Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Особливості вивчення простого речення в початковій школі

Особливості вивчення простого речення в початковій школі

за схемами;

Однак спостереження за побудовою усного й писемного мовлення молодших школярів на рівні окремого речення свідчать про такі його недоліки, як багатослів'я, одноманітність синтаксичних моделей, нечіткі граматичні зв'язки (невідомо, про кого йдеться). Наявність у мовленні дітей конструкції, що відрізняються відтінками в значенні або ж є тотожними за своїм значенням, допоможе запобігти згаданим вище недолікам. Серед виконуваних в усній і письмовій формах практичних завдань на засвоєння молодшими школярами синоніміки синтаксичних засобів та вміння обертати ті, що найчастіше передають думку, досить ефективними є такі:

визначити, чи можна назвати ці словосполучення синонімічними: пташині гнізда - гнізда птахів; червона нитка - нитка червоного кольору; пшеничний хліб - хліб із пшениці;

замінити словосполученням одним словом: надати допомогу - допомагати; накивати п'ятами - втекти; більшість учнів - багато;

подані слова замінити близькими за значенням словосполученнями: дружно - (як риба з водою), посваритися - (побити горошки), червоніти - (пекти раків);

утворити словосполучення зі словами: 1) вірний, скласти, становити; 2) правдивий, правильний, слушний; 3) на черзі, поза чергою;

виписати словосполучення, що передають почуття, скласти з ними речення: зелене листя, зелене листячко; молоде дерево, молоденьке деревце; червоний капелюх, червоний капелюшок;

У початкових класах учні засвоюють лише одну з ознак словосполучення: слова у ньому пов'язують за смислом і граматично - за допомогою закінчень слів або закінчень і прийменників; зв'язок встановлюється постановкою питання від головного слова до залежного. Інших диференціюючи ознак словосполучення за способом вираження головного слова, за характером смислових відношень, за видами зв'язку не вивчають. І саме тому не використовується послідовно й самий термін «словосполучення». Вживається вираз «сполучення слів», під яким можна розуміти як словосполучення, так і сполучення підмета з присудком. Однак у процесі практичної роботи учні поступово вчаться відрізняти сполучення головних членів від інших сполучень слів. З цією метою з перших же кроків навчання учні вчаться визначати основу 38речення. У 3 класі встановлюють двосторонній зв'язок між підметом і присудком, засвоюючи при цьому, що між іншими членами речення існує зв'язок лише односторонній. Отже, в інших сполученнях слів (словосполученнях) завжди є залежне слово до якого ставиться питання від головного: хустина (яка?) червона; читаю (як?) добре; мокрий (від чого?) від дощу.

Відрізняти сполучення з присудком від інших сполучень слів (словосполучень) учням допомагають формулювання завдань з чіткою вказівкою, у якій послідовності його виконувати:

назвіть у реченні спочатку сполучення підмета з присудком (його основу), а потім інші сполучення слів;

встановіть з допомогою питань зв'язки між членами речення, в першу чергу між підметом і присудком;

з поданого речення випишіть парами зв'язані між собою слова, крім підмета і присудка; в дужечках запишіть питання, на яке відповідає залежне слово.

Простежується певна послідовність у роботі над зв'язком слів у реченні на різних етапах початкового навчання:

доповнення (поширення) речень з питаннями: учень питає (що?);

добір потрібної форми залежного слова: Хлопчик малює (кольорові) олівцями;

3) добір залежного слова, що виражає ознаку предмета: огірок (який?), ромашка (яка?), небо (яке?);

4) встановлення зв'язків між членами речення за допомогою питань і виписування сполучень слів парами: Малий школяр поспішає до школи. - Школяр (що робить?) поспішає, школяр (який?) малий, поспішає (куди?) до школи.

За таким методичним підходом здійснюється ознайомлення учнів з порядком встановлення зв'язків між членами речення.

Однією з важливих передумов свідомого засвоєння матеріалу є використання наочності. Під час вивчення елементів синтаксису можна використовувати схеми зв'язку слів у реченні, схеми будови речення та ін. «Використання наочності пожвавлює процес викладання, економить час і енергію, допомагає зосередити увагу учнів на найбільш важливому, суттєвому, підносить інтерес до виучуваного матеріалу, активізує процес навчання, полегшує засвоєння учнями матеріалу. Наочність служить ілюстративним матеріалом для зорових сприймань учнів, допомагає вчителеві застосовувати під час навчання спосіб зіставлення, порівняння, поліпшує застосування аналізу й синтезу при вивченні граматичних явищ» [55, с. 209].

Деякі схеми учні можуть креслити в своїх зошитах, однак потрібно вимагати робити це чисто, охайно.

Вивчення синтаксичних понять та вміння користуватися ними відіграє немалу роль у зв'язному мовленні школярів. «Недостатня увага вчителя на уроках формування знань про словосполучення, речення та синтаксичний зв'язок може спричинити масу грубих помилок в учнівських творах, в їхньому повсякденному мовленні» [21, с. 10].

В. Мельничайко виділяє такі найпоширеніші синтаксичні помилки:

порушення норм узгодженні між головним і залежним словом;

порушення норм керування;

порушення узгодження між підметом і присудком;

4. займенникове дублювання підмета;

5. неправильний порядок слів.

Однак цей список не можна вважати повним. Безсумнівно, трапляється і чимало інших порушень синтаксичних норм. Причинами їх можуть бути:

а) нерозуміння смислово-граматичних зв'язків між словами або структури синтаксичних одиниць, яке призводить до помилок у керуванні, у побудові конструкцій з однорідними членами речення;

б) нерозуміння смислово-стилістичних особливостей граматичних 40форм і конструкцій;

в) недостатньо розвинена оперативна пам'ять, яка може вмістити лише частину конструкції, що має передати задуманий зміст;

г) неуважність, байдужість до мовного оформлення думки.

«Від правильності проведення закріплення набутих знань і навичок залежить якість засвоєння учнями матеріалу, їх уміння використовувати набуті знання в усній і писемній мові» [55, с. 211]. Тому Г. Чуйко пропонує застосовувати синтаксичний розбір як в усній так і в письмовій формі; різні види навчальних диктантів із застосуванням синтаксичного розбору; списування з виконанням певного завдання; добір з прочитаних художніх творів слів, речень за аналогією до даних на таблиці, дошці; самостійне складання учнями речень; робота з деформованим текстом.

Стилістичні вправи також сприяють закріпленню знань і виробленню навичок з мови. В 1-2 класах учні складають відповіді на запитання, заголовки до картин, невеличкі колективні твори, перекази. У 3-4 класах пишуть творчі диктанти, перекази, твори за малюнками, твори на певну тему.

«Ці вправи повинні мати творчий характер, бути складнішими, ніж при звичайному закріпленні, і різноманітними» [55, с. 199].

Використання різних стилістичних вправ повинно пов'язуватись з відповідними граматичними завданнями, особливо під час розбору виконаних учнями робіт.

Таким чином, можемо зробити деякі узагальнення щодо вправ на засвоєння синтаксичних понять учнями початкових класів.

Вправи на побудову простих речень є незамінними під час вивчення елементів синтаксису в початкових класах.

Матеріалом, з якого будуються речення, є слова і словосполучення. «Добираючи такий матеріал для конструктивних вправ, слід подбати, щоб до нього входили ті мовні елементи, які можуть бути носіями найважливішої ознаки речення - предикативності» [23, с. 126].

Побудова речення з двох слів послужить усвідомленню того, що між 41підметом і присудком двоскладного речення існує граматичний зв'язок, взаємна координація їх форм: підмет мусить стояти в називному відмінку, а присудок - узгоджуватись із ним у роді і числі. При необхідності вибору предикативного сполучення з двох груп слів доведеться враховувати їх семантичну сполучуваність. Тільки тоді стає очевидним, що речення є не тільки граматично, а й семантично цілісною мовною одиницею.

Виконання вправи такого характеру передусім дозволить усвідомити, що будівельним матеріалом для речень є окремі слова або словосполучення.

Навівши не повний набір словосполучень, а лише мінімальну кількість, що охоплювала б усі потрібні слова, можна спрямувати увагу на їх функцію в реченні, показати варіативність синтаксичних зв'язків.

Такого типу вправи спрямовані в основному на засвоєння механізму побудови речень. Крім того, конструювання речень дозволяє краще усвідомити і формування у їх складі окремих груп слів, необхідність використання семантичних еквівалентів.

Більший ефект щодо розвитку мовлення учнів дають вправи, спрямовані на самостійний вибір або структури речення, або необхідного для його побудови лексичного матеріалу. До них належить побудова речень за опорними словами.

Не останню роль відіграє і відтворення деформованого тексту. На матеріалі деформованих речень можуть бути використані всі види побудови синтаксичних конструкцій з розрізнених слів, словосполучень, простих речень.

Можна запропонувати вправи на складання речень, різних за інтонаційним оформленням; на перебудову речень; на передачу усно або на письмі розмови між двома друзями (при цьому дається вказівка кожне речення-запитання і речення-відповідь писати з нового рядка); на складання зв'язної розповіді на певну тему із завданням використати у ній речення певного типу.

Формування стилістичного диференційованого мовлення молодших школярів викликає потребу використовувати завдання не просто на вправляння в побудові чи перебудуванні речень та словосполучень, а й на певну стилістичну установку. Як свідчить тривала експериментальна перевірка в 42школах Донецької області, досить ефективними в цьому плані є складання речень чи словосполучень за опорними питаннями та малюнками із таким завданням: складіть речення так, щоб їх можна було використовувати: а) у художньому тексті (опорні словосполучення: могутній красень, гнучка верба, зелений богатир); б) у науковому (опорні словосполучення: живитися комахами, відлітати з настанням холодів, мешкати у Західному Сибіру); в) у діловому (опорні словосполучення: для виготовлення серветки, знаряддя праці, дотримуватися порядку).

Вправи на перебудування речень одного стилю в інший мають безпосередньо цінність у формуванні вміння моделювати речення адекватно завданням мовлення. Завдання цих вправ можна сформулювати так: користуючись поданим зразком, передайте зміст речень іншими словами.

Зразок: Сидить Марушка в семи кожушках, хто на неї гляне, той і заплаче. - Коли чистять цибулю, то з очей течуть сльози.

Влітку один тиждень рік годує. -.... 2. Ні вікон, ні дверей, повна хата людей. -.... 3. Шануй учителя - як родителя. -....

Така ж функція і завдань на передавання змісту речень протилежними за значенням: Миколка зупинився. - Миколка зірвався з місця.

Наведені нижче зразки завдань спрямовані на практичне засвоєння вмінь будувати речення певного функціонального стилю та усної чи писемної форми мовлення.

Продовжити прислів'я:

Дощове літо гірше... (осені). Весна красна квітами, осінь -... (плодами).

Перебудувати речення із стверджувальною інтонацією в інші, зі зміною інтонації:

Це дерево цвіте найпізніше. (Це дерево цвіте найпізніше! Це дерево цвіте найпізніше?)

Перебудувати розповідні й описові речення на розмовні і навпаки за поданим зразком:

Ми купили в зоологічному магазині маленьких рибок. - А ми рибок купили!

У цуценяти були маленькі, кругленькі лапки та пухнастий хвостик. - Подивись, які лапки у цуценяти! Маленькі кругленькі. Хвостик такий пухнастий!

Під час виконання таких вправ, по-перше, створюємо відповідні мовленнєві ситуації, а, по-друге, пояснюємо школярам, що складені ними речення використовуються в розмовному мовленні, під час спілкування з товаришами, батьками, близькими. Звертаємо також увагу і на відповідне емоційне забарвлення складних ними речень. Досить поширеними мають бути і вправи на згортання або поширення речень із завданнями та спостереження за зміною їх смислового наповнення:

Передайте зміст речення у стислій формі. Поясніть, який варіант краще розкриває думку.

Восени зірвав вітер з берізки останній пожовклий листочок. - Вітер зірвав з берізки останній листочок.

Перебудуйте речення, поширивши його іншими членами. Поясніть, як змінюється при цьому зміст.

Прилетіла ластівочка. - Навесні прилетіла до нас під віконце ластівочка.

Формуючи усне діалогічне мовлення, вчитель не повинен випускати з поля зору той факт, що постійна увага до побудови учнями впливає на якість усного висловлювання у вигляді реплік: учні невиправдовно переносять у нього розгорнуті синтаксичні конструкцій. Тому корисним буде пояснення вчителя, що під час бесіди з товаришами не обов'язково говорити про вже відоме. Речення в таких випадках мають бути стислими, небагатослівними, без зайвих повторень. Наприклад: Тобі сподобалась ця книжка? - Сподобалась (Так).

Необхідною умовою формування в молодших школярів умінь і навичок комунікативно виправдано використовувати синтаксичні засоби у власній мовленнєвій практиці є осмислення закономірностей функціонування синтаксичних структур і конкретних мовленнєвих ситуаціях, усвідомлення 44доцільності використання тієї чи іншої конструкцій, мотиваності вибору одного із можливих засобів вираження потрібного значення. Тому правила використання словосполучень і речення мають засвоюватися також у межах текстів різних стилів та форм мовлення.

Завданням щодо навчання продукувати словосполучення та речення залежно від авторського задуму, змісту, умов спілкування підпорядковуються вправи на спостереження за роллю різних синтаксичних структур у текстах художнього, наукового, діалового, розмовного стилів. Невід'ємною складовою частиною цих вправ є завдання на виявлення функцій інтонації, її різноманітних засобів вираження, вправляння в інтонуванні речень у текстах.

Так, усвідомити функції і сферу використання різних за інтонаційним оформленням синтаксичних структур у текстах художнього і наукового мовлення допомагають вправи на порівняння і виявлення ролі питальних та окличних речень у художньому стилі. Наприклад:

Починайте обидва тексти. Визначте їх тему і мету. Скажіть, який з них художній, а який - науковий. Простежте, які за інтонацією речення використовуються в першому тексті, а які - у другому. Яку роль вони виконують?

Лютий - слово слов'янського походження і означає “злий”, “жорстокий”. Закріпилося воно за останнім місцем зими тому, що морози бувають дуже сильними. На Стародавній Русі цей місяць тривалий час був останнім у році. Тому його ще називали меженей, тобто календарною межею між роками, між зимою і весною (З. Друзь).

Дзвенять краплі дрібно-дрібно.

Йде зима у сукні срібній.

Кличе лютого:

- Ану ж ! Поспішай сюди чимдуж!

Чому даремно час марнуєш,

Не хурделиш, не лютуєш? -

Втупив лютий очі в сніг:

- Лютував я, скільки міг,

Гнав у поле заметілі, Простиляв запони білі.

Тамара Коломієць

(У першому тексті розповідні речення використовуються з метою передати інформацію про назву місяця; у другому - всі види речень допомагають образно змалювати ознаки місяця).

Під час вивчення розділу “Речення” учні практично оволодівають ритмомелодикою рідної мови на основі елементарних уявлень про закони інтонування речень в усному мовленні та способи передавання інтонації на письмі. Органічний взаємозв'язок у вивченні синтаксису з роботою над інтонацією і графічним її відображенням у писемному мовленні позитивно впливає на якість сприймання змісту та способи передавання його адресатові, увиразнює усне та писемне мовлення, допомагає запобігати численним пунктуаційним помилкам.

Наведемо зразок на розвиток усного й писемного мовлення, які можна використати в процесі роботи над реченням, а також під час вивчення частин мови.

Так, опрацьовуючи розповідні речення, використовуємо вправи на формування вмінь визначати кінець на слух (увага звертається на зниження голосу в кінці кожного речення). Послідовність у їх виконанні може бути такою: 1) спостереження за зразком мовлення вчителя і виявлення особливостей інтонації кінця речення; 2) читання тексту без розділових знаків і визначення меж кожного речення; 3) запис речень з відповідними графічними знаками (обов'язкове зіставлення інтонації в усному мовленні й способи їх передавання на письмі); 4) графічне позначення зниження голосу в записаних реченнях; 5) додавання до граматичної основи другорядних членів речення; 6) відпрацювання інтонації кінця речення на прикладах; 7) виправлення помилок, допущених школярами в інтонації розповідних речень.

Серед прийомів формування інтонаційних умінь у процесі роботи над 46питальними реченнями розрізняються вправи на зіставлення питальних і розповідних синтаксичних конструкцій, спостереження за підвищенням голосу в кінці питальних речень та на питальних словах, виразне читання питальних речень та схематичне позначення підвищення голосу, складання питальних речень на запропоновану вчителем тему, складання речень на основі створених учителем мовленнєвих ситуацій (запитати про щось). Щоб урізноманітнити навчальну діяльність, можна пропанувати й такі завдання, які поглиблюватимуть уявлення школярів про роль логічного наголосу в питальних реченнях, а також значення загальної інтонації у вираженні змісту. Наприклад:

Прочитайте речення, змінюючи силу голосу при вимові виділених слів. Скажіть, як змінюється при цьому зміст речення.

Ви на мене не гніваєтесь? 2. Ви на мене не гніваєтесь? 3. Ви на мене не гніваєтесь?

Або: Прочитайте речення, змінюючи інтонацію залежно від розділових знаків. Поясніть, як змінюється при цьому зміст речення.

Вже заколосилися жита. 2. Вже заколосилися жита! 3. Вже заколосилися жита?

Вивчення спонукальних речень передбачає використовувати вправи на спостереження за інтонацією спонукання та за вимовою окличних речень із наступним виправлянням в інтонаційному оформленні таких конструкцій.

У процесі граматичної основи речення формуються практичні вміння визначати за допомогою пауз синтагму.

Для синтагматичного членування спочатку добираються такі речення де межі синтагм збігаються з групою підмета і групою присудка. Дуже важливо на прикладах показати дітям вплив інтонації на співвідношення варіантів актуального членування речень: пауза робить висловлювання відповідним комунікативному завданню.

Розвинути таке уявлення можна спостереженням за паузацією в середині речень, а саме:

Дуже схвилював його вчинок // товариша.

Дуже схвилював його // вчинок товариша.

Розвиток уявлень про інтонаційні норми щодо оформлення однорідних членів речення включає ознайомлення молодших школярів з інтонацією переліку, наявність пауз між однорідними членами речення, вимову їх однаковим тоном, логічне наголошення усі однорідних членів речення.

Відомості про звертання можуть засвоюватися в поєднані з роботою щодо читання речень зі звертаннями, спостереженням за їх інтонаційним оформленням, поясненням учителя про те, як виділяється звертання на письмі і в усному мовленні. Зокрема, ілюструється прикладами оклична інтонація звертань, що стоять на початку речень, а також прискорений темп, незначна пауза, знижений голос при вимові тих звертань, що стоять у середині та в кінці речень.

Таким чином, робота над синтаксичним ладом усного й писемного мовлення молодших школярів займає важливе місце в системі формування комунікативних умінь і навичок, бо створює умови для збагачення мовної пам'яті учнів синтаксичними моделями в поєднанні з інтонаційними, що, безперечно, робить продуктивнішим процес розвитку мовленнєвих умінь.

Вчителеві треба пам'ятати, що не можна обмежуватись лише констатаційним визначенням ознак речення, а необхідно одночасно з'ясувати, чому це речення складне чи з однорідними членами і т.д.

Як вже було сказано вище, програма передбачає практичне ознайомлення четвертокласників із складним реченням (попередня робота проводиться в кінці третього класу, коли учні вчаться об'єднувати два прості речення в одне складне за зразком): «учні не вивчають жодних теоретичних відомостей, ознайомлення відбувається під час аналізу речень, роботи над побудовою складних речень за поданим зразком, за схемами» [33, с. 33].

Для аналізу варто добирати різні за будовою речення - складносурядні (Тихесенький вечір на землю спадає, і сонце сідає в темнесенький гай. - В.Самійленко), складнопідрядні (Тихо пливе поважний місяць над селом і придивляється, що доброго зробили люди за довгий день), безсполучникові 48(Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. - Т.Шевченко). Однак частини складного речення мають бути не надто поширеними, такими, в яких легко можна встановити граматичну основу (підмет і присудок). «Не слід пропонувати для аналізу складні речення, частини яких є односкладними чи двоскладними неповними реченнями» [23, с. 122].

На уроці ознайомлення зі складним реченням учитель насамперед пропонує вправу на зіставлення простих речень зі складними. Наприклад, записуються на дошці два речення: Молодші школярі працювали на клумбах. Старшокласники допомагали садити сад.

У ході бесіди вчитель з'ясовує, скільки речень записано на дошці, визначає головні члени, нагадує, що в кінці кожного речення голос знижується і робиться пауза. Після цього пропонує об'єднати два речення в одне (Молодші школярі працювали на клумбах, старшокласники допомогли садити сад.) і підводить до висновку, що речення бувають з однією граматичною основою і з двома (або кількома) основами. Речення з двома або з кількома основами називаються складними. Учитель звертає увагу на те, як змінилася інтонація в складному реченні: паузи між частинами складного речення стали меншими.

Під час аналізу учні дізнаються й про те, що частини складного речення можуть з'єднуватись не лише за допомогою інтонації, а й за допомогою певних слів - сполучників чи сполучних слів (без уживання термінів). У пригоді стане таблиця з найуживанішими сполучниками і сполучними словами:

Частини складного речення можна поєднувати за допомогою слів і, а, але, що, щоб, коли, де, який(яка, які, яке)та ін. Перед ними ставиться кома.

«Школярі мають вчитися не тільки впізнавати складні речення за кількістю граматичних основ, а й самостійно будувати їх за поданим зразком, схемами, за змістом малюнка тощо» [23, с. 120]. З цією метою можна пропонувати вправи на:

складання речень за аналогією і підкреслення в них граматичної основи;

складання за змістом малюнка кількох складних речень;

складання речень за схемами.

Утворюючи речення за поданими зразками і схемами, учні практично

засвоюють сполучники і сполучні слова, якими зв'язуються частини

складного речення, набувають пунктуаційних навичок.

«Робота зі складними реченнями має проводитись не тільки на спеціально відведених програмою уроках, а й на уроках вивчення інших тем, розвитку зв'язного мовлення. Вчитель не повинен залишати поза увагою складні речення, які потрапляють у поле зору при читанні текстів вправ або речень, складених самими учнями» [23, с. 121].

Вправи на аналіз і побудову складних речень С.Дорошенко радить пропонувати також і при вивченні частин мови, повторенні в кінці семестру або року. Доцільним будуть такі вправи:

- поділіть складне речення на кілька окремих речень;

з'єднайте за змістом два речення у складне, використавши при цьому сполучники.

У методиці викладання мови в початкових класах вправи з реченнями ділять на аналітичні і синтетичні. «Аналітичні - це ті, в яких переважає аналіз готових речень, а синтетичні - ті, які передбачають самостійне складання речень. І ті, і ті вправи можна використовувати на різних етапах навчання» [23, с. 114].

Прикладом аналітичної вправи може послужити вправа членування тексту на складові частини.

Чимало помилок в учнівських письмових роботах пов'язані з тим, що діти не завжди бачать межі, що відділяють одну мовну одиницю від іншої. В. Мельничайко запевняє, що в своїй основі вправа членування зв'язних висловлювань на складові частини має більш аналітичний, ніж- 50конструктивний характер. Дидактичним матеріалом для вичленування можуть бути як словосполучення так і речення. Наприклад: Далеко за обрій біжить дорога. Особливо ефективна така робота в тих випадках, коли допустимі різні прочитання. Наприклад: Тамарка впала - Тамарка впала; Там арка впала; Та марка впала.

Більш широке застосування знаходить членування зв'язного тексту на певні семантично окреслені відрізки з розстановкою розділових знаків. Така вправа може знайти широке застосування на різних етапах навчання. У найпростішому вигляді її можна запропонувати навіть у 1 класі з метою формування початкового уявлення про речення. Приклад такого завдання: визначте скільки речень є в наведеному тексті, скажіть про що говориться в коленому із них. Перепишіть, розставляючи в кінці речення потрібні розділові знаки, а на початку - великі букви. Виразно прочитайте одержані речення.

Синтетичні вправи найчастіше виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи, із скількох слів воно складається, визначають основу речення тощо, а потім самостійно конструюють речення такої ж самої будови. Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов'язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення у процесі якої здійснюється контроль за правильністю побудови речення, поєднання слів і т.д.

«Залежно від ступеня самостійності і пізнавальної активності учнів вправи з реченнями діляться на три групи: на основі зразка конструктивні та творчі» [23, с. 114].

Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні такої самої будови на основі наслідування зразків. Спостереження речень має велике значення для засвоєння граматичної будови рідної мови, для розвитку зв'язного мовлення школярів. Учні читають і 51записують зразки речень, відтворюють за вчителем їх інтонацію. При цьому граматичний аналіз може не проводитись, важливо те, щоб діти почули і відтворили речення, наслідуючи зразок.

У букварі міститься багато речень, різноманітних за будовою, за метою висловлювання, за інтонацією, з однорідними членами і звертаннями. Спостерігаючи такі речення на письмі, читаючи і переписуючи, діти засвоюють зразки, наслідують їх при складанні власних висловлювань. Чудовим зразком для наслідування є українські народні казки, приказки, прислів'я й загадки.

«На будь-якому етапі початкового навчання при читанні окремих речень текстів учитель повинен привертати увагу учнів до всього, що сприяє засвоєнню граматичної будови рідної мови, збагаченню мовлення школярів, виробленню мовного чуття» [23, с. 109].

До конструктивних відносяться вправи на побудову і перебудову речень. У процесі їх виконання учні спираються на теоретичні знання. Конструктивні вправи застосовуються в 2-4 класах після вивчення певних відомостей з синтаксису. їх мета - закріпити набуті знання на практиці. До них належать такі:

1.Відновлення або побудова речень із розрізнених слів. Виконуючи таку вправу, учні встановлюють порядок розташування слів у реченні, пов'язують слова за допомогою закінчень, прийменників і сполучників. Може бути кілька варіантів таких вправ:

а) усі слова деформованого речення подаються у потрібній формі: Батьківщину, ми, нашу, любимо, щиро;

б) деякі слова даються в початковій формі: ми, Батьківщина, щиро, нашу, любити;

в)всі слова подаються у початковій формі: щиро, ми, Батьківщина, любити, наша.

Поділ деформованого тексту, надрукованого без великих букв і крапок, на окремі речення. «Виконуючи такі вправи, діти замислюються над змістом написаного, вчаться правильно оформляти речення на письмі» [23, с. ПО]. Тому роботу корисно проводити у кожному з початкових класів, стверджує С. Дорошенко. При цьому завдання поступово ускладнюються добором деформованого тексту з більш поширеними реченнями.

Поступове розгортання (поширення) речень за допомогою питань. Це - перші вправи, спрямовані на вироблення навичок удосконалення написаного, редагування. «Дуже важливо організувати роботу так, щоб діти чітко уявили процес поширення речень» [23, с. 123]. Тому хід розгортання речення варто показати на дошці:

Квіти зацвіли.

(які?)

Різнобарвні квіти зацвіли.

(де?)

Різнобарвні квіти зацвіли в лузі.

(коли?)

Різнобарвні квіти зацвіли весною в лузі.

4.Поступове згортання (скорочення) речень. «Такі вправи допомагають простежити, як речення втрачає виразність, усвідомити до якої межі можливе скорочення» [23, с. 123].

Малий синьоокий хлопчина захоплено читає цікаву книжку про тварин.

Малий хлопчина захоплено читає цікаву книжку про тварин.

Хлопчина захоплено читає цікаву книжку про тварин.

Хлопчина читає цікаву книжку про тварин.

Хлопчина читає книжку про тварин.

Хлопчина читає книжку.

Далі речення вже скорочувати не можна, бо відсутність слова «книжку» надасть реченню зовсім іншого змісту: «Хлопчина читає» вже сприймається із значенням «Хлопчина вміє читати» або «Хлопчина зайнятий читанням».

5. Об'єднань кількох речень в одне з однорідними членами.

Івасик вміє добре читати. Івасик уміє добре писати. Івасик може і гарно малювати. - Івасик уміє добре читати, гарно писати і малювати.

Це теж вправа на удосконалення висловлювання - учні вчаться уникати без потреби повторення одних і тих самих слів.

Складання речення з конкретними завданнями.

Складання речень за схемою. Причому схеми можна доповнювати і видозмінювати залежно від виучуваного матеріалу і навчальної мети уроку.

«Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчої ініціативи учня» [23, с. 124]. Назвемо кілька видів таких вправ.

1.Складання речень:

- на задану тему;

- за сюжетним малюнком;

за опорним словом (даються, наприклад, недавно почуті учнями слова, які ще не увійшли до їх активного словника, або форми слів, при вживанні яких учні припускаються помилок);

за опорними словосполученнями або порівняльними зворотами чи фразеологізмами;

- речень-запитань і речень-відповідей;

- на основі власних спостережень за змінами в природі;

на основі переглянутого фільму чи вистави (що особливо сподобалась; яка подія дуже вразила; які вчинки не сподобались);

- складання різних варіантів речень про одне й те саме.

Зміна мовного матеріалу. Суть цього типу вправ полягає в тому, щоучням пропонують внести у наведений матеріал певні зміни, щостосується форми чи змісту мовних одиниць, їх семантики, комунікативного призначення.

Оскільки вправи творчого характеру часто позбавлені конкретних завдань, то виконанням їх важче керувати. Тому вчитель має використовувати різні форми заохочувань учнів.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: