Дослідження проблеми взаємозамінності, допусків й посадки
Курсова робота
"Дослідження проблеми взаємозамінності, допусків й посадки"
Введення
Ціль курсової роботи – придбання практичних навичок користування стандартами, а також вибору допусків і посадок у конкретних умовах.
Курсова робота складається з наступних основних розділів:
1. Розрахунок і вибір посадок для гладких циліндричних з'єднань;
2. Розрахунок кількості груп деталей для селективного складання з'єднання необхідної точності;
3. Розрахунок і вибір полів допусків для деталей, що сполучаються з підшипниками кочення;
4. Вибір допусків і посадок шпонкових з'єднань;
5. Допуски й посадки шліцевих з'єднань;
6. Розрахунок допусків розмірів, що входять у заданий розмірний ланцюг.
посадка циліндричний шліцевий підшипник
1. Розрахунок і вибір посадок для гладких циліндричних з'єднань
Вихідні дані
1. Номінальний розмір – 120 мм
2. Значення розрахункових зазорів або натягів
мкм;
мкм
3. Система полів допусків – система вала cн
Виконання роботи
1. Визначити середнє значення числа одиниць допуску.
,
(1.1)
=346–236=110
мкм
![]()
2. Попередньо по таблиці А2 додатки А встановили квалітет 8, по якому виготовляються деталі з'єднання.
3. Визначити значення граничних технологічних натягів.
Шорсткість деталей з'єднання по формулі
,
(1.2)
![]()
(1.3)

4. Вибрати поля допусків деталей з'єднання по таблицях П 4-П10/4.
,
квалітет 8,
,
квалітет 8.
Вибираємо основні відхилення отвору по таблиці П8/1 і формулам (1.4), (1.5)
(1.4)
![]()
еi=310 мкм
es=ei+Td (1.5)
es=310+54=364 мкм
Записуємо обрану посадку

Перевіряємо дотримання умови вибору
(1.6)
![]()
Умова дотримується – посадка обрана вірно.
5. Уточнюємо шорсткість поверхні вала й отвору по формулі (1.2):
мкм,
мкм.
Вибираємо
стандартні
значення
й
по таблиці:
мкм,
мкм.
По таблиці призначаємо завершальний технологічний процес, що забезпечує необхідну точність і шорсткість:
– для отвору – розточування на токарських верстатах тонке (алмазне)
– для вала – зовнішнє гостріння тонке (алмазне)
6. Вибираємо засобу виміру.
Для отвору:
.00,
IT = 54 мкм –
Нутромір
індикаторний
з точністю
відліку 0,01 мм,
на нормованій
ділянці шкали
в 0,1 мм,
.
Для вала
,
IT =54 мкм – Микрокатр
типу ИГП із
ціною розподілу
0,005 (±0,15 мм),
.
7. Будуємо схему полів допусків з'єднання

Схема допусків з'єднання
8. Креслимо ескізи з'єднання і його деталей


Малюнок 1.2 – Ескізи з'єднання і його деталей: а – вал, б – отвір, в-в-повне з'єднання
2. Розрахунок кількості груп деталей для селективного складання з'єднання необхідної точності
Вихідні дані
1. З'єднання
технологічним,
заданим номінальним
розміром і
полями допусків
деталей по
можливостях
виготовлення
–
.
2. Точність
з'єднання
(експлуатаційного),
задана груповим
допуском посадки
(зазору), необхідне
за умовами
функціонування
з'єднання –
мкм
Виконання роботи
1. Визначити значення допусків, граничних відхилень і граничних розмірів вала й отвору.
По таблиці П4/4 визначаємо верхнього й нижнє граничне відхилення для отвору.
ES = +87 мкм; EI=0 мкм.
По таблиці П8/4 визначаємо верхнього й нижнє граничне відхилення для вала.
es = -36 мкм; ei=-123 мкм.
Найбільший граничний розмір для отвору:
(2.1)
Найменший граничний розмір для отвору:
(2.2)
Найбільший граничний розмір для вала:
(2.3)
Найменший граничний розмір для вала:
(2.4)
Допуски для отвору:
TD=ES – EI =100 – 0 = 100 мкм (2.5)
Допуски для вала:
Td=es – ei = (–36) – (–123) = 87 мкм (2.6)
2. Визначити значення граничних зазорів у заданому з'єднанні (технологічному).
=ES
– ei =87 – (–123) = 210 мкм
(2.7)
=EI
– es =0 – (–36) = 36 мкм
(2.8)
3. Визначити число груп вала й отвору для забезпечення заданої точності з'єднання.
,
(2.9)
де
– допуск посадки
по можливостях
виготовлення;
– груповий
допуск посадки
по вимогах
експлуатації.
;
.
Знаходимо кількість груп вала й отвору
,
(2.10)
Приймаємо
.
Групові допуски деталей для селективного складання
;
,
т.е. допуски всіх розмірних груп вала або отвори будуть рівні між собою.
(2.11)
4. Виконати
схему полів
допусків заданого
з'єднання
100H9/F9,
деталі якого
варто розглядати
на сім розмірних
груп (малюнок
2.1).

Схема
полів допусків
з'єднання
100H9/f9,
деталі якого
розсортовані
на сім розмірних
груп
5. Скласти карту сортувальника, указавши в ній граничні розміри валів і отворів у кожній розмірній групі (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 – Карта сортувальника для сортування на групи деталей з'єднання
| Номер розмірної групи | Розміри деталей, мм | ||
| отвір | вал | ||
| 1 | від | 100 | 99,877 |
| до | 100,0145 | 99,8915 | |
| 2 | понад | 100,0145 | 99,8915 |
| до | 100,029 | 99,906 | |
| 3 | понад | 100,029 | 99,906 |
| до | 100,0435 | 99,9205 | |
| 4 | понад | 100,0435 | 99,9205 |
| до | 100,058 | 99,935 | |
| 5 | понад | 100,058 | 99,935 |
| до | 100,0725 | 99,9495 | |
| 6 | понад | 100,0725 | 99,945 |
| до | 100,087 | 99,964 | |
3. Розрахунок і вибір полів допусків для деталей, що сполучаються з підшипниками кочення
Вихідні дані
1. Номер підшипника кочення – 317
2. Значення радіального навантаження на опорі підшипника – 18 кн.
3. Креслення вузла, у якому використовують підшипник кочення – малюнок 15 (додаток Г).
Виконання роботи
1. Вибираємо конструктивні розміри заданого підшипника кочення серії 317.
За ДСТ 8338–75 визначаємо D=180 мм; d=85 мм; Bк=41 мм; r=4 мм.
2. Обґрунтувати характер навантаження підшипника.
Вибираємо характер навантаження підшипника – перевантаження до 150%, помірні поштовхи вібрації.
3. Установити вид навантаження кожного кільця підшипника.
Для внутрішнього кільця встановлюють циркуляційне навантаження, а для зовнішнього кільця – місцеве.
4. Розрахувати й вибрати посадки підшипника на вал і в корпус.
При циркуляційному навантаженні кілець підшипників посадки на вали й у корпуси вибирають за значенням інтенсивності радіального навантаження на посадковій поверхні.
Інтенсивність радіального навантаження визначають по формулі (3.1)
(3.1)
де R – радіальне навантаження, кн;
В-Ширина підшипника, м;
kn – динамічний коефіцієнт посадки, що залежить від характеру навантаження, kn=1–1,8;
F – коефіцієнт, що враховує ступінь ослаблення натягу при порожньому валу й тонкостінному корпусі, при суцільному валу F=1;
FA – коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу радіального навантаження між рядами роликів і кульок, для радіальних і радіально упорних підшипників з одним зовнішнім або внутрішнім кільцем FA=1.
кН/м
При
кН/м и d = 85 мм поле
допуску вала
js6. Умовна позначка
з'єднання «внутрішні
кільця підшипника
– вал» –
для циркулярного
навантаженого
кільця (таблиця
П. 19/4).
При місцевому
виді навантаження
поле допуску
корпуса для
D=180 мм – H7. Умовна
позначка з'єднання
«корпус – зовнішнє
кільце підшипника
–
(таблиця П20/4)
5. Для з'єднань «корпус-підшипник» і «підшипник-вал» побудувати схеми полів допусків.
![]()
Верхнє граничне відхилення для внутрішнього кільця ES = 0 мм
Нижнє граничне відхилення для внутрішнього кільця EI = -0,02 мм
Верхнє граничне відхилення для вала es = 0,011 мм
Нижнє граничне відхилення для вала ei = 0,011 мм (таблиця П5/4)
![]()
Верхнє граничне відхилення для корпуса ES = 0,040 мм
Нижнє граничне відхилення для корпуса EI=0 мм
Верхнє граничне відхилення для зовнішнього кільця es = 0 мм
Нижнє граничне відхилення для зовнішнього кільця ei = -0,025 мм.


Схеми
полів допусків
з'єднань: а-а –
поле допуску
для посадки
,
б – поле допуску
для посадки
![]()
4. Вибір допусків і посадок шпонкових з'єднань
Вихідні дані
1. Діаметр вала d=30 мм
2. Вид з'єднання – нормальне
3. Конструкція шпонки – сегментна
Виконання роботи
1. Визначити основні розміри шпонкового з'єднання.
За ДСТ
24071–80 для d=30 мм:
b=8 мм; висота
h=11 мм;
=8,0 мм;
=3,3 мм;
D=28 мм.
2. Вибрати поля допусків деталей шпонкового з'єднання по ширині шпонки b=8 мм залежить від нормального виду з'єднання.
При нормальному виді з'єднання на ширину шпонки вибираємо поле допуску – h9; на ширину паза вала – N9; на ширину паза вала – Js9.
3. Призначити поля допуску на інші розміри деталей шпонкового з'єднання визначені в ДЕРЖСТАНДАРТ 24071, по яких призначають наступні поля допусків:
– висота шпонки – по h11;
– довжина шпонки – по h14;
– довжина паза вала – по H15;
– глибина паза вала й втулки – H12;
– діаметр сегментної шпонки. – h12.
Поля
допусків шпонкового
з'єднання по
номінальному
розмірі «вал-втулка»
установлюють
при точному
центруванні
втулки на валу
–
.
4. Вичертити схему розташувань полів допусків розмірів шпонкового з'єднання.

Схема розташування полів допусків шпонкового з'єднання
5. Заповнити таблицю 5.1 «Розмірні характеристики деталей шпонкового з'єднання»
Розмірні характеристики деталей шпонкового з'єднання
| Найменування розміру | Номінальний розмір, мм | Поле допуску | Допуск розміру Т, мм | Граничні відхилення, мм | Граничні розміри, мм | ||
|
верхнє ES(eS) |
Нижнє EI(ei) |
max | min | ||||
|
Ширина паза вала Ширина паза втулки Ширина шпонки Глибина паза вала Висота шпонки Глибина паза втулки Діаметр втулки Діаметр вала Діаметр сегментних шпонок |
8 8 8 8 11 3,3 30 30 28 |
N9 Js9 h9 H12 h11 H12 H6 m6 h12 |
0,036 0,036 0,036 0,3 0,110 0,200 0,013 0,013 0,210 |
0 +0,018 0 +0,3 0 +0,2 +0,013 +0,021 0 |
-0,036 -0,018 -0,036 0 -0,110 0 0 0,008 -0,210 |
8,00 8,018 8 8,3 11 3,5 30,013 30,013 28,210 |
7,964 7,988 7,964 8 10,890 3,3 30 29,992 21,790 |
5. Допуски й посадки шліцевих з'єднань
Вихідні дані
1. Умовна позначка прямоточного шліцевого з'єднання –
.
Виконання роботи
1. Установити спосіб центрування заданого шліцевого з'єднання.
Центрування здійснене по внутрішньому діаметрі.
2. Установити значення основних відхилень, допусків розмірів і вичертити схеми полів допусків що центрують і не елементів, що центрують, шліцевого з'єднання.
За Дст
1139–80 при центруванні
з'єднанні по
внутрішньому
діаметрі d: число
шліців z=10; посадка
по елементі,
що
центрує;
посадка по
елементі, що
не
центрує; ширина
зуба b=12,0; посадка
по розмірі
.
Посадка
по елементі,
що
центрує:
Верхнє граничне відхилення для отвору ES = +35 мкм
Нижнє граничне відхилення для отвору EI=0 мкм
Верхнє граничне відхилення для вала es= -36 мкм
Нижнє граничне відхилення для вала ei=-71 мкм (таблиця П4 – П10/4)
Посадка
по елементі,
що не центрує
![]()
Верхнє граничне відхилення для отвору ES = +93 мкм
Нижнє граничне відхилення для отвору EI=+50 мкм
Верхнє граничне відхилення для вала es= -16 мкм
Нижнє граничне відхилення для вала ei=-59 мкм (таблиця П4 – П10/4)
Побудуємо
схему полів
допусків
і
(мал. 5.1 і 5.2).

Схема
допусків елемента,
що центрує
![]()

Схема
допусків елемента,
що центрує
![]()
3. Визначити невідомі граничні відхилення й граничні розміри всіх елементів деталей шліцевого з'єднання.
Посадка
по елементі,
що
центрує:
Найбільший граничний розмір для отвору
![]()
Найменший граничний розмір для отвору
![]()
Найбільший граничний розмір для вала
![]()
Найменший граничний розмір для вала
![]()
Значення граничних зазорів (натягів) у заданому з'єднанні
![]()
![]()
Допуски для отвору:
TD=ES – EI =35 – 0 = 35 мкм = 0,035 мм
Допуски для вала:
Td=es – ei = -36 – (–71) = 35 мкм= 0,035 мм
Посадка по елементі, що центрує
:
Найбільший граничний розмір для отвору
![]()
Найменший граничний розмір для отвору
![]()
Найбільший граничний розмір для вала
![]()
Найменший граничний розмір для вала
![]()
Значення граничних зазорів у заданому з'єднанні
![]()
![]()
Допуски для отвору
TD=ES – EI =0,093 – 0,050 = 0,043 мм
Допуску для вала
Td=es – ei = –0,016 – (–0,059) = 0,043 мм
4. Заповнити форму 5.1 «Розмірні характеристики деталей шліцевого з'єднання»
Розмірні характеристики деталей шліцевого з'єднання
| Найменування елементів шліцевого з'єднання | Номінальний розмір, мм | Поле допуску | Допуск розміру Т, мм | Граничні відхилення, мм | Граничні розміри, мм | ||
|
верхнє ES(eS) |
Нижнє EI(ei) |
max | min | ||||
|
1. Що центрують елементи Отвір Вал 2.елементи, Що Не Центрують Ширина паза (западин отвору) Ширина зуба (товщина шліців вала) Отвір Вал |
112 112 18 18 125 125 |
H7 F7 D9 F9 H12 A12 |
0,035 0,035 0,043 0,043 0,400 0,250 |
0,035 -0,036 0,093 -0,016 0,400 -0,460 |
0 -0,071 0,050 -0,059 0 -0,710 |
112,035 111,964 18,093 17,084 125,400 124,540 |
112 111,929 18,050 17,041 125 124,290 |
5. Складальний і детальний ескізи шліцевого з'єднання і його деталей, указавши їхні умовні позначки

Складальний ескіз шліцевого з'єднання
![]()