Вивчення байок в початковій школі
Метою початкового курсу "Читання" є формування першооснов читацької культури молодших школярів, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості дитини засобами художнього слова.
Для досягнення цієї мети виконуються такі завдання:
формування в учнів навичок читання як виду мовленнєвої діяльності;
розвиток зв'язного мовлення;
вироблення у школярів умінь працювати з текстом художнього твору;
збагачення досвіду естетичного сприймання художніх творів, розвиток образного мислення, розширення світогляду учнів;
розвиток творчої діяльності;
формування потреби в самостійному читанні книжок, розвиток інтересу до творчості письменників, майстрів мистецтва слова;
введення дітей у світ морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;
розвиток читацької самостійності учнів.
Відповідно до мети і завдань курсу "Читання" у структурі Державного стандарту виділено такі змістові лінії: художні твори для читання та їх зміст; розвиток навичок читання; літературознавча пропедевтика, розвиток уміння аналізувати художній твір (практично); розвиток навичок самостійного читання учнів; розвиток творчої діяльності школярів.
Отже Державний стандарт початкової освіти не визначає перелік творів для вивчення на уроках читання в початковій школі, але сам зміст державного стандарту дав змогу методистам визначити перелік байок, які ввійшли у читанки для початкової школи.
У початковій школі байки вивчаються, починаючи з 2-го класу. У читанці для другого класу зустрічаємо наступні байки " Коник-стрибунець.", "Чиж та Голуб"
У читанку і для третього класу входять байки " Вовк і Кіт", " Лебідь, Щука та Рак". Автором цих байок є Л. Глібов.
В читанці для четвертого класу кількість байок збільшується . В цьому посібнику маємо байки Езопа "Двоє приятелів і ведмідь", Л. Глібова "Зозуля й Півень", І. Крилова "Зозуля й Півень", а також байку Олени Пчілки " Котова наука".
Отже, ми маємо досить стислий перелік байок, які повинні бути розглянуті на уроках читання в початковій школі, що вимагає особливо досконалої роботи для вивчення цього жанру на уроках читання в початковій школі.
Враховуючи художній жанр, вікові індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над текстом, які б допомогли зрозуміти прочитане, уявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, подивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто дати дитині змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене, не захоплювати поза текстовими асоціативними нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторської образно-емоційної структури.
Різноманітна тематика текстів у "Читанках" подана творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками, нарисами, легендами, переказами, малими фольклорними формами. А тому в учнів треба виробити уміння працювати з тестами творів різних жанрів, творчо сприймати їх, а також виховувати в молодших школярів художній смак, естетичне почуття, утверджувати основи моральності і громадянськості, творчого ставлення до слова.
Обґрунтування необхідності використання байок в процесі навчання дане в роботах великих російських педагогів К. Д. Ушинського и Л. Н. Толстого і є в наші дні методичною основою їх використання.
Систематична робота над сенсом байок, використовуючи різні способи їх аналізу, дозволяє розвивати мислення учнів, виховувати етичні якості в кожній дитині, розвивати і збагачувати мову.
Різні навчальні посібники приділяють увагу питанню вивчення байок на уроках читання і російської мови, але різною мірою.
Найповніше матеріали для роботи над формуванням етичних якостей особи на матеріалі байок представлений в підручниках по читанню (автори Р. В. Голованова, В. Р. Горецкий, Л. Ф. Кліманова), по російській мові (автор Т. Р. Рамзаєва) - традиційного курсу навчання. У підручниках читання даної програми передбачені спеціальні уроки по даній темі з подальшим відробітком матеріалу в ході виконання різних завдань до текстів.
У підручниках по читанню варіативної програми "Початкова школа сьогодні і завтра" (автор Л. А. Ефросиніна), по російській мові (автори А. О. Евдокимова, С. В. Іванова та інші) байки і приказки представлені в достатньому об'ємі. І хоча структура підручників за цією програмою значно відрізняється від традиційної, питанню вивчення байок, вживанню їх в розмовній мові, етичному вихованню учнів приділена велика увага.
Провідним напрямом в роботі над байками на уроках читання і по традиційній, і по варіативної програмах є робота над сенсом, тобто сприйняттям узагальнено - метафоричного образу, в них ув'язненого, і конкретизація його на основі того, що є у школярів життєвого і читацького досвіду.
Ця робота повинна будуватися з урахуванням вікових особливостей дітей, з поступовим нарощуванням трудності завдань і частки самостійності в їх рішенні.
Використання різноманітних прийомів в роботі над байками, дозволяє зробити цю роботу цікавою і найбільш ефективною для формування етичних якостей кожної дитини.
Розділ 2. Методологічні підходи до вивчення байок в початковій школі
2.1 Педагогічні умови, методи роботи над українською байкою в початковій школі
Методика роботи в школі над байкою обумовлена її специфікою як виду художнього твору. У літературознавстві байка визначається як алегорична розповідь повчального характеру. Таким чином, виділяються такі істотні ознаки байки, як наявність моралі (моралі) і алегорії (іносказання). У байках часто дійовими особами є тварини, але ця ознака не виступає як обов'язкова (персонажами байки можуть бути і люди). Також не обов'язковою для байки є віршована форма.
Для підготовки учнів до сприйняття і розуміння тексту використовуємо прийом "формування установки на смисловий зміст". Суть прийому полягає в поступовій підготовці учнів до сприйняття сенсу тексту за рахунок попереднього ознайомлення школярів з аналогічними по сенсу текстами. Наприклад, учні краще розуміють сенс прислів'я, якщо перед цим обговорити з ними сенс аналогічних прислів'їв.
Успішній роботі над байкою допоможуть властивому цьому жанру картинність описів, влучність виражень, образні характеристики персонажів.
Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням діючих осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе відношення до них: вони їх люблять у житті, а тому з інтересом слухають розповіді про їх. Цією закоханістю в птахів, звірушек, учитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусь звірушку, згадати, які звички птахів і тварин відомі дітям. Ціль таких бесід - відповідно настроїти дітей на слухання тексту.
У роботі над байкою методика рекомендує дотримуватися певних вимог.
Особливості байки як жанру:
- байка - твір художньої літератури, це - алегорична розповідь навчального характеру;
- персонажі байок - тварини, птаха, риби; діючими особами можуть бути люди й предмети;
- байка складається із двох частин: зображення подій або розповіді про їх і наставляння (мораль).
Етапи, роботи над байками в початковій школі такі:
а) вибіркове читання (якими словами байкар говорить про те, що хотіли зробити Лебідь, Щука й Рак? Прочитайте слова, які передають стурбованість. Знайдіть частину, у якій мова йде про те, чому в них нічого не вийшло);
б) відповіді на питання (Чому Лебідь, Щука й Рак, не можуть зрушити віз? у яких випадках ми говоримо "та тільки й віз дотепер там"?);
в) установлення головної думки твору (Чому Лебідь, Щука й Рак, не змогли зрушити віз? Прочитайте останні два рядки й подумайте: чи можемо ми сказати, хто з них винуватий? Чи трапляється таке серед людей? Яка ж мораль?).
У висновку вчитель загострює увагу дітей на тому, що саме засуджується в байці (безладдя) і до чого призиває байкар (до дружби, дружби).
Щоб не порушити під час читання байки специфіки її як жанру, слід, по-перше, не забувати, що байка — це так званий вільний вірш, тобто з різною кількістю стоп віршованих рядках і астрофічною будовою, І вимагає [дотримування в кінці кожного віршованого рядка відповідних пауз; по-друге, основний тон виконання повинен бути природний, переконливий і не сумний, оскільки зображення в байці подається у формі розповіді з наявністю розгорнутого діалога. Крім нього, байці властиві ще елементи комізму. Отже, читець повинен виступати перед слухачами як співбесідник, який емоційно розповідає їм про "цікавий повчальний випадок, з якого вони повинні взяти той чи інший урок практичної моралі", по-третє, обов'язково враховувати мову автора і мову алегоричних образів.
Доцільно почати роботу учнів над текстом з читання про себе із завданням поділити байку на три частини. Учні ділять текст на частини, обгрунтовують ділення і тим самим уточнюють для себе композицію байки, розвиток дії.
— Який момент ви вважаєте початком описаного випадку, тобто зав'язкою дії? Прочитайте.
— Коли дія досягла найвищого моменту свого розвитку? Доведіть текстом.
— Прочитайте розв'язку дії.
— Що ж є основним стрижнем в розвитку дії? (Влеслива мова Лисиці, від якої у Ворони закрутилася голова.)
— Доведіть, що лестощі Лисиці все більше і більше зростали, а Ворона все більше і більше піддавалася влесливій похвалі.
— Чому Лисиця так хвалить Ворону?
— Як автор підкреслив, що насправді Ворона не така? Прочитайте строчки і виділіть слова, найяскравіше передавальні це невідповідність.— Який ви уявили собі Лисицю, читаючи цю байку?
— У чому виявилася майстерність І. А. Крилова в окресленні Лисиці? (Передав не тільки зміст її похвальних мов, але і інтонацію її голосу, її рухи...)
— Яка Ворона? (Дурна, довірлива, любить лестощі...)
— Чому Лисиці вдалося обдурити Ворону? (Ворона любили лестощі.) Лисиця уміла лестити.
— Яка основна думка байки? (Того, хто любить лестощі, легко обдурити лестощами.)
— Кого засуджує І. А. Крилов в своїй байці? (І того, хто лестить, і того, хто любить лестощі.)
— Прочитайте перші чотири строчки байки.
— Як розумієте сенс першої строчки "Вже скільки разів твердили миру..."? (Багато раз повторювали людям одне і те ж.)
— Заміните іншими словами лестощі мерзотна. (Незаслужена похвала огидна.)
— Але тільки все не про запас. А як можна сказати інакше? (Все не на користь.)
— Що означають слова: І в серці лестивець завжди відшукає куточок? (Влеслива людина зуміє привернути іншого на свою сторону.)
— Передайте сенс перших чотирьох рядків своїми словами.
— А зараз порівняєте, як про це ж сказав автор байки. (Думка виражена чітко, образно. По-перше чотирьох строчках автор виразив найголовніше.)
— Прочитаємо всю байку в особах.
— Якщо ви зустрінете людей, які лестять, тобто незаслужено хвалять кого-небудь, ради своєї особистої вигоди, кого з персонажів байки вони вам нагадають?
Отже, робота над байкою найчастіше включає наступні компоненти: сприйняття конкретного змісту, розкриття композиції, характерних особливостей дійових осіб, мотивів їх поведінки, розкриття алегорії, з'ясування головної думки конкретної частини байки і аналіз моралі.
Якщо за основу прийняти тільки що вказану послідовність роботи, то урок, на якому учні читають байку, матиме наступну структуру:
I. Підготовча робота
1) Розповідь вчителя про автора байки.
2) Вікторина за матеріалом прочитаних байок.
3) Бесіда про звички тварин — дійових осіб байки, яку належить читати.
II. Читання байки вчителем (або прослуховування запису фонохрестоматії, або проглядання фільму).
Бесіда емоційно-оцінного плану.
III. Аналіз конкретного змісту байки.
1) Уточнення структури і композиції байки. (Читання, складання плану і т. п.)
2) З'ясування мотивів поведінки дійових осіб, їх характерних рис. (Вибіркове читання, словесне і графічне малювання, відповідь на питання.)
3) Встановлення головної думки конкретного змісту байки.
IV. Розкриття алегорії.
V. Аналіз тієї частини байки, в якій поміщена мораль.
VI. Аналогія з життя.
Отже, вивчення такого жанру як байка у початкових класах передбачає вміння школярів елементарно аналізувати прочитане. Навчити цього дітей не так просто, вміння аналізувати треба виробляти систематично. Учням початкової школи важко вмотивовувати свою думку, робити висновки та узагальнення. Завдання вчителя – допомогти їм зрозуміти ідейну глибину твору, якомога повніше осягнути його естетичну цінність.
Успіх роботи над байкою, як переконує шкільний досвід, визначається поряд умов. Важливо в процесі аналізу байки допомогти учневі живо представити розвиток дії, яскраво сприйняти образи. Тому доцільно пропонувати таким, що вчиться словесне малювання, читання в особах на завершальному етапі роботи і тому подібне
Необхідно розвивати у учнів увагу до кожної деталі обстановки, в якій діють персонажі, до кожного штриха їх зовнішності.
Учні повинні сприйняти особливості байки як жанру:
- байка – твір художньої літератури, це – алегорична розповідь навчального характеру;
- персонажі байок – тварини, птахи, риби; дійовими особами можуть бути люди і предмети;
- байка складається з двох частин: зображення подій чи розповіді про них і повчання (мораль).
У початковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але без пояснення окремих з них обійтись не можна. Так, у вступній бесіді вчитель назве одну з характерних рис байок – їх переважно віршований характер. Говорити ж в ознайомчій бесіді про алегоричність байки не варто. Немає потреби взагалі вживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по завершенні аналізу описаних у ній подій. Так, після закінчення розбору і зачитаного повчання з байки "Чиж та Голуб" діалог між учителем і учнями можна уявити таким:
- Щойно ми прочитали повчання. Кого з дійових осіб байки воно стосується?
- Голуба.
- Подумайте: ці слова автор спрямовує тільки Голубові?
- Ні.
- А кому ще? (Учні відповідають). Правильно. Усім людям. У тому числі й нам з вами. Хіба у нас не буває таке, що ми чужій невдачі не співчуваємо, а сміємося?
- Буває.
- Чим же цінна нам байка?
Узагальнюючи відповіді учнів, педагог формулює думку про те, що байка – це художній твір, який малюючи життя звірів, риб і птахів, засуджує вчинки, що трапляються у людей.
У початкових класах зайве інформувати дітей про те, що в байках можуть діяти також люди і речі. Це їм стане відомим з байки Л.Глібова "Вовк і Кіт".
Як і в роботі над казкою, при вивченні байки методика не радить наголошувати на тому, що описувані в ній події умовні, оскільки діють звірі. Навпаки, описане в байці слід розглядати як реальне життя тварин, птахів, риб. Треба піддавати аналізу вчинки персонажів байки, особливості їх поведінки, ставлення одне до одного. Умовність зображуваного стає зрозумілою, коли учні прочитують мораль. Тут вони переконуються у тому, що застереження автора байки поширюється на людей. Не випадково Глібов писав: "Моя байка, добрі люди, у пригоді, може, буде".
Існують методичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: зображенням подій і повчанням (мораллю). Є два погляди на те, чи треба читати байку всю, чи спочатку слід ознайомитись із викладом подій, а вже на завершення аналізу прочитати мораль. Один з них пропонує незалежно від розташування повчання, ні під час розбору змісту подій. Мораль читається на завершення розмови про події і після характеристики персонажів. Інша думка зводиться до того, що треба читати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст. Слушність останнього твердження безперечна. Справді, прочитавши мораль, можна прослідкувати, як вона розкривається, на прикладі яких образів це робиться, на якому словесному матеріалі. Тому є всі підстави рекомендувати другий підхід до вивчення байки. Цей підхід тим більш логічний, оскільки в читанках представлені байки, у яких мораль вставлена в сюжет байки. Це – байки Л.Глібова "Коник-стрибунець" і "Вовк і Кіт".
Етапи роботи над читанням байки майже повністю збігаються з вивченням оповідань і казок. Безпосереднє знайомство з твором можна почати з розгляду малюнка, який ілюструє хід подій, описаних у творі. Проте бажано зважати на якість ілюстрацій до байок. Не слід, наприклад, брати невиразний малюнок до байки "Чиж і Голуб", представлений у діючій читанці. Зате можна скористатися чи танковим зображенням Лебедя, Щуки і Рака. Він допоможе вчителеві уяснити причини невдалих дій героїв. Кожен з них робить те, що йому властиво: Лебідь рине в небо, Щука – у воду, а Рак, як йому належить, тягне назад. Саме це, як дізнаються діти з байки, стоїть на перешкоді сумісних дій. Вдалою є ілюстрація до байки "Вовк і Кіт".
Для першого ознайомлення з тестом припустимо запропонувати дітям мовчазне читання з виконанням певного завдання: поділити текст на дві частини (байка "Чиж та Голуб") або виділити місце в тексті, де автор малює, як діють персонажі твору (байка "Лебідь, Щука і Рак").
Мовчазне читання не виключає необхідності головного прочитування тексту байки. Це робить учитель. Виразним читанням байки він створює цілісне уявлення про змальовані події і героїв, що беруть у них участь.
Наступні етапи, як і при опрацюванні оповідань і казок, такі:
а) вибіркове читання (якими словами байкар говорить про те, що хотіли зробити Лебідь, Щука і Рак? Прочитайте слова, що передають занепокоєння. Знайдіть частину, у якій йдеться про те, чому у них нічого не вийшло);
б) відповіді на запитання (Як ви розумієте слова "катма ходу"? Чому Лебідь, Щука і Рак не можуть зрушити воза? у яких випадках ми говоримо "та тільки й хура досі там"?);
в) встановлення головної думки твору (Чому Лебідь, Щука і Рак не змогли зрушити воза? Прочитайте останні два рядки і подумайте: чи можемо ми сказати, хто з них винен? Чи трапляється таке серед людей? Яка ж мораль?).
У висновку учитель загострює увагу дітей на тому, що саме засуджується в байці (безладдя) і до чого закликає байкар (до дружби, товаришування).
Тексти байок "Чиж та Голуб", "Вовк і Кіт" дають змогу застосовувати читання в особах. Обидві байки дозволяють працювати над виразністю читання. Оскільки програма рекомендує заучувати напам’ять байки Л.Глібова, можна присвятити деякий час уроку вивченню байки напам’ять.
Рекомендується різні варіанти заучування напам’ять і байки, і вірша. Один з них – кількаразове прочитування кожної з частин (строфи чи куплета). Коли засвоєна перша частина, пропонується подібне зробити з іншими частинами. А на завершення демонструється знання всього тесту напам’ять. Другий варіант заучування полягає в тому, що після запам’ятання однієї з частин перехід до нової після повторення попередньої, далі – і всіх попередніх. У результаті – учні не забувають того, що стало надбанням їх пам’яті.
В курсі початкової школи дітям можна запропонувати для вивчення Л. Глібова байку "Вовк і Кіт"
Це одна з перших байко Леоніда Глібова. Була написана в 1853 році. Основна думка твору полягає в тому, що за всі свої вчинки людина обов’язково колись буде відповідати, розплачуватися. Зокрема, за зло, вчинене нею. Тому необхідно дбати про те, щоб всі твої вчинки були добрими, приносили користь і радість людям. Ніколи не можна чинити нікому зла. Для того, щоб підкреслити цю думку, автор використовує народне прислів’я:
"Що, братику, посіяв –
Те й пожнеш!".
В байці Глібов описав людину, до якої прийшов час розплати. Людину, яка колись була захланною, злою. Таку людину показано в образі Вовка.
От поет і вказує на те, що ця колись всевладна особа, перед бідою стає жалюгідною і переляканою, яка здатна принижуватись, підлабузнюватись, аби врятувати своє життя. Це можна побачити навіть з благальних слів, які Вовк говорить Коту:
- Котусю-братику!
Скажи мені…
Він вживає пестливі слова, звертається до Кота на Ви, називає його братиком; чого, мабуть, ніколи б не зробив, якби не "притиснула" біда.
Автор підкреслює, що Кіт називає Вовкові не просто людей, а найдобріших людей. Але виявляється, що навіть їм він встиг накоїти б агато зла і навіть в них не може знайти рятунку.
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб вовка од біди сховали.
Ця байка виховує в читача любов, бажання поводитись людяно. Засуджує жорстокість, зло.
Дана байка вивчається в 4 класі за програмою.
На мою думку, при вивченні байки доцільно було б спочатку опрацювати прислів’я:
Робиш добро – не кайся,
Робиш зло – зло сподівайся.
Для того, щоб діти змогли визначити основну думку твору, після того, як вже проведено читання твору, можна поставити такі запитання:
1. Чого Вовк забіг у село?
(Він ховався від людей).
2. Чому він ховався від людей?
(Бо вони хотіли його вбити).
3. За що?
(Бо Вовк зробив їм багато зла: в одного з’їв барана, в другого – теличку).
4. Чому жодна порада Кота не підходила Вовкові?
(Бо не було жодної людини, якій він би не вчинив шкоди).
5. У що в результаті його вчинків вийшло?
(Його зненавиділи, хочуть відплатити теж злом).
6. То що в поведінці Вовка тут особливо засуджується?
(Злість, жорстокість, захланність).
7. А хотіли б його вбити люди, якби він не був таки?
(Ні)
8. То яка основна думка, мораль твору?
(Не можна робити зла, бо тобі відплатять тим же).
Запитайте, як основну думку сформулював автор.
Що, братику, посіяв,
Те й пожнеш!
9. Подивіться на малюнок і скажіть, чи зумів художник пензлем передати стан Вовка?
10. Яким ми його бачимо?
Варто було б провести словникову роботу.
Пояснити такі словосполучення як:
"недоленька морочить";
" у пригоді став";
"теля я в його з’їв";
"з розуму не спали";
"на загороді".
Народний колорит, досягнутий мовною майстерністю байкаря, збагачує окремі деталі розповіді. Це дозволяє підкреслити наростання гніву проти хижаків-вовків, що постають перед загрозою "видимої смерті". У байці відчутний іронічний тон оповідача, спрямований проти суспільного хижацтва. Особливої гостроти набуває прислів’я "хоч сядь та й плач", яким підкреслюється назрівання гостроти конфлікту. Таке вживання прислів’їв, використання динамічних зворотів розповідної манери надає оригінальності байкам Глібова, у яких постають характери різних представників суспільства. Це особливо помітно у ранній байці "Вовк та Ягня".
Байка читається в особах. Написана в 1854 році і є однією з найкращих речей циклу.
Силу байки можна зрозуміти. Вже з самого початку ці рядки стали крилатими:
На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого
Тусає та ще б’є –
Затим, що сила є…
Читаючи перші рядки, мимоволі задумаєшся, кого ж підбере автор для прикладу "нижчого" та "вищого", про яких згадує.
І тут дуже влучно постають перед нами страшний здоровенний Вовк і дурне, бідне Ягня. Саме з цих коротких характеристик героїв вже відомо, на чиєму б оці перевага.
В образі Вовка яскраво і переконливо змальовано грубого насильника-кріпосника з його цинічним ствердженням права сильного. Вовк шукає спочатку "юридичних підстав" для розправи з беззахисним Ягням, а коли виявляється цілковита безглуздість його аргументів – оголює ікла:
- Що ти за птиця!?
Ти – Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!
Не вам про теє, дурням, знати! –
І Вовк Ягнятко задавив!
Поет майстерно передає страх і розпач затурканого Ягняти, впертість Вовка.
Користуючись народною фразеологією, як от: "кусає та ще й б’є", "нижчий перед вищим гнеться", - Л.Глібов з самого початку байки неначе вводить дотепного оповідача, який засуджує лихе, вовче ставлення й знущання над Ягням. Це дає можливість пройнятися співчуттям до потерпілого.
Елементи ліризму у байці емоційно загострюють анти хижацьке спрямування розповіді. Лірично-пісенні епітети "сердешне", "бідне" викликають співчуття й тривогу за долю скривджених, і, навпаки, риси вовчого характеру підкреслено словами "страшенний", "здоровенний". Така владно жорстока й мова кривдника: "Цить, капосне!", "Що ти за птиця!", "Щеня", "Не вам про теє, дурням, знати!" Саме такими контрастними характеристиками розкривається становище беззахисних, пригноблених та набуває дійової виразності демократично-гуманістичне спрямування байки, сюжет якої століттями творчо інтерпретувався письменниками різних епох.
Для того, щоб краще розкрити зміст байки, на уроці доцільно задати такі запитання:
Яким зображений Вовк у байці? Чи співпадає опис з малюнком?
Яким зображене Ягня?
Чим провинилося Ягнятко перед Вовком?
Чи правильно поводить себе Вовк?
Як потрібно поводитись з слабшими та меншими від себе?
Яка основна думка твору?
Що розкриває автор у байці?
Розглянемо методику роботи над байкою на прикладі вивчення байки "Коник-стрибунець" (2-ий клас)
Байка "Коник-стрибунець" спрямована проти таких вад людини, як безтурботність і лінощі, і може бути використана з повчальною метою у розмові з дітьми. У цьому творі виявляється характерна для багатьох байок поета особливість – введення пейзажних описів, ліричних елементів.
Хоч байка написана за традиційним сюжетом, але позначена вона творчим новаторством. Кожний байкар по-своєму інтерпретував зустріч і розмову двох комах. Глібов засуджує паразитичне життя, байкар подає прекрасні картини природи, наближує окремі рядки байки до пейзажної лірики. Це відповідає загальній тенденції Л.Глібова – лірично змальовувати навколишню природу та надавати мелодійності розповіді. У такому плані використовуються пісенні та народно розмовні епітети: "в траві пахучій", "проворний стрибунець", "степ широкий", "злючая зима", "траву шовкову". Все це ще доповнюється колоритними фразеологічним зворотами, як от: "досхочу розкошував", "у лісі ворон кряче", "серце плаче, серце мліє", "опізнився небораче", "непереливки тому", "тепер танцюй, небоже".
Отже, традиційний сюжет став байкареві лише основою, на якій урізноманітнено художнє мереживо для утвердження народних понять працелюбності та засудження неробства.
Людина повинна працювати, дбати про своє майбутнє, завтрашній день, не ледарювати, бо буде, як тому Конику, що проспівав усе літо, а тепер танцює "На морозі гопака".
Наведіть прислів’я, які підтверджували б головну думку байки.
Без труда нема плода.
Не розкусивши горіх, зерна не з’їси.
Хто не працює, той не їсть.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Зима спитає, де літо було.
Бджола мала, а й та працює.
Хто багато робить, той багато має.
Слова-полова, а праця – диво.
Осінній день рік годує.
Під лежачий камінь вода не тече.
Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.
Таким же чином можна вивчати байку "Лебідь, Щука і Рак" (3-й клас)
Вивчення твору можна розпочати із роботи над змістом ілюстрації до байки. Вона полегшить роботу над самим жанром твору, допоможе дітям побачити фактичний зміст байки, вчитиме проникати в підтекст, бо кожний вислів змушує мислити – порівнювати, узагальнювати бачене, прочитане, прослухане, набуте за попередні роки.
- Ось на малюнку зображені персонажі байки "Лебідь, Щука і Рак" Л.Глібова, предмети, біля яких