Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі
Виявлені фактори виникнення особистісної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми старшого дошкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної готовності до навчання у школі, на розвиток емоційної сфери загалом і затримує розвиток пізнавальної сфери та дегармонізує особистість на подальших етапах її становлення. Виявлення рівнів особистісної тривожності свідчить про необхідність проведення роботи з подолання тривожності, яка базувалась би на усуненні факторів її виникнення, розвитку і закріплення у дітей старшого дошкільного віку.
Наступним етапом дослідження стала діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій досліджуваних дітей старшого дошкільного віку. Для цього нами була використана розвиваюча, емоційно-комунікативна гра «Абетка настроїв», розроблена Н.Л.Белопольською [4] (Див. додаток ІІ).
Дітям пропонувалися дидактичні картки з малюнками людей або тварин, що відображають різні настрої — радість, горе, переляк, самовдоволення, агресію, невдоволення. Діти описували, як вони розуміють кожен з запропонованих малюнків, згадували коли вони відчувають ту чи іншу емоцію. Також дітям пропонувалося намалювати лінію інтенсивності своїх емоцій. Якщо емоція хороша, то її потрібно було намалювати червоним олівцем, якщо погана — чорним.
Психолог пропонує дітям: «Подивіться, будь ласка, уважно на ці малюнки. Побудуйте висловлення від імені персонажа, зображеного на кожному з них. Доведіть, що ваше уявлення про його зміст має об'єктивну основу, що крім вас можуть бачити й інші». Психолог докладно записує висловлення досліджуваного. Підраховується кількість якісних характеристик в описі переживання кожного персонажа. Підраховується середня кількість таких характеристик по групі й у порівнянні з ними робиться висновок про індивідуальну емоційну чутливість досліджуваного.
«Для оцінки переживання персонажів скористайтеся кольоровими олівцями». Кожен колір відповідає певному переживанню: червоний — захват; синій — занепокоєння; жовтогарячий — радість; фіолетовий — тривога; жовтий — задоволення; чорний — похмурість; зелений спокій.
Інтенсивність переживання виразіть в довжині лінії. Ваше власне переживання в даний момент відзначте кольоровим олівцем на лінії 5» (Див Додаток ІІІ).
Важливо, щоб кожна дитина зрозуміла, що від неї вимагається. Лише в цьому випадку отримані результати будуть достовірними.
В результаті даного обстеження ми виявили, що 3 досліджуваних дітей старшого дошкільного віку мають низьку індивідуальну емоційну чутливість, 8 детей — достатню або середню індивідуальну емоційну чутливість, і лише 4 досліджуваний виявили схильність до підвищеної індивідуальної емоційної чутливості. Отримані результати можна зобразити так:
Діаграма 2.2.

Заключним етапом нашого дослідження було виявлення дітей з проблемами у емоційному спілкуванні з однолітками. Для цього використовувалая методика «Дві хатки» — один з варіантів соціометрії для виявлення дітей з проблемами спілкування з ровесниками (в контексті нашого дослідження це емоційні порушення у спілкуванні).
У результаті проведення даного тестування було виявлено, що серед досліджуваних дітей переважають ті, з ким однолітки залюбки спілкуються — 8 дітей, статус «Зірка» у групі отримали 3 дітей, ізольованими серед однолітків виявилось 4 дітей старшого дошкільного віку, відкинутими однолітками від спілкування не виявилось жодної дитини.
Таким чином, відобразити отримані результати можна так:
Діаграма 2.3.

Таблиця 2.1
Розподіл соціометричного статусу серед досліджуваних дітей старшого дошкільного віку
|
Прізвище, ім'я дитини |
Кількість позитивних виборів |
Кількість негативних виборів |
Соціометричний статус у групі |
| Роман Т. | 0 | 0 | «Ізольований» |
| Катя І. | 3 | – | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Ваня С. | 3 | 1 | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Руслан Г. | 0 | 0 | «Ізольований» |
| Юрій В. | 7 | 1 | «Зірка» |
| Таня М. | 4 | 1 | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Ілля П. | 8 | 2 | «Зірка» |
| Мирослав Я. | 4 | 0 | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Марина Т. | 0 | 1 | «Ізольована» |
| Інга М. | 5 | 2 | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Юля Д. | 4 | 0 | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Вітя Н. | 9 | 3 | «Зірка» |
| Сашко К. | 5 | 1 | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Світлана М. | 5 | 0 | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Олег Б. | 0 | 0 | «Ізольований» |
Таблиця 2.2.
Зведена таблиця результатів трьох етапів дослідження
| П.І | Рівень тривожності | Рівень індивідуальної чуттєвості | Соціометричний статус у групі однолітків |
| Роман Т. | високий | підвищений | «Ізольований» |
| Катя І. | середній | достатній/середній | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Ваня С. | низький | достатній/середній | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Руслан Г. | високий | підвищений | «Ізольований» |
| Юрій В. | низький | низький | «Зірка» |
| Таня М. | середній | достатній/середній | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Ілля П. | низький | достатній/середній | «Зірка» |
| Мирослав Я. | середній | низький | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Марина Т. | високий | підвищений | «Ізольована» |
| Інга М. | середній | достатній/середній | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Юля Д. | високий | достатній/середній | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Вітя Н. | низький | низький | «Зірка» |
| Сашко К. | середній | підвищений | Переважна більшість хоче з ним спілкуватися |
| Світлана М. | середній | достатній/середній | Переважна більшість хоче з нею спілкуватися |
| Олег Б. | високий | підвищений | «Ізольований» |
При співставлені результатів трьох етапів досліджень ми дійшли таких висновків. Діти, які виявили підвищену тривожність, виявили також підвищену емоційну чуттєвість, що ймовірно призвело до проблем у емоційному спілкуванні. Всі ці три показники виявилися взаємопов’язаними, що дало нам підставу стверджувати, що 4 дітей з досліджуваної групи старших дошкільників знаходяться на низькому рівні емоційної готовності до навчання у школі, 7 дошкільників визначили середню або достатню емоційну готовність до навчання у школі. І лише 4 дітей з нашої вибірки виявили високий показник емоційної готовності до навчання у школі. Таким чином, діти з низькою емоційною готовністю до навчання у школі потребують психологічної корекції у дошкільному навчальному закладі.
Розділ 3. Розробка системи коригування та розвитку емоційної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі
Основні засади колекційної роботи для покращення емоційної сфери дитини та підвищення її емоційної готовності до навчання у школі
Розвиток і коригування відхилень емоційної сфери дітей дошкільного віку, неможливий без достатньої фахової психологічної підготовки. Тому, необхідно розробляти систему цілеспрямованої психологічної підготовки студентів-психологів до діагностики та корекції негативних емоційних проявів у дітей.
Такого типу система має становити комплекс взаємопов’язаних теоретичних та тренінгових занять, які були б побудовані на основі концепції емоційної регуляції навчально-професійної діяльності. Означена система може реалізуватися на рівні спецкурсу. Теоретична частина цієї системи передбачає: розширення основних уявлень у студентів про емоції та їх функції у структурі особистості, що розвивається; уточнення психологічної характеристики особливостей розвитку емоційної сфери сучасних дітей дошкільного віку, яких виховують у різних умовах, та поглиблене розкриття змісту найбільш складних негативних проявів у розвитку емоційної сфери дітей.
Практично-тренінгова частина повинна бути зорієнтована на: відпрацювання навичок, пов’язаних з діагностикою особливостей емоційного розвитку дітей дошкільного віку; засвоєння різних прийомів та методів, спрямованих на профілактику та корекцію негативних емоційних проявів у дітей дошкільного віку; формування основ саморегуляції. В аспекті означеного положення також важливо підвищити психологічну підготовку студентів-психологів до проведення консультативної роботи з вихователями та батьками.
Що ж стосується корегування емоційної сфери досліджуваної категорії, то в основу корекційної роботи може бути покладено припущення про емоційне перенесення, а саме: уміння усвідомлювати емоції інших переносяться на уміння усвідомлювати власні переживання, в той же час уміння розуміти свої й чужі емоції, набуті в уявних ситуаціях, справляють вплив на реальні взаємини, в яких і відбувається пошук відповідних дій сприяння ровеснику. Таке перенесення лежить в основі формування позитивного ставлення до себе та однолітків, що і є рушієм особистісного розвитку дитини дошкільного віку. Метою колекційної роботи є формування у старших дошкільників позитивного емоційного ставлення до себе і ровесників через розвиток їх умінь усвідомлювати власні переживання та переживання ровесників. Психологічна робота, направлена на корекцію та підвищення емоційної готовності до навчання у школі має бути спрямована на розвиток у старших дошкільників умінь:
розуміти емоції ровесників за мімічними та пантомімічними ознаками;
усвідомлювати свої переживання, рефлексувати власні вчинки;
адекватно реагувати на зовнішні впливи – вчинки і переживання оточуючих, зауваження дорослих, успіх та невдачі ровесників;
адекватно реагувати на власний неуспіх.
Корекція емоційної готовності до навчання у школі за допомогою групових занять та ігор
Ігри і вправи для дітей з відхиленнями в спілкуванні
Зазвичай діти старшого дошкільного та молодшого шкільного віку життєрадісні, оптимістичні, комунікабельні. Вони зовсім можуть обходитись без товариства батьків, знайшовши спільні заняття й ігри. Якщо дитина з задоволенням вступає в ігри з ровесниками, приймає загальні правила, не конфліктує, з цікавістю відгукується на пропозиції познайомитись, то можна сказати, що вона комунікабельна і не відчуває труднощів у стосунках з оточуючими. Але як боляче буває батькам бачити, спостерігаючи за грою дітей, коли їхня дитина стоїть в стороні, знічена, не наважується підійти до дітей, лякається дорослих, недовірлива і сором’язлива. Нічим не краще вислуховувати скарги дітей і дорослих, що ваше дитя весь час б’ється, ображає, сперечається, заважає гратися.
Труднощі у взаємостосунках виникають нерідко, це нормально, але батькам варто звернути увагу на стійкі прояви замкнутості, конфліктності, образливості і емоційної нестійкості у дитини при спілкуванні. Дитина повинна відчути, що вона не одинока, а має друзів.
«Колобок» (для дітей з 4 років)
Гра корисна в компанії малознайомих дітей. Діти сідають навколо, ведучий, тримаючи в руках клубок, обмотує нитку навколо пальця, задає любе питання, яке цікавить його. Іншому учаснику і так навколо. Всі бачать нитки, що зв’язують всіх учасників в єдине ціле, визначають, на що схожа фігура, багато узнають один про одного, з’єднуються.
Зауваження: якщо ведучий повинен допомагати якійсь дитині, то він бере при цьому клубок, підказує і знову кидає дитині. В результаті можна побачити дітей, які відчувають перешкоди у спілкуванні – у ведучого будуть з ними подвійні чи потрійні контакти.
«Вітер дує на...» (для дітей 5-10 років)
Із словами «Вітер дує на» ведучий розпочинає гру. Щоб гравці більше дізналися один про одного, питання можуть бути наступні: «Вітер дує на того, у кого світле волосся» – всі світловолосі збираються в одну групку.
Ведучого необхідно змінювати, даючи можливість запитати кожному з гравців.
Ігри і вправи на зняття страхів і підвищення впевненості в собі.
Багато батьків схвильовані проявами страхів у дітей. Одним дітям страшно стає в темній кімнаті, інші ніяк не навчаться з’їхати з гірки на санчатах, треті з жахом тікають від приближення собаки, замирають при вигляді павучка. Хтось боїться Баби-Яги, вовка, міліціонера. Об’єкти дитячих страхів безмежно різні, їхні особливості знаходяться в прямій залежності від життєвого досвіду дитини, ступені розвитку її уяви, емоційної стабільності, тривожності і невпевненості в собі.
«Каруселі» (для дітей 4-6 років)
У вправі беруть участь дитина і один з батьків чи двоє дітей. Один сідає в позу «плода» піднімає коліна і нахиляє до них голову, стопи щільно притиснуті до підлоги, руки обіймають коліна, очі закриті. Другий стає позаду, кладе руки на плечі сидячому і обережно починає помалу качати його, як гойдалку. Ритм повільний, рухи плавні. Виконувати вправу 2-3 хвилини.
Попередження: сидячий не повинен «чіплятися» ногами за підлогу і відкривати очі. Можна надіти на очі пов’язку. Потім гравці міняються місяцями.
«Намалюй свій страх, аби перемогти його» (для дітей з 4 років)
До вправи бажано поговорити з дитиною. «Чого ти боїшся?» Коли тобі буває страшно? Чи було таке, коли ти сильно злякався? Потім дитині пропонують намалювати те, чого вона боїться. Потрібен великий лист паперу. Олівці та фарби. Після малювання ще раз поговоріть, чого ж дитина конкретно боїться. Потім візьміть ножиці і попросіть дитину розрізати «Страх» на маленькі частинки, а маленькі – на ще менші, допоможіть дитині в цьому. Коли «страх» буде подрібнений на маленькі шматочки, покажіть дитині, що тепер його зібрати неможливо. Замотайте ці малі кусочки в великий папір, підійдіть до смітника і викиньте туди, потім підіть з дитиною і викиньте все сміття – воно вам не потрібне, його вивезуть і спалять, а разом з сміттям спалять і «страх», і більше його ніколи не буде.
Зауваження: повторіть вправу через 1-2 тижні. Подивіться, що змінилося на малюнку страху (колір, сюжет, композиція), і робіть це до того часу, поки не бачите здивоване обличчя дитини у відповідь на прохання намалювати свій страх.
Ігри і вправи на зниження агресивності і послаблення негативних емоцій
Зла, агресивна дитина, розбишака і забіяка – великий батьківський смуток, загроза благополуччю дитячого колективу, «гроза», вулиць, але і нещасне створіння, якого ніхто не розуміє, не хоче приголубити і пожаліти. Дитяча агресивність – ознака внутрішнього емоційного неблагополуччя, комок негативних переживань, один з неадекватних способів психологічного захисту.
Такі діти використовують будь-яку можливість, щоб штовхатись, битись, ламати, щипати інших. Їх поведінка часто носить провокативний характер. Щоб викликати відповідну агресивну поведінку, вони завжди готові злити маму, вихователя, ровесників. Вони не заспокояться до того часу, поки дорослі не вибухнуть, а діти не почнуть битися. Для таких дітей це єдиний механізм «виходу» психоемоційної напруги, яка накопилася у внутрішній тривожності.
«Вибиваємо пил» (для дітей з 4 років)
Кожному гравцю дістається запорошена подушка. Він повинен, сильно б’ючи руками, добре її почистити.
«Сваримося овочами» (для дітей з 5 років)
Запропонуйте дітям посваритися, але не поганими словами, а.. овочами: «Ти – огірок», «А ти редиска», «Ти – морковка», «А ти – гарбуз» і т.д.
Запам’ятайте: перед тим, як насварити дитину поганим словом, пригадайте цю вправу.
«Сніжинки»
Ціль: розвиток здатності визначати емоції за схематичними зображеннями.
Дітям роздають сніжинки, вирізані з паперу, і пропонують схематично зобразити будь-яку емоцію на своїй сніжинці; потім розповісти, що сніжинка відчуває.
«Дзеркало»
Ціль: розвиток виразності рухів, уваги, спостережливості.
Діти зображують емоційний стан, протилежний станові дорослого.
Пантоміма
Ціль: розвиток уяви, виразності руху.
Хто водить, той вимовляє фразу, а діти зображують емоційний стан, про який говорить ведучий. Фрази можуть бути такими:
— Ура! Я йду в цирк!
— Ой, який щасливий день!
Комплекс представлених ігор сприяє формуванню емоційно зрілості дітей.
Висновки
Емоції — особливий клас суб'єктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємне й неприємне, відношення людини до світу, людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій відносяться настрої, почуття, афекти, страсті, стреси. Це так звані «чисті» емоції. Вони включені в усі психічні процеси й стани людини. Будь-які прояви її активності супроводжуються емоційними переживаннями.
У сучасній психології склалися неоднозначні підходи до визначення сутності емоцій. Умовно їх можна розглядати як складне явище психіки, пов’язане з різними властивостями та процесами, що характеризують суб’єктивне відношення, виражене у специфічній формі оцінки.
В сучасних дослідженнях фіксується більше 20 функцій емоцій в розвитку особистості. На перших вікових етапах становлення особистості суттєвим виступає диференційований підхід до визначення функцій емоцій на основі знаку та модальності (страх, гнів, радість), інтенсивність та частота прояву яких характеризують змістову вираженість емоцій. На розвиток емоційної сфери дітей впливають як біологічні, так і соціально-психологічні фактори, а саме: особливості сімейного виховання; неформальність взаємостосунків з іншими дітьми та умови навчально-виховного процесу в дитячому закладі.
Емоційна готовність — це вміння правильно й адекватно реагувати в різних життєвих ситуаціях. Емоційна готовність до школи в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
Особливостями програм підготовки дітей до школи, які реалізуються на даний час в дошкільних освітніх установах, є те, що вони недостатньо повно охоплюють зміни особистісної сфери, у тому числі емоційної. Емоційна сфера, як для дорослих, так і для дитини є наріжним каменем успішності в школі, соціалізації й інтеграції її в суспільство.
Готовність до школи визначається соціальною та емоційною зрілістю дитини. Вона виражається в умінні контактувати з іншими людьми (дітьми та дорослими), дотримуватись прийнятих у суспільстві правил поведінки, уміти грати в ігри за правилами, самому їх дотримуватись і стежити за їх дотриманням іншими учасниками.
Емоційна готовність виявляється у задоволенні, радості, довірі, з якими дитина йде до школи. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем і новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані із самою навчальною діяльністю, її процесом і першими результатами, вболівання за успішне виконання завдань.
Індивідуально-емоційна готовність дитини старшого дошкільного віку до навчання у школі містить у собі: мотивацію до навчання, уміння спілкуватися з однолітками й дорослими, сформованість адекватної самооцінки й уміння володіти собою (довільність поведінки).
Отже, емоційна готовність до навчання є дуже важливою для успішної адаптації дитини до шкільного життя. Емоційна готовність це вміння правильно й адекватно реагувати в різних життєвих ситуаціях. Вона в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
При дослідженні групи дітей старшого дошкільного, з метою виявлення рівня емоційної готовності до навчання у школі ми використовували такі метод: спостереження, тестування дітей, опитування батьків, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.
При співставлені результатів трьох етапів досліджень ми дійшли таких висновків. Діти, які виявили підвищену тривожність, виявили також підвищену емоційну чуттєвість, що ймовірно призвело до проблем у емоційному спілкуванні. Всі ці три показники виявилися взаємопов’язаними, що дало нам підставу стверджувати, що 4 дитини з досліджуваної групи старших дошкільників знаходяться на низькому рівні емоційної готовності до навчання у школі, 7 дошкільників визначили середню або достатню емоційну готовність до навчання у школі. І лише 4 дитини з нашої вибірки виявили високий показник емоційної готовності до навчання у школі. Таким чином, діти з низькою емоційною готовністю до навчання у школі потребують психологічної корекції у дошкільному навчальному закладі.
З метою розвитку емоційної сфери необхідно передбачити гармонійне виховання різних почуттів і емоцій, а також формувати в дитини необхідні навички в керуванні своїми почуттями і емоціями (гнів, занепокоєння, страх, провина, сором, співчуття, жалість, емпатія, гордість, шляхетність, любов та інші); навчити дитину розуміти свої емоційні стани і причини, що їх породжують. З емоційним благополуччям дитини пов’язана її оцінка самої себе, своїх здібностей, моральних і інших якостей.
Однією з умов виникнення у дітей старшого дошкільного віку складних емоцій є взаємозв’язок і взаємозалежність і взаємозалежність емоційних і пізнавальних процесів – двох найбільш важливих сфер його психологічного розвитку.
Виховання відчуттів у дитини повинно служити передусім формуванню гармонійно розвинутої особистості, й одним з показників цієї гармонійності є певне співвідношення інтелектуального й емоційного розвитку. Недооцінка цієї потреби, як правило, веде до перебільшеного, одностороннього розвитку якоїсь однієї якості, частіше інтелекту, що, по-перше, не дає можливості глибоко зрозуміти особливості самого мислення й керування його розвитком, по-друге, не дозволяє до кінця вияснити роль таких сильних регуляторів поведінки дитини, як мотиви й емоції.
Формування і корекцію недоліків емоційної сфери старшого дошкільника необхідно розглядати як пріоритетний напрямок у роботі дитячого психолога. У процесі розвитку відбуваються зміни в емоційній сфері:
дитина освоює соціальні форми вираження почуттів;
змінюється роль емоцій у діяльності дитини, формується емоційне передбачення;
почуття стають більш усвідомленими, узагальненими, довільними, внеситуативними.
Список використаної літератури:
Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 411 с.
Адаптація дитини до школи / С.Максименко. – К.: Мікрос-СВС, 2003 – 111 с.
Бадулина О.И. К проблеме преемственности дошкольного и начального образования//Начальная школа. 2002. — 1. — С.101-104.
Белопольская Н. Л. Азбука настроений: развивающая эмоционально-коммуникативная игра для детей 4-10 лет. — Москва: Институт психологии РАН, 1993.
Бреслав Г.М.
Эмоциональные
особенности
формирования
личности в
детстве: норма
и отклонения.
—
М, 1990.
Буре
Р.С. Готовим
детей к школе.
— М.: Просвещение,
1987. — 96 с.
Вальдамірова, О. П. Емоційна сфера дошкільника та її корекція// Освіта Донбасу.– 2003.– № 4.– С. 61–66.
Вікова психологія. – К.: Педагогіка, 1976. – 269 с.
Возрастная и педагогическая психология/ Сост. И.В. Дубровина и др. — М.: Академия, 1999. — 320 с.
Воспитание детей в старшей группе детского сада/Сост. Г.М. Лямина. — М.: Просвещение, 1981. — 256 с.
Воспитание нравственных чувств у младших школьников/Под ред. А.М. Виноградовой. — М.: Просвещение, 1989. — 96 с.
Выготский Л. С. Педагогическая психология. — М., 1991.
Готовність дитини до навчання / С.Максименко. – К.: Мікрос-СВС, 2003 – 112 с.
Дошкольная педагогика/Под ред. В.И. Логиновой. — М.: Просвещение, 1988. — 270 с.
Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 96с.
Запорожец А.В. Психология. — М.: Учпедгиз, 1961. — 228 с.
Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. — СПб.: Гиппократ, 1995.
Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. — М.: Просвещение, 1986.
Изард К. Э. Психология эмоций. — СПб., 2000.
Ильин Е. П. Эмоции и чувства. — СПб., 2001.
Ковальчук Я.И. Индивидуальный подход в воспитании ребенка. — М.: Просвещение, 1981. — 127 с.
Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. — М.: Академия, 2000. — 270 с.
Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О. Л. Кононко. — К., 2003.
Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. — К., 1998.
Кравцов Г.Г., Кравцова Е.Е. Шестилетний ребенок: Психологическая готовность к школе. — М.: Просвещение, 1987. — 160 с.
Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. – М.: Просвещение, 1991. – 162 с.
Малімон Л.Я. До проблеми діагностики емоційності як властивості особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. — №7. – С. 59-65.
Малімон Л.Я. Теоретико-методологічні аспекти вивчення емоційності особистості // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Наук.-метод. ж-л Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України. – К., 2002. – Вип. 4. – С. 125-132.
Малімон Л.Я. Експериментальне дослідження емоційності як стійкої інтегральної характеристики індивідуальності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2002 – Т.ІV, частина 4. – С. 157-163.
Маркова А.К. Формировании мотивации учения в школьном возрасте. — М.: Просвещение, 1983. — 96 с.
Мельничук І.В. Генеза емоційних особливостей у сучасних дітей. //Наука і освіта. – Одеса, 2002. –№5. – С. 42-44.
Мельничук І.В. Особливості емоційного розвитку дітей різного віку та статі. //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Зб.наук.пр. – 2002. – № 11-12. – С. 149-154.
Мухина В.С. Возрастная психология. — М.: Академия, 1999.— 456 с.
Оклендер В. Окна в мир ребенка. — М.: Независимая фирма «Класс», 1997.
Ольшанникова А. Е. Эмоции и воспитание. — М., 1983. — 80 с.
Ольшанникова А. Е., Рабинович Л. А. Опыт исследования некоторых индивидуальных характеристик эмоциональности // Вопр. психол. — 1974. — № 3. — С. 65—73.
Подготовка детей к школе в детском саду/Под ред. Ф.А. Сохина. — М.: Педагогика, 1978. — 160 с.
Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: Психологическая природа и возрастная динамика. — М., 2000.
Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1989.
Романов А. А. Направленная игротерапия. — М., 2001.
Сопрун И.П. Взаимоотношение отдельных показателей особенностей эмоциональной сферы детей шести лет, воспитывающихся в разных социально-психологических условиях. //Наука і освіта. — 2000. — №5. — С.52-55.
Сопрун И.П. К вопросу об особенностях эмоционального развития детей дошкольного возраста //Наука і освіта. — 1998. — №3. – С.60-62.
Сопрун И.П. Особенности развития эмоциональной сферы детей, в зависимости от социально-политических условий культуры их воспитания. // Политика и политическая культура в условиях становления и развития украинского общества. – Одесса, 1999. – С. 38.
Ставицька С.О. Взаємозв’язок успішності та шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Наукові записки аспірантів. (Академія наук вищої школи, Волинський Академічний дім). Випуск 4. — Луцьк, 1997. – с.78-85.
Ставицька С.О. Вивчення особистісної тривоги у дітей молодшого шкільного віку проективними методами. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Методи підготовки фахівців до професійного спілкування». Книга І. — Черкаси – 1997.– с.109-119.
Урунтаева Г. А., Афонькина Ю. А. Практикум по детской психологии. — М., 1995.
Чебыкин А. Я. Об эмоциях, детерминирующих познавательную активность // Психологический журнал. – 1989. – № 4. – С. 135-141.
Чебыкин А. Я. Эмоциональная регуляция учебно-познавательной деятельности. – Одесса, 1992.
Шаграева О.А. Эмоциональное развитие дошкольников. Учебное пособие. — М.: Академія, 2003
Эмоциональное развитие дошкольника/Под ред. А.Д. Кошелевой. — М.: Просвещение, 1985. — 176 с.
Якобсон П.М. Проблема психологии эмоций. // Психологическая наука в СССР. — М., 1960 — Т.2.
Додатки
Додаток І.
Дослідження рівня тривожності в дітей від 3 до 7 років
Методика призначена для виявлення рівня дитячої тривожності на основі зіставлення результатів спостереження, отриманих від самого дослідника, батьків дитини й вихователів.
Фіксація спостережень відбувається в кілька етапів. На першому етапі дослідник протягом 2-3 днів спостерігає за дитиною в різних видах діяльності (грі, на заняттях, новій обстановці й т.д.) і заносить результати в спеціальний лист спостережень. Протягом дня необхідно відзначити наявність або відсутність даної ознаки в поводженні дитини знаками «+» або «-».
Лист спостережень
Прізвище й ім'я дитини _____________________
Вік дитини _______________
|
Дата спостереження |
Ознаки тривожності |
Результат спостереження |
|
Підвищена збудливість Підвищена напруженість, скутість Страх перед новим, незнайомим, незвичним Невпевність у собі, занижена самооцінка Очікування неприємностей, невдач, несхвалення старших Ретельність, розвинене почуття відповідальності Безініціативність, пасивність,боязкість Схильність пам'ятати скоріше погане, ніж хороше |
Кожна окремо взята ознака не є свідченням вираженої тривожності. Необхідно підсумувати кількість спостережуваних ознак і зробити висновок виходячи з наступної інтерпретації:
Наявність
6-7 ознак говорить
про високу
тривожність,
3-5 – про тривожність
середнього
рівня, 1-2 – про
низьку тривожність.
Додаток ІІ.
Тест «Два будиночки»
Для проведення тесту потрібен лист паперу, на якому малюють два будиночки. Один з них побільше — червоного кольору, інший поменше — чорного кольору. Як правило, цей малюнок не заготовлюють заздалегідь, а роблять на очах у дитини чорним і червоним олівцями.
Інструкція: «Подивися на ці будиночки. Уяви собі, що червоний будиночок належить тобі, у ньому багато гарних іграшок, і ти можеш запросити до себе всіх, кого захочеш. А в чорному будиночку іграшок зовсім немає. Подумай і скажи, кого із діток своєї групи ти запросив би до себе, а кого оселив би в чорному будиночку».
Дорослий записує, хто, де оселиться, потім запитує, чи не хоче дитина поміняти когось місцями, чи не забула кого-небудь.
Аналіз результатів:
Інтерпретуючи результати тесту, варто звернути увагу на те, скільки дітей дитина помістила в червоному й чорному будиночках, у відношенні кого з дітей групи зроблений позитивний, а у відношенні кого негативний вибір. Для кожної дитини вираховують число позитивних (кількість балів зі знаком «+») і негативних виборів (кількість балів зі знаком «мінус») з боку інших дітей групи, потім з більшого віднімають менше й ставлять знак більшого числа.
+4