Вдосконалення контрольно-оцінної діяльності в початковій школі
Приводиться по закінченні шкільного віку або початковій школі
Оцінювання також буває внутрішнім і зовнішнім залежно від рівня, на якому відбувається цей процес (див. табл.5):
Табл. 5. Види оцінювання
-
Внутрішнє
Зовнішнє
Розробляється та проводиться на рівні групи, класу або школи. Іноді називається "вчительським"
Розробляється та проводить - ся на регіональному або національному рівнях
Серед форм, які найчастіше використовуються в початкових школах, можна виділити усне опитування та письмові роботи і тести (див. табл.6):
Табл. 6. Форми роботи в початковій школі
|
Усна форма перевірки знань (усне опитування) |
Письмова форма перевірки знань (письмові роботи) |
Тестування |
|
Застосовується при атестації мовленнєвого розвитку, навичок спілкування |
Отримали широке застосування, оскільки дають змогу одночасно охопити перевіркою значну кількість учнів та зводять вплив суб’єктивних чинників до мінімуму |
Широке застосування отримали діагностичні тести, що використовують форму альтернативного вибору правильної відповіді з кількох відповідей, написання короткої відповіді (заповнення пропусків), дописування літер, цифр, слів тощо. Тести друкуються у вигляді збірок і є доповненням до підручників, складаються вчителем |
Основним інструментом перевірки рівня знань та вмінь, окрім усного опитування і перевірки домашніх завдань (та іноді інших варіантів), є письмове тестування, яке буває декількох видів. По-перше, це поточне або періодичне тестування, яке проводиться на рівні школи протягом і наприкінці навчального року [37].
Так, в Австрії письмові шкільні тести проводяться кілька разів на рік з рідної мови та математики у 4 класі початкової школи.
В Ірландії стандартизовані тести застосовують для перевірки знань з ірландської та англійської мов (читання) і математики.
У Люксембурзі письмові тести називаються "шкільними завданнями". Інші західноєвропейські країни також активно використовують такий вид тестування (Бельгія, Греція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина).
У Великій Британії розповсюджений підсумковий вид шкільного, або як його ще називають "вчительського" тестування, що організується вчителями через певні часові інтервали, визначені центральними освітніми органами. Вчителі перевіряють ступінь оволодіння предметами Національного навчального плану, які обов'язково мають вивчатися в усіх державних школах. Вчительське тестування відбувається двічі у початковій школі по закінченні "ключових етапів" 1 та 2 і вміщує тести з таких предметів (див. табл.7):
Табл. 7. Етапи підсумкового контролю у Великій Британії
-
7-річні
11-річні
Англійська мова, математика, природознавство
Англійська мова, математика, природознавство
Письмові тести в деяких країнах використовують також і для організації перевірки знань учнів на національному рівні. Цей вид тестів розробляється централізовано, і має обов'язковий характер. До країн, які застосовують національні тести у початковій школі, належать, наприклад, Велика Британія, Швеція та Франція.
Так, модель національного тестування, яке доповнює вчительське, у англійській початковій школі виглядає так (див. табл.8):
Табл. 8. Модель національного тестування
|
Вік учня Ключовий етап |
Предмет, з яких оцінюються учні |
Тривалість |
Дата проведення |
|
Вік учнів - 7 років |
Національне тестування з англійської мови (письмо, читання, правопис, математика) |
До 3-х годин в цілому |
Протягом кількох днів літнього семестру |
|
Вік учнів - 11 років |
Національне тестування з англійської мови (письмо, читання, правописі. математики та природознавства |
5-5,5 годин в цілому |
У чітко визначені дні в середині травня |
У Швеції національні тести проводяться з шведської мови (письмо і читання) та математики по закінченні 2 класу початкової школи (у віці 7 або 8 років).
Франція має свої особливості щодо цього - національне діагностичне тестування проводиться не в кінці, а на початку навчального року з метою завчасного вживання необхідних заходів для покращення успішності учнів. Зокрема, національні тести (французька мова та математика) проводяться на початку З року навчання у початковій школі у віці 8 років [43].
У Нідерландах національну перевірку проводять по закінченні початкової школи. Нідерландський Інститут з освітнього оцінювання розробив систему вимірювання рівня розвитку учнів початкової школи. Система тестів розглядається як інструмент для вимірювання рівня навченості учнів і кожного предмета у початковій школі з метою вибору подальшого типу середньої освіти, Заключне національне тестування під егідою Інституту проводять 60٪ шкіл наприкінці останнього року початкового навчання.
Іншим підходом до визначення рівня навченості учнів початкових шкіл є національні іспити, після складання яких часто видається документ про початкову освіту. Проте, практика проведення останніх зустрічається досить рідко.
Наприклад, в Італії після закінчення початкової школи учні складають національний іспит на отримання Свідоцтва про початкову освіту. Екзамен, що проводять учитель класу та два його колеги, які призначаються Асамблеєю вчителів, передбачає написання двох письмових робіт відповідно з мови та математики і складання одного усного іспиту, який охоплює інтегровані знання з усіх інших предметів початкової школи.
Екзамен після завершення початкової освіти у Люксембурзі вмішує тести з французької та німецької мов (диктант і мовні вправи) та математики. Екзамен називається "вступним" - базуючись на результатах екзамену, що свідчать про рівень розвитку учнів, відбувається розподіл на два напрями подальшого навчання:
загальну середню освіту у ліцеях,
технічну середню освіту у спеціалізованих закладах.
Що стосується результатів оцінювання успіхів учнів початкових шкіл у Західній Європі, то вони, як правило, занотовуються до персональних щоденників або викладаються у формі звітів про успішність кожного учня. У звіті занотовується динаміка розвитку учня, результати поточного та періодичного оцінювання, заключного тестування. Звіти використовуються для ознайомлення педагогічного колективу та батьків з успіхами кожної дитини.
Наприклад, усі державні британські школи надають батькам річний письмовий звіт стосовно результатів успішності їхньої дитини, який містить:
• дані про успішність з усіх дисциплін;
• динаміку загального прогресу учня та інформацію про відвідання ним школи;
• оцінки з національного тестування;
• порівняння з досягненнями учнів того ж самого віку, які вчаться в школі та стосовно національних критеріїв;
• інформацію про форми співробітництва школи з батьками.
Результати оцінювання успішності учнів початкових шкіл Франції записуються у спеціальний шкільний щоденник учня, який слугує для обговорення рівня розвитку дитини вчителями та батьками. До звіту заносяться також пропозиції вчителів щодо перспектив переведення учня до наступного рівня освіти.
Зазвичай, персональні щоденники учнів початкових шкіл обговорюються на нарадах учителів, батьківських зборах, відсилаються батькам додому (кілька разів на рік, після закінчення навчального року або початкової школи) [43].
В Ірландії поряд із звичайними звітами існують офіційні, які складаються після закінчення початкової школи, вони не видаються батькам, а надсилаються до тієї середньої школи, де навчатиметься учень.
У Греції після закінчення початкової школи видається "Свідоцтво про прогрес учня", яке необхідне для зарахування до середньої школи, а "Свідоцтво про початкову освіту" у Бельгії видається тільки тим учням, які успішно завершили навчання у початковій школі та склали екзамен.
Ситуація з оцінками виглядає строкато. Частина західноєвропейських країн взагалі не використовує оцінки в початковій школі. Зокрема, це Греція (у 1 - 2 класах), Данія, Італія, Німеччина (І клас), Норвегія, Португалія, Швеція. В Італії, наприклад, оцінювання навчальних досягнень учнів викладається описово у відповідних картках. У початковій школі Норвегії вчителі та батьки збираються два-три рази на рік для неформального обговорення розвитку учнів та якості їхніх знань.
У Данії 13-бальна оціночна шкала починає застосовуватися тільки з 8 класу.
У Франції також спостерігається тенденція відмови від використання оцінок у початковій школі, що базується на політиці уряду відходу від системи формального оцінювання, яка на практиці призводить до високого відсотка другорічництва. Традиційно ж учнів початкових шкіл у цій країні оцінюють за 10-бальною шкалою.
Деякі країни відмовляються від використання негативних оцінок в початковій школі. Прикладом може слугувати Греція, де при повній відмові виставлення оцінок у І та 2 класах, у 3, 4, 5 та 6 класах початкової школи погані оцінки не передбачені:
Третя група західноєвропейських країн, навпаки, вважає за необхідне застосування оцінок у початковій школі. У Німеччині оцінки починають виставлятися вже з 2 класу, а оціночна шкала має такий вигляд:
у Нідерландах початкова школа (для навчання дітей з 5 (4) до 12 років) застосовує 10-бальну шкалу, де "І" означає "надзвичайно погано", а "10" - "відмінно";
у Люксембурзі для переведення до наступного класу початкової школи учень має набрати мінімальну кількість балів (30 з 60) по двох із трьох основних предметів (французької та німецької мов і математики).
Узагальнення інформації щодо використання оцінок у початкових школах деяких Західноєвропейських країн; (див. табл.9):
Табл. 9. Використання оцінок в Західноєвропейських країнах
-
8 балів та вище
Відмінно
7 балів
Добре
6 балів
Досить добре
5 балів
Задовільно
4 бали
Середньо
3 бали
Погано
2 бали та нижче
Дуже погано
Цiкавий i заслуговує на увагу експеримент безоцiночного навчання, що проводився декiлька рокiв пiд керiвництвом педагога Ш.О. Амонашвiлi в початкових класах деяких шкiл Грузiї.
Проводячи експеримент, грузинські вченi виходили з того, що оцінка - бал недостатньо стимулює навчальну дiяльнiсть молодших школярiв, для багатьох учнiв отримання добрих оцiнок стає практично єдиним мотивом навчання. Школярi, якi не в змозi досягти гарних результатiв, втрачають вiру у свої сили, бажання вчитися. Потрiбно, щоб не оцiнка була стимулом до навчання, а саме навчання, пiзнання стало для учнiв насолодою, радiстю.
Вчитель, на думку Амонашвiлi, в початкових класах не має ставити балiв, хоча щоуроку, постiйно оцiнювати учвiв з допомогою оціночних суджень; практикуються i колективнi оцiночнi судження самих дiтей. З 1 класу на кожного учня заводиться характеристика, у яку два рази на рiк вносять уточнення у зв’язку з успiхами чи пробiлами в знаннях, на якi слiд звернути увагу батькам та самим дiтям.
Безоцiночне навчання Амонашвiлi в початкових класах дало позитивнi результати: дiти вчились добре, навчання приносило їм радiсть, мотивом навчання став iнтерес до здобуття нових знань.
На уроках Г.Л. Рибальченко (СШ №52 м. Ростов-на-Дону) утвердилась така форма оцiнювання виконання самостійних робіт, як самооцінка. Дiти оцiнюють свої роботи значками +, - , Х. Значення цих значкiв дiтям вiдомо.
"Як оптимально оцiнити роботу маленького хлопчика чи дiвчинки, якi добросовiсно збирали матерiал, пiдбирали iлюстрацiї, якi талановито склали твiр iз власними роздумами, спостереженнями?" - таке питання ставить перед собою Е. Потапова, вчителька початкових класiв загальноосвiтньої школи № 1027 м. Москви.
З цiєю метою вона використовує елементи педагогiки успiху, зокрема оптимiстичнi за своїм характером оцiночнi судження: "Саша, мiй маленький друже, як багато радiсних хвилин ти менi подарував... ". Використовує вона i рiзнi знаковi форми оцiнювання.
"Iншим разом оцiнка твору буде винесена прямо на його обкладинку, чи схована всерединi малюнка, який дитина вирiзала iз журналу: ну ж бо, вiдшукай свою оцiнку!" - пише Е. Потапова.
У статтi А.С. Адрiанової "Iндивiдуальна самостiйна робота над помилками" представлено цiкавий досвiд облiку успiшностi учнiв, який пов’язаний iз прагненням вчителя надати конкретну допомогу кожному учневi у виправленнi допущених помилок.
Настiнна таблиця "Облiк грамотностi учнiв" є аркушем цупкого паперу з перелiком прiзвищ учнiв даного класу i пронумерованими графами, якi мають заголовки граматичного матерiалу, який повторюється i вивчається знов. Наприклад в таблицi "Облiк грамотностi учнiв 2 класу" графа 1 має назву "Крапка в кiнцi речення", графа 2 - "Велика буква в iменах". Остання графа має назву "Яку роботу треба виконати".
Помилки кожного учня позначаються умовним значком у вiдповiднiй графi. Незалежно вiд кiлькостi помилок, якi допущенi на одне i теж саме правило правопису, у вiдповiднiй графi ставиться тiльки один значок.
Таблиця "Облiк грамотностi учнiв" вивiшується в класi до урокiв на наступний день пiсля проведения контрольно роботи.
В школi Я. Корчака контроль i оцiнювання здiйснювалось за допомогою очок за виконану роботу. Одне очко дiти отримували за грамотно переписану, без виправлень, половину сторiнки, половину сторiнки обчислених прикладiв, гарний малюнок, виготовлену з паперу чи деревини iграшку, вивчену пiсню, участь в оформленнi класу, допомогу невстигаючому учневi, правильне читання тексту. Два очка отримували за виконання всiєї вищезазначеної роботи у подвiйнiй кiлькостi. Три очка - за виконання найскладнiших завдань, вивчення великого вiрша або пiснi.
Очки пiдраховувались за рiзнi предмети окремо та позначались на графiках кольоровими олiвцями. Це дозволяло бачити дiтям результати своєї працi та стимулювало до подальшої роботи. Результати мiсяця пiдводили, виходячи з набраної кiлькостi очок. Першi п’ять мiсць отримували оцiнку "п’ять", iншi п’ять мiсць - "чотири" i т.д. Такий спосiб оцiнювання, на думку Я. Корчака, не дратував дiтей, тому що вони самi бачили на графiку наслiдки свого навчання i поведiнки, а не випадкову та незаслужену оцiнку вчителя".
Одним з прикладiв здiйснення словесного оцiнювання є оцінювання навчальних досягнень учнiв: низький, середнiй, достатнiй i високий [33].
Цiкавий приклад нетрадицiйного оцiнювання знаходимо у системi роботи вчителя Тетяни Перило (старший учитель ЗОШ №109 м. Запорiжжя). Вона пропонує таку iгрову систему оцiнювання, яка б не просто вiдзначала рiвень знань та якiсть роботи учнiв, а й допомагала дитинi орiєнтуватися у сучасному життi.
У класi, де навчає вчитель, виникла своя власна валюта, вартiстю в
"1 умсик" та "1 розумник". Це невеличкi паперовi купюри, набранi у кольорi на комп’ютерi, з підписом вчителя. Система їх отримання така: за кожну правильну вiдповiдь на уроцi або правильно виконане завдання на полях свого зошита учень ставить знак "+", а за неправильне "-", який "з’їдає" один "+". За кожнi три плюси на одному уроцi учень отримує один "умсик". Один "розумник" дорiвнює трьом "умсикам". За високий рiвень вiдповiдi бiля дошки та виконання контрольно роботи - один "розумник", за достатнiй рiвень - один "умсик".
На цi "грошi" дiти можуть "купити" рiзноманiтнi послуги (за 100 "умсикiв" екскурсiя по мiсту).
Для тих, у кого немає або мало "грошей", iснують "кредити", якi видаються учневi на певний час. Є ще система "штрафiв" (за невиконане домашнє завдання три "умсики").
Цiкавий ще такий досвiд вчителiв Свiтлани Балашової та Лiдiї Безпалько. Вони вважають ефективним використання тестового контролю.
Тест у педагогiчнiй iнтерпретацiї є способом виявлення рiвня засвоєння знань, умiнь i навичок учнiв, їх навченостi та успiшностi, рiвня вихованостi тощо.
1. Тести-схеми.
Тести такого типу спрямованi на розвиток умiння генерувати iдеї, висувати гiпотези.
2. Тести-невiдповiдпостi.
Знайдiть помилкг у текстi.
Наприклад, тема "Річки" ("Я i Україна", 3 клас).
Рiчка - це малий штучний потік, який починається з маленького струмка. Струмок прокладає русло. Кожна річка має гирло. Місце, де рiчка бере свій початок. Місце, де впадає рiчка, називається витоком.
3. Тести-послiдовностi.
Поставте у правильнiй послiдовностi.
Наприклад, тема "Органи травлення" ("Я і Україна", 3 клас).
1) ротова порожнина;
2) шлунок;
3) глотка;
4) стравохiд;
5) кишечник.
4. Тести-пропуски.
Вставте пропущені слова.
Наприклад, тема "Кругообiг води в природi" ("Я і Україна", 3 клас).
Під дією сонячних променів _______________з поверхнi водоймищ, грунтiв і рослин__________________. _________________ підiймається вгору. Повітря високо над землею завжди_________.
Старший учитель багатопрофiльного лiцею №99 м. Запорiжжя Ольга Сорокоус виступає за iндивiдуалiзацiю оцiнювання. Такий прийом виявляється у створеннi вчителем ситуацiї, коли успiх гарантований. Кожна робота дитини має бути для неї хоч i незначним, але просуванням вперед. Шестилiтнiм першокласникам бали не виставляються, тому вчитель використовує рiзнi способи оцiнювання: малюнки, що розмовляють (оцiнювання незначних успiхiв, те, що вдалося: один вдалий елемент, одна буква у рядку, одне слово), почеснi обкладинки (дитинi з обкладинки зошита посмiхаються улюбленi персонажi: золота рибка, чарiвна квiточка, пташка щастя i iн), перспективна i вiдстрочена оцiнка.
На нашу думку, всi вище наведенi форми роботи, методи контролю та оцiнювання молодших школярiв заслуговуюоть на неабияку увагу, адже саме такi форми та методи розширюють рамки системи контролю і оцiнювання, доповнюють її новими можливостями, а отже, забезпечують розвиток цього напрямку в школi. Досвiд роботи вчителiв-практикiв, описаний вище, забезпечить поширення нетрадицiйних варiантiв роботи з молодшими школярами в масову школу, дасть змогу використати новi форми контролю та оцiнювання молодим вчителям, приверне увагу науковцiв та методистiв до дослiджувано проблеми.
Замість висновку підкреслимо, що рівень якості знань та вмінь учнів початкових шкіл ні в якому разі не залежить від форми оціночного показника (бали, літери, відсотки, описовий варіант), кількості балів та напрямку їх розміщення в оціночній шкалі, а єдиний найоптимальніший варіант оціночної шкали на сьогодні відсутній, оскільки кожна країна шукає відповідь, базуючись на національній спадщині з урахуванням, безперечно, світових досягнень у педагогіці [53].
2.3 Система роботи по забезпеченню оптимальної контрольно-оцiнної дiяльностi у навчальному процесi початковоїх школи
Початкова школа для дитини - старт у здобуттi впевненостi у своїх здiбностях оволодiти знаннями та у налагодженнi позитивних взаємин з однолiтками. Власне тут дiти перевiряють свої iнтелектуальнi, фiзичнi, соцiальнi та емоцiйнi данi, мають змогу визначити: наскiльки вони вiдповiдають стандартам, що визначенi батьками, вчителями, суспiльством в цiлому. Перебування дитини в школi та ставлення, яке вона там зустрiчає, впливає на врiвноваженiсть психiки та рiвень тривожностi. Дитина, в якої не досить добре розвинена гнучкiсть мислення, може бути травмована школою, бо така дитина повiльнiше засвоює матерiал, нiж однолiтки, й не може змагатися з ними. Постiйне вiдставання у класi розвивас у неї вiдчуття неповноцiнностi.
За таких умов, повертаючись обличчям до дитини, до її психологiчних особливостей, ураховуючи фактори буття, якi впливають на сприйняття дитиною свого статусу школяра, його самооцiнки, введення безбального оцiнювання знань в школi стане тiєю важливою умовою, що дає змогу акцентувати увагу не на результатi, а на самому процесi здобуття знань, дозволяє без особливого хвилювання висловлювати свою думку, вiдчувати свою самоцiннiсть.
Педагоги школи І ступеня, на нашу думку, мають бути нацiленi не фокусувати увагу учнiв на окремих фактах та закономiрностях, а розвивати умiння аргументувати свої висновки та рiшення, допомагати дiтям самостiйно вiдбирати iнформацiю та критично її осмислювати. Мета такого пiдходу - посилити зацiкавленiсть та намагання пiзнати невiдоме, розкрити зв’язки мiж поняттями, привчити оцiнювати альтернативи, створювати та перевiряти гiпотези.
Умови оптимального забезпечення контрольно-оцiнної дiяльностi:
посилена мотивацiя системи контролю i оцiнювання у початковiй школi на кожному уроцi;
урiзноманiтнення форм i прийомiв контролю i оцiнювання навчальних досягнень учнiв iз врахуванням їх вiкових i iндивiдуальних особливостей;
використання iгрової дiяльностi пiд час контролю i оцiнювання;
використання прийомiв взаємоконтролю, взаємооцiнювання;
цiлеспрямоване i систематичне формування самоконтролю як важливої складової учбової дiяльностi молодших школярiв.
Система оптимальних методiв, прийомiв та форм контрольно-оцiнної дiяльностi, яка була використана нами під час дослiдницько-експериментальної роботи, включала:
1. Використання замінникiв оцiнки-балу:
*вербальних. До так званих вербальних замiнникiв належать тi, що є
"нематерiальними". Учень не може побачити таке оцiнювання. Найчастiше воно вiдбувається у словеснiй формi. Прикладами такої оцiнки можуть бути:
словесне схвалення вчителем (похвала, направлена одному учневi чи групi учнiв, досить сильно стимулює подальше їх навчання, виконує роль фiльтрацiї результатiв, направлення орiєнтирiв роботи школяра в бажане русло);
словесне схвалення учнем-експертом (рецензентом) вiдбувається аналогiчно до словесного схвалення вчителем, проте в даному випадку оцiнювання (однолiтком) набуває бiльш мотивацiйного характеру;
словесна самооцiнка допомагає розкрити недолiки роботи самому учневi. В даному випадку усунення допущених помилок вiдбувається бiльш якiсно саме через стiйке їх розумiння школярем. Проте на перших порах i в подальшому вчителю варто допомагати робити самооцiнку учня, щоб вона набула рис об’єктивностi;
виступ експерта щодо результатiв роботи групи учнiв;
присвоєння почесного звання вiдбувається, наприклад, на пiдсумкових чи вiдкритих уроках, уроках-виступах, коли учень, що активний, творчий у певнiй галузi знань (можливо навiть досить вузькiй) отримує найвищу оцiнку своєї дiяльностi. По-перше, така робота - величезний стимул для подальшої дiяльностi цього учня, по-друге, стимул для навчання iнших дiтей;
похвала у присутностi батькiв чи групи однокласникiв, iнших педагогiчних працiвникiв.
*невербальних. Такi оцiночнi замiнники тяжiють бiльше до ігрових форм (адже використовуються досить часто саме в таких варiацiях), проте iснують i досить практичнi, обгрунтованi засоби невербального контролю:
фішки. Вчителем можуть використовуватись рiзноманiтнi види фішок контрюлю (найпоширенiшою є класифiкацiя за кольором), аналогiчно можуть рiзнитись i кiлькiсть фiшок (залежно вiд потреб самого вчителя). Наприклад, вчителем можуть використовуватись фiшки за характером роботи на уроцi (зелена - в повну силу, синя частково в повну силу i т.д.);
медалi можуть видаватися за звичайну роботу на уроцi, або лише учням, що плiдно працюють у певнiй галузi знань (наприклад, медаль "Найкращому читцю"). Така форма оцiнювання перегукується з присвоєнням почесного звання;
листiвки;
використання оцiнок-печаток;
пантомiмiчнi форми оцiнювання (потискання руки, схвальний погляд, умовнi рухи iз певним змiстовим навантаженням - "добре", "почекай", "сумнiваюсь", "подумай"),
використання сигнальних карток прямого призначення та кодованих за кольором або за формою;
записи у зощитi, у щоденнику.
2. Використання методiв взаємоконтролю. Такий пiдхiд належить до iнновацiйних методiв нанчання. Серед основних типiв взаємоконтролю найпоширенiшими в початковiй школi є:
*взаємоперевірка зошитiв, що вiдбувається пiсля виконання невеликого завдання. Особливо корисна при використаннi з сильними учнями, якi впорались iз завданням значно ранiше решти класу. Має велике значення i при використаннi учнями, яким властива висока швидкiсть виконання поставленого завдання та, разом з тим, великий вiдсоток браку. Взаємоперевiрка зошитiв може класифiкуватись за рiзними критерiями. Найпоширенiшою класифiкацiєю є систематика за родом правки допущених помилок:
із зазначенням кількості і характеру помилок;
із підкресленням помилок;
із виправленням помилок.
Така взаємоперевiрка зошитiв виконується із обміном роботами та наступним виставленням оцiнки-балу або без виставлення оцiнки-балу.
* взаємоопитування:
додаткові запитання товаришеві. Обов’язковою умовою при цьому є знання учнем вiдповiдi на поставлене ним запитання, доброзичлива форма постановки запитань, доброзичливе виправлення можливих помилок;
підготовка карток взаємоопитування. Данi картки готуються заздалегiдь учнями вдома. Питання пiдбираються вiдповiдно до теми роздiлу, який вивчається. На однiй сторонi такої картки має бути вказано, хто її підготував, на iншiй - хто виконав, за бажанням учня може бути вказана графа "Оцiнка-бал";
взаємодиктант. Один учень надиктовує товаришу по партi певний текст (слово, словосполучення, речення) на виучуване правило. Пiсля цього робиться аналіз помилок, допущених учнем, повторюється вiдповiдне правило. Можливий наступний обмiн завданнями;
робота iз сигнальними картками.
Цiкавими формами взаємоопитування є iгровi методи (наприклад, гра "Мiкрофон" чи "Прес-конференцiя", де учнi спочатку задають один одному запитання, а згодом оцінюють вiдповiдi товаришiв).
*робота в парах змiнного складу (за методикою В.П. Дьяченка) - один з видiв взаємоконтролю, який передбачає змiну сусiдiв по партi (змiну робочих мiсць учнiв) метою кращої роботи школярiв на уроцi, зокрема в ходi контролю та оцінювання.
*взаємодопомога учнiв може здiйснюватись в ходi опитування вчителем. В такому випадку педагог може застосувати тимчасове пересаджування школярiв на рiзнi мiсця, з метою залучення до роботи всiх учнiв класу.
Така робота може здiйснюватися за допомогою так званих зошитiв-довiдникiв.
3. Використання методiв взаємооцiнки:
*рецензування вiдповiдi товариша. Взаєморецензування може вiдбуватися в двох варiантах (з виставленням оцiнки-балу та без балового оцiнювання).
*робота експертiв (iндивiдуально або групами).
Отже, за умов демократичного ставлення до шкiльної дiяльностi дитини та її особистостi взагалi виникає i закрiплюсться важлива особистiсна характеристика - мотив досягнення успiхiв, який визначає сприйняття дитини в усiй рiзнобарвностi її психологiчних особливостей, дає змогу бути собою, не дає можливостi принижувати її, залякувати, iзолювати лише за те, що вона не встигає у навчаннi. Натомiсть орiснтує на соцiальне пiзнання свiту, в якому вона живе.
2.4 Авторські пропозиції та їх результативність
Наше експериментальне дослідження особливостей формування основ контрольно-оцінної діяльності у молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у три етапи: на теоретичному етапі визначена сфера і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна, методична література з даної теми; аналізувалася робота передових вчителів початкових класів у сфері формування основ контрольно-оцінної діяльності у навчальному процесі початкової школи; формулювалися завдання дослідження. Формувальний етап був пов'язаний із тим, що на основі напрацьованої теоретичної інформації проводилося експериментальне дослідження, пов'язане з формуванням основ контрольно-оцінної діяльності із врахуванням наведених теоретичних положень, вивчалася його ефективність та практична значущість.
На підсумковому етапі дослідження проводилося узагальнення, математична обробка й аналіз одержаних на формуючому етапі експерименту даних. Попередні результати експерименту дають змогу підтвердити ефективність розробленої методики навчання. Про це свідчить динаміка позитивних змін в учнів експериментального класу порівняно з контрольним на початку та в кінці експерименту.
На формувальному етапі дослідження подальша робота спрямовувалася на розробку системи роботи із формування контрольно-оцінних умінь і навичок у молодших школярів.
Аналіз вивчених матеріалів, пов'язаних з оцінюванням навчальної діяльності учнів початкових класів, показав, що у 1 класі доцільно застосовувати такі вили педагогічної оцінки: оцінні судження з позитивною модальністю (погодження, схвалення, заохочення); з негативною забарвленістю (зауваження, заперечення); символи-знаки: зірочки, прапорці, трикутники, колобки, медалі, фішки різнокольорові й різні за формою і т. ін.
Аналіз відвіданих нами уроків у початкових класах (64 уроки), результати анкетування учителів та учнів свідчать, що оцінні судження становлять 71% випадків від перевірки навчальної діяльності шестирічних дітей і 29% випадків оцінювання знаками-символами. За змістовними характеристиками педагогічні оцінки теж різні: зафіксовано 59% коротких невмотивованих оцінок і 41% умотивованих оцінних суджень.
В результаті аналізу етапів контролю діяльності шестирічних учнів під час виконання ними навчальних завдань нами було виявлено, що в переважній більшості випадків оцінюється кінцевий етап діяльності, тобто домінує орієнтація вчителів на результативні оцінки - 50%, поетапні - 11% і процесуальні оцінки - 38%.
Одержані дані підтверджують залежність використання оцінки від загального стилю педагогічного керівництва вчителя, його досвіду. Так, молоді вчителі, які мають стаж роботи від одного до трьох років, в оцінюванні діяльності дітей шестирічного віку застосовують переважно (21%) узагальнену фронтальну результативну оцінку ("Молодці, всі виконали завдання"). Вчителі зі стажем роботи понад п'ять років користуються здебільшого поетапною (36%) і результативною (43%) оцінками, при цьому домінує немотивована позитивна оцінка ("Так, правильно, продовжуй", "Добре засвоїв матеріал, молодець"), Нами виявлено також спрямованість у застосуванні вчителями перших класів педагогічної оцінки залежно від рівня успішності учнів і специфіки навчальних предметів. Ці особливості виражаються у змістовній характеристиці оцінки і формі контролю знань: оцінні судження і символи-знаки (зірочки, прапорці, колобки, трикутники та ін.; коротке немотивоване судження типу: "так", "молодець", "добре", "правильно", "не постарався" тощо; поетапна позитивна оцінка - погодження, схвалення, що передається оцінним судженням і негативним судженням-зауваженням. На уроках фізкультури, художньої праці домінує результативна оцінка, яка реалізується у формі стислого немотивованого судження типу: "Сьогодні постаралися Маринка, Івась, Іринка, Роман", "Хороші роботи у Дмитрика, Василька".
Аналіз зв'язку педагогічної оцінки з успішністю шестирічних учнів дав змогу виявити такі особливості. В процесі оцінювання діяльності дітей з високим і середнім рівнем успішності вчителі користуються позитивними оцінними судженнями, а також символами-знаками, які діти сприймають як бальні оцінки: зірочки - це "відмінно", прапорець - "добре", трикутник - "задовільно", колобок, що плаче, - "незадовільно". На уроках малювання, художньої праці дані форми оцінювання застосовуються однаковою мірою. На всіх інших уроках їх співвідношення - один до двох, тобто домінують результативні невмотивовані оцінні судження.
У процесі контролю діяльності дітей з низьким рівнем успішності вчителі у переважній більшості випадків використовують негативні оцінні судження і символи-знаки: трикутник, колобок, що плаче. Близько 10% учителів, перевіряючи діяльність дітей даної групи, виділяють позитивне в їх діяльності, оцінюють зусилля, які були докладені дитиною для виконання завдання. За кількісним вираженням під час контролю знань шестирічних учнів із високим рівнем успішності переважаг процесуальна оцінка - 50%, поетапна - 16% і результативна оцінка - 32%.
Під час контролю знань шестирічних учнів із середнім рівнем успішності домінує коротка немотивована результативна оцінка - 40%, яка у переважній більшості випадків використовується на уроках фізкультури, конструювання, малювання. Невмотивована коротка процесуальна оцінка застосовується вчителями у 36% випадків при оцінюванні навчальної діяльності даної групи дітей на уроках математики, української мови, письма. Коротка поетапна оцінка використовується на уроках письма (18%) і читання (5%). Наприклад: "Прочитай ще раз, бо ти помилився. А тепер ти молодець".
Перевіряючи діяльність шестирічних дітей з низьким рівнем успішності, вчителі у більшості випадків (59%) використовують поетапні оцінки на уроках з математики, читання, письма, образотворчої діяльності.
Опитування вчителів показало, що потреба їх в оцінці-балі визначається її більшою чіткістю та зрозумілістю для них самих.
Для визначення особливостей оцінювання істотне значення має аналіз ставлення дітей до педагогічної оцінки-балу. Нами встановлено, шо шестирічні учні педагогічну оцінку звичайно сприймають як оцінку їх особистості в цілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальне недиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчання діти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителями для оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. На запитання індивідуальної бесіди: "Чи ставить вам учителька оцінки?" 7% дітей шестирічного віку давали ствердну відповідь і називали цифри