Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Правові питання вищої школи: реалії та перспективи

Правові питання вищої школи: реалії та перспективи

забезпеченні різних сфер суспільного життя кваліфікованими юридичними кадрами. На сьогодні не визначено, скільки фахівців потрібно для різних сфер юридичної практики, не зроблено науково обґрунтованого прогнозу щодо обсягів підготовки юристів, не реформується мережа вищих навчальних закладів відповідно до регіональних потреб. Не відповідають сучасним потребам суспільства зміст юридичної освіти та якість організації навчального процесу.

Значні недоліки мають місце у забезпеченні системи юридичної освіти педагогічними і науково-педагогічними працівниками. Обсяги підготовки таких працівників не задовольняють потреб сьогодення. Не налагоджено періодичне підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів та фахівців правової служби підприємств, установ, організацій, органів державної влади.

Незадовільним є стан оснащення системи юридичної освіти комп'ютерною, організаційною технікою та пішими технічними засобами навчання

Усе це зумовлює необхідність розроблення принципово нових теоретичних, методологічних та організаційних засад удосконалення системи юридичної освіти [18].

Тому метою реформування є вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність із світовими вимогами, створення умов для задоволення потреб громадян у сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах.

Ця мета досягається шляхом вирішення таких основних завдань:

розроблення і вдосконалення відповідно до Конституції та законів України нормативно-правової бази з питань функціонування системи юридичної освіти та професійної діяльності юристів;

розроблення науково обґрунтованого прогнозу державної потреби у юридичних кадрах різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і механізму визначення на основі регіонального підходу обсягу відповідного державного замовлення;

визначення оптимальної мережі вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку юристів, виходячи з потреб регіонів;

запровадження нових спеціалізацій відповідно до потреб різних сфер юридичної практики;

розроблення і запровадження державних стандартів вищої юридичної освіти для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

розроблення нового змісту правових дисциплін, які викладаються у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, шляхом створення нового покоління підручників, навчально-методичних посібників, дидактичних та інформаційних засобів навчання;

об'єднання зусиль наукових працівників Національної академії наук, галузевих академій і вищих навчальних закладів, а також громадських організацій, юристів-практиків для розв'язання актуальних проблем підготовки юристів та їх професійної діяльності;

вироблення механізму забезпечення місцями для проходження студентами, які навчаються за юридичними спеціальностями, практики та працевлаштування випускників в органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях:

створення ефективної системи післядипломної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації юридичних кадрів і забезпечення їх професійної мобільності.

Розділ ІІ. Нормативне регулювання та напрями розвитку освіти в системі МВС України


2.1 Тенденції та перспективи розвитку світової та європейської поліцейської вищої школи


Початок ХХІ століття характеризується прискореною глобалізацією, яка обумовлена вільним переміщенням інформації, товарів, послуг і капіталів в загальносвітовому значенні. На жаль цим породженням цивілізації в першу чергу скористалися злочинні співтовариства, тим самим знижуючи той позитивний потенціал, який несе в собі міжнародна інтеграція.

Очевидно, що всім загрозам кримінального і соціального характеру світ повинен протиставити, якщо можна так сказати, глобалізацію правоохоронної діяльності, і в тому числі її освітнього елемента.

В останній час національні системи професійної поліцейської освіти мають тенденцію до зближення та інтеграції.

До основних особливостей розвитку європейських систем професійної освіти поліцейських кадрів можна віднести:

демократизація процесу відбору кадрів в поліцію;

приведення відомчої вищої освіти у відповідність з стандартами загально цивільної і університетської освіти;

відхід від воєнних традиції і створення відомчих;

формування нових спеціальностей і комплексів відповідних їм спеціальних дисциплін, які дозволяють більш глибоко вивчати поліцейську діяльність як професію [34,15].

Які ж перспективи розвитку поліцейської вузівської освіти?

Перш за все повинна йти мова про подальшу гуманізацію поліцейської освіти, формування багатосторонньої особистості спеціаліста в області поліцейської діяльності як сфери соціального обслуговування населення.

Слід сказати, що ідея ця не нова. Ще в ХХ ст. вчені - кримінологи відмічали, що справжній успіх в поліцейській роботі може бути досягнутий тільки при умові всебічної підготовки співробітника поліції з акцентом на соціальний зміст і людські аспекти його діяльності.

Саме зараз настав час прийняти певні міри по реалізації даного постулату. Особливе місце тут необхідно відвести виховній роботі, активно використовуючи комплексний підхід і принцип безперервності. При цьому важливо орієнтуватися не тільки на підготовку спеціаліста, який відповідає певним вимогам, а на виховання особистості, яка здатна до самоудосконалення і саморозвитку.

Далі, одним із стратегічних напрямів підготовки поліцейських кадрів є все більш глибока диференціація змісту навчання різних категорій поліцейських з урахуванням предметного змісту їх безпосередньої діяльності, посадової специфіки і статусу в системі правоохоронних органів, умов навчання в регіонах і на національному рівні і послідуючого функціонування.

Також актуальною є проблема якості освіти. Процес розширення навчання, збільшення кількості поліцейських шкіл, училищ і академій характерний для багатьох розвинутих країн світу. Однак в сучасних умовах пора займатись якісною стороною відомчої освіти.

В демократичному суспільстві громадяни повинні бути впевнені, що ті, хто покликаний захищати закон, мають належну підготовку, являються носіями етичних норм, які прийняті в даному суспільстві, і готові до їх дотримання. Як сказав в свій час американський дослідник А. Вольмер: „Громадяни вважають, що поліцейські повинні володіти мудрістю Соломона, хоробрістю Давида, терпінням Іакова, вмінням керувати, яке притаманне Мойсею, добротою самаритянки, стратегічним генієм Олександра Македонського і, насамкінець, знанням фізичних, біологічних та суспільних наук. Якщо б людина людина володіла всіми цими якостями, вона могла б стати хорошим поліцейським” [34,17].

Можна виділити такі основні напрями розвитку поліцейських вищих шкіл з точки зору міжнародного співробітництва поліцейських вузів.

1. Створення європейського простору освіти.

При розробці своїх довгострокових програм і стратегії поліцейським вузам слід було б сприймати не тільки „поліцейське замовлення", але й загальний рух, який проходить в Європі в сфері вузівської освіти.

Створення європейського простору вузівської освіти являється логічним продовженням інтеграційних процесів в Європі і як один з елементів сприяє її об’єднанню.

2. Стратегічний менеджмент поліцейських вузів.

В даний час менеджмент являє собою спеціалізовану сферу людської діяльності, без якої не обійдеться не одне організаційне ціле. Це стосується і управління вузами. На стратегічне управління вузами на відомчому рівні принципово впливають:

відношення держави до вузу, визначене законодавством;

власна організаційна структура школи, її підрозділів і співвідношення управління і самоуправління на окремих рівнях.

Планування стратегії поліцейського вузу здійснюється здійснюється шляхом складання довгострокових планів, які розробляються з специфічними завданнями по трьох основних напрямах:

навчання відповідного типу (бакалаврське, магістерське, докторське) і організація навчальних курсів по підвищенню кваліфікації;

розвиток наукових досліджень та інших видів діяльності, пов’язаних з навчанням, тобто в першу чергу використання результатів творчої праці в діяльності Міністерства внутрішніх справ та інших відомств;

діяльність, яка сприяє розвитку суспільства у сфері комплексної безпеки (відповідна орієнтація навчальних програм, їх частин або інших курсів).

3. Наукова орієнтація поліцейських вищих шкіл.

Наукові дослідження - одна із складових частин основної діяльності вузу. Нові вимоги до динамічно змінюючихся умов поліцейської діяльності і діяльності по забезпеченню безпеки роблять необхідним підвищення кваліфікації працівників і посилення вимог до системи освіти перш за все з точки зору набуття теоретичних знань, які основані на сучасному стані наукового пізнання і досліджень.

Включити вивчення таких нових небезпек, як тероризм, організована злочинність у всіх її проявах, в структуру наукових дисциплін нереально. Сучасний світ сам потребує створення міждисциплінарної наукової сфери, яка комплексно займається безпекою сучасної цивілізації, починаючи із соціологічних і політологічних досліджень, які аналізують основні проблеми сучасності, пошуку причин і джерел національного і глобального тероризму.

Таким чином, більш глибоке співробітництво в галузі поліцейської вищої освіти і досягнення більшого зближення вузівських систем вимагають перш за все слідуючи дій:

ранжувати існуючі навчальні заклади, які представляють вищу поліцейську освіту (університети, академії, інститути), за ступенем здійснення навчальних програм (бакалаврська, магістерська, докторська);

перейти до структурно організованого навчання;

вирішити питання про правовий характер диплома випускника. Поступово прагнути до європейськи визнаних звань.

підтримувати мобільність студентів, викладачів і наукових працівників. Дати можливість здійснювати частину навчання в рамках студентського обміну в зарубіжних поліцейських вузах, для чого розробити систему кредитної оцінки навчання;

спробувати визначити міжнародні стандарти поліцейської вищої освіти, які б реагували на підвищення вимог до виконання поліцейських функцій, інтернаціоналізацію злочинності.

забезпечення високої якості освіти і проведення наукової роботи необхідно оцінювати в рамках системи внутрішніх, національних і міжнародних оцінок і акредитацій;

життєвою необхідністю є постійна (безперервна освіта). Співробітництво і активна участь у міжнародних формах поліцейської підготовки в рамках асоціацій Середньоєвропейської поліцейської академії (МЕРА) і Європейської поліцейської академії (СЕРОЕ) повинні стати складовою частиною основної діяльності національних поліцейських вузів;

навчання і наукова діяльність повинні бути взаємопов’язані. Спільними силами необхідно шукати підтримку при конструюванні наук по безпеці для застосування отриманих знань на практиці [29,42].

В новому тисячолітті поліцейські повинні переступити рамки вузькопрофесійної підготовки, яка здійснюється за відомчим принципи (цілі, зміст навчання, форми, методи, дипломи, свідоцтва), і запропонувати більш широкий, універсальний профіль випускника і гарантії сумісності з розвитком загальної вищої освіти в національному, європейському і міжнародному масштабах.


2.2 Правова база та майбутній стан вищої освіти в системі МВС України


Сучасний етап реформування Міністерства внутрішніх справ вимагає подальшого удосконалення системи підготовки фахівців для відомчих потреб. Тому розвиток системи відомчої освіти в Україні, яка є складовою частиною державної системи совіти, це один з пріоритетних напрямів у діяльності Міністерства внутрішніх справ України.

Система відомчої освіти розглядається як сукупність суб'єктів освітянської діяльності, в якій задіяні на рівноправних засадах заклади освіти, органи державного управління освітою, територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, органи громадського самоврядування в освіті.

Система відомчої освіти як складова частина державної системи освіти України призначена для підготовки фахівців усіх освітньо кваліфікаційних рівнів для органів внутрішніх справ.

Зважаючи на те, що Міністерство внутрішніх справ України є системою воєнізованого типу, тому система відомчої освіти має певні особливості, до яких можна віднести:

Режимність і закритість вищих навчальних закладів.

Наявність озброєння, спеціальних засобів та техніки.

Знаходження основної частини курсантів на казарменому становищі.

Перебування особового складу на дійсній службі в органах внутрішніх справ.

Наявність спеціального звання.

Підвищені вимоги до дисципліни.

Нерегулярний розклад, що зумовлено великою кількістю предметів.

Професійна деформація у особового складу.

Великий відсоток осіб, які вже служили в армії.

Фізична та спеціальна підготовка, яка необхідна для подальшого проходження служби.

Функціонування системи відомчої освіти повинно забезпечувати:

підготовку у вищих навчальних закладах фахівців з певних напрямів та спеціальностей з урахуванням специфіки їх професійної діяльності;

координацію дій у відомчій освітній діяльності з відповідними органами управління в межах установлених повноважень;

єдиний підхід до комплектування вищих навчальних закладів постійним та перемінним складом;

внесення відповідних структурних змін в штатні розписи вищих навчальних закладів, які продиктовані змінами в суспільно - економічному житті держави та потребами практичної діяльності органів внутрішніх справ;

оперативне корегування навчальних програм, усунення дублювання в організації навчально - виховного процесу;

розбудову і пошук нових професійно орієнтованих типів спеціалізованих загальноосвітніх закладів, які б формували сталу базу контингенту абітурієнтів для вищих навчальних закладів;

впровадження новітніх технологій в організацію навчання;

орієнтацію відомчої освіти на задоволення практичної потреби конкретних УМВС, служб і підрозділів МВС України в кадрах відповідною рівня підготовки і спеціалізації;

пріоритетність відомчої освіти при формуванні професійного ядра кадрів органів внутрішніх справ [23].

На мою думку розвиток системи відомчої освіти повинен здійснюватись за такими напрямками:

підвищення ефективності управління освітянською діяльністю на основі раціонального розмежування функцій центрального апарату та керівництва ВНЗ;

створення повноцінної нормативно - правової бази функціонування системи відомчої освіти;

врегулювання на принципово нових засадах взаємної відповідальності керівників комплектуючих органів та відомчих навчальних закладів за якість підготовки фахівців для органів внутрішніх справ;

максимальне використання і впровадження в навчальний процес позитивно зарекомендувавших себе на практиці форм і методів оперативно - службової діяльності, забезпечення впровадження наукових рекомендацій, зарубіжного досвіду, адаптованих до умов які склалися в Україні;

розширення ділового співробітництва з іншими правоохоронними органами в питаннях підготовки кадрів, розбудова та координація на нових принципах і засадах взаємовідносин з населенням та громадськими інституціями;

усунення існуючих паралельних структур для підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для ОВС та інших формувань;

загальної інформатизації навчального процесу та системи управління, визначення ефективності роботи системи відомчої освіти, якості підготовки фахівців за рахунок впровадження системи зворотного зв'язку на підставі аналізу відгуків про випускників вищих навчальних закладів [36,139].

Саме для реалізації цих завдань необхідне успішне функціонування вищих навчальних закладів системи МВС України.

Сучасний вищий навчальний заклад МВС України є складною за своєю структурою і функціями системою, котра потребує належного рівня організації управління нею. Завдання відомчої вищої освіти вимагають розв'язання комплексу різноманітних і різнобічних завдань щодо підготовки фахівців різних напрямів оперативно-службової діяльності в органах внутрішніх справ, організації навчально-методичної і виховної роботи, проведення наукових і науково-дослідних робіт, організації перепідготовки і підвищення кваліфікації практичних працівників ОВС, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу і наукових досліджень. Система вищих закладів освіти МВС охоплює підготовку фахівців найвищої кваліфікації щодо всіх галузей діяльності: органів внутрішніх справ, внутрішньої служби, пожежної охорони.

Організація діяльності складного і побудованого за системним принципом організму, яким є вищий заклад освіти в системі МВС, а також управління нею здійснюється у відповідності з напрацьованою на сьогоднішній день нормативною базою, основи котрої закладені в Конституції України, Законах України „Про міліцію”, „Про освіту", інших чинних актах законодавства.

Особливості здійснення управлінської діяльності у відомчих вищих закладах освіти МВС України визначається їх специфікою, особливими, притаманними лише їм рисами.

По-перше, відомчі ВНЗ є винятково державними, а відтак на них покладено особливу відповідальність в організації та проведенні навчального процесу, наукових досліджень, підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів згідно з цим високим статусом і вимогами, що з цього витікають.

По-друге, професорсько-викладацький склад, співробітники, курсанти і слухачі проходять службу в органах внутрішніх справ МВС України, належать до постійного та перемінного атестованого особового складу. Отже, управлінська, навчально-методична, наукова, виховна діяльність здійснюються на підставі не лише норм, викладених у документах, що регламентують функціонування вищої школи (зокрема її найпотужнішого, державного сектора) в межах усієї України, а й, передусім, розвиненої відомчої нормативної бази.

Управління вищим закладом освіти МВС за своїм змістом повинно враховувати різнорідність і специфічність поставлених перед органами внутрішніх справ завдань, зокрема, ту обставину, що вони з-поміж усіх інших силових структур держави найбільш тісно взаємодіють з населенням, мають здатність розв'язувати складні правоохоронні завдання лише враховуючи усі суспільні чинники, корелюючи свою роботу відповідно до найбільш важливих і значущих соціальних процесів [28, 43].

Здійснення управлінських функцій у вищому закладі освіти МВС України поділяється на дві основні складові: зовнішній управлінський вплив, джерелом котрого виступають як правові акти, так і акти управління суб'єктів, до відома яких віднесено ці завдання: Міністерства внутрішніх справ України в цілому, його керівництва, Департаменту по роботі з персоналом (котрий безпосередньо керує роботою ВНЗ МВС), інших галузевих Головних управлінь, інших керуючих елементів МВС як єдиної функціональної системи. Іншою складовою виступає управління вищим закладом освіти, що відбувається всередині тієї відносно замкненої системи, котрою він є. Суб'єктами управління тут виступають органи, на котрі покладено за посадовими обов'язками здійснення управлінських функцій власне у ВНЗ, а саме на ректорат і Вчену раду.

Специфіка управління вищим закладом освіти МВС України полягає також у тому, до якого з існуючих в Україні видів державних вищих закладів освіти належить об'єкт управлінського впливу.

Існуюча на сьогодні розгалужена і досить розвинена система відомчої освіти сформувалась буквально за лічені роки, вже в добу державної незалежності України. До неї входять ВНЗ таких основних видів:

університет - багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою, широкого спектра напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинення інфраструктуру, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення своєї діяльності.

З 1994 р. МВС України має такий навчальний заклад - Національний університет внутрішніх справ в м. Харкові. Він здійснює багатопрофільну діяльність у галузі, віднесеній до сфери діяльності органів внутрішніх справ і на сьогоднішній день цілком відповідає вимогам, висунутим до державних університетів.

Управління університетом пов'язане з розв'язанням завдань підвищеної складності, великою кількістю різнопланових і різнорівневих елементів, котрі складають систему ВНЗ в цьому конкретному випадку. На сьогодні в Університеті внутрішніх справ створена і ефективно функціонує система багатоступеневої підготовки висококваліфікованих кадрів для органів внутрішніх справ України, здійснюються комплексні наукові дослідження. Своє основне призначення - всебічну підготовку майбутніх фахівців університет здійснює на 8 денних факультетах: юридичному, економічної безпеки, управління та інформатики, соціально-психологічному, громадської безпеки, кримінальної міліції, Кримському (м. Сімферополь), права та підприємництва (для цивільної молоді) з одинадцяти спеціальностей. Без відриву від практичної роботи працівники органів внутрішніх справ здобувають вищу фахову освіту на заочному факультеті (відділення заочного навчання у м. Полтава, м. Суми та м. Євпаторія). Університет також готує фахівців з кількох спеціальностей сумісно з Кримським інститутом економіки та управління (м. Сімферополь), Макіївський економіко-гуманітарний інститут. Продовжується успішна діяльність створеного спільно з Харківським державним політехнічним університетом Економіко-правового університету. Університет внутрішніх справ має в своєму складі також Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС, юридичний ліцей.

академія - вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, мас високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

До цього типу вищого закладу освіти в системі МВС України відноситься Національна академія внутрішніх справ України. Профіль підготовки фахівців порівняно з університетом тут помітно звужений, однак система, котра виступає як об'єкт управління, також відзначається високим рівнем складності.

До складу Національної академії внутрішніх справ України входять три навчально - наукових інститути, один з яких виконує особливе завдання - підготовку керівних кадрів для органів внутрішніх справ, а також заочний факультет. Як структурні підрозділи академії виступають Київський інститут внутрішніх справ (три факультети денної і один заочної форми навчання) та Львівський інститут внутрішніх справ (два факультети денної форми навчання) [27]. Сюди також відноситься Дніпропетровська юридична академія МВС України.

Інститут - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, освіти, провадить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал.

На сьогоднішній день в системі МВС України успішно функціонують 8 інститутів. Вони є або структурними підрозділами Національного університету внутрішніх справ (Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС), Національної академії внутрішніх справ України (Київський та Львівський інститути внутрішніх справ), або самостійними закладами освіти (Донецький інститут внутрішніх справ, Луганський інститут внутрішніх справ, Одеський інститут внутрішніх справ, Запорізький юридичний інститут МВС України,, Харківський інститут пожежної безпеки МВС України, Черкаський інститут пожежної безпеки МВС України ім. Героїв Чорнобиля). Наслідком продуманої організаційно-структурної політики МВС України є спеціалізація інститутів за певними конкретними напрямами підготовки кадрів для ОВС. Прикладом можуть слугувати Харківський, Черкаський інститути пожежної безпеки, котрі готують фахівців для підрозділів пожежної охорони усієї України.

Завдання управління інститутами в системі МВС України мають об'єктивно менш складний характер саме в силу більш простої структури керованих систем, однак також вимагають високого рівня організації управлінської діяльності. До складу відомчих інститутів входять, як правило, 2-3 факультети.

Училище - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

В системі МВС України діють 3 училища: Донецьке училище міліції МВС України, Чернігівське училище внутрішніх справ МВС України, Львівське пожежно-технічне училище МВС України. Управління ними вимагає достатнього рівня кваліфікації, здійснення оптимальних організаційних заходів. Варто зауважити, що внаслідок виваженої і цілеспрямованої управлінської діяльності училище може стати фундаментом для організації навчального процесу на більш високому освітньо-кваліфікаційному рівні. Прикладом може слугувати училище підготовки молодших спеціалістів Університету внутрішніх справ, котре внаслідок проведення низки чітко спланованих організаційно-управлінських заходів реорганізовано у факультет кримінальної міліції.

Управління вищим закладом освіти здійснюється на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.

Керівництво вищим закладом освіти здійснює ректор, який призначається наказом міністра внутрішніх справ України. Повноваження ректора широкі й обумовлені необхідністю оптимального керівництва роботою щодо розв'язання широкого спектру завдань, котрі постають перед ВНЗ МВС України.

Посада ректора вимагає особливих якостей: обізнаності не лише в питаннях організації та здійснення навчального процесу, а й усіх основних напрямах оперативно-службової діяльності, боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, захисту громадського порядку, наявності власного досвіду практичної правоохоронної діяльності, широкого наукового кругозору і високого рівня наукової кваліфікації. Та особливого значення набувають організаційні якості, управлінські навички, вміння працювати з людиною. Адже управління в суспільстві - це управління людьми за допомогою людей. Тому врахування потреб, інтересів, ідеалів - найважливіший критерій управління. З іншого боку, невід'ємною складовою змісту управління є свідомий вплив на групу людей, котрі складають персонал ВНЗ для координації, узгодження, організації їх діяльності, оптимізації розв'язання управлінських завдань. Як наслідок цілком закономірного визнання ролі ВНЗ в системі МВС України, складності й важливості виконуваних ректором управлінських функцій є віднесення цієї посади до вищого начальницького складу.

Ректор діє у відповідності із чинним законодавством та розробленим і затвердженим міністром внутрішніх справ України Статутом вищого навчального закладу, погодженим з Міністерством освіти України.

До його компетенції віднесено самостійне (в межах чинної нормативно-правової бази) вирішення усіх питань діяльності ВНЗ МВС України. Ректор розпоряджається усім майном закладу освіти та коштами, укладає договори, видає доручення, відкриває банківські рахунки ВНЗ та здійснює від його імені будь-які інші дії без особливого на це доручення.

Важливою функцією ректора є представництво: він репрезентує вищий заклад освіти у всіх органах, установах, підприємствах, організаціях, відповідає за результати діяльності підпорядкованого йому ВНЗ перед Міністерством внутрішніх справ України.

Ректор за погодженням з МВС приймає рішення щодо кооперації вищого закладу освіти в області освітянської, наукової та іншої діяльності з іншими закладами та установами.

Великими є повноваження ректора в кадрових питаннях, а саме:

представлення до Міністерства внутрішніх справ України подання про призначення і звільнення від посади проректорів ВНЗ;

призначення і звільнення з посад усього особового складу закладу освіти, окрім тих осіб, що заміщують посади з номенклатури МВС України;

вживання заходів морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з КЗпП України та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ;

формування на основі штатного розкладу контингенту курсантів, слухачів, студентів, вихованців, ад'юнктів, докторантів, магістрантів вищого закладу освіти, відраховування їх з ВНЗ та поновлення на навчання;

представлення працівників, курсантів та слухачів для зарахування їх в кадри Міністерства внутрішніх справ, присвоєння спеціальних звань відповідно до „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС".

Важливим напрямом діяльності ректора є визначення функціональних обов'язків працівників ВЗО, затвердження положень про структурні підрозділи.

Ректор вищого закладу освіти МВС України постійно тримає під своїм контролем виконання навчальних планів і програм, планів науково-дослідних робіт та планів впровадження їх результатів у практичну діяльність та навчальний процес.

До його завдань належить контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я курсантів, слухачів, студентів, вихованців, працівників.

Ректор здійснює організаційно-управлінські заходи щодо побутового обслуговування курсантів, слухачів, студентів, працівників, їх оздоровлення. Розробляє і спільно з профспілковим комітетом (для урахування інтересів вільнонайманого персоналу) подає на затвердження конференції трудового колективу вищого закладу освіти Правила внутрішнього розпорядку.

Окремим завданням, покладеним на ректора ВНЗ, пов'язаним зі специфікою підготовки кадрів до майбутньої оперативно-службової діяльності в лавах органів внутрішніх справ МВС України, є забезпечення захисту відомостей, що складають державну та службову таємницю.

До компетенції ректора належать також інші питання, пов'язані з життєдіяльністю вищого закладу освіти.

Варто відзначити, що таке широке коло розв'язуваних завдань тягне за собою й велику відповідальність. Керівник несе її за невиконання усіх покладених на вищий заклад освіти завдань, а також за результати фінансово-господарської діяльності.

Здійснюючи свої повноваження, ректор видає накази, розпорядження, виконання яких є обов'язковим для всіх співробітників, курсантів, слухачів, а також студентів, вихованців, робітників і службовців ВЗО.

Під безпосереднім керівництвом ректора діють проректори, котрі разом складають ректорат як орган колективного оперативного управління діяльністю вищого закладу освіти МВС.

Визначення функціональних обов'язків проректорів здійснює ректор. Проректори в межах наданої їм компетенції діють без особливого на це доручення. Один з них за відсутності ректора виконує його обов'язки за відповідним дорученням ректора. Ректор може делегувати (у разі потреби, визначеної їм самим) частину своїх прав та обов'язків проректорам та начальникам факультетів.

Проректори призначаються Міністерством внутрішніх справ України за поданням ректора і є прямими начальниками для всього особового складу. Вони видають накази та розпорядження в межах прав, наданих їм Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ і ректором вищого закладу освіти МВС.

Кількість проректорів визначається у відповідності з масштабністю ВНЗ, його багатопрофільністю та завданнями оптимізації навчально-виховного та науково-дослідницького процесів у кожному конкретному випадку і закріплюється у штатному розкладі, затвердженому Міністерством внутрішніх справ. Разом з тим, є проректорські посади, котрі існують у всіх відомчих ВНЗ. Це посади першого проректора, проректора з навчально-методичної роботи, проректора з наукової роботи, проректора по роботі з особовим складом, проректора зі стройової частини та режиму, проректора з господарської частини. У відповідності з цим ректор і розподіляє між проректорами функціональні обов'язки.

Разом з тим, у ВНЗ МВС IV рівня акредитації (Національна академія внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ), ректорат яких розв'язує особливо складні управлінські завдання, утворюються й інші посади проректорів. Так, ректор Київського інституту внутрішніх справ є одночасно проректором НАВСУ, а в Університеті внутрішніх справ існують дві посади першого проректора (з навчально-методичної та наукової роботи), а також посада проректора - начальника Інституту перепідготовки і підвищення кваліфікації слідчих та дізнавачів.

Належну організацію управління вищим закладом освіти МВС, оптимальне поєднання єдиноначальності з колегіальністю забезпечує робота конференції трудового колективу, Вченої ради ВНЗ, оперативної наради при ректорові.

Конференція трудового колективу виступає як вищий орган самоврядування ВНЗ МВС. До її відання належить:

обговорення Статуту вищого закладу освіти, внесення до нього змін, прийняття погоджених з профспілковим комітетом Правил внутрішнього розпорядку;

розгляд і запропонування до реалізації концептуальних питань розвитку навчальної та наукової діяльності ВНЗ;

обговорення і внесення пропозицій з основних питань соціально-економічного розвитку вищого закладу освіти, виконання наказів і вказівок МВС України.

Особливий вплив на діяльність вищого закладу освіти МВС України має його Вчена рада. Вчена рада формується з числа представників професорсько-викладацького складу та керівництва вищого закладу освіти на визначений термін (5 років). До її складу входять: ректор ВНЗ, перші проректори, проректори, начальник фінансово-економічного відділу, начальники факультетів та інших самостійних структурних підрозділів (інститутів чи училищ), начальники окремих кафедр, найбільш визначні та авторитетні члени. До складу Вченої ради також можуть входити і представники громадських організацій, її персональний склад затверджується відповідним наказом ректора вищого навчального закладу.

Вчена рада збирається на свої засідання не рідше, ніж раз на місяць. Головує ректор, або у його відсутності - заступники голови, призначені ним з числа проректорів. У період між засіданнями повноваження Вченої ради реалізує її голова. Обов'язки щодо організаційного забезпечення роботи Вченої ради виконує вчений секретар, призначений з числа осіб, котрі мають наукові ступені та вчені звання. Вчена рада:

розглядає і виносить рішення з усіх основних питань організації навчально-виховного процесу;

затверджує річні та перспективні плани наукових досліджень;

вирішує питання присвоєння вчених звань;

розглядає питання створення і ліквідації структурних підрозділів, а саме кафедр, факультетів, лабораторій, науково-дослідних центрів, інститутів при ВЗО із дотриманням встановленого порядку;

періодично заслуховує звіти начальників факультетів, кафедр і інших структурних підрозділів;

заслуховує наукові доповіді, приймає рішення про роботу наукових конференцій, симпозіумів тощо;

розв'язує питання про надання науковцям творчих відпусток для завершення найбільш актуальних і ґрунтовних наукових досліджень;

затверджує теми кандидатських і докторських дисертацій;

вирішує питання про зарахування до докторантури, заслуховує звіти докторантів;

розглядає і затверджує плани видавничої діяльності ВНЗ.

Рішення Вченої ради набувають чинності після затвердження їх ректором вищого закладу освіти. Роль Вченої ради в житті вищого закладу освіти традиційно велика. Окрім іншого, вона полягає також у тому, що Вчена рада має незаперечний моральний авторитет, до її складу входять, як правило, найбільш знані й шановані у педагогічному, науковому, професійному світі особистості.

Повсякденні питання життєдіяльності вищого закладу освіти МВС розглядаються на оперативній нараді при ректорові Вона збирається під головуванням ректора (а у його відсутності - особи, призначеної ним з числа проректорів), як правило, щотижнево. До складу оперативної наради входять: проректори, начальники окремих структурних підрозділів: (факультетів, кафедр, відділів тощо). На оперативних нарадах розв'язуються поточні питання, відбувається обмін думками, доводяться розпорядження ректора, а також зміст керівних документів МВС України.

Управління вищим закладом освіти системи МВС є складовою частиною управління в органах внутрішніх справ України. Саме органічне поєднання різних форм і методів управління, збалансоване і гармонізоване функціонування керуючих структур - ректорату, Вченої ради тощо дають можливість успішного виконання покладених завдань, забезпечення сталої і ефективної життєдіяльності вищого навчального закладу як системи в цілому, так і кожного її елемента.

Важливим напрямом розвитку системи відомчої освіти є налагодження міжнародного співробітництва у даній галузі, а саме:

забезпечення направлення для вдосконалення фахової підготовки слухачів і викладачів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ до зарубіжних країн;

продовження практики участі ректорів вищих навчальних закладів у Конференціях ректорів поліцейських навчальних закладів Центральної та Східної Європи;

запровадження системи обміну педагогічними та науковими кадрами вищих навчальних закладів;

створення спільних з іноземними державами центрів навчання працівників органів внутрішніх справ та підвищення їх кваліфікації;

запровадження системи обміну необхідними виданнями, створення відповідного банку даних та інформаційної мережі з іноземними державами;

вивчення міжнародного досвіду професійного відбору та підготовки кадрів для правоохоронних органів;

участь представників вищих навчальних закладів у міжнародних семінарах, конференціях, нарадах, присвячених питанням підготовки спеціалістів для правоохоронних органів;

ширше впроваджувати підготовку спеціалістів (в тому числі через ад'юнктуру та докторантуру) для іноземних держав на договірній основі;

використання можливостей спеціалізованих вчених рад, що діють при вищих навчальних закладах, для захисту кандидатських і докторських дисертацій представниками правоохоронних органів іноземних держав;

проведення на договірній основі спільних наукових досліджень, проблем розвитку педагогіки, професійної орієнтації, відбору кандидатів на навчання, удосконалення навчального процесу тощо;

використання відповідно до законодавства різноманітних форм міжнародної допомоги.

Висновки


Як бачимо освіта є дуже важливою сферою життєдіяльності суспільства, і зокрема вища. В результаті аналізу нормативної бази вищої освіти в Україні можна зробити висновок, що завершується формування правового поля як функціонування вищої школи взагалі так і перспектив її реформування.

Але теоретичне закріплення - це одна сторона, потрібно здійснювати практичні заходи спрямовані на реалізацію положень, закріплених в нормативно - правових актах.

Сьогодні немає підстав стверджувати, що реформа вищої школи йде по країні тріумфальним маршем. Безхмарного переможного шляху під фанфари в освіті ніколи не було і не буде. Проблеми тут виникають скоріше ніж вирішуються. Така специфіка галузі. Серед найбільш болючих проблем сьогодні - фінансування. Його відсутність веде не тільки до занепаду наукових шкіл і матеріально - технічної бази, а й до втрати кадрового потенціалу. Низький рівень заробітної плати, яка ще й виплачується нерегулярно, навчальне перевантаження для одних і робочі простої для інших, зниження можливостей для придбання необхідної наукової і методичної літератури, психологічна неготовність до кардинальної перебудови форм і методів - все це на наших очах знищує інтелектуальну еліту країни, понижує її інтелектуальний ценз, здавна визнаний в світі авторитет її системи освіти.

Аналіз ходу реформи освіти в Україні має багато аспектів: політичний, економічний, соціокультурний та

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: