Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ

Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ

зсув тканин. Механічний чинник підсилює обмінні процеси і шкірне дихання, прискорює застійні явища в м'язових тканинах.

Характер масажу визначається трьома основними компонентами: силою, темпом і тривалістю. Сила масажу - це сила тиску, що надається на тіло масажованого руками масажиста. Велика сила (глибокий масаж) сприяє розвитку гальмівних процесів. Середня і мала сили (поверхневий масаж) стимулюють збудливий процес. Швидкий темп масажу підвищує збудливість нервової системи, середній і повільний її знижують. Збудливість нервової системи знижується при збільшенні часу масажу.

Норма часу проведення масажу визначалася за тривалістю в хвилинах згідно таблиці "Розподіл масажних процедур за одиницями і часом при проведенні місцевого (приватного) масажу" [41, 39]

Таким чином, можна стверджувати, що методично грамотно побудований масаж є ефективним засобом лікування і відновлення працездатності, зняття втоми і підтримки загального тонусу організму, активним засобом зміцнення здоров'я і попередження захворювань.

У сучасній вітчизняній класифікації видів масажу зазвичай розрізняють:

гігієнічний; лікувальний; спортивний.

Кожен з названих видів має свої завдання і свою методику. Для нашого дослідження особливий інтерес має лікувальний масаж, зокрема його різновид - класичний. Лікувальний класичний масаж застосовують без урахування рефлекторної дії і проводять поблизу пошкодженої ділянки тіла або безпосередньо на ньому. Цей вид масажу є ефективним методом лікування різних травм і захворювань.

Оскільки порушення постави, з одного боку, не є захворюванням, але, з іншого боку, сприяє розвитку різних ортопедичних захворювань, ми вважаємо за доцільне застосовувати класичний лікувальний масаж в процесі корекції порушень постави.

2.2 Обґрунтування методики масажу при порушенні постави


Аналіз наукової і науково-методичної літератури по масажу дозволяє нам констатувати певні факти. Їх суть зводиться до наступного. По-перше, всі фахівці вказують на наявність масажу при викривленні хребта і порушеннях постави. По-друге, наголошується необхідність застосування масажу в комплексі з фізичними вправами. Проте конкретна методика масажу пропонується тільки при сколіозі, м’язової кривошиї і плоскостопості [12]. Методика масажу при порушеннях постави до сьогодні залишається неопрацьованою. Окрім цього в існуючих методиках масажу абсолютно не враховуються вікові особливості. У вивчених роботах зустрічаються або фрагментарні зауваження з цього питання, або, у кращому разі, описується методика масажу у ранньому дитячому віці.

У зв'язку з відміченими вище фактами, в даному параграфі автор вважає правомірним обґрунтувати використовувану в дослідженні методику масажу при порушеннях постави, враховуючи вікові особливості учнів молодших класів і конкретизувати завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта в сагиттальній площині.

Провідним анатомічним чинником при формуванні правильної постави є гармонійний розвиток мускулатури. При порушеній поставі вплив цього чинника послаблений внаслідок нерівномірного (посиленого або ослабленого) розвитку м'язів, трофіка яких погіршена. Тому при виправленні порушень постави стає абсолютно очевидною необхідність підвищення трофіки цих м'язів. Цей процес залежить від систематичної дії на певні групи м'язів фізичними вправами. Тим часом, фізичні вправи не можуть поліпшити живлення одного конкретного м'яза або окремо узятої групи м'язів. При виконанні фізичної вправи м'язовий апарат дитини знаходиться у динамічній або статичній напрузі і дії піддаються не тільки ті м'язи, на зміцнення яких спрямована дана вправа, але і інші групи м'язів. Процес покращення трофіки м'язів посилюється шляхом застосування масажу, оскільки здійснюється тактильна дія безпосередньо на ізольовані м'язи або на групу м'язів.

Для дітей молодшого шкільного віку характерна підвищена потреба в рухливій активності, що є умовою для нормального розвитку і формування організму, що росте. Зниження рухової активності приводить до порушення роботи м'язового апарату і внутрішніх органів. Оптимальний рівень рухової активності в молодшому шкільному віці досягається раціональним поєднанням різних форм фізичного виховання, що особливо важливе для дітей з порушеннями постави.

На підставі вищевикладеного, завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта зводяться до підвищення загального тонусу організму; зміцнення м'язів спини, живота, грудей, шиї, нижніх кінцівок; формуванню правильної постави.

При проведенні масажу необхідно враховувати протипоказання до його застосування, від яких залежить ефективність масажу.

Протипоказання до застосування масажу наступні: гострі гарячкові стани; гострий запальний процес; кровотечі, кровоточивість; гнійні процеси будь-якої локалізації; захворювання шкіри інфекційної, грибкової етіології, шкірні висипання, пошкодження і подразнення шкіри, а також гострі шкірні алергічні реакції (кропив'янка і ін.); крововиливу на шкірі; запалення лімфатичних вузлів і судин; захворювання вегетативної нервової системи в період вираженої гостроти процесу.

Уточнивши завдання масажу при змінах фізіологічних вигинів хребта, ми вважаємо правомірними перейти до обґрунтування методики масажу при різних видах порушень постави в сагиттальній площині. У даній роботі пропонується методика масажу за трьома видами порушення постави, таких як збільшений шийний лордоз, збільшений грудний кіфоз і збільшений поперековий лордоз. При кожному з названих видів порушень процедура масажу має свої характеристики і здійснюється по-різному. Той або інший вид порушення постави визначає характер виконання прийомів масажу, а також методичні вказівки по його застосуванню.

Масаж при збільшеному шийному лордозі.

Як було відмічено вище, при збільшеному шийному лордозі сила м'язів, які прикріпляються на шийних хребцях і до підстави черепа, зменшується. Внаслідок цього є доцільним седативна дія на м'язи шиї (сходова і грудино-ключично-сосцевидна) і частково на верхню частину трапецієвидного м'яза.

Застосовується мала сила тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 4-10 хвилин. Положення масажованого - сидячи, руки зігнуті в ліктях, спираються на масажний столик.

Процедуру масажу починають із задньою і бічних поверхонь шиї і верхньої частини трапецієвидних м'язів напрямі від потилиці до підключичних лімфатичних вузлів. Застосовують площинне погладжування, розтирання, штрихування, подовжню розминку верхньоключичних країв трапецієвидних м'язів.

При масажі грудино-ключично-сосцевидних м'язів голову повертають у бік масажованого м'яза. Виконують щипцеподібний прийом погладжування, розтирання і розминку. Напрям рухів - по ходу волокон м'яза від сосковидного відростка до грудино-ключичного зчленування.

Методичні вказівки.

При масажі бічних поверхонь шиї не чинити тиск на судини (яремні вени), оскільки натискання може викликати непритомний стан.

Биття і рублення на грудино-ключично-сосковидному м'язі протипоказано, щоб уникнути появи у масажованого запаморочення і інших негативних реакцій.

Оскільки збільшений шийний лордоз викликає компенсаторне збільшення поперекового лордозу, розслаблюючи м'язи живота, необхідно впливати на них тонізуюче. Застосовують середню силу тиску, поєднуючи з швидким темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 3-8 хвилин.

Масаж живота виконують в положенні лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, спираються на стопи.

Починають масаж з кругового погладжування навколо пупка справа наліво. Верхня половина живота масажується у напрямі до пахових лімфатичних вузлів, нижня - до пахових. Використовують прийоми розтирання, зокрема, різання і щипцеподібний прийом, а також щипцеподібна розминка і зрушення. Закінчують масаж живота скубанням і круговим площинним погладжуванням.

Методичні вказівки.

Перш ніж приступити до масажу живота, необхідно опитати дитину:

а) про його загальне самопочуття,

б) про час останнього прийому їжі (масаж можна проводити через півгодини після легкого сніданку і через півтори-дві години після щільного сніданку або обіду),

в) про наявність болів, нудоти і інших порушень процесів травлення.

Під час масажу живота дитина повинна дихати спокійно, рівномірно, не затримувати дихання, не піднімати голови, оскільки при цьому підвищується напруга черевних м'язів.

Масаж при збільшеному важкому кіфозі.

Враховуючи, що із збільшеним грудним кіфозом пов'язано положення плечового поясу, виникає необхідність піддати дії масажу м'яза грудей (великі і малі грудні м'язи, передній зубчатий м'яз) і спини (трапецієвидний м'яз, великий і малий ромбоподібні м'язи, м'яз, що піднімає лопатку).

На м'язи грудей впливають седативно. Застосовується мала сила тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 5-7 хвилин.

Положення масажованого - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Підготовчий масаж грудей складається з поверхнево площинних прогладжувань долонями обох рук. Масажні рухи проводяться в напрямі від низу до верху і назовні до пахових западин.

При дії на великі грудні м'язи прийоми виконуються в напрямі від ключиці до пахової западини і від грудини у бік плечового суглоба.

Передні зубчаті м'язи масажуються в положенні дитини на боці, вільна рука закладається за спину для відкриття даних м'язів. Масажні прийоми виконуються в області окремих міжреберних просторів на ділянці від II до IX ребра криво у напрямку до нижнього кута лопатки і хребта.

Масаж зовнішніх міжреберних м'язів проводиться в напрямі від грудини по ходу міжреберних проміжків до хребта.

Методичні вказівки.

При масажі шкірних покривів грудей не слід торкатися молочних залоз.

При масажуванні передньої поверхні грудної клітки слід уникати енергійних масажних рухів (глибоке погладжування, розтирання) в області місць прикріплення ребер до грудини.

При масажі грудної клітки обов'язково повинні масажуватися і м'які тканини спини (грудний відділ).

На перераховані вище м'язи спини впливають тонізуюче. Для цього необхідно застосовувати середню силу тиску, поєднуючи з швидким темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 4-6 хвилин.

Вихідне положення масажованого - лежачи на животі, руки злегка зігнуті в ліктьових суглобах і розташовуються вздовж тулуба. Під гомілковостопними суглобами - валик, під животом - подушка.

Трапецієвидний м'яз масажують відповідно до напряму її м'язових волокон. У нижній частині м'яза вони піднімаються догори назовні (висхідна частина), в середній частині проходять горизонтально (горизонтальна частина), у верхній частині волокна прямують до акроміального відростка (низхідна частина).

Порядок масажування трапецієвидного м'яза:

1) висхідна частина;

2) горизонтальна частина;

3) низхідна частина. Застосовуються всі основні прийоми масажу, а також допоміжні і комбіновані.

Методичні вказівки.

При масажі спини поплескування, рублення в області міжлопаткового простору проводиться обережно.

Биття, рублення, поплескування не можна застосовувати в області нирок.

Масаж при збільшеному поперековому лордозі

Для усунення збільшеного поперекового лордозу виконують масаж м'яза, що випрямляє хребет, квадратних м'язів поясниці і міжостистих м'язів. При цьому впливають седативно, застосовуючи малу силу тиску, що поєднується з повільним темпом виконання прийомів. Тривалість масажу - 6-8 хвилин. Положення масажованого - лежачи на животі, під гомілковостопними суглобами - валик, під животом - подушка.

Застосовують площинне погладжування, різання, непереривисту розминку. Прийоми виконуються в напрямі від низу до верху і назовні до пахових западин, в поперековій області - до пахових лімфатичних вузлів.

Методичні вказівки.

Не використовувати прийоми, які порушують і викликають скорочення м'язів (стьобання, рублення, биття і ін.)

Не міняючи положення дитини, переходять до масажу задньої поверхні стегна нижніх кінцівок. Характер застосування прийомів - стимулюючий. Тривалість масажу - 4-5 хвилин.

Спочатку застосовують загальну дію на всю кінцівку, а потім окремо масажують двоголовий, напівсухожильний і напівперетинчастий м'язи стегна від підколінної ямки до сідничної складки. Застосовуються всі основні прийоми масажу, а також допоміжні (щипцеподібний і гребенеподібний прийоми погладжування і розтирання). Переривиста вібрація виконується у формі биття або рублення.

Методичні вказівки.

Масажу м'язів стегна повинен передувати підготовчий масаж всієї кінцівки.

Масаж м'язів стегна повинен охоплювати і сідничні м'язи.

При масажуванні в області підколінної ямки масажні рухи не повинні бути енергійними, оскільки тут розташовані великі судини і нервові стовбури.

При положенні масажованого лежачи на спині, під колінами валик, переходять до дії на м'язи передньої поверхні стегна нижніх кінцівок (чотириголовий і кравецький м'язи, великі і малі м'язи, що приводять, напружень широкої фасції) і м'яза живота (прямий м'яз, зовнішній і внутрішній косі м'язи живота і поперечний м'яз).

На м'язах передньої поверхні стегна застосовують масаж седативного характеру - мала сила тиску, і повільний темп виконання прийомів, тривалістю 5-6 хвилин. Масажні рухи виконуються від горбистості стегневої кістки у напрямку до верхнього переднього остюка клубової кістки.

Методичні вказівки.

Масажу м'язів стегна повинен передувати підготовчий масаж всієї кінцівки.

На внутрішній поверхні стегна, особливо в паховій області, не слід проводити глибоке тиснуче погладжування, а також переривисту вібрацію у формі рублення зважаючи на проходження тут товстих кровоносних судин і нервів. Крім того, внутрішня поверхня стегон, є місцем сприйняття статевих подразнень. Масажуючі рухи, особливо поверхневе погладжування і розтирання, не повинні бути тривалими.

2.3 Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують процес корекції порушень постави


У процесі корекції порушень постави дітей частина завдань виявляється вирішеною раніше інших. В той же час, у зв'язку з динамікою постави посилюється увага до вирішення окремих завдань.

Враховуючи зміни, що відбуваються в процесі корекції порушеної постави, до яких відносяться зростаюча адаптація організму дитини до фізичного навантаження, а також перебудова змісту рухового режиму, ми поділяли весь процес на три етапи - вступний, основний і завершальний.

На вступному етапі вирішувалися завдання відновлення механізмів адаптації організму дитини до фізичного навантаження, захисних механізмів і систем, які в нормі підтримують необхідну рівновагу організму. Протягом цього етапу дітям пояснювалося, як слід правильно виконувати вправи, а також розучувалися фізичні вправи, призначені для самостійних занять вдома. Основними засобами були загально розвиваючі гімнастичні вправи і вправи для формування навику правильної постави.

Виправлення наявного дефекту, покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості, прискорення процесу корекції постави були завданнями основного етапу. Для вирішення цих завдань використовувалися вправи для вироблення м'язового корсета, що загально розвивають вправи з предметами, вправи для формування і закріплення навику правильної постави і рухливі ігри. Разом з тим застосовували прийоми масажу відповідно до виду порушення постави.

Завершальний етап забезпечував перехід до наступного етапу виправлення порушеної постави, а також до звичайних умов фізичного виховання. У цей період розучувалися комплекси фізичних вправ для самостійних занять вдома. До завдань завершального етапу входили закріплення навику правильної постави і вміння зберігати її при динамічній і статичній м'язових роботах. На цьому етапі застосовувалися вправи для загального тренування організму і вправи, направлені на виправлення порушеної постави дитини.

Як було зазначено вищим заняття по виправленню порушень постави школярів молодших класів проходили під час спортивної години в групі продовженого дня. На заняття входили фізичні вправи і рухливі ігри для виправлення порушень постави.

Фізичні вправи і рухливі ігри підбиралися відповідно до завдань занять, вікових і індивідуальних особливостей дитини.

Завдання занять по виправленню порушень постави в сагиттальній площині зводяться до нормалізації емоційного тонусу дитини; поліпшення фізичного розвитку; вироблення силової і загальної витривалості м'язів тулуба; розвитку і підвищенню якості рухових навиків; виправленню наявного дефекту і формуванню правильної постави.

Заняття будувалися відповідно до фізіологічних і педагогічних принципів. При організації занять враховувалися також фізіологічні особливості дій м'язових скорочень на організм дитини. У зв'язку з цим, кожне заняття, тривалістю 45 хвилин, мало вступну, основну і завершальну частини. Заняття проводилися груповим способом.

Вступна частина заняття складала приблизно 11-17% часу всього заняття і включала прості за характером виконання вправи, такі як ходьба і її варіанти, біг. Подібні вправи використовувалися з метою підготовки організму дитини до підвищеного рівня навантаження. У цю частину заняття так само входили власне гімнастичні вправи для формування і закріплення навику правильної постави і комплекси вправ ігрового характеру. Постава вихователя, провідного заняття і що демонструє правильну поставу на дітях, сприяла формуванню зорового способу правильної постави. Зоровий самоконтроль здійснювався перед дзеркалом, де діти приймали правильну поставу і виправляли зазначені порушення.

Від 67 до 78% часу заняття відводилося його основній частині. Тут використовувалися фізичні вправи для вироблення м'язового корсета, що загально розвивають гімнастичні вправи і рухливі ігри. У групу вправ для вироблення м'язового корсета увійшли гімнастичні вправи для м'язів спини, черевного пресу і бічних м'язів тулуба. Ці вправи застосовувалися з метою відновлення і нарощування загальної і силової витривалості даних груп м'язів. Загально розвиваючі гімнастичні вправи забезпечували під час занять стимуляцію і нормалізацію м'язів поясу верхніх кінцівок, м'язів тазового поясу, м'язів черевного пресу і так далі для посилення дій цих вправ використовувалися предмети - палиці, обручі, м'ячі і тому подібне, а також гімнастичні снаряди - стінки, лавки.

Завершальна частина заняття, що займає від 9 до 16% часу, забезпечувала поступове зниження фізичного навантаження до рівня, близького до початкового рухового режиму, на якому знаходилися діти. Для цього використовувалися вправи, сприяючі прискоренню відновного процесу.

В процесі корекції порушень постави школярів молодших класів широко використовуються і рухливі ігри.

Рухливі ігри включалися в щоденні заняття по одній-дві гри. В той же час, рухливі ігри проводилися як самостійне заняття один раз на тиждень. Тривалість заняття - 45 хвилин. При включенні рухливих ігор у зміст занять використовувалися наступні методичні прийоми:

відповідність характеру гри віку дітей;

підбір ігор відповідно до лікувально-педагогічних і виховних завдань;

чітке пояснення правив і розподіл ролей;

контроль керівником за виконанням правил гри її учасниками;

дотримання фізіологічних закономірностей адаптації до навантажень.

Включення рухливих ігор в заняття з школярами є обґрунтованим і доцільним з ряду причин. По-перше, вплив гри сприятливо позначається на функціональному стані організму дітей, на вдосконаленні функцій серцево-судинної і дихальної систем. По-друге, як засіб лікувальної фізичної культури рухлива гра володіє цілою низкою якостей, серед яких найважливіше місце займає висока емоційність гравців. Під час гри дитина отримує позитивний заряд емоцій - це задоволення від м’язової роботи в грі, відчуття бадьорості та енергії, можливість дружнього спілкування в колективній грі, досягнення поставленої в грі мети. Окрім цього, здійснюється комплексна дія на моторику і нервово-психічну сферу дитини. По-третє, при проведенні рухливих ігор вирішуються такі конкретні завдання, як зміцнення опорно-рухового апарату дітей, посилення м'язового корсета хребта, поліпшення функції дихання, серцево-судинної системи. Ігри, що у зв'язку з цим включаються в заняття, носили цілеспрямований характер (наприклад, ігри на збереження правильної постави, зміцнення м'язів спини), а також тренувальний.

Проте, при проведенні рухливих ігор треба враховувати деякі методичні вказівки, а саме: заохочувати правильну поставу дітей, красиве положення голови і тулуба під час ходьби і вправ, чіткість виконання правил гри.

Не можна давати в грі активні ролі слабким або втомленим дітям. Використовувати їх як своїх помічників (в ролі "суддів").

При розподілі ролей в грі, подачі команд необхідно враховувати ступінь збудливості дітей. Із збудженими дітьми тон розмови керівника повинен бути неголосний, строгий, а з боязкими, тихими дітьми - заохочувальний, м'який.

Не загострювати увагу групи дітей на успіхах в грі соромливої дитини з метою його заохочення. Це може привести до зворотного, небажаного результату: дитина втрачається, замикається. Таку дитину краще підбадьорювати і хвалити тихо, без свідків.

Враховувати реакцію організму дітей на заняття рухливими іграми.

Висновок до розділу


Суть масажу і механізм його дії обумовлюють можливість активного використання цього засобу в процесі корекції порушень постави.

При різних видах порушень постави в сагиттальній площині ефективним виявляється застосування лікувального класичного масажу, завданнями якого є зміцнення м'язів спини, живота, шиї, нижніх кінцівок; підвищення загального тонусу організму.

При кожному виді порушень постави використовувалися прийоми масажу, різні за характером їх виконання. У свою чергу, характер виконання прийомів визначався трьома основними компонентами: силою тиску, темпом, тривалістю. У методиці детально викладена процедура виконання масажу при різних видах порушень постави і подані методичні вказівки, дотримання яких необхідне для досягнення бажаного результату.

У процесі корекції порушень постави молодших школярів широко використовуються фізичні вправи і рухливі ігри. Ці форми фізичного виховання включають в заняття з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей. Підбір вправ і ігор здійснюється згідно поставлених на занятті завдань; виконуються фізичні вправи і проводяться рухливі ігри відповідно до методичних рекомендацій. Процес корекції порушеної постави передбачав три періоди - вступний, основний і завершальний. Тривалість кожного періоду склала відповідно 3 і 5 тижнів, протягом яких з школярами проводилися спеціально підібрані вправи, спрямовані на виправлення наявного дефекту постави. Вправи відповідали віковим і індивідуальним особливостям дітей, узгоджувалися із завданнями періоду і проводилися з врахуванням методичних рекомендацій. Подібні фізичні вправи були включені в кожне заняття. Такий підхід до організації процесу корекції порушень постави дозволив дати позитивну відповідь на питання про доцільність і ефективність використання фізичних вправ у поєднанні з масажем, в плановому фізичному вихованні молодших школярів.

Розділ IІІ. Дослідження ефективності методики корекції порушень постави у школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу


3.1 Дослідження стану постави учнів молодших класів


Для того, щоб підтвердити ефективність розробленої методики масажу відповідно до виду порушення постави, потрібно було перш за все досліджувати початковий стан постави молодших школярів. Відомо, що дослідження стану постави полягає у визначенні виду постави. З цією метою зазвичай використовують спеціальні методи - візуальний і вимірник. Виходячи з мети нашої роботи, візуальний метод визначення виду постави не достатній для отримання коректних висновків. Разом з тим ми не заперечуємо, можливість застосування цього методу при дослідженні стану постави школярів, оскільки перед вимірюванням глибини фізіологічних вигинів хребта слід оглянути дитину. Визначити вид постави і виявити ступінь її порушення в лінійних одиницях дозволяє вимірювальний метод, заснований на даних інструментального обстеження.

Дані науково-методичної літератури показують, що вимірювання на хребті можуть здійснюватися за допомогою спеціальних приладів - антропометра (З.П. Ковалькова), циркуля-гоніометра (В.А. Гамбурцев). У справжньому експериментальному дослідженні для вимірювання величин в сагиттальній площині використовувався прилад контролю постави, застосування якого в загальноосвітній середній школі, на наш погляд, має певні переваги в порівнянні з іншими вимірювальними приладами. По-перше, ПКО простий в обігу і не вимагає спеціальної підготовки для роботи з ним на відміну від циркуля-гоніометра. По-друге, за допомогою ПКО можливе одночасне вимірювання величин вигинів хребта і його довжини, тоді як антропометром величини вимірюються послідовно. По-третє, вимірювальна площина приладу дозволяє дитині приймати правильну поставу при її вимірюванні.

В ході констатуючого педагогічного експерименту була визначена вікова динаміка порушень постави. Так, в перших класах кількість дітей що мають порушення постави, склало 14%, в других - 24%, і в третіх класах - 43%. Результати дослідження показали, що процентна кількість дітей, що мають порушення постави, збільшується з віком, у зв'язку із змінами режиму дня дітей і впливом анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників.

Отримане в ході дослідження стану постави учнів, цифрові дані про нормальні величини фізіологічних вигинів хребта були систематизовані і представлені в таблиці 1.

У результатах вимірювання нормальних величин фізіологічних вигинів хребта спостерігаються недостовірні відмінності між експериментальною і контрольною групами (Р>0,05). Цифрові дані про нормальні величини фізіологічних вигинів хребта відповідають прийнятим нормам фізіологічних вигинів хребта при правильній поставі.


Таблиця 1. Нормальні величини фізіологічних вигинів хребта у дітей 9-10 років (п = 20)

Вигини хребта Результати вимірювання

експериментальна група контрольна група між ЕГ і КГ

М±m М± m t Р
Шийний лордоз (мм) 33,4±0,42 33,7± 0,33 0,57 > 0,005
Поперековий лордоз (мм) 37,5±0,39 37,2± 0,33 0,30 > 0,005

Статистичний аналіз результатів вимірювання порушеної постави у дітей також не виявив достовірних відмінностей у величинах як шийного, так і поперекового лордозів хребта (Р>0,05). Це свідчить про вірне формування експериментальної і контрольної груп. В ході експерименту усередині кожної групи були виділені наступні види порушень постави в агиттальній площині:

1) сутулувата;

2) лордотична;

3) кіфотична. Процентне співвідношення видів порушеної постави в експериментальній і контрольній групах представлене на малюнках 1 і 2.

При вимірюваннях фізіологічних вигинів хребта в кінці педагогічного експерименту були зафіксовані зміни, представлені в таблиці 2.


Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ

Кіфотична 45% Лордотична 30%

Мал.1 Порушення постави в сагиттальній площині у дітей 9-10 років експериментальної групи (п =20)


Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ

Кіфотична 35% Лордотична 35%

Мал.2. Порушення постави в сагиттальній площині у дітей 9-10 років контрольної групи (п =20)


Таблиця 2. Зміни величин фізіологічних вигинів хребта у дітей 9-10 років в ході педагогічного експерименту (п =20)

Вигини хребта Групи Результати вимірювання t Р Між ЕГ і КГ після експерименту


до експерименту після експерименту




М ± m М ± m

t Р
Шийний лордоз (мм) ЕГ 42,2 ± 1,57 35,0 ± 0,52 4,31 < 0,05 2,36 < 0,05

кг 42,1 ± 1,47 37,2 ± 0,77 2,91 < 0,05

Поперековий лордоз (мм) ЕГ 44,9 ± 1,68 38,4 ± 0,62 3,64 < 0,05 2,11 < 0,05

КГ 44,5 ± 1,57 40,3 ± 0,65 2,44 < 0,05


Окрім цього, після закінчення педагогічного експерименту четверо дітей ЕГ мали величини вигинів хребта відповідні їх нормі, тоді як в КГ тільки у одного школяра зафіксовані нормальні величини фізіологічних вигинів.

Таким чином, порівняння отриманих експериментальних даних дозволяє зробити наступний висновок. Процес корекції порушень постави у школярів проходив найуспішніше в експериментальній групі, де застосовувався масаж, відповідний виду постави у поєднанні із спеціальними фізичними вправами в порівнянні з контрольною, де застосовувалися тільки фізичні вправи.


3.2 Дослідження фізичного розвитку дітей з порушеннями постави


В ході педагогічного експерименту було проведено дослідження фізичного розвитку дітей з порушеннями постави в сагиттальній площині. Для перевірки ефективності корекції порушеної постави засобами фізичного виховання і масажем є важливим прослідкувати динаміку фізичного розвитку.

Первинні і повторні обстеження школярів здійснювалися вранці після прийому легкого сніданку, одним і тим же інструментарієм.

Аналіз результатів обстеження дітей (їх довжини і маси тіла, ЖЕЛ і сили м'язів), отриманих на початку педагогічного експерименту, показав відсутність достовірних відмінностей між експериментальною і контрольною групами (Р>0,05).

Дані фізичного розвитку школярів молодших класів, отримані в кінці педагогічного експерименту, систематизовані в таблиці 3, (фізичний розвиток дівчаток) і в таблиці 4, (фізичний розвиток хлопчиків).

Аналізуючи результати педагогічного експерименту, було виявлено, що в обох групах спостерігається позитивне зрушення в ознаках фізичного розвитку (Р<0,05).

Так, ЖЕЛ дівчаток експериментальної групи збільшилася на 0,35л, контрольною на 0,13л по відношенню до аналогічних показників на початку педагогічного експерименту.

Сила кисті правої руки у дівчаток ЕГ зросла на 2,0кг, КГ - 1,6кг; сила кисті лівої руки - ЕГ - 2,4кг, КГ - 1,8кг.

Динаміка зростання результатів станової сили дівчаток склала: ЕГ - 6,8кг; КГ - 2,7кг.

Приріст результатів ознак фізичного розвитку хлопчиків був наступним:

ЖЕЛ в ЕГ - 0,33л; у КГ - 0,15л;

показники сили кисті правої і лівої рук виявилися рівними і склали як в ЕГ, так і в КГ - 1,8кг і 2,0кг відповідно. Окрім цього в результатах вимірювання сили кисті правої руки відсутні достовірні відмінності між ЕГ і КГ (Р>0,05); - станової сили в ЕГ - 8,8кг; у КГ - 4,6кг.


Таблиця 3. Зміни довжини і маси тіла, життєвої ємкості легенів і динамометрії у дівчаток 9-10 років (п = 10)

Показники 43 Результати вимірювання t Р Між

я я до експерименту після експерименту

ЕГ і КГ

Е М + m М ± m

t Р
1. Ріст (см) ЕГ 137,00 ± 1,52 139,22 ± 1,39 1,08 > 0,05 0,24 > 0,05

КГ 136,95 ± 1,12 138,80 ± 1,05 1, 20 > 0,05

2. Вага (кг) ЕГ 28,82 ± 1,14 30,89 ± 0,99 • 1,37 > 0,05 0,25 > 0,05

КГ 29,97 ± 0,70 31,20 ± 0,71 1,23 > 0,05

3. Життєва ємкість легенів (л) ЕГ 1,65 ± 0,07 2,00 ± 0,06 3,89 < 0,05 2,73 < 0,05

КГ 1,66 ± 0,03 1,79 ± 0,05 2,32 < 0,05

4. Сила правої руки (кг) ЕГ 14,0 ± 0,63 16,0 ± 0,49 2,50 < 0,05 0,26 > 0,05

КГ 14,2 ± 0,53 15,8 ± 0,60 2,01 > 0,05

5. Сила лівої руки (кг) ЕГ 11,4 ± 0,57 13,8 ± 0,44 3,33 < 0,05 0,26 > 0,05

КГ 11,8 ± 0,53 13,6 + 0,62 2,22 > 0,05

6. Станова сила (кг) ЕГ 37,2 ± 1,48 44,0 ± 1,2 3,58 < 0,05 2,50 < 0,05

КГ 37,9 ± 0,68 40,6 ± 0,64 2,89 < 0,05


Таблиця 4. Зміни довжини і маси тіла, життєвої ємкості легенів і динамометрії у хлопчиків 9-10 років (п = 10)

Показники групи Результати вимірювання t Р Між ЕГ і КГ


до експерименту після експерименту




М±m М ±m

t Р
1. Ріст (см) ЕГ 136,90 ± 1,27 139,1 ±1,25 1,24 > 0,05 0,10 > 0,05

КГ 137,55±0,73 139,25 ±: 0,76 1,61 > 0,05

2. Вага (кг) ЕГ 28,56±0,86 31,25 ±0,81 2,14 > 0,05 0,57 > 0,05

КГ 228±0,78 30,6 ±0,79 1,18 > 0,05

3. Життєва ємкість легенів (л) ЕГ 1,87±0,07 2,2 ±0,09 3,09 < 0,05 2,27 < 0,05

КГ 1,83±0,05 1,98 ±0,05 2,32 < 0,05

4. Сила правої руки (кг) ЕГ 16,2±0,72 18,0 ±0,75 1,74 > 0,05 0,18 > 0,05

КГ 16,4±0,79 18,2 ±0,82 1,58 > 0,05

5. Сила лівої руки (кг) ЕГ 13,6±0,62 15,6 ±0,55 2,41 < 0,05 1,10 > 0,05

КГ 14,4±0,47 16,4 ±0,47 2,99 < 0,05

6. Станова сила (кг) ЕГ 46,8±1,55 55,6 ±1,41 4, 20 < 0,05 2,35 < 0,05

КГ 46,6±1,33 51,2 ±1,24 2,53 < 0,05

При цьому в ЕГ показники ЖЕЛ і станової сили на 10% і 8% відповідно вище (як у дівчаток, так і у хлопчиків), ніж в Кг. В той же час в показниках зросту і ваги тіла істотних відмінностей між групами не виявлено.

Отримані результати дослідження фізичного розвитку

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: