Практичне вивчення метрології, стандартизації і контролю якості
| Види ТУ |
ТУ на будь-яку продукцію |
ТУ на продукцію, що є складниками конструкторської документації |
| Основоположні НД, що регламентують вимоги до побудови |
ДСТУ 1.3:2004 ДСТУ 1.5:2003 |
ДСТУ 1.3:2004 ГОСТ 2.114-95 ДСТУ-Н 4486:2005 |
| Розділи ТУ |
- сфера застосування; - нормативні посилання; - технічні вимоги (класифікація, параметри й розміри, основні показники і характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування); - вимоги безпеки; - вимоги охорони довкілля, утилізація; - правила приймання; - методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання); - транспортування і зберігання; - правила експлуатування, ремонту; - гарантії виробника. |
- вступна частина - технічні вимоги (основні параметри і (чи) розміри, основні показники (характеристики, властивості) функціональної призначенності; вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, складових частин виробу, елементів конструкції; комплектність постачання; маркування; пакування); - вимоги безпеки; - вимоги охорони довкілля, утилізація; - правила приймання; - транспортування і зберігання; - правила експлуатування, ремонту; - гарантії виробника; - перелік НД, на які є посилання в ТУ (оформлюють, як додаток А до технічних умов). |
Порядок виконання роботи
1) Вибрати об’єкт стандартизації для побудови технічних умов із заданого переліку (табл. 4.1).
2) Сформувати основні технічні вимоги до об’єкта стандартизації (показники якості).
3) Визначити показники безпеки і охорони довкілля.
4) Розробити проект технічних умов відповідно до вимог НД (ДСТУ 1.3:2004, ДСТУ-Н 4486:2005) та керуючись матеріали цих методичних вказівок (додаток А).
Запитання до самоконтролю
4.1) Що таке технічні умови?
4.2) У яких випадках розробляють технічні умови?
4.3) Який термін чинності технічних умов?
4.4) Які основні розділи загалом повинні бути в технічних умовах?
ЛАБОРАТОРНа РОБОТА № 5
5 Вивчення порядку сертифікації продукції, вибір і опис схеми сертифікації
Мета заняття: вивчення порядку проходження сертифікації продукції. Набуття навичок з вибору оптимальної схеми сертифікації і її опису.
Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп’ютер.
Тривалість: 4 год.
Основні теоретичні положення
Система сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) – державна система сертифікації продукції на Україні, призначена для проведення обов'язкової і добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).
Основні принципи, структура і правила Системи регламентовані в ДСТУ 3410.
В Системі здійснюються наступні види діяльності:
- сертифікація продукції (процесів, послуг);
- сертифікація систем управління якістю;
- сертифікація систем управління навколишнім середовищем;
- сертифікація систем управління безпекою харчових продуктів;
- атестація виробництв;
- атестація аудиторів із сертифікації.
Загальне керівництво Системою, організація і координація робіт із сертифікації здійснюються національним органом України із сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади, яким є Державний комітет України із питань технічного регулювання і споживчої політики.
Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників (характеристик) продукції (процесів, послуг) на основі випробувань, обстеження, атестації виробництва і оцінки СУЯ.
Сертифікацію продукції ділять на обов'язкову і добровільну.
Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України і нормативних документів, включених у Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації на Україні, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади у сфері підтвердження відповідності.
Добровільну сертифікацію проводять в порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) і органом із сертифікації. Під час цього підтверджується відповідність продукції (товарів, послуг) заявленим вимогам.
Системою окремо передбачена сертифікація продукції, що імпортується. Сертифікація такої продукції відповідно до ДСТУ 3417 проводиться за тими ж процедурами, що і вітчизняної. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, здійснюється шляхом укладення міжнародної угоди про визнання результатів сертифікації і оформлення відповідного свідоцтва про визнання.
Під час обов'язкової сертифікації, перевірці підлягають наступні групи показників:
- безпеки;
- сумісності і взаємозамінності;
- енерго- і ресурсозберігання;
- впливи на охорону навколишнього середовища.
Органи із сертифікації продукції призначаються національним органом України із сертифікації. Вимоги до органу із сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3411. Орган із сертифікації продукції виконує наступні основні функції:
- здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції відповідно до правил Системи;
- видає сертифікати відповідності на продукцію і атестати виробництв.
Випробувальні лабораторії (центри), яким доручають проведення сертифікаційних випробувань, виконують такі основні функції:
- за дорученням органу із сертифікації випробовують продукцію, що підлягає сертифікації, і видають протоколи випробувань;
- беруть участь за пропозицією органу із сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за дорученням національного органу України із сертифікації - в проведенні інспекційного контролю. Вимоги до випробувальних лабораторій (центрів) встановлені ДСТУ 3412.
Роботи із сертифікації в Системі проводяться органами із сертифікації відповідно до вимог Системи з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації. Основні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413.
Основі етапи проведення сертифікації
- подача і розгляд заявки на сертифікацію продукції;
- аналіз наданої документації;
- ухвалення рішення про заявку з вказівкою схеми (моделі сертифікації);
- обстеження виробництва;
- атестація виробництва продукції, що сертифікується, оцінка системи управління якістю або сертифікація системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;
- добір і ідентифікація зразків продукції і їхніх випробувань;
- аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;
- видача сертифіката відповідності, висновок ліцензійної угоди і занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;
- визнання сертифіката відповідності, виданого закордонним органом;
- технічний нагляд за сертифікованою продукцією;
- інформація про результати робіт із сертифікації.
Схеми (моделі), які використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції, визначає орган із сертифікації. Під час цього враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використовування конкретної продукції, можливі витрати заявника. Види схем сертифікації наведені в (Додатку Г).
Схеми (моделі), використовувані під час обов'язкової сертифікації, визначає орган із сертифікації.
Під час вибору схеми сертифікації враховуються особливості виробництва, випробувань, постачання і використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Обрані схеми вказуються в документі, що визначає порядок проведення сертифікації конкретної продукції.
Схему, застосовувану під час добровільної сертифікації, вибирає сам заявник за згодою органу із сертифікації.
Порядок виконання роботи
1) Отримати у викладача завдання на лабораторну роботу (підприємство і продукцію).
2) Вибрати і обґрунтувати найбільш оптимальну схему проходження сертифікації відповідно до виданого завдання.
3) Описати схему сертифікації і оформити звіт.
Запитання до самоконтролю
5.1) Які основні цілі сертифікації продукції?
5.2) Які основні етапи сертифікації продукції відповідно до вимог стандарту ДСТУ 3413-1996?
5.3) Які існують схеми (моделі) сертифікації в системі УкрСЕПРО?
5.4) Якими документами може бути підтверджений факт сертифікації продукції?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6
6. Розроблення основоположних документів системи управління якістю
Мета заняття: вивчення загальних засад розроблення системи управління якістю на підприємствах різних форм власності. Набуття навичок розроблення основоположних документів системи управління якістю (СУЯ).
Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп’ютер.
Тривалість: 2 год.
Основні теоретичні положення
Останніми роками велике значення придбала добровільна сертифікація СУЯ підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000. Дані стандарти встановлюють вимоги до процесів управління якістю на підприємствах. В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принципів менеджменту якості – рис. 6.1.

Рисунок 6. 1 – Принципи управління якістю
Розглянемо етапи впровадження системи управління якістю:
1) прийняття рішення щодо впровадження системи управління якістю;
2) розподіл відповідальності і повноважень у межах організації під час розроблення і впровадження СУЯ;
3) залучення сторонніх організацій (консультантів) до розроблення і впровадження СУЯ;
4) навчання персоналу у сфері управління якістю;
5) ведення в дію СУЯ;
6) ознайомлення персоналу з вимогами документації СУЯ;
7) внутрішній аудит СУЯ.
Прийняття рішення щодо впровадження системи управління якістю
Рішення щодо початку робіт з розроблення і впровадження на підприємстві (в організації) системи управління якістю відповідно до вимог національного стандарту ДСТУ ISO 9001-2001 (який ідентичний міжнародному стандарту ISO 9001:2000), має бути рішенням найвищого керівництва підприємства (організації).
Прийняте рішення доцільно оформити наказом підприємства, в якому слід чітко викласти мету впровадження системи управління якістю, призначити представника керівництва, відповідального за створення, впровадження і функціонування системи управління якістю, затвердити персональний склад робочої групи, яка безпосередньо здійснюватиме роботу з розроблення і впровадження системи управління якістю. Інформація про прийняте рішення має бути доведена до всіх працівників.
Розподіл відповідальності і повноважень у межах організації під час розроблення і впровадження СУЯ
Згідно із вимогами стандарту ДСТУ ISO 9001 найвище керівництво організації зобов’язане:
- довести до всіх рівнів в організації важливість задоволення вимог замовника, а також відповідних законодавчих і нормативних вимог;
- сформулювати політику у сфері якості;
- забезпечити встановлення цілей у сфері якості;
- проводити періодичне аналізування системи управління якістю з погляду її результативності і можливостей поліпшення;
- забезпечувати розроблення, впровадження і функціонування СУЯ всіма необхідними ресурсами;
- призначити представника керівництва, відповідального за:
а) забезпечення встановлення, впровадження і підтримання процесів, необхідних для системи управління якістю;
б) звітування перед найвищим керівництвом про функціонування системи управління якістю і про потребу її поліпшення;
в) забезпечення обізнаності з вимогами замовника в межах організації.
- забезпечити встановлення в організації належних процесів інформування про політику, вимоги, цілі і досягнення у сфері якості.
Залучення сторонніх організацій (консультантів) до розроблення і впровадження СУЯ
Нижче наведено перелік питань, до яких доцільно залучати консультантів:
- інформування найвищого керівництва про вимоги до СУЯ;
- обстеження системи управління якістю організації;
- ідентифікація процесів, встановлення взаємозв’язків між ними, документування і впровадження СУЯ;
- проведення внутрішніх аудитів (хоча підготовка внутрішніх аудиторів може бути проведена і сторонніми організаціями, наприклад, у відповідних навчальних центрах);
- підготовка СУЯ до сертифікації.
Основне завдання консультанта - навчити персонал самостійно розробляти документацію і впроваджувати СУЯ на своєму робочому місці, вирішувати свої проблеми і використовувати нові можливості для поліпшення своєї діяльності.
Навчання персоналу у сфері управління якістю
Навчання персоналу в системі управління якістю необхідне для того, щоб персонал підприємства знав і розумів:
- вимоги законодавчих і нормативних документів з управління якістю;
- основні поняття з управління якістю;
- організацію і структуру СУЯ на підприємстві;
- вимоги СУЯ;
- свою відповідальність і обов’язки щодо постійного поліпшення продукції і задоволення вимог замовника.
Рекомендується диференційований підхід до навчання у сфері управління якістю різних категорій персоналу:
– найвищого керівництва підприємства;
– керівників підрозділів, інженерно-технічного персоналу підприємства;
– персоналу підприємства, задіяного безпосередньо у виробництві, інфраструктурній діяльності, обслуговуванні або наданні послуг;
– персоналу підприємства, який залучається (чи який передбачається залучати) до внутрішніх перевірок чи аудитів.
Введення в дію СУЯ
Для введення в дію системи управління якістю необхідно затвердити розроблену документацію СУЯ. Затвердження, як правило, здійснює перший керівник організації.
У загальному випадку дата затвердження документа і дата введення його в дію можуть не співпадати.
Визначаючи дату введення документа в дію слід, зокрема, враховувати час, необхідний для його тиражування і надання всім користувачам, а також для підготовки до впровадження всіх встановлених у ньому вимог.
Затверджувати документацію СУЯ слід лише після її погодження всіма зацікавленими посадовими особами. Один із можливих підходів до визначення кола осіб, з якими необхідно погоджувати окремі документи, розроблені в межах СУЯ. Було б логічним і доцільним, якби вся документація СУЯ в обов’язковому порядку погоджувалася із представником керівництва, відповідального за СУЯ. Перелік посадових осіб, з якими необхідно погоджувати окремі документи СУЯ, слід визначати, виходячи зі змісту документа.
Якщо в документі містяться вимоги до певних структурних підрозділів чи посадових осіб, керівники відповідних підрозділів мають погодити цей документ. Перелік осіб, які погоджують документацію СУЯ (а також зміни до неї), має бути регламентований в обов’язковій методиці з управління документацією або в Настанові з якості.
Ознайомлення персоналу з вимогами документації СУЯ
Впровадження СУЯ передбачає дотримання всіма виконавцями тих вимог, які встановлені в розробленій документації. Дуже важливо, щоб ще на етапі опису процесів і розроблення документації (до її затвердження) всі зацікавлені особи були ознайомлені з основними вимогами документації СУЯ, у т.ч. формами протоколів, процедурами прийняття рішень, періодичності звітності, критеріями оцінювання результативності процесів.
Для кожного документа СУЯ (Настанови з якості, методики, інструкції тощо) необхідно встановити всіх користувачів, щоб визначити необхідну кількість примірників. Рекомендується, щоб у кожному підрозділі, де є користувачі документа, був хоча б один примірник цього документа.
У межах структурного підрозділу відповідальність за доведення вимог СУЯ до відома персоналу покладається на керівника цього підрозділу.
Внутрішній аудит СУЯ
На етапі впровадження СУЯ внутрішній аудит проводять з метою отримання об’єктивних доказів щодо дотримання всіх вимог, встановлених в документації СУЯ.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ роботи
1) Отримати у викладача завдання на лабораторне заняття (підприємство) з табл. 6.1.
2) Розробити основоположні документи системи управління якістю підприємства за зразком, поданим в Додатку В.
3) Описати особливості функціонування СУЯ підприємства, зробити висновки.
Таблиця 6.1 – Підприємства, для яких розробляється СУЯ
| Варіант | Підприємство |
|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 |
Управління бурових робіт Управління магістральних газопроводів Підземне сховище природного газу Машинобудівний завод Конструкторське бюро Виробниче підприємство Нафтопереробний завод Газопереробний завод Геофізична експедиція Сервісна компанія Науково-виробнича фірма Венчурна компанія |
Запитання до самоконтролю
6.1) Які основні принципи управління якістю?
6.2) Які основні етапи розроблення системи управління якістю?
6.3) Які основоположні документи розробляють для забезпечення функціонування системи управління якістю?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
7. Вивчення порядку сертифікації системи управління якістю на виробництві
Мета заняття: вивчення порядку проходження сертифікації системи управління якістю на виробництві
Прилади і обладнання: нормативні документи, персональний комп’ютер.
Тривалість: 4 год.
Основні теоретичні положення
Виробник, що претендує на сертифікацію системи управління якістю в Системі, подає до функціонуючого в Системі органу із сертифікації заявку формою, наведеної в (додатку А) ДСТУ 3419. У разі відсутності на момент подачі заявки відповідного органу із сертифікації заявка подається до Національного органу України із сертифікації. За наявності декількох органів із сертифікації систем управління якістю виробництва конкретної продукції, виробник подає заявку в будь-якій з них, якщо органом із сертифікації продукції не обумовлені інші умови.
Орган із сертифікації систем управління якістю розглядає заявку і посилає підприємству-заявнику:
- опитувальну анкету для проведення попереднього обстеження СУЯ підприємства-заявника ДСТУ 3419);
- перелік вихідних матеріалів, який повинно подати підприємство в орган із сертифікації для проведення попередньої оцінки СУЯ і стану виробництва (приблизний перелік вихідних матеріалів приведені в додатку В ДСТУ 3419).
Підприємство-заявник заповнює опитну анкету, готує всі необхідні вихідні матеріали і подає їх до органу із сертифікації.
Процес сертифікації систем управління якістю складається з таких етапів:
- попередня оцінка СУЯ;
- заключна перевірка і оцінка СУЯ;
- оформлення результатів перевірки;
- технічний нагляд за сертифікованою СУЯ на протязі терміна дії сертифіката;
1) Попередня (заочна) оцінка системи управління якістю
Попередня (заочна) оцінка системи управління якістю здійснюється з метою визначення доцільності продовження робіт із сертифікації системи управління якістю підприємства і, у разі встановлення такої доцільності, розробки програми перевірки.
Попередня оцінка здійснюється комісією органу із сертифікації шляхом проведення аналізу документів і вихідних матеріалів, одержаних від підприємства. До складу комісії повинен бути включений хоча б один аудитор, атестований в Системі.
Орган із сертифікації призначає головного аудитора, який формує комісію з компетентних фахівців для проведення аналізу одержаних матеріалів і підготовки попередніх висновків. Склад комісії затверджується керівником органу із сертифікації.
Комісія здійснює аналіз всіх матеріалів, одержаних від підприємства. У разі потреби головний аудитор може направити свого представника для неофіційних відвідин підприємства з метою проведення робіт за попередньою оцінкою системи управління якістю підприємства безпосередньо на місці або запитати у підприємства додаткові відомості і матеріали, необхідні для проведення оцінки.
Попередня оцінка системи управління якістю завершується підготовкою письмового висновку про доцільність або недоцільність проведення заключної перевірки і оцінки системи управління якістю. Висновок готується в двох екземплярах: один залишається в органі із сертифікації, інший передається підприємству-заявнику. Форма висновку наведена в (додатку Г) ДСТУ 3419.
У разі позитивного рішення орган із сертифікації посилає заявнику висновок і проект господарського договору на проведення заключної перевірки і оцінки системи управління якістю. У разі негативного рішення за наслідками оцінки в заключенні приводять причини такого рішення і всі невідповідності системи управління якістю, що перевіряється, вимогам відповідних нормативних документів. Виявлені невідповідності повинні бути усунені до відвідин виробника комісією. Після обліку всіх зауважень комісії підприємство може подавати документи на повторну попередню оцінку системи управління якістю, яку воно оплачує окремо.
2) Заключна перевірка і оцінка системи управління якістю
Перевірка здійснюється комісією, що проводила попередню оцінку, або іншою комісією, до складу якої обов'язково входять експерти, що виконували попередню оцінку. В комісію обов'язково включають експерта-фахівця із розроблення і (або) технології виробництва відповідної продукції. Склад комісії затверджується керівником органу із сертифікації, з ним також знайомлять заявника. Заявник може відхилювати запропонований склад комісії, якщо він вважає, що проведення перевірки цим складом може викликати конфліктні ситуації.
На основі результатів аналізу матеріалів, що поступили від підприємства-заявника на етапі попередньої оцінки, комісія розробляє програму (план) заключної перевірки системи управління якістю (з урахуванням специфіки підприємства, продукції, вимог споживачів і ін., що випускається), програму і методику перевірки і оцінки стану виробництва і готує необхідні робочі документи.
Програма (план) перевірки в загальному випадку повинна містити: мету і область перевірки; склад комісії з перевірки; дату і місце проведення перевірки; перелік документів, на відповідність яким здійснюється перевірка; перелік структурних підрозділів, що перевіряються; назву елементів системи управління якістю і виробництва, підлягаючих перевірці; розподіл обов'язків між членами комісії щодо перевірки елементів системи управління якістю і стану виробництва; джерела інформації про якість продукції; орієнтовні терміни проведення кожного з основних заходів програми; вимоги щодо забезпечення конфіденційності інформації, комерційною таємницею, що є; перелік організацій і осіб, яким надається звіт про перевірку.
З програмою (планом) необхідно ознайомити керівника підприємства-заявника до початку заключної перевірки. Спірні питання щодо змісту програми в цілому або деяких її пунктів повинні бути дозволені між головним аудитором і уповноваженим представником підприємства.
Програма і методика перевірки і оцінки стану виробництва розробляються з урахуванням положень ДСТУ 3414.
Перевірка включає такі процедури:
- проведення попередньої наради;
- проведення обстеження;
- проведення заключної наради;
- підготовка звіту про перевірку.
Попередню нараду організовують і проводять підприємство і головний аудитор. В ньому беруть участь члени комісії і персонал підприємства-заявника, призначений для участі в проведенні перевірки. Під час попередньої наради:
- радять членам комісії керівництва підприємства-заявника;
- інформують учасників наради про ціль і задачу перевірки, програм, методах і процедурах перевірки;
- встановлюють офіційні способи спілкування між аудиторами і персоналом підприємства;
- погоджують дату проведення заключної і проміжної наради (у випадку виникнення необхідності їх проведення);
- складають графік перевірки підрозділів і виробничих підприємств;
- з’ясовують всі незрозумілі питання програми перевірки.
За наслідками попередньої наради складається і підписується головним аудитором протокол, а також розподіл обов'язків між аудиторами, який є додатком до протоколу.
Під час обстеження збирають необхідні дані про систему управління якістю шляхом опитів, вивчення і здійснення наглядів на ділянках, що перевіряються. Ознаки, що вказують на можливість виникнення невідповідностей, повинні фіксуватися і окремо обстежуватися. Всі нагляди, зроблені в ході перевірки, повинні документуватися. Інформація, одержана в ході обстеження, повинна перевірятися шляхом порівняння з інформацією, одержаною з інших джерел.
Обстеження включає роботи за оцінкою стану виробництва, аналізу фактичного матеріалу і підготовці попередніх висновків для заключної наради.
Оцінка здатності виробництва забезпечувати стабільний випуск продукції необхідного рівня якості, здійснюється на основі аналізу відповідної інформації про якість продукції і наглядів за станом виробництва згідно програм і методик, розроблених комісією для даного підприємства або діючими на підприємстві і злагодженими з органом із сертифікації продукції або систем управління якістю.
У разі наявності на підприємстві атестованого в установленому порядку виробництва оцінка його стану за рішенням комісії може не проводитися.
Аналіз фактичного матеріалу здійснюється з метою встановлення відповідності або невідповідності елементів системи управління якістю підприємства-заявника вимогам стандарту, а також здатності виробництва забезпечувати стабільний випуск продукції необхідного рівня якості. Аналіз проводиться відповідно до програми і контрольних питань із перевірки і оцінки системи управління якістю.
Результати наглядів повинні розглядатися головним експертом разом із уповноваженим представником виробника. Всі нагляди, за наслідками яких виявлені невідповідності, повинні підтверджуватися виробником.
На основі результатів аналізу фактичного матеріалу готують попередні висновки про відповідність або невідповідність:
- СУЯ в цілому – вимогам нормативних документів на систему;
- виробництва – вимогам стабільного забезпечення необхідного рівня якості продукції.
Після обстеження комісія повинна провести заключну нараду з керівництвом підприємства і особами, відповідальними за об'єкти перевірки. Основна мета заключної наради - надати керівництву підприємства зауваження, складені за результатами перевірки і оцінки, а також зробити попередні висновки щодо можливості (або неможливості) видачі сертифікату відповідності системи управління якістю підприємства вимогам нормативних документів.
Проведення наради оформляється протоколом, який підписують всі члени комісії. Форма протоколу наведена в (додатку Д) ДСТУ 3419. З протоколом знайомиться керівництво підприємства, візує його і погоджує з комісією термін підготовки звіту про перевірку. Звіт про перевірку готує комісія під керівництвом головного аудитора. Під час цього кожний аудитор подає звіт про стан тих елементів системи управління якістю підприємства, які він перевіряв. Звіт підписують всі члени комісії. Головний аудитор затверджує звіт і несе відповідальність за його достовірність і повноту.
Звіт повинен містити:
- загальні свідоцтва про підприємство-заявника (назва, адреса, банківські реквізити, реєстраційний номер атестата акредитації органа);
- перелік основних документів, на відповідність яким здійснювалась перевірка;
- відомості про програму перевірки;
- результати попередньої оцінки і висновки;
- характеристики фактичного стану об’єктів перевірки;
- зауваження відносно відповідностей;
- висновки комісії про відповідність або невідповідність СУЯ вимогам нормативних документів;
- вказівки про конфіденційність інформації, використаної в звіті;
- висновки про можливість або неможливість видачі сертифіката;
- відомості про організації і осіб, яким надається звіт;
- відомості про експертів, про підстави для проведення перевірки, мета, задачі і масштаби перевірки.
Термін підготовки звіту - протягом місяця після заключної наради.
Орган із сертифікації передає заявнику два екземпляри звіту. Заявник сам вирішує, кому відіслати звіт.
В результаті перевірки і оцінки системи управління якістю можливі такі основні висновки:
- система повністю відповідає нормативним документам на СУЯ в такому випадку орган із сертифікації оформляє сертифікат встановленого зразка, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству-замовнику і відправляє копію органу із сертифікації продукції. Форма сертифіката відповідності наведена в (додатку Е) ДСТУ 3419. Реєстрація сертифікатів відповідності здійснюється згідно вимогам ДСТУ 3415;
- система в цілому відповідає нормативним документам на СУЯ, але виявлені деякі незначні невідповідності відносно окремих елементів системи, які можуть бути усунені достатньо швидко (в термін до шести місяців), в такому випадку якщо підприємство в термін, встановлений органом із сертифікації, усуне зауваження і звернеться з повторною заявою на сертифікацію, робота із сертифікації може здійснюватися за повною або скороченою схемою;
- система має серйозні невідповідності, які можна усунути тільки в результаті доопрацювання в ході достатньо тривалого часу, в такому випадку оцінка СУЯ підприємства здійснюється повторно в об’ємі всіх робіт і етапів, встановлених цим розділом за повною схемою.
Термін дії сертифікату визначає орган із сертифікації, але він не може перевищувати п’ять років.
Термін дії сертифікату не продовжується. Для отримання сертифікату на новий термін підприємство не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну його дії посилає до органу із сертифікації систем управління якістю заявку за формою (додатку А) ДСТУ 3419.
Порядок повторної перевірки і оцінки системи управління якістю визначає орган із сертифікації у кожному конкретному випадку з урахуванням результатів технічного нагляду за сертифікованою системою управління якістю.
3) Технічний нагляд за сертифікованими системами управління якістю
Технічний нагляд за сертифікованими системами управління якістю підприємств протягом всього терміну дії сертифікату здійснює орган із сертифікації.
За пропозицією органу із сертифікації до технічного нагляду на основі відповідних угод повинні притягуватися державні центри стандартизації, метрології і сертифікації.
Об'єм, порядок і періодичність нагляду встановлюються органом із сертифікації під час проведення сертифікації системи управління якістю.
За наслідками технічного нагляду орган із сертифікації може припинити або відмінити дію сертифікату у випадках:
- виявлення невідповідності СУЯ вимогам стандартів;
- наявність обґрунтованих претензій споживачів даної продукції;
- виявлення невірного використання сертифіката;
- виявлення порушень правил або процедур, встановлених органом із сертифікації.
Порядок виконання роботи
1) Отримати у викладача завдання на лабораторну роботу згідно варіанту обраним у лабораторній роботі № 7 підприємством.
2) Розробити заявку на проходження сертифікації СУЯ і програму попередньої оцінки СУЯ відповідно до Додатку В.
3) Результати виконання оформити у звіті і зробити висновки.
Запитання до самоконтролю
7.1) В чому полягають основні цілі сертифікації системи якості?
7.2) Які основні етапи проведення сертифікації системи якості?
7.3) Які документи підлягають зберіганню після сертифікації системи якості?
7.4) Що саме перевіряють під час попередньої перевірки СУЯ?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8
8. Акустичний контроль якості виробів і конструкцій
Мета заняття: вивчення умов застосування акустичного контролю якості. Набуття практичних навиків розрахунку параметрів акустичного контролю
Прилади і обладнання: персональний комп’ютер.
Тривалість: 2 год.
Основні теоретичні положення
Акустичний контроль якості ґрунтується на аналізі параметрів пружних хвиль, що взаємодіють з об’єктом контролю. Для акустичної дефектоскопії використовують коливання з частотою від 50 Гц до 50 МГц. Під час використання частот понад 20 кГц – вживають термін «ультразвуковий контроль».
Основними акустичними властивостями речовин, які використовуються під час контролю є швидкість звуку і загасання.
Загасання визначають коефіцієнтом загасання δ, який входить у формулу (8.1):
,
(8.1)
де А – амплітуда в місці вимірювання, А0 – амплітуда хвилі, яка пройшла відстань r без врахування загасань.
Коефіцієнт загасання вимірюють у метрах. Щоб підкреслити, що він входить до показника ступеня числа Непера е найчастіше застосовують таку одиницю, як Нп/м або Нп/мм. Коли відношення амплітуд вимірюють у децибелах, користуються наступною одиницею (розмірність дБ/м):
,
(8.2)
тоді
.
Для рідин
і газів δ
пропорційна
квадрату частоти
.
Для твердих
матеріалів
коефіцієнт
загасання
складається
з коефіцієнтів
поглинання
і розсіювання:
.
Наступні вирази дозволяють визначити загасання для повздовжніх і поперечних хвиль у маловуглецевій сталі:
.
(8.3)
.
(8.4)
Приклади розв’язання розрахункових завдань акустичного контролю.
І Розрахуйте коефіцієнт загасання для заліза із середнім розміром зерна 0,05 мм на частоті 5 МГц.
Розв'язування. Згідно з (8.3) і (8.4)
![]()
![]()
Значення δl збігаються зі знайденими за рис.8.1 (верхня штрихова крива). Значення δt, за рис. 8.1 визначити неможливо через малий масштаб.
ІІ Оцініть ослаблення донного сигналу для поздовжніх хвиль внаслідок загасання у віконному склі товщиною 100 мм на частоті 2,5 МГц.
Розв'язування. Середнє значення коефіцієнта загасання у віконному склі дорівнює 0,55 Нп/м; у твердих тілах він пропорційний частоті, тому для частоти 7,5 МГц:
![]()
Ослаблення в децибелах на подвійній відстані 100 мм згідно з (8.2):

Рисунок 8.1 - Коефіцієнт загасання повздовжніх (-) і поперечних (- -) хвиль для армкозаліза (зазначено середній розмір зерна в мм)
Порядок виконання роботи
1) Отримати у викладача умови проведення акустичного контролю згідно варіанту з табл. 8.1.
2) Провести розрахунок необхідних показників акустичного контролю.
3) Розрахунки і отримані результати оформити відповідно до вищенаведених прикладів розрахунків.
Таблиця 8. 1 – Дані для розрахунків
| Варіант |
Завдання І (розмір зерна, частота) |
Завдання ІІ (товщина, частота) |
| 1 | (0,05;1) | (30;1) |
| 2 | (0,04;1) | (35;2) |
| 3 | (0,05;2) | (40;3) |
| 4 | (0,04;2) | (45;4) |
| 5 | (0,05;3) | (50;5) |
| 6 | (0,04;3) | (55;7) |
| 7 | (0,05;3) | (60;8) |
| 8 | (0,04;4) | (65;9) |
| 9 | (0,05;2,5) | (70;10) |
| 10 | (0,04;2,5) | (75;2,5) |
Запитання до самоконтролю
8.1) У чому полягають фізичні основи акустичного контролю?
8.2) Як визначається коефіцієнт загасання хвиль?
8.3) Як змінюється довжина хвилі під час акустичного контролю?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9
9 Електричний контроль якості виробів і конструкцій
Мета заняття: вивчення умов застосування електричного контролю якості. Набуття практичних навиків розрахунку параметрів електричного контролю
Прилади і обладнання: персональний комп’ютер.
Тривалість: 2 год.
Основні теоретичні положення
Електричний неруйнівний контроль базується на аналізі взаємодії електричних полів з матеріалом об’єкта контролю. Під час цього об’єкт контролю, або його частину розташовують у зоні дії постійного або змінного струму. Фіксуючи відповідним способом параметри електричних полів в об’єкті контролю або параметри електричного поля, що містить об’єкт