Особливості організації учбово-виховного процесу за допомогою здоров'язберігаючих технологій
Контингент молоді неоднорідний - це учні шкіл, ПТУ й коледжів, молоді робітники, студенти, значна частина інженерно-технічного персоналу, працівників утвору, культури, сфери обслуговування, медичних установ. Кожна із цих груп має специфічні риси й особливості, які вимагають диференційованого підходу при визначенні форм і методів збереження й зміцнення здоров'я.
З погляду демографічної ситуації, що складається сьогодні, слід зазначити, що протягом найближчих 2-3 десятиліть відбувається безперервне зменшення частки молодих у віковій структурі населення. Іншими словами, процес демографічного старіння буде тривати, а темпи приросту загальної чисельності населення падати[44].
Молодь у віці 16 — 29 років (76% населення) зайнята в суспільнім виробництві нашої країни, однак серед усіх працездатних громадян рівень зайнятості молоді найнижчий, тому що ця група полягає не тільки із працюючих, але й з учнів. Найбільше число учнів припадає на вік 16 — 24 роки, причому майже всі із них вчаться з відривом від виробництва.
На частку молодих людей, що поєднують роботу з навчанням, випадає значне навантаження, яке відбивається згодом на здоров'я людини, його нервово-психічному стані, а в остаточному підсумку позначається на трудовому потенціалі в більш старших віках. Часом комбінація праці з навчанням негативно впливає й на сімейно-шлюбні відносини, знижує народжуваність.
Молодь відіграє особливу роль у формуванні трудового потенціалу країни. Це найбільш мобільна частина трудових ресурсів. Саме за її рахунок оновляється робоча сила, змінюється професійний і утворювальний склад працівників, значною мірою забезпечуються кадрами нові виробництва.
Молодіжному контингенту належить провідна роль у міграційних процесах і в перерозподілі працюючих між галузями. У країні щорічно міняють місце проживання понад 20 млн. чоловік, більшу частину яких становлять обличчя у віці до 30 років. Відомо, що мігранти піддаються більшому ризику захворювань (адаптація до нового місця проживання вимагає певних резервів здоров'я). Для них характерні більш низька народжуваність, більша частота зловживання алкоголем, високі показники захворюваності. Міграційна рухливість населення - найважливіший демографічний фактор, що виявляє вплив на здоров'я молоді.
Молодь - майбутнє країни, але вона несе відповідальність і перед сьогоденням. Її віддача суспільству в умовах прискорення соціально-економічного розвитку країни потрібна вже зараз. І тільки здоровіша, фізично міцна молодь у стані впоратися з покладеними на неї завданнями.
Здоров'я кожного нового покоління по всіх параметрах повинне бути краще, чим попереднього. Це непорушна істина. Разом з тим на нові покоління людей, їх здоров'я й працездатність діють такі фактори, про існування яких кілька десятиліть назад і не підозрювали. Причому різні фактори внутрішнього й зовнішнього середовища, що провокують виникнення або несприятливий плин різноманітних захворювань, починають інтенсивно діяти вже в молодому віці й позначаються як фактори ризику.
Науково-технічний прогрес приводить до зміни умов і прискоренню темпів праці й життя, суттєво й швидко міняє навколишню людину середовище. Прискорюваними темпами розвивається економіка, наука, техніка. Ріст міст автоматизація, що стрімко зростає, і механізація виробничих процесів, зниження фізичної й підвищення нервово-психічного навантаження, розвиток засобів транспорту й зв'язки, інформаційний бум - усе це разом узяте створює нове екологічне, психологічне й соціальне середовище, у якім живе сучасна людина [44,45].
Це середовище безпосередньо впливає, з одного боку, на здоров'я молоді, виникнення й поширення в її середовищі різних захворювань і, з інший, - на можливості їх профілактики й лікування. Таким чином, об'єктивні зміни в характері праці й життєдіяльності людей підвищують рівень вимог до підтримки, збереження й зміцненню здоров'я.
Час, у якім ми живемо, стало часом великих змін і перетворень. Перехід з екстенсивного шляху розвитку народного господарства на рейки інтенсивного виробництва сполучений з підвищенням ефективності й продуктивності праці на кожному робочім місці, максимальною віддачею від кожного працюючого, реалізацією всіх наявних ресурсів. Змінюється роль людини у виробництві, зростає значення складної розумової праці, розширюється можливість творчого додатка сил. У зв'язку із цим неминуче загострення проблем, пов'язаних із забезпеченням високого рівня здоров'я сучасних і майбутніх поколінь людей, їх адаптацією до швидко мінливих умов соціального й природного середовища.
У цей час молодь зустрічається ще з однієї немаловажною проблемою - це безробіття.
Безробіття - одна з головних причин, що створюють непевність у житті, що ведуть до розчарування й розпачу, - найбезпосереднішим образом впливає на здоров'я. Статистика свідчить, що ріст безробіття на 1% спричиняє ріст самогубств на 4,1%, а числа з душевнохворих на 3,4%. Однак у цей час діють фактори, які, породжуючи цілий ряд проблем, впливають на стан здоров'я молодих людей безвідносно до їхнього проживання в різних соціально- економічних формаціях[44].
До негативних тенденцій у стані здоров'я населення економічно розвинених країн ставиться тенденція «омолодження» захворювань: ті хвороби, які порівняно недавно зустрічалися лише в старших вікових групах тепер нерідкі у молодих людей. Спостерігається виразне зниження середнього віку, що занедужують багатьма хронічними хворобами, що наносить величезний економічний і соціальний збиток суспільству.
У першу чергу це ставиться до серцево-судинних захворювань. За даними ВІЗ, за 10 років в 23 країнах миру смертність від них і головним чином від ішемічної хвороби серця зросла в молодих чоловіків на 5 - 15%.
Радянськими вченими також відзначається значний ріст серцево-судинних захворювань у молодому віці. Тільки за одне п'ятиліття відбувається збільшення їх частоти в 2 - 2, 5 рази .
Тенденція омолодження торкнулася й інших захворювань, пов'язаних зі способом життя сучасної людину. До них належать хвороби шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи й ін.
За матеріалами обстеження чоловіків працездатного віку, що страждають хронічними захворюваннями, було встановлено, що серед хворих виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки 10,7 % становили молоді чоловіки у віці 20 - 30 років[43,44,45].
Дане захворювання чревате раннім настанням інвалідності, що віднімає в людей молодого, що цвіте віку можливість повноцінно жити й трудитися. Переважна більшість хворих виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки (73 %) первинно визнаються інвалідами в молодому, найбільш працездатному віці — до 40 років, причому кожний четвертий з них у віці до 30 років.
Крім виразкової хвороби, значно поширені серед молоді жовчнокам’яна хвороба, хронічний гастрит, дуоденіт.
Протягом останнього десятиліття виявилася тенденція до збільшення частоти гіпертонії серед студентів. Так, частота гіпертонічних станів у студентів підвищилася з 12,1 до 19,2%. Поширеність підвищеного артеріального тиску у віці 10 - 17 років становить 9 - 15% [44].
Головною причиною смерті молодих чоловіків в економічно розвинених країнах є нещасні випадки й травми. Велике соціально-економічне значення цієї, проблеми, тому що основною причиною інвалідності чоловіків до 30 років служить виробничій травматизм.
При аналізі обертаності населення за медичною допомогою за віком і підлоги було виявлено, що найменший рівень захворюваності припадає на вік 15 - 19 років: 554,6 випадку захворювань на 1000 людей, причому в чоловіків менше, чим у жінок (відповідно 497,6 і 589,7). Однак до 20 - 24 рокам рівень захворюваності піднімається до 1086,1. Підйом відбувається як у чоловіків (986,6), так і в жінок (1152,4).
Аналіз стану здоров'я деяких соціальних груп молоді показує, що з 1000 учнів ПТУ в школярів 601 є здоровішими, 227 - практично здоровішими й 172 - хворими, серед 1000 студентів технікумів відповідно 411, 337 і 252 і серед 1000 студентів вузів 381 здорові, 377 практично здорові й 242 хворі.
Поширення патологічних станів серед молоді має ряд закономірностей, пов'язаних з функціональним станом організму, особливостями способу життя, а також організацією медичної допомоги. Серед осіб у віці 15 - 19 років найбільше часто поширені хвороби нервової системи в органів почуттів, травлення в подихи. Поглиблений аналіз перерахованих класів хвороб по нозологічних формам показує, що у віці 15 - 19 років найбільше часто зустрічаються аномалії рефракції, пародонтоз, карієс в інші хвороби зубів, хвороби опорного апарата, гіпертрофія мигдалин і хронічний тонзиліт. Значну частку в структурі становлять неврози, нетоксичний зоб і тиреотоксикоз, гіпертонічна хвороба, запальні захворювання бруньок[43].
При порівнянні захворюваності по підлозі відзначаються значні коливання: у чоловіків найбільше часто відзначаються виразкова хвороба шлунка у дванадцятипалій кишки, хронічні бронхіт і пневмонія, інфекція бруньок, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба; у жінок - нетоксичний зоб, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників, авітамінози й інші розлади харчування, гіпертрофія мигдалин, хронічний тонзиліт.
Серед хвороб сечостатевої системи в жінок значну частку становлять хронічні цервіцити й інші захворювання шийки натчи, гострі та хронічні сальпінгіти й офорити, патологія вагітності.
У середньому протягом працездатного віку кожний чоловік переносить 34,9 захворювання, а кожна жінка - 36,3. З них у віці 15 - 29 років у кожного чоловіка виникає 8,1 захворювання, у кожної жінки - 9,6 . Із загального числа захворювань в 15 - 29-літньому віці 25,9% у чоловіків і 29,2% у жінок становлять гострі респіраторні захворювання. Частка практично здоровіших осіб у віці 15 - 19 років серед чоловіків становить 52% серед жінок-47,6% а в 55 - 59 років відповідно 3,5 і 1,0%, що ще раз наочно доводить теза про необхідність початку первинному профілактика більшості захворювань у можливо більш молодому віці[44].
Значну роль у стримуванні клінічних проявів більшості захворювань відіграють потужні компенсаторні й адаптивні механізми молодого організму. Вони не дають перейти факторам ризику границю «здоров'я — хвороба». Але як тільки цей вплив починає перевищувати граничні значення, виникають ознаки захворювання.
Фактори ризику ряду хронічних захворювань починають формуватися в дитячому й підлітковому віці й до 20 - 29 рокам їх поширеність різко зростає. У цьому віці артеріальна гіпертонія є вже в 5,6% чоловіків а 1,1% жінок, надлишкова маса тіла - в 6% чоловіків і 1,1% жінок, порушення ліпідного спектра крові - в 114% чоловіків а 8,3% жінок, паління - в 65,2% чоловіків і 21,2% жінок .
Тут слід особливо підкреслити, що здоров'я людини значною мірою залежить від нього самого. Здоров'я - це та вершина, на яку повинен піднятися сам. Усі соціально-економічні перетворення, зусилля по вдосконалюванню медичної допомоги практично будуть зведені на немає при неправильнім відношенні молоді до свого здоров'я[45,46].
Серед молоді поширене неправильне уявлення про те, що хвороби приходять у старості, коли активне життя вже закінчилося. Роль молодих людей у підтримці й зміцненні власного здоров'я сьогодні мінімальна, тим більше що ніяких витрат у зв'язку із хворобою нести не доводиться. Та обставина, що держава повністю бере на себе всі витрати по відновленню загубленого здоров'я і його збереженню, народжує утриманську позицію. Формується зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров'я гарантоване саме по собі молодим віком, що будь-які позамежні навантаження, грубі порушення харчування, режиму дня, недостатня фізична активність, стреси й інші фактори ризику « по плечі» молодому організму, що він упорається з усіма випробуваннями, що випали на його частку. Однак це далеко не так, і сьогодні в молоді все частіше й частіше відзначаються захворювання, які раніше були долею осіб більш старшого віку. Сама думка про те, що здоров'я не розтрачується, залишається непорушним, народжує абсолютно неправомочну самозаспокоєність і завдає шкоди здоров'ю молоді[44,43].
З'явився навіть спеціальний термін - медична активність, що означає відношення до власного здоров'я й здоров'ю навколишніх. Ю. П. Лисицын (1998) дає наступне визначення: « Під медичною активністю, що є одним з елементів способу життя, розуміється відношення до свого здоров'я й здоров'я інших людей, виконання медичних приписань і призначень, відвідування лікувально-профілактичних установ і ін.».
Медична активність як один з найважливіших елементів способу життя пряно впливає на стан здоров'я людину. При оцінці впливу на здоров'я 30 різних факторів було встановлено, що серед них домінують суб'єктивні: відношення людину до медичної допомоги, до свого здоров'я й здоров'ю оточуючих людей[42].
Дослідження останніх років, на жаль, змушують переконатися в тому, що медична активність населення, молоді зокрема, залишається вкрай низкою. Причому низка вона як у здоровіших, так і у хворих людей. Проявляється низька медична активність по-різному. Наприклад, у небажанні населення брати участь у профілактичних оглядах. Тим часом смертність серед людей, що відмовилися від участі в медичнім обстеженні на виявлення ішемічної хвороби серця ближче всього до такої в групі високого ризику, що дає підставу відмова від обстеження розцінювати як фактор ризику ішемічної хвороби серця [42.44].
Байдужне або негативне відношення молоді до профілактики хвороб формується, з одного боку, внаслідок однотипності й стандартності профілактичних рекомендацій. З іншого боку, воно обумовлене явним нерозумінням усіх грізних наслідків і ускладнень, що виникають як наслідок розвиненого захворювання. Наприклад, у більшості випадків початкова стадія ожиріння самою людиною не розцінюється як захворювання, що ускладнюється надалі серйозними порушеннями здоров'я. За медичною допомогою звертається всього лише 5,5% таких хворих. 18,5% хворих інфарктом міокарда переносять його гостру стадію «на ногах», навіть не підозрюючи, наскільки вони серйозно хворі [47].
Для того щоб відповідати сучасним вимогам і бути готовим до змін умов виробництва ( як матеріального, так і духовного), мало мати лише високий рівень утвору й культури, глибокими професійними знаннями й навичками, необхідно мати ще й міцне здоров'я. Без нього недосяжне все інше, тому здоров'я повинне стати для молоді одним із пріоритетів у шкалі соціальних цінностей.
Про те, наскільки реальний стан справ далеко від ідеального, говорять результати соціологічних досліджень. От як, наприклад, розподіляються ціннісні орієнтації робочої молоді: 1 - успіхи в роботі; 2 - гарні відносини в колективі; 3 - повага з боку товаришів; 4 - обрання в керівні органі; 5 - високий матеріальний рівень життя; 6 - уміння приносити людям користь; 7 - високі моральні якості, рівень культури; 8 - дружба із цікавими людьми; 9 - успіхи у творчості; 10 - незалежність від інших; 11 - гарна родина.
Факт залишається фактом - про здоров'я ніхто не згадав. І тільки серед причин, що перешкоджають повному використанню можливостей дозвілля, на 7-е місце було поставлено погане здоров'я [45].
Ціннісні орієнтації є компонентом не тільки свідомості, але й поведінки. Від того, які цільові настанови людей реалізує у своїй поведінці, залежить його спосіб життя.
Науково-технічний прогрес, подальше прискорення соціально-економічного розвитку нашої держави пред'являють до здоров'я молоді підвищені вимоги. Потрібні більш інтенсивні заходи для його відновлення, збереження й зміцненню. Враховуючи, що в джерел виникнення багатьох захворювань лежать фактори ризику, пов'язані зі способом життя людину й керовані їм ( тобто, що піддаються цілеспрямованим змінам), необхідно зробити найважливіший висновок: ми можемо впливати на своє здоров'я, зберігати й зміцнювати його шляхом формування відповідного способу життя. Ми повинні вести боротьбу за здоров'я здоровіших, за здоровіший спосіб життя всієї молоді[44].
1.5 Захворюваність студентів, що навчаються в навчальних установах
За наявними даними, у середньому в кожного майбутнього студента перед вступом у ВНЗ було 1,6 захворювань, зареєстрованих у дитячі й шкільні роки. Деякі із цих хвороб певною мірою турбували студентів дотепер. У структурі зазначеної патології провідну роль відіграють хвороби органів подиху, на які доводиться половина від загального числа зареєстрованих при профілактичних оглядах захворювань. Друге рангове місце займають інфекційні хвороби, якими в шкільному віці перехворів кожний восьмий студент. Далі йдуть хвороби органів травлення, око й придаткового апарата, а також травми. Що стосується захворюваності студентів у періоді навчання, то її рівень є порівняно низьким. Так захворюваність по обертаності студентів на 1-3 курсах у середньому 295,0 випадків на 1000 людей відповідного контингенту. У її структурі основне місце відведене також хворобам органів подиху. На цьому тлі відзначається поступове збільшення частоти захворювань органів травлення, сечостатевої системи, хвороб крові й ендокринної системи.
Результати комплексних медичних оглядів, проведених бригадою фахівців у складі терапевта, хірурга, окуліста, отоларинголога й невропатолога, дозволяють зробити наступний висновок:
на кожного студента з обстеженого контингенту доводиться 0,19 захворювань або відхилень у стані здоров'я;
у структурі захворюваності домінують хвороби кістково-м'язової системи, око і їх придаткового апарата;
відзначається висока частка хвороб системи кровообігу, органів подиху й травлення.
Особливе місце в дослідженні захворюваності автори віддають взаємозв'язкам між заняттями спортом, станом здоров'я й успішністю студентів. Отримані ними дані свідчать про те, що більшість із них (дві третини) досить здорові для того, щоб відвідувати основні групи занять фізкультурою. Проте кожний третій студент є носієм хронічного захворювання, що дозволяє йому відвідувати тільки групу ЛФК. Згідно отриманим даним, 64,7% обстежених студентів взагалі не займаються спортом[42,46,48,49].
Виявлена наявність зворотньої кореляції між здоров'ям й успішністю: частка здоровіших студентів, що не перенесли захворювання, зростає по мірі пониження встигаємості. Серед встигаючих на «добре» і «відмінно» здорові 2 студента з 3, на «задовільно» - 3 з 4.
У структурі захворюваності встигаючих на «відмінно» і «добре» перші місця займають нозології обумовлені високому навчальним навантаженням: сколіоз і міопія. Для встигаючих на «задовільно» характерна низька частота їх загальної захворюваності – в 2 рази нижче, чим в «відмінників», і більш ніж в 5 раз нижче, чим в «ударників». На перших місцях перебувають хвороби органів подиху й органів травлення. Для них характерна вкрай низька частка хвороб ока і їх придаткового апарата й хвороб кістково-м'язової системи.
Результати вивчення фізичного розвитку показали, що гармонічним воно є лише в 44,6% студентів, дисгармонійним – в 31,4% і різко дисгармонійним – в 24%. Середні, нижче середнього й низького росту студенти мають більшу ймовірність надлишку маси тіла, тоді як на високі й вище середнього зросту студентів слід звернути підвищену увагу в плані вирішення проблем дефіциту маси тіла. Таким чином, більшість студентів потребують регулярного проведення лікувально-реабілітаційних і профілактичних заходів.
Дослідження особливостей способу життя показало, що курять 28,4% опитаних студентів, а зловживає спиртними напоями – 36%. Тривожність цієї інформації підвищується при порівнянні з іншими компонентами здоровішого способу життя: займаються фізичними вправами, роблять зарядку тільки 20,5% опитаних, відвідують спортивні секції – 6,8%, займаються бігцем з підтюпцем – 2,5%, намагаються дотримувати режиму дня – 17,8%, стежать за своїм харчуванням - 14,5%, регулярно консультуються з лікарем – 8,3% і, нарешті, під час канікул виїжджають у вдома відпочинку й санаторії – 5,9%.[41,42]. Згідно з результатами досліджень, причина наявності шкідливих звичок у студентів – стреси, викликані перевантаженістю навчальних програм, невпорядкованістю побуту й дозвілля, відсутністю нормальних механізмів релаксації, украй необхідних при такій інтенсивній роботі, як засвоєння сучасних навчальних програм. Але переважна більшість студентів віддають перевагу пасивним формам дозвілля. Активні форми відпочинку – заняття спортом, робота в саду, робота на присадибній ділянці – залучають у сукупності тільки мала кількість студентів. Використовувані студентами механізми релаксації, форми дозвілля вкрай недостатні для компенсації витрат нервової, психічної енергії, необхідних для успішного навчання.
При цьому медична активність студентів перебуває на низькому рівні. Незважаючи на те, що цінності здоров'я в переважної більшості студентів належать до основних, багато в чому це носить формальний характер, не відбиваючись на реальній гігієнічній поведінці.
Зложилася важка ситуація, що характеризується тим, що в цілому молодь України, яка по логіці повинна бути найбільш здоровішою частиною суспільства, такою не є. Положення збільшується тим, що в цей час знижена увага суспільства до здоров'я молоді, тому що скорочене число профілактичних оглядів, не діє система диспансерного спостереження, знижений науково-дослідний інтерес до проблем молодого покоління [44].
Дослідженнями ряду авторів за даними про захворюваність по обертаності показане що, найбільш високі середньорічні темпи приросту відзначаються по хворобах нервової (34,8%) і сечостатевій (30,4%) систем. Наступні рангові місця по середньорічних темпах приросту займають захворювання органів травлення (17,8%), кістково-м'язової системи й сполучної тканини (8,5%),системи кровообігу (8,3%).[46,47]
Характерною рисою є висока схильність до хронизації патологічного процесу. Поряд із цим автори відзначають відносно невисокі середньорічні темпи приросту показника по класу хвороб органів подиху. Істотний ріст захворюваності по обертаності хворобами органів травлення, сечостатевий і нервової систем також відзначається при її вивченні в динаміку навчання з I по IV курс.
При вивченні даних поглиблених медичних оглядів виявлені найбільш високі середньорічні темпи приросту хвороб органів подиху (42,3%) і сечостатевої системи (3,5%). Істотний внесок у формування високого рівня хронічної захворюваності й морфо функційних відхилень вносять хвороби кістково-м'язової й сполучної тканини, системи кровообігу й нервової системи, середньорічні темпи приросту по яких склали 18-24,8% .
Аналіз структури захворюваності також виявляє широкий спектр захворювань і тенденцію до збільшення числа студентів із хронічними захворюваннями. Найбільше часто студенти звертаються з гострими респіраторно-вірусними інфекціями (ГРВІ), 2-е місце по обертаності займають ангіна й гострий бронхіт, менша кількість студентів іде із захворюваннями сечостатевої системи. Причому, як показують результати досліджень, спостерігається тенденція до росту захворюваності, як у цілому, так і по окремих видах захворювань [46,50].
Аналіз структури відвідувань лікаря виявив найбільше їхнє число в студентів I і II курсів в основному у зв'язку із хворобами органів подиху, нервової системи й органів почуттів (переважно синдром вегетативних дисфункцій). У старшокурсників ріст числа відвідувань обумовлений хворобами органів травлення, кістково-м'язової системи й травмами, що, найімовірніше, пояснюється порушеннями харчування, перенапругою й зривом адаптаційних систем через більш тривале навчання у Вузі.
При аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП), частота видачі довідок склала 25-35%. Відзначається сезонна спрямованість захворюваності з найбільшими показниками у вересні, березні й квітні. Рівень захворюваності з ТВП у середньому склав 32,8 випадку тимчасової непрацездатності (на 100 студентів). Близько 60% склали студенти I і II курсів. У структурі захворюваності переважають простудні хвороби (73,1%); наступні рангові місця займають хвороби органів травлення й зубів, серцево-судинна патологія, захворювання бруньок і сечовивідних шляхів .
Прямим показником здоров'я, як відомо, є фізичний розвиток, у результаті вивчення якого виявлено, що гармонічним воно є лише в 54,6% студентів, дисгармонійним – в 31, 4% і різко дисгармонійним – в 14% студентів. Середня маса тіла студентів склала 62,2кг, довжина тіла – 173см, окружність грудної клітини – 76,1см. У студентів середнього, нижче середнього й низького росту є більша ймовірність надлишку маси тіла, тоді як у високих студентів існує ризик розвитку дефіциту маси тіла.
Таким чином, майже половина обстежених студентів по показниках фізичного розвитку й захворюваності потребують перекладу в підготовчу або в спеціальну фізкультурну групу, або повністю повинні звільнятися від занять по фізкультурі [47,49,50].
Загальновідомо, що здоров'я на 50-55% залежить від способу життя людини, значить можна вважати, що генеральною лінією формування й зміцнення здоров'я є здоровіший спосіб життя. Спосіб життя студентської молоді ніяк не можна назвати здоровішим. Як показують проведені дослідження спосіб життя студентів характеризується високою поширеністю негативних стереотипів поведінки й низкою фізичною активністю.
Особливістю гендерних тенденцій є велика питома вага дівчат з незадовільним рівнем рухової активності (46,9 – 63,6%), наявність шкідливих звичок (41,4 – 45,1%) у порівнянні з юнаками. Спосіб життя юнаків характеризується: наявністю психоемоційного стресу (87,5-87,8%), недостатнім перебуванням на свіжім повітрі (88,9-90,6%), недостатньою тривалістю сну (37,5-44,4%), незадовільною медичною активністю (19,8-26,3%). До специфічних особливостей способу життя студенток у цьому плані можна віднести читання ночами (51,3%), прийняття їжі перед сном (48,6%), недостатній рівень рухової активності (71,7%), наявність проблем в особистім житті (48,9%), уживання алкоголю по святах (81,2%), паління (7,7%).
При цьому слід зазначити, що, незважаючи на досить високу поширеність шкідливих звичок серед студентів, тільки половина з них намагаються боротися з ними.
У цілому повсякденна поведінка й життєвий уклад студентської молоді як особливої соціальної когорти населення, об'єднаної специфічними умовами навчальної діяльності, віковими закономірностями функціонування організму, обумовлюють специфіку способу життя. У загальному виді йому властиві незадовільний рівень рухової активності, наявність шкідливих звичок, недостатня тривалість сну й перебування на свіжім повітрі, нераціональне харчування, постійний і періодичний психоемоційний стрес. Крім того, досить значна питома вага студентів з незадовільною медичною активністю.
Встановлено, що студенти недостатньо використовують ефективні компоненти по забезпеченню здоровішого способу життя. Так, регулярну профілактику стомлення й щоденне відновлення після роботи проводять тільки 25,15% студентів, раціональний добовий режим дотримують тільки 22,15% студентів, що гартують процедури використовують 25,98%, а антистресові заходи – 18% [42,45,47].
Проаналізувавши отримані дані, можна сказати, що ціннісні орієнтації, зв'язані зі здоров'ям і веденням здоровішого способу життя, поки ще не зайняли належного місця в системі цінностей студента. Це викликає заклопотаність, тому що відсутність відповідної орієнтації в поведінці збільшує розрив, що утворюється між реальним статусом і способом життя студентів, з одного боку, і вимогами життя – з іншої. Для ліквідації такої розбіжності необхідно проводити комплексну роботу з формування здоровішого способу життя в родині із залученням різних суспільних інститутів. Таким чином, критичні явища в стані здоров'я, нездоровий спосіб життя й поширеність шкідливих звичок диктують необхідність пошуку нових шляхів формування здоров'я студентської молоді[45].
2. ЗАВДАННЯ,МЕТОДИ ТА ОРГАНIЗАЦIЯ ДОСЛIДЖЕННЯ
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб за допомогою анкетування виявити можливі порушення стану здоров’я у студентів. Оцінити рівень фізичного здоров’я та фізичної підготовленості за допомогою комп’ютерної програми «Оберіг». Та також провести скринінг - тестування з метою профілактики донозологічного контролю за станом здоров’я студентів.
2.1 Завдання дослідження
1. Проаналізувати захворюваність студентів на основі результатів їх диспансерного обстеження;
2. Оцінити рівень фізичного здоров’я юнаків і дівчат за допомогою сучасних валеометричних методів;
3. Провести скринінг – тестування здоров’я студентів;
4.Співставити результати медичного, валеантричного і моніторингового обстежень юнаків і дівчат.
2.2 Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань в роботі були використані наступні методи дослідження:
1.аналіз та узагальнення літературних джерел;
2.аналіз статистичних даних;
3.анкетування;
4.методи математичної статистики.
Скринінг – тестування здоров’я студентської молоді проводили за допомогою методики, запропонованої співробітниками Республіканської НДЗ охорони здоров’я та підлітків [51].
Анкета - скринінг
стану здоров’я студентів (Г.Н Даніленко та інші 1996)
Відповіді на передбачувані питання, необхідні для своєчасного виявлення у Вас можливих порушень стану здоров’я. Під час відповідей аналізуйте, будь ласка, свій стан протягом останніх декількох місяців і враховуйте те, що Вам у найбільшій мірі властиво. Якщо Ви готові відповісти на запитання «Так», укажіть номер, що буде названий наприкінці питального речення.
| Чи вважаєте Ви, що стан Вашого здоров’я за останнім часом погіршився? | |
| Чи змінився у Вас апетит (значно підвищився або понизився)? | |
| Чи трапляються у Вас напади нудоти? | |
| Чи буває у Вас: печія? | |
| -блювота? | |
| -відрижка? | |
| -відчуття гіркості в роті? | |
| -неприємний смак у роті? | |
| Чи бувають у Вас неприємні відчуття в животі? | |
| Чи бувають у Вас запори або поноси? | |
| Чи турбує Вас біль у животі, що виникає без особливої причини? | |
| Чи турбує біль у животі, коли Ви голодні? | |
| Чи зауважували Ви у собі наявність нальоту? | |
| Чи турбує Вас зубний біль? | |
| Чи бувають у Вас кровотечі з ясен під час чищення зубів? | |
| Чи буває у Вас неприємний з рота? | |
| Чи трапляється у Вас періодично, без істотної причини невелике підвищення температури (37.0-37.2°С)? | |
| Чи буває слабість, розбитість ранком? | |