Xreferat.com » Рефераты по психологии » Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків та юнаків

Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків та юнаків

дістали жодного вибору – Судакова Тетяна, Нестерук Сергій.

Знехтувані- учні, що одержали відносно мало виборів - Коломієць Людмила, Титаренко Світлана, Герасімов Іван, Диба Володимир, Завацький Руслан, Пилипенко Денис, Пупенко Руслан, Сидорець Олександр.

Популярні- Говорун Ірина, Сільниченко Дмитро, Герасименко Тетяна, Левицька Алла, Махлай Ганна.Ярмоленко Артем.

Соціометрична кліка - група учнів, що вибирають один одного, але роблять мало виборів щодо дітей за межами своєї групи – 1,3,8,9,17,10 опитувані (нумерація приведена згідно списку учнів-дод 5)

Соціометричний розкол — відсутність виборів між двома підгрупами в класі (1,3,8,17-21,20,6,15,12).

Одержання восьми виборів у групі з 21 учня ясно показує, шо Ангеліна С. є лідером («зіркою»). Кожний учень у цьому класі має принаймні одного приятеля, що виявив бажання сидіти з ним за однією партою. Винятком є Тетяна С., та Сергій Н. Вони — ізольовані. Учитель повинен ретельно проаналізувати їх становище в структурі міжособових відносин, що склалися в класі.

Ці результати можна подати в графічній формі (див.зворот дод № 5). Одна з найпоширеніших процедур у цій сфері — складання соціограми кругового типу. Як показано в дод. 5, така соціограма складається з чотирьох концентричних кіл. Розташування учня на діаграмі визначається кількістю одержаних ним виборів. Коли учням надається по три вибори (як у наведеній анкеті - дод 3, учениця, яка дістала понад 7 виборів («зірка») розташовується в центральному колі; 4 — 6 виборів — у першому кільці; І — 3 вибори — у другому кільці.

Подавши результати соціометричного обстеження в такій формі, можна легко побачити, наскільки щільною чи дифузною є структура соціальної взаємодії в класі. Мабуть, оптимальним був би такий стан, коли всі учні розташувались би в межах першого або другого кільця. Це свідчило б про наявність соціальної рівноваги в класі, але звичайно так не буває. Як показує соціограма, два учені виявляються ізольованими від решти. Наявність у класі лідерів є природним і цілком імовірним, але ті, хто насолоджується цим статусом (як, наприклад. Ангеліна С.), дістають його часто за рахунок знехтування інших. Учитель має це враховувати й докладати зусиль, аби «засвітити» й заохотити сильні сторони та можливості лідерства також в інших учнів.

Іншу графічну форму подачі результатів соціометричного обстеження називають картою класу. Вона будується так само як і соціограма, але ми можемо додатково простежити наявність взаємин між учнями цього класу. Ознайомлюючись із нею, дістаємо деяку додаткову інформацію про учнів класу. Так, бачимо, що між Артемом Я., Ігорем К., й Дмитром С. існують тісні взаємини. Інші хлопці більшість своїх виборів віддали членам цієї підгрупи, але відсутність виборів у відповідь засвідчує її небажання розширювати свої рамки. Це - типова соціометрична кліка.

Серед дівчат найпопулярнішою є Ангеліна С. Разом із Іриною Г. та Тетяною Г. вони становлять другу соціометричну кліку в цьому класі. З діаграми видно, що взаємодії між хлопцями й дівчатами немає, це гірше ніж можна було чекати від дев'ятикласників. Отже, можна говорити про наявність у цьому класі соціометричного розколу.

Соціограми кругового типу й типу «карта класу» можуть поєднуватися в одній графічній формі, (як показано в дод 5). Поряд з розкриттям структури малої групи (за допомогою методики соціометричного типу) необхідно дати і загальну її характеристику. Це стосується такого параметра, як ступінь психологічної сумісності членів групи. Для її визначення застосовувалась спеціальна анкета, в якій подано прізвища всіх учнів класу. Кожний з них мав відповісти на два запитання :

1. Кого із своїх однокласників ти поважаєш настільки, що бажав би і надалі вчитися з ним в одному класі ? (ставиться знак плюс проти відповідних прізвищ ).

2. Кого з них ти не поважаєш настільки, що не хотів би вчитися з ним в одному класі ? (Знак мінус – проти відповідних прізвищ )

Зібравши заповнені анкети, підраховуємо загальну кількість позитивних ставлень, повідомлених усіма членами колективу. Ділимо здобуту суму на кількість усіх можливих ставлень і дістаємо показник, що визначає ступінь сумісності членів даної соціальної групи - коефіцієнт сумісності. Він є найзагальнішою характеристикою ступеня згуртованості класного колективу. Оскільки цей колектив складається із 21 учня, кожен має зафіксувати своє ставлення до 20 однокласників, отже кількість усіх можливих ставлень 420. Скільки з них позитивних, залежить від ступеня сумісності членів даного колективу. Індекс групової згуртованості - 39/ 420=0,09. Це низький показник. Взагалі, порівнюючи ступені згуртованості окремих колективів, слід, звичайно, враховувати їхні розміри. Адже, зрозуміло, що в менших слід чекати, за інших однакових умов, вищих показників сумісності і навпаки. Звичайно, цей коефіцієнт можна визначити лише там, де люди достатньо знайомі між собою, щоб відповісти на запитання анкети.

Методики соціометричного типу важко вписати в ту чи іншу класифікаційну схему, оскільки вони втілюють в собі риси кількох психодіагностичних методів. По-перше соціометрія забезпечує нам реальні дані, тому що інформація, яку повідомляють нам окремі респонденти – результат життєвих вражень, по-друге – кожний респондент виступає тут в ролі експерта, по-третє, оскільки вибори, зроблені окремими членами колективу, дають нам кількісні дані, які потім певним чином узагальнюються, маємо тут справу з своєрідним груповим рейтингом, і можемо побачити як в цілому розвивається колектив, як в колективі розвивається особистість, хоча для визначення цього питання – розвиток особистості,- звичайно ж необхідно проводити додаткові дослідження.


2.2 Особистість школяра-дезорганізатора та методики діагностики особистості


Для отримання даних про деякі аспекти особистості можна використовувати метод спостереження за реакціями поведінки учня в процесі навчання і виховання. Шляхом спостереження можна оціню вати деякі індивідуально-психологічні особливості учнів, на основі реакцій поведінки психолог робить висновок про силу, врівноваженість, рухливість нервових процесів особистості. Діагностика проводиться по декількох напрямках. Перший передбачає діагностику інтелектуальної сфери учнів, визначення їх можливостей. Методики –“Функціональна спрямованість”, “Методика Равена” (розвиток комбінаторних здібностей), “Тест абстрактного мислення” (здатність до абстрагування, логічного мислення), “ШТУР”(визначення загального розвитку учнів і формування у них повноцінних світовідчуттів.

Другий – вивчення соціальної і рефлекторної сфери розвитку особистості, що дає можливість створити цілісну картину про внутрішній світ учня і прогнозувати, коригувати шляхи його самореалізації. Методики - “Функціональна спрямованість”, “Методика Айзенко”(вивчення темпераменту), “Тест Лірі”-(вияв переважних типів ставлень до людей в поведінці), “Соціометрія”-(визначення становища і статусу особистості в групі, ставлення особистості до кожного члену колективу), “Методика Лічко”(вияв типу акцентуацій). На основі результатів які можна отримати, провівши всі вищевказані методики, можна створити психолого-педагогічний портрет класу, який включає вивчення:

- особливостей темпераменту учнів;

- результатів соціометричних досліджень;

типу характеру за Айзенком;

типи відносин з батьками;

рівні інтелектуального розвитку учнів;

дає можливість виділити “групу ризику”.

Використовуючи ці дані вчитель має змогу побудувати процес всебічного розвитку учнів, проводити корекційні вправи для подальшого їх розвитку. Результати соціометричного дослідження виявили, що даний класний колектив (зош№14, 9-В клас) несформований, ступінь згуртованості низька, коефіцієнт сумісності малий, до того ж наявно соціометричний розкол. Після того як було проведено обстеження учнівського колективу, хотілось зупинитися більш докладно на наступному аспекті: учні-дезорганізатори та їх вплив на розвиток на життєдіяльність класного колективу.

Основний акцент зроблено на учнів, які є носіями деструктивних тенденцій. Результати опитування показали, що більшість членів колективу не лишається байдужою до його справ, але виявляє себе досить багатогранно й діалектично: деякі учні за одними ознаками сприяють його зміцненню, але щодо інших аспектів ці ж самі особи сприяють його розхитуванню.

Така позиція й поведінка звичайно зумовлюється наявністю в цих осіб певного набору характерологічних рис, що не вписуються в цінності колективу, а також спотворено сприйнятою позицією автономності («свободи») особистості. Особливе місце серед цієї підгрупи посідають індивіди, що впливають на хід тієї чи іншої справи не тільки безпосередньо, а й опосередковано, через свій вплив на інших членів групи. Таких осіб називають лідерами-дезорганізаторами.

Вивчення лідерів-дезорганізаторів показало, що до цієї категорії входять кілька типів. По-перше, це особи, здібні щодо лідерських функцій, найавторитетніші в одній якійсь сфері діяльності (інтелектуальній, спортивній, художній). У межах цієї сфери вони приносять помітну користь колективу й роблять позитивний внесок для його зміцнення, наприклад, ефективно впливають на процес вироблення та прийняття групового рішення, встановлення єдиної думки в колективі щодо складних і спірних питань. В окремі моменти вони репрезентують групу в міжгрупових взаєминах. Але разом з тим у них спостерігається порівняно невисокий розвиток морально-етичної сфери.

В мікрогрупах сприймають таких осіб диференційовано: поважають, відзначають за все позитивне й критично оцінюють їхні недоліки, особливо щодо провин морально-етичного плану., легко засуджують. Проте самі лідери-дезорганізатори не бажають миритися з такою досить об'єктивною й адекватною позицією групи. Вони не задовольняються позитивним лідерством у рамках колективу й претендують на лідерство буквально в усіх сферах життя групи(мікрогрупа на чолі з Дмитро С.) Це викликає негативне ставлення до таких осіб з боку більшості групи. На цьому виникають досить гострі конфлікти, при цьому застосовуються недозволені прийоми. Характерно, що вони (такого типу лідери-дезорганізатори) особливо винахідливо обстоюють і всіляко захищають сумнівні норми й цінності, які найбільше виправдовують їхню недостатньо розвинуту моральність.

Намагаючись облагородити свою особистість і ті норми і цінності, які їм імпонують, лідери-дезорганізатори піднімають усю цю негожу активність до своєрідного «філософського рівня», створюючи свою «філософію» самобутньої особистості. В зв'язку з цим нерідко входять у конфлікт з офіційними лідерами(Ангеліна С.) намагаючись. висміяти різні нововведення, скептично ставляться до активності “середніх” членів групи, знецінюють повсякденні справи тощо.

Зрештою навколо лідерів-дезорганізаторів утворилася невеличка група прихильників, ( з 2—5 осіб), скріплена певним емоційним притяганням. Таке угруповання періодично вносить у життя колективу елементи дезорганізації.

У зв'язку з тим, що як самі лідери-дезорганізатори, так і їхні прихильники виступають за удосконалення колективу справжній зміст їхніх дезорганізаторських дій замаскований під горді пориви, боротьба з ними, вимагає високого рівня розвитку групи, принциповості й твердості з боку офіційного керівного ядра, згуртованості активу навколо нього.

Взагалі, спектр дезінтегрованих чинників, які діють у шкільному класі, значно ширший. Головним фактором тут є не честолюбні амбіції учнів-індивідуалістів, а наявність значної частини школярів, які фактично порвали зі школою. Це діти, що на якомусь етапі шкільного навчання (можливо з 1-го класу) з тих чи інших причин виявилися невстигаючими і, не маючи необхідних опірних знань, навичок розумової праці, втратили будь-який інтерес до навчання, і просто відсиджувати уроки, а при найменшій можливості – прогулювали їх. Єдине, що психологічно зв'язує зі школою такого учня — це наявність у її стінах більш чи менш численної групи, з якою у нього дружні стосунки. Разом з тим, вони становлять своєрідний колектив, який на уроках спільними зусиллями ми розважається як тільки може, заважаючи працювати учням, які можуть і хочуть учитися, і не зупиняючись перед знущанням з учителів. Про це самі дезорганізатори розповідають у своїх творах з цинічною відвертістю. Ось деякі зізнання такого роду :Учень пише: «У школу ходити набридло. З учителями постійні конфлікти. Ми один одного, можна сказати, не розуміємо. Як мовиться: як ти нам, так і ми тобі. Єдине, що втішає: скоро закінчу школу. Адже це пекельна мука». Однокласники автора цього листа доповнюють картину яскравими мазками: «Буває неохота в школу йти, залишаєшся вдома, якщо у мене в школі справи йдуть погано, це мене не засмучує. В школу, чесно кажучи, йду щоб не приставали».

У теоретичному плані описану ситуацію інколи характеризують як відсутність у певної частини учнів стану соціальної адаптованості (дезадаптація). Соціальна адаптованість - це пристосованість до умов соціального середовища (в цьому випадку — до умов школи). Так, ці діти не змогли пристосуватися до вимог, які ставила перед ними школа, але і школа мусила пристосуватися до тих реальних потенцій, з якими вони вступили до школи, зробити так, щоб з перших днів навчання воно було для них успішним, задовольняло їхні актуальні потреби.

Сьогодні, коли в наших школах у все зростаючих масштабах почали поширюватися ідеї диференціації освіти і навчання, впровадження інноваційних систем, які б сприяли гармонійному розвитку особистості з врахуванням усіх її потенціалів та можливостей.


2.3 Взаємини підлітків з батьками. Діагностична робота


Робота з батьками являє собою дуже важливу і необхідну ділянку роботи психолога навчального закладу. Дане направлення має здійснювати цілісний діагностико-корекційний комплекс методів з батьками. Для реалізації та розробки даного комплексу психолог перш за все має зробити психологічний аналіз біографічної інформації, яка є в його розпорядженні. Для роботи з батьками крім популяризації знань про особливості психологічного розвитку підлітків, для вирішення проблем у галузі міжособистісного спілкування були використані такі засоби: анкета Чи знаєте ви свою дитину? (додо№6 ), анкета для батьків для визначення рівня психолого-педагогічної грамотності, тест Парі.

У сфері спілкування батьків і дітей спостерігаються глибокі міжіндивідуальні конфлікти. Особливо це стосується 9 класу, коли підлітки вже повною мірою усвідомлюють себе суб`єктами своєї життєдіяльності, проникаються бажанням бути в усьому самостійними і незалежними.

За даними, здобутими за допомогою методів епістолярних творів та анкетування, можна констатувати близько 70% школярів зберігають гармонію взаємин з батьками аж до закінчення школи. У решти 30% починаючи з 8 класу взаємини з батьками істотно погіршуються, досягаючи в окремих випадках кризового стану. Проілюструємо сказане відповідними фрагментами епістолярних творів. Спочатку - кілька висловлювань, які характеризують тепле, вдячне ставлення до батьків:

«Батьки в мене не люблять говорити багато, але якщо мені треба порадитися, то в першу чергу — з ними. Моя мама — це така людина, яку не можна не любити. Батьки — мої найкращі друзі» (Учень 8 класу).

«Батьки стали ще серйозніше ставитися до моїх занять і тому висувають підвищені вимоги. Хоч це дещо обмежує мою самостійність, в цілому мені їх ставлення подобається» (Учениця 9 класу).

«З мамою і з татом я дружу міцно. Думки у нас в основному збігаються, а якщо щось не так, то ми прагнемо виробити єдиний варіант»(Учениця 10 класу).

«Що не кажи, а в мене просто чудові батьки. По-перше, вони коли не лізуть у душу з запитаннями, коли мені важко, коли хочеться усе кинути й нікого не бачити. Вони дають мені час спокійно думати свої вчинки, а потім делікатно запропонують свій план. По-друге, з ними просто цікаво розмовляти, тому що в них великий життєвий досвід і висока культурність. По-третє, мої друзі завжди стають і їхніми друзями. У нас так не буває, щоб батьки дозволяли з однією людиною, а з іншою — забороняли. Можу сказати, що одна з головних суспільних проблем століття — проблема взаємин «батьків і дітей» — у нашій сім'ї розв`язана» (Учениця 11 класу).

А ось висловлювання, що характеризують зовсім інший тип взаємин:

«Ще й з батьками щодня конфлікти. В інших батьки як батьки и а в мене... їм навіть жодного діла до мене немає — аби добре вчилась і своєчасно приходила додому, снідала, обідала, вечеряла. А якщо щось не так — відразу репетувати: «І в кого ти така білоручка й егоїстка вродилася? Начебто я як народилася, так відразу і зробилася егоїсткою. Самі таку виростили, а тепер репетують» (Учениця 8 класу).

«Не можу зрозуміти одного — чому батьки забувають, якими вони були на нашому етапі життя, і згадують про молодість лише за ради того, щоб вигукнути: «А в наш час!..» Так! Так! Так! Я вже сто раз чула, що й повітря було чистіше, і сонце світило яскравіше, і молодь була кращою. Я, звичайно, розумію, що з віком відбувається переоцінка цінностей, але в моїх батьків цей процес відбувся вже занадто контрастно» (Учениця 10 класу).

Це велика багатогранна проблема, що потребує спеціального висвітлення. Ми хотіли лише коротко охарактеризувати ще один, причому дуже істотний, параметр міжіндивідних відмінностей, які існують у середовищі підлітків і старшокласників і які, звичайно, не можуть не утруднювати великою мірою процес колективотворення. Значною перешкодою на шляху колективотворення в шкільному класі є акцентуйованість характерів багатьох учнів. З наведених даних випливає насамперед висновок про наявність у дитячому середовищі могутнього тяжіння до міжособистісного спілкування з ровесниками, до самоорганізації та самоврядування, до колективотворення, в тому числі й у рамках шкільного класу. Разом з тим зібрані матеріали свідчать про те, що цей процес не може відбуватися просто й легко. Адже на заваді в нього - низка гальмуючих факторів, пов'язаних з наявністю в середовищі підлітків і юнацтва значних індивідуально-психологічних відмінностей, які мають багатоаспектний характер, охоплюють буквально всі сфери життєдіяльності підростаючої особистості.

Очевидно, що внаслідок цих обставин процес колективотворення не може відбуватися виключно у формі самотворення колективу, хоч останньому фактору має належати дуже вагома роль. Ця роль, однак, може повністю реалізуватися лише при наявності спрямовуючого впливу й конкретної методичної допомоги з боку кваліфікованого педагога (насамперед класного керівника). Як свідчать результати останніх досліджень у галузі психології та педагогіки виховання, такий вплив і така допомога набувають повноцінного характеру лише за умови, якщо вихователь не тільки озброєний знаннями існуючих у цій галузі закономірностей, а й уміє побачити прояви цих закономірностей у життєдіяльності, у конкретних діях і вчинках того шкільного класу, який доручений його піклуванню. Отже, теоретичні знання в цій галузі мають поєднуватися з відповідними психодіагностичними вміннями. Тому необхідно популяризація знань на батьківських зборах про особливості психічного розвитку дитини, тестування батьків на предмет визначення вихідного рівня психолого-педагогічної грамотності, консультування (групові та індивідуальні). За допомогою психодіагностичних методик можна допомогти батькам та дітям краще розуміти один одного.

Висновки


Психологічне вивчення особливостей людини набуває в наш час особливої актуальності. Це викликано нерівномірністю психічного розвитку в дитячому віці, впливом на організм ендогенних та екзогенних факторів, явищами затримки розвитку особистості чи її акселерації. Здійснення психолого-педагогічної діагностики вимагає від психолога:

Знання і практичного використання загальних теоретико-методологічних принципів психодіагностики.

Знання основ диференційованої психометрії, вміння володіти конкретними психодіагностичними методиками, дотримуватись всіх вимог при аналізі результатів.

Облік всіх даних психодіагностики.

Вести власну картотеку методик, що використовуються для діагностики.

Вести науково-методичну роботу, аналізуючи дані діагностики.

Забезпечити надійність даних та відповідальність за встановлений діагноз.

Зберігати професійну таємницю, дотримуватись, етичного кодексу практичного психолога.

Наші дослідження дають можливість сформувати цілісне уявлення про внутрішній світ всіх суб`єктів навчального процесу, особливості його організації, ефективно здійснювати диференційований та індивідуальний підхід до учнів при колективному навчанні.

Список літератури


Ананьев Б.Г Человек как предмет познания. - М.:1987. - 198 с.

Адлер А. Психологические теории. К.: 1980.-69 с.

Арістотель Людина. Мистецтво. Праця. - К.:1982. - 79 с.

Бурлачук Л.Ф.,Морозов С.М. Словник-довідник по психологічній діагностиці. - К.: Наукова думка, 1989.-200 с.

Дубравська Д.М. Основи психології . К.; 2001.-280 с.

Пашнєв Б.К. Психологічна служба:якою їй бути в школі//Практична психологія і соціальна робота.-1998.-№8.-с.29-30.

Панок В.Г. Українська практична психологія:визначення, структура та завдання // Практична психологія та соціальна робота.-1998.-№ 1.-с.5-8

Практикум по общей психологиии: учебное пособие для студентов пединститутов / Под ред. А.И. Щербакова. - М.:Просвещение,

1990.-288 с.

Практична психологія у систем освіти. Питання організації та методики / Під ред.В.Г. Панка.-К.; 1995.-131 с.

Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.:НДІП, 1990.-240 с.

Сковорода Г.С. Педагогічні роздуми.-К.: Школяр, 1994.-98 с.

Фромм Э. Человек в поисках смысла. - Киев: 1995.-179 с.

13. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К.,1974.-151 с.

Додаток № 1


Нестабільний

мінливий

тривожний ригідний розсудливий песимістичний стриманий

тихий

ІНТРАВЕРТ

пасивний обережний вдумливий спокійний стриманий надійний

врівноважений тихий

неспокійний

агресивний

збудливий

мінливий

імпульсивний

оптимістичний

активний

ЕКСТРАВЕРТ

Товариський

Відвертий

Говіркий

Відповідальний

Доступний

Сильний

Яскравий

Лідер

Стабільний


Додаток № 2


Переорієнтація психіки – робота психолога над корекцією поведінки підлітка


Заняття 1. Переорієнтація психіки

Щоб допомогти собі переорієнтувати свою психіку, не забувайте весь час ставити перед собою (у будь-яких умовах, незалежно від того, залежать вони від вас чи від інших) питання:

Що я обираю: внутрішню рівновагу чи конфлікт?

Що я обираю: відчуття страху чи любов?

Що я обираю: пошук любові чи вини?

Що я обираю: любити чи шукати любові інших?

Те, що я висловлюю (вголос чи про себе), є виразом любові до іншої людини чи любові до самого себе?

Багато наших думок, висловлювань і дій далекі від любові. Якщо ми прагнемо досягти внутрішньої рівноваги, необхідно, щоб наші висловлювання допомогли єднанню, а не роз'єднанню. Щоб досягти внутрішньої рівноваги слід бути послідовним у тому, що ми думаємо, говоримо і робимо.


Заняття 2. Слова, яких слід позбутися.

Другий напрям переорієнтації нашої психіки — це аналіз сили впливу слів, якими ви користуєтесь у спілкуванні з оточуючими вас людьми і з самими собою.

Якщо ці слова сприяють зберіганню почуття вини стосовно до минулого досвіду і страху щодо майбутнього, відчуття внутрішнього конфлікту буде весь час посилюватись. Чим глибше ви усвідомите, що використання певних слів перешкоджає встановленню внутрішньої рівноваги, тим легше вам буде вилучити їх з ваших думок і з вашого словника. Можливо, для вас буде корисним подумки уявити собі дошку і крейду. Кожного разу, коли ви вживаєте одне з цих слів, уявіть його собі написаним на дошці і... зітріть.

Якщо ви виявите, що продовжуєте користуватися якимись з цих, слів, вважайте, що зробили помилку і виправте її, не докоряючи собі.

Ось список слів, вживання яких слід по можливості уникати: неможливо, не можу, намагатись, обмеження, якщо тільки, але, однак, важко, зобов'язаний, повинен, вагання.

Уникати слід також слів, що відносять вас-чи будь-кого до тієї чи іншої категорії; будь-яких слів-"ярликів", які є оцінкою самого себе або іншої людини; будь-яких слів, що судять чи осуджують вас самого або когось іншого.


Заняття 3.Уміння прощати — ключ до щастя

Якщо я вважаю когось винним, я тільки посилюю власне почуття вини і непотрібності. Я не можу пробачити себе самого, якщо в мене немає бажання і готовності пробачити інших. Думки про те, що хтось в минулому скривдив мене чи я сам винен перед кимсь, не мають

ніякого сенсу. Лише навчившись пробачати, я зможу повністю звільнитися від почуття вини й страху.

Сьогодні я хочу побачити себе та інших в іншому світлі. Сьогодні я хочу єднання з людьми і звернутися до них зі словами: "Я бачу і себе, і вас тільки крізь призму істинного прощения".

З сьогоднішнього дня я не терплю жодних категоричних оцінок

Не усвідомлюючи, наскільки обмежений мій погляд на світ, я думав, що можу судити про людей і події. Проте багато які ситуації, які я сприймав як важкі чи навіть катастрофічні, надали мені безкоштовну можливість змінити мій погляд на речі. Без таких критичних ситуацій в моєму житті я б ніколи не дістав тих унікальних уроків, які мені були необхідні.

З сьогоднішнього дня я сприйматиму все, що відбувається, не намагаючись давати йому оцінок і нагадуючи собі: "Я перебуваю в єднанні зі світом і пропоную йому не суд, а любов!"

Я хочу змінити моє сприйняття оточуючого

Більшу частину свого життя я діяв, мов автомат, реагуючи на те, що робили чи говорили інші. Зараз я усвідомлюю, що мої реакції визначаються лише моїм внутрішнім станом. Я повертаю собі свободу, користуючись своєю здатністю бачити людей та події у світлі любові, а не страху.

Якщо вам сьогодні не хочеться бачити все у світлі страху, рішуче повторюйте про себе: "Я не автомат. Я вільний. Я сьогодні маю намір змінити своє сприйняття оточуючого".

Все, що я даю, так чи інакше повертається до мене

Я помилявся, вважаючи, що я можу дати іншим дещо, окрім того, що я хочу одержати сам. Оскільки я хочу жити в мирі і відчувати любов і прощення, тільки це я й можу запропонувати іншим. Дарувати прощення та любов іншим аж ніяк не благодійність з мого боку. Навпаки, пропонуючи любов, я сподіваюсь одержати її натомість.

Сьогодні у всіх ситуаціях і при всіх зустрічах я говоритиму: "Все, що я даю, так чи інакше повертається до мене. Чи даю я зараз те, що хочу одержати натомість?" Я змінююсь. Я змінився.


Додаток 3


Анкета - Мої шкільні друзі


Як ваш учитель (класний керівник) я хотіла б з'ясувати, з ким з учнів нашого класу ти хотів би (хотіла б) робити все разом. Це допоможе мені краще спланувати п допоможе мені краще спланувати роботу класу. Уважно прочитай кожне запитання й напиши прізвища трьох учнів, яких би ти вибрав (вибрала б).

А. З ким із учнів нашого класу ти найбільше хотів би сидіти за однією партою ?

1. _______

2. З ким ще ? _______________

3. З ким ще ?

Б. З ким із учнів нашого класу тобі найприємніше було б виконувати домашні завдання ?

1. _______

2. З ким ще ? _______________

3. З ким щ ?

В. З ким ти хотів би разом снідати під час перерви ?

1.

2. З ким ще ?

3. З ким ще ?

Г. З ким тобі найбільше подобається грати після школи ?

1.

2. З ким ще ?

3. З ким ще ?

Для того щоб учні кого-небудь не випустили з уваги, рекомендується вручити кожному список учнів класу (або написати його і пришпилити до дошки).

Додаток № 4


Тест для батьків "Чи знаєте ви свою дитину?"


1. Якщо вашій дитині доводиться затриматись у школі (на прогулянці тощо) чи раптово піти з дому, чи сповіщає вона про це членів сім'ї (запискою, по телефону, через товариша)?

2. Чи бувають випадки, коли ви зайняті якоюсь важкою роботою (генеральне прибирання у квартирі, ремонт, заготівля дров тощо), а вона йде на вулицю чи в кіно, "аби не крутитися під ногами"?

3. Огляньте свою квартиру. Чи є в кімнатах речі дитини, що лежать не на своєму місці?

4. Чи зможе ваша дитина, нікуди не заглядаючи, назвати дні народження батьків, бабусі й дідуся, братів і сестер?

5. Свої потеби (купити ковзани, ракетку, джинси тощо)

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: