Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми "Прислівник"
Але в прислівникових сполученнях тим часом (хоч сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо [16].
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників), пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.
Службове слово пишеться окремо, а два наступні — через дефіс у таких прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але: з усіх усюд).
У прислівникових сполученнях, утворених повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, усі частини пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, нога в ногу, час від часу, один в один, сам на сам, з роду в рід, з дня на день, з кінця в кінець. Але три прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, у яких слово повторюється в тому самому (родовому) відмінку, пишуться через два дефіси.
Програма з рідної мови для початкових класів [49] передбачає вивчення прислівника як частини мови у 4 класі. Учні ознайомлюються з такими основними ознаками прислівника:
1. Поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами). Незмінюваність – основна граматична ознака прислівників. Практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників.
2. Прислівники, близькі і протилежні за значенням. Поширення речень (тексту) прислівниками. Побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками.
3. Спостереження за роллю прислівників у тексті. Вибір з поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання.
4. Вживання прислівників під час побудови текстів. Уміння користуватися орфографічним словником для правильного написання прислівників.
В результаті вивчення прислівника в учнів повинні сформуватися практичні уміння розрізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками;
Молодші школярі дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.
Завдання вчителя під час формування поняття «прислівник» полягає в тому, щоб:
- досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;
- навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;
- сформувати вміння вживати цю групу слів у практиці усного й писемного мовлення;
- домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою [28, 169-170].
Формування граматичного поняття «прислівник» починається з виявлення в цій частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з дієсловами.
Із цією метою вчитель організовує спостереження дітей за лексико-граматичними ознаками слів тихесенький і тихесенько у таких, наприклад, реченнях: Тихесенький вечір на землю спадає (В. Самійленко) і Тихесенько вітер віє (Т.Шевченко). Учні виписують словосполучення з цими словами і визначають, якою частиною мови вони є.
Якщо приналежність слова тихесенький до розряду прикметників учням встановити легко, то визначення слова тихесенько як частини мови викликає у них певні труднощі. Виникає питання: якою ж частиною мови є слово тихесенько? Так створюється проблемна ситуація. Вихід із неї буде знайдено в ході евристичної бесіди:
У чому схожість і відмінність слів тихесенький і тихесенько? (Обидва слова називають ознаку, але відповідають на різні питання: який? — тихесенький, як? — тихесенько.)
З якими словами пов'язані ці слова у виписаних словосполученнях? (Вечір, віє.)
Які ознаки показують ці слова? (Ознаку предмета і дії.)
— Що станеться із словом тихесенький, коли змінити слово вечір? А із словом тихесенько, якщо змінити слово віє? (Слово тихесенький змінюється, а тихесенько — ні.)
Отже, учні роблять висновок, що є слова, які показують ознаку дії і є незмінними. Учитель вводить термін на позначення слів такого типу — прислівник. У ході подальшої роботи розширюється уявлення дітей про прислівник. Внаслідок виділення прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й на питання де? куди? коли? і пояснюють дієслова. У реченні є другорядними членами.
Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:
виписування з тексту дієслів із прислівниками (на які питання відповідають виписані прислівники?);
утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників (складіть з ними речення чи словосполучення);
заміна однокореневими прислівниками слів, поданих в дужках (веселий, радісний) і т.ін. [29, 81].
Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні та правильному написанні прислівників.
Отже, ознайомлення четвертокласників з прислівником як частиною мови передбачає формування поняття прислівника, уявлення про незмінюваність як основну граматичну ознаку. Також відбувається практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників та вживання прислівників під час побудови текстів. В результаті вивчення прислівника в учнів повинні сформуватися практичні уміння розрізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками.
Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з розвитку мовлення молодших школярів при вивченні прислівника
2.1 Методичне забезпечення вивчення прислівника в початковій школі
Структуру курсу української мови, яка існує в початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В.В.Давидовим, полягає в тому, що „засвоєння знань загального й абстрактного характеру передує знайомству з більш частковими і конкретними знаннями — останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи” [50, 158].
Але аналіз діючих підручників з української мови для 1-4 класів свідчить, що основну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій [48]. Робота над розділом "Морфологія" в цих підручниках зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивчення слова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.
Лексика – один із найбільш цікавих для учнів розділів: слова – об'єкт вивчення лексики – своїми значеннями безпосередньо пов'язані з предметами і явищами реального світу, який оточує школярів [52]. Формування лексичних уявлень і понять є одним із засобів збагачення, уточнення та активізації словника. Опанування найпоширеніших понять лексикології прово-диться з метою закріплення отриманих знань та створення умов для роботи зі стилістики і розвитку мовлення.
У молодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять. Здійснюється це не одразу, оскільки одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад, поняття про корінь, суфікс чи префікс). Інші (іменник, прикметник, дієслово) формуються протягом усіх чотирьох років навчання дітей у школі. Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагування, виділення істотних для даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні [33, 24].
Як і будь-який процес пізнання, засвоєння граматичних понять відбувається у процесі виникнення і вирішення своєрідних суперечностей, що є рушійною силою засвоєння. Так, у початкових класах учні вивчають морфемну будову слова, частини мови, речення. У зв'язку з цим засвоюють поняття «іменник», «прикметник», «дієслово», «прислівник» тощо.
Щоб оволодіти цими поняттями, учням потрібно здійснити складну розумову роботу: вичленувати (абстрагувати) істотні ознаки, об'єднати (узагальнити) їх в одну групу, засвоїти (осмислити) спеціальну термінологію. Засвоюючи, наприклад, поняття «прислівник», учень мусить усвідомити, що означають і які граматичні форми мають слова, що належать до цієї частини мови [42, 152].
Про ступінь засвоєння понять учителі часто судять із відповідей дітей, у тому числі і з того, як діти запам'ятали визначення чи правило. Однак відповіді не завжди відбивають справжній стан речей. Відомі непоодинокі випадки, коли діти знають визначення понять, але не вміють скористатися своїми знаннями на практиці. Тому більш надійним і переконливим прийомом перевірки знань учнів є виконання ними самостійних робіт, наприклад, граматичного розбору, групування слів за певною ознакою тощо.
За послідовністю формування граматичних понять можна простежити, зокрема, під час опрацювання теми «Прислівник» [28].
Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати її в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.
Завдання вчителя під час формування поняття «прислівник» полягає в тому, щоб досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів; навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови; сформувати вміння вживати цю групу слів у практиці усного й писемного мовлення; домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників [31, 27].
Під час формування граматичного поняття прислівника слід учити школярів абстрагуватися від лексичного значення конкретних слів, узагальнювати (синтезувати) те спільне (граматичне), що властиве певній мовній категорії. Кінцевою метою є формування уміння застосовувати набуті граматичні знання безпосередньо з метою спілкування. Для цього проводиться робота з розвитку мовлення, спрямована на формування в учнів умінь вживати прислівники в усному і писемному мовленні.
У процесі вивчення теми “Прислівник” доцільно використовувати таку схему.
Робота над розвитком мовлення в молодших класах при вивченні прислівника спрямовується головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дає змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів.
Процес збагачення словника молодших школярів прислівниками ми умовно поділили на три етапи: пропедевтичний (збагачення словника прислівниками); аналітико-синтетичний (конструктивний) — включення слів у вправи та мовленнєві ситуації; комунікативний (вживання прислівників у власних висловлюваннях).
Як показали наші спостереження, програмою з рідної мови в цей період передбачено практичне ознайомлення дітей із прислівниками, формування уміння використовувати їх у мовленні. Кількість поданих слів-прислівників достатня для спілкування, однак не повною мірою сприяє підготовці учнів до побудови власних образних висловлювань. Адже, описуючи той чи інший об'єкт, діти повинні вміти визначити його ознаки за різними параметрами (розмір, колір, форма, запах, смак, матеріал, ознаку дії тощо). Така робота сприяє розвитку в школярів спостережливості, формуванню вміння логічно мислити лише тоді, коли здійснюється на адекватному мовному матеріалі.
При вивченні теми доцільно використати вірш Л. Лужицької про прислівник.
Ознаку дій називає,
А також місце, час, причину
Цієї дії визначає,
І кожен цю частину знає,
Бо це прислівник – всім відомий.
Незмінна ця частина мови.
На запитання як? коли?
Готова всім відповісти.
Сміється сонце як – ласкаво,
Мандрує небом величаво,
А небо голубіє дивно,
Пливуть хмарини тихо, мрійно.
Дзвенить кохана мова чисто,
А кожне слово – урочисто,
Земля стрічає нас святково,
Сміються зорі загадково.
Сади цвітуть коли? – весною,
Улітку трав моря шовкові,
А восени врожай збирають,
Узимку снігу всі чекають.
Прислівників багато в мові,
Всі яскраві, всі чудові!
Щоб здобути знань основи,
Вивчім цю частину мови!
Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:
- виписувати з тексту дієслова з прислівниками (на які запитання відповідають виписані прислівники?);
утворити від іменників однокореневі прикметники, а потім прислівники (усно складіть з ними речення, словосполучення);
замінити однокореневими прислівниками слова, подані в дужках (веселий, радісний) і т. ін. [29, 81].
Також у процесі засвоєння знань про прислівник доцільно використовувати такі вправи ігрового характеру:
1. “Спіймай прислівник”.
Учитель проказує речення. Учні, почувши прислівник, плескають у долоні. Виграє той, найменше помилиться.
Для гри можна використати такі речення:
Сьогодні чудова погода. 2. Тихо, тихо Дунай воду несе. 3. Вдома вчи уроки пильно, ранком вчасно йди до школи, точним будь і акуратним, не затримуйся ніколи. 4. Був коваль. І удень і вночі він кував дивовижні ключі.
“Хто швидше”?
Учитель пропонує написати п’ять прислівників, що відповідають на питання як? і п’ять прислівників, що відповідають на питання коли?
Наприклад: бадьоро, весело, сумно, смішно, уважно; восени, влітку, взимку, навесні, вранці.
Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.
“Допиши прислівник, протилежний за значенням.”
Учитель пише на дошці десять прислівників. Учні списують їх і до кожного дописують протилежні за значенням (антоніми), наприклад: назад-вперед, вночі-вдень, тихо-голосно, мало-багато, сьогодні-завтра.
Виграє той, хто правильно і швидко виконає завдання.
Лото “Прислівник”.
Учні одержують картки, на кожній з яких написано три речення з пропущеним прислівником. Ці прислівники написані на окремих картках, які тримає вчитель і запитує з ним речення.
На картках можуть бути такі речення:
Посідали діти на траві (навколо) вогнища. (Зненацька) прилетів вологий вітер. Пострибав горобець (навпростець).
(Невдовзі) в стелі підземелля одчинився люк. (Нишком) вибрався він з-під листя. (Багато) шкідливих комах винищують шпаки.
Пив тигр (повільно), певний у своїй силі й могутності. Назбирали ми їх (чимало). Я (швиденько) опустився снопові на спину.
Загадки-жарти.
Який прислівник однаково читається зліва направо і справа наліво? (зараз).
В яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз).
Які прислівники запитують про себе? (Щотижня, щогодини, щороку, щоденно).
Який прислівник вживається з серцем? (натщесерце).
Формування граматичного поняття «прислівник» починається з виявлення в цій частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з дієсловами [28]. Внаслідок виділення прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й на питання де? куди? коли?, пояснюють дієслова, у реченні є другорядними членами. Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні та правильному написанні прислівників.
Уже з самого початку дослідження ми систематично спрямовували роботу на збагачення словника учнів, на вироблення вмінь правильно вживати прислівники у мовленні. Отже, завдання вчителя полягало у створенні мовленнєвих ситуацій, які вимагали добору різноманітної лексики для опису предметів та явищ. В ході аналізу пропонованої лексики учні вибирають лише ті прислівники, які характеризують саме ту ознаку дії, яку демонструє вчитель. У цілому ж виконання подібних завдань сприяє збагаченню словника молодших школярів, бо передбачає аналіз різноманітної лексики.
Отже, для досягнення кінцевої мети — розвитку образного усного мовлення — ми розв’язували такі навчальні завдання: розширити і поглибити знання учнів про прислівники — викликати інтерес до роботи над словом, почуття гордості за рідну мову; формувати ініціативу й самостійність, оперувати прислівниками у мовленнєвій діяльності; розвивати дитячу уяву, фантазію; виховувати вольові якості, вміння долати труднощі під час опрацювання слів, прагнення вдосконалювати літературну мову, спостережливість, кмітливість; формувати навички приязного, ввічливого спілкування з ровесниками; удосконалювати вміння переносити знання, здобуті на уроці, в нові умови; застосовувати на уроці знання, набуті самостійно.
Вирішуючи ці питання на уроках рідної мови, ми збагачували мовлення учнів кількісно, тобто поповнювали їхній активний словник. При цьому вдосконалювали його і якісно, дбаючи про найточніше вживання слів, виразність думки в усному та писемному мовленні молодших школярів.
2.2 Відбір вправ з розвитку мовлення учнів при вивченні теми «Прислівник»
Для успішної реалізації навчальних завдань у процесі вивчення теми «Прислівник» потрібно запроваджувати наявні активні методи навчання, що стимулюють позитивну мотивацію роботи та забезпечують розумову і мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду є навчально-пізнавальні завдання і вправи чотирьох типів:
1. На збагачення й активізацію словникового запасу.
2. На засвоєння граматичної категорії прислівника.
3. На визначення синтаксичної ролі прислівника.
4. Вправи трансформаційного характеру.
Наведемо зразки вправ і завдань, які доцільно використовувати при вивченні прислівника як засобу розвитку мовлення молодших школярів. Форми роботи, передбачені нами, — це вправи і завдання навчального, розвиваючого, проблемного, тренувального та ігрового характеру. Вони розміщені у порядку наростання складності завдань. Програмовий матеріал ілюструється підібраними нами поетичними творами (переважно дитячої літератури), значною кількістю українських прислів'їв, приказок, пісень, загадок, скоромовок, образних порівнянь, народних прикмет, приповідок, уривками з прозових творів класичної та сучасної української літератури.
1. Вправи на збагачення й активізацію словникового запасу.
Даний вид вправ є важливим при проведенні словникової роботи. Передусім це логічні вправи, що сприяють розвиткові мислення, збагачення й систематизації дитячого словника. Вони широко застосовуються в усіх початкових класах. Тематика словниково-логічних вправ залежить переваж-но від мовно-мовленнєвого матеріалу підручника. Крім того, використовувалися натуральні предмети і сюжетні малюнки, таблиці, картки зі словами чи зв'язним текстом.
Найбільш вживаними є такі види словниково-логічних вправ:
1. Називання предметів: хто це? що це?
2. Називання ознак їх за кольором розміром, матеріалом, формою.
Називання предметів за властивими їм ознаками дій: соловей щебече як?, горобець цвірінькає де?
Називання предметів за властивими їм ознаками ознак: цукор солодкий коли?
Групування предметів за часом, місцем, ознакою дії: дикі тварини живуть де?, риби пливуть куди?, одяг береться звідки?
6. Складання елементарних логічних визначень: мак червоний коли?, яблуня росте де?
Виконуючи такі завдання, школярі навчаються елементарної класифікації (групування) слів, порівнянню предметів і явища, встановленню на основі цього схожості і різниці ніж ними. Логічні вправи допомагають дітям правильно співвідносити родові і видові поняття, визначати правильний зв'язок між дією та її ознакою.
2. Вправи на засвоєння граматичної категорії прислівника.
1. Прочитайте вірші. Знайдіть прислівники, поставте до них запитання. Знайдіть слова, з якими вони пов'язані.
— Гусоньки, гуси
В білих сорочках,
Чом ви додому
Йдете рядочком?
Гуси у відповідь
Ну ґелґотать:
Щоб пастушкові
Нас порахувать. (Л. Савчук)
Цілий ранок наша Алла
Чобітки свої взувала.
А вони противляться —
В різні боки дивляться.
І простують несміливо
Лівий — вправо, правий — вліво. (Л.Куліш-Зіньків)
Мак
Цвіте в полі мак.
Цвіте в полі мак.
- А як?
- Цвіте в полі мак рясненько,
Цвіте в полі червоненько,
Цвіте в полі запашненько,
Цвіте в полі чепурненько.
Ось так.
Ось так, так. (М.Чопик)
Зайчик місяця надгриз
Чи тепер, чи колись
Із солодким хрустом
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.
Місяць скік та й утік
В небо синє-синє.
Не кружок-колобок —
Тільки половина. (А. М'ястківський)
2. Допишіть можливі прислівники, що відповідають на питання.
Учень висловлюється (як?)... (чітко, послідовно, розумно, правильно, точно, логічно).
Діти слухають учителя (як?)... (уважно, захоплено, спокійно, вдумливо, тихо).
Виконувати завдання (як?)... (ретельно, дбайливо, уважно, акуратно, старанно).
Вставати (коли?)... (рано, вранці, надвечір, зарання, вчасно, опівночі).
На полях працюють (коли?)... (восени, влітку, навесні, щодня, вранці, вдень).
Піти (куди?)... (праворуч, убік, ліворуч, вперед, назад, прямо).
3. Доберіть прислівники-антоніми, поставте наголос.
Корисно (шкідливо);
завжди (ніколи);
жартома (серйозно);
спереду (ззаду);
дорого (дешево);
разом (окремо);
всюди (ніде);
здалека (зблизька);
бадьоро (пригнічено);
вперше (востаннє).
До слів дешево, спереду доберіть спільнокореневі слова, які допоможуть перевірити їх правопис.
4. Яке слово серед синонімів зайве? Доберіть ще синонім.
Раптом, нараз, зненацька, разом (враз).
Всіляко, ніяк, всяко, різно (інакше).
Вороже, негарно, недружелюбно (неприязно).
Неосяжно, широко, безмежно (безмірно).
Боязко, опасливо, темно (боязливо).
Багато, чимало, достатньо (багацько).
Тихо, повільно, спокійно, легко (помалу).
Часом, порою, інколи, ніколи (деколи).
5. Спишіть. Знайдіть прислівники, поставте до них запитання. До прислівників у другому і п'ятому реченні доберіть антоніми.
Живемо так собі: часом з квасом, порою з водою.
Краще добре робити, ніж гарно говорити.
Косо, криво, аби живо.
Гарний хлопець на натуру, добре грає й на бандуру.
Смішками та жартами часто правда мовиться.
Підкресліть синоніми.
6. Спишіть. До виділених прислівників доберіть антоніми.
Перед дощем
Сідало сонечко в сизо-червоні хмари. Ніч чорною марою лягала на землю — і зорі не хотіли її веселити. Темно, душно, парко, як буває душно і парко літньої ночі перед дощем. Ось і він не забарився. Шкварконула блискавиця і спустилася стрілою у яр. Гогокнула земля, зацокотали шибки у вікнах, загуло, зашуміло в повітрі...
Дощ як із відра линув на землю і зразу покрив її калюжами. Побігли швидко, грізно. Зашуміла вода по низині.
За Панасом Мирним
Відповідь. Темно — світло, душно — свіжо, парко — сухо, швидко — повільно, грізно — лагідно.
Знайдіть слова, вжиті у переносному значенні.
3. Вправи на визначення синтаксичної ролі прислівника.
1. Замініть стійкі сполучення антонімічними прислівниками. Визначте корені цих прислівників.
Працює, як сонна муха (швидко).
Надворі, хоч в око стрельни (світло).
Лягати разом з курми (пізно).
Дав, як кіт наплакав (багато).
Прийде, як рак на горі свисне (скоро).
Прийшов з відкритою душею (підступно).
Робити без ладу і складу (добре, в лад).
Волати на все горло (говорити тихо).
Зробіть звуковий аналіз слова душею.
2. Випишіть прислівники і пов'язані з ними дієслова. Поставте питання до прислівників.
Щедрий місяць вересень
У віночку з вересу.
Все добро, що в нього є,
Щиро людям роздає. (Н. Забіла)
Для мене багато не треба,
щоб серце забилось раптово.
Лиш латочку рідного неба
та матері лагідне слово. (Д. Луценко)
Босоніж стежка побіжить
левадою в городи...
Як любо тут,
як славно жить —
серед цієї вроди. (В. Коломієць)
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо. (Леся Українка)
В мене щіточка зубна,
Подивіться: ось вона!
Зверху вниз і навпаки
Чищу зуби залюбки. (Г. Бойко)
Я люблю конячку сиву,
Причешу їй гарно гриву.
Гребінцем пригладжу хвостик
І поїду верхи в гості! (А. Барто)
За Дніпром небо ясно-ясно палало всіма кольорами веселки, підперезане однизу темною смугою лісів. Вода стояла тиха і прозора.
М. Коцюбинський
3. Допишіть прислівники. Доберіть до них спільнокореневі іменник, прислівник або дієслово.
Дим видно вдень, а вогонь... (вночі).
Поранити легко, а загоїти... (важко).
Посіяв вчасно, то і вродить... (рясно).
Говори мало, слухай... (багато).
Дитина плаче, а матері... (боляче).
На сонці тепло, біля матері... (добре).
Говорить прямо, а робить... (криво).
Лихо приходить... (тихо).
Сирітська сльоза не падає... (дарма).
Знай більше, говори... (менше).
Зробив діло — гуляй... (сміло).
Скрізь добре, а дома... (найкраще).
Ледачому завжди... (тяжко).
Коли з нашим не в лад, то ми зі своїм... (назад).
Зробили спішно, та коли б не вийшло... (смішно).
Народна творчість
4. Знайдіть прислівники, випишіть, поставте до них питання. Доберіть спільнокореневі слова — різні частини мови.
Вранці стоїть ясна погода, а опівдні з'являються купчасті хмари — чекай приморозків.
Багато інею на деревах — буде багато меду.
Якщо зимою сухо і холодно, літом сухо і жарко.
Кульбаба легко розкидає пушинки — на суху погоду.
Як рясно зародить малина, буде холодна зима.
Ввечері цвіркун співає — на гарний день.
Рано замерзне — довго не розтане.
Клен вчасно опадає — гостру зиму заповідає.
Ліс шумить і гуде — взимку буде відлига, влітку — дощ або злива.
Крона ялини піднімається догори — на добру погоду, опускається вниз — на дощ.
У вечірньому лісі тепліше, ніж у полі — буде ясно і тепло.
Народні прикмети
5. Спишіть загадки, розкриваючи дужки, підкресліть прислівники та слова, від яких вони залежать.
(В)день вікно розбивається, а (в)ночі само вставляється (Ополонка).
(В)ранці (на)сажень, опівдні (на)п'ядень, а (в)вечері (на)все поле (Тінь).
(В)день у небі гуляє, (в)вечері (на)землю сідає (Сонце).
Літом служить, а (в)зимку зуби сушить (Борона).
Що росте (до)гори коренем? (Бурулька).
(В)зимку гріє, (на)весні тліє, (в)літку вмирає, (в)осени оживає (Сніг).
Що двічі родиться: (в)перше гладеньке, а (в)друге пухкеньке? (Птах).
Народна творчість
Випишіть із тексту пари антонімів, виражених прислівниками.
6. Від поданих прикметників та дієслів утворіть прислівники. Запишіть їх у зошит.
Легкий —... (легко);
високий —... (високо);
мудрий —... (мудро);
зручний —... (зручно);
свіжий —... (свіжо);
тихий —... (тихо).
Радіє —... (радісно);
сумує —... (сумно);
боїться —... (боязко);
веселиться —... (весело);
розважається —... (розважно);
З окремими прислівниками (на вибір) складіть і запишіть спонукальні речення.
4. Вправи творчого (трансформаційного) характеру.
1. Замініть словосполучення прислівником-синонімом. Прислівник запишіть, усно поставте до нього питання.
Ходити без взуття (босоніж).
Забігти в приміщення без попередження (зненацька).
Бігти, переганяючи один одного (наввипередки).
Повернутися в призначену годину (вчасно).
Прийти перший раз (вперше).
Вставати на світанку (рано).
Купити за невелику ціну (дешево).
Повністю змокнути під дощем (наскрізь).
Вчинити не обдумавши (згарячу).
Складіть два речення з прислівниками (на вибір).
2. Спишіть фразеологізми, доберіть до них синонімічні прислівники.
Як сніг на голову (зненацька).
В одну дудку грати (дружно, разом).
Як кіт наплакав (мало).
З голови до ніг (повністю).
Ні за цапову душу (даром).
Кури не клюють (багато).
До сьомого поту (важко).
Накрити мокрим рядном (несподівано).
Як сніг на голову (несподівано).
Працювати, не покладаючи рук (невтомно).
Аж виляски йдуть (гучно, голосно).
Хоч відбавляй (багато).
Аж зорі побачив (дуже).
Їсть — аж за вухами лящить (жадібно).
До останньої нитки промокнути (наскрізь, повністю).
Усміхатися до вух (щиро, радісно).
Слово в слово (точно).
Слово за слово (поступово).
Поклавши руку на серце (щиро, відверто).
З перших кроків (спочатку).
Зробіть звуковий аналіз слів сьомий, лящить.
3. Гра «Упіймай прислівник». Учитель читає речення, учні, почувши прислівник, піднімають сигнальні картки.
Тільки той збирає урожай,
хто невтомно ниву засіває. (Л. Дмитерко)
Тихо над річкою, в ніченьку теплую,
спить зачарований ліс. (Народна творчість)
Зверху ревла вода,
внизу кипіла хвиля. (І. Нечуй-Левицький)
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям. (М. Рильський)
4. Розгадайте анаграму:
кузран (зранку);
лесево (весело);
днохоло (холодно);
норга (гарно);
олма (мало).
На які питання відповідають ці слова?
До якої частини мови належать?
5. Запитання для кмітливих.
Які прислівники однаково читаються зліва направо і справа наліво? (Зараз, тут)
У яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз)
Які прислівники запитують про себе? (Щодня, щотижня, щогодини, щоденно і т. д.)
Який прислівник вживається з серцем? (Натщесерце)
Отже, відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на поповнення словникового запасу учнів, на визначення рівня сформованості таких якостей мовленнєвого розвитку дітей, як уміння відрізняти прислівник від інших частин мови та називати його характерні ознаки, а також вживати прислівники у реченнях.
2.3 Експериментальна перевірка ефективності розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник»
Дослідження особливостей розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник» в початкових класах мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапі (2007–2008 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання. Другий (експериментальний) етап дослідження (2008–2009 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи через впровадження у процес навчання рідної мови комунікативно орієнтованих вправ і завдань з даної теми.
Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.
На констатуючомуетапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості умінь вживати прислівники у власному мовленні у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.
Під час формуючогоетапу експерименту у процес навчання рідної мови впроваджувалися комунікативно орієнтовані вправи, пов’язані з опрацюванням прислівника, проводилось експериментальне дослідження на базі Домаморицької ЗОШ №1 І-ІІ ступенів Тернопільського району.
На підсумковомуетапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.
Експериментальним дослідженням були охоплені учні 4-х класів: 21 учень експериментального і 19 учнів контрольного.
При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей учні початкових класів отримують мало (це програмовий матеріал наступних класів), а прислівник вивчають на основі практичних вправ з української мови. Також у процесі проведення експериментального дослідження ми враховували, що вивчення прислівника у початковій школі насамперед спрямоване на збагачення активного і пасивного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів-прислівників. Щоб успішно розв'язати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються.
У процесі вивчення прислівників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:
розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку – незмінюваність;
ставити до прислівників питання;
зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення;
вводити прислівники у речення;
поширювати речення найуживанішими прислівниками;
добирати до поданого прислівника синоніми й антонім;
будувати речення з однорідними прислівниками;
пояснювати значення прислівників у тексті;
вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.
Метою узагальнювального етапу експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ комунікативного характеру. Якість сформованих умінь в учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. Відповідно до даних типів умінь ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення особливостей реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах (див. додаток).
За сформованістю даних умінь визначено три рівні умінь школярів виконувати вправи на матеріалі прислівника:
1. Високий – учень правильно вживає прислівники в усному і писемному мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та використовує функції прислівника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прислівником, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.
2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прислівника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно і часто використовує прислівники у власному мовленні, його знання потребують доповнення і уточнення.
3. Низький – учень при використанні засвоєних прислівників у