Методика роботи над науково-художніми текстами у початкових класах
Л.Н. Рожина писала, що "повноцінне сприйняття художнього твору не вичерпується його розумінням. Воно являє собою складний процес, що неодмінно включає виникнення того чи іншого ставлення, як до самого твору, так і до тієї дійсності, що у ньому відображена" [60, 4].
Психологи вважають, що учні початкових класів виявляють два типи ставлення до художнього світу твору. Перший тип ставлення - емоційно-образний - являє собою безпосередню емоційну реакцію дитини на образи, що стоять у центрі твору. Другий - інтелектуально-оцінний - залежить від життєвого і читацького досвіду дитини, у якому присутні елементи аналізу. Ці два типи ставлення знаходяться в певній залежності від особливостей аналізу і узагальнення дітьми свого життєвого досвіду.
Таким чином, вікова динаміка розуміння художнього твору може бути представлена як деякий шлях від співпереживання конкретному герою, співчуття до нього до розуміння авторської позиції і далі до узагальненого сприйняття художнього світу й усвідомлення свого до нього відношення, до осмислення впливу твору на свої особистісні установки.
Рівень сприйняття дитиною літературного твору встановлюється на основі аналізу результатів читацької діяльності. Труднощі у визначенні рівня сприйняття твору обумовлюються як і своєрідністю та неповторністю, можливістю їхнього різного трактування, так і складністю процесу сприймання, необхідністю обліку різних його сторін, і насамперед емоцій, уяви і мислення. Основний критерій, що дозволяє визначити рівень сприйняття твору, - ступінь образної конкретизації й образного узагальнення. Цей критерій, висунутий Н.Д. Молдавською, враховує здатність до сприйняття художнього образу в єдності конкретного й абстрактного, індивідуального і типового. Під образною конкретизацією розуміється здатність читача на основі художніх деталей відтворити у своїй уяві цілісний образ. Образне узагальнення припускає, що в конкретній картині людського життя, описаній автором, читач бачить узагальнений зміст, проблему, висунуту у творі.
Оскільки художній текст допускає можливість різних трактувань, у методиці прийнято говорити не про правильне, а про повноцінне сприйняття. М.П. Воюшина під повноцінним сприйняттям розуміє здатність читача співпереживати героям і автору твору, бачити динаміку емоцій, відтворювати в уяві картини життя, створені письменником, міркувати над мотивами, обставинами, наслідками вчинків персонажів, оцінювати героїв твору, визначати авторську позицію, ідею твору, тобто знаходити у своїй душі відгук на поставлені автором проблеми. Повноцінне сприйняття твору свідчить про високий рівень літературного розвитку.
О.І. Нікіфоровою були визначені такі рівні сприйняття художнього твору: розуміння його предметної сторони; розуміння підтексту і системи художніх образів і засобів і, нарешті, осмислення ідейно-образного змісту твору, що призводить до оцінки прочитаного, до усвідомлення головних думок твору, до розкриття мотивів.
Відповідно до дослідження Н.Р. Львова існує два рівні сприйняття художнього твору, характерних для учнів 1-2 класів і 3-4 класів.
Учні 1-2 класів не можуть самостійно, без допомоги дорослого усвідомити ідею твору; не можуть за описом відтворити в уяві образ раніше невідомого предмета, а сприймають його тільки на емоційному рівні: "страшно", "смішно"; не усвідомлюють, що в художньому творі відтворюється не реальна дійсність, а ставлення до неї автора, тому ними не відчувається авторська позиція, а виходить, і не помічається форма твору. Читач цього рівня підготовки не може оцінити відповідність змісту і форми.
Учні 3-4 класів уже придбали деякий читацький досвід і як читачі вони виявляють себе вже на більш високому рівні. Вони здатні самостійно усвідомити ідею твору, якщо його композиція не ускладнена і раніше обговорювався твір схожої структури. Уява цих учнів досить розвинута для того, щоб за описом відтворити не бачений раніше об'єкт. У них з'являється здатність співпереживати автору, тобто розмежовувати свою власну читацьку позицію і позицію автора. Вони можуть без сторонньої допомоги усвідомити формальні ознаки твору, якщо раніше у своїй читацькій діяльності вже спостерігали подібні зображувальні прийоми. Таким чином, учні можуть одержати задоволення від сприйняття форми, помітити і оцінити випадки відповідності змісту і форми. У цьому віці з'являється нова тенденція в читацькій діяльності: дитина не задовольняється тільки почуттєвою, емоційною реакцією на прочитане, а прагне логічно усвідомити те, що читає.
Поряд з рівнями, виділеними й описаними М.Р. Львовим, існує класифікація Н.Д. Молдавської, відповідно до якої для дітей молодшого шкільного віку характерні чотири рівні сприйняття. Як уже зазначено вище, рівень сприйняття художнього твору встановлюється на основі результатів читацької діяльності (відповідей на питання і постановки питань до тексту). Тому рівні сприйняття, виділені Н.Д. Молдавською, описуються з погляду здатності чи нездатності учнів виконувати зазначені види діяльності. Розглянемо рівні сприйняття, починаючи з найбільш низького.
1. Фрагментарний рівень.
У дітей, що знаходяться на даному рівні, відсутнє цілісне уявлення про твір, їхня увага зосереджена на окремих подіях, вони не можуть встановити зв'язку між епізодами. Безпосередня емоційна реакція при читанні чи слуханні тексту може бути яскравою і досить точною, але дітям важко словесно виразити свої почуття, вони не пов'язують свої переживання з конкретними подіями, описаними у творі. Уява розвинута слабко. Діти не співвідносять мотиви, обставини і наслідки вчинків героя. Відповідаючи на питання вчителя, школярі не звертаються до тексту, неохоче виконують завдання. Художній твір сприймається ними як опис випадковий, що мав місце в дійсності, вони не намагаються визначити авторську позицію, не узагальнюють прочитане. При постановці питань до тексту діти чи зовсім не справляються із завданням, чи ставлять одне-два питання, як правило, до початку тексту.
2. Констатуючий рівень.
Читачі, що відносяться до даної групи, відрізняються точною емоційною реакцією, здатні побачити зміну настрою, однак виразити свої відчуття їм ще важко. Уява в них розвинута слабко, відтворення образу підмінюється докладним перерахуванням окремих деталей. Увага дітей зосереджена на подіях, вони легко відновлюють їхню послідовність, але не завжди розуміють, як ці події пов'язані одна з одною. При спеціальних питаннях вчителя можуть вірно визначити мотиви поведінки персонажів, орієнтуючись при цьому не стільки на зображення героя автором, скільки на життєве уявлення про причини того чи іншого вчинку. Авторська позиція, художня ідея залишаються незасвоєними, узагальнення прочитаного підмінюється переказом змісту. При постановці питань до твору учні прагнуть якнайдетальніше відтворити події.
3. Рівень "героя".
Читачі, що знаходяться на рівні "героя", відрізняються точною емоційною реакцією, здатністю бачити і передавати в слові динаміку емоцій, співвідносячи зміну своїх почуттів з конкретними подіями, описаними в творі. Діти мають розвинуту уяву, вони здатні відтворити образ на основі художніх деталей. У творі їх цікавлять, насамперед, герої. Діти вірно визначають мотиви, наслідки вчинків персонажу, дають оцінку героям, обґрунтовують свою точку зору посиланням на вчинок. При спеціальних питаннях вчителя вони можуть визначити авторську позицію. Узагальнення не виходить за рамки конкретного образу. При постановці питань до твору в дітей даної групи переважають питання на виявлення мотивів поведінки персонажів, на оцінку героїв і на встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
4. Рівень "ідеї".
Читачі, що відносяться до даної групи, здатні емоційно відреагувати не тільки на події, але і на художню форму. Вони мають розвинуту уяву, люблять перечитувати текст, міркувати над прочитаним. Діти здатні визначити призначення того чи іншого елементу в тексті, побачити авторську позицію, їхнє узагальнення виходить за рамки конкретного образу. При самостійному читанні і постановці питань до тексту читачі даної групи здатні побачити основний конфлікт твору, їх цікавить авторське ставлення до персонажів, вони часто звертають увагу на назву твору, на окремі художні деталі.
Читання - одна з найважливіших форм опанування знань, виховання й розвитку учнів, і вчителеві необхідно знати основні особливості розуміння тексту читачем.
Основною метою при читанні є прагнення людини збагнути текст. Нерозуміння того, про що йдеться у ньому, знижує інтерес до змісту, викликає негативні емоції і врешті зводить нанівець зусилля автора твору.
Розуміння тексту - це опосередкований аналітико-синтетичний процес, що передбачає виділення основних елементів, "смислових віх" та об'єднання їх у єдине ціле [24, 7-59]. Він потребує складної мислительної діяльності (поділ твору на окремі смислові частини, аналіз та зіставлення між собою; виділення основних положень, групування та об'єднання їх), у результаті якої виділяється головна думка повідомлення. Для усвідомлення змісту недостатньо зрозуміти кожну фразу. Воно досягається тільки тоді, коли читач, аналізуючи і зіставляючи смислові частини тексту, виділяє головні положення, загальну думку та підтекст.
Психологи виділяють певні етапи розуміння тексту.
1. "Впізнавання" відомих елементів, слів, словосполучень тощо. Для цього читач порівнює їх з еталонами, що зберігаються в його пам'яті.
2. Виділення у тексті окремих, логічно завершених частин. Ними можуть бути уривки, одне чи кілька речень, абзац тощо.
3. Смислове групування матеріалу. На цьому етапі об'єднуються окремі елементи тексту у смислові теми.
4. Результатом групування є виділення "смислових опорних пунктів", або "віх" - носіїв узагальненого змісту окремих частин тексту.
5. Побудова смислової структури. Цим етапом завершується процес розуміння прочитаного. Суть його полягає у тому, що читач встановлює смислові зв'язки, відношення між окремими темами, виділяє головну думку твору.
Таким чином, провідною операцією всього процесу є перегрупування частин тексту для виділення основної думки - переструктурування.
Процес розуміння тексту молодшими школярами характеризується такими особливостями [69, 57]:
1. Учням початкових класів для глибокого розуміння тексту, визначення його головної думки необхідна зовнішня опора у вигляді плану або інших наочних засобів (наприклад, малюнків), завдяки чому можна чітко виділити основні положення.
2. У більшості випадків діти не можуть самостійно, без додаткової зовнішньої опори або допомоги дорослого встановити смислові зв'язки між вчинками героїв та подіями, що викладаються у тексті, тобто між основними його елементами.
3. В учнів початкових класів слабо сформовані вміння абстрагування від конкретного змісту твору. Замість визначення головної думки оповідання вони намагаються переказати його.
4. Для школярів характерною є слабка аргументація власних висновків.
Як показує дослідження Н.В. Чепелєвої, учні молодших класів ще не досить володіють прийомами опанування тексту, орієнтуючись, у першу чергу, на його запам'ятовування, а не розуміння. Вони виділяють зовнішню, а не внутрішню, смислову структуру. Більшість труднощів школярі швидко долають за допомогою вчителя.
Одним із шляхів керування цим процесом є постановка запитань до тексту. Вона дає можливість перевірити рівень розуміння окремих положень або твору в цілому і, головне, спрямовує дітей на його смисловий аналіз - виділення окремих частин, узагальнення їх змісту, встановлення зв'язків між елементами твору, переструктурування текстового матеріалу.
Таким чином, проблема сприйняття науково-художнього твору є мало вивченою, немає єдиної класифікації рівнів сприйняття художньої сторони науково-художнього твору. У даному дослідженні за основу прийнята класифікація Н.Д. Молдавської та визначено психологічні особливості розуміння учнями пізнавальної сторони науково-художнього твору.
1.3 Підготовчі вправи як засіб усвідомленого сприйняття науково-художнього твору
Сьогодні в школах найменш цілеспрямовано іде підготовка дітей у сфері слухання та мовлення, і від цього страждає формування повноцінних навичок читання і письма.
Навчання читати - багатоаспектний процес засвоєння і усвідомлення прочитаного, пов'язаний з багатьма труднощами. Щоб швидше формувалися власне навички читання і розуміння прочитаного, необхідно цілеспрямовано розвивати слухання й усне мовлення, відводячи для цієї роботи спеціальний час і користуючись повною системою вправ. Ці підготовчі вправи потрібно практикувати особливо на першому (підготовчому) етапі роботи з науково-художньою літературою.
Вправи на формування уміння слухати і говорити.
Вправи на конструювання й реконструювання.
1. Скоротити речення до 4-х, 3-х, 2-х слів.
Вчитель вимовляє речення - діти усвідомлюють його, вчитель повторює речення - учні запам'ятовують. Після цього вчитель пропонує школярам скоротити речення послідовно, довільно, але зберігаючи основний зміст, наприклад:
Оля читає маленькій сестричці цікаву книжку.
Оля читає маленькій сестричці книжку.
Оля читає маленькій сестричці.
Оля читає сестричці.
Оля читає.
Завершує роботу запитання: що змінилося, коли речення скоротили? Далі ця вправа проводиться як гра. Найскладніший варіант гри: зроби речення якомога коротшим, але настільки, щоб воно залишалося зрозумілим. За цією вправою учні готуються до переказу текстів.
2. Перестав слова у реченні.
Вчитель вимовляє речення і пропонує дітям змінити порядок слів. У ході роботи з'ясовується, що і як у цьому випадку змінюється. Школярі вчаться виразно вимовляти речення, змінюючи логічний наголос, уточнюючи зміст, наприклад:
Сьогодні вранці Оля пішла до школи.
Оля сьогодні вранці пішла до школи.
Вранці сьогодні пішла Оля до школи.
Пішла Оля сьогодні вранці до школи.
До школи пішла сьогодні вранці Оля і т.д.
Учні складають речення і пропонують його варіанти. Виграє той, хто зможе скласти більше варіантів і зуміє виразно вимовити фразу.
3. Заміни одне слово.
Вчитель пропонує послухати речення і повторити його, замінивши тільки одне слово, наприклад: Діти повернулися зі школи.
Першокласники повернулися зі школи.
Дівчатка повернулися зі школи.
Діти вийшли зі школи.
Діти вибігли зі школи.
Діти повернулися з бібліотеки і т.д.
Завдяки цій вправі формується уміння уважно, свідомо сприймати висловлювання, тексти.
Вправа на усвідомлення змісту. Послухай, запам'ятай, відповідай: чи все правильно.
Діти слухають речення і визначають: чи може так бути, якщо може, то де, коли, чому. Якщо не може - треба довести, що це вигадка, нісенітниця.
Влітку Миколка катався на ковзанах.
Голодним заєць повернувся з нічного полювання.
Дід узяв пилку і пішов до лісу зрубати дерево.
В краплинах дощу шуміли сонячні промінці.
За осінню настає літо.
Цією вправою посилюється увага до тексту, уміння точно, відповідно до задуму будувати вислів, свідомо вживати те чи інше слово.
Продовженням цієї системи вправ є ускладнені вправи на формування навичок цілеспрямовано користуватися відомостями з різних галузей знання і розвиток уміння доказово розмірковувати на їх основі. Ці вправи ефективні. Коли дітей завчасно попереджують про те, яку інформацію, з якої теми слід використати, розв'язуючи запропоновані задачі.
Важливо, щоб дитина не лише запам'ятала речення, текст, помітила неточності, але й могла навести факти й судження на підтвердження правильності власної думки. Слід заохочувати учнів посилатися на книжки, в яких розповідається про ці факти.
1. Так чи не так. Знайди помилку. Доведи свою думку.
У сосновому лісі збирали моркву.
У ставку юннати розводили коропів, щук та китів.
2. Послухай, запам'ятай. Які помилки ти помітив? Скільки їх? Доведи, чому такого не може бути.
Білка
На осінніх канікулах ми з татом і мамою пішли до лісу. У лісі було гарно, тихо. Тишу порушували тільки ворони, що кукурікали біля своїх гнізд. Чути було, як десь далеко кує дятел. Ми все далі й далі заходили в ліс.
Раптом ми побачили білочку. Яка ж вона гарна! Вся біленька, пухнаста. У неї була довга мордочка, маленькі чорні очі її зовсім маленький хвостик. Білочка щось тримала в лапках - це була маленька срібляста рибка. Але побачивши нас, білочка перелякалась і втекла.
Невдовзі ми повернулися додому.
3. Скажи інакше.
Завдяки цій вправі формується уміння усвідомлювати звуковий текст через перефразування. Наприклад:
Пташенята зозулі за одну добу з'їдають велику кількість комах.
а) Коли вилуплюються пташенята зозулі, вони з'їдають багато жуків, личинок, черв'яків;
б) Маленькі зозуленята поїдають дуже багато різної мошки.
Молодші школярі спроможні самостійно знаходити подібні речення в
дитячих книжках, що містять інформацію з життя природи, пропонувати їх товаришам і самостійно продовжувати гру "Скажи інакше".
Вправи на формування уміння розширювати й уточнювати висловлювання
1. Доповни речення.
Вчитель вимовляє речення і пропонує учням збільшувати його, додаючи по одному (по два) слову, наприклад:
Ми працюємо.
Ми працюємо на городі.
Ми працюємо на своєму городі.
Влітку ми працюємо на своєму городі і т.д.
Завдяки цій вправі дитина вчиться швидко вловлювати зміст прочитаного, читати за здогадкою, запам'ятовувати, будувати висловлювання, використовуючи всі мовні можливості, а також стежити за висловлюванням співбесідника.
2. Закінчи речення.
Вчитель починає речення, а школярі його закінчують. Передбачається, що може бути декілька варіантів відповідей, або всього один, наприклад:
Дівчинка йшла - ...
Дівчинка йшла стежкою додому.
Дівчинка йшла й співала пісеньку.
Дівчинка йшла до бібліотеки і т.д.
Під лежачий камінь і...
Під лежачий камінь і вода не тече.
Ці вправи навчають слухати і розуміти співбесідника, читати за здогадкою, розуміти складні конструкції і користуватися ними у мовленні.
3. Запитай - відповідай!
Учитель вимовляє речення, учні ставлять запитання до його змісту і відповідають на них, наприклад: У лісі діти знайшли їжачка.
Кого знайшли діти в лісі? їжачка.
Де знайшли діти їжачка? У лісі.
Що зробили діти? Знайшли їжачка.
Чи їжачка знайшли діти? Так, їжачка.
Хто ходив у лісі? Діти і т.д.
Вправи, що сприяють формуванню швидкої реакції на слово, розвиткові навичок читання за здогадкою й уміння відгадувати загадки, збагачують уявлення, допомагають оволодіти умінням характеризувати будь-що або будь-кого. Ці вправи продуктивні тільки тоді, коли виконуються чітко і швидко. Вчителеві треба передбачити, що може бути декілька варіантів відповідей.
1. Хто це? Що це? Відповідай швидко.
Рідна, лагідна, найдорожча - хто? Матуся.
Запашний, білий, смачний -
Білий, холодний, пухкий -
Продовжуй сам! Добирай слова, загадуй загадки.
Горобчик вилетів у вікно.
Іде Журавель на обід до Лисички.
Знайшов Півник на землі пшеничний колосок.
Завдяки цій вправі учні вчаться краще усвідомлювати текст, висловлюватися, робити його змістовний аналіз.
2. Точно і швидко. Хто або що?
нявчить - кітварить - кухарстоїть - дім
гавкає навчає стрибає
шипить лікує спить
реве будує літає
Гра "Хто кричить, а що тріщить?"
Один з гравців називає дію (дієслово) - інший добирає відповідне слово (іменник). Той, хто не зможе швидко назвати дію або знайти пару, віддає фант. Виграє той, у кого більше фантів.
3. Слухай! Називай якомога більше слів. Наприклад,
Пливе - пароплав, човен, плавець, качка, риба, деревина...
Летить -
Повзе -
Посміхається - та ін.
4. Хто? Що?
світив - висів -
світила - висіла -
світило - висіло -
світили - висіли -
5. Здогадайся про кого або про що я розповідаю:
Чекає, зустрічає, запитує, годує, читає, готує, прибирає, посміхається, виряджає, наспівує, піклується, шиє, латає, в'яже, стомлюється, радіє -
Повзе, шипить, блищить, жалиться -
Ходить, ірже, жує -
Ходить, жує, мекає -
Робота з загадками.
Методика роботи з загадкою передбачає, що навчати дітей відгадувати загадки треба починати не з загадування, а з виховання уміння сприймати предмети, явища з різних боків, бачити світ у різноманітних залежностях, кольорах, звуках, русі, зміні. Ці знання висловлюються влучним, образним словом. Під час спостережень дітей спонукають до пошуку потрібних слів, які б точно відбивали побачене.
Тематичний принцип подання загадок полегшує загадування. Не варто під час одного заняття пропонувати учням загадки різної тематики. Умовою, що забезпечить правильне розуміння загадок і їх відгадування, є попереднє ознайомлення дітей з тими предметами і явищами, про які йдеться в загадках.
1. Порівняй і впізнай.
Учитель показує учням олівець, ляльку Буратіно, іграшку "півник". Пропонує уважно розглянути їх і сказати, на що схожий олівець. Після того, як діти поміркують, учитель промовляє загадку і просить розгадати її - знайти докази, чому це той, а не інший предмет.
Дерев'яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю, -
І всіх діток потішаю.
2. Подивись, пригадай, відгадай.
Діти уважно розглядають ілюстрацію (схематичний малюнок на дошці), читають слова, пригадують, "озвучують" загадку. Тоді роблять припущення, що це може бути і чому. Відгадують загадку: хлопчик, пеньок, брильок; Марушка, кожушки, сльози.
Сидить хлопчик під пеньком,
Накрив голову брильком.
Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її розглядає, той сльози проливає.
3. Як відгадувати загадки або скільки може бути відгадок.
Цим прийомом користуються тоді, коли діти вже мають певний досвід відгадування загадок. Учитель пропонує послухати і відгадати кілька нових. Після цього в ході бесіди з'ясовується, що не кожна загадка може мати однозначну відповідь. Слід звернути увагу учнів на ті особливості змісту загадки, які свідчать про існування лише одного варіанту відгадки.
Без вікон, без дверей, повна хата людей.
(Хіба це тільки може бути огірок?!).
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.
(Чому це морква, а не ріпа чи редиска?!).
Отже, ми підібрали систему підготовчих вправ, які потрібно використовувати на уроках читання та української мови з метою розвитку у дітей вміння слухати, порівнювати, висловлювати зміст прочитаного.
Висновки до 1 розділу
У 1 розділі ми з'ясували причини зародження науково-художньої літератури, основні відмінності науково-художнього твору від художнього і наукового (статті). Зокрема з'ясували, що науково-художній твір основну пізнавальну інформацію несе через образи і сюжет. Його характеризує нечітка розчленованість наукових і художніх відомостей, що викликає труднощі при осмисленні і виділенні опор.
Відомо, що науково-художній твір несе в собі великий розвивальний і виховний потенціал. Дослідниками визначені психологічні особливості сприйняття художньої сторони науково-художнього твору молодшими школярами, а також їх особливості розуміння тексту.
Також ми проаналізували підручники для класного читання для 2-4 класу О.Я. Савченко. щодо наявності у них науково-художніх і наукових текстів; текстів для позакласного читання.
Розглянута методика читання науково-художніх творів у початковій школі дозволила визначити три основні етапи роботи над текстом, виділити систему вмінь, спрямованих на аналіз твору, визначити порядок роботи при аналізі. Описана низка прийомів і творчих завдань допомагають учням з'ясувати факти твору, усвідомити позицію автора і виробити власне ставлення до прочитаного.
Основним прийомом роботи над пізнавальною стороною науково-художнього твору було визнано прийом трансформації пізнавального матеріалу з художньої форми в наукову, у невеликий текст довідкового характеру на основі опор.
Розділ 2. Експериментальна перевірка підвищення рівнів сприйняття науково-художнього твору на основі використання вправ-трансформацій
2.1 Особливості сприйняття науково-художнього твору учнями третіх класів
З метою виявлення рівня сприйняття науково-художнього твору молодшими школярами був проведений констатуючий зріз у третіх класах середньої загальноосвітньої школи №18 м. Тернополя. Контрольний і експериментальний класи мали по 25 учнів кожний. Відбір класів здійснювався за критерієм практично однакового рівня сприймання учнями науково-художнього твору.
Констатуючий зріз ставив перед собою вирішення таких завдань:
виявлення в учнів третіх класів уміння відповідати на поставлені питання до тексту;
виявлення у третьокласників уміння виділяти основні питання, на які відповідає текст;
3) на основі одержаних результатів зробити висновок про рівні сприйняття науково-художнього твору третьокласниками.
Для вирішення першого завдання була взята казка Є. Шморгуна "Некоронована королева" (див. додаток 5). Учням було запропоновано письмово відповісти на питання, які зачіпають різні сторони читацького сприйняття.
Нижче наведений список питань, запропонованих учням:
Якими словами ви можете охарактеризувати кропиву?
Чому рослини назвали кропиву королевою?
Як змінилося ставлення Світланки до цієї рослини?
Чим корисна кропива?
Яка головна думка твору?
Як було сказано вище, повноцінне сприйняття науково-художнього твору передбачає оволодіння низкою умінь, які стосуються художньої і пізнавальної його сторін: вміння оцінювати героїв твору, роздумувати над мотивами, обставинами, причинами, наслідками вчинків героїв, вміння бачити динаміку емоцій, виділяти інформацію, розуміти ідею твору.
Для оцінки відповідей учнів на питання до твору Є. Шморгуна "Некоронована королева" були виділені відповідні критерії. Кожному критерію був присвоєний певний бал з урахуванням складності питання. Нижче подається список критеріїв оцінки відповідей на питання і з присвоєними їм балами:
Вміння оцінювати героя - 1 бал.
Розуміння причин вчинків героїв
з опорою на життєве уявлення - 1 бал;
з опорою на твір - 2 бали.
Вміння бачити зміну ставлення - 1 бал.
Вміння виділяти інформацію - 3 бали.
Розуміння головної думки - 3 бали.
Перше питання виявляло, наскільки в учнів розвинуте вміння оцінювати героя твору. За вміння оцінювати персонаж твору учень одержував 1 бал. Аналіз відповідей показав, що всі учні контрольного і експериментального класів дали вірну характеристику кропиви.72% учнів експериментального класу і 68% учнів контрольного класу навели такі прикметники, як "цілюща", "корисна", "пекуча". Одержані дані свідчать про досить розвинуте в учнів вміння характеризувати персонаж твору, бачити його головні риси.
Не менш важливим при сприйнятті науково-художнього твору є вміння визначати причини вчинків персонажів, яке оцінювалося у 2 бали. Проведений зріз показав, що 84% учнів експериментального класу і 80%) учнів контрольного класу володіють вмінням бачити вказані причини. Вони вказали, що "кропиву називають королевою тому, що вона приносить людям велику користь". Здатність вірно визначати причини вчинків персонажів твору є показником того, що дитина знаходиться на констатуючому рівні сприйняття науково-художнього твору.
Третє питання ставило за мету виявлення в учнів уміння бачити зміну ставлення. Це вміння оцінювалося в 1 бал, але якщо учень обґрунтовував зміну ставлення до героя з посиланням на твір, він одержував 2 бали. Результати зрізу показали, що 20% учнів експериментального класу і 8% учнів контрольного класу не бачать динаміки ставлення до персонажу, їхнє ставлення до кропиви не змінилось після прочитання твору. Решта учнів здатні відчути зміну ставлення.
Четверте питання було спрямоване на виявлення вміння виділяти з науково-художнього твору пізнавальну інформацію. Це вміння оцінювалось у З бали. В результаті опрацювання одержаних відповідей було встановлено, що 16% учнів експериментального класу і 12% учнів контрольного класу не вміють виділяти з тексту пізнавальну інформацію.72% учнів експериментального класу і 80% учнів контрольного класу можуть виділити з тексту лише явно подану інформацію, а приховану не помічають. Лише 12% учнів експериментального класу і 8% учнів контрольного класу вказали на всі корисні властивості кропиви послідовно і обґрунтовано.
П'яте питання мало узальнюючий характер і оцінювалося у 3 бали. Опрацювання результатів учнів показало, що узагальнення 76% учнів експериментального класу і 80% учнів контрольного класу підмінювалось передачею змісту твору. Школярі вказували, що в творі автор хотів сказати "як рослини розказували дівчинці про те, яку користь приносить кропива людям".12% учнів експериментального класу і 12% учнів контрольного класу не змогли відповісти на поставлене запитання. Одержані результати свідчать, що третьокласникам ще важко узагальнювати зміст прочитаного, самостійно встановлювати зв'язки між окремими пізнавальними деталями і явищами, але спроби вже робляться. Наявність цих спроб є показником того, що учні піднялись у своєму розвитку з фрагментарного на констатуючий рівень сприйняття науково-художнього твору.
Для кожного учня експериментального і контрольного класів ми встановили суму балів, одержаних за всі відповіді і визначили рівень сприйняття науково-художнього твору кожним учнем (див. додатки 1,2). Рівень сприйняття науково-художнього твору визначається у відповідності до наступної шкали оцінювання:
8-11 балів - рівень "ідеї";
6-7 балів - рівень "героя";
3-5 балів - констатуючий рівень;
менше 3 балів - фрагментарний рівень.
Результати відповідей на питання експериментального і контрольного класів у відсотковому співвідношенні показані у таблиці.
Таблиця 1.
| Класи | Кількість учнів, які вірно | ||||
|
охарактери- зували героя |
визначили причини вчинків персонажів | побачили динаміку ставлення |
виявили з тексту пізнавальну інформацію |
Узагалі-нили прочи-тане | |
| Експериментальний | 72% | 84% | 80% | 84% | 80% |
| Контрольний | 68% | 80% | 92% | 88% | 80% |
Як було зазначено вище, визначення рівня сприйняття включає в себе не тільки вміння відповідати на поставлені запитання, а й здатність учнів самим виступати в ролі вчителя і задавати питання до тексту. Тому, перш ніж зробити остаточний висновок, необхідно визначити, наскільки успішно учні виконують дане завдання.
Щоб з'ясувати наскільки учні третіх класів здатні самі задавати питання до тексту, тобто виділяти основні питання, на які відповідає текст, було взято оповідання Миколи Сингаївського "Осіння гра" (див. додаток 6). Після дворазового прочитання оповідання учням було запропоновано поставити чотири запитання до тексту з метою стисло переказати твір за цими запитаннями.
Кожне питання, яке відтворювало пізнавальну сторону твору, оцінювалось у 1 бал.
Аналіз результатів показав, що у 36% учнів експериментального і у 32% учнів контрольного класів переважають питання, які послідовно відтворюють основну пізнавальну інформацію твору. Нижче наведені приклади питань, поставлених дітьми.
Де проживає білка?
Як вона готується до зими?
Як білка змінює свою шубку на зиму?
Як грається білочка восени?
Решта учнів не впорались із завданням: питання ставили не послідовно, а також задавали питання, які не стосувалися пізнавальної сторони науково-художнього твору.
Отже, в результаті проведення констатуючого зрізу і опрацювання одержаних даних можна зробити висновок про те, що 20% учнів експериментального класу і 20% учнів контрольного класу знаходяться на констатуючому рівні сприйняття науково-художнього твору.24% учнів експериментального класу і 36% учнів контрольного класу піднялись у своєму розвитку на рівень "героя".11 учнів експериментального класу, що становить 44%о і 8 учнів контрольного класу, що становить 32% знаходяться на рівні "ідеї". Ці учні дають більш глибокі і детальні відповіді на питання. Діти вірно оцінюють героїв твору, визначають мотиви вчинків персонажів, орієнтуючись не на