Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Технологія використання підручників на уроках у початковій школі

Технологія використання підручників на уроках у початковій школі

наслідування, а значить до виконання дій за зразком; по-друге, відсутність соціального досвіду, основний шлях набуття якого на початкових етапах - копіювання, наслідування; по-третє, ефективний спосіб оволодівання відповідними уміннями і навичками - не метод «проб і помилок», а точне відтворення зразка дії, що ґрунтується на усвідомленні учнями теоретичних положень як бази для формування практичних дій.

Вправи за інструкцією передбачають наявність вказівок щодо порядку виконання дій, які можуть даватися як в усній, так і в письмовій формі. Такі завдання виконуються переважно письмово, мають репродуктивний характер, однак, порівняно з попередніми, вимагають від учнів більшої самостійності.

Ще одним різновидом тренувальних вправ є вправи за завданням - без будь-яких детальних вказівок учителя, без зразка, але на готовому матеріалі, з чітко сформульованими запитаннями.

Творчі завдання використовуються на етапі перенесення засвоєних знань, умінь і навичок у нестандартні умови, що забезпечує оволодіння складними уміннями. Такі вправи вимагають від учнів гнучкості мислення, нестандартного підходу до їх розв'язування, пошуку найраціональніших прийомів виконання та ін.

Відомий дослідник процесуальних аспектів навчання в рамках школи першого ступеня О.Є. Дмитрієв не погоджується з тим, що роботу з формування умінь і навичок переносять на період після викладу теоретичних знань, адже саме на початковому ступені навчання здійснюється підготовка учнів до активного сприймання теоретичної основи умінь і навичок, безпосереднє ознайомлення їх зі зразком дії. Особливу увагу вчений акцентує на виявленні основних ознак, які зафіксовані у правилах; на усвідомленні умов і способів діяльності. Саме знання таких нюансів забезпечує безпомилкове застосування правил на практиці.

Якісний підручник повинен повноцінно репрезентувати не лише систему знань (про навколишній світ, про способи діяльності, про цінності), а й видів діяльності, спрямованих на їх засвоєння та застосування. Щодо способів діяльності, то тут важливо зафіксувати два моменти: по-перше, необхідність включення у підручники знань процесуального характеру; по-друге, будь-який спосіб діяльності, щоб стати умінням чи навичкою, повинен неодноразово повторюватися, тобто важливо забезпечити систему завдань і вправ, які б формували у певній послідовності ці новоутворення.

Проблема включення у підручники знань про способи пізнавальної і практичної діяльності не є однозначно розв'язаною у психолого-педагогічній науці. Так, наприклад, К.М. Кабанова-Меллєр, Н.А. Лошкарьова та інші вчені стверджують, що способи діяльності мають бути описані в підручниках нарівні з розкриттям понять, законів тощо. Інша точка зору (І.Я. Лернер) полягає в тому, що не обов'язково загострювати увагу учнів на таких знаннях; школярі можуть оволодівати умінням (наприклад, порівнювати) на емпіричному рівні, тобто шляхом виконання відповідних знань (у даному разі - на порівняння).

Вважаємо, що коли йдеться про свідоме навчання, прийнятною є перша позиція; коли ж мається на увазі оволодіння навчальною діяльністю на початкових етапах навчання, - доречним є другий підхід, зумовлений віковими особливостями учнів.

Заслуговує на увагу класифікація способів діяльності, а значить і відповідних прийомів, якими виконується ця діяльність. Виходячи з того, що у способах пізнання (засвоєння) фіксується не лише зміст наукової інформації, а й сам процес набуття знань, І.С. Якиманська серед способів засвоєння виділяє такі групи:

а) способи першого типу безпосередньо випливають зі змісту навчального матеріалу і представлені у вигляді правил, законів тощо. На їх основі формуються предметні способи діяльності;

б) способи другого типу забезпечують організацію процесу учіння (визначення мети діяльності, планування, контроль, корекцію й оцінювання її результатів);

в) способи третього типу сприяють організації розумової діяльності: способи сприймання інформації, запам'ятовування, розв'язування задач тощо. На їх основі формуються індивідуальні способи засвоєння навчального матеріалу.

Повноцінна репрезентація цих способів у підручнику значною мірою залежить від розуміння автором закономірностей розумової діяльності учнів, а формування способів вважають прерогативою особистісно орієнтованого навчання.

Виходячи з того, що структура і зміст підручника значною мірою зумовлюються особливостями учнів-адресатів навчальної книги, важливе значення має врахування вікових особливостей молодших школярів. Наведемо ті з них, які суттєво впливають на побудову підручника для початкової школи: здатність до наслідування; домінування наочно-образного мислення; підвищена емоційність; нестійка увага; тяжіння до ігрової діяльності; схильність до механічного запам'ятовування; здатність до фантазування та ін. Додамо, що новоутвореннями молодшого шкільного віку вважають аналіз, планування та рефлексію (В. В. Давидов).

Необхідно, щоб у підручнику для початкової школи реалізувалися усі чотири провідних функції підручника: інформаційна, розвивальна, виховна та мотиваційна.

Умовою реалізації інформаційної функції є подача навчального матеріалу та видів діяльності, спрямованих на його засвоєння.

Розрізняють такі види знань, поданих у підручнику для початкової школи:

І. Знання про навколишній світ:

факти. Для молодшого шкільного віку вони мають велике значення як основа емпіричного мислення. Саме з цієї причини підручники повинні містити велику кількість цікавого фактичного матеріалу. Але перенасичувати навчальну книгу таким матеріалом не варто. В.О. Сухомлинський з цього приводу зазначав, що запам’ятовувати граматичні правила треба поступово, і чим більше різноманітних фактів живої мови узагальнює те чи інше правило, тим тривалішим має бути період мимовільного запам’ятовування. Важливо, щоб учні вміли систематизувати нові знання, застосовувати та робити відповідні висновки;

уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності. Вважають, що ці види знань відіграють особливе значення у процесі формування мислительної діяльності, особливо у молодшому шкільному віці;

поняття. Обсяг поняття визначається кількістю об’єктів, яке воно охоплює. Виділяють такі рівні понять: перший – це поняття, за допомогою яких описуються факти, явища, предмети, які становлять фактологічну базу змісту навчального матеріалу; другий – включає знання, які стосуються не окремих фактів, подій чи явищ того чи іншого класу, а класу в цілому; третій сприяє встановленню взаємозв’язків між різними навчальними курсами; четвертий – філософські категоріальні поняття. Однак застосовувати поняття третього і четвертого рівнів у межах масової програми початкової школи неможливо;

закони та теорії. Зважаючи на особливості молодшого шкільного віку на цих видах знань увага не акцентується.

ІІ. Знання про способи пізнавальної та практичної діяльності – правила та вказівки, що допомагають застосувати знання на практиці, набути певних умінь і навичок. Виділяють дві групи правил:

алгоритмічні – правила, які забезпечують отримання певного результату;

евристичні – допомагають учням застосовувати певний метод роботи (правила, порівняння, узагальнення тощо).

О.Є. Дмитрієв виділяє дві групи правил:

правила, які містять один спосіб дії (вони застосовуються учнями в готовому вигляді і не викликають особливих труднощів);

правила, що включають кілька суттєвих ознак: декільком умовам відповідає один спосіб дії; одній умові відповідає кілька способів дії; декільком умовам відповідає декілька способів дії (такі правила стимулюють пошукову діяльність учнів та вчать переносити вміння у нову навчальну ситуацію).

ІІІ. Знання про цінності: об’єктом оцінного ставлення особистості може бути матеріальний світ, інша людина або власне „я”. Ццінності умовно поділяють на матеріальні, соціальні та духовні. Щодо ціннісних орієнтирів, то їх часто трактують як систему певних ціннісних уявлень, яка функціонує в установках особи як цілісна одиниця і регулює її поведінку; як „стандарти”, які визначають ставлення до себе і навколишнього світу.

ІV. Види діяльності, що забезпечують набуття досвіду виконання певних способів діяльності, відповідних умінь та навичок. Серед них виділяють такі види:

ті, що забезпечують навчальну діяльність – виділяють предметні (чи спеціальні) та міжпредметні (чи загально навчальні). Тому навчальний матеріал підручника, зокрема завдання і вправи, має будуватися з урахуванням виділених компонентів, забезпечувати формування як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, оволодіння якими сприяє розвитку інтегрованої якості особистості – уміння вчитися;

ті, що забезпечують репродуктивну діяльність;

ті, що забезпечують творчу діяльність – досвід творчої діяльності фіксується в підручниках у формі нестандартних (проблемних, дослідницьких) завдань і вправ. Щодо початкової школи, то ефективними у зазначеному аспекті є завдання, які вимагають формулювання припущень, гіпотези, на розвиток зорової та слухової пам’яті, на кмітливість, різнобічний аналіз предметів, вправи на аналогію, увагу, визначення понять, розвиток поетичної та художньої творчості, на знаходження багатоваріантності розв’язків, контроль та оцінювання результатів діяльності тощо;

Ті, що забезпечують оцінну діяльність – важливо створити умови для оцінювання, поставити учнів у ситуацію вибору цінностей, дати їм можливість керуватися цінностями у своїй діяльності. Авторам підручників варто усвідомити, що „не якісь засвоєні оцінки складають досвід, а власне оцінювання, готовність до нього і потреба в ньому, тобто ситуації, у яких процес і результат не можуть існувати у відриві один від одного”.

Важливим засобом формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до дійсності є дві групи завдань і вправ: ті, які враховують систему ціннісних орієнтацій школярів, а також спеціальні, які покликані формувати потреби учнів. Тому включення у підручники запитань та оцінювання подій, об’єктів, вчинків героїв (висловлювання власного ставлення та обґрунтування авторської позиції); на аналіз емоційної сфери героїв твору, автора, власних почуттів і переживань, викликаних змістом навчального матеріалу; на оцінювання процесу та результату діяльності – необхідна умова формування в учнів оцінної діяльності. Такі завдання допомагають зрозуміти роль автора у тексті, його почуття, усвідомити власні переживання; вчать оцінювати характер, трансформуючи пережите героєм на себе; спонукають молодших школярів аналізувати власний процес учіння.

ті, що забезпечують художньо-естетичну діяльність – націлене на розвиток в учнів естетичного світосприйняття, уміння розуміти прекрасне і творити його.

Розвивальна функція підручника полягає у тому, що він не тільки озброює учнів знаннями, а і сприяє розвитку психічних процесів, загальнонавчальних умінь і навичок та творчих здібностей. Обов’язковою ознакою якісного підручника є наявність засобів для формування загальнонавчальних умінь і навичок:

організованості – вміння планувати свою діяльність та користуватися підручником і іншими видами друкованих джерел;

вміння працювати з книгою – засвоєння знань про особливості побудови навчальної книги, формування вміння працювати з кожним зі структурних компонентів підручника;

міркувати – уміння пов’язувати між собою знання, розв’язувати мислительні задачі;

загальномовленнєвих умінь та навичок (уміння слухати, відповідати, запитувати міркувати);

загально пізнавальних умінь: аналізу – учні мають усвідомити, що аналізувати предмети можна за різними ознаками, а серед виділених ознак є головні, тобто ті, що завжди притаманні об’єкту, і другорядні, які в одних випадках характерні для нього, а в інших – ні. Тому в системі навчальних завдань підручника доцільно передбачити вправи на виділення головного, визначення головної думки твору та ін.

порівняння – вміння виділяти ознаки та відшукувати серед них спільні і відмінні і на основі цього узагальнювати, підводити під поняття;

узагальнення – знаходження спільного у предметах та явищах;

а також контрольно-оцінні уміння (уміння орієнтуватися на зразок, оцінювати власні дії та дії інших).

Виховна функція полягає у відображенні у підручнику досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності, вихованні загальнолюдських та національних цінностей. Тобто у структурі підручника слід передбачити спеціальні тексти, що інформують ті чи інші цінності, систему завдань, які дозволять висловити своє ставлення до того, що відбувається.

Мотиваційна функція полягає у формуванні в молодших школярів позитивних мотивів до навчання, пізнавальних потреб і забезпечується через емоційність змісту навчального матеріалу та його організацію. Зміст початкової освіти повинен бути цікавим, викликати позитивні емоції і задовольняти допитливість. Він повинен містити цікаві тексти, додаткову інформацію, завдання на застосування індивідуальних та групових форм організації начальної діяльності, цікаві ілюстрації, засоби заохочення, а також мати цікавий дизайн,якісне поліграфічне оформлення.

Важливим для підручників для початкової школи є наявність різного виду структурних компонентів. Серед них виділяють тексти, які бувають різних видів:

основні – ті, які містять матеріал для засвоєння. Вони, у свою чергу, поділяються на теоретико-пізнавальні – містять поняття, факти, матеріал для формування емоційно-ціннісного ставлення до світу, та інструментально-практичні – спрямовані на застосування набутих знань на практиці і містять опис способів діяльності, логічні операції, моральні та етичні норми;

додаткові – містять цікаву розвивальну інформацію. Зазвичай подаються у вигляді прислів’їв та приказок, рубрик „Чи знаєш ти?”, „Цікаво знати”, „Для допитливих”, „Візьми до уваги!” та ін.;

пояснювальні – містять необхідний для розуміння матеріал і безпосередньо пов'язаний із основним текстом. Може мати вигляд словничків, приміток, пояснень та ін.

Виходячи з того, що основна функція тексту полягає у наданні певної інформації, виділяють такі функціональні стилі навчальних текстів:

предметно орієнтовані – представляють певні об’єкти в їх безпосередніх зв’язках і властивостях;

інструментально орієнтовані – містять розкриття способів дії для формування певних предметних та міжпредметних умінь і навичок;

ціннісно орієнтовані – забезпечують реалізацію емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу.

Педагогічно виправданим є наведення у підручниках зразків виконання завдань, зразків міркувань, пам’яток, алгоритмів, таблиць, схем.

Щодо ілюстрацій, то серед них виділяють три групи:

провідні – самостійно розкривають зміст навчального матеріалу та замінюють основний текст;

рівнозначні з текстом – ілюстрація та текст доповнюють один одного і не можуть існувати окремо;

обслуговуючі – покликані доповнювати, уточнювати, посилювати зміст тексту.

Існує ряд вимог до ілюстративного матеріалу в підручниках для початкової школи. До них належать: науковість, інформативність, повнота відображення змісту, виховна спрямованість, відповідність віку школярів, реалістичність зображення, виразні й чіткі контури, інтенсивні кольори, відображення суттєвого, динамізм малюнка, його зв'язок з текстом.

Апарат орієнтування теж відіграє досить важливу роль, хоча, нажаль, у сучасній школі на нього мало звертають увагу. Основною його функцією є допомогти учням раціонально користуватися підручником. Серед елементів апарату орієнтування виділяють:

передмову – вступ до навчального предмета, ознайомлення з особливостями побудови підручника;

вступ – вступне звернення до читача, поради щодо того, як користуватися підручником, побажання оволодіти предметом;

зміст – сукупність заголовків із вказівкою сторінок, на яких вони розташовані, своєрідний „путівник” по підручнику;

рубрикація - розділи, система рубрик, заголовків;

сигнали-символи – геометричні, цифрові, буквені, знакові чи у вигляді рисунків умовні позначення;

список літератури;

покажчики, що значною мірою полегшують роботу з підручником та процес навчання в цілому.

Отже, підручник переслідує принаймні чотири мети: надати систему знань, умінь і навичок з науки; розвивати психічні процеси, творчі здібності та загальнонавчальні уміння і навички; сформувати загальнолюдські цінності; стимулювати їх до подальшої навчальної діяльності. Саме таке розуміння сутності підручника, яке знаходить відображення у його структурі, дає право вважати навчальну книгу ефективним засобом навчання, виховання і розвитку молодшого школяра.


1.3 Аналіз педагогічного досвіду з проблеми дослідження


Одним із завдань нашого дослідження було проаналізувати педагогічний досвід з проблеми, що вивчається. З цією метою ми проаналізували чинну навчальну програму для середньої загальноосвітньої школи для 2-4 класів з читання та української мови на предмет зорієнтованості на формування в учнів початкової школи вміння працювати з підручником. Ми встановили, що програмою закладено розвиток таких вмінь роботи з навчальною книгою та її структурними компонентами (див. таб. 1.1.).


Таблиця 1.1

Вимоги навчальних програм щодо формування у молодших школярів вміння працювати з підручником

Клас Читання Українська мова
2

формування вміння користуватися виносками

формування вміння ставити запитання до окремих абзаців і до тексту

формування вміння орієнтуватися у логічній структурі тексту

формування вміння складати план до текстів, добирати заголовок

формування вміння переказувати текст з опорою на план чи малюнки

формування вміння визначати структурні елементи тексту

формування вміння виділяти, називати та показувати структурні елементи дитячої книжки

формування вміння розпізнавати книжки за типом видання

формування вміння орієнтуватись у світі книжок

формування вміння самостійно працювати з книжкою та періодичними виданнями

формування вміння висловлювати оцінні судження

формування вміння відтворювати зміст прослуханого чи прочитаного

формування вміння переказувати текст обсягом 40-50 слів з опорою на допоміжні матеріали

формування вміння визначати основні ознаки навчального тексту

формування вміння складання речень та текстів за ілюстраціями

формування вміння читати і розуміти тексти-інструкції до виконання завдань

формування вміння списувати з підручника

формування вміння добирати заголовок

формування вміння визначати структурні компоненти тексту

формування вміння складати план

формування вміння виконувати вправи


3

розвивати усвідомлення значення книги в житті людини

формування вміння визначати тему та ідею твору

формування вміння виділяти художні засоби твору

формування вміння працювати з різними жанрами творів та стилями текстів

формування вміння виділяти основне

формування вміння знаходити необхідну інформацію в тексті

формування вміння самостійно ознайомлюватись з книжкою

формування вміння самостійно добирати матеріал

формування вміння шукати необхідну книжку у фонді бібліотеки

формування вміння складати найпростішу анотацію до прочитаної книги

формування вміння користуватись довідковою літературою

розвиток вміння висловлювати оцінні судження

продовження формування умінь, що були об’єктом роботи в 2 класі

розвивати вміння переказувати текст з опорою

розвивати вміння передавати зміст прочитаного, почутого

розвивати вміння визначати тему та ідею твору

розвивати вміння висловлювати оцінні судження

розвивати вміння орієнтуватися на зразок

розвивати вміння працювати зі словниками

розвивати вміння виконувати вправи


4

розширення коло читання

удосконалення вміння орієнтуватися в структурі тексту та книжки

удосконалювати вміння аналізувати твір

розвиток загально навчальних умінь і навичок

удосконалення вміння висловлювати оцінні судження

удосконалення вміння працювати над змістом тексту

удосконалення вміння переказувати текст

удосконалення вміння орієнтуватися на зразок

удосконалення вміння знаходити в книзі потрібні сторінки, параграфи, окремі оповідання за змістом

удосконалення вміння визначати тему висловлювання

удосконалення вміння записувати та аналізувати текст

складати речення, тексти за зразком

удосконалення вміння працювати зі словниками


Як ми бачимо, розвиток вміння працювати з підручником в навчальних програмах в основному зводиться до роботи з текстом. У другому класі ці вміння лише формуються і контролюються вчителем. В третьому і четвертому класах вміння працювати з підручником розвиваються і удосконалюються і носять більш самостійний характер.

Також ми проаналізували підручники з української мови та читання для початкової школи (див. таб. 1.2). Як виявилося у процесі аналізу, все ж таки робота з підручником закцентована на роботі з текстом. Завдання для роботи з вправами, правилами, пам’ятками та алгоритмами трапляються переважно у підручниках з української мови. Ілюстрацій з кожним класом меншає. На жаль, у підручниках спостерігається незначна кількість завдань, які б заохочували учнів працювати з навчальною книгою. Кількість завдань для самостійної роботи з підручником і роботи під керівництвом вчителя визначається здібностями учнів і чітко розмежована лише у підручниках з української мови, де завдання для самостійної роботи представлені зазвичай у вигляді домашніх завдань.


Таблиця 1.2

Наявність у підручниках для початкової школи завдань для роботи з підручником

№

п/п

Види завдань 2 клас 3клас 4клас


Чит. Укр. мова Чит. Укр. мова Чит. Укр. мова
1 Робота з текстом 70% 30% 73% 35% 75% 35%
2 Робота з ілюстраціями 8% 20% 5% 10% 3% 5%
3 Робота із завданнями і вправами 20% 35% 20% 35% 20% 35%
4 Робота із таблицями і схемами - 2% - 5% - 10%
5 Завдання для вивчення структури підручника 2% 1% 1% - 1,5% -
6 Робота із правилами, алгоритмами, зразками виконання - 9% 1% 15% 0,5% 15%
7 Завдання для самостійної роботи 10% 50% 20% 50% 30% 50%
8 Завдання для роботи під керівництвом вчителя 90% 50% 80% 50% 70% 50%
9 Завдання для заохочення роботи з підручником 5% - 3% - 5% -

У ході нашого дослідження ми також провели анкетування вчителів. Метою цього анкетування було проаналізувати досвід учителів з проблеми використання підручника на уроках у початковій школі (див. додаток А).

Анкетуванням було охоплено 39 учителів початкових класів Тернополя та області зі стажем роботи від 4 до 30 років. Ми намагалися отримати відповіді на такі запитання: як часто організовується робота з підручником на уроках, з якими компонентами підручника вчителі найчастіше працюють, як ознайомлюють учнів зі структурою навчальної книги, які види роботи над текстом найчастіше використовують, які труднощі відчувають та ін.

Аналіз анкет свідчить про те, що класоводи усвідомлюють значущість зазначеного методу. Вони вказують, що такий вид роботи сприяє розвитку вміння працювати з книгою (32,2%), вихованню потреби розумової праці (23,7%), засвоєнню нових знань (22%), розвитку інтересу до книги (18,6%) та удосконаленню навички читання (3,4%).

На запитання „Як часто організовуєте роботу з підручником?” 80% опитаних відповіли, що використовують підручник кілька разів за урок, тобто цей метод навчання вважається ефективним у практиці початкового навчання.

Рис. 1. Використання різних структурних компонентів підручника на уроках у початкових класах.


Найчастіше педагоги на уроках працюють із завданнями і вправами, значно рідше організовують роботу з ілюстративним матеріалом (див. рис. 1.1). У процесі анкетування вдалося з’ясувати, що 68% опитаних використовують підручник на етапі закріплення вивченого матеріалу, 28% - на етапі вивчення нового матеріалу і лише 4% - з метою підготовки до вивчення нового матеріалу.

На питання „Як ознайомлюєте учнів зі структурою підручника?” ми одержали такі відповіді: розгляд підручника – 12%, ознайомлення з автором – 16%, ознайомлення із сигналами-символами – 18,7%, робота зі змістом книги – 26,7%, аналіз розділів та рубрикації підручника – 26,7%. (На початку навчального року проводжу загальне ознайомлення з книгою. Ми читаємо вступ, зміст, відомості про автора, розділи, рубрики, сигнали-символи. На кожному вступному уроці до розділу ознайомлюємось з його побудовою, взнаємо, що будемо вивчати).

Більшість учителів початкових класів відбирають завдання для самостійної роботи на уроці з урахуванням здібностей, індивідуальних особливостей та можливостей учнів, а також цілей уроку.

Серед видів роботи над текстом педагоги назвали такі: вибіркове читання – 18,8%, читання всього тексту – 11%, переказ – 11%, самостійна робота з матеріалом – 9,4%, виконання творчих завдань – 9,4%, читання в парах – 7,8%, конкурси (конкурсне читання віршів, „Кому належать ці слова?”, „Юні диктори”, „Продовжіть речення”) – 7,8%, поділ тексту на частини – 6,2%, читання в особах – 6,2%, чергування читання мовчки та вголос – 6,2%, складання плану до тексту – 4,7%, поширення речень і тексту – 4,7%, відповіді на запитання – 3,1%.

Ми встановили, що для заохочення учнів до роботи з навчальною книгою вчителі застосовують завдання творчого характеру та організовують різного роду конкурси (Я нагороджую свої дітей грамотами „Книга дякує”, „Найкращому читачу” та вигадую різні конкурси”, „Роблю все можливе, щоб заохотити дітей до роботи з книгою).

Варто зазначити, що більше половини опитаних не відчувають труднощів при організації роботи з підручником на уроках, решта виділили наступні перешкоди: невідповідність матеріалу підручника вікові учнів, поліграфічні та змістові помилки, недостатня кількість диференційованих завдань для учнів при роботі з підручником, рівень сформованості у дітей навички роботи з навчальною книгою, обмаль методичної літератури із зазначеної проблеми.

Незважаючи на те, що ми виявили багато позитивного у роботі вчителів із навчальною книгою (робота з підручником організовується кілька разів на урок, використовуються різні види заохочення учнів до роботи з книгою, ознайомлення зі структурою підручника є досить детальним), мають місце певні недоліки (робота з підручником розглядається в основному як робота над текстом у різних її проявах, навчальна книга використовується лише на певних етапах уроку, зазвичай на етапі закріплення вивченого, помітна незначна кількість завдань творчого характеру).

Як ми бачимо, проблема роботи з підручником у початкових класах є досить актуальною та, на жаль, ще недостатньо вивченою і потребує подальших досліджень.

Не можна залишити поза увагою і передовий педагогічний досвід. Цікаві думки передає Ольга Янченко у своїй статті „Формування в молодших школярів вміння працювати з поза текстовими компонентами підручника” [82].

Вона вважає, що формування уміння працювати з підручником доцільно розпочинати з 1 класу. Адже якщо не закласти основу для формування зазначеного уміння при перших зустрічах дитини з книгою, то надалі зробити це буде набагато важче. У 1 класі робота з підручником розглядається переважно як робота з позатекстовими складовими книжки, що унеможливлює вже з перших днів навчання дитини виникнення стереотипу про те, що робота з підручником - це лише робота з текстом.

На сторінках Букваря і Математики - перших книжок, з якими починають працювати школярі, — переважають окремі зображення й сюжетні малюнки. Це добрий матеріал для формування уміння працювати з ілюстрацією. За умови правильного керівництва діти швидко починають розуміти, що наочні зображення в підручнику подаються не для простого розгляду; усвідомлюють, що це самостійне джерело знань. Власне, з допомогою ілюстрації й організовується робота — діти з малюнка черпають таку інформацію: назви предметів, їх кількість, розташування, відношення між ними, їхні характеристики тощо.

Щоб урізноманітнити роботу над ілюстрацією, викликати зацікавлення наочним зображенням, сприяти розвитку спостережливості, пам'яті, уваги автор пропонує використання дидактичних ігор:

"Хто більше запам'ятає?". Суть гри полягає в тому, щоб після кількахвилинного розгляду певної сторінки назвати якомога більше предметів, зображених на ній.

Згодом завдання можна ускладнити, пропонуючи називати лише предмети певного кольору. Перемагає той, хто останнім назве зображену на малюнку річ.

"Чомучка". Ця гра допомагає навчати учнів описувати предмет, формулювати запитання. При цьому всі задані запитання відмічаються на дошці, де попередньо записані ключові слова.

"Утвори компанію". Суть гри полягає в тому, щоб на сторінці підручника чи розвороті знайти предмети, які об'єднуються однією загальною назвою. Гра проводиться з кількома групами дітей. Перемагає команда, яка "утворить компанію", що включатиме найбільше предметів.

"Холодно — гаряче". Перед початком гри потрібно уважно розглянути малюнок і закрити підручник. Спочатку вчитель каже якесь речення. Якщо воно стосується зображуваного, потрібно плеснути у долоні, якщо ні -промовчати. Надалі одна команда може загадувати фразу, а інша - визначати її доцільність. Якщо відповідь правильна - хід передається, а якщо ні - пропускається.

"Упізнай". Потрібно за поданим усним описом сказати,

про який предмет йдеться.

Як ми бачимо, педагогічний досвід з проблеми дослідження досить багатий. У ньому виявлено багато позитивного, хоча, на жаль, існують ще значні недоліки.

Розділ 2. Технологія організації роботи з підручником на уроках у початковій школі


2.1 Дидактичні основи використання підручника як засобу навчання


Аналіз педагогічного досвіду свідчить про те, то педагоги не завжди організовують роботу з підручником на належному рівні: багато вчителів, працюючи виключно за підручником, не можуть внести корективи в методику навчання, тому що вони не відділяють зміст навчання від методичної побудови підручника. Трапляються вчителі, які поверхнево використовують матеріал книги: систематично опускають вправи, які їм не до вподоби, не бачать всіх методичних можливостей вправ й ілюстрацій підручників. Далеко не всі педагоги вчать дітей самостійно працювати з навчальною книгою: свідомо користуватися апаратом орієнтування; самостійно вивчати новий матеріал з підручника; знаходити потрібну сторінку, вправу тощо. Проте працювати з підручником доводиться на кожному уроці і недостатня сформованість відповідних вмінь веде до зниження рівня підготовки школярів.

Аналіз літератури свідчить про те, що процес оволодіння знаннями на матеріалі підручника може відбуватися у різних формах:

з кожним із основних структурних компонентів навчальної книги;

на різних етапах уроку:

під безпосереднім керівництвом учителя та у формі самостійної

роботи учнів з навчальною книгою.

Охарактеризуймо виділені підходи.

Робота із кожним із структурних компонентів навчальної книги.

Виходячи з того, що дидактичними засобами пред'явлення навчального матеріалу в підручнику є текст, завдання і вправи, ілюстративний матеріал тощо, важливо правильно організувати роботу з кожним із основних структурних компонентів навчальної книжки.

Чільне місце у підручнику займає текст, а робота над текстом - важливий етап кожного уроку. Серед прийомів, які сприяють розумінню тексту, неабияке значення має обговорення заголовка. Діти переконуються, що заголовок може мати форму питального речення (наприклад, В. Фетисов „Хто чого вчиться”, В. Сухомлинський "Як Наталя у Лисиці хитринку купила", Б. Вовк "З кого песик приклад бере") або називного (чи розповідного) (Л. Компанієць "Ковалівна", Олександр Олесь "Літній вечір"). Заголовки у формі називних (розповідних) речень бувають двох видів: одні з них містять приховані запитання (наприклад, В. Лучук "Кольорові пташки", з народного "Приховала"), а інші - ні (Н. Забіла "Древній Київ", Т. Коломієць "Хліб" та ін.).

Особливо цінними для молодших школярів вважають заголовки -запитання. Їхнє призначення - допомогти учням побачити проблему ще до читання тексту; сприяти виникненню припущення, гіпотези.

Однією із форм роботи є обговорення заголовка ще до того, як буде прочитано твір, і подальше його зіставлення з текстом. Пропонується така послідовність дій: прочитати заголовок і подумати, про що може йтися в тексті: згадати все, що відомо на дану тему; постаратися сформулювати деякі запитання, на які, можливо, будуть знайдені відповіді; прочитати твір, зіставляючи передбачення з його змістом. Таким чином учні переконуються, чи справдився їхній прогноз. Ефективним є також добір до тексту своїх заголовків, придумування заголовків різних типів: заголовок-запитання, заголовок-загадки; заголовок-прислів'я тощо; вибір найбільш вдалої назви із запропонованих.

Відповіді на запитання за змістом прочитаного пов'язані з відтворенням текстового матеріалу підручника, його інтерпретацією, висловленням власних міркувань. Зауважимо, що запитання можуть займати різне місце щодо твору, тобто наводитися перед ним, по ходу тексту (у вітчизняних підручниках такі запитання трапляються рідко) і після нього. Найбільш поширені запитання - після тексту. Вони спонукають учня подумки повернутися до прочитаного, пригадати навчальний матеріал і сформулювати відповідь.

Зважаючи на обмежений обсяг підручника, вчитель, як правило, завжди поставлений перед необхідністю формулювати свої запитання до тексту. Узагальнення напрацьованого у зазначеному аспекті та власне бачення проблеми дозволяють запропонувати основні види запитань, зорієнтованих на аналіз твору:

завдання, спрямовані на відтворення змісту прочитаного; розкриття жанрових особливостей твору (передбачають уточнення зміст, вияснення значення незрозумілих слів, розкриття послідовності подій);

завдання на визначення образної та смислової ролі слів і словосполучень (пошук у тексті епітетів, порівнянь, метафор (без вживання термінів); знаходження опису природи, явища, предмета тощо; відшукування слів, які передають швидкість зміни подій; вжитих у прямому чи переносному значенні;

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: