Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Риторика української мови в загальноосвітньому і вищому навчальному закладах

Риторика української мови в загальноосвітньому і вищому навчальному закладах

свій зміст, форму прояву і орієнтована на досягнення максимального риторичного ефекту. Основними риторемами сучасного публічного дискурсу вчений називає риторему розмовності та ритореми риторичних універсалій, що сприяють зосередженню уваги на найбільш виразних мовних засобах публічного дискурсу, глибшому розумінню законів їх функціонування, розвитку навичок використання в публічній комунікації [6].

Отже, на ефективність педагогічної діяльності впливають не тільки особистісні якості та здібності вчителя, а й рівень володіння ним професійними компетентностями. Нами було з’ясовано, що риторична компетенція в галузі освіти має бути основою професійної компетентності, адже спеціаліст зі сформованою риторичною компетенцією легко орієнтується у різних ситуаціях повсякденного, ділового, зокрема професійного спілкування.

РОЗДІЛ 2. ИТОРИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ І ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ


2.1 З історії риторики як навчальної дисципліни


Риторична компетенція набувається при вивченні студентами риторичних дисциплін. Тому підвищується роль риторики як лінгвопедагогічної дисципліни, яка поглиблює професійно значущі знання і вміння студентів, розширює змістову сторону їх мовленнєвої культури, привчає дотримуватися етичних норм у мовленнєвій діяльності. На важливість викладання риторики вказує і те, що на сучасному етапі розвитку суспільства система освіти потребує високоосвічених спеціалістів, які не лише мають гарні знання, але й вміють їх презентувати, застосувати на практиці. Для цього майбутні педагоги мають володіти ораторським мистецтвом, тобто вміти красномовно говорити. У багатьох вищих навчальних закладах, старших класах гімназій, ліцеїв, загальноосвітніх шкіл вводиться курс риторики. Але це не означає, що викладання риторики в Україні лише починається. Правильніше сказати, що воно відновлюється. Адже здавна в системі української освіти риторика була однією з основних гуманітарних дисциплін, про що йтиметься пізніше. На сучасному етапі риторична підготовка студентів відбувається в основному у педагогічних закладах освіти. Щоб зрозуміти особливості сучасного стану викладання риторики, виявити доцільність риторичної підготовки та її місце у системі наук, доцільно, на нашу думку, звернутися до історії ораторського мистецтва як навчальної дисципліни.

Свій початок риторика як навчальна дисципліна бере у Стародавній Греції, коли у суспільстві виникає потреба у красномовстві, а отже й зростає попит на риторів-учителів красномовства та на риторичні школи. Особливо у ті часи цінували тих, хто вміє себе захищати, добре говорити, гідно триматися перед публікою. Першим з великих ораторів Афін був Перікл, який керував Афінами впродовж 40 років, завдяки хисту красномовства.

Проте риторика починається не стільки з самого красномовства, як з того періоду, коли настає усвідомлення, що ораторському мистецтву можна і треба вчитися. Риторикою починають займатися філософи-софісти (вчителі майстерності). Вважають, що риторика зародилася в Сицилії, де поет Емпедокл очолив демократичний рух проти тиранів, виступав у ролі судового оратора. Його послідовниками були Корак, Лісій і Горгій. Корак відкрив школу, у якій підготував хрестоматію зразків, які можна вставляти в промову. Його учень Лісій продовжив цю ідею і створив теоретичний посібник техне, в якому були поради щодо побудови промови. Сам оратор написав понад 400 промов, з яких збереглося кілька десятків. Учень Горгія Ісократ був майстром урочистих, святкових промов. Він відкрив у Афінах школу красномовства (392 р. до н.е.). Працював у ній майже 40 років, розробляв техніку красномовства, дбав про образне оформлення промов. Його школа була першим навчальним закладом, який готував висококваліфікованих ораторів – професіоналів, політиків. Тут вивчалося право, політика, філософія, мистецтво[15].

Проти вчення софістів уперше виступив Сократ, який зайняв почесне місце в історії ораторського мистецтва. Свої бесіди він будував у формі запитань і відповідей. Його вважали наймудрішою людиною, але він говорив про себе: ”Я знаю, що нічого не знаю”. Зі спогадів сучасників відомо, що оратор був бідним, не мав взуття, ходив босим, носив бідняцький одяг, але гроші за навчання не брав. Платний учитель нагадував йому продажну жінку, яка зобов’язана дарувати кохання тому, хто заплатив. Сократ не хотів витрачати час на платних учнів, він проводив бесіди лише з тими, у кого “працювала” душа і розум.

Основним методом навчання у римських риторичних школах було заучування кращих промов видатних грецьких та римських ораторів та декламація їх. Навчальні посібники теж являли собою збірники декламацій (тексти зразків з техніки риторики) та риторичні задачники з різноманітними завданнями з побудови промов.

У Середні віки риторика була знаряддям церкви, однак з появою університетів започатковується університетське красномовство, все ж засноване на релігійних догмах. Лекції не були схожими на сучасні і набували вигляду коментованого читання церковних книжок, яких у той час бракувало і широкій студентській аудиторії вони були не доступними. Пізніше в університетах починають викладати “7 вільних мистецтв”, до яких входила і риторика, яку вивчали на молодшому факультеті разом з читанням і письмом.

В Україні риторика як навчальна дисципліна здобула свого розквіту у стінах Києво-Могилянській академії, навчальний курс у якій тривав 12 років. На 6 році навчання студенти вчилися створювати і проголошувати промови, захоплювати і переконувати слухача живим словом, пізнавали секрети красномовства.

Професори академії вважали, що завдяки красномовству людина, навіть незнатна за походженням, може прославитися і досягти найвищих почестей. Риторичні курси у цьому закладі сповнені практичних рекомендацій, як складати різноманітні промови, дають величезну кількість допоміжного матеріалу, зокрема збірок промов, призначених для студентів з метою наслідування. Риторики вчать складати промови посольські (для послів), прощальні (для студентів, які прощаються з батьками перед від’їздом за кордон для навчання), і зустрічні (виголошують після повернення з навчання). Даються практичні настанови: як славити воїнів, героїв, козаків, полководців, царя, короля, суддю, виночерпія і т. д., що слід говорити на похоронах лицарів, воїнів, а також при врученні подарунків; як прощатися з другом; як вітати начальника, гостя, царя; як дякувати за добродійство тощо.

Особлива увага приділялася творчим роботам різних жанрів і диспутам. За гарно виконану роботу студенти могли одержати свічку, шапку, сорочку, хліб тощо. Риторика поряд з вертепними драмами була улюбленим предметом учнів, тому що вона подавала різні готові зразки високомовних речень, порівнянь, прикладів з історії та ін.. Використовуючи цей матеріал, оратор міг без великих зусиль скласти промову на визначену тему.

Кожний ритор читав свій навчальний курс, який складався з теоретичної частини (лекції, трактати) і практичної (диспутації, діалоги). Кажуть, що в архівах академії збереглося 183 таких рукописних риторик. Основу їх склали давньогрецька і давньоримська риторики, візантійські гомілетики (церковне проповідництво Василя Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Богослова), західноєвропейська риторика середньовіччя, епохи Відродження, французька, іспанська, польська риторики з помітним впливом барокової культури[15].

Найбільшим майстром риторичного красномовства Києво-Могилянської академії вважали Феофана Прокоповича, випускника академії, а пізніше її ректора, який залишив значну риторичну спадщину. Однією з найяскравіших праць є “ Про риторичне мистецтво ”, у якій він звертається до української молоді: “ Молоді оратори! Поступивши до школи красномовства, знайте, що ви прагнете до такої почесної справи, яка сама по собі справді корисна, що її належить викладати не лише для вашого добра, а й на благо релігії і Батьківщини… Бо це є та цариця душ, княгиня мистецтв, яку всі вибирають з уваги на її достоїнство, численні бажають з огляду на її користь…[1]”.

Стефан Яворський також був викладачем риторики у Києво-Могилянській академії, його перу належить підручник з риторики “Риторична рука” в якій він виклав теоретичні засади риторики стосовно п’яти її розділів (п’яти пальців “риторичної руки”): інтенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція. У автора – це, відповідно, винахід, розміщення, вітійство (тропи і фігури), пам'ять і виголошення[31].

Найдавнішим відомим підручником, складеним українським автором, за яким читалася риторика в Києво-Могилянській академії, був курс професора Йосифа Кононовича-Горбацького, прочитаний ним у 1635 р. Написано його латинською мовою за зразком твору римського філософа, письменника й оратора І ст. до н. е. Марка Тулія Ціцерона “Поділи ораторські”. У своєму курсі риторики Й. Кононович-Горбацький на перше місце ставить не форму, а зміст: практичність промови, здатність її автора відгукнутись на актуальні проблеми сучасності. В основу теорії красномовства Й. Кононович-Горбацький кладе ораторську практику, обґрунтовуючи свою думку цитатою з Ціцерона про те, що не красномовство народилося з теорії, а теорія з красномовства. Першочерговою метою оратора автор вважає вміння переконувати. При цьому оратор повинен викликати довір'я слухачів і схвилювати їх, тобто вплинути на розум і почуття. Багато місця відводить учений питанню, чи потрібна ораторові майстерність. На його думку, найбільшого ефекту може досягти той оратор, у якого природні здібності поєднуються з умінням, набутим у процесі навчання й практики, тобто з майстерністю[15].

Шкільні вправи тих часів, що дійшли до наших днів, є свідченням того, як на уроках з риторики вчили працювати над словом. Вправи, пропоновані учням, підтверджують думку про те, що кожне слово, вжите в новому реченні, виявляє нові нюанси значення.

Викладається риторика на високому рівні і у Переяславській академії. З 1645р. у Переяславський колегії почав діяти клас поетики, у якому вихованці поглиблювали свої знання з класичних мов і допоміжних наук, але насамперед засвоювали поетичну стилістику високої латини, готуючись до класу риторики. Ще у цьому класі , на четвертому році навчання, учні вже самі бралися за перо для написання власних творів, промов та віршів.

Викладання риторики розпочиналось ще в другому півріччі класу поетики і продовжувалось у класі риторики, який було відкрито у 1646 р. У цьому вищому гуманістичному класі учні продовжували вивчення латини і грецької мови, опановували красномовство, тренувались у написанні епіграм, епітафій, од, елегій, промов і поем. Спочатку студенти засвоювали теоретичний матеріал, потім розглядали приклади з теми у творах давніх авторів й отримували практичні рекомендації до застосування правил. Вони повинні були вправно писати твори з найрізноманітніших приводів: до дня ангела, дня народження, з нагоди отримання уряду, вираження співчуття, на похорон тощо.

Важливе значення має рукописний збірник курсів з поетики, риторики і синтаксису, прочитаних тут в 1742-1743 рр. викладачем Пилипом Гошкевичем. Судячи з рукописного збірника, поетику і риторику в Переяславському колегіумі читали протягом одного року. До курсу поетики прилягає риторика, виклад якої Пилип Гошкевич розпочинає з характеристики вітальних орацій, що були надзвичайно популярним жанром у першій половині XVIII ст. Переяславська риторика містить розділ, який називається “Запас слів і допоміжних засобів, необхідних для створення героїчних од, підбір на кожну букву алфавіту образів”. Підбір проведено на матеріалі про давньогрецьких та римських філософів - Демосфен, Сенека; поетів і письменників - Гомер, Геродот, Горацій; полководців - Олександр Македонський, Катіліна, Тулій. Переяславський колегіум мав програму, зокрема, з поетики й риторики, на рівні кращих зразків того часу[27].

У подальшому розвиток риторики як навчальної дисципліни пригнічується у зв’язку з політичними та соціальними умовами, а також нівелюванням української мови.

У ΧΧ ст. сили набирає академічне красномовство в Україні, хоча й не рідною мовою. Визначними професорами-лекторами були М. Максимович, перший ректор Київського університету, та В.Антонович, професор цього ж університету, голова Історичного товариства Нестора-Літописця. Відомим вченим-лектором і публіцистом був М. Драгоманов, громадський діяч, один з батьків української національної ідеї. Він читав лекції в гімназії, Київському та Софійському університетах, був одним із засновників вчительських курсів для українських народних шкіл, ініціатором створення україномовних підручників.

Зі стабілізацією суспільного життя у другій половині XX ст. постає дедалі більша потреба в риториці не в самій лише Україні. Проте XX ст. нічого суттєвого в цій галузі не створило, видавалися тільки посібники, написані згідно з канонами античної риторики. Риторику було трактовано як беззмістовну пишноту вислову, її перестають викладати у вузах і школах; у філологічній освіті вона поглинається почасти теорією літератури (наприклад, вчення про стилістичні фігури стає частиною поетики поруч з вченням про тропи). Дослідники вважають, що це була криза риторики як науки і як навчальної дисципліни. Якщо в окремих вишах колишнього Радянського Союзу риторику й читали студентам, то тільки з ініціативи викладачів-ентузіастів на рівні спецкурсів.

Що ж до викладання риторики в Західній Європі чи у США, то тут воно поновилося з кінця 50-х років. А з появою таких шкіл, як група “µ” (“Мю”) у Бельгії та Франції, риторику взагалі почали вважати одним із найцікавіших, найактуальніших і найперспективніших напрямів функціонально-комунікативного підходу до вивчення мови.

Сучасний процес розвитку риторики як навчальної дисципліни пов'язаний з процесами, що відбуваються у системі освіти взагалі. Болонський процес, до норм якого інтегрується вітчизняний освітній простір, передбачає перевірку знань учнів і студентів головним чином шляхом написання тестів та модулів, це може стати причиною того, що через кілька років молоде покоління не вмітиме аргументовано висловлювати свою думку, не кажучи вже про вміння публічно виступати і переконувати. Складаються сприятливі умови для того, щоб, наприклад, студентами філологічного факультету (а це — майбутні вчителі) ставали “німі” люди, які чудово виконуватимуть письмові завдання, але аж ніяк не зможуть бути комунікативно компетентними вчителями рідної чи іноземної мови. Інтенсивне впровадження риторики в навчальні програми всіх рівнів освіти, безперечно, повинно бути. Цьому сприяють зміни, які відбуваються в сучасному мовознавстві. В останні десятиліття в науці про мову стався певний злам. Мову перестали вивчати як виключно інструмент чи засіб обміну інформацією. Тому що насправді комунікація — це не просто передавання інформації від адресанта до адресата, від мовця до слухача, від автора до читача. Це — вплив на душу, почуття і розум особистості. Риторика з напівсхоластичної науки про пишне мовлення (так її витлумачували в середньовіччі) стає наукою про ефективне спілкування у всіх можливих життєвих комунікаціях.

Можемо зробити висновок, що у різні часи було неоднакове ставлення до риторики як навчальної дисципліни. Цінували її у Давній Греції за те, що вона була основним інструментом вирішення суспільних та судових суперечок. Розквіту набуває ця дисципліна у стінах Києво-Могилянської академії та Переяславського колегіуму. У XIX-XX ст. риторика як самостійна дисципліна майже не розвивається, вона або взагалі не викладається або входить до складу інших дисциплін. На сучасному етапі розвитку освіти риторику включено до навчальних програм не лише вищих навчальних закладів, а й загальноосвітніх навчальних закладів. Хоча системне викладання риторики майже не притаманне.


2.2 Стан навчально-методичного забезпечення з риторики в загальноосвітньому закладі


Сучасний процес розвитку риторики як навчальної дисципліни пов'язаний з процесами, що відбуваються у системі освіти взагалі. Потрібно відмітити те, що на даному етапі розвитку освіти помітні зрушення в бік “риторизації” навчання. Але риторика як дисципліна так і не знайшла місце серед навчальних предметів, її не введено до програм, на відміну від сусідньої Росії, де риторику вивчають в школі, і розроблений комплекс підручників для 1-11 класів (автор Т.А.Ладиженська) [45]. Загальна мета дисципліни – навчання успішному спілкуванню. У зміст шкільної риторики у Росії включено: 1) понятійний апарат (комунікативна ситуація, види спілкування, мовні жанри, їх структурні і стильові особливості і т.д.); 2) інструментальні знання про способи діяльності (типи інструкцій, практичних рекомендацій і т.д.); 3) уміння спілкуватися (аналізувати і оцінювати спілкування, реалізувати мовний жанр у співвідношенні з ситуацією спілкування, у тому числі з комунікативною задачею, характеристиками адресата і т.д.); 4) морально-риторичні ідеї (відповідальність за вимовлене слово, важливість володіння словом у сучасному світі і т.д.).

В Україні у зв’язку з тим , що риторику як окремий навчальний предмет у школі не вивчають, не існує і підручників з ораторського мистецтва як таких. Є окремі авторські підручники для деяких класів. Проаналізувавши програму з української мови [30], ми з’ясували, що елементи ораторського мистецтва учні вивчають паралельно з отриманням знань з мови. Наприклад, у 5 класі учні мають удосконалювати вміння складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду, вміти лаконічно формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати своїми словами сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я і приказки, давати визначення понять, складати висловлювання типу опису і розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата повідомлення та ін. У 6 класі учням пропонується будувати власні висловлювання на певну тему з використанням вставних слів, однорідних членів речення, розуміти роль прикметників-епітетів у розкритті задуму висловлювання та ін. Семикласники мають, наприклад, складати висловлювання у художньому стилі з дієсловами у 2 ос. однини; зразки ділових паперів (інструкція) з дієсловами у 3 особі множини, вміти використовувати прийменник в мовленні для відтворення логічних зв’язків, використовувати вигуки для надання висловлюванню експресії і виразності та ін. У 8 класі діти мають навчитися використовувати ключові слова для підготовки усного висловлювання, вміти застосовувати морфологічні і синтаксичні засоби привернення уваги слухачів та вираження особистого ставлення до висловлюваного та ін.. У 9 класі учні мають вміти використовувати цитування, уособлення як виражальні засоби усного і писемного мовлення, застосовувати безсполучникові складні речення у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилів та ін.. У 10 класі учні мають самостійно обирати тему бесіди, визначати її зміст, добирати цікаві, переконливі аргументи на захист своїє позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, використовувати формули мовленнєвого етикету, висловлює особисту позицію щодо теми, яка обговорюється, готує і виголошує виступи на зборах і семінарах. У 11 класі учні повинні знати вимоги до гарного мовлення, їх основні ознаки, визначати мовлення правильне і комунікативно доцільне, складати власні, усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, складати і розігрувати діалог відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями, самостійно визначати тему діалогу і його зміст. Вивчення мови у 12 класі повністю побудоване у руслі риторики, подані такі теми, наприклад, “Загальні відомості по виникнення і розвиток риторики як мистецтва красномовства”, “Ораторське мистецтво Стародавнього світу”, “Види красномовства”, “Публічний монолог і публічний діалог”, “Полемічний діалог”, “Дискусія”, “Виступ з ораторською промовою”, “Основні способи виступу”, “Використання прийомів встановлення і збереження контакту з аудиторією”, “Особливості колективного виступу” та ін.. Тобто учні отримують не лише знання про риторику як науку, але вчаться гарно виступати перед публікою, переконувати, зацікавлювати аудиторію, і, звичайно, мати виразне, правильне мовлення.

Проаналізувавши програму для профільного навчання учнів ЗНЗ з української мови (10-11 класи) [40], також помітили, що риториці увага приділяється. Для розгляду в 11 класі учням запропоновані наступні блоки з риторики: “Лінгвістична риторика” (8 год.), під час вивчення якого учні отримують знання про риторику як науку, її роль у професійній діяльності, основні поняття риторики; “З історії риторики й ораторського мистецтва” (4 год.), де розглядаються риторика Давньої Греції, Риму, вітчизняна риторика, розвиток риторичних традицій в Україні; “Основи ораторського мистецтва” (8 год.), де вивчаються види красномовства (академічне, ділове, судове, духовне, соціально-побутове), театральна і педагогічна риторика, види ораторського мистецтва за метою висловлення. Тобто на рівні школи подаються лише основи знань з риторики. Але нашою метою є все ж розгляд підручників, які пропонуються з риторики для загальноосвітнього навчального закладу, адже про те, що дитяча риторика повинна зайнята своє чільне місце у системі навчальних дисциплін вказує той факт, що 1877 року вийшла “ Дитяча риторика, чи Розсудливий вітія до користь і вживання юнацтва сочинённый”. У назві книжки точно відбитий її адресат: діти, юнацтво. Адресатно – орієнтований підручник риторики отримав поширення у Росії.

Доцільно розпочати розгляд наявних підручників із навчальних посібників з риторики для початкової школи, адже цей навчальний предмет запропонований як курс за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів, для нього створена і відповідна програма [20] і підручники (автори В. Науменко, М.Захарійчук). На початку посібника (“Риторика 1 кл.” ) [21] подані мовні позначення, які будуть супроводжувати учня протягом кожного заняття: Риторинка, хлопчик із мікрофоном, хлопчик у навушниках.

На першій сторінці першокласників зустрічає велична Риторика в образі красивої мудрої жінки в античному одязі зі свитками в руках, на яких різними мовами написані висловлювання (українською, англійською, німецькою, латинською), “говори красиво, щиро, мудро”. Цим автори посібника хотіли підкреслити думку, що риторика – давня наука, яка об'єднує всі народи й потрібна в усі часи.

Наступний розворот знайомить учнів з головними героями, які допомагатимуть дітям засвоювати матеріал: Риторинка й торба Ляпа. Риторинка дає поради, як спілкуватися. Вона одягнена в плаття у вигляді лілії. Лілія, як відомо, символ краси й красномовства. Отже, усі поради Риторинки дитина буде намагатися сприйняти серцем і розумом, використовуватиме їх у житті. З торбою Ляпою діти знайомляться, прослухавши казку. Чільне місце на сторінках посібника відведено артикуляційним вправам, які бажано проводити на початку уроку. Вони спрямовуються на розвиток мовленнєвого апарату, дикції, дихання.

Особливим потенціалом “Риторика” для 2 класу [22] є взаємодія, яка спрямована на взаєморозуміння партнерів, тому запропоновані наступні теми: “Теплі слова”, “Прощання”, “Зустріч”, “Розмова по телефону”, “Звертання”, “Ввічлива відмова”, “Компліменти”, “Усмішка”, “Слова подяки”, “Переконання”, “Встановлення контакту”, “Гідність” та інші. На сторінках “Риторики” (3 кл.)[23] подається короткий теоретичний матеріал, який включає різноманітні поради, висловлювання, схеми, визначення понять. Для кращого усвідомлення теоретичного матеріалу, він вкладений в уста помічників, а саме: Риторинки – мешканки країни Красного спілкування. Вона любить розповідати про все, що знає з історії і культури спілкування; Курсарик – мешканець Комп'ютерної країни. Він із задоволенням розповідає, що відбувається в інших країнах: як там спілкуються, які існують правила спілкування. Вірус - розбишака, який заважає спілкуванню інших героїв. Він радіє, коли щось не виходить і боїться тільки Антивіруса. Останній суворо стоїть на сторожі чистоти мовлення і веде непримиренну боротьбу з Вірусом. Навчальний зміст “Риторики” (3 кл.) розширений такими темами як: “Мовленнєві ролі”, “Шляхетність”, “Мовчання”, “Тон, інтонація”, “Погляд, очі”, “Пауза”, “Постава”, “Візитка”, “Етикет у мережі інтернет”, “Листування”. Окремий розділ “Будова тексту. Оформлення думки” пропонує теми “Текст-опис”, “Текст-розповідь”, “Текст-міркування”. У посібнику для 4 класу [24] основна увага приділена формуванню умінь ефективного спілкування в повсякденному житті, початкових умінь будувати і виголошувати публічні виступи. Для ефективного спілкування його учасники повинні звертати увагу на особистість мовця. Тому розроблений розділ, який включає теми: тактовність – тонка річ, як проявити вихованість, гарні манери, навчитися взаєморозумінню, бути впевненим у собі, привернути до себе увагу, чи критикувати (коректна і некоректна критика). Якщо для початкової школи є хоч спроби розробки підручників, то для середньої школи їх немає взагалі.

Що ж до старшої школи, то тут з підручниками трішки оптимістичніша ситуація, хоча важко назвати її навіть задовільною. Розглянемо посібники з риторики, які запропоновані для старшої школи. Підручник “Риторика 10-11 класи. Збірник навчальних і контрольних вправ” (автор Л.Нечволод)[25] відповідає вимогам чинної програми з рідної мови щодо навчання школярів різних видів мовленнєвої діяльності. Теоретичний матеріал посібника подано у “картках-інформаторах”, а практичні завдання представлено в різних формах: різнорівневі — на дослідження, спостереження, проблемні та ситуативні, для самостійної роботи, диференційовані, індивідуальні та групові. Пропоновані завдання можна використовувати як для навчання певного виду мовленнєвої діяльності, так і для контролю та самоконтролю знань. Рекомендований для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та викладачів української мови.

Вченим Скуратівським Л.В. був укладений додаток до підручника “Українська мова 10-11 кл.” під назвою “Українська мова.10-11кл. Елементи практичної риторики”[36], де подано основні відомості з розділу “Елементи практичної риторики” за програмою загальноосвітньої школи. Посібник містить як теоретичний матеріал, так і вправи на застосування знань і вмінь з риторики. Вміщено також вправи для самостійного виконання та уривки з промов видатних ораторів. Рекомендований для учнів, учителів-словесників, абітурієнтів, студентів.

У посібнику “Українська мова. Довідник для учнів 5-11класів та абітурієнтів” (автор В.Мельничайко)[16] викладено найважливіші відомості про мову як суспільне явище і, зокрема, про українську мову, про мовлення і спілкування, лінгвістичний зміст навчання. Розглядаються й елементи практичної риторики, а саме такі теми: “Риторика як наука і мистецтво”, “Види публічних виступів”, “Підготовка до публічного виступу”, “Виражальні засоби риторики”, “Поведінка оратора під час виступу”. Посібник призначений для старшокласників і вступників до вищих навчальних закладів, але може бути корисним і для студентів та вчителів-словесників.

У наступній праці “Уроки рідної мови, Елементи практичної риторики. 10-11 класи” (автор Е.Палихата)[28] вміщено орієнтовні розробки уроків з теми "Елементи практичної риторики”. Враховано вимоги щодо лінгвістичної, комунікативної, культурологічної та діяльнісної ліній шкільного курсу рідної мови, органічних зв’язків між ними. Вміщує такі теми з риторики:10 клас – “Виступ.Жанри публічних виступів”, “Композиція виступу”, “Техніка підготовки до виступу”, “Вимоги до оратора”, “Найважливіші якості публічного ораторського мовлення”; 11 клас – “Промова, її види і будова”, “Виражальні засоби риторики: порівняння, метафора, гіпербола, риторичні запитання”, “Доповідь, її види і будова”. “Виражальні засоби”, “Лекція. Огляд”, “Публічний діалог”, “Публічний полілог”. Призначений для вчителів рідної мови середніх загальноосвітніх шкіл, студентів філологічних факультетів педагогічних інститутів та університетів.

Посібник “Мова наша – українська” (автори: Л.І.Мацько, О.М.Семеног, Н.Б.Голуб та ін.)[19] для десятого класу ( профіль українська філологія) містить теоретичний матеріал з історії мови, сучасного українського і світового мовознавства, лінгвістики тексту, теорії мовленнєвої діяльності. Також представлено систему вправ і завдань, розроблених на засадах дослідницького навчання, з урахуванням комунікативно-діяльнісного підходу. Підручник цікавий з риторичного боку тим, що кожна нова тема починається комунікативною розминкою, наприклад, до теми 5 “Культура усного і писемного мовлення”: “Складіть асоціативний кущ поняття “культура особистості”. Розкажіть, за якими ознаками можна впізнати культурну людину [19, с.27]. Окрім того, зазначена тема майже повністю побудована у риторичному руслі, і спрямована на вдосконалення культури мовлення, мовної майстерності, подано вправи, орієнтовані на правильне вживання певних слів, словосполучень. До 13 теми “Мова міста і села” теж подається цікава комунікативна розминка: “Прочитайте епіграф до теми ( “Хто ж вас виплекав, діти? Та чийого ж ви роду, що навчились губити рідне слово для моди?” А.Багряна). Поділіться на групи й поміркуйте, до кого звертається письменниця. Обговоріть, чи є актуальне це питання нині і про яку моду йдеться[19, с.70]”. Таке завдання сприятиме не лише усвідомленню учнями важливості рідної мови і виробленню свідомого ставлення до неї, а й воно спрямоване на формування у школярів усної мовної культури, і розвиватиме вміння висловлювати свою і переконувати у своїй правоті інших, тобто навіть є певна підготовка до толерантного ведення дискусій. На формування правильної вимови, що є однією із запорук вдалого виступу, спрямована комунікативна розминка до теми 18 “Основні історичні чергування голосних звуків”: “правильна вимова є одним із показників культури мовлення та рівня освіченості людини. Чи не трапляються у вашому мовленні такі слова: Біжять, лошя, зорна, галава, тудою, знанє, адин? Вимовте ці слова правильно. Чим зумовлені такі помилки?[19, с.92]”. Однією з ознак гарного мовлення, цікавого для оточуючих, є використання крилатих висловів, приказок, прислів’їв, народних порівнянь, які і є предметом вивчення 48 теми. Комунікативна розминка теж сприяє цьому: “Кажуть, хоч і по коліна в воду, аби до свого роду. А як немає роду-родиноньки, то ні до чого притулитися, нікому порадоньки дати. Саме через відчуття роду і завдяки йому людина приходить до світлого образу Батьківщини. А яка ваша думка? Наведіть приклади відомих вам прислів’їв і приказок про рід, родину, сім’ю [19, с.219]”. Вміти висловлюватися усно і доводити свою думку вчить тема 112 “Розмовне мовлення”. Комунікативна розминка до цієї теми виглядає так: “Як ви розумієте слова давнього мудреця ( “Дай вільно висловитися, якщо хочеш почути правду”. Публілій Сір)? Доведіть, що сутність людини і її мовлення взаємопов’язані? [19, с.482]”.

Крім комунікативних розминок, що представлені у цьому посібнику, наприкінці кожної теми учням пропонуються також теми для розмов, які спрямовані на вироблення в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: