Психологічні аспекти сприйняття США і Росії українцями
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ
КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ
ДИПЛОМНА РОБОТА
Психологічні аспекти сприйняття США і Росії українцями
Студента спеціальності
6.040100 «Психологія»
Голобородько Євгенії Віталіївни
Науковий керівник:
професор Бондаренко Л.В.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичний аналіз сприйняття українцями взаємодії України з Росією і США
1.1 Психологічні аспекти взаємодії українців з росіянами та американцями
1.2 Якості етнічної психіки українців, росіян та американців
1.3 Етнічні стереотипи сприйняття українцями американців і росіян
Розділ 2. Психологічні методи дослідження етнічних особливостей та етнічної взаємодії
Розділ 3. Дослідження особливостей сприйняття українцями росіян та американців
3.1 Дослідження якостей етнічної психіки українців, росіян та американців
3.2 Дослідження сприйняття українцями взаємодії України з Росією та США
3.3 Дослідження етнічних стереотипів сприйняття українцями американців та росіян
Висновки та рекомендації
Список використаних джерел
Додатки:
1. Дані сприйняття українцями явищ етнічної психіки росіян та американців згідно теорії О.Донченко, представлені у діаграмах.
2. Анкета, розроблена автором дипломної роботи, що стосується сфер взаємодії України з Росією і США та сприйняття цієї взаємодії українцями.
3. Таблиця даних, отриманих в результаті експерименту з проективними малюнками: «Сприйняття національних образів респондентами різних національних груп».
4. Малюнки респондентів ІІІ етапу експерименту.
Вступ
Актуальність: особливості взаємодії України з іншими країнами, зокрема з Росією та США, в великій мірі залежить від сприйняття українцями цих країн. Спрйняття в свою чергу залежить від менталітету як українців, так і російн, і американців, а також від властивостей етнічної психіки, які особливо детально розглянуті в роботах О.А. Донченко. Дана робота охоплює широкий спектр проблем взаїмодії України з Росією і США, з урахуванням особливостей сприйняття українцями Росіі та США.
Отже, проблеми міжнаціональної взаємодії вивчали такі вчені як О.Донченко, Т.Г. Стефаненко, А.С. Баронін, Ю.В. Бромлей, А.О. Бороноєв, Ю.П. Платонов, С.Л. Арутюнов та ін. Проблеми історії та культури України та менталітету українців вивчали Ю. Романенко, О. Донченко, О.Кульчицький; Росії – Н. Бердяєв, Л.М. Дробижева, І.Г. Дубов, П.І.Ковалевський; США – В.В. Согрін, А. Шлезінгер. Проблеми міграції вивчалися вченими Т.Г. Стефаненко, І. Лєбєдєвою. Відмінності між західними та східними культурами і, виходячи з цього особливості взаємодії Заходу і Сходу вивчали С.Г. Галаганов, В.С. Агєєв та ін. Мову як один з найважливіших факторів етнічної взаємодії вивчали такі вчені як Т.Г.Стефаненко, М.Н. Губогло, А.Р. Аклаєв та ін. Проблематику міжетнічних конфліктів та національної нетерпимості, питання націоналізму розглядали В.І. Козлов, Р.Л. Перін, Г.У. Солдатова та ін.
Отже, можна зробити висновок, що задана тема атуальна з огляду на актуальність вивчення перелічених аспектів взаємодії України з іншими народами, зокрема американцями та росіянами.
Мета: ознайомитися з етнічними властивостями психіки України, Россії и США, які нам пропонує О.А. Донченко, розглянути, як вони впливають на сприйняття українцями таких країн як Росія і США, ознайомитися з іншою літературою по даній темі, довести емпірично вплив явищ етнічної психіки згідно теорії О.А Донченко на сприйняття Росії і США українцями.
Задачі:
1) вивчити особливості таких етнічних властивостей психіки як екстраверсія/інтроверсія, екстернальність/інтернальність, емоційність/прагматизм, чоловіче/жіноче начало (екзекутивність/інтенціональність);
2) ознайомитися з тим, які саме з перерахованих якостей властиві даним країнам;
3) прослідкувати, в яких аспектах та сферах Україна взаємодіє з Росією і США;
4) емпірично довести, що саме названі О.А.Донченко властивості етнічної психіки властиві даним країнам;
5) прослідкувати, як саме запропоновані О.А. Донченко якості етнічної психіки українців впливають на їх сприйняття США і Росії.
Об‘єкт: явища етнічної психіки українців, росіян і американців.
Предмет: психологічні аспекти сприйняття Росії і США українцями.
Гіпотеза: на сприйняття українцями росіян та американців впливають явища етнічної психіки, досліджувані О.Донченко, історичні умови взаємодії України з Росією та США.
Незалежна змінна: якості етнічної психіки українців, росіян та американців.
Залежна змінна: сприйняття українцями росіян і американців.
Теоретичне обгрунтування роботи: дана тема буде розкриватися в рамках теорій про властивості етнічної психіки різних народів.
Практичне значення: дана робота може бути використана як підтвердження теорій про властивості етнічної психіки, для вивчення етнічних особливостей країн, що беспосередньо взаємодіють з Україною, для пояснення особливостей взаємодії України з даними країнами, враховуючи властивості етнічної психіки їх етносів.
Методи дослідження: у роботі були використані наступні методи: спостереження, анкетування, бесіда, семантичний диференціал та прективний малюнок.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та додатків. Робота включає в себе додатки, що складають 12 малюнків, 2 діаграми та 2 таблиці. Список використаних джерел нараховує 54 роботи українських та зарубіжних авторів.
Розділ 1. Теоретичний аналіз сприйняття українцями взаємодії України з Росією і США
1.1 Психологічні аспекти взаємодії українців з росіянами та американцями
Багато вчених, розглядаючи особливості різних етносів, наділяють їх певними етнічними якостями. Так, наприклад, Баронін А.С. у своїх роботах посилається на типологію особистостей К.Г. Юнга. Використання цієї типології дозволяє описувати психологічні особливості етносу з точки зору психологічної оцінки його культури, звичаїв, релігії і моралі. Найбільш детальна класифікація етнічних особливостей присутня у роботах О.Донченко, яка виділяє 6 пар етнічних якостей, що властиві різним народам і впливають на особливості взаємодії соціумів між собою. Їх ми і розглянемо детальніше.
Шкала екстернальності-інтернальності дозволяє виділити потенційні можливості даного соціуму з погляду його саморегуляції, самоврядування і самоорганізації. В рамках вивчення даної характеристики ми розглянемо також питання національної терпимості до інших народів. Для України як багатонаціональної країни, це питання особливо актуальне. Воно відображає сприйняття українцями інших народів, в тому числі росіян та американців (14, 15).
Згідно теорії О.Донченко, Україна відноситься до інтернальних соціумів, тобто з вираженим внутрішнім локусом контролю. «Для такого общества, - відмічає О.Донченко, - характерна зрелость и самостоятельность внутренней глубинной структуры. О таком обществе можно сказать: «Это сильное общество». Проте інтернальність України ускладнюється емоційним компонентом соціуму, що викликає суперечності всередині соціальної системи. Соціопсихічні суперечності такого роду сильно гальмують функціонування соціального інтелекту. Через цю суперечність Україні, на жаль, не характерна задоволеність життям соціуму, яке, як правило, властиве інтернальним соціумам (14, 15).
Інтернальність у поєднанні з емоційністю і інтровертністю, що ми спостерігаємо у випадку з Україною, дає слабкість етносу і веде до підсвідомого ухвалення екстернальних норм чужого соціуму, наприклад, Росії і США. Це і пояснює, чому Україна, відстоюючи свою незалежність в ухваленні важливих політичних і соціальних рішень, все ж таки спирається на думку цих країн. Українці сприймають Росію та США як більш могутні і розвинуті країни, які можуть забезпечити підтримку та стати прикладом для конструктивної побудови суспільного життя.
Інший приклад інтернального соціуму – США, як відмічає О.Донченко. Протилежний українській емоційності компонент прагматизму забезпечує американському суспільству стабільність і задоволеність життям, якого так не вистачає Україні. США і Україна, як інтернальні соціуми високо цінують ідею свободи індивідуальності, те, що окреме володарює над загальним, що початковою точкою будь-якої концепції є індивід і його свобода. Це пояснює прагнення США підтримати українців у відстоюванні свого права на свободу і незалежність. Українці сприймають американське суспільство як інтернальне и приймають таку допомогу (14, 15).
Російський соціум є екстернальним. «Эти психокультуры более конформны и зависимы от других культур и социумов», - як зазначає О.Донченко (14). Цим можна пояснити історичний зв'язок між Росією і Україною, яку екстернальне російське суспільство не бажає розривати і сьогодні. Для екстернальної психокультури Росії характерна висока напруженість соціуму, готовність до конфліктів, що ускладнює її відносини з українським суспільством. В Україні відсутність протягом тривалого історичного часу української державності сформувала слабкість і «відчуття себе як об'єкт історії, а не її суб'єкт». Це стосується і її історичної взаємодії з Росією. Українці вважають, що Росія не має іншого коріння культурних, релігійних і коріння державності, окрім тих, що йдуть від Київської руси. І вже через це до Росії і росіянам у українців відношення особливе, яке навіть при найсприятливіших обставинах не може скластися з іншими народами і державами. Змінити даний стан речей Росія не бажає і сьогодні, що значно посилюється ще і екстравертністю російського соціуму. Відчуття самототожності, самодостатності, винятковості власної нації і її переваг над іншими, характрене для нього, можуть обумовлювати прагнення володарювати над іншими націями, в першу чергу над українською.
Проте Україна і Росія як соціуми з вираженою екзекутивністю - жіночим началом - мають і багато спільних рис. Саме жіночому образу властиві трагедії, страждання, високі етичні і людські якості, оспівані в українській і російській літературі (7, 15, 18). Цим вони досить схожі між собою, це й пояснює популярність російських класиків у українців. Жіноче начало цих соціумів робить їх привабливими і загадковими для інших суспільств, прагнучих з одного боку, забезпечити себе від пов'язаних з непередбачуваністю можливих несподіванок, а з іншої - використовувати такий соціум в своїх інтересах (14, 15). Це стосується і американського суспільства з яскраво вираженим чоловічим началом. Саме екзекутивність України і Росії є тим нерозривним зв'язком між ними.
Інтернальність і екстернальність характеризують і таку рису як терпимість або нетерпимість до інших народів (15). Виходячи з цього чинника, можна було б зробити висновок, що українці набагато комфортніше відчуватимуть себе в інтернальному американському соціумі, ніж в російському, де через виражену екстернальність відчутне насторожене ставлення до інших народів. Це питання, проте, буде розглянуто в нашому наступному розділі, що стосується проблем еміграції.
США - багатонаціональна держава. Тут проживають нащадки європейців, африканців і мексиканців. Більше 20 мільйонів жителів країни народилися не в Штатах, а приїхали сюди з інших куточків планети. Всі вони зробили свій внесок до створення інтернаціональної культури країни. США, не дивлячись на розхожу думку, є однією з самих багатомовних країн світу, де жителі говорять на десятках і навіть сотнях мов. (48, 52). Уряд США повністю відмовився від політики "плавильного казана", що проводилася в недалекому минулому, і нині проводить курс на заохочення мовного і культурного різноманіття американців, що жодним чином не сприяло зменшенню їх загальнодержавного патріотизму, а скоріше, навпаки, сприяло його зміцненню. США давно відмовилися від політики насильницької американізації імігрантів або їх нащадків, проте, настрої правлячих еліт, що асимілюють, зберігаються в багатьох інших країнах (1,43, 50). Наприклад, велика частина керівників Малайзії реально не вірить в те, що громадяни китайського походження, залишаючись в культурно-мовному плані патріотичними китайцями, в той же самий час можуть бути "політично лояльними державі" (50). Чи не це яскравий приклад екстернальності суспільства? Яка ж ситуація в Росії? За даними останнього перепису населення 2002 року, чисельність росіян складає 115 мільйонів чоловік, що відповідає 80 % від загального числа населення. В зв'язку з цим є сенс поставити під сумнів нав'язувану росіянам тезу про Росію як багатонаціональну державу (53). конецформыначалоформыДо початку перебудови для Росії був характерний високий рівень національної терпимості. За даними опитування, на початку 1989 р. однаково відносилися до людей будь-якої національності 77% опитаних, для 8,6% національні питання взагалі були байдужі. Порівняно високий був і рівень міжнаціонального спілкування: 84% населення було задоволено міжнаціональними відносинами за місцем роботи, 44% позитивно відносилися до міжнаціональних шлюбів, 55% мали родичів іншої національності, а у 88% були друзі серед осіб іншої національності. В той же час 2,7% негативно відносилися до осіб іншої національності, а 8,7% вважали, що в їх регіоні повинні жити тільки особи корінної національності.
Проте роки перебудови, поява рухів націоналістичного толку, боротьба за національні суверенітети дуже сильно розгойдали ситуацію. У ряді республік були створені озброєні загони бойовиків, які брали під жорсткий контроль поведінку населення (Вірменія, Грузія, Литва, Чечня). Практично скрізь така політика привела до серйозних міжнаціональних зіткнень, до формування свого роду етнократичних держав, де особи нетитульної нації практично не можуть отримати громадянство і вимушені емігрувати (Естонія, Латвія) (1, 21, 30, 50).
Більш того, на сьогоднішній день багато російських учених і політологів роблять акцент на тому, що націоналізм в «розумних межах» навіть необхідний російським для збереження російської нації як такової (46). Адже, нагадаємо, якщо американську націю спочатку складали люди різних національностей, США як могутню державу будували вихідці з самих різних куточків землі, то населення Росії - це російські люди, які є такими з глибини віків. Підтвердженням цьому може служити вислів російського ученого М.Ю. Чернаєвського: «Россия останется Россией до тех пор, пока она имеет свой становой хребет – русскую нацию, она является государством не только русских, но прежде всего русских. В этом плане интересно и крайне показательно сравнение, изложенное в одном из русских эмигрантских журналов правого толка – Россия уподобляется солнечной системе, в которой солнцем выступает русская нация, а все остальные народы, для которых Россия также является родиной, сравниваются с планетами, вращающимися вокруг этой системообразующей нации-звезды. Не приходится сомневаться в том, что катастрофичная судьба ожидает планеты в том случае, если солнце погаснет» (20, 46).
Слід зазначити, що в даному вислові безумовно є раціональний аспект, проте, не можна заперечувати, що таке сприйняття інших народів безумовно обмежує їх в багатьох правах, доступних корінним росіянам (39).
Україна як багатонаціональне інтернальне суспільство з радістю приймає на своїй землі іноземців. Зокрема американців і масово росіян, що виливається в різні види міжнаціональної взаємодії, зокрема, в міжнаціональні шлюби. Слід також зробити акцент на тому, що умови, створені на Україні, в першу чергу для росіян, набагато сприятливіші, ніж, наприклад, в Росії для українців. Сюди відноситься в першу чергу російськомовність населення окремих регіонів України і схвалення українцями російської мови як основної і надалі (47).
Україна, потребує іноземців, наприклад, з економічної точки зору Українська держава потребує іноземних інвестицій, тому інтернальність в цьому сенсі дуже вигідна для сьогоднішнього суспільства етнічна риса.
Підсумовуючи викладені вище факти, можна зробити висновок, що сприймаючи ідеї свободи інтернального американського суспільства, в аспекті міжнаціональної взаємодії українці могли б віддавати перевагу більше американцям, ніж росіянам. Проте, враховуючи факт спільного історичного розвитку України і Росії, українці не тільки більше взаємодіють з росіянами, але й не сприймають російське суспільство як екстернальне.
Проблеми еміграції
З якнайдавніших часів війни і стихійні лиха, пошуки щастя і допитливість примушують людей переміщатися по планеті. Багато з них - переселенці - покидають рідні місця назавжди. Візитери (дипломати, шпигуни, місіонери, ділові люди і студенти) тривалий час живуть в чужій країні. Туристи, а також учасники наукових конференцій і т.п. опиняються в незвичному оточенні на нетривалий час (40). У контексті даної роботи ми зупинимо свою увагу на першій групі - переселенців. Що примушує людей покидати Україну? Чому вони їдуть до Росії? У США?
Українець як емоційний психотип постіно живить себе міфами. Українець вірить у міф, сподівається на те, що міф є і реальністю водночас, і любить себе у цьому міфі. Як зазначає О.Донченко, «міф для українця – сон у реальності і реальність уві сні». Міф – це ніби образ, у який вірить українець. Це може бути відповіддю на запитання, чому українці так чато емігрують до Америки. Образ американського життя в деякій мірі реалізує ідею свободи і достатку, якої українці не знаходять тут. Українці сприймають США як країну мрій. Перед очима українця – картинка з американського кінематографа, яка ілюструє ситість, задоволення, розваги, дорогі автомобілі, хмарочоси. Це образ українця, а він – єдина реальність і суспільний позитив (15).
Американці давно вже примітили цю етноментальну особливість слов‘ян, що робить їх піддатливими для зовнішньої психокультурної опіки. А до неї американці схильні завдяки своїй екстраверсії. Американський спосіб життя добре вписується в міфологізовану та естетизовану картину світу українця (15, 41).
Що стосується Росії, то еміграція у країну, яка має спільне історичне минуле з Україною, теж можна пояснити міфологізацією українців. Міф про те, що в цій країні просто не може бути гірше, ніж у рідній, адже стільки років вони були єдиним цілим, штовхає українця до еміграції у таку, здавалося б, близьку, і в той же час таку різну з нами країну. Як вже зазначалося раніше, українці сприймають росіян як вихідців із Київської Русі, а отже людей майже однієї з ними національності. А отже, українець сприймає Росію як другу батьківщину.
Прикладом підтвердження цього може служити посилання на експеримент, опублікований на сайті www.fom.
Опитування проводилося серед українського населення, об'єм вибірки склав 2000 чоловік. Відкриті питання звучали так:
1) "Що перше спадає вам на думку, коли Ви чуєте слово "Росія"?"
2) "Що перше спадає вам на думку, коли Ви чуєте слово "Америка"?"
Не дивлячись на різницю в сприйнятті Росії і США, українські респонденти нерідко (більш, ніж в третині всіх висловів) говорили про обидві країни, керуючись однаковими критеріями.
Одним з таких критеріїв став рівень економічного і фінансового благополуччя країни в цілому і матеріального достатку її громадян. Хоча більша кількість опитаних заздрить більше "американському життю", ніж життю в Росії, факт залишається фактом: і США, і Росію українці визнають багатими, благополучними країнами з високим рівнем життя.
Наприклад,
Про США:
"високорозвинута країна - там люди краще живуть, ніж тут";
"дуже багата і прогресивна країна".
Про Росію:
"добробут, високий рівень життя";
"велика багата держава".
Як відзначають більшість тих, що відповіли на питання про асоціації, пов'язані з Америкою, Сполучені Штати - багата і благополучна країна з високим рівнем життя населення. Іноді українці в зв'язку з цим відзначають, що їх життя - зовсім не таке стабільне і сите:
"дуже багата, прогресуюча країна";
"у Америці забезпечують людей роботою і піклуються про хороший рівень життя";
"завидно, як живуть люди".
Всі ці факти стають для частини респондентів підставою для пошани до далекої країни, а часом і причиною для заздрості і бажання переїхати в Сполучені Штати на постійне місце проживання:
"відразу хочеться туди переїхати назавжди";
"виїхати б до Америки - подалі від нашого уряду";
"немає такого українця, який не мріяв би поїхати до Америки" (54).
Цей експеримент може служити підтвердженням міфологізації українського суспільства, прагненню туди, де, згідно загальноприйнятій думці, набагато краще і вигідніше.
Цьому у великій мірі сприяє і такий чинник, як засоби масової інформації. А.С. Баронін робить акцент на тому, що мас-медіа формують сприйняття людьми інших народів та життя інших країн. Сюди ж можна віднести і дану проблему (6, 8). Ми формуємо для себе стереотипи щодо життя закордоном, в даному випадку в близькій по менталітету і культурі Росії і в найвпливовішій і такій, що привертає до себе увагу, Америці. Мас-медіа тільки підштовхують схильних до створення міфів людей до утвердження в їх власному міфі.
Причини цьому наступні: для багатьох людей преса, радіо і особливо телебачення є авторитетом. «Мнение средств массовой информации становится их мнением, вытесняя мышление и индивидуальные установки», - зазначає Баронін (6).
Звичайно, сьогодні мас-медіа так чи інакше пропонують українському суспільству міф про могутність Америки, престижність професій і легкість досягнення кар'єрного успіху. Багатонаціональність США служить сигналом про те, що в Америці до нас відноситимуться як до рівних. Блиск і розкіш життя американських зірок, які так популярні у сучасної молоді тільки підсилюють установку на те, що США - країна багатих. Це в деякій мірі так і є, проте, в даному випадку не враховується тіньова сторона питання, яка приховує тяготи життя емігрантів, адже далеко не всі досягають успіху закордоном. Статистика свідчить про те, що українські емігранти працюють на малооплачуваних роботах, але це їх влаштовує, адже за неї вони отримують більший прибуток, ніж за роботу на Україні (15, 28).
Росія також представляється засобами масової інформації як країна, що досягла значного прогресу в порівнянні з Україною за роки незалежності. Її впорядкована політика, активна зовнішньополітична позиція - все це бачиться як приклад для українського суспільства, яке за той же часовий термін, на жаль, таких результатів не має (7, 16). І знову не враховується зворотна сторона даної ситуації: авторитарність уряду Росії, яскраво виражені екстраверсія і екстернальність російського соціуму, що веде за собою спалахи націоналізму, втручання в проблеми інших країн, у тому числі і України (47).
Проте, стикаючись з еміграцією безпосередньо, міфи швидко руйнуються (26, 28). І справа не тільки в матеріальних проблемах. Всі емігранти в тій чи іншій мірі стикаються з труднощами при взаємодії з місцевими жителями, поведінку яких вони не здатні передбачити. Звичаї можуть виявитися не такими, як представлялося раніше. Було б крайнім спрощенням вважати, що знайомство з незвичним способом життя не викличе неприйняття. Розширення сфери міжособового спілкування може привести і до посилення упереджень (40).
Т. Стефаненко пропонує список чинників, від яких залежить сприятливість взаємодії представників різних культур і етносів:
1. Територія, яка може бути загальною або «своєю» лише для однієї з груп;
2. Тривалість взаємодії;
3. Мета (спільна діяльність, проживання, навчання, дозвілля);
4. Тип залучення до життя суспільства (від участі до спостереження);
5. Частота і глибина контактів;
6. Відносна рівність статусу і прав;
7. Чисельність співвідношення (більшість-меншина);
8. Явні розрізняльні ознаки (мова, релігія, раса) (40).
Виходячи з вище перерахованих чинників, Росія сприятливіша для еміграциії країна для українців, ніж США. Впливає, перш за все, чинник близькості менталітетів, культури і загального історичного минулого. Проте, виходячи з багатьох розглянутих в рамках даної роботи питань, слід враховувати і непримиренні відмінності українців і росіян.
О. Донченко пояснює схильність українців до еміграції успадкованим від монголо-татарської навали татарським кочовим стилем життя. «Маргінал, - зазначає Донченко, - не тільки представник психологічно розбалансованого, деінтенціонального, хамелеоністичного психотипу, він є одночасно людиною, якак ні до чого не прив‘язується і постійно мандрує. Ці мандрівники становлять засіб утечі від світу. Така людина живе за принципом: краще невизначеність, ніж страждання визначеного існування, краще жах без кінця, ніж жахливий кінець» (14). Це дуже схоже на психологію українських емігрантів.
Т. Стефаненко також розглядає етапи так званого культурного шоку, тобто гострого стану, що переживається іммігрантом при зіткненні з чужою культурою.
I етап:
Називається «Медовий місяць», який характеризується ентузіазмом, піднесеним настроєм і великими надіями. З якою б метою емігрант не приїхав би в чужу країну, очевидно, що він прагне до успіху, якого не зумів досягти на батьківщині. Проте цей етап швидко проходить.
II етап:
Незвичне навколишнє середовище починає виявляти свою негативну дію. Крім матеріальних труднощів і житлових проблем, виникають і психологічні. Наприклад, щодо даних країн, могутнім чинником можна вважати страх перед терористичними актами. Україна не стикалася близько з даною проблемою, чого не можна відзначити про Росію і США, населення яких знаходиться в постійному страху перед можливими терактами. Також може виникати відчуття взаємного нерозуміння з місцевими жителями і неприйняття ними. У США це може бути пов'язано з різним світоглядом, а в Росії - із сприйняттям українців не як дружньої нації із загальною історією і культурою, а, навпаки, як «ворога», образ якого з легкістю може виникнути, зважаючи на політичні події останніх років.
Тому у емігрантів часто виникає розчарування, розгубленість, фрустрація і навіть депресія.
III етап:
Симптоми культурного шоку можуть досягати критичної позначки, що виявляється в серйозних хворобах і відчутті повної безпорадності.
IV етап:
Депресія поволі зміняється оптимізмом, відчуттям упевненості і задоволення. Людина відчуває себе більш пристосованою до життя суспільства.
V етап:
Характеризується повною - або довгостроковою адаптацією, яка несе в собі відносно стабільні зміни індивіда у відповідь на вимоги середовища (40).
Мовна проблема
На думку ученого А.І. Донцова, взаємозв'язок мови і етнічних особливостей - одна з основних проблем психологічного вивчення свідомості в етнопсихології (32). Це пов'язано з особливим місцем мови у ряді основних компонентів етносу і, перш за все з тим, що саме мова з глибини віків розглядається як один з найважливіших чинників етнічної ідентичності. Досить пригадати, що мова, на думку М. Лацаруса і Р. Штейнталя, що створили в середині XIX в. одну з перших соціально-психологічних теорій - "психологію народів", є "перший прояв" народного духу. Серію досліджень мови як одного з конкретних елементів народної психології зробив В.Вундт, в поглядах якого ідеї психології народів отримали подальший розвиток. «Язык, мифы и обычаи представляют собой общие духовные явления, настолько тесно сросшиеся друг с другом, что одно из них немыслимо без другого… Обычаи выражают в поступках те же жизненные воззрения, которые таятся в мифах и делаются общим достоянием благодаря языку», - так відзначав Вундт (40).
Т.Г. Стефаненко робить акцент на тому, що «язык содержит общую форму живущих в душе народа представлений и законы их связи» (40). Глибокий аналіз взаємозв'язку мови і психологічного складу народу міститься в роботах А.А.Потебні. Можна продовжити огляд джерел вивчення мови як одного з основних чинників національної свідомості, але є всі підстави зробити висновок, що, хоча їх взаємозв'язок був авторитетно декларований, конкретному дослідженню в першій половині XX в. вона не піддавалася (13).
У останні десятиліття дослідження проблеми мови в етнопсихології проводяться на різних рівнях аналізу: соціолінгвістичному, етносоціологічному, етнографічному, соціально-психологічному і ін. (4).
Етнічні групи знаходяться в безперервному контакті (15). У контексті проблеми сприйняття українцями Росії і США, що розглядається в дипломній роботі, на українців, питання мови відіграє дуже важливу роль. І перш за все, це сприйняття власної мови, а також російської та англійської і відмінності між ними. Про ментальні і світоглядні відмінності можуть немало повідати відмінності мови, що виражає душу народу (4, 23). У українській мові практично відсутні лайливі слова, а ті що є носять скоріше жартівливий характер, чого неможна сказати про російську мову, в якій лайливих слів значно більше. Українська мова мало підходить для конфліктних ситуацій. Наприклад, авторові доводилося бачити, як в українській школі вчителька, що спілкується з учнями лише по українській мові, вимушена була переходити на російську, коли виникала потреба відчитати учня суворіше. Ще однією особливістю української мови є її співучість, тобто схильність виражати внутрішні стани, такі як вдячність, відчуття провини і т.п. інтонацією з безліччю відтінків, залишаючи при цьому співбесідникові значну свободу в тлумаченні, яке він також скоріше позначить не словом, а відтінками інтонації. В результаті такі слова як «спасибі», «даруйте», и т.п. часто є зайвими або ж є наслідком впливу інших культур (23, 41, 45). Якщо говорити про відмінність американської і української розмовних мов, то перш за все звертає на себе увагу непомірна кількість ідіоматичних виразів американців (38, 43). Авторові доводилося тримати в руках цілу книгу - словник американських ідіом. В українській, як втім і в російській мові, такого роду виразами здебільшого користуються маргінальні елементи, що відмежовуються від суспільства, або ж сповнені комплексів підлітки, що намагаються таким чином додати собі важливості. Але чому ціла нація використовує таку велику кількість ідіом, зрозуміти, спираючись на життєвий досвід, сформований в україномовному і російськомовному культурному середовищі, вельми непросто (45).
Реальні соціальні обставини