Психолого-педагогічні аспекти управління процесом навчання обдарованих дітей у сучасній системі освіти
8. Орієнтацій на
9. Мобілізаційна
10. Дослідницька
1. Управлінська
2. Організаторсь-ка
3. Комунікативна
4. Дидактична
5. Виховна
6. Контролююча
7. Екологічна
8. Дослідницька
9. Орієнтацій на
10. Конструктивно - технологічна
Професійні вміння
| 1. Перфективні -адекватно сприймати та розуміти психіку дітей | 1. Уміння адекватно сприймати та розуміти психіку підлеглих | |
| 2. Конструктивні - ставити ясні цілі, висувати завдання, проектувати навчлаьно - виховний процес | 2. Бути винахідливим, гнучким, адекватно реагувати на зміни ситуації | |
| 3.Експресивні - ефективно виражати свої емоції, володіти собою | 3. Ефективно володіти собою | |
| 4. Академічні - займатися позитивною діяльністю | 4. Доцільно використовувати час | |
| 5. Дидактичні - передавати свої знання та вміння | 5. Мати чіткі особисті цілі та цінності | |
| 6. Комунікативні - спілкуватися, здійснювати вплив на людей | 6. Займатися саморозвитком | |
| 7. Організаторські -організовувати діяльність учнів та свою особисту | 7. Здійснювати вплив на людей | |
| 8. Дослідницькі - виявляти, вивчати та вирішувати проблеми | 8. Передавати свої знання підлеглим | |
| 9. Спеціальні - за характером спеціальності | 9. Формувати робочі групи |
З вище зазначеного зрозуміло, що в змісті діяльності вчителя та менеджера багато спільного. Головне - вчитель та менеджер є організаторами діяльності людей. Практично збігаються і функції. Все це дозволяє нам зробити висновок про те, що концепція наукового менеджменту може бути з успіхом використана для посилення професійної підготовки вчителя, керівника закладу освіти.
Наступним логічним кроком у розкритті питання стилів педагогічної діяльності у процесі управління навчанням обдарованих дітей буде тлумачення основних стилів керівництва у контексті сприятливих умов для обдарованої молоді.
Попередньо ми дійшли до висновку, що найбільш вдало можна організувати навчальний процес обдарованих дітей, враховуючи інноваційні педагогічні підходи, зокрема, особистісно-зорієнтоване навчання.
Як відомо феномен особистісно-зорієнтованої діяльності полягає в тому, що педагог, який володіє інформаційно-діяльнісною компетентністю і здатний конструювати моделі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, одночасно проектуючи можливі результати діяльності і поведінки дітей, перестає бути вчителем у традиційному авторитаристському уявленні про його особистість. Педагог стає фасилітатором, тобто людиною, яка допомагає, підтримує, схвалює, ініціює, стимулює мотивацію дитини як потребу виявити себе в русі до успіху, індивідуально особистісному зростанню. Такий учитель супроводжує рух дитини в її розвитку на всьому педагогічному маршруті до успіху, досягнення, до інтелектуального і творчого зростання, морального та громадянського самоствердження.
Відомо, що нейропсихофізіологи, досліджуючи причини неуспішності школярів, виявили цікаву залежність: на результати навчальної успішності дітей впливає індивідуальний стиль діяльності педагогів: авторитарно-гнітючий, ліберально-байдужий і особистісно-зорієнтований [41].
При авторитарно-гнітючому стилі вчителі покладаються на силу наказів, свою владу, не довіряють учнівському колективу і не вважають за потрібне обґрунтовувати і роз’яснювати свої рішення. Процес формування особистості учнів характеризується ізоляцією від вихователя, появою в них скритності та подвійності. Авторитарно-гнітючий учитель – тип „педагога, який функціонує неповноцінно”(К.Роджерс) [83,13].
При авторитарному стилі у дітей накопичуються звички бездумного виконання наказу, що не сприяє формуванню самостійності та творчості дітей.
Ліберально-байдужий стиль характеризується пасивністю та мінімальним впливом учителя на навчальний процес. Роль учителя обмежується формальним виконанням посередницької функції інформатора. Рівень навчальної успішності дітей у цьому стилі діяльності значно підвищуватиметься, якщо вчитель зможе модифікувати зміст завдання, пов’язаного з текстом, коригувати підручник і враховувати можливості дітей, їхні специфічні особливості сприйняття навчальної інформації.
Якщо розглядати стилі навчання в контексті роботи з обдарованими дітьми, слід зазначити, що вимоги до особистісно-зорієнтованого навчання в більшості співпадають з умовами роботи з обдарованою молоддю. Цей стиль заснований на врахуванні індивідуальних особливостей школяра, їхньої активності та потреб, на наданні їм можливостей для прояву самостійності.
ВИСНОВКИ
Виявлені й опрацьовані теоретичні засади проблем обдарованості у сучасному освітянському контексті засвідчують актуальність питань психолого-педагогічних аспектів управління процесом навчання обдарованих дітей.
Робота, спрямована на навчання обдарованих дітей - задача, яка вимагає спеціальних дій багатьох спеціалістів, центральне місце серед яких займає педагог.
Існує ряд концепцій, розроблених як вітчизняними дослідниками, так і зарубіжними. Різні погляди та методики торактування такого складного поняття як обдарованість окреслюють його масштабність і багатогранність.
Аналіз досліджень з даної теми дозволяє окреслити психологічні особливості обдарованих дітей.
У пізнавальному аспекті розглядаємо:
довготривалу логічну пам'ять, яка допомагає опанувати складну та велику за обсягом інформацію;
розуміння смислу сприйнятого тексту, що дозволяє вловити суть складних абстрактних понять;
розвинене мовлення та багатий словниковий запас;
здатність до виконання складної напруженої діяльності, у якій повною мірою задіяні їхні здібності на межі їхніх можливостей або, так звана, екстримальна цікавість;
логічність роздумів, міркувань;
легка научуваність, якісне сприймання матеріалу, кмітливість;
спостережливість;
розвинена уява;
здатність швидко долати інерцію мислення, творча активність;
самостійність суджень.
У поведінковому аспекті – це риси, які вирізняють обдарованих дітей з-поміж інших і до певної міри можуть ускладнювати стосунки дитини з учителями та однолітками:
непередбачуваність вчинків;
надмірна вразливість;
нетерплячість;
нетерпимість до недоліків інших;
нетиповість реакції на якусь інформацію;
неприймання жорстокої регламентованості навчального процесу;
погане пристосування до обставин;
неприймання тиску, примусу, неаргументованих заборон;
нехтування умовностями;
невизнання авторитетів;
переважне спілкування зі старшими дітьми;
схильність до ризику.
Інструментальний аспект передбачає:
наявність специфічних стратегій діяльності;
індивідуальний стиль роботи;
висока структурованість знань, швидке розгортання способу дій та узагальнення;
особиста швидкість опанування знань.
Мотиваційний аспект містить такі ознаки:
підвищена вибіркова чутливість до певних явищ дійсності;
яскраво виражений стійкий інтерес до певних сфер діяльності;
підвищена пізнавальна потреба;
висока критичність до результатів своєї праці;
високий рівень самодостатності й автономії.
У роботі з обдарованою молоддю є не тільки сприятливі умови, а й існує ряд проблем в організації навчального-виховного процесу.
Обдаровані діти – дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства. Ця аудиторія вимагає ретельної розробки методів навчання та виховання, яка б надала цим «специфічним» дітям отримати належні умови для розвитку їх здібностей.
У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення і розвиток здібностей.
Сучасна особстісно-орієнтована тенденція пов’язана з висуванням на перший план цінності розвитку і самореалізації. Такий підхід більшою мірою пов'язаний із принципом гуманізму, що ставить у центр індивідуальну особистість. Робота з обдарованими дітьми виступає одним із варіантів реалізації права особистості на індивідуальність. Реалізація цього права найбільш можлива в особистісно-зорієнтованому підході.
Як відомо феномен особистісно-зорієнтованої діяльності полягає в тому, що педагог, який володіє інформаційно-діяльнісною компетентністю і здатний конструювати моделі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, одночасно проектуючи можливі результати діяльності і поведінки дітей, перестає бути вчителем у традиційному авторитаристському уявленні про його особистість. Педагог стає фасилітатором, тобто людиною, яка допомагає, підтримує, схвалює, ініціює, стимулює мотивацію дитини як потребу виявити себе в русі до успіху, індивідуально-особистісному зростанню. Такий учитель супроводжує рух дитини в її розвитку на всьому педагогічному маршруті до успіху, досягнення, до інтелектуального і творчого зростання, морального та громадянського самоствердження.
Якщо розглядати стилі навчання в контексті роботи з обдарованими дітьми, слід зазначити, що вимоги до особистісно-зорієнтованого навчання в більшості співпадають з умовами роботи з обдарованою молоддю.
БІБЛІОГРАФІЯ
Ананьєв Б.Г. Про співвідношення здібностей та обдарованості – М.: Вища школа. 1962.- 157 с.
Бажутіна С. Деякі особливості обдарованих школярів // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. - №1. – с. 67-71.
Бібік Н. В інтересах особистісно орієнтованого навчання // Педагогічна газета. – 1999. - №10. – С.4-5.
Білаш В. Плекаємо особистість: Роздуми про особистісно орієнтований підхід до навчання, виховання, розвиток ліцеїстів // Директор школи (Перше вересня). – 2001. - № 35. – С.6-7.
Богоявленская Д., Щедриков В. Рабочая концепция одаренности – М. 1996. - 96с.
Бурлачук Л Ю., Морозов С. Словарь - справочник по психодиагностике. СПб Издательство “Питер”. – 2000. -528с. (Серия “Мастера психологи”)
Ванбреннер С. Методи навчання обдарованих дітей в американській школі // Все для вчителя. – 1998. – №18. – с. 15-16.
Варзацька А. Інноваційні аспекти особистісно-орієнтованого, розвивального навчання // Укр. мова і літ. в шк. – 2002. – №3. – с. 30-31.
Ващенко Р. Педагогічна взаємодія як складова здоров’я дитини // Директор школи. Україна. – 2000. - №3. – С.65-68.
Вейнингер В. Дарование и гениальность. – М. 1992. – С. 108-119.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. І голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
Виговська О.І. Рудаківська С.В. Особистісно орієнтоване навчання. Як його технологізувати? // Педагогіка толерантності. – 2000. - №4. – С.27-33.
Виготський Л. С. Педагогическая психология. - М –1991.- 345-459 с.
Волков И. П. Много ли в школе талантов? // Серия «Педагогика и психология». М.: Знание, 1989. - №5. - С.8—9.
Волченкова Г. Розвиток особистості: крок за кроком. Модель безперервної особистісно орієнтованої освіти в українській реальності // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. - №6. – С.82-89.
Воронова Е. Обдарованість: діагностика та система роботи зі здібними дітьми // Психолог. – 2006. -№25-28. – С. 5-25.
Воронцова Т.В. Пономаренко В.С. ”Основи здоров’я”. К.:Алатон. - 2005. 239 с.
Воякова Н.П. Навчання обдарованих учнів // Воякова Н.П. Педагогіка.– К., 2001. – С. 362-364.
Гецевич Т. Особистісно-орієнтоване навчання // Початкова освіта. – 2001. - №4. – С.5.
Гилфорд Дж. Три стороны интелекта // Психология мышления. М., 1965. С. 433-456.
Головин С.Ю. Словарь практического психолога. Минск – Москва (Харвест-Аст). 2001. - 798с.
Голубєва Е.А. Здібності й індивідуальність. - М.: Прометей, 1993. – 312
Гоноболин Ф.Н. Психологія - М: Освіта, 1993. – 378с.
Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість Психолог. -2006. - №25-28. – с. 54-56.
Гоцкало Н. Особистісно зорієнтований підхід у творчій спадщині видатних педагогів // Рідна школа. – 2002. - №7. – С.61-63.
Грейс Крайг. Психология развития. – СПб.: Питер 2001. – С. 557-559.
Гриньова М.В., Штепа О.Г. Менеджмент в освіті: Навч. пос. для студ. і магіст. спец. пед. ун-тів. – Полтава, 2003. – 73с.
Громовий В. Звичайна освіта для особливих дітей Завуч. – 2006.- №14. – С. 13-21.
Дем’янюк Т. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі. – Суми, Антей, 2006. – 381с.
Десятиченко Н.М. Роздуми про особистісно-орієнтоване навчання Відкритий урок. – 2001. - № 13-14. – С.3-5.
Доротюк В.І. Індивідуальна своєрідність творчо обдарованої дитини. Обдарована дитина. – 2000. - №1. – С. 5 – 10 .
Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб Издательство «Питер». – 1999. - 368 с. (Серия “Мастера психологи”).
Дяків В. Обдарованість: нові підходи до наболілих проблем // Завуч. – 2006. - №4. – с. 13- 17.
Журецький Я.І. Особистісно орієнтований підхід до навчання // Наукові праці. Т. IV. – Миколаїв: МФ НаУКМА, 1999. – С. 80-82.
Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості. Обдарована дитина. – 1998. - №8. – С. 5-12 .
Зюкіна А. Психологічне забезпечення особистісно зорієнтованого навчання // Завуч (Перше вересня). – 2002. - № 31. – С. 9-11.
Іваненко Н. Обдаровані діти й амбіції дорослих // Директор школи. – 2005. - №44.- С. 26-28.
Іванова В. В. Прояви агресивності у підлітковому віці. Практична психологія та соціальна робота. 2000. №5 - 5-16 с
Кириченко І. Педагогічні технології, що використовують особистісний потенціал учня // Завуч (Перше вересня). – 2001. - № 25. – С.8.
Клименко В.В. Психологія творчості. К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 480с.
Клокар Н. До концепції особистісно орієнтованої школи // Світло. – 1999. - № 3. – С.17-19.
Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми Психолог. 2006.№25-28. – С. 57-80.
Концепція загальної середньої освіти.(12-річна школа) Пед.газета.-2002. №1.
Костенко Г.А., Яременко О.Б. Особистісно орієнтований підхід у навчанні учнів з різними типами темпераменту // Початкова освіта. – 2001. - № 33. – С.4.
Кульчицкая Е. И. Концепиция одаренности // Обдарована дитина 2000. -№7. – С. 25-31.
Кульчицкая Е. И. Одаренность как психологическая проблема Вопросы психологии. - 2001 - №7. – С. 18-24.
Кульчицька О. І. Специфіка дитячої обдарованості Обдарована дитина - 2001 - № 1. – С. 3-10.
Лебедева Н. .Иванова Е «Путешествие в гештальт» С-П.: Речь. — 2005. - 560 с.
Лейтес Н. С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия. Самара. – 1987. - 243 с.
Лейтес Н. С. Долі вундеркіндів. Сім'я і школа. – 1990. - №12. – С. 27-31.
Липова Л. Концепція обдарованості та її види //Рідна школа. – 2003. - №4. – С.10-12.
Ломброзо Ч. Гениальность і помешательство. – М. – 1998. - 220 с.
Маслов В.В. Шаркунова В.В. Принципи менеджменту в установах освіти Освіта і управління. – 1997. – №1. – С. 77-84.
Маслоу А. «По направлению к психологии бытия».—М.: Эксмо-Пресс, 2002. — 272с.
Матюшкин А. И. Концепция Творческой одаренности. Вопросы психологи. 1989. - №6. – С. 29-33.
Мацевко Л. Скорочуючи шлях від вчителя до учня: З практики організації особистісно-зорієнтованого навчання. // Всесвіт.літ. В серед. навч. закладах України. – 1999. – №9. – С. 10-12.
Мірошник З. Організація співпраці в умовах особистісно-орієнтованого навчання // Рідна школа. – 2000. - №9. – С. 25-26.
Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти обдарованості // Обдарована дитина.- 1998. - №1. - С. 4—5.
Мухина В. С. Возрастная психология. – М. – 2000. – С. 345-420 .
Мясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. Посіб. – К.: Вища школа. - 479с.
Наказний М. Структура цілісного особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу у навчальному закладі Директор школи, ліцею, гімназії. – 2002. - №4. – С. 40-47.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. Освіта України, 2002.
Немов Р. С. Психология: В 3 кн. Кн 2. – М.: Гуманитарное издание “Владос”. 1998. – 620с.
Непомнящая Н.И. Целостно-личностный подход к изучению человека // Вопросы психологии. - 2005. - № 1. - С. 116—124.
Огнищенко І., Усенко Т. Вітчизняно-європейський вектор в освіті: з орієнтації на особистість // Педагогіка толерантності.– 2000. – №3. – С. 32-36.
Огренич Н. Здійснення управління навчальними досягненнями школярів у контексті особистісно-діяльнісного підходу // Вересень. – 2001. - №1. – С. 3-12; № 2. – С. 44-51.
Оніщенко М. Психічне здоров’я учнів в умовах особистісно орієнтованого навчання // Біологія і хімія в школі. – 2002. - № 3. – С. 9-10.
Орбан- Лембрик Л. Психологія управління. –К, 2003. – 289с.
Освітній менеджмент: Навч. посібник / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. – К.: Шкільний світ, 2003. – 400 с.
Павлова Л. Психологічне супроводження особистісно орієнтованого навчання // Управління освітою. – 2007. - №3. – С. 16-18.
Пасіхов Ю. Обдаровані діти – наше майбутнє: [Деякі аспекти роботи з обдарованими дітьми] // Рід. шк. – 2002. – №3. – С. 37-39.
Пересунчак О. Фактори впливу на розвиток дитячої агресивності // Психолог. – 2007. - №2. – сС 21-22.
Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Наукові праці МФ НаУКМА. Т. VII. – Миколаїв. – 2000. – С. 26-28.
Пилипенко В.Д. Особистісно орієнтовані освітні технології // Педагогічна газета. – 2002. - №1. – С.3.
Платонов К.К. Проблема здібностей. - М.: Наука, 1972.
Погрібна Н. Організація особистісно-орієнтованого навчального процесу Педагогічна газета. – 1999. - № 10. – С. 2.
Погрібна Н. Проблеми організації особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу середній школі Директор школи (Перше вересня). – 1999. № 42. – С. 5.
Подмазін С. Особистісно-зорієнтована освіта. Особливий вид діяльності Директор школи. Україна. – 2001. - №3. – С. 93-95.
Подмазін С. Філософські основи особистісно-зорієнтованої освіти // Завуч (Перше вересня). – 2001. - № 20-21. – С. 21-23.
Пожар В. Сучасні концепції обдарованості. Обдарована дитина. 2001. - №3. – С. 6-12.
Попова О., Бабаєва В. Основні уявлення про обдарованість. // Завуч. – 2003. - №17-18. – С. 23-31.
Рензулли Дж., Рис С. Модель обогащающего школьного обучения Основные концепции одаренности и творчества. Под ред. Д.Б. Богоявленской. - М., - 1997. - 125 с.
Роджерс К.Р. «Взгляд на психотерапию. Становление человека» М.: Прогресс, - 409с.
Савенков А. И. Детская одаренность и школьное обучение. Народное образование. С. 121 - 131.
Савчин М., Василенко Д. Вікова психологія. - Навч. посібник. -Дрогобич. - 2000. - 367 с.
Семенова Р. Психологічні аспекти обдарованості. Педагогічна газета. - 1997. – С. 2-8 .
Сисоєва С.О. Творчий розвиток учнів у контексті особистісно орієнтовного навчання // Гуманітарні науки. – 2001. - №1. – С. 110-118.
Сікорський П. Диференційоване навчання і проблеми реформування освітньої системи // Шлях освіти. – 1997. – №1. – С. 7-12.
Сіроштан С. Виховання обдарованої дитини // Психолог. – 2006. – №2 – 3. – С. 17-20.
Сорит І. Організація роботи з обдарованими дітьми в навчальних закладах // Психолог. – 2006. №25-28. – С.26
Сорока А. Паркова технологія особистісно-зорієнтованого навчання // Завуч (Перше вересня). – 2001. - № 20-21. – С.57-61.
Степанов В. Г. Психология одаренности детей и подростков. Вопросы психологи. 2000. -№3 – С. 130-142.
Ушаков Д.В. Психология одаренности. От теории к практике. М. -2000. - 96 с
Форми і методи роботи з обдарованими дітьми // Організація роботи з обдарованими дітьми. – Тернопіль, 1998. – С. 6-14.
Хеллер К. А., Перлет К., Сиэрвальд. Лонгитюдное исследование одаренности. Вопросы психологи. – 1991. - №2. – С. 120-127.
Холодная М. А Психология интелекта. Парадоксы исследования. -Москва-Томск. 1997. - 293 с.
Холодная М. А. Психологические механизмы интелектуальной одаренности. // Вопросы психолгии. - 1993 - №3 - 32-39 с.
Чернега Н. Особистісно-зорієнтоване навчання: сучасні підходи // Рідна школа. – 2001. – №9. – С. 13-14.
Чорна Л. Обдарованість і творчість у життєвих ситуаціях: теорія та практика їх взаємодії // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. - №1. – С. 67-71.
Чудновский В. Е., Юркевич В. С. Одаренность: дар или испытание. - М.: Знание. - 1990. - 82с.
Шалда Т., Гіліш І. Особистісно орієнтована школа: Технології безперервного навчання та виховання // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2002. - № 1-2. – С. 120-124.
Э. де Боно Шесть шляп мышления СПб: Питер, 1998. — 120с.
Юркевич В. Особистість і проблеми обдарованої дитини // Завуч. – 2003. №17-18. – С. 3-15.
Яковлева Е. Развите творческой одаренности детей школьного возраста Обдарована дитина. - 2002. - №2. – С. 16-18
Размещено на