Система роботи з розвитку мовлення в першокласників
Наведемо ще кілька прикладів таких завдань:
"Скажи, де знаходиться найближча до тебе бібліотека, скільки часу туди треба йти (їхати), чи часто ти в ній буваєш (далі: книжковий магазин, спортивний клуб, театр тощо)".
"Скажи, чи любиш ти читати книжки, які з них тобі до вподоби, хто їх -автори, про що ці книжки (далі: брат, сестра, мати, батько, бабуся, дідусь тощо)".
"Скажи, що ти робиш після сніданку в неділю (далі: після обіду, після вечері тощо)".
"Розкажи про себе: коли і де ти народився, скільки тобі років, де ти навчаєшся, чим цікавим зараз займаєшся".
Поширеною формою навчання мікровисловлювань є вправи, у яких учневі пропонується підтвердити або заперечити висловлювання партнера й аргументувати свою точку зору. Такі завдання будуються за схемою: теза (правильне або помилкове судження про факт, подію, предмет, вчинок) — оцінка (позитивна або негативна) — аргументація. Наприклад:
Завдання для учня А. "Вислови твердження про те, що перелічені учні твого класу успішно навчаються і на уроках української мови, і математики, і природознавства. Запитай свого друга-однокласника, чи це відповідає дійсності (далі дається список учнів)".
Завдання для учня Б: "Скажи, чи відповідає дійсності твердження учня А й аргументуй свою точку зору".
Завдання такого типу, як видно з прикладів, забезпечують багаторазовість повторення однієї синтаксичної конструкції, що сприяє розвитку й удосконаленню мовленнєвих умінь учнів будувати й оформлювати власні усні висловлювання.
Наступним етапом, що наближає школярів до самостійного мовлення, є вправи з різнотипною спрямованістю. Такі завдання передбачають більш творчий рівень висловлювань. Наприклад, учень А пропонує учневі Б послідовно такі завдання:
"Розкажи, де знаходиться театр юного глядача, як можна доїхати до театру, якими видами транспорту ти будеш користуватися".
"Ти збираєшся до театру. Що ти одягнеш? Що ти з собою візьмеш? З ким ти поїдеш? Як будеш поводитися в театрі?"
"Яку виставу дивитимешся, про що вона, які актори беруть участь у виставі?"
Рекомендуємо вчителеві важчу роль у парі доручати сильнішому учневі. Повторне виконання цієї вправи буде легшим, тому потім цю роль уже зможе взяти на себе слабший учень.
Наведемо ще один зручний прийом підготовки школярів до самостійного висловлювання. Учитель вивішує на дошці картину, яка відповідає предмету розмови. Всі учні уважно розглядають її, після чого картину знімають, а учням першого варіанта пропонується запитати в учнів другого варіанта про предмети на цій картині: "Скільки...", "Де знаходиться...", "Якого кольору..." тощо. Після виконання завдання учням знову показують картину і вправу виконують повторно. [18; 20].
Вправи для навчання діалогічного мовлення (робота в парах). Побудова таких завдань розпочинається з формування навчально-мовленнєвої ситуації. Тут можливі такі завдання:
1. Визначити предмет майбутньої розмови, враховуючи зміст розмовної теми і потреби засвоєння мовного матеріалу. Предмет розмови завжди має бути оцінений і під кутом зору його розвивальних і виховних можливостей. Для прикладу візьмемо купівлю-продаж у продуктовому магазині.
2. Визначити соціальні ролі для учнів А (перший варіант кожного ряду) і для учнів Б (другий варіант кожного ряду) і відповідно сформулювати для них два комунікативні завдання. Учні А виконують роль покупців, а учні Б — роль продавців.
3. Враховуючи предмет і мету розмови та фактичні можливості учнів, скласти текст передбачуваного діалогу. Його обсяг визначається вимогами програми з української мови для початкових класів.
4. З ясувати, чи всі учні спроможні побудувати логічні висловлювання на основі предмета і комунікативного завдання. Якщо це не під силу якійсь частині учнів, до вчитель відповідно до прогнозованого тексту пропонує допомогу – ситуативну підтримку.
5. Продумати послідовність виконання завдань двома учнями, виявити місця можливих помилок на інтерференцію і сформулювати для учнів відповідні застереження.
7. Визначити найдоцільніший спосіб пред'явлення підтримки висловлювання.
Розв'язавши послідовно всі перелічені завдання, вчитель отримує задачу, придатну для застосування у вигляді синхронної роботи пар. Зауважимо, що поступово вчитель навчиться реалізовувати ці завдання практично одночасно. Проте на початковому етапі рекомендуємо дотримуватися саме такої послідовності підготовчих завдань. [18; 21].
Навчання діалогічного мовлення на основі поетапного його складання
Поетапне навчання складати діалог передбачає оволодіння школярами тактикою побудови його відповідно до намірів та з урахуванням взаємодії і взаємозв'язку реплік спонукання та реплік реагування (відповіді). Поетапне навчання орієнтоване також на формування навичок і умінь конструювання діалогу в різних ситуаціях з урахуванням характеру комунікативних партнерів.
Поетапне складання діалогу може бути таким:
- виділення у діалозі єдності: спонукання — відповідь;
- називання за описаною ситуацією відповідних цій ситуації реплік;
- побудова за описаною ситуацією і готовою реплікою спонукання реплік реагування (згоди, незгоди, здивування, схвалення);
- складання до цієї ж ситуації і спонукання репліки іншого реагування (наприклад, відмови);
- розширення реплік реагування, зазначивши причини згоди (відмови, схвалення, заперечення тощо);
- складання діалогу із запропонованих реплік до зазначених ситуацій;
- трансформація діалогу шляхом зміни однієї з реплік [26;10].
Висновок
Учні вільно ведуть діалог тільки тоді, коли знають про що і як говорити, тобто, коли засвоїли тему, мету висловлювання, зразки реплік і діалогічних єдностей.
У початкових класах школярі особливо старанні й дотримуються порад вчителя. Завдяки цьому їм легше добиватися невимушеності дитячих діалогів, використання інтонацій, міміки і жестів.
Розвиток монологічного мовлення молодших школярів включає складання учнями описів, сюжетів, сюжетних розповідей, за уявою та на основі власних спостережень.
Наприклад
під час вивчення
звуків [д],
[
]
та букви д доцільно
скласти розповідь
за малюнком
та першими
словами речень.
Подібні вправи мають бути включені в систему уроку навчання грамоти, змінюючись відповідно до конкретного навчального матеріалу. Покажемо це на прикладі фрагментів декількох уроків, де комплексно представлені всі напрямки роботи з розвитку мовлення, зазначені вище і передбачені навчальною програмою. Так, зокрема, розглядаючи урок за темою “Звук [o], позначення його буквою о”, слід врахувати його мету і завдання, які спрямовані за допомогою комплексу вправ [13; 27].
У 1-2 класах робота над розвитком монологічного мовлення має пропедевтичний характер. Основне її завдання полягає у збагаченні лексичного запасу школярів, формуванні вмінь будувати словосполучення, речення, невеликі усні розповіді за малюнком, серією малюнків, про побачене за вікном, у класі, про події повсякденного життя, записувати складені з 2-3 речень зв’язні висловлювання.
У результаті експериментально-дослідної роботи розроблено й апробовано методичну систему монологічного мовлення учнів 1-2 класів. Її суть полягає в тому, що першокласникам на уроках розвитку зв’язного мовлення пропонується ознайомлення з тематичними групами слів, складання з даними словами словосполучень, речень, створення усних зв’язних висловлювань за малюнками на задану тему з метою активізації вивчення слів.
Розкриємо зміст розробленої методики розвитку зв’язного мовлення учнів у 1 класі. На уроках розвитку мовлення учням пропонується для опрацювання 17 тематичних груп слів: шкільне приладдя, іграшки, одяг, посуд, меблі, побутова техніка, овочі і фрукти, ягоди, квіти, рослини, птахи, звірі, пори року, явище природи, професії, транспорт, ввічливі слова.
Робота над кожним словом тематичної групи здійснюється в декілька етапів. Спочатку учні наповнюють власний словник словами певної тематичної групи. З цією метою використовуються предмети, предметні малюнки, віршові чи прозові тексти, загадки.
У процесі аудіювання школярі знаходять у віршах чи уривках з прози слова, що належать до нової теми, називають запропоновані предмети і предметні малюнки, доповнюють тематичні групи словами з власного лексичного запасу. Під час озвучування першокласниками нових слів педагог звертає увагу на правильність їх наголошування і вимовляння. Потім учитель підводить учнів до тлумачення значення узагальнюючого слова тієї чи іншої групи.
Методика ознайомлення першокласників із словами практичної групи на прикладі вивчення теми “Одяг”.
Учитель показує учням предметні малюнки із зображенням одягу (пальто, сорочка, сукня тощо) і запитує
— Що ви бачите на малюнках? (Діти озвучують назви одягу).
— Що роблять із цими предметами? (Одягають).
— Чи можна назвати ці предмети одним словом?
Як? (Одяг).
— Подумайте, як утворилося це слово? (Від слова одягатися).
— Що ж таке одяг? (Це речі, які одягає людина).
— Ці предмети можна ще назвати виробами, бо їх виготовляють (виробляють) із тканини, шкіри, хутра.
Тому одяг — це вироби з тканини, хутра, шкіри, які люди одягають на своє тіло.
Потім учитель читає вірш Т.Лисенко "Домовик".
Я зібрався погуляти —
одяг мушу свій шукати.
Це, напевне, домовик
заховав десь черевик.
Зникли светр та піджак,
не знайду їх теж ніяк.
Я з-під ліжка, із куточка,
витягнув свою сорочку.
Хто її туди запхав
й медом замастив рукав?
Ну, звичайно, домовик
заховав її та втік.
В кухні біля табуретки
я узяв одну шкарпетку.
Другу домовик забрав,
бо нема. Я скрізь шукав...
— Який одяг шукав хлопчик?
— Чому ви не назвали черевик і рукав?
— Який ще одяг, крім названого у вірші, ви знаєте?
На другому етапі нові слова вводяться в словосполучення і речення. З цією метою школярам пропонується сказати, якими можуть бути названі предмети, що вони можуть робити або що можна робити з цими предметами. Щоб відповісти на поставлені запитання, першокласники повинні будувати словосполучення і речення. У процесі цієї роботи формуються вміння правильно поєднувати слова у словосполучення, розташовувати слова в реченнях, а також поширювати речення другорядними членами (без уживання термінів).
Наведемо зразок такої роботи на прикладі фрагмента уроку на тему "Квіти".
Спочатку вчитель пропонує учням послухати текст і знайти в ньому назви квітів та слова, які їх описують.
Перед хатою був великий квітник. У його центрі височіли горді мальви, їх оточували барвисті айстри. Поряд усміхалися яскраві гвоздики. А біля їхніх ніг стелився синій барвінок.
— Якими словами автор описав квіти? (Горді мальви, барвисті айстри, яскраві гвоздики, синій барвінок).
— Виберіть квіти, які вам найбільше подобаються, і опишіть їх. Використовуйте для цього не одне, а кілька слів. Наприклад: ромашка біла, з жовтою серединкою, запашна, корисна, лікарська квітка.
Під час заслуховування відповіді кожного учня доцільно, щоб клас доповнював її.
Потім педагог пропонує першокласникам скласти речення про квітку з використанням дібраних слів. (Запашна ромашка — красива і корисна квітка).
— Побудуйте схему свого речення.
Завершальним етапом роботи над словами тематичної групи є використання їх у зв'язних висловлюваннях. З цією метою учням пропонується скласти розповідь чи висловити міркування на теми, пов'язані з їхнім життям. Наприклад: Хто складає тобі в портфель шкільне приладдя?, Де зберігаються твої іграшки?, Чи є там порядок?, Розкажи, що за чим ти одягаєш, коли збираєшся до школи., Вибери мовчки одну з пташок і розкажи про неї так, щоб однокласники відгадали її назву., Яка професія тобі подобається? Ким ти мрієш стати, коли виростеш? і подібні.
У ході цієї роботи в першокласників формується уміння пов'язувати речення між собою, уникати невиправданих повторів, послідовно висловлювати думку, не відступати від теми висловлювання. Однак, методикою передбачено, що під час заслуховування дитячих висловлювань учитель не перебиває першокласників. Педагог вказує на допущені мовленнєві помилки і виправляє їх дуже доброзичливо і толерантно після завершення учнями своїх висловлювань.
Розділ ІІ. Експериментальна перевірка способів керівництва навчально-виховним процесом. Методичні рекомендації
Розвиток мовлення розглядається як основоположний розділ Програми з навчання грамоти, як провідний принцип опанування грамоти, що пронизує і об’єднує всю мовленнєву діяльність учнів. У Програмі окреслено основні напрямки роботи з розвитку мовлення, у руслі яких має працювати вчитель.
1. Удосконалювати звуковимови і культуру мовлення.
2. Робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника.
3. Удосконалення граматичного ряду.
4. Розвиток зв’язного мовлення.
Обґрунтованість цих завдань та важливість їх розв’язання є безперечною. Підпорядковуючись одній меті – розвитку мовлення, але впливаючи на цей процес з різних боків, захоплюючи різні рівні мови – фонетичний, лексичний, граматичний та зв’язне мовлення, - ці завдання служать оптимальному розвитку мовлення першокласників. Але як показала практика роботи в школі та аналіз педагогічного досвіду, більшість вчителів розв’язує ці завдання ізольовано один від одного, безсистемно. Як наслідок, у дітей не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.
Тому виникає потреба створити комплеки вправ з розвитку мовлення в період навчання грамоти, який би гармонічно поєднував усі напрямки розвитку мовлення та ґрунтувався на конкретному навчальному матеріалі Букваря.
Всі наведені нижче вправи ґрунтуються на матеріалі Букваря і побудовані відповідно до Програми з розвитку мовлення в період навчання грамоти, ми змінюємо їх відповідно до конкретного начального матеріалу.
Покажемо це на прикладі фрагментів декількох уроків, де комплексно представлені всі напрямки роботи з розвитку мовлення, передбачені навчальною програмою.
Так, зокрема, розглядаючи урок за темою “Звук [o]”, слід врахувати його мету і завдання, які спрямовані на розвиток мовлення і реалізуються за допомогою комплексу вправ.
Тема уроку: “Звук [o]”, позначення його буквою “о”.
Мета: Ознайомити учнів з буквою О, розвивати звуко-буквені зіставлення, виховувати любов до усної народної творчості.
Завдання:
1) розвиток фонематичного звуку, удосконалення вимови звуку [o];
2) збагачення словника словами зі звуком [o], активізація вже наявних слів;
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв’язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції
Під час вимови звука [o]: губи округлені і висунуті трошки вперед; зуби закриті губами; задня частина язика піднята до піднебіння; потік повітря йде через рот.
1.2. Розгляньте малюнки птахів, назвіть їх. Який птах зайвий? Чому? (Тут і далі добираються малюнки). Соловей, горобець, ворона, папуга, сорока, сова.
1.3. Вивчіть скоромовку
Хитру сороку спіймала морока,
А на сорок сорок – сорок морок.
2.1. Послухайте загадки. Коли відгадаєте, вкажіть малюнок-відгадку.
Довгий, зелений,
Смачний солений,
Смачний і сирий,
— Хто він такий?
(Огірок).
Тоненьке, кругленьке,
Серце чорненьке.
Хто на його слід погляне —
Думку його взнає.
(Олівець).
Я кругленьке і маленьке,
Каре, сизе, голубеньке,
Не ракета, я, проте —
Знайте, дітоньки, про те —
Я всьому наперекір
Шлях долаю вмить до зір.
(Око).
2.2. Серед предметів, зображених на малюнках, знайдіть такі, до яких підходять такі слова:
Зелений — (огірок).
Синє — (око).
Дерев'яний— (олівець).
Впертий— (осел.).
2.3. Назвіть предмети одним словом.
Огірок, помідор, морква, квасоля — це... (овочі).
Пальто, сорочка, костюм, кофта — це ... (одяг).
3.1. Змініть слова за зразком.
Полуниця — (полуниці).
Листок — (листки).
Яблуко — (яблука).
Жолудь — (жолуді).
3.2. Закінчіть речення запитаннями.
Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі).
Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де ? ) (у лісі).
3.3. За малюнками та запитаннями складіть речення.
У яку гру іде грати Олег? (Олег іде грати у шахи).
У яку гру іде грати Олесь? (Олесь іде грати у футбол).
4.1. Пригадайте казку «Колобок», розгляньте малюнки.
Передайте розмову між Колобком та Лисичкою.
4.2. Опишіть Колобка за запитаннями:
— Якої форми Колобок?
— Які в нього очі?
— Який рот?
— А який характер у Колобка?
Тема уроку. Звуки [п], [п'] позначення їх буквою п.
Мета. Ознайомити учнів з буквою п, розкрити її звукове значення, вчити читати склади і слова з новою буквою.
Завдання:
1) удосконалення звуковимови звуків [п], [п'];
2) збагачення словника словами із звуками [п], [п'];
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв'язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції.
Під час вимови звука [п]:
— спочатку губи зімкнуті, а потім відкриваються раптовим видихом повітря; зуби розкриті; потік повітря іде через рот; голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.
12. Послухайте слова і скажіть, що в них спільного: Павло, Петро, Панас, Пилип, Параска, Павлина.
1.3. Вивчіть скоромовку.
Полов Павло поле,
Піймав перепела в полі.
2.1. Послухайте загадку, відгадайте і запишіть слово-відгадку.
Ось дивись, цей хитрунець
Сплів химерний ятірець.
Ятірець легкий, як пух,
Не для рибок, а для мух.
(Павук).
Має зуби залізні,
Гризе дерева різні,
Гризе, ріже з усіх сил,
Аж з-під неї сипле пил.
(Пилка).
Що за птах стоїть в лозі
На оранжевій нозі?
В голубім безхмарнім небі
Майорить червоний гребінь.
Відчайдух і забіяка,
Як же звуть такого птаха?
(Півник).
2.2. Назвіть явище природи, яке описують такі слова.
Іде, мрячить, ллє, накрапає — (дощ).
Дме, свище, завиває — (вітер).
Пливуть, вкривають небо, закривають сонце — (хмари).
2.3. У цій таблиці записані слова, ліворуч — початок слова, а праворуч — кінець. Але вони переплутались. Знайдіть до початку слова його кінець і з'єднайте лініями. Увага! З кожного першого складу можна утворити два слова.
лок
сик
пе ле
пи л
по лікан
лин
3.1. Закінчіть речення.
По хліб кожного дня я ходжу.
Вчора ... (ходив).
Завтра, також ... (піду).
Кожного дня я граюсь на подвір'ї.
Вчора з Петриком ... (грався).
І завтра також ... (гратимусь).
3.2. Прочитайте речення. З довідки доберіть і запишіть у клітинки потрібні слова.
Алла (і) Пилип поливали клен, А Іван (та) Поліна плавали. (І, та).
3.3. Переставте слова місцями так, щоб вийшли речення. Запишіть.
Слова, Панас, писав (Панас писав слова).
Пісні, співала, Оксана (Оксана співала пісні).
4.1. Розгляньте малюнки. За малюнками та запитаннями складіть розповідь.
... Коли відбуваються події?
Що робить Петрик?
Що робить півник?
Чи вдалось півнику розбудити Петрика?
Що вирішив зробити півник?
Що зробила корова?
Тема уроку. Буква щ та її звукове значення.
Мета. Ознайомити дітей з буквою щ, дати уявлення про її звукове значення, вчити правильно читати слова з буквою щ.
Завдання:
1) ознайомлення з правильною артикуляцією звука [шч], розвиток фонематичного сприймання та правильної звуковимови;
2) збагачення словника словами з буквою щ;
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв'язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції
Під час вимови звука [шч], який позначається на письмі буквою щ:
- губи висунуто вперед, зуби видно;
- зуби зближені;
- широкий кінчик язика піднятий вверх;
- потік повітря йде через рот посередині язика;
- голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.
1.2. Уважно послухайте слова. Знайдіть зайве слово.
Щиро, щедро, гордо.
Щасливі, блищить, блимає.
Щедрувати, щебетати, співати.
1.3. Вивчіть скоромовку.
Дощ хлющить на зелен плющ,
Під плющем сховався хрущ.
2.1. Запишіть слова — назви малюнків у рядочки відповідно до номерів. У виділеному стовпчику прочитайте слово.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
2.2. Прочитайте слова, до слів з лівого стовпчика доберіть слова з правого і з'єднайте їх лініями.
Смачний ящірка
Зелений борщ
Сильний кущ
Прудка дощ
2.3. Змініть слова за зразком:
Читання - читати,
спів — (співати),
праця — (працювати),
щедрівка — (щедрувати),
блиск — (блищати).
3.1. Прочитайте вірш, вставте і запишіть пропущені закінчення слів:
Зубат(а) щука і щупах
Щербат(ий) чистили п'ятак
Щіткою щербат(ою)
У щупака за хат(ою).
3.2. Прочитайте речення. Вставте і запишіть пропущені слова
Діти пішли (до) лісу. (У) небі щебетав соловейко. (На) камінцях побачили ящірку. (Під) кущем сидів зайчик.
3.3. За малюнками тварин та схемами складіть і запишіть речення.
Щиглик літає у небі.
Щука плаває у воді.
4.1. Розгляньте малюнок. Передайте розмову між хлопчиками, які в зимовому саду побачили щиглика.
4.2. Послухайте вірш про шиглика і перекажіть його своїми словами.
Щиглик
Підборами поскрипує
мороз-вусач,
а щиглику під липою
хоч сядь та плач,
бо мав зерняток з осені
не жменьку — міх,
а випав сніг, то й досі їх
знайти не зміг.
І де в таку погоду є
смачні стручки?
Аж гульк — вітрець погойдує
годівнички,
не знати ким розвішані
між віт вгорі
на дубі, на горішині,
на яворі.
Засніжено, занесено
зимовий гай,
а щиглику так весело,
що хоч співай.
В. Скомаровський [13; 27].
Висновок
Підсумовуючи все вищесказане, слід наголосити на необхідності включення комплексу мовленнєвих вправ у структуру кожного уроку навчання грамоти.
Завдання вчителя — добирати до вправ мовний матеріал, який би відповідав конкретній темі, меті і завданням уроку навчання грамоти. Такий підхід допомагає вчителеві систематизувати весь комплекс завдань, спрямованих на розвиток мовлення, оскільки мова вивчається не задля мови, а задля мовлення. Потрібно усвідомити, що робота з удосконалення звуковимови граматичного ладу та словникова робота є основою, на якій будуються зв'язні висловлювання учнів. Тому так важливо саме в період навчання грамоти, коли закладаються основи мовленнєвих навичок, привчити і навчити дітей висловлюватись фонетично, лексично і граматично правильно.
Цими фрагментами прагнули показати можливості даних рекомендацій і загалом реалізації положення про розвиток мовлення як провідного принципу навчання грамоти. Пропонований комплекс вправ сприятиме гармонійному розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності першокласників.
“Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості і серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини” – зазначав В. О. Сухомлинський.
Роботі над словом, оволодінню рідної мови В. Сухомлинський надавав великого значення і в своїй практичній роботі, найважливішим способом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям, за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу.
Тому подорож в країну Слова вчителеві слід розпочинати дуже обережно. Спочатку необхідно виявити рівень мовленнєвої підготовки учнів і на цій основі