Техніко-економічне обґрунтування модернізації щокової дробарки
![]()
![]()
Визначаєм загальну норму часу на свердлильних двох центровочних отворів.
![]()
2. Токарна операція.
![]()
де Тшч – штучний час, хв.;
Тн.з – підготовчо-заключний час, хв.;
п – кількість деталей, шт.
![]()
![]()
де Тосн – основний час, на протязі якого змінюється розміри, геометрична форма, зовнішній вигляд, властивості обробляємої поверхні або взаємне розташування деталей, хв.
Тдом – час що забезпечує виконання головного часу, установка, закріплення, налагодження обладнання, заміна інструментів приладів, пробні проходи і виміри, хв..;
Тдод – час зв’язаний з організаційно-технічним обслуговуванням робочого місця, час на перерви для відпочинку, природні потреби людини, хв.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
3. Фрезерна операція.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
4. Шліфувальна операція.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Після розрахунків норм часу на всі операції по виготовленню вала редуктора редуктора зробимо ще невеликий наголос про норми часу.
Затрати робочого часу поділяють на нормальне і ненормальне.
До ненормального часу відносять всі невиробничі затрати робочого часу, по яким би причинам вони не виконувалися. Ці затрати не включають в норму часу.
Нормований час складає всі виробничі затрати часу, які повинні бути включені в норму.
Норма часу – час затрачений на одиницю виробу, витрачений в годинах і хвилинах.
Норма напрацювання – кількість деталей , виготовлених на протязі визначеного часу. Кількість деталей виготовлених за зміну, - змінною нормою виробітку.
Норма часу і норма виробітку величина зворотно-пропорційна.
V. Техніка безпеки і охорона праці
Правила і норми по техніці безпеки направлені на захист організму людини від фізичних травм, дії технічних засобів, що використовуються в процесі праці. Вони регулюють поведінку людей, забезпечуючи безпеку праці з точки зору будови і розміщення машин, будівельних конструкцій, будинків, споруд та обладнання.
Правила та норми по виробничій санітарії та гігієні передбачають захист організму від перевтоми, хімічної, атмосферної дії та інше.
До числа норм по техніці безпеки та виробничій санітарії відносяться норми, що встановлюють межі індивідуального захисту працюючих від професійних захворювань та травматизму.
Площадки для обслуговування дробильних машин повинні бути зв’язані звуковою та світловою сигналізацією (електродзвінками та мигаючими електролампами) з площадками для обслуговування стрічкових конвеєрів та живильників на завантаженні і розвантаженні дробильних машин.
Дробильні машини, встановлені на відкритих площадках, слід розміщувати під навісом, що захищають працюючих від атмосферних опадів.
Пульти керування дробильними машинами повинні бути розміщенні в кабінах спостереження та дистанційного керування.
Пульти завантаження та вивантаження дробильних машин повинні бути закриті суцільними металевими кожухами, які під’єднанні до аспірацій них систем з апаратами для очищення повітря.
При пуску дробильних машин повинен бути забезпечений слідуючий порядок вмикання обладнання: аспіраційна система, стрічковий конвейер на розвантаженні, дробильна машина, живильник на завантаженні.
При зупинці дробильних машин або стрічкових конвейерах привід живильників повинен автоматично відмикатися.
Під час роботи дробильних машин забороняється:
проштовхувати і витягувати куски матеріалу та недробимі предмети, що застрягли в камерах подрібнення;
ліквідувати завали в камерах подрібнення та очищати їх;
Експлуатація дробильних машин при відсутності чи несправності захисних огороджень або систем сигналізації забороняється.
Огляд, очищення та ремонтні роботи всередині дробильних машин повинні виконуватись по наряду – допуску.
Для обслуговування приймального отвору щокових дробарок повинна бути стаціонарна металічна площадка зі сходинками.
Приймальні отвори щокових дробарок повинні бути огородженні суцільними металічними огородженнями висотою 1м.
Перехідні містки не повинні розміщуватись над приймальними отворами щокових дробарок.
Працюючи, які обслуговують щокові дробарки повинні бути забезпечені очками захисними та інвентарним ручним інструментом (крючками, кліщами, шуровками та ін.) для витягування з камер подрібнення кусків сировини або недробимих матеріалів.
Дотримання правил безпеки працівниками значною мірою залежить від рівня їх знань, які є похідними від якості навчання. Погана організація навчального процесу є одним з самих слабких місць в роботі по охороні життя людей. Відсутність тренажерів, де можна було б відпрацювати безпечні прийоми робіт, навчальних кінофільмів, зводить навчання лише до теоретичного засвоєння інструкцій і правил безпеки, а не до вміння застосовувати їх на практиці.
В Україні не ведеться робота по оцінці ефективності різноманітних напрямків і форм профілактики травматизму. Соціальна і політична важливість цієї роботи вимагає того, щоб вона вирішувалась на державній основі як проблема забезпечення життєдіяльності людини. Це робота повинна супроводжуватись регулярним проведенням комплексних досліджень, які дадуть можливість визначити істинні причини аварій і нещасних випадків і розробити ефективні заходи щодо усунення недоліків.
Задачі і значення охорони праці нерозривно пов’язані з поняттям значення праці в житті людини. Праця впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ для забезпечення своїх потреб. Але праця – не лише процес взаємовідносин між людиною і природою, це і суспільний процес, в якому людини вступають між собою в конкретні виробничі відносини. В будь-якому виробничому процесі беруть участь засоби праці і предмет праці, між якими існує прямий і зворотний зв’язок.
В процесі трудової діяльності на людину діють різні чинники і якщо відносно організму людини вони не достатньо активні, людина пристосовується до них і може довгий час працювати без будь-яких патологічних відхилень в організмі. Але якщо в процесі виробничої діяльності чинники будуть активні і організм людини не зможе пристосуватися до них, нормальна життєдіяльність її буде порушена і може виникнути виробнича травма або професійне захворювання. Тому не можна допускати від’ємного впливу засобів праці і несприятливих чинників виробничого середовища на організм людини в процесі її трудової діяльності.
Багато проблем, пов’язаних з поліпшенням умов праці і вдосконаленням охорони праці були вирішені російськими вченими. Провідні вчені, передові лікарі та інженери доклали багато зусиль для створення здорових і безпечних умов праці при виконанні трудових процесів, хоча їх ініціатива в умовах капіталістичного виробництва не знаходила відповідної підтримки.
Охорона праці розглядає проблеми забезпечення здорових і безпечних умов праці, виявляє і вивчає можливі причини нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів і вимог з метою виключення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці.
Трудова діяльність людини відбувається в різноманітних виробничих умовах, які характеризуються, як правило, наявністю небезпеки і шкідливостей.
Безпека праці – це стан умов праці, при яких виключений вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників на працівників.
Виробнича небезпека – можливість впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
Небезпечні виробничі чинники – це такі, вплив яких на працівників за деяких умов призводить до травм чи іншого різкого погіршення здоров’я.
До шкідливих чинників належать такі, дія яких на працівників призволить до захворювання чи зниження працездатності. Залежно від рівня і часу дії шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.
Боротьба із забрудненням повітря в промисловості будівельних матеріалів є актуальною задачею. Деякі підприємства промисловості будівельних матеріалів викидаються в атмосферу велику кількість повітря і газів, що несуть різні суміші. Тверді суміші в повітрі і газах дрібно подрібнені і знаходяться у взвішаному стані у вигляді пилу або диму. Рідкі домішки присутні в повітрі і газах у вигляді бризг або туману. Газоподібні домішки (за частіше шкідливі або небажані) входять в склад відходячих газів. Гази обпалюючих печей і продукти горіння паливо майже завжди містять в тому чи іншому кількісному складі сірчистий ангідрид і т.д.
Основними пилевиділяючими агрегатами є дробильно-розмалювальне та сортувальне обладнання, обертові печі, сушильні барабани, печі для обпалення керамічних виробів, холодильники для клінкера, пересипні та транспорті пристрої. Крім того, багато пилу утворюється при добуванні сировинних матеріалів в кар’єрах та кам’яноломнях.
В промисловості будівельних матеріалів боротьба із запиленістю повітря починається з кар’єра, де виконується добування сировини. Застосування високопродуктивної техніки та інтенсифікація робіт супроводжується різким збільшенням кількості домішок, що викидаються в атмосферу.
Гранична
кількість
викидання пилу
до шкідливих
домішок визначено
санітарними
нормами СН-245-71
з доповненнями.
Так, кількість
промислового
пилу, будівельних
матеріалів
коливається
від 2 до 6 мг/м
.
Розробка кар’єрів
та їх планування
виконується
з врахуванням
штучної вентиляції
повітря. Для
осадження пилу
в літній період
застосовується
вода, встановлюються
пилоосаджувальні
камери.
Переробка гірської маси, що поставляється з кар’єрів автомобільним або залізничним транспортом, до необхідної крупності готового продукту здійснюється як правило в декілька стадій і включає в себе процеси подрібнення, сортування, а в деяких галузях промисловості і процесу полеолу, внутрішньозаводського транспортування і складування готового продукту.
В теперішній час на дробильно-сортувальних комплектах для пилеподавлення застосовуютья покриття дробильно-сортувального обладнання, під’єднані до системи аспірації.
Корпус укриття верху щокових дробарок має коробчату форму і виготовляється з листової сталі. Укриття встановлюють на станину дробарки в місці завантаження матеріалу і кріплять до неї болтами. Ущільнюючі прокладки забезпечують герметичність з’єднання. Верх укриття – з двох половинок відкидний. Ці половинки кріпляться шарнірно на петлях і кріпляться шарнірно. В закритому положенні половинки закриваються швидкороз’ємними замками. Верхній передній проєм укриття для невеликих щокових дробарок огороджується по периметру каркасом з кутника для кріплення низу обезпилюю чого укриття живильника. Каркас для великих дробарок виготовляється з швелера.
У верхній частині бокових стінок корпуса укриття передбаченні аспірацій ні вікна з фланцями для кріплення перехідників аспіраційних відсмоктувачів. Двостороннє розміщення аспірацій них вікон забезпечує створення ефективної зони розрідження в укритті для захвату запиленого повітря і направлення його в систему аспірації.
Правильна експлуатація систем аспірації дозволяє знизити запиленість повітря до рівня гранично допустимих концентрацій. Але весь комплекс виробничих умов починаючи з клімату району розміщення підприємства, технології переробки і закінчуючи фізичними властивостями пилу, що удаляється, постійно впливає на продуктивність аспірації, яка без достатньої наладки з часом понижується. Великі габарити технологічного обладнання, велика висота перепадів і розкиданість джерел пилевиділення, велика протяжність транспортування не дозволяють якісно і з необхідною герметизацією локалізувати всі джерела пилевиділення. Практика показує, що такі технологічні процеси, які вивантаження готового продукту з бункерів в транспортні засоби, переміщення і зсипання продуктів на конвейєрах, грохотах і дробарках, майже не забезпечується засобами аспірації, тому навіть при використанні спеціально розроблених і герметично виконаних укрить запиленість повітря велика. Для зниження запиленості повітря у високоінтенсивних джерелах пилевиділення застосовується повітряно-механічна піна високої кратності.
Обезпилення повітря і газів здійснюється механічним, електричним і фізико-хімічним способами. Механічну і електричну очистку виконують для вловлювання з повітря або газів твердих і рідких домішок, а газоподібні домішки вловлюються фізико-хімічними способами.
Механічне очищення повітря і газів проводяться осадженням частинок домішок під дією гравітаційних сил самих частинок і відцентрових сил або їх сумісною дією, фільтрацією крізь волокнисті і пористі матеріали, промивкою газу водою або іншою рідиною. Слід відмітити, що при любому способі механічної очистки особливе значення має зміна характеру газового чи повітряного потоку, що несе тверді частинки або рідкі, що являється важливим фактором, який сприяє їх виділенню.
Особливістю обезпилювання в промисловості будівельних матеріалів є те, що при виробництві щебня і піску наявність пилу значно знижує якість цих матеріалів, а при виробництві цементу і керамічних виробів пил – цінний продукт. Тому і виробництві щебня і піску, а також в кар’єрних розробках спочатку усувають пил, змішуючи її з повітрям, а потім виконують очищення повітря від пилу.
В промисловості будівельних матеріалів переважно поширені механічний спосіб, пиловловлювання за допомогою фільтрів з пористих і волокнистих матеріалів і електричний спосіб очистки.
Найпростішими механічними пиловловлювачами є пилові мішки, жалюзі решітки, зигзагоподібні відділювачі, астраційні шахти і т.д., в яких використовується інерційний спосіб осадження, заснований на зміні руху газу із взвішаними частинками, і пилові камери, в яких використані спосіб осадження частинок під дією сили тяжіння.
В пилеуловлювачах з пористих і волокнистих матеріалів принцип відділення твердих частинок заснований на очищенні способу фільтрації. Під дією сил інерції та електричного поля заряджені частинки пилу притягуються фільтруючим матеріалом і осаджуються на ньому. Пиловловлювачі цього типу по принципу дії поділяються на дві основні групи: з пористим заповнювачем і руковні.
Найбільш поширеним типом пиловловлювачів з пористими заповнювачами є зернистий фільтр із заповнювачем з гравію, вуглю та інших подібних матеріалів. Фільтри з насипним шаром в якості фільтруючого середовища застосовується у виробництві цементу та вапна для обезпилювання клінкерних холодильників, конвеєрних та помольносушильних устаткувань, а також вапняково-обпальних шахтних печей. Частіше всього застосовуються фільтри з комбінованим насипним шаром.
Електричне очищення газів засноване на дії сил неоднорідного електричного поля високої напруги.електричне поле в електрофільтрах утворюється між двома електродами – від’ємними (коронуючими) і додатніми (осаджувальними). При пропусканні через такі фільтри забрудненого газу проходить його іонізація, заряджені частинки притягуються до осаджувального електроду і осаджуються на ньому.
Електрофільтри поділяються на однозонні (коронуючі і осаджувальні електроди знаходяться в одній зоні) і двозонні (в одній зоні знаходиться осаджувальна система, а в іншій коронуюча система (іонізатор)). По фориі осаджувальних електродів електрофільтри поділяються на трубчасті і пластинчасті. Електрофільтри виготовляються з вертикальним і горизонтальним ходом газу. По способу видалення осаджувальних частинок електрофільтри поділяються на сухі і мокрі.
Для забезпечення подачі чистого повітря системами вентиляції приміщень і робочих місць в промисловості будівельних матеріалів необхідно попереджувати забруднення атмосфери територій підприємств і населених пунктів промисловими та вентиляційними викидами. Витяжні труби не знижують загальної кількості шкідливих домішок, що поступають в атмосферу. Для забезпечення чистоти повітряного басейну на підприємствах встановлюються очисні установки, вибір яких залежить від багатьох факторів.
Ступінь очистки газів і їх початкова запиленість дозволяє підійти до питання вибору пиловловлювача, а об’єм запилених газів дає можливість визначити його продуктивність.
При виборі типу пиловловлювача необхідно враховувати характер пилу і його концентрацію, кількість очисного повітря або газу, капітальні витрати і експлуатаційні затрати, які включають спряжені затрати, затрати по допоміжному обладнанню, складність обслуговування пиловловлювача. З точки зору вибору системи пиловловлювача її можна розбити на дів групи: обезпилювання газів в холодному стані та обезпилювання гарячих газів.
Для обезпилення гарячих газів необхідно враховувати вплив температури газів, точки роси та інших факторів. Вибір методу пиловловлювання (механічний та електричний) визначається також продуктивністю технологічного обладнання.
Для обезпилення повітря і газів в холодному стані застосовуються в основному циклонні та тканинні вловлювачі.
В процесах, пов’язаних із сушінням та відпалом, пиловловлювання є складовою частиною технологічного процесу, так як в більшості випадків весь продукт при обробці знаходиться у взвішаному стані і його необхідно повністю усунути з газового середовища, тому установки повинні забезпечити вловлювання пилу не тільки по санітарним умовам, але й по економічним поглядам.
На підприємствах промисловості будівельних матеріалів впроваджується двоступінчаті схеми пиловловлювання, де на першій стадії встановлюються пилеосаджувальні камери, циклони або фільтри з насипним шаром, а на другій стадії електрофільтри або рукавний фільтр.
Великий вплив на ефективність роботи пиловловлюючого обладнання дають своєчасно проведені технічні обслуговування і ремонт.
Для забезпечення вимог санітарних норм необхідно при проектуванні нових та реконструкції діючих підприємств промисловості будівельних матеріалів передбачати застосування технологічних процесів із замкнутими циклами, при яких викидання шкідливих речовин в атмосферу повністю припиняється або різко обмежений. При неможливості використання замкнутих технологічних процесів слід застосовувати найбільш ефективні міри очистки і обладнання, яке дозволяє знизити кількість виділяючи шкідливих речовин в допустимих межах.
Слідуючим чинником, який впливає на працю людини є виробниче освітлення приміщень.
Основним елементом життєвого середовища людини є світло. Дія світла на людину багатогранна.
Світло впливає на психіку людини, на її нервову систему. Природне світло дозволяє робітникам в приміщенні мати зоровий контакт з навколишнім середовищем, а його зміна (залежно від часу, хмарності) усуває монотонність в роботі.
Людина без природного світла відчуває себе ізольованою від зовнішнього світу і природи, скаржиться на неприємні відчуття, втрату почуття часу, одноманітність і статичність світлового середовища. У людини складається враження, що вона працює у нічний час.
Дослідженнями встановлено, що оптимальна освітленість лежить в межах від 1000 до 1200 як, при цьому забезпечується найвища продуктивність праці, найменша втома і мінімум помилок. В існуючих нормативних документах прийняті норми освітлення значно нижчі.
Штучне освітлення від’ємна діє на самопочуття і настрій працюючих внаслідок одноманітності і статичності світлової обстановки.
Гігієністи різних країн, щоб усунути цей вплив, дають такі рекомендації:
Змінювати рівень штучного освітлення з часом аналогічно природному освітленню (вище рівнів в денний час, деякі зниження освітлення з настанням вечора).
Переключати джерело світла, змінюючи спектральний склад протягом доби (в день використовувати холодні люмінесцентні лампи, ввечері – теплі, що буде імітувати природній світловий режим).
Продумати схему кольорового оформлення цехів (відчуття світлового комфорту створюється раціональним фарбуванням в теплі тони виробничих приміщень).
У більшості працівників у приміщеннях з виключно штучним освітленням або із слабким природнім у світловий час доби спостерігаються неприємні відчуття при вході в приміщення і особливо при виході з нього. Ці від’ємні відчуття пояснюються великою різницею в рівнях яскравості в середині і ззовні приміщення.
Нераціональне освітлення приміщень приводить до зорового дискомфорту, відвертає увагу, зменшує сконцентрованість, посилює зорову втому, знижує розумову і фізичну працездатність, сприяє розвитку ряду захворювань.
При належному освітленні практично не буває захворювань професійною хворобою – ністагмом, ознаками якого є судорожний рух яблука ока, трясіння голови, послаблення зору і різке зниження видимості при заході сонця. Хворому ністагмом світло нерухомої лампи ввижається стрибаючим. Вважається, що причиною ністагма є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні.
При зниженні зорової здібності людини виникають такі хвороби як близорукість, катаракта та інші.
Також недопустиме і явище осліплення освітлювальною апаратурою.
Таким чином, не тільки недостатнє але й надмірне яскраве освітлення дуже погано позначається на зоровій функції людини, яка отримує основну інформацію від навколишнього середовища через очі.
Освітлення виробничих приміщень може бути природнім, штучним і інтегральним (водночас природнім і штучним).
Природне освітлення передбачається для тих приміщень. В яких постійно перебувають люди. Природне або денне світло створюється сонячним світлом і дифузійним світлом небосхилу.
Природне освітлення не постійне в часі, воно динамічне і змінюється протягом року, дня, досягаючи максимум в липні в полудень і мінімуму в кінці дня в грудні. Яскравість точок небосхилу змінюється в значних межах залежно від положення сонця на небосхилі, ступеню і характеру хмарності, прозорості атмосфери та інших причин.
Штучне освітлення відіграє значну роль в житті сучасної людини. Воно дозволяє «продовжити день» і використати темні години доби для відпочинку чи праці.
До найрозповсюдженіших джерел світлі належать лампи розжарювання - нормальні (з колбами з кольорового скла), дзеркальні та прожекторні.
Недоліком цих ламп є те, що в спектрі їх випромінювання домінує видиме випромінювання в жовтих і червоних частинах спектру і недостатньо синього і фіолетового випромінювання. Тому склад випромінювання ламп розжарювання істотно відрізняється від денного світла, що змінює кольорову передачу, яка не дозволяє ефективно використовувати їх для освітлення робіт пов’язаних з необхідністю точного розпізнавання кольорів.
Ці недоліки ламп розжарювання привели до пошуків нових джерел світла. Рішення цього питання було знайдено шляхом використання явища люмінесценції. Відкриття і виробництво люмінесцентичних ламп розширило можливості використання світла в житті людини.
Основним нормативним документом , що визначає вимоги до проектування освітлення , є Ніл 11-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування», а для проектування освітлення території будівництва – ДЕСТ 12.1.046-85 «Будівництво. Норми освітлення будівельних майданчиків».
На практиці використовують такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве і комбіноване.
Загальне штучне освітлення проектується так, щоб світло розподілялось по всьому освітлювальному просторі. Його проектують на всю площу приміщення при виконанні робіт невисокої точності.
Місцеве освітлення проектується для створення необхідного освітлення тільки в зоні виконання робіт, що має незначну площину. Для місцевого освітлення використовуються стаціонарні чи переносні світильники, конструкція кріплення яких має шарнірно-фіксуючі елементи, що дозволяє вибрати найраціональніше їх положення.
Але застосування виключно місцевого освітлення може викликати контраст між яскраво освітленою поверхнею і недостатньо освітленим предметами. Воно шкідливо позначається на здоровій функції робітника і може бути причиною нещасного випадку. Тому в виробничих умовах найчастіше використовують комбіноване освітлення – це загальне освітлення в поєднанні з місцевим. Комбіноване освітлення проектується там, де проводяться роботи високої точності, де виникає необхідність спрямувати світловий потік безпосередньо на робочу поверхню, коли характер робіт вимагає напруження зору, якщо загальне освітлення створює різко падаючі тіні, коли необхідно освітлювати вертикальні і нахилені поверхні, а також там де невисока щільність робочих місць.
У будівельній промисловості, а безпосередньо в підприємствах дробильної переробки матеріалів важливим чинником, який впливає на стан здоров’я людини і охорону праці є шум і вібрація.
Людина живе в світі різноманітних звуків, деякі з яких викликають позитивні емоції, а інші чинять протилежну дію.
Джерелом шуму є стаціонарні машини і механізми, що використовуються в ремонтних майстернях, при виготовленні бетонної суміші, особливо при роботі камнеподрібнювачів.
Отже шум є супутником технічного прогресу, в результаті якого людина опинилась в несприятливому акустичному оточенні і не лише на виробництві, а й на вулиці, і вдома. З розвитком промисловості і механізацією технологічних процесів шум набуває соціального значення.
Стандартного визначення поняття шуму немає. Під шумом ми розуміємо несприятливе поєднання різних за частотою і силою звуків, які впливають на організм людини і заважають їй відпочивати і працювати.
Залежно від рівня звукового тиску, частоти часових характеристик і деяких інших чинників, в тому числі індивідуальних особливостей людини, шум може справляти на людину негативну дію.
Донедавна гігієністи вважали, що шум викликає у людини специфічне пошкодження органу слуху. Лікарі гадали, що з віком у людини гострота слуху зменшується сама по собі, тому вплив шуму на гостроту слуху не є вже такими страшними захворюваннями. Однак проведені дослідження змінили існуючу точку зору. Було встановлено, що вік не впливає на гостроту слуху, і лише несприятливе акустичне середовище може призвести до розвитку професійної глухоти.
Зміна слухової функції може мати різні стадії - короткочасне і стійке зниження гостроти слуху. Короткочасне зниження гостроти слуху вказує адаптаційно-пристосувальну реакцію органу слуху на дію шуму. Адаптація до шуму виникає тоді, коли гострота слуху тимчасово зменшується на 10-15 діб, а після припинення дії шуму слух поновлюється протягом 3 хвилин.
Таким чином, інтенсивний шум при щоденній дії призводить до виникнення професійного захворювання – туговухості (невріт слухового нерва). Основним симптомом його є поступова втрата слуху обох вух, в першу чергу в ділянці високих частот, а пізніше на більш низьких частотах.
Шум чинить несприятливу дію на нервову і серцево-судинну системи, а також може чинити подразливу дію і викликати головний біль. Отже, шум є загально біологічним подразником. Більш ранні порушення виникають в нервовій системі, а зміна слуху розвивається значно пізніше. Куди буде спрямована дія шуму через центральну систему, сказати важко, але безперечно, що на ті внутрішні органи, які тою чи іншою мірою чимось вже послаблені.
Звукові коливання людина сприймає не лише вухом, а й через кістки черепа (так звана кісткова провідність). При невисоких рівнях шуму кісткова провідність невелика, а при високих вона значно підвищується і посилює шкідливу дію на людину.
У осіб, на яких діяв шум, спостерігається зміна секреторної і моторної функції шлунково-кишкового тракту, порушення обмінних процесів (основного, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового, сольового).
На фоні шуму прискорюється процес втоми, послаблюється увага і уповільнюються психічні реакції, внаслідок чого сильний шум за умов виробництва може сприяти виникненню травматизму.
Нормування шуму ведеться в двох напрямках: гігієнічне і нормування шумових характеристик машин.
У галузі гігієнічного нормування в 1956р. встановлено норми по обмеженню шуму. Діючі зараз норми шуму на робочих місцях регламентуються ДЕСТ 12.1.003-83 «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки.»
Захист від шуму акустичними засобами – це звукопоглинання і звукоізоляція.
У виробничих приміщеннях рівень шуму значно підвищується внаслідок відбиття його від будівельних конструкцій і обладнання. Для зменшення частки відбитого звуку застосовують спеціальну акустичну обробку приміщення. Вона полягає в тому, що внутрішні поверхні облицьовуються звукопоглинаючими матеріалами.
Зменшення шуму методом звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань часток повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого матеріалу. Чим більше звукової енергії поглинається, тим менше її відбивається назад у приміщення.
Звукоізоляція є одним з найефективніших і розповсюджених методів зниження виробничого шуму на шляху його поширення. Метод базується на відбиті звукової хвилі, що падає на звукоізоляційну перегородку, огорожу, тощо. Звукова енергія, попадає на таку звукоізоляційну перегородку, частково відбивається від неї, а частково проникає крізь неї. Ефективним звукоізоляційними матеріалами є метали, бетон, дерево, щільні пластмаси і т.ін.
Шум значно зменшується тоді, коли на шляху його поширення встановити екран. Метод екранування використовують тоді, коли інші методи малоефективні чи їх неможливо використати з техніко-економічної точки зору. Екран є деякою перешкодою на шляху поширення поширення повітряного шуму, за котрим виникає звукова тінь. Найбільш розповсюдженим матеріалом для виготовлення екранів є стальні чи алюмінієві листи товщиною 1…3мм, вкриті з боку джерела шуму звукопоглинаючим матеріалом. Акустична ефективність екрану залежить від його форми, розмірів, розміщення відносно джерела шуму і робочого місця.
Організаційно-технічні заходи щодо боротьби з шумом полягають у впровадженні нових мало шумних технологічних процесів, обладнанні шумових машин засобами дистанційного управління і автоматичного контролю, використанню раціональних режимів праці і відпочинку тощо.
Якщо методами колективного захисту не можна зменшити шум до допустимих меж, вдаються до засобів індивідуального захисту,