Технологiя пiдготовки питноi води з пiдземних джерел
У разi паралельного прокладання на території підприємства водопровідної та каналiзацiйної мереж вiдстань мiж стінками поряд прокладених труб має бути не менше нiж 1,5 м, якщо дiаметр водопровідних труб до 200 мм, i 3 м, — якщо більшого дiаметра. У разi прокладання розподiльної мережi нижче каналiзаційної, відстань збільшують на рiзницю в глибині залягання труб.
Поєднувати мережi питного і технічного водопроводів забороняється. Лише у деяких випадках, за узгодженням з органами державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду, можна використовувати питний водопровiд як резерв для водопроводу, який подає воду непитної якостi. Конструкцiя перемички в цьому разi має забезпечувати повiтряний розрив мiж мережами i виключати можливiсть зворотної течії води. Для цього воду питного водопроводу пiдводять до спецiально встановленого на виробничiй будiвлi напiрного бака і вона надходить до нього через кран з регулювальним поплавковим клапаном. Якщо тиск у мережi зменшується, поплавковий клапан автоматично вiдкривається i вода надходить iз питного водопроводу. Надходження води у зворотному напрямi, тобто в мережу питного водопроводу, неможливе, оскiльки верхнiй рiвень води в напірному бацi обмежується переливною трубою, встановленою нижче пiдвiдної труби питного водопроводу.
Якщо пiдземна вода має пiдвищений уміст залiза, мангану чи фтору, то до складу технологiчних схем обов’язково входять блоки знезалiзнення, видалення мангану чи знефторення. Обов’язковим є також знезараження води, яке здiйснюється пiсля проведения зазначених операцiй.
Список рекомендованої літератури:
1. Мазаев В.Т., Шлепнина Т.Г., Мадрыгин В.И. Контроль качества питьевой воды.— М.: Колос, 1999.— 168 с.
2. Справочник по свойствам, методам анализа и очистки воды: В 2 ч. / Л.А. Кульский, И.Т. Гороновский, А.М. Когановский, М.А. Шевченко.— К.: Наук. думка, 1980.— Ч. 1-2.
3. Стан світу 2001: Доп. Ін-ту всесвітнього спостереження про прогрес до сталого сусп-ва / Пер. з англ. Лестер Р. Браун та ін.—К.: Ітерсфера, 2001.— 284 с.