Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Методика навчання рухливим іграм в початкових класах

Методика навчання рухливим іграм в початкових класах

драматизації; мислять ще не конкретно. З урахуванням цього і складено цю програму з фізичної культури, якій багато місця відведено рухливим іграм.

У дітей молодшого шкільного віку ігрова діяльність займає значне місце, тому керівникові насамперед треба звертати увагу на вдосконалення ігрової діяльності, на те, щоб вона була більш змістовна, ефективна. Досягти цього можна за допомогою ігор з речитативами і піснями. Слова пояснюють зміст дій, сприяють енергетичному їх виконанню. Крім того, ці ігри привчають дітей до правильного дихання. Учитель повинен підказувати, коли робити вдих, коли видих.

Дуже важливим є індивідуальний підхід до кожного учня, бо молодші школярі ще мало знають про свої здібності, мають невеликий руховий досвід. Вони дуже люблять сюжетні ігри, в яких знаходять знайомі їм образи, які охоче наслідують. Прості за своєю організацією і вправами ігри повністю задовольняють дитячу фантазію, вигадку, творчість.

Правил імітаційно-сюжетних ігор небагато, тому вчителеві легко стежити за їх виконанням. Це підвищує відповідальність гравця перед колективом. Керувати сюжетними іграми – складна справа, яка потребує вміння й майстерності. Проводити гру треба жваво, енергійно, образно розповідаючи і показуючи дії гравцям, уміло змінювати інтонацію голосу, вираз обличчя. Гру рекомендується підкріплювати елементами казки. Проводячи таку гру, вчитель повинен зважати на інтереси дітей цього віку і пояснювати її зрозумілою мовою, поєднуючи пояснення з показом, щоб учні краще уявляли потрібний образ. При цьому вчитель повинен брати активну участь у грі.

Сюжетні ігри добре ілюструвати яскравими предметами. Це допомагає дітям наблизитись до дійсності і швидше сприймати гру. Наприклад, у грі „У ведмедя у бору” можна розкидати по майданчику (на бору) гриби (білі кружечки), ягоди (червоні кружечки), підказавши учням, щоб вони якнайбільше їх зібрали. В імітаційних іграх треба вимагати від дітей точно виконувати імітаційні дії, бо інакше гра втратить свою педагогічну цінність, а вчитель не зможе за її допомогою виконати педагогічні завдання.

Досвід роботи, а також особисті спостереження підтверджують, що сюжетні ігри слід поступово ускладнювати. Спочатку вчитель дає ігри з простими сюжетами, а потім із складнішими. У таких іграх ставляться вищі вимоги до розвитку та вдосконалення координації рухів і до поведінки учнів.

Крім сюжетних, 1-3 класах практикуються ігри типу „Перебіжки”. Змістом таких ігор передбачено короткі перебіжки, біг врозсип, підстрибування на одній нозі, на двох, стрибки через умовні перешкоди (через намальований рів). До таких ігор належать „Вовк у рові”, „Колесо” та інші.

У процесі гри, при правильному керуванні нею і помірному навантаженні, створюються сприятливі умови для нормального розвитку всіх функцій дитячого організму. Слід враховувати, що у дітей цього віку може бути надмірна активність і через те вони швидко втомлюються. У зв’язку з цим особливу увагу слід приділяти правильному дозуванню навантаження.

Проводячи гру з бігом і стрибками, викладач повинен звертати увагу на те, щоб діти правильно поводились у колективі, привчати їх діяти організовано, не заважати один одному.

Учитель повинен пам’ятати, що діти 6-9 років не можуть виконувати довго одні і ті ж вправи, тому треба давати їм ігри з різноманітними вправами (наприклад, „Кіт і миші”, „Фігури”. При проведенні таких ігор учитель підказує дітям, що ці вправи мають бути красиві, різноманітні, природні. Такі ігри розвивають творчу уяву, самостійність.

Після того, як буде пройдо значну частину програми вправ на кидання в ціль і на дальність, дітям 1-3 класів доцільно давати ігри з м’ячем, які закріплюють елементарні навички кидання і ловіння, зміцнюють м’язи рук

(„ Хитрий м’яч ”, „Поклади м’яч у коло”

При правильному керуванні грою з м’ячем розвиваються вправність, окомір, координація, що дуже важливо у цьому віці. Проводячи ці ігри учитель повинен звертати увагу на кидки, поєднуючи ритм дії гри з диханням. Пояснення під час гри з м’ячем слід давати швидко, точно, бо у дітей цього віку ще немає достатньої витримки, і, побачивши м’яч, вони намагаються швидше починати гру. Під час пояснення гри вчитель тримає м’яч у чохлі, або біля себе, щоб діти не звертали на нього уваги. У процесі гри з м’ячем зауваження і виправлення рекомендується робити під час зупинок, оскільки гра проходить з великим піднесенням і діти не зможуть уважно вислухати керівника. Вага м’яча для ігор дітей молодших класів повинна відповідати її анатомічному розвиткові. Важкими, великими м’ячами користуватися не можна. Найкраще брати гумові дитячі різнокольорові м’ячі.

Уміло проводячи ігри з бігом, стрибками, м’ячем керівник сприяє удосконаленню дітей у природних діях, підготовляє їх до складніших ігор і вправ. Поступово цікавість учнів до колективної діяльності зростає. Тоді можна давати ігри з елементами змагань, найпростіші ігри, в яких учні розподіляють на команди. Наприклад, „Хто перший”, „Хто швидше”. Ці ігри сприяють розвитку таких якостей, як швидкість, спритність, наполегливість. Проте, під час гри не слід особливо наголошувати на моральні сторони поведінки. Дітям 6-9 років ще не зрозуміло чому, вони повинні підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу. Але в цих іграх створюються передумови для розвитку моральних якостей для переходу до складніших командних ігор. Проводячи найпростіші з командних ігор, керівник повинен створювати сприятливі умови для того, щоб зацікавити дітей. Але разом з тим він повинен пам’ятати, що для командних ігор дітей треба підгодовувати: давати некомандні ігри з яскраво виявленими моментами змагання, а вже після цього пропонувати ігри перехідного характеру, проводити змагання парами („Хто далі кине”, „Хто перший спіймає”, „Хто перший добіжить”).

Велике значення для дітей цього віку мають ігри, які розвивають слух, наприклад, „Хто підходив”, „Скік, скік”, „Відгадай по голосу”. Такі ігри виховують самовладання, організованість, витримку. До їх проведення треба старанно підготовляти місце, щоб була цілковита безпека, повна тиша. Для пов’язок під час гри слід використовувати бинт, який накладають на очі, додержуючи гігієнічних вимог (пов’язка міняється для кожного учня).

Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, учитель при підготовці до гри повинен:

Підготувати інвентар, який має бути яскравим, кольоровим; його вага й об’єм повинні відповідати віку дітей, зберігати його слід у доброму санітарно-гігієнічному стані.

Вміло підбирати спосіб шикування дітей для проведення гри.

Вибрати один із способів пояснення гри.

Вибрати ведучого на свій розсуд, по черзі або жеребкуванням. Вибір ведучого учнями застосовується рідко, всі діти цього віку намагаються бути ведучими і мало знають переваги своїх товаришів. Ведучих слід міняти.

Розпочинати гру слід за сигналом (зоровим, слуховим), але свистком на початку гри не слід користуватися, бо різкий сигнал гальмує, сповільнює рухову реакцію дітей. До таких сигналів дітей треба поступово підготовляти.

Зауваження в іграх робити обережно, терпляче, наполегливо привчати дітей до виконання правил враховуючи, що учні цього віку здебільшого порушують правила гри несвідомо.

Учнів, які програли, не виводити з гри; усім гравцям підбирати необхідне навантаження.

Урахування цих вимог забезпечить педагогічний ефект. Рухливі ігри в цьому віці повинні задовольняти такі педагогічні вимоги:

Прищепити учням перші навички організованої поведінки у грі.

Навчити організовано бігати, не заважаючи один одному, діяти за сигналом. Швидко включатись у гру.

Навчити дітей визнавати авторитет ведучого.

Навчити дотримуватись правил, виконувати їх.

Отже, значення рухливих ігор надзвичайно велике як у фізичному розвитку так і у гармонійному розвитку особистості. Тому слід уважно підходити до їх підбору та методики проведення.


3.2 Сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор в початкових класах


Наступним етапом нашого дослідження було:

визначити стан рухової активності учнів початкових класів в сімейно-суспільному вихованні;

проаналізувати вибір дітей молодшого шкільного віку улюблених занять;

виділити ті рухливі ігри, яким вони віддають перевагу;

означити сучасні підходи до методика навчання рухливих ігор дітей 6-9років.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та фізкультурно-спортивної літератури засвідчує, що рухливі ігри застосовують в системі фізичного виховання, враховуючи соціально-культурні та психофізіологічні можливості дітей молодшого шкільного віку.

Зміст нашої пошукової роботи передбачав вивчення характеру ставлення дітей до чинників впливу на гармонійний розвиток людини, зокрема, рухливих ігор.

Проведене нами соціологічне дослідження (анкетування) показало, що у більшості респондентів (батьків) сформоване бажання залучати своїх дітей до рухливих ігор, але вони не в повній мірі освічені щодо правильності в організації та методиці їх проведення, місця застосування в режимі дня.

Основне навантаження фізичними вправами, тобто оптимальну рухову активність отримують діти у школі, а в позашкільній діяльності їх приваблюють самостійні заняття рухливими іграми.

Серед опитаних дітей, 90% – із задоволенням граються, 5% – віддають перевагу навчанню, і лише 5% – не займаються зовсім або частково. Серед таких дітей – діти, які звільнені за станом здоров’я, і ті, які не мають вільного часу. Опитування цих дітей засвідчило, що їх відповіді часто співпадають з відповідями батьків, у відповідях яких чітко звучить бажання займатися рухливими іграми і залучати до цього дітей, але з багатьох вищезазначених причин такі заняття не проводяться.

У більшості сімей створені відповідні умови для занять фізичною культурою, зокрема, рухливими іграми. Значна увага приділяється дотримуванню рухового режиму дня, придбаний необхідний спортивний інвентар. Результати опитування респондентів занесені до таблиць.


Таблиця 1

Діагностика умов для занять руховою діяльністю дітей в сім’ї

Показники умов та стану фізичного розвитку в сім’ї

К-сть

батьків

(n=60)

%
Наявність умов: 30 50
спортивний куточок 6 10
мають місце для занять 24 40
немає умов 3 5
залучають дітей до занять 36 60
люблять рухливі ігри 57 95

Результати, занесені до табл.1. показали, що майже сто відсоток сімей та їх діти мають бажання займатися рухливими іграми, лише з певних об’єктивних причин 3 % випадають з нашої уваги.

Умови для занять фізичними вправами в сім’ї, на жаль, вимагають кращого. Якість таких занять не дає відповідно позитивного результату.

Тому перед нами постало ще одне завдання, а саме: яка ж участь у цьому дійстві батьків та членів сім’ї? Для цього ми поставили ряд запитань батькам та близьким. Результати відповідей були занесені до таблиці.


Таблиця 2

Участь сім’ї у залученні дітей до рухової активності (%) (n=60)

Члени сім’ї

Розподіл відповідей

щодня

у вихідні і

у вільний час

рідко

(1 раз в тиждень)

майже ніколи
Мама 18 44 32 6
Батько 12 43 26 5
Дід 2 22 36 40
Баба 3 19 28 50
Брат 25 23 38 4
Сестра 18 39 36 7

З таблиці 2. видно, що найбільшої уваги фізичному вихованні дітей, зокрема руховим іграм, надають батьки. На 2 місці – брат чи сестра. Бабуся і дідусь займають останню позицію. Отже, рухливим іграм в сім’ї приділяється недостатня увага, що негативно впливає на руховий режим дітей.

Не менш важливе значення має вільний вибір дітьми тих занять, якими вони люблять займатися і яким віддають перевагу.


Таблиця 3

Організація дозвілля дітей 7-9 років

№ п/п Види улюблених занять Кількість відповідей дітей (n=120) %
1. Комп’ютерні ігри 42 35
2. Рухливі ігри та спортивні ігри 36 30
3. Прогулянки, екскурсії в ліс, до річки, в парк 24 20
4. Читання художньої літератури 12 10
5. Музичні заняття (танці) 6 5

Найулюбленіші заняття молодших школярів – комп’ютерні ігри, які займають майже половину відсоток пропонованих видів дозвілля, що у наш час не є несподіваним. На ІІ – рухливі ігри (катання на лижах, санчатах, ковзанах, з м’ячем (хлопці)), різні хороводні, “доганялки” (дівчатка). ІІІ місце займають екскурсії та прогулянки в парк, ліс, до річки із застосуванням рухливих ігор. ІV місце – читання художньої літератури (окремий контингент дітей).Серед респондентів (6 дітей) – 5 % опитаних – люблять займатися, художньою самодіяльністю, музикою, малюванням і займають останнє місце.

Прикро те, що рухливим іграм приділяється мало уваги. Основна причина це відсутність вільного часу. Особливо у першокласників, які ще не адаптувалися до шкільної системи навчання. Діти не встигають виконувати домашнє завдання і саме рухливі ігри залишаються поза увагою дорослих.

Це спонукало нас провести експериментальне дослідження у початкових класах на базі ЗОШ с. Снігурівка, метою якого було: визначити, ігри, які найбільш подобаються дітям; за якими критеріями їх слід підбирати; а також за якою методикою працюють вчителі під час навчання рухливим іграм.

Для того, щоб визначити найбільш цікаві та доступні ігри для дітей початкових класів ми проаналізували досвід роботи учителів нашої школи.

З цією метою було проведено анкетування вчителів та опитування учнів 1-2 класів (Додаток). Досвід роботи педагогів школи показує, що учні віддають пріоритет саме тим іграм, які відповідають їхнім психофізичним потребам.

Результати опитування молодших школярів були занесені до табл. 4.


Таблиця 4

Вибір рухливих ігор учнями початкових класів (у %)

Клас К-сть учнів Драматизовані ігри Сюжетні ігри з нескладними правилами Ігри з правилами без сюжетів Ігри-вправи з орієнтацією на досягнення результату Спортивні ігри
1кл. 25ч. 5 21 45 26 3
2 кл 22 ч. 3 14 55 12 16

На основі констатації фактів можна зробити такий висновок, що найбільший інтерес викликають у дітей 1-2 класів ігри з правилами без сюжетів. Драматизовані ігри займають останню позицію серед вище перерахованих, які цікавлять молодших школярів. Слід відмітити, що в учнів другого класу (як дівчаток так і хлопчиків) викликають менший інтерес сюжетні ігри з нескладними правилами ніж в учнів першого класу. На відміну від цього факту спортивні ігри цікавлять більше учнів другого класу, а ігри-вправи з орієнтацією на досягнення результатів – учнів першого класу.

Дослідження Н. Михайленко і Н. Пантіної виявили, що вибір дитиною тієї чи іншої гри служить індикатором рівня її розвитку. Причому свідомий вибір, групування і класифікація ігор за дозволяють дитині реалізувати ігровий задум, що є свідченням сформованості прагнення і потреб займатися ігровою діяльністю.

Трансформація виявлених рівнів щодо завдань нашого дослідження дозволили нам визначити такі критерії добору ігор:

врахування вікових закономірностей розвитку ігрової діяльності дітей, індивідуально-типологічних особливостей кожної дитини;

сформованість інтересів, яка виражається у безпосередньому емоційно-пізнавальному відношенні дитини, прагненні і потребі. займатися грою.

Досвід роботи вчителів показав, що у своїй щоденній педагогічній діяльності вони керуються такими основними принципами підбору ігор та ігрових матеріалів для школярів: доступність, гігієнічність, естетичність, динамічність, віковий (врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини) та принцип розвиваючого навчання (Додаток № 1, 2, 3). Критеріїв підбору ігор, то вони майже адекватні принципам.

Щодо методики навчання рухливих ігор результати анкетування показали, що більшість вчителів працюють за розробками і чекають від науковців детальних методичних рекомендацій (описів правил, дозування, вимоги щодо проведення та підбору і т. п.). Але наявність такого матеріалу, як показує досвід, знижує інтерес до вивчення наукових публікацій, виявленню педагогічної творчості. Це формує певні штампи та шаблони в роботі педагога та одноманітність в проектуванні. Тому, на наш погляд, щоб відкрити шлях до творчості вихователя методична література має окреслити головні шляхи розв’язання даної проблеми, які знайдені в процесі психолого-педагогічних досліджень і перевірені практикою роботи у школі та поза нею. Не можна заперечувати інших шляхів вирішення означеного аспекту.

Кожен учитель має можливість самостійно добирати ігровий репертуар, доповнювати його оригінальним авторським матеріалом, що за змістом, формою і способом проведення відповідав би бажанням дітей певного віку, стимулював би їхню життєдіяльність. При цьому слід уникати систематичності занять комп’ютерними іграми.

Отже, в методичній літературі важливим є ідея, а не детально розписана методика навчання, що і показано в попередньому підрозділі.

Не зважаючи на мізерне науково-методичне забезпечення з питань організації та проведення рухливих ігор у молодшому шкільному віці 50% опитуваних вважають достатнім рівень своїх знань про методичні особливості їх навчання. Це свідчить про недооцінку вчителями педагогічної значимості рухливих ігор, консервативність системи підготовки та методики проведення.

Щодо вирішення цієї проблеми, то ми пропонуємо розширити можливості отримання інформації про сучасні підходи та новітні технології за рахунок обміну досвіду роботи з різними школами, проведення методичних об’єднань та семінарів.

В нашій анкеті звучало питання про місце народних рухливих ігор в суспільно-сімейному вихованні молодших школярів, і які ігри найбільш популярні. На що ми отримали позитивні відгуки, як зі сторони вчителів, так і зі сторони учнів. Враховуючи думку педагогів, інтерес і бажання дітей, анатомо-фізіологічні можливості їх організму та психологічне сприймання, науковцями галузі фізичного виховання та спорту розроблена класифікація національних ігор за характером рухової діяльності.

С.Б. Мудрик пропонує такий варіант:

Ігри з елементами загально розвиваючих вправ. „Батько і діти”, „Мак”, „Дрова”, „Адам і Єва”, „Розбите яєчко”, „Шевчик”, „Ой вийтеся, огірочки”,

„Мокрий кіт”, „Пузир”, „Боцюн і криниця”.

Ігри з ходьбою. ”Петре, де ти?” „Панас”, „Жмурки”, „Підхід вартових”, „Звідки ти?”, „Гарбуз”, „Огірочки”, „Міст”, „Нічний марш”, „Дуб чи береза”.

Ігри з бігом. „Іду на Ви!”, „Гуси”, „Пень”, „День та ніч”, „Хатина”, „Сірий кіт”, „Кавуни”, „Мур”, „Ковбаса”.

Ігри із стрибками. „Вовк і кози”, „У довгі лози”, „Шагавай”, „Переправа через річку”, „Струмочок”, „Гречка”, „Тинок”, „У річку гоп”, „Спутані коні”.

Ігри з метанням. „Бабу перевозити”, „Хто далі кине”, „Влучний стрілець”, „Захисник кріпості”, „Пошивай”, „квач з м’ячем», «Штандер», «Мисливець і качки», «Квочка».

Ігри з рівновагою. „Гойдалки”, „Журавель”, „Ластівка”, „Навпереваги”,

„Метелиця”, „Круть-верть””, „Млин”.

Ігри з елементами акробатики. „Краб”, „Каракатиця”, „Перекоти-поле”, „Розпечене колесо”, „Павук”, „Жабка”, „Качалка”, „Дзвін”.

Ігри з елементами боротьби. „Буряк”, „Тягти бука”, „Ріпка”,

і татари”, „Перетягування по линві”.

Ігри з елементами танцю. „Сива шапка”, „Женчичок”, „Гоп-скок”, „Метелиця”, „Трійки”.

Ігри на воді. „Морський бій”, „Мисливці і качки”, „Швидкий краб”, „Коловорот”, „Крокодил”, „Щупаки”, „Невід”, „Квачі”, „Морж”.

Ігри на лижах. „Наздожени втікаючи”, „Буксировка”, „Квач на лижах”, „Лижник без палиць”, „Мисливець на полюванні”.

Аналізуючи розподіл національних ігор за характером рухової діяльності, можна констатувати, що вони активно впливають на моторику дитини, комплексно вирішуючи оздоровчі, освітні та виховні завдання.

Національна специфіка рухливих ігор за народним календарем проявляється: у відтворені психологічних особливостей народу, його світобаченні, моральних нормах; у національній мові; у відображенні історії нації, в її культурі, у громадському житті та побуті, в традиціях, релігійних віруваннях, звичаях; у зв’язках рухливих ігор з національним фольклором; у національній специфіці вираження загальнолюдських ідей добра і справедливості, естетичних поглядах, суспільних інтересах; у любові до природи, до рідного краю, де живе нація. Усе це разом являє собою могутню рушійну силу естетичного, морально-етичного, культурного, фізичного виховання молодших школярів.

Методика проведення українських народних ігор нескладна і характеризується самостійністю та ініціативністю. Для вибору гри слід чітко знати завдання, що вирішуватимуться, рівень розвитку дітей, місце і час проведення.

Підбираючи гру для уроку фізичної культури слід враховувати основні його завдання. Зміст гри повинен відповідати віковим особливостям фізичного і психофізичного розвитку. Для дітей молодшого шкільного віку, руховий досвід яких дуже малий, рекомендуються ігри сюжетного характеру з елементарними правилами і простою структурою („Мак”, „Іди, іди дощику”, ”Ой вийтеся огірочки” та ін). Поступово від простих ігор слід переходити до більш складних, підвищувати вимоги до швидкості та координації рухів.

Традиційно склалося так, що більшість українських ігор не ділиться за статтю. Проте існують ігри для дівчат („Мак”, „Горішок”, „Коза”) та хлопців („Тягти бука”, „Дзвіниця”).

Для народних ігор, як правило не потрібно спеціальних майданчиків. У них грали на вулиці, на вигоні, на лузі, у полі, серед пасовищ і навіть за працею, коли наступав короткий перепочинок. Під час проведення ігор у приміщенні слід передбачити, щоб не було зайвих, особливо гострих, предметів.

Слід зауважити, що рухливим іграм, як розділу програми фізичного виховання в початкових класах, рекомендовано виділяти приблизно 30% - 35%часу уроку. В нашому випадку приділялося більше половини уроку. Метою нашого дослідження було визначення впливу рухливих ігор на фізичну підготовленість учнів початкових класів.

Для цього була складена картотека рухливих ігор та естафет, проведена класифікація за фізичними якостями (за рекомендаціями Мудрика Б.).

Картотека дозволяє швидко відбирати ігри і застосовувати їх на конкретному уроці для більш ефективного досягнення бажаного результату в розвитку фізичних якостей.

Були складені плани графіки на чверть, де поряд із засвоєнням основних рухових вмінь та навиків. На кожному уроці включені ігри на розвиток фізичних якостей.

При визначенні місця рухливих ігор в структурі уроку враховувалась їх інтенсивність. Ігри з низькою інтенсивністю (ЧСС 130 уд./хв.) проводилися у вступній та заключній частині уроку; ігри середньої, вище середньої та високої інтенсивності (ЧСС 130-170 уд./хв.) були включені в основну частину.

Щоб говорити про ефективність дослідження, був проведений формуючий експеримент, який проходив на протязі 2 років з учнями молодших класів.

Для порівняння були задіяні 2 класи - експериментальний та контрольний. В контрольному уроки проводилися за стандартною програмою, а в експериментальному за тематично спланованою, де рухливим іграм відводилось 50-60% часу уроку.

З метою визначення рівня фізичної підготовленості проводилось тестування на початку та вкінці навчального року. Використовувалися такі тести: біг на 30 м., стрибки в довжину з місця, метання м’яча на дальність.

Для визначення середніх показників фізичної підготовленості учнів молодших класів були проведені експериментальні випробування зі школярами загальноосвітньої школи с. Снігурівка, Лановецького району.

На основі тестування проведені порівняльні характеристики рівня рухових здібностей контрольного та експериментального класів за середнім результатом. Результати досліджень занесені до таблиці.


Таблиця 5.

Середні показники фізичної підготовленості дітей 7 років (Х + Sх)

Вправи Група

Стать


До експерименту

n = 60

Після експерименту

n = 59

Достовір-ність різниці

(Р)

Стрибки в довжину з місця, см

Контр.

Х. 110,45±1,20 112,15±1,25 > 0,05


Д. 98,65±0,79 123,25±0,10 < 0,05
Стрибки в довжину з місця, см

Експ.

Х. 110,25±1,20 117,15±1,15 < 0,05


Д. 98,10±0,79 120,20±0,25 < 0,05
Метання м’яча на дальність, м

Контр.

Х. 7,30±0,25 7,45±0,50 < 0,05


Д. 4,86±0,10 4,95±0,10 > 0,05
Метання м’яча на дальність, м

Експ.

Х. 7,25±0,23 8,00±0,30 < 0,05


Д. 4,85±0,09 5,20±0,05 < 0,05
Біг на 30 м, с

Контр.

Х. 8,35±0,09 8,00±0,15 > 0,05


Д. 8,20±0,10 8,15±0,15 > 0,05
Біг на 30 м, с

Експ.

Х. 8,32±0,05 7,45±0,20 < 0,05


Д. 8,20±0,12 7,50±0,10 < 0,05

Результати дослідження, наведені у таблиці, стверджують, що всі показники фізичної підготовленості після експерименту значно зросли. Так, у хлопчиків експериментальної групи показники стрибків у довжину з місця зросли на 16,90 см, а у дівчаток – на 22,10 см; метання м’яча на дальність у хлопчиків зросли на 0,75 м, а у дівчаток – на 0,35 м. Порівняльний аналіз результатів бігу на 30 м показав, що час, затрачений на подолання дистанції, у хлопчиків зменшився на 1,17 с, а у дівчаток – на 1,10 с.

На рисунках (3.5 (Б), 3.6 (Б), 3.7 (Б) показано позитивну вікову динаміку, де чітко видно вірогідне зростання усіх показників фізичної підготовленості дітей 7 і 8 років, особливо це відмічено у дітей 7 років (стрибки в довжину з місця та метання м’яча на дальність).


Умовні позначки:

1 – стрибки в довжину з місця до експерименту,

2 – стрибки в довжину з місця після експерименту;

3 – метання м’яча на дальність до експерименту;

4 – метання м’яча на дальність після експерименту;

5 – біг на 30 м до експерименту;

6 – біг на 30 м після експерименту.


Зіставлення результатів дітей 1 класу експериментальної групи на кінець року показує вагому перевагу над показниками контрольної групи.

Звідси можна зробити висновок, що результат фізичної підготовленості учнів початкових класів залежить від багатьох засобів та форм роботи, зокрема від правильності організації та проведення гри. В свою чергу педагогічна ефективність гри залежить від підбору, методики навчання та проведення рухливих ігор, організаторських здібностей керівника, його вміння доступно і цікаво пояснити гру та керувати її процесом, бути об’єктивним та уважним в оцінці ігрових дій дітей, підведенні підсумків.

На основі вищезазначеного слід зробити висновок, що головне завдання педагога – навчити дітей грати активно і самостійно, з дотриманням необхідних вимог. Тільки в такому випадку рухливі ігри будуть мати ефективний вплив на всебічний розвиток особистості.


Висновки


1. Аналіз наукових джерел щодо обраного аспекту дослідження дає підставу узагальнити: проблема багатоаспектна, різнопланова, оскільки досліджується науковцями різних галузей (фізіологи, психологи, педагоги, спортсмени, лікарі, вчителі-практики). Теорія і практика переконливо доводять, що молодший шкільний вік – відповідальний етап у забезпеченні здорового способу життя, всебічного розвитку особистості. Використання всіх дійових чинників системи фізичного виховання, в тому числі і рухливих ігор, є важливою умовою реалізації основних завдань сьогодення. Основні напрямки цих завдань визначені у нормативно-правових документах щодо освіти, фізичної культури (Закони України “Про освіту” (1991), “Про фізичну культуру і спорт” (1996), Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації» (1998).

2. Теоретичний аналіз і практика переконують, що рухливі ігри мають оздоровче, освітнє та виховне значення. Головними компонентами фізичного виховання є оздоровчий, при реалізації котрого оптимізуються форми і функції організму людини, та розливальний, що сприяє підвищенню рівня фізичних (рухових) здібностей та якостей. Дотримання в цілому рухового режиму в умовах сімейно-суспільного виховання при правильному педагогічному керівництві є важливою запорукою ефективного фізичного розвитку організму дитини. Означені форми роботи з дітьми молодшого шкільного віку та засоби фізичного виховання сприяють реалізації соціально-педагогічних вимог та завдань гармонійного розвитку особистості.

3. На основі вивчення науково-методичної літератури, досвіду роботи вчителів початкових класів, нами були визначені основні педагогічні умови, що сприяють ефективності засвоєння рухливих ігор, а також поставлені вимоги щодо їх організації та проведення.

4. В процесі нашого експериментального дослідження (учні 1кл. та 2кл.) ми визначили улюблені ігри та розваги дітей, теоретично обґрунтували та практично перевірили традиційну методику навчання рухливих ігор в даному віці, проаналізували класифікацію українських народних ігор, їх характерні особливості (Мудрик С.Б.). Це дало змогу визначили основні напрямки роботи, які передбачають чітку систематизацію у відповідності з віковими анатомо-фізіологічними, психологічними особливостями, оздоровчою та освітньо-виховною спрямованістю.

Слід зазначити, що пошуки найефективніших шляхів удосконалення методики навчання рухливих ігор сприяють розвитку новітніх технологій, форм взаємодії суспільних, громадських інституцій з сім’єю.

5. Проведене нами дослідження не вичерпує розкриття всіх питань даної проблеми, тому подальше вивчення її буде сприяти покращенню системи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.


Список використаної літератури


Андрощук Н.В., Лесів А.Д., Механошин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. – Тернопіль: ”Підручники та посібники”, 1998р.

Апансенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985. – 80 с.

Артемова Л.В. Динамика содержательности общения детей 7 лет в игровых группах/ Новое исследование в психологии. – 1986. – Вып.2. – С.49-55.

Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. – К.: здоровье, 1987. – С.34-40.

Бальсевич В.К. Фізична культура для всіх і для кожного. – М.: Фізкультура і спорт, 1988. – С.8-26.

Батурина Е.Г. Сборник игр к «программе воспитания в детском саду». – М.: Просвещение, 1974. – 120 с.

Боберський І. Рухові забави та ігри (упоряд. Приступа Є.Н.) – Львів, 1992. –

64 с.

Буне Р.С. Место приёмов в процессе обучения на занятиях в детском саду// Педагогические и психологические проблемы руководства игрой дошкольника. – М., 1979. – С.9-14.

Виготський Л.С. Вибрані психологічні дослідження. – М.: Учпедгаз, 1987. – С. 230-237.

Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1989. – С.12-60.

Вільчковський Е.С. теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. –Львів.ВАТЛ., 1998р.

Войтенко В.П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоровье, 1991. – 245 с.

Вольчинський А.Я. Педагогічні умови застосування національних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей 5-6 років. Луцьк, 1998. – 16 с.

Воробей Г.В. Народні ігри та забави у фізичному загартуванні молодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю. К., 1997. – 16 с.

Гориневский В.В. Игры и развлечения. – М.-Ленинград, 1924. – С.66-67.

Демчишин А.А., Мухін В.Н., Мозола Р.С. Спортивные и подвижные игры в физическом воспитании детей и подростков, -К.: Здоров’я, 1989р.

Денисенко Н.Ф. Педагогические условия активизации двигательного режима детей 5-6

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: