Судова автоматизована електростанція рефрижератора

Рис. 2.6 – Спрощена схема заміщення
Генератори G1 і G2 однотипні, тому значення R1 і Х1 майже однакові зі значеннями R2 і Х2, отже метод проводимостей можна не застосовувати, а величини еквівалентних опорів визначаються таким чином:
(2.36)
(2.37)
![]()
Знову спрощуємо схему заміщення, шляхом об’єднання активних і реактивних опорів (рис. 2.7).

Рис. 2.7 – Спрощена схема заміщення
Визначаються опори:
активний опір
(2.38)
![]()
реактивний опір
(2.39)
![]()
повний опір кола к. з.
(2.40)
![]()
Визначаються значення періодичної складової струму к. з. у відносних одиницях за розрахунковими кривими [4] відповідно повному опору Zр = 0,257 для наступних моментів часу:
t = 0 I0* = 5,7
t = 0,01 I0,01* = 5
t = 0,1 I0,1* = 3,85
t = 0,25 I0,25* = 3,55
t = ∞ I∞* = 5,75
Визначається
ударний коефіцієнт
по кривій, що
представляє
залежність
[4]:
![]()
![]()
Визначається залишкова напруга:
(2.41)
![]()
Визначається діюче значення періодичної складової струму підживлення двигуна:
(2.42)
де Е – протиелектрорушійна сила (приймається 0,9 в. о.);
![]()
Визначається ударний струм:
(2.43)
=5787,63
2.6.3 Розрахунок струмів к. з. у точці К2
На підставі схеми мал. 6 виконується схема заміщення для розрахунку струмів к. з. у точці К2 (рис. 2.8).

Рис. 2.8 – Спрощена схема заміщення
У цій схемі: Rр = R12 і Хр = Х12. Подальший розрахунок струмів к. з. виконується аналогічно п. 2.6.2. Результати розрахунків зводяться в таблицю 2.7.
Таблиця 2.7 – Результати розрахунку струмів к. з.
| Найменування розрахункової величини | Умовне позначення | Одиниці вимірювання | Точка к. з. на відходящому фідері (точка К1) | Точка к. з. на шинах ГРЩ (точка К2) | Точка к. з. на затискачах генератора (точка К3) | |
| Струм від G1 | Струм від G2 | |||||
|
1. Параметри схеми заміщення: - активний опір - реактивний опір - повний опір - відношення Хр/Rp |
||||||
| Rp | в. о. | 0.0415 | 0,0328 | 0.0706 | 0,0606 | |
| Xp | в. о. | 0.1799 | 0,177 | 0,356 | 0,352 | |
| Zp | в. о. | 0.185 | 0,18 | 0,363 | 0,36 | |
| — | — | 4.34 | 5.4 | 5.04 | 5,8 | |
| 2. Ударний коефіцієнт | КУД | — | 1.47 | 1,56 | 1.53 | 1,59 |
|
3. Періодична складова струму к. з. для моментів часу: - 0с - 0,01с - 0,1с - 0,25с - ∞ |
||||||
| I0* | в. о. | 5.7 | 5.75 | 2.85 | 2.87 | |
| I0,01* | в. о. | 5 | 5.05 | 2.6 | 2.62 | |
| I0,1* | в. о. | 3.85 | 3.9 | 2.35 | 2.38 | |
| I0,25* | в. о. | 3.55 | 3,6 | 2.3 | 2.32 | |
| I∞* | в. о. | 3.75 | 3,8 | 2.82 | 2.85 | |
| 4. Залишкова напруга на шинах ГРЩ | ∆U | в. о. | 0.05 | 0 | 0,015 | 0 |
| 5. Діюче значення струму підживлення двигуна | IДВ | в. о. | 3.2 | 3,38 | 3,33 | 3.38 |
| 6. Результуюче значення ударного струму к. з. | ІУД | А | 5767.63 | 6197.8 | 3958.4 | 4092.8 |
| 7. Періодична складова струму к. з. для різних моментів часу | І0,1 | А | 1463 | 1482 | 893 | 904.4 |
| І0,25 | А | 1349 | 1368 | 874 | 881.6 | |
2.6.4 Розрахунок струмів к. з. у точці К3
При короткому замиканні в точці К3 буде текти струм генераторів G1 або G2. Тому розрахунок струмів к. з. виконується для двох схем, а для перевірки апаратів захисту дані беруть тієї схеми, де струм виявиться більше.
Складається схема заміщення для випадку, коли струм до точки К3 тече від генератора G1 (рис. 2.9).

Рис. 2.9 – Спрощена схема заміщення
У цій схемі результуючі опори визначають за формулами:
(2.44)
(2.45)
![]()
Подальший розрахунок струмів, к. з. виконується аналогічно п. 2.6.2. результати зводяться в таблицю 2.7.
Складається схема заміщення для випадку, коли до точки К3 тече струм від генератора G2 (рис. 2.10).

Рис. 2.10 – Спрощена схема заміщення
У цій схемі результуючі опори визначаються за формулами:
(2.46)
(2.47)
![]()
Подальший розрахунок струмів к. з. виконується аналогічно п. 2.6.2. Результати розрахунку зводяться в таблицю 2.7.
2.7 Перевірка автоматичних вимикачів
Протікання струму к. з. по автоматичному вимикачу пов’язано з електродинамічним і тепловим впливом на його струмоведучі частини, значення яких у десятки разів перевищує номінальні (при протіканні робочих струмів). Відключення струму к. з. пов’язано з виникненням інтенсивної дуги.
Кожен автоматичний вимикач у зв’язку з цим розраховується на визначення граничних значень струмів к. з., що можуть протікати і відключатися автоматичним вимикачем без ушкодження його конструкції. Селективні (виборчої дії) автоматичні вимикачі перевіряються за умовами:
на динамічну стійкість:
(2.48)
на розривну здатність:
(2.49)
де ІУД.РОЗ – розрахунковий питомий струм к. з., А;
ІУД.ДОП – припустиме значення ударного струму к. з. вимикача, А;
ІРОЗ – розрахункове діюче значення струму к з. у момент розбіжності дугогасильних контактів вимикача, А;
ІДОП – припустиме діюче значення струму автоматичного вимикача в момент розбіжності контактів, А.
на термічну стійкість у мережах змінного струму:
(2.50)
де І∞ - стале значення струму к. з., кА;
tф – фіктивний час к. з., с;
(Іt2t)ДОП – припустиме значення термічної стійкості апарата, кА2с.
Автоматичні вимикачі миттєвої (неселективної) дії перевіряються тільки на динамічну стійкість (що визначає також їхню розривну здатність) за умовою:
(2.51)
Такі автоматичні вимикачі не перевіряються на термічну стійкість, через короткочасність протікання струму к. з.
При невеликій потужності джерел електроенергії СЕЕС, наприклад, при роботі тільки стоянкового генератора і при значному віддалені точки к. з. від джерел (мережі висвітлення, вентиляції і т. п.), струми к. з., що протікають по вимикачах, можуть мати значення менше струмів зрушування максимальних розчеплювачів. У таких випадках необхідно замінити автоматичні вимикачі ( чи їх розчеплювачі), збільшити переріз кабелів або прийняти інші заходи, що забезпечують перевищення струмів к. з. над струмами зрушування розчеплювачів автоматичних вимикачів.
Там, де це одержати не вдається, автомати повинні відключати струми к. з. так, як і струми перевантаження за протизалежної тривалість-струмової характеристики (що забезпечується тепловими чи напівпровідниковими розчеплювачами). Однак, у таких випадках час відключення струмів к. з. може обчислюватися секундами, що дуже підвищує пожежну небезпеку СЕЕС чи окремих її ділянок. В однофазних мережах при цьому доцільно встановлювати запобіжники і комутаційні апарати [4].
Перевірка апаратів захисту зводиться в таблицю 2.3 – для селективних автоматичних вимикачів і в таблицю 2.4 – для настановних автоматичних вимикачів.
2.8 перевірка шин ГРЩ на термічну й електродинамічну стійкість
2.8.1. Перевірити шини на термічну стійкість – означає знайти температуру нагрівання шини струмом к. з. і порівняти її з максимально припустимою температурою шини. Шини будуть термічно стійкі, якщо виконується умова:
(2.52)
де θК – температура нагрівання шини струмом к. з., °С;
θmax – максимально припустима температура мідних шин, °С (θmax = 300°С).
За графіком [4], що уявляє залежність θ=f(Аθ) визначається добуток АθН:
![]()
Далі визначається значення коефіцієнта β за формулою:
(2.53)
![]()
де І0 – періодична складова струму к. з. у момент часу t = 0;
І∞ - сталий струм к. з.
Визначається фіктивний час протікання періодичної складової струму к. з. за графіком, що уявляє залежність tфп = f(β) [3].
Час протікання періодичної складової струму к. з. tфп = 0,65.
Час протікання аперіодичної складової струму к. з. визначається за формулою:
(2.54)
![]()
Визначається повний час протікання струму к. з.:
(2.55)
![]()
Визначається добуток АθК за формулою:
(2.56)
де S – переріз шини, мм2.
![]()
Користуючись графіком θ=f(Аθ) [4] визначається температура нагрівання шин струмом к. з.:
θК = 100°С
Далі порівнюється θК і θmax і робиться висновок відносно термічній стійкості шин:
θК = 100°С < θmax = 300°C
Обрані шини відповідають вимогам термічної стійкості.
2.8.2. Перевірити шини на електродинамічну стійкість – це означає визначити механічну напругу, що виникає в шині при протіканні струму к. з. σроз, і порівняти її з максимально припустимою напругою
σдоп = 1,4·104 Н/см2
Шини будуть динамічно стійкими, якщо виконується умова:
σроз < σдоп
Для визначення КФ розраховуються вирази:
(2.57)
(2.58)
де d – відстань між шинами, см;
b – ширина шин, см;
h – товщина шин, см;
а – відстань між осями шин, см:
а = d + b – шини розташовані на ребро
а = d + h - шини розташовані плашмя.

Визначаємо
коефіцієнт
форми перетину
шин
[4].
КФ = 0,99
Визначається сила, яка прикладена до одиниці довжини шини при проходженні струму к. з. за формулою:
(2.59)
де К = 1,76 – коефіцієнт, що враховує вид к. з.
Приймається відстань між прольотами ℓ = 60 см і число прольотів більше двох, тоді згинальний момент М, що діє на шину дорівнює:
(2.60)
![]()
У шині виникає момент опору, який визначається за формулою:
(2.61)
![]()
Тоді механічна напруга, що виникає в шині:
![]()
(2.62)
![]()
Далі порівнюються σроз і σдоп і робиться висновок відносно електродинамічної стійкості шин:
σроз = 0,8·104 Н/см2 < σдоп = 1,4·104 Н/см2
Обрані шини електродинамічно стійкі.
2.9. Розрахунок провалу напруги синхронного генератора під час
пуску потужного асинхронного короткозамкненого двигуна
Відмінною рисою СЕЕС є наявність у них асинхронних короткозамкнених двигунів, потужність яких порівняна з потужністю генераторів.
Відсутність колектора у асинхронних короткозамкнених електродвигунів дає можливість запускати їх без пускових реостатів, застосовуючи найпростіші схеми пуску. Однак пусковий струм у процесі розгону таких двигунів у 5-7 разів більше номінального і є в основному, індуктивним. Якщо потужність електродвигуна складає, наприклад, 30% потужності синхронного генератора, то в момент пуску струм двигуна стосовно номінального струму генератора буде складати 150-200%.
При накиданні подібних індуктивних струмів синхронні генератори сильно розмагнічуються (під дією магнітного потоку реакції якоря) і на якийсь час знижують напругу, що прийнято називати провалом напруги. Відповідно до Правил Регістра, провали напруги СЕЕС не повинні перевищувати 25-30% номінального [4].
Розрахунок провалу напруги синхронного генератора СЕЕС під час пуску потужного короткозамкненого асинхронного двигуна виконується в наступній послідовності:
Визначається опір двигуна, що пускається:
(2.63)
де SG – номінальна потужність генератора, ВА;
UG – номінальна напруга генератора, В;
SДВ – номінальна споживана потужність двигуна, ВА;
ІДВ – номінальний робочий струм двигуна, А;
UДВ – номінальна напруга двигуна, В;
К – кратність пускового струму двигуна.

Визначається максимальний провал напруги синхронного генератора:
(2.64)
де X׳d – індуктивний перехідний опір обмотки статора генератора;
ХДВ – опір двигуна у відносних одиницях.
![]()
Далі порівнюються Umax і Uдоп = 30% і робиться висновок.
Umax = 10,15% < Uдоп = 28,8%
Величина провалу напруги відповідає допустимим нормам.
2.10 Опис конструкції ГРЩ
Головний судновий електророзподільний щит (ГРЩ) є частиною суднової електростанції і призначений для приєднання основних і резервних джерел електроенергії і силової суднової електричної мережі і для керування роботою цих джерел. Він має каркасну конструкцію з окремих секцій шириною 600-1200 мм, глибиною 650 мм і висотою 2000 мм. Електровимірювальні прилади розміщають на висоті 1500-1850 мм, автоматичні вимикачі і плавкі запобіжники- на висоті 200-1800 мм від рівня палуби (настилу). Лицьові панелі секцій штампують з листової сталі. Панелі електровимірювальних приладів і їхніх перемикачів виконують так, що вони відкриваються, інші - знімальними. На лицьовій і задній сторонах ГРЩ установлюють горизонтальні чи вертикальні поручні з ізоляційного матеріалу (відстань не більш 1100 мм).
ГРЩ розташовують в одній головній вертикальній протипожежній зоні з генераторами на відкритій платформі або в спеціальній загородці машинного приміщення судна - центральному посту керування (ЦПУ). ГРЩ установлюють перпендикулярно діаметральній площині або уздовж борта судна на амортизованій фундаментній рамі з підводкою кабелів знизу. Для захисту від крапель зі стелі приміщення ГРЩ зверху накривають сталевим листом.
Попереду і позаду ГРЩ передбачають проходи відповідно шириною не менш 800 і 600 мм - при довжині щита до 3 м, не менш 1000 і 800 мм - при більшій довжині. Простір за ГРЩ відкритої конструкції вигороджують і обладнують дверима, які зрушуються чи відкриваються назовні і стопоряться у відкритому положенні. При довжині ГРЩ не менш 3 м установлюють два або більше окремих дверей.
За функціональним призначенням в складі ГРЩ виділяють наступні секції:
- генераторну, яка керує роботою генератора;
- керування, яка забезпечує паралельну роботу генераторів, секціонування збірних шин і з'єднання ГРЩ з АРЩ і ЩПБ;
- розподільну, яка розподіляє електроенергію між її приймачами;
- берегового електропостачання, що керує прийомом електроенергії з берега і її поширенням між споживачами електроенергії.
Число генераторних секцій звичайно відповідає числу генераторів. Секції керування (одну чи дві) передбачають тільки в ГРЩ змінного струму. Число розподільних секцій визначається числом і характером суднових споживачів електроенергії і прийнятою системою розподілу електроенергії. Секцію контролю застосовують при відсутності пульта керування. Функції берегового електропостачання можуть виконувати секція керування або розподільна секція. У середній частині ГРЩ звичайно розміщають секції керування і контролю, до них примикають генераторні секції, крайніми є розподільні секції і секцій берегового електропостачання [2].
2.11 Опис пристроїв, які встановлюються на генераторної секції
ГРЩ
На генераторній секції ГРЩ встановлюються електровимірювальні прилади генератора - амперметр, вольтметр, ватметр, частотомір, які контролюють параметри генератора, амперметр відповідального споживача електроенергії, перемикачі приладів, вимірювальні трансформатори струму, напруги, генераторний автоматичний вимикач із сигнальними лампами, автоматичний регулятор напруги, коректор напруги з регулятором уставки і реактивним компенсатором, перемикачі швидкості дизеля, пристрою захисту генератора, пристрій розвантаження працюючого генератора і пристрій включення резерву, мережні автоматичні вимикачі відповідальних споживачів електроенергії.
Також на генераторній секції ГРЩ установлюються: реле зворотного активного струму для захисту генератора від переходу в руховий режим роботи, реле токове диференційного захисту генератора від внутрішніх коротких замикань і замикань на генераторному кабелі, пристрій гасіння магнітного поля генератора, датчик активного струму [2].
ЛІТЕРАТУРА
1. Богданов Б.Б., Петров М.К. Морская буксировка – М: Транспорт, 1955.
2. Сухарев Е.М. Судовые электрические станции, сети и их эксплуатация – Л.: Судостроение, 1986.
3. Яковлев Г.С. Судовые электроэнергетические системы – Л.: Судостроение, 1980.
4. Яковлев Г.С. Судовые электроэнергетические системы – Л.: Судостроение, 1987.