Xreferat.com » Рефераты по психологии » Професійне вигорання

Професійне вигорання

Учні можуть не включитися у проблему, не захотіти виконувати завдання, не засміятись у відповідь на жарт. Як на це відреагувати, не почати комплексувати? Усе це варто продумати заздалегідь.

Насамперед учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів уроків часто веде до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою як дамоклів меч. Приділіть планам якийсь час, коли це буде можливо, і попрацюйте над ними доти, доки не закінчите.

Визнайте і прийміть обмеження. Багато хто з нас ставить перед собою абсолютно недосяжні цілі. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності, незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте перед собою цілі, які зможете досягти.

Розважайтесь. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем і розважитися. Знайдіть заняття, що було б захоплюючим і приємним.

Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте інших. Учіться хвалити інших за ті речі, що вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших призведе до фрустрації і гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох галузях життя створює напруження і тривогу, робить людину агресивною.

Регулярно робіть фізичні вправи. Перевіртеся в лікаря до того, як займатися за якою-небудь системою. Краще виконувати ту програму, що приносить вам задоволення.

Розповідайте про свої неприємності. Знайдіть друга, священика чи консультанта-психолога, із якими ви можете бути відверті.

Учіться безмедикаментозного методу розслаблення. Медитація, йога, аутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть бути вивчені за допомогою акредитованих компетентних учителів і професійних психологів.

Педагогічна свідомість багато в чому заповнена міфами, ілюзіями, стереотипами, що, з одного боку, дають змогу педагогові з мінімальними витратами оперативно вирішувати складні проблеми, що виникають у його діяльності, а з іншого боку — призводять до виникнення таких станів, як “емоційне згоряння”, психоенергетичне виснаження.

Є стереотипи, що перешкоджають роботі педагога:

• про спокій (учитель завжди повинен бути спокійним, врівноваженим).

• про стриманість (учитель завжди повинен бути стриманий і тримати дистанцію).

• про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однакове ставлення до всіх учнів у класі).

• про необхідність приховування почуттів, які можна усвідомити і контролювати.

• про педагогічну самопожертву, що виявляється в настанові вчителя на повну віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити тільки інтересами школи.

Така концентрація на професійній діяльності веде до повної розгубленості педагогів, що виходять на пенсію і відчувають “екзистенціальний вакуум”.

Тому, щоб зберегти психічне здоров’я і в процесі роботи, і після її закінчення, учитель початкових класів має зруйнувати міфи і бути людиною і на роботі. У школі усе має бути по-справжньому, а не як у “Королівстві викривлених дзеркал”.


РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА


3.1. Синдром “емоційного вигорання” вчителя


Синдром «емоційного вигорання» – добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, невдоволення професією – його прояви. За основу при складанні питальника використовувалася методика К. Маслача та С. Джексона, призначена для вимірювання ступеня «емоційного вигоряння» в професіях типу «людина-людина».

Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, за кожним висловіть свою думку. Для оцінки ступеня своєї згоди з твердженням використовуйте шкалу:

+ 2 — «так»;

+ 1 — «швидше так»;

О — «не знаю»;

-1 — «швидше ні»;

-2 — «ні».

Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, що я витрачаю.

Я впевнений, що моя робота потрібна людям.

Через утому чи напругу я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.

Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні.

Я не відчуваю підтримки батьків своїх учнів.

Незважаючи на труднощі, інтерес до роботи зберігається, моя робота приносить мені багато радості.

Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі..

Я часто радію, що моя робота приносить користь дітям.

Я помилився у виборі професії (займаю не своє місце).

Я звичайно виявляю цікавість до учнів і крім того, що стосується уроку.

У мене багато планів на майбутнє в моїй професії, і я вірю в їхнє здійснення.

Я постійно відчуваю підтримку в роботі від своїх колег.

Ранком я відчуваю втому та небажання йти на роботу.

Учням я приділяю багато уваги, але й одержую достатню віддачу від них.

Робота приносить мені усе менше задоволення.

Я б змінив місце роботи, якби була можливість.

Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи.

Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співробітництва в колективі.

Наша робота низько оцінюється суспільством, непрестижна.

Після роботи на якийсь час хочеться усамітнитися.

Моя робота погано на мене вплинула — притупила емоції, зробила нервовим.

Мої вимоги до якості виконуваної роботи вищі, ніж результат, якого реально досягаю в силу обставин.

Ситуація на роботі мені здається дуже важкою, напруженою.

Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день скінчився.

Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення.

Моє бажання навчити школярів не знаходить у них підтримки.

Мені здається, що я занадто багато працюю.

Останнім часом я став більш «холодним» до тих, з ким працюю.

Останнім часом мене переслідують невдачі.

Якби в мене була інша робота, я був би більш щасливий.

Я часто працюю через силу.

Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато вартісного.

Працюючи з учнями, наче ставлю «екран», що захищає мене від негативних емоцій.

Після роботи я почуваю себе, як «вичавлений лимон».

Мені здається, що колеги все частіше перекладають на мене свої проблеми та обов'язки.

Бланк для відповідей:

1 8 15 22 29
2 9 16 23 30
3 10 17 24 31
4 11 18 25, 32
5 12 19 26 33
6 13 20 27 34
7 14 21 28 35

Нижче наводиться «ключ» до методики – перелічуються симптоми і відповідні номери тверджень (ознак).

Знак (-) перед номером означає, що відповідь «так» (+) чи «ні» (-) треба замінити на протилежну. Далі підраховується алгебраїчна сума балів у рядках. Чим вищий підсумковий бал у рядку, тим вища виразність цього симптому «емоційного вигорання».

1. Незадоволеність собою: l, -8, 15, 22, 29.

2. Загнаність у клітку: -2, 9,16, 23, ЗО.

3. Редукція професійних обов'язків: 3, -10, 17,24,31.

4. Редукція особистих досягнень: -4,-11, -18, -25, -32.

5. Відсутність соціальної підтримки: 5, -12, 19,26,33.

6. Емоційна спустошеність: -6,13,20,27,34.

7. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 7,-14, 21, 28, 35.


ВИСНОВОК


Кажуть, що досвід – учитель, який дуже дорого бере за уроки, але ніхто не навчить краще за нього. Справді, ми дорого розплачуємося за помилки, прорахунки, невдачі. А їх не можна уникнути. Тому кожен вчитель, з перших же днів навчання, намагається навчити, як робити менше помилок, зазнавати менше невдач і робити це не лише в прикладах та задачах.

“Працю вчителя, – як слушно підкреслював В.О.Сухомлинський, – ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов’язаний – перед суспільством, перед твоїми батьками – працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта твоєї людської краси – це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя – так, вчителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя”.

Але на сьогоднішній час з’явився і вже дуже поширився синдром “емоційного вигорання” – добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, незадоволення професією – його прояви.

Можливо, в цьому винне підростаюче, сучасне молоде покоління.


ЛІТЕРАТУРА


Антонова Л.Г. Педагогический дневник и личность учителя: Пособие для учителя. – М.: Флинта Наука, 1998. – 88 с.

Гокоболин Ф.Н. Книга об учителе. – М.: Просвещение, 1965. – 260 с.

Гордин Л.Ю. Организация классного коллектива. – М.: Просвещение, 1984. – 175 с.

Елканов С.В. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

Загвязинский В.Л. Педагогическое творчество учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 159 с.

Зазюк І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К.: Радянська школа, 1984. – 96 с.

Кондратенков А.В. Труды и талант учителя. Встречи. Факты. Мысли. – М.: Просвещение, 1989. – 206 с.

Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти. / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової – К., 2006. – 365 с.

Мазур П.І. Роздуми про сучасного вчителя. – К., 1991. – 131 с.

Модель професійної компетентності педагога (Рівн. ін-т. підвищ. кваліфікац. пед. кадрів) : Уклад.: Н.Ю.Новоселецький. – Рівне, 1996. – 356 с.

Профессия учитель. /Под ред. Онуленкина и др. АНН. - М.: Педагог., 1990. – 191 с.

Станіслав Ствах. Скрикінг шкільного життя. – Тернопіль: Підручники & посібники, 2002. 78 с.

Світлана Укісет. Секрети твого успіху. – Тернопіль: Підручники & посібники, 1998. – 79 с.

Стапанишин Б.І. Професійне спрямування навчально-виховного процесу педагогічного вузу. – Рівне, 1999. – 112 с.

Чорнокозова В.М., Чорнокозов І.І. Етика вчителя. – К.: 1996. – 76 с.

Осійчук О. Людина починається з душі //Сільська школа України. – №8-9 (44-45) 03.2003.

32


Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: