Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"

Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"

що відображають його сутність, які мають бути усвідомлено сприйняті учнями в кожному об’єкті. На цьому етапі школярі вчаться на основі аналізу та визначення ознак предметів, виділяти істотні.

Четвертий етап. Отриманні на попередньому етапі результати узагальнюються, формується визначення. Можна підвести дітей до того, щоб вони самостійно дали визначення новому поняттю. Але на мою думку, це доцільніше зробити вчителеві, демонструючи істотні ознаки. Це допоможе учням цілісно осмислити суть поняття.

Для закріплення поняття формуються загальні запитання.

П’ятий етап. На цьому етапі школярі навчаються різнобічно застосовувати і використовувати сформовані поняття. У процесі репродуктивної розповіді з елементами бесіди, в учнів формуються уявлення про предмет. Міцність засвоєння понять залежить від оволодіння школярами вміння працювати з ними [25,37,67].

Поняття вважається сформованим, якщо учень вільно може оперувати ним.

Як зазначає Т.М. Байбара, для процесу формування уявлень в початковій школі потрібно використовувати такі узагальнені етапи:

Чуттєве сприймання ознак, властивостей, зовнішніх взаємозв’язків і взаємозалежностей об’єкта;

Усвідомлення суті уявлення і словесне його вираження;

Запам’ятовування змісту уявлень;

Відтворення змісту уявлень за допомогою пам’яті [4,33,43].

Враховуючи сутність уявлення, як форми знань, алгоритм пізнавальної діяльності, результатом якої воно є, вікові особливості пізнавальних психічних процесів у молодших школярів, вченими виведено умови формування природничих уявлень у молодших школярів, а саме:

Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак, властивостей природничих об’єктів, їх зовнішніх взаємозв’язків;

Поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням;

Організація усвідомлення змісту уявлення;

Організація запам’ятовування чуттєво-наочного образу об’єкта чи групи об’єктів;

Організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту, без наявності об’єкта;

Організація застосування сформованого уявлення при розв’язанні задач за зразком, у подібних і нових ситуаціях [28,65,72].

Вагоме місце у процесі формування природничих знань мають дидактичні умови. Під дидактичними умовами розуміють «змістову характеристику компонентів, які утворюють систему навчання», зазначає М.В. Звєрєва [22,66,74], а саме: завдань навчання, принципів відбору змісту і методів навчання, організаційних форм, підходу вчителя до виявлення результативності навчання, характеру взаємостосунків між вчителем і учнями, засобів навчання. Таким чином, дидактичні умови передбачають урахування дидактичних принципів, закономірностей, способів, форм навчального процесу. Але вони самостійно не діють, а реалізуються через певний зміст і тому найтісніше пов’язані з методичними.

Ефективність формування природничих уявлень і понять у молодших школярів значною мірою залежить від дидактичних умов. На основі теоретичного узагальнення психолого-педагогічної та методичної літератури ми виокремили такі дидактичні умови формування знань про тварин:

здійснення системно-структурного аналізу змісту природничого матеріалу;

дотримання поетапності формування природничих уявлень і понять;

вибір та поєднання різних методів та засобів навчання під час формування знань про тварин;

використання пізнавальних завдань для застосування сформованих знань.

Здійснюючи системно-структурний аналіз змісту природничого матеріалу, вчитель має змогу побачити відображення змісту навчального матеріалу у структурній моделі, як цілісного об’єкта. Під час логіко-понятійного аналізу цього змісту вчитель може виділити комплекс природничих понять (загальноприродничі, біологічні, географічні, екологічні), які утворюють склад і структуру їх системи і є фундаментом природничих знань; намітити зовнішні і внутрішні системотворчі зв’язки; визначити провідні змістово-методичні лінії кожної теми, розділу, предмета в цілому. Аналіз програм, підручників, навчальних посібників дозволяє побудувати струнку систему уроків, яка відображає логіку засвоєнь понять і уявлень. При цьому вчитель відшукує оптимальну структуру матеріалу, визначає таку послідовність і систему зв’язків (причинно-наслідкових, функціональних, просторових, родовидових, логіко-змістових), які сприяють більш повному засвоєнню їх змісту та обсягу.

Поняття з-поміж інших форм знань вчитель виділяє на основі логіко-понятійного аналізу окремих тем підручника. Критерієм при цьому слугує наявність істотних ознак у його змісті. Як зазначає Т.М. Байбара, кожне поняття розглядається як система, елементами якої є його істотні ознаки, а також як елемент системи природничих понять і системи природничих знань, тобто є цілісним системним об’єктом Так у дітей поступово формується уявлення про ієрархію понять, тобто прості поняття входять у складніші, які, в свою чергу, є частиною ще загальніших. Така ієрархія систем перебуває у відповідності з вимогами загальної теорії систем, що дає можливість дотримуватися однієї із умов входження в «систему систем» [4,24].

Важливе значення у формуванні системи понять має вміння учнів виявляти та встановлювати між ними зв'язки та залежності. Найпоширенішими в курсі «Я і Україна» є причинно-наслідкові зв’язки, які встановлюються між тілами живої та неживої природи.

Засвоєння природничих понять потребує застосування певних прийомів навчальної діяльності, а саме:

відтворення опорних знань на основі різних джерел, встановлення зв’язків між сформованими елементами знань і новими;

виявлення причинної залежності між ознаками одного і того ж поняття й іншими елементами знань;

виявлення родовидових, логіко-змістових, причинно-наслідкових зв’язків між уявленнями і поняттями;

структурування понять;

введення опорних понять у нову систему понять;

систематизація понять у схемах і таблицях;

характеристика об’єктів за певним планом;

узагальнення (за його допомогою учні навчаються робити необхідні висновки).

Оволодіння цими прийомами готує школярів до засвоєння складнішого прийому. Суть його в тому, що учень, отримавши знання з підручника чи від учителя, або з інших джерел, може передати їх у вигляді логіко-структурних схем, картосхем, таблиць, а потім знову відтворити у вигляді усного викладу в новій системі зв’язків і відношень між елементами знань. Це свідчитиме про розуміння учнем внутрішньої логіки того, що вивчається, його усвідомлення і глибину засвоєння, і є показником системного засвоєння навчального матеріалу. Прийоми системного засвоєння полегшують формування загальних природничих понять, зменшують навантаження на пам’ять учнів, сприяють повнішому і глибшому засвоєнню понять. Вони значно підвищують активність учнів, формують особливий тип мислення, що характеризується системною орієнтацією.

На думку вчених, результативність процесу формування в учнів знань про тварин забезпечує використання на уроках пізнавальних завдань, зміст яких добирається так, щоб розв’язання наступного ґрунтувалося на результатах попереднього, задовольняючи вимоги кожного етапу та не порушуючи при цьому цілісності системи. Така послідовність пізнавальних завдань спонукає учнів мислити від первинного сприймання об’єкта аж до формування поняття та введення його в систему знань.

Одним із аспектів творчого навчання в сучасній початковій школі є оволодіння молодшими школярами вміння аналізувати, порівнювати і узагальнювати навчальний матеріал, що забезпечує формування у них міцних знань і понятійного мислення. Неабияку роль у розв’язанні цього завдання відіграє використання у навчальному процесі пізнавальних завдань, в основу типології яких покладено прийоми розумової діяльності. До них належать такі завдання:

на порівняння тіл і явищ природи;

на виділення істотних ознак та їх узагальнення;

на класифікацію об'єктів природи,

на встановлення функціональних, причинно-наслідкових, просторових, родовидових зв'язків;

на доведення істинності судження.

Конструювання системи пізнавальних завдань для формування понять зменшує питому вагу готової інформації, сприяє набуттю особистого досвіду творчої діяльності учнів.

Для реалізації спеціально організованого процесу формування природничих понять, який забезпечується схарактеризованими дидактичними умовами, вчитель під час алгоритмізованої спільної діяльності з учнями здійснює сукупність дій, операцій та процедур, використовуючи при цьому оптимальні методи, прийоми та засоби навчання.


2. Методика формування знань про тварин у процесі вивчення курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3 класі


2.1 Аналіз змісту знань про тварин, що формуються під час вивчення курсу «Я і Україна. Природознавство»


Навчальний курс «Я і Україна. Природознавство» розроблений на основі науково-педагогічної концепції поетапного формування самосвідомості учнів як каталізатора їхньої соціалізації відповідно до Державного стандарту освітньої галузі «Людина і світ» і є логічним продовженням природознавчої складової курсу «Я і Україна», що вивчається в 1–2 класах. Природознавство, як навчальний предмет, має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв’язків у початковій ланці освіти і перспективних зв’язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться у наступних класах. Згідно програми для середньої загальноосвітньої школи 1–4 класів, головною метою курсу в 3–4 класах є оволодіння учнів уявленнями про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв’язувати теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя, як найвищої цінності [53]. Вона досягається шляхом постановки і реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей. Освітні цілі передбачають формування системи уявлень та понять про предмети і явища природи, взаємозв’язки і залежності між ними; предметних умінь, на основі засвоєних природничих знань; умінь застосувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота). Розвивальні цілі спрямовані на розвиток розумових здібностей учнів, що відбувається через володіння уміннями розумової діяльності. А також розвиток емоційної сфери дітей: їх пізнавальної активності і самостійності шляхом засвоєння узагальнених способів самоуправління (постановка цілей, планування, самоорганізація, самоперевірка і самооцінювання (самоконтроль), самокоригування); здатність до творчості, до самовираження і спілкування в сумісній діяльності. Виховні цілі пов’язані з вихованням особистих якостей кожного школяра, його екологічної культури, поведінки, адекватної моральним, етичним, естетичним нормам і загальнолюдським цінностям у ставленні до навколишнього світу, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.

Завдання курсу полягає у формуванні в дітей на доступному рівні цілісного уявлення про природу, людину, суспільство та існуючі взаємозв’язки між ними, а також у виробленні в учнів пізнавального, практичного, оцінного, нормативно-регулятивного ставлення до згаданих об’єктів; забезпечення первинних, ціннісних орієнтацій у різноманітних галузях життя.

Ще одна важлива особливість пропонованого курсу полягає в тому, що у центрі уваги перебуває сам учень: його потреби, інтереси, проблеми. А це передбачає активну участь учнів у доборі, осмисленні та узагальненні навчального матеріалу, що, безперечно, сприятиме пізнанню ними свого природного та соціального оточення і самовизначенню у ньому. Зміст курсу максимально адаптований до вікових інтересів та можливостей молодших школярів і переважно подається в образній та конкретно-чуттєвій формі з широким застосуванням малюнків, літературних текстів, засобів етнопедагогіки тощо. Зміст навчального матеріалу розкривається у логічній послідовності, що відтворює зв’язки, які існують між різними елементами знань: фактами, уявленнями, поняттями, законами, теоріями тощо. Структура курсу визначається покласним і тематичним розподілом навчального матеріалу.

Під час аналізу чинних навчальних програм курсу «Я і Україна» для початкової школи ми звернули увагу на зміст знань про тварин, що передбачено сформувати у молодших школярів. Результати аналізу відображені у таблиці 1.


Таблиця 1. Результати аналізу програми із курсу «Я і Україна»

Клас Розділ Зміст знань про тварин
1 клас Природа навколо нас Різноманітність тварин. Значення тварини у житті людини. Охорона тварин і турбота людини про них у різні пори року. Живий куточок у школі і вдома. Традиційні клички тварин, які живуть із людиною.
2 клас Природа навколо нас Тварини: комахи, птахи, звірі та інші групи тварин (риби, земноводні, плазуни). Дикі та свійські тварини. Рослиноїдні, хижі і всеїдні тварини. Ланцюги живлення. Охорона тварин. Тварини, занесені до Червоної книги України. Сезонні зміни в житті тварин.
3 клас Тварини в природі Різноманітність тварин у природі (звірі, птахи, плазуни, земноводні, риби, комахи). Живлення тварин. Ланцюги живлення у природі. Навколишнє середовище тварин. Пристосування тварин до умов навколишнього середовища. Значення тварин у природі. Цінність тварин для людей (пізнавальна, моральна, естетична, оздоровча, практична). Охорона тварин.
4 клас Планета Земля Особливості тваринного світу океанів Землі. Особливості тваринного світу материків Землі. Охорона природи на планеті.

Україна – наша Батьківщина Тварини природних зон України: мішані ліси, лісостеп і степ. Тварини Південного берега Криму, Карпат, Кримських гір. Взаємозв’язки тварин та інших компонентів природних зон, їх охорона.

Рідний край Тварини лісу, луків, поля, водойм. Взаємозв’язки тварин та інших компонентів угруповань. Тваринництво в рідному краї. Розвиток його галузей у зв’язку з природними умовами. Охорона природи в рідному краї.

Ознайомлення із розділом «Тварини» розпочинається ще з 1 класу. Тут діти ознайомлюються із різноманітністю тварин у природі та їх значенням. Зміст навчального матеріалу спонукає учнів задуматися над тим, що людині необхідно знати про своє середовище життя, як вона може набути знання про нього. Дитина починає осмислювати зв’язки в довкіллі (між людиною і живою та неживою природою, між людиною та її оточенням).

Робота по формуванню уявлень про тварин триває на уроках «Я і Україна» у 2 класі. Зміст уявлення розширяється за рахунок ознайомлення дітей із основними групами тварин у довкіллі, із сезонними змінами в житті тварин. Діти ознайомлюються із народною мудрістю про тварин, із тваринами-оберегами українського народу. Знання ці конкретизуються внаслідок спостережень в природі, а також на уроках читання при опрацюванні художніх творів.

Робота над розвитком системи понять і уявлень про тварини здійснюється далі в 3 і 4 класах. Молодші школярі систематично ведуть спостереження за тваринами в природі. З третьокласниками проводяться екскурсії на водойму, в ліс, сад, поле, під час яких діти знайомляться з мешканцями цих природних угрупувань.

Із аналізу навчальних програм видно, що найширше із тваринами молодші школярі знайомляться в 3 класі. Згідно програми [53] учні 3 класу засвоюють елементарні поняття «рослиноїдні тварини», «хижі тварини», «всеїдні тварини», «довкілля тварин»; розширюють і поглиблюють поняття «комахи», «риби», «земноводні», «плазуни», «птахи», «звірі», «ланцюг живлення», «тварини – живий організм»; мати уявлення про передачу поживних речовин і енергії в ланцюгу живлення, особливість поведінки тварин окремих груп, деякі ознаки пристосування тварин до умов навколишнього середовища; про необхідні умови для життя тварин; вміти стисло характеризувати значення тварин у природі і для людей (пізнавальне, моральне, естетичне, оздоровче, практичне), причини зникнення тварин на Землі та їх охорону; вміти встановлювати зв’язки між тваринами і компонентами неживої природи (повітрям, водою, ґрунтом), тваринами і рослинами; вміти наводити приклади тварин з деякими ознаками пристосування до умов навколишнього середовища; розпізнавати комах, риб, земноводних, плазунів, птахів, звірів за істотними ознаками; висловлювати цінні судження про ставлення інших і своє власне до тварин у природі; вміти досліджувати і моделювати ланцюги живлення у природі; вести спостереження за сезонними змінами, що відбуваються вжитті тварин різних груп; брати посильну участь в охороні тварин своєї місцевості; виявляти моральне і естетичне почуття у ставленні до тваринного світу, пізнавальний інтерес до вивчення тварин.

У 4 класі школярі глибше ознайомлюються з тваринним світом, зокрема, із різноманітністю тварин материків і океанів Землі, природних зон України, водойм, боліт, гір, лісів, луків, поля, степів та інших природних угруповань. Вивчають особливість тваринництва в рідному краї, його галузі, зв'язок із природними угрупованнями. Учні повинні вміти розрізняти найхарактерніші тварини природних зон України та природних угруповань рідного краю, найпоширеніші тварини рідного краю, встановлювати і пояснювати взаємозв’язки в природних зонах і природних угрупованнях, вміти характеризувати зменшення чисельності видів та різноманітності тварин, наводити приклади тварин, занесених до Червоної книги, робити висновки про різноманітність живої природи, планувати і проводити елементарні дослідження з використанням спостережень, дослідів, практичних робіт, користуватися новою літературою з метою пошуку нової інформації, здійснювати елементарні екологічні прогнозування змін у житті тварин під дією на них людини, брати участь у заходах з охорони тварин.

Уявлення і поняття, що формуються у молодших школярів, елементарні, але в той же час вони повинні бути науково достовірними.

Як показав аналіз змісту навчальної програми із курсу «Я і Україна», з класу в клас загальне поняття «тварини» збагачується новим змістом, розширюється його обсяг. Воно формується в молодших школярів на основі уявлень про окремих представників тваринного світу, створених внаслідок безпосередніх спостережень, перегляду кіно – та діафільмів, телепередач, розповідей учителя і батьків, читання дитячої науково-популярної та художньої літератури. Наприклад, учням у 2 класі необхідно збагнути, що до тварин належать комахи, птахи, звірі, розрізняють дикі та свійські тварини, а у 3 класі, що до тварин належать звірі, птахи, плазуни, земноводні, риби, комахи, що серед них розрізняють рослиноїдних, хижих і всеїдних, учні дізнаються як розмножуються тварини, живляться, встановлюють причини руйнування ланцюгів живлення, їх пристосування до умов навколишнього середовища, значення тварин у природі та їх значення для людей. В 4 класі вони розглядають тварин, як компонент природних угруповань, формується уявлення про тваринництво, залежність його розвитку від природних умов.

Із класу в клас зростають також і вимоги щодо рівня знань молодших школярів про тварин (див. табл. 2).


Таблиця 2. Вимоги до знань молодших школярів про тварин

Клас Вимоги до знань учнів
1 клас

Учень має уявлення про різноманітність тварин, умови їх проживання, значення тварин для людини;

наводить приклади тварин найближчого оточення;

розпізнає тварини найближчого оточення;

встановлює найпростіші зв’язки між неживою природою та тваринами;

виявляє почуття шанобливого ставлення до тварин найближчого оточення.

2 клас

Учень має уявлення про групи тварин: комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, звірі; дикі та свійські тварини; рослиноїдні, хижі і всеїдні тварини; про необхідність охорони тварин;

наводить приклади трьох-чотирьох назв кожної групи тварин своєї місцевості; трьох-чотирьох назв тварин, занесених до Червоної книги України;

розпізнає тварин за їх істотними ознаками;

встановлювати залежність життя і розвитку тварин від факторів неживої природи;

володіти способами пізнання природи найближчого оточення: спостереження, дослід, практична робота.

3 клас

Учень засвоїв елементарні поняття: «рослиноїдні тварина», «хижа тварина», «всеїдна тварина», «навколишнє середовище тварин», «необхідні умови для життя тварин»;

розширив і поглибив поняття: «комахи», «птахи», «плазуни», «земноводні», «риби», «звірі», «ланцюг живлення», «тварина – живий організм»;

має уявлення про передачу поживних речовин та енергії в ланцюгу живлення, про особливості поведінки тварин окремих груп, про деякі ознаки пристосування тварин до умов навколишнього середовища;

стисло характеризує значення тварин у природі і для людей (пізнавальне, моральне, естетичне, оздоровче, практичне); причини зникнення тварин на Землі та їх охорону;

встановлює зв’язки між тваринами і компонентами неживої природи (повітрям, водою, ґрунтом), тваринами і рослинами;

наводить приклади тварин із деякими ознаками пристосування до умов навколишнього середовища;

розпізнає комах, риб, земноводних, плазунів, птахів, звірів за їх істотними ознаками;

висловлює оцінні судження про ставлення інших і своє власне до тварин у природі;

досліджує і моделює ланцюги живлення в природі;

веде спостереження за сезонними змінами, що відбуваються в житті тварин різних груп;

бере посильну участь в охороні тварин своєї місцевості;

– виявляє моральні й естетичні почуття у ставленні до тваринного світу, пізнавальний інтерес до вивчення тварин.

4 клас

Учень має уявлення про особливості тваринного світу материків і океанів Землі;

встановлює взаємозв’язки між рослинами і тваринним світом природних зон;

розпізнає найхарактерніших тварин природних зон, деякі ознаки пристосування їх до умов навколишнього середовища;

має уявлення про тваринництво в рідному краї;

називає свійських тварин, яких розводять у рідному краї, кілька тварин, які занесено до Червоної книги рідного краю;

моделює взаємозв’язки в природних угрупованнях.


Щоб простежити, як вимоги програми реалізовані в підручниках, ми здійснили аналіз їх змісту.

У структурі підручників «Я і Україна» для 1–4 класів виділяють текстовий і позатекстовий компоненти (апарат орієнтування, апарат організації засвоєння знань, ілюстративний матеріал). Кількісні дані компонентів у підручниках «Я і Україна» для початкової школи представлено у таблиці 3.

Таблиця 3. Кількісні дані компонентів у підручниках «Я і Україна»

Компоненти підручника Кількість компонентів

1 клас 2 клас 3 клас 4 клас
Навчальні тексти 3 4 10 11
Додаткові тексти, представлені оповіданнями, віршами, прислів’ями та загадками 3 7 2 0
Ілюстрації 14 22 18 10

Вважаємо, що у підручниках достатньо текстів та ілюстрацій, спрямованих на формування в учнів знань про тварин, а завдань творчого характеру, можна було б використати більше.

Детальніше зупинимось на підручнику 3 класу та розглянемо, як формуються уявлення і поняття про тварин. Знання про тварин в учнів 3 класу формуються у такій послідовності: «Тварини в природі», «Як розрізняють тварин», «Тварини – живі організми», «Різноманітність тварин у природі», «Чим живляться тварини?», «Ланцюги живлення», «Як розмножуються тварини», «Довкілля тварин», «Як тварини добувають корм», «Охорона тварин». Наукова інформація подана у вигляді статей. Статті підручника наповнені точним та цікавим матеріалом, містять науково достовірну інформацію, містять елементарні визначення про тварин. Малюнки – яскраві, виразні. Шрифт, яким написаний підручник, чіткий, відповідного масштабу. Розглянемо завдання, які пропонує підручник для формування уявлень і понять про тварин. Після кожної статті підручника пропонуються завдання типу: перевір себе, з’ясуй, поміркуй, пригадай, а також спостереження та практичні роботи. Всі завдання одноманітні та переважно репродуктивного характеру. Для того щоб сформувати повне уявлення чи поняття про той чи інший предмет, цих завдань виявляється недостатньо.

Таким чином, нами проаналізовано зміст програми і підручників з курсу «Я і України», виявлено, які знання про тварин формуються в учнів початкової школи.

2.2 Вибір та поєднання різних методів і засобів навчання в процесі формування знань про тварин у 3 класі


Для успішного забезпечення активного і осмисленого засвоєння молодшими школярами природничих знань велике значення має правильний вибір і застосування у навчальному процесі методів та засобів навчання.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на вирішення навчально-вихованих завдань, зазначає Волкова Н.П. [14,18].

При виборі та поєднанні методів дидактика рекомендує враховувати наступні критерії:

– відповідність методів принципам, цілям, завданням навчання і змісту навчальної теми;

– відповідність віковим особливостям і рівню підготовки школяра;

– відповідність конкретним умовам і відведеному часу;

– відповідність можливостям самого вчителя [17].

За словами О.Я. Савченка з усіх словесних методів найефективнішим для учнів початкової школи є бесіда. Бесіда, як метод навчання, є діалогом між учителем та учнями, що підпорядковується конкретній меті [58,63]. Цей метод широко застосовується у процесі навчання молодших школярів і має великі можливості в керуванні їхньою пізнавальною діяльністю. За допомогою системи запитань діти залучаються як до відтворення знань, так і до активної розумової діяльності. Вдало побудована бесіда спонукає учнів до висловлення власних міркувань, оцінних суджень. Це дозволяє виявити якість і глибину засвоєння навчального матеріалу, рівень мислення і здібностей дітей. Тим самим забезпечується постійний зворотний зв’язок, на основі якого здійснюється контроль і коригування процесу навчання. Крім того, сприймання учнями оцінки вчителем своїх знань та умінь, зіставлення їх зі змістом запитань і завдань, з відповідями інших учнів привчає школярів до самоконтролю, формує їх самооцінку. Постановка запитань активізує учнів, дозволяє залучати до роботи дітей із різною підготовкою, враховувати їхні індивідуальні можливості. Диференціація запитань створює ситуацію успіху, яка підтримує увагу та інтерес до навчання.

Бесіду проводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітям із прочитаних книг, із власних спостережень за тілами або явищами серед природи, в куточку живої природи, на навчально-дослідній ділянці тощо. Проте бесіду можна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі за умови використання роздавального матеріалу, навчальних картин, таблиць, кінофільмів та ін.

Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання – відповідь. Якщо поза увагою дітей залишається хоч одна частина змісту, знання стають фрагментарними, втрачається їх сутність, у дітей зникає інтерес і бажання працювати. Як же забезпечити їх постійну активність у бесіді, цілісне розуміння навчального змісту? Якими дидактико-методичними вимогами визначається ефективність бесіди у процесі навчання молодших школярів? Насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Але поділ на малі за обсягом частини порушує цілісність, а на великі – створює недоступність для розуміння матеріалу. Ці частини повинні бути смисловими. До кожної з них ставиться запитання. Внаслідок цього створюється система запитань, яка будується за принципом наступності і веде до досягнення цілей, зазначає Т.М. Байбара [4].

Основним «інструментом» у бесіді є запитання. Від них залежить її успіх. Запитання повинні бути конкретними за змістом, тобто учень повинен розуміти, про який об’єкт питає вчитель і що саме про нього треба розповісти. Запитання не повинні бути невизначеними, оскільки невизначеність запитання передбачає різні варіанти відповіді. Слід уникати альтернативних запитань. Вони дають можливість випадкового вибору відповідей або спонукають до простого ствердження чи заперечення, і школярі, не осмислюючи суті запитання, намагаються відгадати правильну відповідь. Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. Особливо такими, що стосуються різних об’єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх несумісних ознак, властивостей. Ці запитання спричиняють неглибокі і непослідовні відповіді. Дитина розповідає про «все відразу». Вона переходить від одного об’єкта до іншого, розповідає про те, що випадково пригадає, цілеспрямовано не напружує свою думку і пам’ять.

Велике значення для сприймання запитання має не тільки його зміст, а й словесна форма вираження. Не можна у запитання включати невідомі або маловідомі терміни, складні підрядні речення, повторювати запитання декілька разів у різних формулюваннях. Переформулювання запитання здійснюється тоді, коли діти не проявляють активності або відповідають на запитання неправильно. Причиною цього є те, що вони недостатньо або зовсім не розуміють зміст запитання.

Щоб зосередити увагу дітей на запропонованому запитанні, воно ставиться перед усім класом, а для відповіді викликається один учень. Для інших дітей обов’язковою є настанова з її мотивацією на уважне слухання ним відповіді: «Слухайте уважно, щоб змогли проаналізувати відповідь і доповнити її», «Слухайте уважно, щоб змогли поставити запитання про те, що не скаже учень», «Слухайте уважно, щоб змогли дати відповідь на наступні запитання».

Таким чином, щоб використання бесіди на уроках було ефективним необхідно дотримуватися таких вимог:

чітко визначити зміст, на якому будуватиметься бесіда, та її мету;

зміст бесіди необхідно поділити на смислові частини і до кожної з них ставити запитання;

запитання у бесіді повинні бути змістовними, чіткими, конкретними, доступними розумінню дітей.

Врахування вимог до бесіди, зокрема до запитань у ній, а також активне ставлення самого вчителя до бесіди, його емоційний настрій, використання різних організаційних прийомів, уміння тримати в полі зору кожного учня дозволяють залучати до роботи весь клас і підтримувати увагу та інтерес протягом усієї бесіди.

Значне місце на уроках природознавства відводиться розповіді. Розповідь є способом організації взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту та суб’єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів. У цьому методі поєднуються інформаційна й керівна функції вчителя, які рівнозначно важливі і здійснюються одночасно, підтверджують Нарочна Л.К. та Ковальчук Г.В. [4,49]. Розповідь застосовується в тому разі, коли матеріал для проведення бесіди заважкий; коли матеріал уроку новий, зовсім не знайомий учням; коли розглядаються маловідомі явища або випадки з життя природи, історії визначних відкриттів, творча діяльність людей. Розповідь учителя доцільна і в тих випадках, коли виучувані предмети та явища недоступні для безпосереднього спостереження дітей. Розповідь також застосовується під час підготовки учнів до проведення практичної або самостійної роботи, досліду або при організації спостережень.

Педагогічна розповідь, за словами Гончарової К.Д., не тільки повинна відрізнятися цікавістю, а й вміщувати в собі чисто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко закарбуватися в пам’яті дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина запам’ятала її середину і початок, щоб деталі не затінювали головного і щоб головне, позбавлене деталей, не стало сухим [13,49].

Процес керування пізнавальною діяльністю учнів під час розповіді має свою специфіку. По-перше, керування здійснюється одночасно з монологічним викладом. По-друге, для регулювання і коригування потрібний зворотний зв’язок. У керуванні під час розповіді значне місце повинно займати стимулювання пізнавальної активності учнів, бо для підтримання уваги й виконання внутрішніх розумових дій необхідні вольові зусилля.

У процесі навчання темп засвоєння у кожного учня індивідуальний і залежить від рівня розвитку, наявності опорних знань і умінь. У дітей одного класу він неоднаковий. Тому важливим аспектом є підготовка до сприймання змісту розповіді. Вона полягає у випереджувальному накопиченні чуттєвого досвіду, його актуалізації, у словниковій роботі.

Залучення учнів до активної розумової діяльності під час розповіді відбувається тоді, коли учитель викладає матеріал не як готовий факт, а демонструє об’єктивний механізм його пізнання. Він аналізує, порівнює, протиставляє, виділяє основну думку, узагальнює тощо. Це спонукає дітей сприймати навчальний матеріал за вчителем, порівнювати його з відомими знаннями, власним досвідом, виявляти ціннісне ставлення до нього. Обов’язковою умовою використання таких прийомів є врахування не тільки рівня змістової (опорні знання), а й процесуальної (володіння прийомами розумової діяльності) підготовки школярів.

Прийомами виявлення якості пізнавальної діяльності у процесі розповіді є складання разом із учнями таблиць, плану, зображення схематичних малюнків, записів опорних слів або звертання до записів, малюнків, схем, заздалегідь зроблених на дошці та ін. Під час виконання таких завдань внутрішні пізнавальні дії школярів та їх результати матеріалізуються, що особливо важливо на початковому етапі навчання.

Зосередженню уваги дітей сприяє інтерес, який збуджується не тільки добором цікавих фактів, доступністю змісту, логікою викладу, але й правильністю, виразністю, яскравістю, образністю мови учителя. Зокрема застосуванням різних мовних засобів: порівнянь, метафор, яскравих епітетів, а також елементів усної народної творчості (прислів’їв, загадок), уривків із художніх і науково-популярних творів. Ці засоби впливають на почуття та емоції школярів і створюють у них позитивний емоційний фон засвоєння.

Під час розповіді значні керівні можливості має техніка мовлення вчителя (темп, паузи, інтонація, риторичні запитання). Правильно вибраний темп викладу є запорукою частини успіху в сприйманні учнями змісту. Темп викладу визначається рівнем підготовки дітей і характером змісту навчального матеріалу. Надзвичайно важливою є інтонація розповіді. Різна інтонація, виразність мовлення дозволяють вчителю виділяти головне, спонукати дітей виконувати різні дії, керувати їхньою поведінкою.

Отже, під час розповіді керівна функція вчителя, з урахуванням зазначених особливостей, може реалізовуватися через:

а) зміст навчального матеріалу

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: