Технологія виробництва медичного скла
Na2CO3 добре розчиняється у воді і при цьому виділяє тепло в результаті утворення гідратів соди, що містить від 1,5 до 10 молекул Н2О. Згідно нормативних документів вміст Na2CO3 в прожареній соді повинен бути не менше 99 %, залишковий вміст хлоридів не більше 0,8 %, Fe2O3. Na2CO3 плавиться при температурі 852 0С без розкладу. Сода постачається з заводів Донецької та Луганської областей.
Хімічний склад соди Na2CO3, мас. %: Na2O – 58,5; в.п.п. – 41,5.
Сировинні матеріали для введення К2О
Основним матеріалом для введення в скломасу оксиду калію є поташ К2СО3.
Поташ – штучний зернистий білий порошок, легко розчиняється у воді, гігроскопічний (легко поглинає вологу з повітря), комкується. Згідно нормативних документів безводний поташ повинен вміщувати не менш 98 % К2СО3. Розрізняють поташ кристалічний К2СО3Ч2Н2О і кальцинований К2СО3. В скляному виробництві використовують переважно кальцинований поташ.
Одержують поташ з мінералів, що містять зўєднання калію із попелу рослин (соняшника). Зберігати його слід в щільно закритих ємностях, в сухому приміщенні.
Питома маса поташу К2СО3 – 29 г/см3, температура плавлення 881 0С. В процесі варки скла він розкладається на К2О і СО2.
Найчистіший поташ одержують із солі KHCO3ЧMgCO3, яку отримують в результаті дії СО2 на розчин KCl і вуглемагневу сіль.
Оксид калію К2О, ведений в скло, блиск і прозорість, зменшує нахил до кристалізації. Поташ відповідає ДСТУ 10690-73.
Хімічний склад поташу К2СО3, мас. %: К2О – 68,2; в.п.п. – 31,8.
Сировинні матеріали для введення СаО
Оксид кальцію СаО вводимо у склад шихти з вуглекислим кальцієм (карбонат кальцію) СаСО3, що використовується у вигляді вапняку, крейди і рідко мармуру; вміщує 56,08 % СаО та 43,92 % СО2.
Вапняки являють собою усадочну гірську породу білого кольору або забарвлену у різні – жовтий, червонуватий та інші – кольори в залежності від кількісного вмісту в них окислів заліза. Зустрічаються вапняки різної чистоти. У вапняках, які застосовуються для варки скла, повинно міститись не менше 53 % оксиду кальцію і не більше 0,2 % окислів заліза.
Крейда являє собою усадочну породу білого кольору, яка складається в основному з найдрібніших аморфних частинок вуглекислого кальцію (≈ 98 %).
Мармур являє собою гірську породу, в якій міститься до 99 – 99,5 % СаСО3. Він відрізняється від вапняку і крейди високим вмістом основної речовини СаСО3, постійністю хімічного складу і незначною кількістю окислів заліза (до 0,015 %).
Оксид кальцію, що являється однією з головних складових частин скла, сприяє полегшенню варки та освітлювання, а також надає склу хімічної стійкості.
Склобій
Раніше існувала думка, що для поліпшення процесу варіння та підвищення якості скла необхідним є введення у шихту певної кількості склобою, але це уявлення не знайшло достатнього практичного підтвердження. Тому тепер кількість бою, що вводиться у шихту, визначається лише кількістю відходів. Разом з цим, введення склобою більше ніж 40 % звареної скломаси, є недоцільним, тому, що змінюються деякі властивості скла, пов’язані з його тепловим минулим. Склобій повинен точно відповідати заданому хімічному складу скла і не повинен містити забруднюючих домішок. Розмір кусків склобою повинен бути не більше 80 – 100 нм [49].
3.2 Обробка сировинних матеріалів
Підготовка піску
Більшість природних сировинних матеріалів (вапняк, пісок та інші) не можуть бути використані для складання скляної шихти без попередньої підготовки. Тому їх приходиться піддавати спеціальній обробці. Найскладнішій обробці піддається пісок.
Підготовка піску заключається в його збагаченні, сушці, просіюванні. При збагаченні піску виділяються органічні і залізні домішки, пиловидні фракції. Збагачують пісок методами флотовідтирки (видалення забруднюючих домішок) і магнітної сепарації (сушка в сушильних барабанах).
Для рівномірної подачі піску в сушильні барабани, при їх паралельній роботі, використовують дросель з механізмом качання. Барабан, нахилений до горизонту під кутом 4 – 5 є, обертається зі швидкістю 2 – 8 об/хв. Пісок, який поступає через тічку у найвищій точці барабана, при обертанні перемішується і просушується димовими газами. Для кращого перемішування і збільшення шляху руху матеріалів, барабан всередині має лопаті.
Рух матеріалу може бути прямоточним (паралельним рухові гарячого повітря або газу) або протиточним. При сушці піску використовують прямоточні барабани.
Температура сушки піску – (700 – 800) 0С. Температура висушеного піску – (85 – 90) 0С.
При просіюванні (грохочені) з піску видаляють крупні зерна і включення. Використовують вібраційні або барабанні грохоти із сітками, що мають 81 отв./см2 (сітка № 08).
Для транспортування насипних матеріалів використовують ковшові елеватори.
Просіяний пісок зберігають в бункерах, з розрахунку не менше двохдобової потреби. Великі частки відсіяного піску вивозяться у відвал.
Підготовка крейди
Шматки крейди розміром не більш 150х150 мм з приймального бункеру, за допомогою лоткового живильника, подаються на стрічковий конвеєр, а потім у сушильний барабан. Розмір шматків крейди після щокової дробарки не повинен перевищувати 50 мм по найбільшому виміру, температура сушіння – не більше 400 0С. Вологість після сушіння повинна бути не більше 0,5 %, температура вихідних газів – не більше 300 0С. Висушений матеріал із сушильного барабану потрапляє в молоткову дробарку, потім ковшовим елеватором подається у ситоборат з сіткою № 0,09 – 0,36 ГОСТ 3826-82. Після просіювання крейда потрапляє у витратний бункер. Відсіяна направляється на домелювання в молотковій дробарці. Запас крейди в бункері повинен бути не менш двохдобової потреби.
Підготовка кальцинованої соди
З відсіку складу сода в мішках на піддоні тельфером подається до перетирочної машини для подрібнення і просіювання, потім елеватором транспортується у витратний бункер. Запас соди в бункері повинен бути не менше двохдобової потреби.
Підготовка сульфату натрію
Із відсіку складу мішки з сульфатом натрію на піддоні тельфером подаються на просіювання до сита-трясучки з сіткою № 1,1 – 0,28 ГОСТ 3826-82. Мішки розшиваються, сульфат натрію просіюється і збирається в металеві касети, які тельфером подаються на вагову, де зберігаються в ларі в кількості не менше одної змінної потреби. Відсіяний матеріал збирається в кюбель і, по мірі накопичення, тельфером подається в перетирочну машину, після чого збирається в касети і направляється на вагову.
Підготовка поташу
Заключається в розтарюванні за допомогою спеціальної машини УРБ – 1. Поташ зберігається в проміжному бункері. Елеватором транспортується на просіювання і протирання через сита № 1,4 – 1,2 (16 – 32 отв./см2) за допомогою протирочної машини. Після підготовки поташ в касетах подається на вагову для дозування у відповідності із рецептом лабораторії. Зберігається в бункерах, але запас поташу не робиться через те, що він комкується.
Підготовка каоліну
У зв’язку з тим, що завод отримує збагачений каолін, додатковій підготовці він не підлягає. Каолін в паперових мішках із відсіку складу на піддонах тельфером подається на вагову, де розтарюється і дозується у відповідності з рецептом лабораторії.
Підготовка борної кислоти
Борна кислота поступає у м’яких контейнерах і не потребує додаткової підготовки. Матеріал із відсіку складу подається на піддоні тельфером на вагову, де розтарюється і дозується у відповідності з рецептом лабораторії.
Підготовка склобою
Під час виробництва медичного скла утворюється 20 – 30 % бою, який повторно використовується під час варіння скломаси. Бій скла, що утворюється на різних ділянках технологічного процесу, збирають в бункери і, після відповідної обробки, використовують для варіння скла. Обробка склобою включає промивку, подрібнення в щоковій дробарці.
3.3 Дозування компонентів та приготування шихти
В підготовлені сировинні матеріали не допускається потрапляння відсіяних часток інших включень.
Температура сировинних матеріалів: піску, крейди, які йдуть на приготування шихти, повинна бути не вище 60 0С. Інші компоненти, які не підлягають тепловій підготовці, подаються на дозування при температурі навколишнього середовища.
Зважування компонентів і подача їх у змішувач здійснюється в наступній послідовності: пісок зважується в першу чергу, потім у змішувач, що обертається, подається вода в кількості 4 л під час використання борної кислоти. На зволожений пісок у змішувач подаються інші компоненти шихти у наступній послідовності: сода, борна кислота, крейда, каолін, поташ, сульфат натрію. Тривалість циклу змішування компонентів – 12 хвилин.
Після закінчення циклу змішування сипуча шихта потрапляє в кюбель. Для забезпечення контролю якості шихти кюбель підкочується на візку в зону дії монорельса і електротельфером встановлюється на майданчику для проведення лабораторного аналізу. Сипуча шихта, яка готується на борній кислоті, після змішувача подається безпосередньо в бункер екструдера, не потрапляючи в зону дії монорельса.
Сипуча шихта, яка пройшла аналіз, після заключення лабораторії про її якість, подається тельфером в бункер, який знаходиться над екструдером для гранулювання.
З бункеру сипуча шихта подається в блок підготовки, де вона додатково перемішується. Однорідна сипуча шихта потрапляє в екструдер, під час вільного падіння зволожується водою через форсунки до набуття нею пластичності. Сюди ж подається пар під тиском дві атмосфери (196,2 КПа) або гаряча вода з розмежувального бачка.
Перемішуючись лопатями змішувача блоку екструзування, сипуча шихта, стаючи однорідною по вологості, рівномірно поступає у вузол пластифікації. З вузла пластифікації гаряча пластифікована шихтова маса поступає у вузол екструзування, який складається із випарної лопаті і філь’єри, де екструзується в гранули діаметром 10 – 12 мм, довжиною 20 – 50 мм.
Гранули шихти далі поступають на сітку сушильного конвеєра, де при температурі 530 – 550 0С сушаться до вологості не більше 6 %. Із сушильного конвеєра системою елеватора і конвеєрів гранули шихти подаються до скловарних печей.
Гранули шихти з використанням борної кислоти сушать при температурі 50 – 65 0С до вологості 8 – 9 %.
Скляний бій повинен бути розміром не більше 50 мм, чистим, не забрудненим боєм скла іншої марки та іншими включеннями.
Скляний дріт, який був не прийнятий ВТК, в пучках на ручних візках підвозиться до приймального отвору подрібнюючого вузла і вручну завантажується в роторну дробарку. Чистий бій, у вигляді відходів виробництва цехів по переробці склодроту доставляється до вузла подрібнення і завантажується в дробарку.
Подрібнений склобій ковшовим елеватором подається в бункер над дозувальними вагами, які розміщені над стрічковим конвеєром, що транспортує екструзовану шихту. Відважування бою здійснюється на шихту через 12 хвилин по звуковому сигналу у відповідності із циклом змішування і екструзування автоматично.
Шихта зі склобоєм поступають в ковшовий елеватор, яким подаються на конвеєр з плужковими скидувачами, що доставляє їх в бункери завантажувачів шихти. Запас шихти і бою в бункерах двохзміний.
3.4 Завантажування шихти
Завантаження шихти у скловарну піч здійснюється за допомогою механічних завантажувачів плунжерного типу. Принцип дії завантажувача полягає в регулярному проштовхуванні порцій шихти і бою за рахунок зворотно-поступового руху плунжера. Шихту завантажують по всьому фронту завантажувального кармана, ширина якого у сучасних печах практично дорівнює ширині печі. Для спрощення конструкції та обслуговування завантажувачів, їх встановлюють 5 – 6 поряд. Режим живлення печі шихтою та боєм виконується у відповідності до витрат скломаси на виготовлення виробів. Годинна подача шихти та бою в піч повинна точно відповідати з’єму скломаси. Співвідношення завантаженої шихти і склобою повинно знаходитися в межах шихти-бою 70 – 30 %. Відхилення від встановленого співвідношення не повинно перевищувати ± 5 %.
Якщо об’єм подачі шихти буде відрізнятися від з’єму скломаси, то це приведе до коливання рівня дзеркала в печі. В свою чергу це негативно впливає на стан футерівки і якість скломаси, що виробляється. Коливання рівня скломаси повинні знаходитися в межах ± 0,5 мм.
Для підтримки постійного рівня скломаси завантажувальними працюють в автоматичному режимі і пов’язані з рівнеміром „клюючого” типу.
3.5 Технічна характеристика обладнання складового цеху
Кран грейферний. Призначений для подачі піску, крейди в приймальні бункери ліній переробки. Вантажоємкість – 5,0 т; проліт – 13,5 м; висота підйому
– 7,5 м; установлена потужність – 43,2 кВт.
Живильник лотковий ПЛ-33. Призначений для подачі піску в сушильний барабан та крейди в щокову дробарку. Продуктивність – 60 т/год; робоча ширина – 750 мм; установлена потужність – 2,8 кВт.
Конвеєр стрічковий КЛС-500. Призначений для подачі піску в сушильний барабан, сировинних матеріалів в змішувач, екструзивної шихти в бункери завантажувачів. Продуктивність – 60 т/год; установлена потужність – 0,75 кВт. Сушильний барабан. Призначений для сушки піску, крейди. Продуктивність – 2 т/год; кількість обертів – 4,5 – 6,3 об./хв.; установлена потужність – 5,5 кВт.
Елеватор ковшовий ЕЛМ-250. Призначений для подачі сировинних матеріалів, склобою, шихти. Продуктивність – 12 м3/год.; установлена потужність – 2,8 кВт.
Сито-бурат. Призначений для просіювання піску, крейди. Продуктивність – 0,6 т/год.; установлена потужність – 0,6 кВт.
Щокова дробарка СМ-11Б. Призначена для подрібнення крейди. Продуктивність – 19 м3/год.; установлена потужність – 28 кВт.
Молоткова дробарка СМ-218 М. Призначена для подрібнення крейди. Продуктивність – 12 м3/год.; встановлена потужність – 17 кВт.
Перетирочна машина. Призначена для подрібнення соди. Продуктивність – 0,5 т/год.; установлена потужність – 4,5 кВт.
Сито-трясучка. Призначена для просіювання сировинних матеріалів. Продуктивність – 0,5 т/год.; установлена потужність – 2,2 кВт.
Ваги РП-1Г13 (М). Призначені для дозування компонентів шихти і скляного бою. Інтервал зважування 25 – 500 кг.
Тарілчастий змішувач СТ-700. Призначений для приготування шихти. Продуктивність – (10 – 12) т/год.; установлена потужність – 17 кВт.
Тельфер ТЕ-1-521. Призначений для подачі сульфату та поташу на дозування, кюбелів із шихтою для створення буферного запасу, в бункер блоку підготовки екструзованої шихти. Вантажоємкість – 1 т.; висота підйому – 12 м; установлена потужність – 2,5 кВт.
Прес брикетування. Призначений для приготування екструзованої шихти. Продуктивність – 2,5 т/год.; установлена потужність – 20 кВт.
Стрічкова сушарка. Призначення для сушіння екструзованої шихти. Продуктивність – 2,5 т/год.; установлена потужність – 4,5 кВт.
Завантажувач шихти ЗШ-2. Призначений для завантажування шихти і склобою. Продуктивність – 2,7 т/год.; установлена потужність – 17 кВт.
3.6 Розрахунок шихти
Завод випускає 10 млн. штук виробів на рік. Продуктивність роботи скловарної печі між капітальним ремонтом залежить від конструкції печі, складу шихти, якості вогнетривів, що застосовують, газового режиму, температури варіння шихти, системи охолодження та інших факторів, які впливають на зношування вогнетривів. Міжремонтний період для печей складає 3 – 5 років. Тривалість холодного ремонту 40 днів. Тоді загальна кількість робочих днів печі в рік складатиме:
(3 365 – 40) / 3 = 351 день.
Розраховуємо продуктивність заводу в добу:
Вага однієї ампули – 2г.;
за рік – 2 10-6 10 106 = 20 т скла;
за добу 20 / 351 = 0,057 т скла;
за зміну 0,057 / 3 = 0,019 т скла.
Хімічний склад сировинних матеріалів для виготовлення скла наведений у таблиці.
| Назва | Склад оксидів, мас. % | ||||||
| SiO2 | B2O3 | Al2O3 | Na2O | К2О | СаО | MgO | |
| УСП-1 | 74 | 8.3 | 5.4 | 7.9 | 1 | 1 | 8 |
Таблиця 3.6.2 – Хімічний склад сировинних матеріалів для виробництва медичного скла
| Матеріал | Вміст оксидів, мас. % | ||||||||
| SiO2 | B2O3 | Al2O3 | Fe2O3 | Na2O | K2O | CaO | MgO | в.п.п | |
| Пісок | 98,64 | 0,44 | 0,65 | 0,27 | |||||
| Каолін | 46,35 | 36,7 | 0,52 | 1,18 | 15,25 | ||||
| Кальцинована сода | 58,5 | 41,5 | |||||||
| Крейда | 1,78 | 1,0 | 0,27 | 54,33 | 42,62 | ||||
| Борна кислота | 98,6 | 1,4 | |||||||
| Поташ | 68,2 | 31,8 | |||||||
| Доломіт | 0.05 | 32 | 19 | 48.95 | |||||
Необхідно розрахувати шихту для виготовлення скла в кількості 0,057 т.
Na2O вводиться у склад скла содою. Її кількість у шихті визначаємо так:
100 мас.ч. соди містить 58,5 мас.ч. Na2O
х мас.ч. соди треба взяти для введення 7,9 мас.ч. Na2O
Звідки, х = 100 · 7,9 / 58,5 = 13.5 мас.ч.
Враховуючи, що 3 % соди при температурі варки скла звітрюється, потрібно ввести в шихту соди на 3 % більше, а саме:
13.5 +3%= 13.9 мас.ч. соди.
Оскільки сода кальцинована не містить в своєму хімічному складі ніяких інших компонентів, то ця сировина нічого більше не внесе у склад скла.
СаО вводиться у склад скла крейдою. Його кількість у шихті визначаємо так:
100 мас.ч. крейди містить 54,33 мас.ч. СаО
х мас.ч. крейди треба взяти для введення 1,0 мас.ч. СаО
Таким чином, х = 100 · 1,0 / 54,33 = 1,841 мас.ч. крейди.
Далі розраховуємо кількість домішок, які увійдуть у склад скла з 1,841 мас.ч. крейди.
Крейда внесе у склад скла:
SiO2 (1,841 · 1,78) / 100 = 0,033 мас.ч.;
Al2O3 (1,841 · 1,0) / 100 = 0,018 мас.ч.;
Fe2O3 (1,841 · 0,27) / 100 = 0,005 мас.ч.
Al2O3 вводиться у склад скла каоліном. Його кількість у шихті визначаємо так:
100 мас.ч. каоліну містить 36,7 мас.ч. Al2O3
х мас.ч. каоліну треба взяти для введення 5.4 мас.ч. Al2O3
Таким чином, х = 100 · 5.4 / 36,7 = 14.7 мас.ч. каоліну.
Далі розраховуємо кількість домішок, які увійдуть у склад скла з 14.7мас.ч. каоліну.
Каолін внесе у склад скла:
SiO2 (14.7· 46,35) / 100 = 6.8 мас.ч.;
Fe2O3 (14.7 · 0,52) / 100 = 0,08 мас.ч.;
СаО (14.7 · 1,18) / 100 = 0,17 мас.ч.
B2O3 вводиться у склад скла борною кислотою. Визначаємо її кількість у шихті так:
100 мас.ч. борної кислоти містить 98,6 мас.ч. B2O3
х мас.ч. борної кислоти треба взяти для введення 8.3 мас.ч. B2O3
Звідки, х = 100 · 8.3 / 98,6 = 8.4 мас.ч. борної кислоти.
SiO2 вводиться у склад скла піском. Деяка кількість SiO2 введена крейдою і каоліном. Таким чином, залишається ввести SiO2:
74 – 0,033 – 6.8 = 67.167 мас.ч.
Визначаємо кількість піску в шихті саме за цією кількістю SiO2:
100 мас.ч. піску містить 98,64 мас.ч. SiO2
х мас.ч. піску треба взяти для введення 67.167 мас.ч. SiO2
Отже, х = 100 · 67.167/ 98,64 = 68.1 мас.ч. піску.
З такою кількістю піску у склад шихти ввійде домішок:
Al2O3 (68.1 · 0,44) / 100 = 0,3 мас.ч.;
Fe2O3 (68.1 · 0,65) / 100 = 0,442 мас.ч.
К2O вводиться у склад скла поташем. Його кількість у шихті визначаємо так:
100 мас.ч. поташу містить 68,2 мас.ч. К2O
х мас.ч. поташу треба взяти для введення 1,0 мас.ч. К2O
Звідки, х = 100 · 1,0 / 68,2 = 1,466 мас.ч. поташу.
MgO вводиться у склад доломітом. Його кількість у шихті визначаємо так:
100 мас.ч. доломіту містить 19 мас.ч. MgO
Х мас.ч. доломіту треба взяти для введення 2.2 мас.ч. MgO
Звідки, х= 100 · 2.2 / 19 = 11.6 мас.ч. доломіту.
З такою кількістю доломіту в шихту війде:
СаО 11.6 32 / 100 = 3.7 мас.ч.
Таким чином, склад шихти становить:
Таблиця 3.6.3 – Отриманий розрахунковий склад шихти
| Матеріал | Кількість у шихті, мас.ч. |
| Пісок | 68.1 |
| Борна кислота | 8.4 |
| Сода | 13.9 |
| Поташ | 1.466 |
| Каолін | 14.7 |
| Крейда | 1,841 |
| Доломіт | 11.6 |
| Разом шихти | 120 |
Фактичний склад скла, який може бути отриманий з цієї шихти, не збігається повністю із заданим, оскільки сировинні матеріали, які були використані, вносять у скло додатково такі оксиди, яких немає в заданому складі скла. Це певною мірою впливає на загальну масу скла і робить її більшою за 100 мас.ч. Перед тим як визначити кількість шихти для отримання 100 мас.ч. скла, необхідно розрахувати його фактичний склад. Цей розрахунок полягає у визначенні сумарної кількості оксидів, які вносяться у скло усіма сировинними матеріалами, вміст яких у складі шихти було визначено вище. Результати цих розрахунків заносимо у таблицю.
Таблиця 3.6.4 – Фактичний склад скла
| Матеріал | Кількість матеріалу в шихті, кг | Кількість оксидів, що вносяться у скло сировиною | ||||||||
| SiO2 | B2O3 | Al2O3 | Fe2O3 | Na2O | K2O | MgO | CaO | Разом, кг | ||
| Пісок | 68.1 | 67.167 | 0,3 | 0,442 | 67.9 | |||||
| Борна кислота | 8.4 | 8.3 | 8.3 | |||||||
| Сода | 13.9 | 7,9 | 7,9 | |||||||
| Поташ | 1,466 | 1,0 | 1,0 | |||||||
| Каолін | 14.7 | 6.8 | 5.4 | 0,08 | 0,17 | 12.45 | ||||
| Крейда | 1,841 | 0,033 | 0,018 | 0,005 | 1,0 | 1,056 | ||||
| Доломіт | 11.6 | 2.2 | 1 | 3.2 | ||||||
| Разом | 120 | 74 | 8.3 | 5.7 | 0.531 | 1.0 | 2.2 | 2.17 | 101.8 | |
| У перера-хунку на 100 кг скла | 117.8 | 72.7 | 8.2 | 5.6 | 0.5 | 7.8 | 1 | 2.2 | 2.1 | 100 |
З таблиці видно, що загальна маса скла, яку розраховано на основі фактичного складу скла, становить 101.8 мас.ч. Для отримання такої кількості скла необхідно взяти 120 мас.ч. шихти. Для отримання 100 мас.ч. скла потрібно взяти 117.8 мас.ч. шихти.
Отже, кількість кожної сировини у 109,965 мас.ч. шихти становить:
піску 117.8 · 68.1/ 120 = 66.9 кг;
борної кислоти 117.8 8.4 / 120 = 8.2 кг;
соди 117.8 · 13.9/ 120 = 13.6кг;
поташу 117.8 · 1,466 / 120 = 1,4 кг;
каоліну 117.8 · 14.7/ 120 = 14.4 кг;
крейди 117.8 · 1,841 / 120 = 1.8 кг;
доломіту 117.8 · 11.6 / 120 = 11.4 кг.
Розраховуємо кількість шихти для виготовлення 0,057 т скла.
Для 100 кг скла необхідно мати 117.8 кг шихти
для 57кг скла необхідно мати х кг шихти
Звідки, х = 57 · 117.8 / 100 = 67 кг шихти.
Кількість кожної сировини у 67кг шихти становить:
піску 67 · 66.9/ 117.8 = 38 кг;
борної кислоти 67 · 8.2 / 117.8 = 4.7 кг;
соди 67 13.6 / 117.8 = 7.7 кг;
поташу 67 1,4 / 117.8 = 0.8 кг;
каоліну 67 14.4 / 117.8 = 8.2кг;
крейди 67 11.4 / 117.8 = 6.7кг
доломіту 67 11.6 / 117.8 = 6.6 кг.
Визначаємо вихід скла із шихти:
117.8 мас.ч. шихти дають 100 мас.ч. скла
100 мас.ч. шихти дадуть х мас.ч. скла
Звідки, х = 84.9 мас.ч. шихти.
Тобто, з 100 мас.ч. шихти можна отримати 84.9 мас.ч. скла.
Вихід скла по його відсотковому відношенню до маси становить:
100 мас.ч. шихти становлять 100 %
90,94 мас.ч. скла становлять х %
Звідки, х = 84.9% від маси шихти.
Витрати шихти на угар та вивітрювання становлять 15.1%.
3.7 Розрахунок складу сировини
Розрахунок площі складу для зберігання сировинних матеріалів
Таблиця 3.7.1 Норми запасу сировини
| Найменування матеріалу | Норма запасу, діб | Висота насипу, м | Насипна вага, т/м3 |
Витрата матеріалу з урахуванням витрат, т/доб |
| Пісок | 30 | 6 | 1,8 | 0,038 |
| Борна кислота | 30 | 4 | 1,1 | 0,0047 |
| Сода | 30 | 4 | 0,7 | 0,0077 |
| Поташ | 30 | 4 | 0,7 | 0,0008 |
| Каолін | 30 | 4 | 1,7 | 0,0082 |
| Крейда | 30 | 6 | 1,7 | 0,0067 |
| Доломіт | 30 | 4 | 1.8 | 0.0066 |
Площу відсіків у складі визначаємо за формулою:
F= d l / г з h,
де d – добова витрата матеріалу, т; l – норма запасу, діб.; г – насипна вага матеріалу, т/м3; з – коефіцієнт корисної площі відсіку (для насипних матеріалів – 0,8, для тарних – 0,6); h – висота насипу, м.
для піску 0,038 · 30 / 1,8 · 0,8 · 6 = 0.04 м3;
для борної кислоти 0,0047 · 30 / 1,1 · 0,6 · 4 = 0,002 м3;
для соди 0,0077 · 30 / 0,7 · 0,6 · 4 = 0.005 м3;
для поташу 0,0008 · 30 / 0,7 · 0,6 · 4 = 0,0005 м3;
для каоліну 0,0082 · 30 / 1,7 · 0,6 · 4 = 0,002 м3;
для крейди 0,0067 · 30 / 1,7 · 0,8 · 6 = 0,008 м3
для доломіту 0.0066 · 30 / 1.8 · 0.8 · 4 = 0.001 м3
Отже, загальна площа відсіків для сировини складає:
F1 = 0.04 + 0.002 + 0.005 + 0.002 + 0.008 + 0.001= 0.0225 м3
Розрахунок бункерів для сировинних матеріалів
Всі оброблені матеріали або компоненти зберігаються у витратних бункерах складового цеху, які розраховані для зберігання запасу, що приймають згідно з нормативами: пісок – 2 доби, сода – 2 доби, крейда – 2 доби, каолін – 2 доби, борна кислота – 2 доби, доломіт– 2 доби, поташ – 2 доби.
Бункери сталеві. Висота їх однакова, а довжина і ширина залежить від об’єму.
Розрахунок бункерів проводимо за формулою:
V = d S t c / г h,
де d – годинна витрата матеріалу, т; S – кількість змін за добу; t – тривалість зміни, год; c – добовий запас, т; г – об’ємна вага, т/м3; h – коефіцієнт корисної ємності бункера.
Годинна витрата матеріалу з урахуванням втрат при обробці:
піску 0,038 / 24 = 0,0015 м3;
борної кислоти 0,0047 / 24 = 0,0002 м3;
соди 0,0077 / 24 = 0,0003 м3;
поташу 0,0008 / 24 = 0,00003 м3;
каоліну 0,0082 / 24 = 0,0003 м3;
крейди 0,0067 / 24 = 0,0003 м3;
доломіту 0.0066 / 24 = 0.0003 м3.
Об’єм бункерів:
для піску 0,0015 · 3 ·8 ·2 / 1,8 · 0,8 = 0,05 м3;
для борної кислоти 0,0002 · 3 ·8 ·2 / 1,1 · 0,6 = 0,015 м3;
для соди 0,0003 · 3