Переміщення рідин (Насоси)
1. Загальні відомості
У хімічній промисловості важливе значення має транспортування рідких або газоподібних продуктів по трубопроводах як усередині підприємства між окремими апаратами й установками, так і поза ним.
Насоси – гідравлічні машини, які перетворюють механічну енергію двигуна в енергію переміщуваної рідини, підвищуючи її тиск. Різниця тисків рідини в насосі й трубопроводі обумовлює її переміщення.
Розрізняють насоси двох основних типів: динамічні й об’ємні.
У динамічних насосах рідина переміщається під впливом сил на незамкнутий об’єм рідини, що безперервно сполучається із входом у насос і виходом з нього.
В об’ємних насосах рідина переміщається (витісняється) при періодичній зміні об’єму рідини в насосі, що періодично сполучається із входом у насос і виходом з нього.
Динамічні насоси по виду сил, що діють на рідину, поділяються на лопатеві й насоси тертя.
До лопатевих відносяться динамічні насоси, у яких енергія передається рідини при обтіканні лопатей обертового робочого колеса (або декількох коліс) насоса.
Лопатеві насоси, у свою чергу, діляться на відцентрові й осьові, причому у відцентрових насосах рідина рухається крізь робоче колесо від його центра до периферії, а в осьових - у напрямку осі колеса.
Насоси тертя являють собою динамічні насоси, у яких рідина переміщається переважно під впливом сил тертя. До насосів тертя відносяться, зокрема, вихрові й струминні насоси.
Група об’ємних насосів включає насоси, у яких рідина витісняється із замкнутого простору тілом, що рухається поступально (поршневі, плунжерні, діафрагмові насоси) або що має, обертовий рух (шестеренчасті, пластинчасті, гвинтові насоси).
Насоси кожної із зазначених вище груп розрізняються за конструктивними ознаками. Основні конструкції насосів, які застосовуються в хімічній промисловості, ми розглянемо далі.
2. Основні параметри насосів
Основними параметрами насоса будь-якого типу є продуктивність, напір і потужність.
Продуктивність, або подача, Q (м3/с) визначається об’ємом рідини, що подається насосом у нагнітальний трубопровід в одиницю часу.
Напір H(м) характеризує питому енергію, яку надає насос одиниці ваги перекачуваної рідини. Цей параметр показує, наскільки зростає питома енергія рідини при проходженні її крізь насос, і визначається за допомогою рівняння Бернуллі. Напір можна представити як висоту, на яку може бути піднята одиниця ваги перекачуваної рідини, за рахунок енергії, яку надає їй насос. Тому напір не залежить від питомої ваги (н/м3) або густини (кг/м3) перекачуваної рідини.
Корисна потужність NП, яка витрачається насосом для надання рідині енергії, дорівнює добутку питомої енергії Н на вагову витрату Q рідини:
NП = QH = gQH (3.1)
Потужність на валу Ne , більше корисної потужності у зв’язку із втратами енергії в насосі, які враховуються коефіцієнтом корисної дії (к.к.д.) насоса H:
Ne
(3.2)
Коефіцієнт корисної дії H характеризує досконалість конструкції й економічність експлуатації насоса. Величина H показує відносні втрати потужності в самому насосі й виражається добутком
H = V Г МЕХ (3.3)
У вираження (3.3) входять наступні величини: V = Q/QT – коефіцієнт подачі, або об’ємний к.к.д., що представляє собою відношення дійсної продуктивності насоса Q до теоретичного QT (враховує втрати продуктивності при витоках рідини крізь зазори й сальники насоса, а також внаслідок інших причин – під час усмоктування); Г – гідравлічний к.к.д. – відношення дійсного напору насоса до теоретичного (ураховує втрати напору при русі рідини крізь насос); MEX – механічний к.к.д., що характеризує втрати потужності на механічне тертя в насосі (у підшипниках, сальниках і ін.).
Значення Н залежить від конструкції й ступеня зношування насоса й у середньому становить: для відцентрових насосів 0,6–0,7; для поршневих насосів 0,8–0,9; для найбільш досконалих відцентрових насосів великої продуктивності 0,93–0,95.
Потужність, споживана двигуном, або номінальна потужність двигуна NДВ, більше потужності на валу внаслідок механічних втрат у передачі від електродвигуна до насоса й у самому електродвигуні. Ці втрати враховуються введенням у рівняння (3.3) к.к.д. передачі ПЕР і к.к.д. двигуна ДВ:
(3.4)
Добуток Н ПЕР ДВ являє собою повний к.к.д. насосної установки , що визначається як відношення корисної потужності NП до номінальної потужності двигуна NДВ і характеризує повні втрати потужності насосною установкою:
(3.5)
З рівнянь (3.3) і (3.5) видно, що повний к.к.д. насосної установки може бути виражений добутком п’яти величин:
(3.6)
Установча потужність двигуна NУСТ, розраховується з величини NДВ із урахуванням можливих перевантажень у момент пуску насоса, що виникають у зв’язку з необхідністю подолання інерції нерухомої маси рідини:
(3.7)
Тут – коефіцієнт запасу потужності; його значення визначають залежно від номінальної потужності двигуна NДВ:
|
NДВ, квт |
< 1 | 1 – 5 | 5 – 50 | > 50 |
| | 2 – 1,5 | 1,5 – 1,2 | 1,2 – 1,15 | 1,1 |
3. Напір насоса. Висота всмоктування
Напір. Розглянемо схему насосної установки

Рис. 3-1. Схема насосної установки:
1 – прийомна ємність; 2 – насос;
3 – напірна ємність;
М – манометр;
В – вакуумметр.
Введемо позначення:
p – тиск у ємності 1, з якої насосом 2 всмоктується рідина (назвемо її умовно прийомною ємністю);
p2 – тиск у напірній ємності 3;
pBC – тиск в усмоктувальному патрубку насоса;
p – тиск у напірному патрубку насоса;
HBC – висота усмоктування;
HH – висота нагнітання;
HГ – геометрична висота подачі рідини;
h – відстань по вертикалі між рівнями установки манометра М и вакуумметра В.
Для визначення напору насоса застосуємо рівняння Бернуллі.
Приймемо за площину порівняння рівень рідини в прийомної ємності (перетин О – О).
Рівняння Бернуллі для перетинів О – О и I – I:
(3.8)
Рівняння Бернуллі для перетинів I’ – I’ і II – II:
(3.9)
У цих рівняннях:
w, w2 – швидкості рідини в приймальні й напірної ємностях (у перетинах O – О и ІІ – ІІ відповідно);
wBC., w – швидкості рідини в усмоктувальних і нагнітальному патрубках насоса;
hВ.ВС., hВ.Н. – втрати напору в усмоктувальних і нагнітальному трубопроводах.
Швидкість рідини w зневажно мала в порівнянні зі швидкістю в усмоктувальному трубопроводі, тобто порівняно з wBC, і тому може бути виключена з рівняння (3.8). Тоді із цього рівняння питома енергія рідини на вході в насос:
EBX
= HBC
+
– hВ.ВС
(3.8а)
Аналогічно w2 << w; зневажаючи величиною w2 і з огляду на те, що HBC+ h + HH = HГ – геометричній висоті підйому рідини, визнаніжо за рівнянням (3.9) питому енергію рідини на виході з насоса:
(3.9а)
Віднімаючи з лівої частини рівняння (3.9а) ліву частину рівняння (3.8а), знаходимо напір насоса:
(3.10)
Рівняння (3.10) показує, що напір насоса дорівнює сумі трьох доданків: висоти підйому рідини в насосі, різниці п’єзометричних напорів і різниці динамічних напорів у нагнітальному й усмоктувальному патрубках насоса.
Звичайно нагнітальний і усмоктувальний патрубки насоса мають однаковий діаметр; відповідно w = wBC і рівняння (3.10) спрощується:
(3.11)
Рівняння (3.10) і (3.11) застосовують для розрахунку напору при проектуванні насосів.
Для визначення напору діючого насоса користуються показаннями встановлених на ньому манометра (p) і вакуумметра (p). Виразимо абсолютні тиски pН і pBC крізь показання манометра й вакуумметра:
pН = p + pМ pBC = p – pВ
причому p – атмосферний тиск.
Роблячи підстановку цих виражень у рівняння (3.11), одержимо
(3.12)
Таким чином, напір діючого насоса може бути визначений як сума показань манометра й вакуумметра (виражених у м стовпа перекачуваної рідини) і відстані по вертикалі між точками розташування цих приладів.
(3.12а)
hВ = hВ.Н. + hВ.ВС. – сумарний гідравлічний опір усмоктувального й нагнітаючого трубопроводів. Рівняння 3.12а використовується при підборі насосів для технологічних установок.
Висота
усмоктування.
Усмоктування
рідини насосом
відбувається
під дією різниці
тисків у прийомної
ємності p
і на вході в
насос pBC
або під дією
різниці напорів
.
Висота усмоктування
може бути визначена
з рівняння
(3.8):
(3.13)
Беручи
до уваги, що
практично
швидкість
,
одержимо:
(3.14)
Таким чином, висота усмоктування насоса збільшується зі зростанням тиску p у прийомної ємності й зменшується зі збільшенням, тиску pBC, швидкості рідини wBC і втрат напору hВ.ВС в усмоктувальному трубопроводі.
Якщо рідина перекачується з відкритої ємності, то тиск p дорівнює атмосферному p. Тиск на вході в насос pBC повинен бути більше тиску pt насиченої пари перекачуваної рідини при температурі усмоктування (pBC > pt), тому що в противному випадку рідина в насосі почне кипіти. При цьому в результаті інтенсивного виділення з рідини пар і розчинених у ній газів можливий розрив потоку й зменшення висоти усмоктування до нуля.
Отже
(3.15)
З рівняння (3.15) видно, що висота усмоктування залежить від атмосферного тиску, швидкості руху й густини перекачуваної рідини, її температури (і, відповідно, тиску її пари) і гідравлічного опору усмоктувального трубопроводу.
При перекачуванні з відкритих резервуарів висота усмоктування не може бути більше висоти стовпа перекачуваної рідини, що відповідає атмосферному тиску, якій залежить від висоти місця установки насоса над рівнем моря. Так, наприклад, при переміщенні води при 20° С висота усмоктування навіть теоретично не може бути більше 10 м на рівні моря й 8,1 м на висоті 2000 м (8,1 м – значення атмосферного тиску в м вод. ст. на цій висоті).
На припустиму висоту усмоктування насосів також впливає явище кавітації. Кавітація виникає при високих швидкостях обертання робочих коліс відцентрових насосів і при перекачуванні гарячих рідин в умовах, коли відбувається інтенсивне пароутворення в рідині, що перебуває в насосі. Бульбашки пари попадають разом з рідиною в область більш високих тисків, де миттєво конденсуються. Рідина стрімко заповнює порожнини, у яких перебувала пара, що сконденсувалася, що супроводжується гідравлічними ударами, шумом і струсом насоса. Кавітація приводить до швидкого руйнування насоса за рахунок гідравлічних ударів і посилення корозії в період пароутворення. При кавітації продуктивність і напір насоса різко знижуються.
Практично висота усмоктування насосів при перекачуванні води не перевищує наступних значень:
| Температура, °С | 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 65 |
|
Висота усмоктування, м |
6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 0 |
4. Поршневі насоси
Принцип дії й типи насосів. У поршневому насосі (рис.3-2) усмоктування й нагнітання рідини відбуваються при зворотно-поступальному русі поршня 1 у циліндрі 2 насоса. При русі поршня вправо в замкнутому просторі між кришкою 3 циліндра й поршнем створюється розрідження. Під дією різниці тисків у прийомної ємності й циліндрі рідина, піднімається по усмоктувальному трубопроводу й надходить у циліндр крізь усмоктувальний клапан 4, якій при цьому відкривається. Нагнітальний клапан 5 при ході поршня вправо закритий, тому що на нього діє сила тиску рідини, що перебуває в нагнітальному трубопроводі. При ході поршня вліво в циліндрі виникає тиск, під дією якого закривається клапан 4 і відкривається клапан 5.
|
Рис. 3.2. Схема горизонтального поршневого насоса простої дії: 1 – поршень; 2 – циліндр; 3 – кришка циліндра; 4 – всмоктувальний клапан: 5 – нагнітальний клапан; 6 – кривошипно-шатунний механізм; 7 – ущільнювальні кільця. |
Рідина крізь нагнітальний клапан надходить у напірний трубопровід і далі в напірну ємність. Таким чином, усмоктування й нагнітання рідини поршневим насосом простої дії відбувається нерівномірно: усмоктування – при русі поршня вліво, нагнітання – при зворотньому напрямку руху поршня. У цьому випадку за два ходи поршня рідина один раз всмоктується й один раз нагнітається. Поршень насоса приводиться в дію кривошипно-шатунним механізмом 6, що перетворює обертовий рух вала у зворотно-поступальний рух поршня.
По числу усмоктувань або нагнітань здійснюваних за один оберт кривошипа або за два ходи поршня, поршневі насоси діляться на насоси простої й подвійної дії. Залежно від конструкції поршня розрізняють саме поршневі й плунжерні (скальчасті) насоси.
У поршневих насосах основним робоніж органом є поршень 1 постачений ущільнювальними кільцями 7 (див. рис. 3 - 2), пришліфованими до внутрішньої дзеркальної поверхні циліндра. Плунжер, або скалка, не має ущільнювальних кілець і відрізняється від поршня значно більшим відношенням довжини до діаметра.
На рис. 3 -3 представлений плунжерний горизонтальний насос простої дії, у якому роль поршня грає плунжер 1, що рухається поступально в циліндрі 2; плунжер ущільнюється за допомогою сальника 3. Плунжерні насоси не вимагають такої ретельної обробки внутрішньої поверхні циліндра, як поршневі, а нещільності легко усуваються підтягуванням або заміною набивання сальника без демонтажу насоса. У зв’язку з тим що для плунжерних насосів немає необхідності в ретельному пригоні поршня й циліндра, їх застосовують для перекачування забруднених і в’язких рідин, а також для створення більш високих тисків.
У хімічній промисловості плунжерні насоси більш поширені, ніж поршневі. Більше рівномірною подачею, ніж насоси простої дії, володіють поршневі й плунжерні насоси подвійної дії. Горизонтальний плунжерний насос подвійної дії (рис. 3 - 4) можна розглядати як сукупність двох насосів простої дії. Він має чотири клапани - 2 усмоктувальних і 2 нагнітальних.
|
Рис. 3.3. Схема горизонтального плунжерного насоса простої дії: 1 – плунжер (скалка); 2 – циліндр; 3 – сальник; 4 – всмоктувальний клапан; 5 – нагнітальний клапан. |
При ході плунжера 1 вправо рідина всмоктується в ліву частину циліндра 2 крізь всмоктувальний клапан 3 і одночасно крізь нагнітальний клапан 6 надходить із правої частини циліндра в напірний трубопровід; при зворотному ході поршня усмоктування відбувається в правій частині циліндра крізь всмоктувальний клапан 4, а нагнітання – у лівій частині циліндра крізь клапан 5.
Таким чином, у насосах подвійної дії усмоктування й нагнітання відбуваються при кожному ході поршня, внаслідок чого продуктивність насосів цього типу більше й подача більш рівномірна, ніж у насосів простої дії.
|
|
|
|
Рис. 3 - 4. Схема горизонтального плунжерного насоса подвійної дії: 1 - плунжер; 2 – циліндр; 3, 4 – всмоктувальні клапани; 5, 6 – нагнітальні клапани. |
Рис. 3 - 5. Схема насоса потрійного дії (триплекса-насоса): 1 – циліндри: 2 – плунжери; 3 – колінчатий вал; 4 – шатуни. |
Ще більш рівномірною є подача насоса потрійної дії, або триплекс-насоса (рис. 3-5).Триплекс-насоси являють собою строєні насоси простої дії, кривошипи яких розташовані під кутом 120° один відносно одного. Загальна подача триплекс-насоса складається з подач насосів простої дії, при цьому за один оберт колінчатого вала рідина три рази всмоктується й три рази нагнітається.
По числу обертів кривошипа (числу подвійних ходів поршня) розрізняють тихохідні (n = 45–60 хв–1), нормальні (n = 60–120 хв–1) і швидкохідні (n = 120–180 хв–1) поршневі насоси.
Продуктивність. У поршневих насосах рідина при усмоктуванні займає в циліндрі об’єм, що звільняється поршнем. У період нагнітання цей об’єм рідини витісняється поршнем у нагнітальний трубопровід. Отже, теоретично (без витоків рідини) продуктивність поршневого насоса буде визначатися об’ємом, описуваним поршнем в одиницю часу.
У поршневому насосі простої дії об’єм, описуваний поршнем в одиницю часу, буде дорівнює добутку площі перерізу F поршня, довжини ходу S поршня й числа обертів n кривошипно-шатунного механізму (або числа подвійних ходів поршня, тому що в насосі простої дії нагнітання рідини відбувається один раз за два ходи поршня).
Таким чином, теоретична продуктивність (QТ м3/с) насоса простої дії
QТ = FSn, (3.16)
де n – число обертів, с –1.
У насосі подвійної дії за два ходи поршня або один оберт кривошипа відбувається два рази усмоктування й два рази нагнітання. При ході поршня вправо (див. рис. 3 - 4) з лівої сторони засмоктується об’єм рідини, рівний FS, а із правої – нагнітається об’єм (F–f) S, де f – площа поперечного переріза штока. При ході поршня вліво з лівої сторони виштовхується в нагнітальний трубопровід об’єм FS, а із правої – засмоктується з усмоктувальної лінії (F–f) S м3 рідини.
Отже, за n обертів кривошипа або подвійних ходів поршня, теоретична продуктивність насоса подвійної дії складе:
(3.17)
З вираження (3.17) слідує, що якщо зневажити об’ємом рідини, що витісняється штоком (f << F), те продуктивність насоса подвійної дії буде вдвічі більше продуктивності насоса простої дії.
Дійсна продуктивність поршневого насоса менше теоретичної внаслідок витоку рідини крізь нещільності в сальниках, клапанах і місцях стикування трубопроводів. Всі ці втрати враховуються коефіцієнтом подачі, або об’ємним к. к. д. V.
Дійсна продуктивність насоса
Q = QT V (3.18)
У сучасних великих насосах коефіцієнт подачі досягає 0,97 – 0,99; для насосів середньої продуктивності (Q = 20–300 м3/ч), V = 0,9–0,95; для насосів малої продуктивності V = 0,85–0,9.
Характеристика насосів. Залежність між напором H і продуктивністю Q поршневого насоса (рис. 3 - 6) зображується вертикальною прямою. Характеристика показує, що продуктивність поршневого насоса є величина постійна, що не залежить від напору. Практично, внаслідок збільшення витоків рідини крізь нещільності, що зростають із підвищенням тиску, реальна характеристика (зображена на рис. пунктирною лінією) не збігається з теоретичною. Зі збільшенням тиску дійсна продуктивність поршневого насоса трохи зменшується.
Нерівномірністьподачі. Швидкість поршня, який рухається за допомогою кривошипно-шатунного механізму, не є постійною. Вона змінюється від нуля (у лівому і правому крайніх положеннях) до деякого максимального значення (при середньому положенні поршня).
Насоси подвійної й потрійної дії (триплекси-насоси) відрізняються більш рівномірною подачею, що представляє собою суму подач двох або трьох насосів простої дії (Рис. 3 - 7).
|
|
|
|
Рис. 3 - 6. Характеристика поршневого насоса |
Рис. 3 - 7. Діаграми подачі поршневих насосів: а – простої дії; б – подвійної дії; в – потрійної дії . |
Індикаторна діаграма. Ця діаграма показує залежність абсолютного тиску в циліндрі поршневого насоса від шляху, пройденого поршнем або об’єму, описуваного поршнем. Вона викреслюється спеціальним приладом - індикатором, який встановлюється на циліндрі працюючого насоса.
На рис. 3 - 8 наведена спрощена індикаторна діаграма поршневого насоса простої дії. Лінія ab відповідає процесу всмоктування. Тиск у циліндрі в цей період pО менше атмосферного pА. Під дією різниці тисків pА– pО всмоктувальний клапан підтримується у відкритому стані. Точка b відповідає правому крайньому положенню поршня. У цей момент всмоктувальний клапан закривається, поршень починає рухатися вліво й тиск у циліндрі різко зростає (лінія bc) до p, при якому відкривається нагнітальний клапан (точка c). Подача рідини в напірний трубопровід відбувається при постійному тиску pН.
|
|
Рис. 3 - 8. Індикаторна діаграма поршневого насоса простої дії. |
Точка d відповідає лівому крайньому положенню поршня, після якого поршень починає рухатися вправо. Нагнітальний клапан закривається, тиск у циліндрі різко падає до значення рО, при якому відбувається відкриття всмоктувального клапана (точка а). У моменти відкриття клапанів (точки а і с) виникають деякі коливання тиску, викликані інерцією клапанів.
5. Відцентрові насоси
Принцип дії й типи насосів. У відцентрових насосах всмоктування й нагнітання рідини відбувається рівномірно й безупинно під дією відцентрової сили, що виникає при обертанні робочого колеса з лопатями, розташованого в спіралеподібному корпусі.
В одноступінчастому відцентровому насосі (рис. 3 - 9) рідина з всмоктувального трубопроводу надходить уздовж осі робочого колеса до корпусу насоса й, пoтрапляя на лопaті здобуває обертовий рух. Відцентрова сила відкидає рідину в канал змінного перерізу між корпусом і робочим колесом, у якому швидкість рідини зменшується до значення, рівного швидкості в нагнітальному трубопроводі.
|
|
Рис. 3 - 9. Схема відцентрового насоса: 1 – усмоктувальний трубопровід; 2 – робоче колесо; 3 – корпус; 4 – лопатки; 5 – нагнітальний трубопровід. |
При цьому, як слідує з рівняння Бернуллі, відбувається перетворення кінетичної енергії потоку рідини в статичний напір, що забезпечує підвищення тиску рідини.
На вході в






