Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці
Будьте справедливим, навіть якщо це важко;
Вміти відмовитися від своїх бажань на користь інших (6 учнів);
Відповіді учнів на четверте запитання:
Вольова людина цілеспрямована, смілива, мужня, витривала (2 учні);
Людина, яка завжди досягає мети, долаючи перешкоди (1 учень);
Вольова людина – незалежна (більшість учнів);
Вольова людина нікого не слухає і не підкоряється нікому (6 учнів);
Це людина, яка що хоче, те й робить (2 учні);
Вольова людина живе як їй подобається, не рахуючись з іншими (2 учні);
Вольову людину всі бояться (4 учні).
Підсумовуючи дослідження, слід відмітити часто суперечливі судження про волю і вольові якості особистості тому, що молодші школярі (третьокласники) ще слабо орієнтуються в моральних поняттях і часто не пов’язують їх із нормами поведінки. Саме тому частина учнів розуміють волю, як вседозволеність.
Молодший школяр ще не володіє великим досвідом тривалої боротьби за досягнення мети, подолання труднощів і перешкод. Третьокласник може опустити руки при невдачі, втратити віру в свої сили і можливості. Молодший школяр ще не вміє обдумувати свої рішення і наміри, приймає їх постійно й імпульсивно.
2.2 Анкета для виявлення вольових якостей у третьокласників
Анкета для учнів 3 класу ЗОШ №1 (семирічки) 23 учні.
Тема: Воля.
Мета: З’ясувати наявність вольових якостей у дітей.
Ти виконуєш домашнє завдання. Раптом прибіг друг і просить кинути все й бігти з ним гратися. Ти залишиш справу і підеш з ним?
Так Ні
Ти дуже любиш морозиво, але знаєш, що у матері обмаль грошей. Ти будеш лагідно випрошувати морозиво?
Так Ні
Тато доручив тобі нарвати трави для кролів, але ж друзі кличуть поганяти м’яча. Ти підеш з друзями?
Так Ні
Важко дається задача. Ти будеш робити багато спроб, щоб її вирішити чи попросиш товариша дати списати?
Так Ні
Мати посилає тебе до бабусі, але ти не зразу погоджуєшся, бо вже звечоріло, а ти боїшся темноти. Ти послухаєш і підеш до бабусі?
Так Ні
В тебе раптово заболів живіт. Ти почнеш голосно жалітися на біль, плакати, чи поки потерпиш?
Так Ні
Вчитель черговий по школі звертається до тебе з проханням підібрати сміття в коридорі, але ти не смітив. Отже, ти підбереш сміття?
Так Ні
Ти почав робити ранкову зарядку щодня. Але сьогодні тобі не хочеться вставати раніше і ти вирішив ще трішки поспати.
Так Ні
Урок математики. Твій друг по парті не слухає пояснення і відволікає тебе смішним випадком. Ти будеш весело проводити решту уроку з другом?
Так Ні
Ти зацікавився моделюванням, але остання модель у тебе на виходить. Отже, тобі набридло і ти кинеш цю справу?
Так Ні
Аналіз анкетування.
1 запитання – із 23 відповіли „так” – 5, „ні” – 18;
2 запитання – із 23 відповіли „так” – 8, „ні” – 15;
3 запитання – із 23 відповіли „так” – 7, „ні” – 16;
4 запитання – із 23 відповіли „так” – 4, „ні” – 18, 1 учень не визначився;
5 запитання – із 23 відповіли „так” – 13, „ні” – 8, 2 учні не визначились;
6 запитання – із 23 відповіли „так” – 16, „ні” – 7;
7 запитання – із 23 відповіли „так” – 19, „ні” – 4;
8 запитання – із 23 відповіли „так” – 11, „ні” – 12;
9 запитання – із 23 відповіли „так” – 5, „ні” – 17, 1 учень не визначився;
10 запитання – із 23 відповіли „так” – 18, „ні” – 5.
Результати свідчать про те, що було сказано вище: третьокласникам ще бракує витримки, цілеспрямованості, але вони мають поняття про дисциплінованість і це, зрозуміло, бо вчитель постійно на цьому наголошує дітям.
В дітей ще сильно панує страх. Вони бояться темноти і всього, що може їм зашкодити. Подолати страх не просто. Третьокласники ще дуже імпульсивні і їх рішення залежать від конкретних ситуацій.
Вчителю необхідно більше приділяти уваги формуванню вольових якостей школярів, покладаючись на їх власний життєвий досвід, а також в процесі навчання. Характеризуючи казкових героїв, літературних персонажів, використовувати операції аналізу й синтезу, порівняння й конкретизації.
Вчитель повинен використовувати життєві ситуації, учасниками яких бувають часто самі учні.
2.3 Оцінка розвитку вольових якостей у четвертокласників
Тема: Вольові якості.
Мета: Дати оцінку вольовим якостям дітей 4 класу ЗОШ №1 (22 учні)
Метод: Анкетування
Запитання анкети:
Чи робите ви вранці зарядку?
а) регулярно;
б) час від часу;
е) не роблю.
Чи відстоюєте свою думку перед товаришами та дорослими?
а) завжди;
б) іноді, але не завжди вдається;
в) не намагаюся відстояти.
Чи вмієте ви володіти своїми почуттями (долати розгубленість, страх та ін.)?
а) у будь-якій ситуації;
б) не завжди, залежно від ситуації;
в) не вмію.
На зборах ви висловлюєте свою думку, критикуєте недоліки?
а) завжди, коли є своя думка;
б) іноді висловлюю;
в) ніколи.
Чи буває таке, що невдалі спроби розв’язати завдання, зробити вправи та ін. мобілізують вас на досягнення поставленої мети?
а) завжди мобілізують;
б) іноді примушують;
в) практично ніколи.
Якою мірою сформовані у вас основні побутові навички: прибирання постелі, підтримання охайності в кімнаті, дотримання основних вимог до зовнішнього вигляду?
а) в основному сформовані досить стало: регулярно прибираю
постіль, підтримую порядок у кімнаті, охайність щодо одягу;
б) сформовані, але не досить стало;
в) не сформовані.
Чи здатні ви самі, без зовнішнього примусу, організувати свій час?
а) здатен;
б) роблю це не регулярно;
в) практично ніколи цього не роблю.
Чи можете ви без нагадувань сісти за домашні завдання?
а) практично завжди;
б) тільки іноді;
в) практично ніколи цього не роблю.
Чи здатні ви протягом кількох тижнів або навіть місяців займатися якоюсь справою?
а) здатний;
б) здатний лише зрідка;
в) не здатний.
Чи виявляється у вас інтерес до самовиховання?
а) досить чітко виявляється;
б) виявляється, але час від часу;
в) не виявляється.
Чи займаєтеся самовихованням?
а) регулярно намагаюся;
б) час від часу;
в) не займаюся.
Чи є у вас якась програма самовиховання?
а) є;
б) певної програми не має, але є деякі накреслення;
в) ніякої програми нема.
Чи властива вам звичка доводити свої справи до кінця?
а) так;
б) не всі справи доводжу до кінця;
в) дуже зрідка доводжу до кінця.
Чи плануєте ви свій вільний час (особливо на неділю, в канікули) чи дієте, як вдається?
а) найчастіше планую;
б) планую іноді;
в) практично ніколи не планую.
Чи вмієте ви стримувати свої почуття?
а) в основному вмію;
б) інколи не стримуюся;
в) як правило, не стримуюся.
Чи вмієте ви серйозно та відповідально виконувати завдання, яке самі вважаєте важливим?
а) як правило, вмію;
б) не завжди вмію;
в) не вмію.
Чи намагаєтеся ви визначити для себе серйозну життєву мету вибір професії, оволодіння важливими трудовими навичками?
а) так;
б) намагаюся, але тільки час від часу;
в) не намагаюся.
Якщо маєте якусь серйозну мету, чи робите щось для її здійснення?
а) роблю;
б) роблю дуже мало;
в) нічого не роблю.
Підрахуйте, скільки разів ваша відповідь дорівнювала варіантам а, б, в. Сума отриманих балів характеризує вираженість вольових рис характеру. При цьому а) – 2 бали; б) – 1 бал: в) – 0 балів.
Якщо набрано понад 30 балів, то рівень розвитку вольових якостей дуже високий; 25-30 – середній; 10-20 – низький; менше 10 – вольові якості не дістали розвитку.
Знання індивідуальних особливостей необхідне не тільки для того, щоб враховувати їх під час вибору професій, а й для вироблення рівноцінного їм індивідуального стилю діяльності.
Підсумовуючи дослідження, слід відмітити, що в 4 класі рівень розвитку вольових якостей такий:
високий – 8 учнів;
середній – 5 учнів;
низький – 7 учнів;
вольові якості не дістали розвитку – 2 учні.
Суперечливі судження вольових якостей проявляються тому, що молодші школярі ще слабо орієнтуються в моральних поняттях, їм бракує витримки, цілеспрямованості.
Молодші школярі не мають певного досвіду боротьби за досягнення мети, подолання труднощів і перешкод. Діти ще не вміють обдумувати свої рішення, вони часто залежать від конкретних ситуацій.
Вчитель постійно повинен приділяти увагу формуванню вольових якостей у молодших школярів, використовуючи життєві ситуації самих дітей.
2.4 Результати спостережень вольових якостей у хлопчиків і дівчаток 1 – 3 класів
Побудова сучасної системи освіти на засадах гуманно-особистісного підходу вимагає дослідження низки проблем, серед яких вагоме місце належить проблемі волі і її розвитку. У практиці педагогічної діяльності, вивчаючи волю, здебільшого розглядають підлітковий, ранній юнацький період, бо саме в них є актуальними вирішення проблеми самовдосконалення, самовиховання. Однак для розуміння природи вольових явищ, їх генезис, прогнозування у розвитку постає необхідність їх досліджень на більш ранніх стадіях розвитку, зокрема у молодшому шкільному віці. Потреба всебічного вивчення волі на цьому віковому етапі посилюється тим, що більшість психічних процесів та основних новоутворень цього періоду тісно пов’язані саме з вольовим розвитком особистості, насамперед вольовими якостями, які певною мірою проявляються у вольовому комплексі. Таких якостей у науковій літературі нараховується 14. Метою нашого дослідження було визначити загальні закономірності прояву вольових якостей у молодших школярів та дослідити їх генезис у 1 – 3 кл.
Отримали такі дані:
а) 1 клас є періодом переважної схожості вольових якостей у хлопчиків і дівчаток;
б) у 2 класі зростає інтенсивність їх (якостей) прояву, крім того, виразніше (порівняно з попереднім класом) простежується диференціація за статевою належністю;
в) у 3 класі у дітей обох статей більшість якостей вольового комплексу за динамікою проявів наближається до показників 1 класу Помітніші зрушення у розвитку вольових якостей наприкінці молодшого шкільного віку відбувається у дівчаток. Вважаємо зазначену тенденцію основною причиною наявності у дорослих стійкої ілюзії про відсутність суттєвих зрушень у вольовій сфері молодших школярів.
Хлопчики:
1. Проведений класифікаційний аналіз комплексу вольових якостей показав, що складові комплексу, знаходячись у тісному поєднанні, мають свою неординарність, специфіку в динаміці взаємозв’язку. Характерно, що форми класифікаційних моделей у 1 – 3 кл. подібні між собою, тільки відбувається перехід з рівня на рівень змістових компонентів, що підтверджує зроблений на основі кореляційного аналізу висновок про наявність стійкої ілюзії у дорослих про незначні зміни в розвитку волі у молодшому шкільному віці, а з другого боку, є показником динамічних зв’язків між вольовими якостями, показником того, як за зовнішньою формою незначних змін розгортаються тіньові значущі зрушення у становленні вольової сфери дитячої особистості.
2. Найбільш схожими в комплексі вольових якостей, такими, що важко піддаються виокремленню, є наполегливість і відповідальність (1 кл.), цілеспрямованість і самостійність (2 кл.), ініціативність і відповідальність (3 кл.). Типовою якістю, яка фактично „захована” в комплексі, постає відповідальність, яку лише в 3 кл. можна побачити через призму ініціативності.
3. Дисциплінованість, яка традиційно є предметом уваги педагогів, у 1 кл. пізнається через старанність, у 2 кл. — через незалежність, а в 3 кл. різко виокремлюється на фоні ініціативності, відповідальності, наполегливості, старанності, цілеспрямованості, активності, для яких постає ієрархом. Таким чином, спостерігається перехід дисциплінованості на роль провідної якості лише у 3 кл. Ми бачимо складний процес вольового становлення, тому ця якість закономірно має суперечливу психологічну природу.
4. У кінці 3 кл. простежується значуща роль тріад „організованість – витримка – старанність” або „організованість – самостійність – незалежність” та дисциплінованість, тобто в будь-якому випадку організованість тут є тим елементом, який визначає наступне вольове становлення особистості.
5. Стабільне скупчення абсолютної кількості вольових якостей за найбільшими ступенями схожості свідчить про схожу зовнішню картину вольового становлення в учнів 1 – 3 кл., чим і зумовлена проблема вивчення особливостей волі, крім того, це доказ того, з якої причини вольові якості комплексу важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати тріаду „відповідальність – старанність – цілеспрямованість”, а найлегше – організованість та рішучість.
6. Автономними в розвитку:
у 1-класників є самостійність, організованість, витримка;
у 2-класників – наполегливість, рішучість, активність;
у 3-класників – організованість, рішучість, сміливість.
7. Розвиток волі у хлопчиків розгортається за трьома схожими лініями, напрямок яких визначається якостями-орієнтирами:
а) самостійність (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – організованість (3 кл.);
б) стриманість (1 кл.) – рішучість (2 кл.) – рішучість (3 кл.);
в) витримка (1 кл.) – активність (2 кл.) – сміливість (3 кл.).
Відповідно у кожному класі провідні ядра матимуть такий вигляд:
1 кл. – „самостійність – стриманість – витримка”,
2 кл. – „наполегливість – рішучість – активність”,
3 кл. – „організованість – рішучість – сміливість”.
8. Основні детермінанти вольового розвитку:
1 кл. – наполегливість, відповідальність;
2 кл. – цілеспрямованість, самостійність;
3 кл. – ініціативність, відповідальність.
Результати класифікаційного аналізу комплексу вольових якостей у дівчаток показують, що його складові, знаходячись у тісному взаємозв’язку, мають власну специфіку у побудові класифікаційних дерев, чого немає у хлопчиків. Насамперед, це відмінність класифікаційної моделі 3 кл. на фоні інших. З іншого боку, є подібність класифікаційних моделей 1 – 2 класів. Основні закономірності такі:
1. Найважче піддається виокремленню ініціативність. Знаходячись в основі комплексу, вона визначає перебіг його наступного розвитку, є його фундаментом. Ця якість періодично складає нові пари, що є свідченням її значимості.
2. Вольові якості комплексу скупчені за найбільшими рівнями схожості, що є доказом того, чому вольові якості важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати пари „цілеспрямованість – ініціативність” (1 кл.), „ініціативність – самостійність” (2 кл.), „ініціативність – старанність” (3 кл.).
3. Автономними у розвитку 1-класників є дисциплінованість, витримка, активність, у 2-класників – цілеспрямованість, наполегливість, стриманість, у 3-класників – незалежність, витримка, наполегливість .
4. Розвиток волі у дівчаток розгортається за трьома основними сюжетними лініями:
а) дисциплінованість (1 кл.) – цілеспрямованість (2 кл.) – незалежність (3 кл.);
б) витримка (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – витримка (3 кл.);
в) активність (1 кл.) – стриманість (2 кл.) – наполегливість (3 кл.).
Відповідно в кожному класі провідні тріади мають такий вигляд: 1 кл. – цілеспрямованість, ініціативність, 2 кл. – ініціативність, самостійність, 3 кл. – „незалежність – витримка – наполегливість”.
5. Основні детермінанти вольового розвитку: 1 кл. – цілеспрямованість, ініціативність, 2 кл. – ініціативність, самостійність, 3 кл. – ініціативність, старанність.
Таким чином, групування вольових якостей хлопчиків і дівчаток за рівнем схожості свідчить, що основна частина складових вольових комплексів у обох статей тісно взаємопов’язана і важко піддається диференціації, а, отже, вивченню. Наявні відмінності в процесі розвитку волі спричиняються принаймні двома чинниками:
1) у дівчаток взаємоперехід складових комплексу динамічний;
2) специфіка становлення обох комплексів полягає насамперед у функціонуванні тих якостей, які мають найменшу ступінь схожості з рештою складових (у дівчаток: наполегливість, витримка, у хлопчиків: організованість, рішучість) та найбільшу схожість (у дівчаток: ініціативність, самостійність, старанність; у хлопчиків: відповідальність, старанність, цілеспрямованість).
Головними блоками вольових якостей по класах є: у хлопчиків:
1 кл.: самостійність, організованість, витримка;
2 кл.: наполегливість, рішучість, сміливість, активність;
3 кл.: організованість, рішучість.
У дівчаток:
1 кл.: дисциплінованість, витримка, активність;
2 кл.: цілеспрямованість, наполегливість, стриманість;
3 кл.: незалежність, „ініціативність – старанність”, витримка, наполегливість.
Особливу увагу слід звернути на той факт, що провідними детермінантами, які визначають вольове становлення особистості протягом молодшого шкільного віку у дівчаток є ініціативність, у хлопчиків – відповідальність. Отже у дівчаток, насамперед, слід звертати увагу на формування спроможності застосовувати певні дії за власним почином. С. А. Пєтухов визначає такі види ініціативності: відтворююча – бажання діяти, не виходячи за межі досвіду оточуючих і творча, пов’язана з оригінальним власним задумом дитини. За ними існує така диференціація: тип А (діти спроможні лише до відтворюючої ініціативності); тип Б (діти з постійно діючою відтворюючою та епізодичною творчою ініціативністю); тип В (діти з постійно діючою творчою та відтворюючою ініціативністю). Прагнучи формувати у дівчаток молодшого шкільного віку третій тип (В) ініціативності, варто створювати для цього комплекс основних умов:
1) ставити дитину в ситуації, в яких розвивалося б уміння визначати перед собою нові задачі і втілювати їх у діяльність;
2) розвивати свідоме ставлення до власних вчинків, уміння аналізувати їх, з’ясовувати причини, які заважають досягненню мети;
3) формувати суспільно-ціннісну потребо-мотиваційну сферу, сприяти інтенсивності її прояву;
4) розвивати інтелект.
Що стосується формування відповідальності у хлопчиків, то вона повинна починатися з раннього віку і, насамперед, полягати у звільненні хлопчика від гіперопіки. А. П. Хрипкова зазначає, що за безвідповідальність хлопчика слід карати, можна демонструвати презирство, але не до дитини, а до її вчинку. Особливо дієвим є презирство, батька. Відповідальність слід виховувати у всьому. Тут не може бути частковості: або у всьому відповідальний, або у всьому безвідповідальний. М.В. Савчин, детально розробляючи питання відповідальності, підкреслює, що відповідальна дитина відрізняється від однолітків тим, що усвідомлює власні дії, може прийняти на себе провину за помилки, розуміє свій обов’язок у будь-яких ситуаціях, якісно виконує роботу. Для хлопчика основними умовами розвитку відповідальності слід вважати: вчасне якісне виконання доручень і відповідальність за власні вчинки, вміння аналізувати свою поведінку, формування інтересу до навчання. Як особлива умова – обов’язкове досягнення дитиною успіху у діяльності, вміння завжди доводити справу до кінця.
І останнє. Дані експериментального дослідження довели, що вольове становлення у дітей обох статей розгортається за трьома сюжетними лініями (про це йшлося вище), але слід, зауважити, що існують основні лінії: у дівчаток „від активності до стриманості та наполегливості”, у хлопчиків – „від витримки до активності та до сміливості”. Отже, у дівчаток 1 кл. слід особливу увагу звернути на формування активності, яка залежить від позитивних емоційних чинників, насамперед, від видів діяльності, які викликають позитивні емоції, розвитку пізнавальних мотивів, від заохочень до виконання роботи з обов’язковою позитивною оцінкою результатів (особливо на початкових стадіях), врахування днів тижня, часу доби, коли такі завдання пропонуються; обов’язкового врахування стану втоми, неврівноваженості, поганого настрою тощо. Стриманість, як вольова якість виявляється у здатності стримувати фізичні і психічні переживання, які заважають досягненню мети; у ній закріплюється гальмівна функція волі. Ця якість дозволяє контролювати дитині свою поведінку, утримуватися від дій, які є непотрібними або шкідливими, дозволяє зберігати здоровий глузд у критичних ситуаціях. Зовнішньою ознакою розвиненості якості слід вважати терплячість, витривалість, здатність переносити біль та не впадати у відчай від невдач. Отже, для дівчаток 2 кл. особливу увагу необхідно звернути на розвиток вмінь керувати моторикою, розвиток критичного мислення, формування мотивації досягнення успіху, розвиток адекватної самооцінки, що в сукупності і буде сприяти розвитку стриманості. У 3 кл. місце стриманості повинна заступати наполегливість, яка залежить від рівня розвитку інтересів та рівня досвіду дитини. Наполегливість у літературі здебільшого розглядається у таких видах діяльності (Д. Г. Ребізов):
1) значна широта і систематичність у навчанні та . трудовій діяльності (в основі – почуття обов’язку, усвідомлення значущості навчання);
2) систематичність у трудовій діяльності, відсутність у навчальній;
3) епізодичність у навчальній і трудовій діяльності.
Наполегливість, як якість, на формування якої у дівчаток 9 – 10 років необхідно звернути особливу увагу, сприяє розвитку здатності постійно утримувати у свідомості поставлену мету та будувати власну поведінку таким чином, щоб наблизити її реалізацію; вона розвиває вміння адекватно оцінювати умови діяльності і, в разі необхідності, тимчасово припиняти рух до поставленої цілі, щоб мати змогу мобілізувати психічні та фізичні сили для її досягнення.
Основними умовами розвитку якості є:
1) формування уміння не відволікатися на другорядні справи у процесі виконання основного завдання;
2) увага до випадків не доведення розпочатої справи до кінця;
3) формування готовності докласти зусилля або підкорити в разі необхідності свою поведінку майбутньому результату, іноді навіть всупереч діючим у даний момент бажанням;
4) виховання почуття обов’язку і відповідальності за доручену справу.
У групах хлопчиків початкових класів сюжетна лінія вольового розвитку починається з витримки, тобто уміння долати імпульсивність у поведінці, керувати почуттями, які заважають досягненню кінцевої мети у діяльності. Здатність до витримки значною мірою залежить від збалансованості процесів збудження і гальмування. А тому основний шлях виховання якості полягає у систематичному тренуванні гальмівного процесу. У цьому випадку ми зможемо спостерігати за такими зовнішніми проявами як: пригнічення дитиною зайвої моторної розв’язаності, імпульсивності, спроможність утримуватися від шкідливих звичок, здатність іти на певні жертви задля досягнення мети. Це стосується хлопчиків 1-го класу. У 2-му класі продовженню цієї лінії є активність, її прояви та умови формування аналогічні до попередньо наведеної інформації стосовно розвитку даної якості у дівчаток. І нарешті, у 3-му класі у хлопчиків особливу увагу слід звернути на сміливість. Звісно, важливо, щоб вона ґрунтувалася на адекватній оцінці своїх сил і можливостей. Якщо в даному віці вони переоцінюватимуться, то вчинки будуть безрозсудними, небезпечними, загрозливими для життя і здоров’я; якщо недооцінюватимуться, то хлопчик страждає від невпевненості в собі; виростає боязким, з підвищеним рівнем тривожності, нездатним до прийняття серйозних рішень. Прояви сміливості пов’язані з типологічними особливостями, зокрема: збудливі, неврівноважені типи більше схильні до невиправданого ризику, гальмівні – невпевнені в собі. Щодо умов, які б сприяли розвитку сміливості, то це насамперед: розвиток адекватної самооцінки дитини, розвиток мотивації на досягнення успіху; створення ситуацій, які б сприяли обов’язковому прояву готовності до переборення страху і невпевненості в собі; продумана система заохочень у ситуаціях, коли дитина змогла перебороти перешкоди, які заважають досягненню поставленої мети.
Підводячи підсумок щодо вище сказаного, хочемо зазначити, що формування вольових якостей дитини починається в сім’ї. І, перш за все, найпростішими умовами, які повинні забезпечити батьки, є:
а) створення виваженого, продуманого режиму дня дитини;
б) обов’язкове забезпечення рухової активності;
в) створення умов для доведення розпочатої справи до кінця;
г) надання дитині доцільної самостійності;
д) наявність у дитини обов’язків у сім’ї, які вона спочатку буде виконувати під контролем дорослих, а згодом — під самоконтролем. Дотримання таких вимог до організації життєдіяльності дитини і цілеспрямоване формування ключових вольових якостей у конкретні вікові періоди сприятиме ефективності процесу вольового становлення особистості протягом молодшого шкільного віку.
ВИСНОВОК
Працюючи над темою курсової роботи, переглянувши і проаналізувавши велику кількість наукової літератури, я прийшла до багатьох важливих висновків, що дасть мені змогу правильно здійснювати індивідуальний підхід у справі навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку. Віднаходити засоби впливу на поведінку школярів для корекції негативних її проявів. Правильно застосовувати різні форми роботи по вихованню і формуванню особистості молодшого школяра.
Я переконалася, що є багато шляхів, методів та прийомів формування волі в дітей початкових класів. Однак часто батьки і педагоги допускаються багатьох помилок у виховному процесі, що призводить до формування негативних вольових якостей (негативізму, безініціативності, боягузтва, впертості, безпринципності, несамостійності та ін.).
Зрозуміло, що розвиток і вольових якостей тісно пов’язаний з діяльністю дитини, її відношенням до навчання, а також до суспільно-корисних справ.
Сімейне виховання є важливим фактором у формуванні вольових якостей молодшого школяра. Дитина легко піддається навіюванню, копіює поведінку дорослих, тому взірцем має бути людина з чистими помислами і гідною поведінкою.
Велику роль у формуванні волі дитини відіграє шкільний колектив. Молодші школярі здатні до глибоких колективних переживань, захоплення важливою діяльністю, в основі якої лежить служіння суспільству, гуманне ставлення до людей.
З другого боку не сформованість волі дітей і особистості в цілому призводить до деяких труднощів, пов’язаних з тим, що діти мало обдумують і недостатньо контролюють свої вчинки, не завжди вміють керуватися у своїй поведінці „Правилами для учнів”. Іноді першокласник не виконує правил поведінки тому, що забуває їх, бо вони ще не закріпилися ні в його свідомості, ні в досвіді поведінки, тому їх слід повторювати.
Дуже важливо, щоб дитина, знаючи правила поведінки, навчилася жити за цими правилами, щоб це стало її звичною поведінкою. Для цього потрібні постійні тренування у правильній поведінці, які здійснюються під контролем педагогів та батьків.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ВОЛІ
Краще не приймати рішення, ніж прийняти й не виконати його. Вже прийняте рішення потрібно обов’язково виконувати. Кожна маленька перемога зміцнює волю, а кожна маленька поразка – розслаблює.
Мета повинна бути суспільно корисною, привабливою, щоб вона сприяла мобілізації розумових, душевних та фізичних сил і виконана робота принесла потім радість і моральне задоволення.
Кожне поставлене завдання потрібно ретельно обдумувати не приймати важливих рішень:
коли ви в стані сильного емоційного збудження, гніву і т.д.;
коли ви не можете враховувати найбільш суттєві обставини, пов’язані з виконанням вашого рішення.
Прийняте рішення повинне відповідати вашим можливостям. Людина досягне мети тільки тоді, коли:
здійснить вольове зусилля, необхідне для виконання рішення;
матиме знання й уміння, необхідні для цього;
в неї буде розвинута та чи інша вольова якість (витримка, цілеспрямованість, сміливість);
вона матиме час необхідний для виконання рішення;
матиме засоби для її досягнення.
Поставлена мета повинна бути абсолютно конкретною. Конкретність виражається:
в точності вказаного строку для виконання рішення;
в точному визначенні мінімального об’єму щоденної запланованої праці;
в визначенні строку загальної тривалості роботи над чим-небудь;
в точному визначенні бажаного результату;
в вказані засобів для реалізації прийнятого рішення.
Головну мету слід розробити на ряд проміжних. Досягнення головної мети найбільш ефективно відбудеться шляхом поєднання ближньої, середньої та дальньої перспектив.
Досягнення поставлених цілей повинно допомагати в житті, а не робити з нас рабів поставлених рішень.
Не слід відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
Слід пам’ятати, що виховання волі – це гартування тіла й душі, а не знущання над ними.
Не варто відкладати справу незавершеною, необхідно доводити розпочате до кінця.
ЛІТЕРАТУРА
Абрамова Г.С. Возрастная психология. М., 1997
Анисимов С.Ф. Мораль и поведение М., 1985
Бех І.Д. Від волі до особистості. К., 1995
Бодалев А.А. Психология о личности. М., 1988
Бонсович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968
Вікова психологія (За ред. Г.С.Костюка). К., 1976
Возрастная и педагогическая психология. (Под ред. А.В.Петровского). М., 1979
Вікова та педагогічна психологія (За ред. О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.). К., 2001
Кон И.С. Открытие «Я». М., 1978
Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М., 1988
Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989
Крутецький В.А. Психология. М., 1986
Крутецький В.А. Психология обучения и воспитания. М., 1976
Кумешка И.Ю. Возрастная психология. М., 1997
Котырло В.К. Развитие волевого поведения школьников. К., 1987
Петровский А.В.