і засоби захисту шкіри; якщо поблизу є сховище, заховатись у ньому.
Перед тим, як зайти в сховище, необхідно зняти використані засоби захисту шкіри та верхній одяг і залишити їх у тамбурі. Це запобігає занесенню отруйних речовин у сховище.
Протигаз знімається після того, як людина зайшла у сховище. Якщо ви заховались у підвалі чи перекритій щілині, обов'язково одягніть протигаз. У сховищі потрібно перебувати до спеціального розпорядження про вихід із нього.
Виходити із вогнища ураження потрібно за напрямами, які позначені вказівками постів цивільної оборони (міліції). Якщо вказівок немає, потрібно рухатись перпендикулярно до напрямку вітру. По зараженій отруйними речовинами території треба йти швидко, але не бігти і не підіймати пилу. Не можна прихилятись до будинків і торкатись навколишніх предметів, Не треба наступати на видимі краплі і мазки отруйних речовин.
На зараженій території забороняється знімати протигаз та інші засоби захисту. Потрібно бути особливо обережним, рухаючись через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть осідати краплі отруйних речовин.
Якщо це можливо, то потрібно уникати низин, долин і боліт, де можливим є тривалий застій випарів отруйних речовин. У містах такі випари можуть нагромаджуватись у зачинених кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків.
Заражена хмара у місті розповсюджується на більшій відстані вулицями, тунелями, трубопроводами.
При попаданні крапель або мазків отруйних речовин на шкіру, одяг або засоби захисту, потрібно негайно їх зняти тампонами із марлі, вати, а якщо їх немає, то папером або будь—якою тканиною.
Після виходу із вогнища ураження, необхідно якнайшвидше провести повну санітарну обробку.
3.3 Вогнище бактеріологічного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
Бактеріологічна (біологічна) зброя - це боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження яких засновані на використанні хворобоутворюючих властивостей мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.
Бактеріологічна зброя призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин і продуктів.
Основу бактеріологічної збро"І складають біологічні засоби - спеціально відібрані патогенні, хворобоутворюючі мікроорганізми і токсини, здатні викликати у людей, тварин і рослин масові важкі захворювання.
Хворобоутворюючі мікроорганізми - збуджувачі інфекційних хвороб людини і тварини в залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей діляться на класи: бактерії (чуми, холери, сибірської язви); віруси (натуральної віспи, жовтої лихоманки); рікетсії (сипного тифу, п'ятнистої лихоманки); гриби (бластимікоз, гістоплазмоз).
Бактеріальні засоби можуть застосовуватись: аерозольним шляхом - розпилення бактеріальних засобів у повітрі силою вибуху вибухової речовини біологічного боєприпасу і з допомогою розпилюючих засобів; трансмісійним - використання біологічних носіїв захворювань (пацюків, мишей, бліх, комарів); диверсійним - ураження місць загального користування (водойми, водяні джерела, пункти харчування).
Боєприпаси і бойові пристрої, призначені для застосування біологічних засобів, називаються біологічними боєприпасами. Це можуть бути авіаційні бомби, касети, пристрої для розпилювання, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні пристрої для диверсійного застосування бактеріологічних засобів.
Бактеріологічна зброя може застосовуватись як самостійно, так і разом з іншими видами зброї масового ураження. Найбільш характерними об'єктами для ураження бактеріологічною зброєю можуть бути великі політико-адміністративні і військово-промислові центри, райони, транспортні вузли, великі райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських рослин.
Внаслідок застосування бактеріологічної зброї утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, всередині якої можуть виникнути одно або декілька вогнищ зараження. Вогнищем бактеріального зараження називають міста, інші населені пункти, об'єкти народного господарства і території, заражені бактеріальними засобами І які є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.
Своєчасність і ефективність вживання заходів захисту від бактеріологічних засобів, які складають основу дії ураження бактеріологічної зброї, будуть визначатись тим, наскільки добре вивчені ознаки бактеріологічного нападу. При спостереженні можна помітити: у місцях вибухів бактеріальних боєприпасів наявність крапель рідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах і різних предметах, або при вибуху - утворення легкої хмари диму (туману); за літаком, що пролітає, з'являються полоси, які поступово осідають і розсіюються; скупчення комах і гризунів, найбільш загрозливих носіїв бактеріальних засобів; виникнення масових захворювань серед людей і сільськогосподарських тварин, також масовий падіж худоби.
Виявивши хоча б одну із цих ознак, необхідно негайно одягнути протигаз (респіратор, протипилеву тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку), по можливості засоби захисту шкіри і повідомити в найближчий орган управління цивільної оборони або медичний заклад. З метою захисту від бактеріологічних засобів проводяться протиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи.
Приготування і вживання їжі повинно виключати можливість її зараження бактеріологічними засобами; різні види посуду необхідно мити дезинфікуючими розчинами або кип'ятити.
Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань за розпорядженням начальника цивільної оборони району і міста, а також об'єкта народного господарства застосовуються такі запобіжні заходи, як карантин і обсервація.
Карантин вводиться при явному встановленні факту застосування бактеріологічної зброї і головним чином у тих випадках, коли збудники хвороб, які були застосовані, належать до особливо загрозливих (чума, холера та інші). Карантинний режим - це повна ізоляція вогнища зараження від навколишнього населення, він має на меті не допустити розповсюдження інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах зони карантину вистзеїляється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. У населених пунктах і на об'єктах, де був встановлений карантин, організується місцева комендантська служба, проводиться охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів,
Із цього району вихід людей, вивід тварин і вивіз речей забороняється, дозволяється тільки вихід спеціальних формувань і видів транспорту.
Заняття у школі та інших навчальних закладах відміняються, проводяться заходи по роззосередженню населення, профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи, санітарна обробка, дезинфекція, дезинсекція і дератизація.
Якщо встановлений вид забрудника не належить до групи особливо загрозливих, вводиться обсервація, яка має на меті проведення медичного нагляду за вогнищем ураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-заборонні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.
Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ухилятися від ліків, які запобігають захворюванню.
3.4 Найпростіші засоби масового ураження
У останніх війнах, які велись США і їх союзниками, у великих масштабах застосовувались прості засоби ураження, які мають великі можливості ураження живої сили, і в першу чергу цивільного населення. До них можна віднести: боєприпаси об'ємного вибуху; боєприпаси, що запалюються, осколочні, кульові, кумулятивні і бетонобійні, а також зброя високої точності.
Боєприпаси об'ємного вибуху - боєприпаси, принцип дії яких заснований на фізичному явищі - детонації, яка виникає в сумішах газів спалювання із повітрям.
Головним фактором ураження боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля, у якої надлишковий тиск у центрі вибуху досягає близько 3000 кПа, а на відстані 100 м може бути 100 кПа.
У запалюючих боєприпасах основу складають речовини запалювання, які діляться на групи: суміші запалювання на основі нафтопродуктів (напалми); металізовані суміші запалювання (пірогелі); терміт і термічні складники запалювання.
Речовини запалювання мають температуру горіння від 800° до 3000° і цим уражають людей, тварин при попаданні на тіло. Найбільшого ефекту захисту людей від зброї запалювання досягають захисні споруди. Засоби індивідуального захисту і верхній одяг захищають тільки від прямої дії вогнесумішей у момент їх застосування.
Фугасні, уламкові, кульові, кумулятивні і бетонобійнї боєприпаси є найкращим засобом для ураження цілей малих розмірів, а також розташованих на великих площах.
Ефективний захист від ударної хвилі і уламків простих боєприпасів забезпечують захисні споруди: сховища, укриття різних типів, перекриті щілини, а від кульових бомб - кам'яні і дерев'яні споруди. При їх відсутності можна заховатись у траншеях і нерівностях на місцевості.
До зброї високої точності, яка призначена для ураження цілей малих розмірів, належать авіаційні бомби керування, ракети керування повітря-земля, протирадіалокаційні ракети та ін.
Застосування цієї зброї вказує на її велику ефективну дію в ураженні об'єктів і живої сили.
4. Засоби захисту населення. Особливості захисту дітей
Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу є головною задачею цивільної оборони і досягається максимальним виконанням усіх захисних заходів, найкращим використанням всіх способів і засобів захисту.
Обсяг і характер заходів захисту населення визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей окремих районів і об'єктів народного господарства, а також можливості виникнення екстремальних ситуацій і ураження ядерною, хімічною і бактеріологічною зброєю.
4.1 Організація захисту населення
До основних способів захисту населення в екстремальних ситуаціях належать:
1. Організація своєчасного повідомлення населення про екстремальні ситуації.
2. Евакуація населення із загрозливих районів.
3. Укриття населення в захисних спорудах ЦО.
4. Використання населенням індивідуальних засобів захисту.
Крім цього, для забезпечення захисту населення виконується:
- загальне навчання населення способам захисту;
- організація радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;
- виконання режимів захисту на об'єктах народного господарства і правил поведінки населення в зонах зараження;
- проведення рятівних робіт.
Одним із важливих факторів, які впливають на захист населення, є його своєчасне повідомлення про екстремальні ситуації, які можуть виникнути як в мирний, так і у воєнний час.
Для оповіщення населення цивільна оборона і місцеві органи влади використовують радіотрансляційну мережу. У нашій.країні немає жодного міста, де не було б радіотрансляційного вузла. Більшість підприємств, навчальних закладів мають свої місцеві радіотрансляційні мережі. В Україні створена система телевізійних і радіомовних станцій. Кожна сім'я має радіоприймач, телевізор або радіоточку.
Оповіщення населення в екстремальних ситуаціях мирного часу і в умовах війни проводиться засобом передачі мовної інформації з використанням радіо і телебачення. Щоб привернути увагу населення перед передачею мовної інформації, включаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означає передачу попереджувального сигналу “Увага всім”, за яким населення зобов'язане включити радіотрансляційні і телевізійні приймачі і прослухати повідомлення штабу цивільної оборони про те, що сталось чи може статись, а також правила поведінки.
Для того, щоб своєчасно отримати сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожному закладі, в тому числі і навчальному, у кожному домі тримати радіоточку увімкненою, радіоприймачі настроїти на одну із мовних станцій країни, а телевізори - на головну програму свого телецентру.
Усе це дозволить населенню у будь-який час прийняти розпорядження органів влади і сигнали оповіщення цивільної" оборони, а разом з тим і своєчасно підготуватись до захисту і організації захисту дітей.
Почувши повідомлення про надзвичайні обставини, для захисту дітей в залежності від ситуації необхідно вжити наступні заходи:
- уточнити всі питання, які пов'язані з укриттям дітей в захисних спорудах;
- отримати для дітей засоби індивідуального захисту органів дихання і медичні засоби захисту;
- виготовити прості засоби захисту органів дихання дітей і підготувати їх одяг для захисту від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів;
- тренувати дітей використовувати засоби індивідуального захисту;
- підготувати все необхідне для можливої евакуації дітей або перебування їх довгий час у захисних спорудах;
- ознайомити дітей старшого віку з сигналами оповіщення цивільної оборони і правилами поведінки.
Одним із засобів захисту населення є своєчасна евакуація людей із загрозливих районів.
Отримавши розпорядження щодо проведення евакуації, начальники і органи управління цивільної оборони міста та районів разом з евакуаційними комісіями і службами цивільної оборони у відповідності до плану проводять оповіщення керівників підприємств, організацій, навчальних закладів, будинкових управ і т.д., а через них робітників, службовців, їх сім'ї і усе населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації.
Отримавши повідомлення про евакуацію необхідно:
- зібрати необхідні речі, підготувати засоби індивідуального захисту органів дихання, документи і гроші;
-у квартирі відключити усі енергосистеми, зачинити вікна, двері в кімнатах;
- відправитись на евакуаційний збірний пункт.
Із документів необхідно мати: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійну книжку, диплом (атестат) про освіту, свідоцтво про одруження і народження дітей.
Потрібно взяти продуктів харчування на 2-3 доби. Це можуть бути консерви, концентрати, сухарі і вода, із речей беруть найнеобхідніше - одяг, взуття, білизну.
Підбираючи одяг і взуття для дітей, необхідно враховувати їх захисні властивості і пору року. Для дітей до 3-х років слід підготувати запас дитячих продуктів, яких на пунктах харчування може не бути - дитяче харчування, сухе молоко, консервовані соки і т.д. Всі продукти повинні бути упаковані в поліетиленові пакети. Для дошкільнят необхідно, крім цього, взяти їх улюблені іграшки.
До валізок (рюкзаків) з речами і продуктами харчування старших дітей необхідно прикріпити бірку, де вказати прізвище, ім'я і no-батькові дитини, домашню адресу і пункт евакуації.
Аналогічні відмітки необхідно зробити дітям дошкільного віку: у внутрішню кишеню одягу, який вони постійно носять, необхідно вкласти картку з іменем, no-батькові і прізвищем дитини, рік її народження, місце проживання і місце роботи батька та матері або, ще краще, написати ці дані на клаптику білої матерії і причепити її до внутрішнього боку одягу дитини під комір.
Евакуація дітей може проводитись різними способами. Переважно вони будуть евакуюватись разом з родичами. У цьому випадку родичі повинні взяти підготовлені речі і прибути на збірний евакуаційний пункт. Необхідно уважно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відходити від себе. Діти старшого віку можуть евакуюватись самостійно.
Діти, які перебувають у відомчих дитячих закладах (школи-інтернати, дитячі садки, будинки сиріт і т.д.) евакуйовуються у складі дитячого закладу.
Отримавши повідомлення про евакуацію, керівники цих закладів повинні повідомити про це родичів дітей, якщо вони є, уточнити списки дітей, які евакуйовуються. Люди, які прибувають на збірний евакуаційний пункт, реєструються, а потім розподіляються по видах транспорту і рухаються ешелоном або автоколоною, а люди, які йдуть пішки, - рухаються колонами.
У міру прибуття транспорту, зареєстровані на збірному евакуаційному пункті особи, скеровуються на місце (станції) посадки на транспорт.
Усе населення, яке прибуло у призначені райони після евакуації, повинна пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і за вказівками їх робітників розміститись для проживання.
4.2 Колективні засоби захисту
Укриття населення в захисних спорудах є найбільш надійним способом захисту від зброї масового ураження та інших сучасних засобів нападу, а також від радіоактивного забруднення при аваріях на атомних об'єктах і об'єктах, які мають сильнодіючі отруйні речовини.
Захисні споруди - це інженерні споруди, спеціально призначені для захисту населення від зброї масового ураження.
У залежності від захисних властивостей ці споруди поділяються на:
- сховища;
- протирадіаційні укриття;
- найпростіші укриття.
Сховище - це споруда герметичного типу, яка забезпечує захист людей від усіх факторів ураження ядерної зброї, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж.
Люди можуть перебувати у сховищах довгий час, навіть у завалених сховищах безпека "їх забезпечується протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок підвищення міцності конструкцій, а також за рахунок санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне життя людей у сховищах у випадку зараження навколишнього середовища на поверхні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами або виникнення масових пожеж,
За місцем розміщення сховища бувають:
- вбудовані у підвальному або напівпідвальному приміщенні будинку;
- розміщені окремо.
Усередині сховища є різні приміщення, які поділяються на головні і допоміжні.
До головних належать приміщення, де розташовуються люди, і тамбури-шлюзи.
Допоміжні - це фільтровентиляційні камери, санітарно-побутові, приміщення дизельної електростанції, захисні входи і виходи, медична кімната, склад для продуктів.
Приміщення для людей планується із розрахунком 0,5 м2 площі підлоги і 1,5 м3 внутрішнього об'єму на одну людину. Головні приміщення діляться на відсіки, розраховані на 30-75 чоловік. У відсіках обладнуються два- або триярусні нари - лавки для сидіння і полиці для лежання із розрахунком: для сидіння 0,45x0,45 м і лежання - 0,55-1,8 м. Висота приміщення - не менше 2,2 м. Кількість місць для лежання -20-30% від загального числа.
Тамбури-шлюзи призначені для перепуску людей у сховище після команди «Закрити захисні споруди» без порушення захисних властивостей і герметичності сховища. Вони бувають одно- і двокамерними в залежності від вмістимості сховища. Двері тамбура-шлюзу захисні - герметичні.
У фільтровентиляційній камері розміщуються фільтровентиляційний агрегат, який забезпечує вентиляцію приміщень сховища та очищення повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Санітарно-побутові приміщення обладнуються окремо для чоловіків і жінок в ізольованих приміщеннях.
Приміщення для дизельної електростанції розмішується біля зовнішньої стіни і відділяється від інших приміщень стінкою, яка не горить,
Сховище має не менше, ніж два входи, що розмішені на протилежних боках. Вони об'єднуються тамбурами. Двері у тамбурах: зовнішні - захисні і герметичні, внутрішні - герметичні.
Збудоване сховище повинно мати аварійний вихід. Це підземна галерея з виходом через вертикальну шахту, яка закінчується сильним оголовком на територію, що не завалюється зруйнованими будинками.
Медична кімната обладнується із розрахунком 9 м2 при вмістимості сховища 900-1200 чоловік.
Кімната для продуктів повинна бути ізольована від основного приміщення.
У сховищі обладнуються різні інженерні системи: електрозабезпечення, водозабезпечення, опалення, забезпечення повітрям і каналізація.
Електрозабезпечення сховищ проводиться від зовнішніх джерел. При аварійному варіанті існує дизельна електростанція.
Водозабезпечення - від водопровідної мережі. Робляться запаси води - 2-3 л на людину на добу. У великих сховищах може обладнуватись водозабезпечеиня з артезіанських джерел.
Опалення - від опалювальної мережі, автономне (пічки, опалювачі, нагрівачі і т.д.).
Каналізація — від об'єктової або міської мережі, а також встановлюється аварійний резервуар. Для збору сухих відходів встановлюються паперові мішки або пакети із розрахунком 2 кг на одну людину.
Забезпечення повітрям проводиться при наступних режимах: режим чистої вентиляції, режим фільтровентиляції, режим повної вентиляції.
У режимі чистої вентиляції повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу. У режимі фільтровентиляції повітря очищується від решти радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Режим повної ізоляції сховища із регенерацією повітря передбачається тоді, коли сховище розміщене в місцях, де можлива пожежа або загазованість території сильнодіючими отруйними речовинами.
У приміщеннях сховища розміщуються, крім цього, комплект засобів для проведення розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструменту.
У сховищі повинна бути документація, яка визначає характеристику і правила його утримання, план, табелі оснащення, схему мереж, журнал перевірки стану сховища.
Захист від радіоактивних речовин, крім сховищ, забезпечують протирадіаційні укриття (ПРУ). Вони надійно захищають людей від опромінювання і попадання радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру і одяг. ПРУ, крім цього, здатні захистити людей від світлового опромінювання, проникаючої радіації, частково від ударної хвилі, від прямого попадання на шкіру і одяг людей крапель отруйних речовин і аерозолей бактеріальних засобів.
ПРУ обладнують із розрахунком найбільшого коефіцієнту захисту. Вони споруджуються перш за все у підвальних приміщеннях будинків і споруд.
У якості ПРУ можуть бути використані і наземні поверхи будинків. Найбільш придатними для цього є кам'яні і цегляні будинки.
У сільській місцевості під ПРУ можна використати підвали, а також овочесховища. У деяких випадках можна збудувати окремі ПРУ і використати гірські виробітки та печери.
У ПРУ є головні приміщення і допоміжні. До головних належать приміщення для людей, а до допоміжних - санітарні вузли, приміщення для вентиляційного обладнання, приміщення для збереження забрудненого верхнього одягу.
Приміщення для людей будується із розрахунком 0,5 м2 площі підлоги на одну людину і оснащується нарами для сидіння і лежання.
Санітарні вузли обладнуються окремо для жінок і чоловіків.
У ПРУ, які вміщують більше 300 чоловік, повинно бути приміщення для вентиляційного обладнання, розмір якого визначається габаритами обладнання.
Приміщення для зберігання забрудненого одягу обладнується біля входу.
Для забезпечення життя в ПРУ необхідними є наступні системи: вентиляція, водозабезпечення, освітлення, опалення, каналізація.
Вентиляція може бути вимушена або природна. Остання застосовується в укриттях, які вміщують до 50 чоловік.
Водозабезпечення можливе від водопровідної мережі, також можна зробити запас води із розрахунком 3-4 літри на добу на одну людину.
Освітлення здійснюється від загальної електромережі, при її відсутності використовують лампи, ліхтарі, свічки і т.д.
Опалення здійснюється від загальної опалювальної мережі, пічок та ін. теплових приладів.
Каналізація — централізована або обладнуються ями вигрібання.
У ПРУ обладнується не менше двох входів, у які вставляють прості двері, що ущільнюються в місцях прилягання у дверних коробках.
Пристосування підвалів і внутрішніх приміщень у будинках для ПРУ, як правило, зводиться до виконання наступних видів робіт: підвищення захисних властивостей приміщень і вмонтування в них вентиляції.
Найбільш доступними простими укриттями є щілини - відкриті і перекриті. Щілини при необхідності можна будувати на території підприємства, організацій, навчальних закладів, а також у житлових районах.
На першій стадії щілину прокопують глибиною до 200 см, шириною зверху 110-120 см і на дні-до 80 см, Довжина щілини визначається кількістю людей, які розміщуються в ній із розрахунком 0,5 — 0,6 м на одну людину, мінімальна вмістимість щілини - від 10 до 15 чоловік, найбільша - 50 чоловік.
З метою послаблення дії ураження ударної хвилі на людей щілину роблять зигзагоподібною або ламаною, довжина прямої ділянки не більше 15 м. У слабких ґрунтах проводять обшивання стін щілини.
Для перекриття щілини необхідно використати колодки або накатники товщиною 10-15 см, залізобетонні елементи, металопрокат і т.д.
На перекриттях встановлюють гідроізоляцію і засипають ґрунтом товщиною 50-60 см. Входи у щілину обладнують дверима або приставними щитами.
Для вентиляції з протилежного боку входу обладнують витяжну коробку, яка повинна виходити на поверхню на висоту 1,5-2 м. У перекритій щілині необхідно мати освітлення.
Укриття населення в захисних спорудах, включаючи і прості укриття, проводиться за відповідними сигналами оповіщення цивільної оборони, або за рішенням самої людини в залежності від обстановки.
Заповнення захисних споруд проводиться організовано і швидко. Люди розташовуються в них за вказівками коменданта (старшого) споруди: ті, які прибули з дітьми, розташовуються у місцях спеціально відведених для них, як правило, поблизу каналів, що подають повітря.
Дотримання строгої дисципліни - одна із головних умов надійного захисту.
У сховищах і укриттях необхідно зберігати тишу. Не дозволяється без потреби ходити у приміщенні сховища або укриття, самостійно включати і виключати освітлення, інженерні агрегати і мережі, відчиняти і зачиняти двері і відхиляти фіранки. Забороняється запалювати свічки, нафтові лампи, саморобні світильники тощо.
У сховищах і укриттях можуть організовуватись бесіди, читання вголос і слухання радіопередач, дозволяється грати в тихі ігри (шахи, шашки та ін.).
Для дітей дошкільного віку можна організувати неголосне читання цікавих казок, а школярам дати цікаву книжку. Діти, які перебувають у сховищах і укриттях, повинні строго виконувати усі вказівки дорослих.
Дорослі при перебуванні в захисних спорудах разом з дітьми повинні виявляти спокій і витримку, не вести в присутності дітей розмов, які можуть викликати у них страх. Умілі і спокійні дії дорослих будуть добре впливати на дітей.
4.3 Індивідуальні засоби захисту
У комплексі захисних заходів важливе значення має забезпечення населення засобами індивідуального захисту і практичне навчання правильно і вміло їх використовувати.
Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людини від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.
За своїм призначенням індивідуальні засоби захисту поділяють на: засоби захисту органів дихання і засоби захисту шкіри людини. До перших належать протигази, респіратори і прості засоби захисту.
Протигази поділяються на фільтруючі й ізолюючі.
Фільтруючі протигази є основним засобом захисту людини від попадання в органи дихання, на очі і обличчя радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Принцип захисної дії їх заснований на очищенні (фільтрації) повітря, що вдихається, від різних шкідливих сумішей.
Для дорослого населення в системі цивільної оборони можуть бути використані фільтруючі протигази марки ГП-5, ГП-5 м, ГП-7.
Протигази ГП-5, ГП-5м комплектуються фільтропоглинальною коробкою малого розміру (типу ГП-5), а для лицьової частини - шолом-маскою. В комплект протигазу ГП-5м входить шолом-маска з мембранною коробкою, де розміщується переговорний пристрій.
Протигаз буде надійним засобом захисту, якщо лицьова частина підібрана за розміром, а протигаз підігнаний і справний. Після отримання протигазу, необхідно його оглянути І перевірити усі частини, потім правильно зібрати і перевірити його герметичність. Перевірений і справний протигаз у зібраному виді кладуть у сумку і носять на лівому боці лямкою через праве плече, клапаном від себе.
Для захисту органів дихання дітей призначені наступні протигази:
- ДП-6м - дитячий протигаз, тип шостий, малий для дітей молодшого віку (від 1,5 до 12 років). Він комплектується полегшеними коробками фільтро-поглинання типу ДП-6м, а для лицьової частини-масками МД-1 (маска дитяча, тип перший) чотирьох зростів - 1,2, 3 і 4-го. Маски перших трьох зростів мають гарантійні стрічки, які не дозволяють дитині без допомоги дорослого зняти масках, у маски 1-го зросту з'єднуюча трубка прикріплена збоку біля клапанної коробки,
- ДП-6 — призначений для дітей старшого віку (від 12 до 16 років) - маска МД-1 одного 5-го розміру.
- ПДФ-7 - протигаз дитячий фільтруючий дошкільний для дітей від 1,5 до 7 років - чотирьох розмірів.
- ПДФ-Ш - протигаз фільтруючий шкільний для дітей від 7 до 17 років - маски МД-3 двох розмірів - 3-го і 4-го, або шолом-маска чотирьох розмірів - 0,1,2, і 3-го.
До комплекту будь-якого дитячого протигазу входить сумка для його збереження і засіб від запітнілості скла окулярів.
Підбір і пристосування лицьової частини протигазу для дітей дошкільного і шкільного віку проводиться дорослими; діти старшого віку можуть підібрати і пристосувати лицьову частину самостійно.
При підборі маски для будь-якого дитячого протигазу у