Xreferat.com » Рефераты по психологии » Професійне самовизначення учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів

Професійне самовизначення учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів

звані, загальні емоції в праці. Вони можуть бути й позитивними, і негативними.

Позитивні емоції - це, наприклад, задоволення своєю працею, почуття обов’язку, змагання. З іншого боку, можуть бути й негативні емоції. Це насамперед стосується тих випадків, коли люди, хоча й працюють, але ця робота їм не до душі. Вони виконують її з почуття обов’язку. Цілий ряд досліджень показав, яке велике значення має позитивне або негативне відношення до праці, якою людина займається. Люди, яким конкретна праця приносить задоволення, як правило, працюють краще. Люди, яким робота не подобається, незважаючи на те, що вони начебто намагаються, реалізують більш низьку продуктивність праці.

У ряді випадків необхідно враховувати ще один момент емоційного стану. Це настрій, що впливає на продуктивність, тобто настрій, з яким приходить людина й виконує роботу. Особливі вимоги до емоційного стану у професіях, пов'язаних з виконанням функцій за допомогою спілкування: продавці, учителі, лікарі й т.п.

Важливо враховувати й специфічні емоції, які викликаються безпосередньо конкретною трудовою діяльністю. Ці емоції виділяються, у першу чергу, як професійно важливі. Вони підрозділяються на дві підгрупи. Перша підгрупа – це ті емоції, які характерні для взаємини людей з колективом у процесі даного колективного виду праці. Цілий ряд видів праці виконується спільно групами робітників, очолюваних, наприклад, бригадиром. Тут питання складається в правильному підборі трудових колективів, щоб вони були згуртованими, тому що порушення нормальних взаємин у колективі приводять до небажаних результаті в праці.

Другий підвид професійних емоцій – це ті емоції, які виникають у процесі самої роботи. Це насамперед ті професії, які пов'язані з виникненням аварійних ситуацій і де неправильне, уповільнене ухвалення рішення може привести в умовах високої емоційної напруженості до аварії (льотчики, верхолази, деякі види операторської праці). У цих професіях емоційно нестійкі люди не можуть працювати. Для цих професій стійкість емоційно – вольової сфери – найголовніша професійна ознака. Звичайно, почуття інтересу до даного виду праці, почуття відповідальності може якийсь час стримувати емоційну нестійкість людини, але ця робота буде даватися йому з більшою напругою, буде наступати більш раннє стомлення, і тому нема рації говорити про те, що в тих професіях, де можуть бути складні аварійні ситуації, не повинні знаходитись люди, які не стійкі в емоційно – вольовій сфері.

Цілий ряд професій висуває особливі вимоги до інших різноманітних особливостей особистості: охайності, організованості, педантичності в ряді випадків, товариськості або замкнутості.

Поряд з вивченням професійно важливих ознак потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості людини, на стиль його роботи як один зі способів адаптації людини до професії. Для того, щоб зрозуміти індивідуальні особливості, індивідуальний стиль діяльності, потрібно проводити порівняльний аналіз тих працівників, які виконують ту саму роботу, використовуючи при цьому різні прийоми й дії.

Отже, ми розглянули такі важливі моменти методології в професійному консультуванні як складання психограм і їх основні завдання, розглянули кілька класифікацій професій (запропоновані Клімовим Е.А. та Анісімовой Н.П., Шрейдер Д.В., Шариковим В.Д ), звернули увагу на важливість впливу емоційного стану на вибір професії та відчуття людини в подальшій трудовій діяльності.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ


3.1 Методика і результати дослідження комунікативно-організаторських здібностей старшокласників


Методика дослідження комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-1)

Ціль дослідження: виявити рівень комунікативних і організаторських здібностей і їх відповідність вимогам обраної школярами майбутньої професії.

Інструкція із застосування методики.

Учням пропонується відповісти на 40 питань:

1. Чи багато у вас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто вам удається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними вашого рішення?

3. Чи довго вас турбує почуття образи, заподіяної вам ким-небудь з ваших друзів?

4. Чи завжди вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що створилася?

5. Чи є у вас прагнення до встановлення нових знайомств із різними людьми?

6. Чи подобається вам займатися суспільною роботою?

7. Чи вірно, що вам приємніше і простіше проводити час з книгами чи за яким-небудь заняттям, ніж з людьми?

8. Якщо виникли деякі перешкоди в здійсненні ваших намірів, то чи легко вам відступати від них?

9. Чи легко ви встановлюєте контакт із людьми, що старші Вас за віком?

10. Чи любите ви придумувати чи організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?

11. Чи важко вам включитися в новій для вас компанії?

12. Чи часто ви відкладаєте на інші дні ті справи, які потрібно було б виконати сьогодні?

13. Чи легко вам установлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи прагнете ви домогтися, щоб ваші товариші діяли відповідно до ваших планів, думок?

15. Чи важко ви освоюєтеся в новому колективі?

16. Чи вірно, що у вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обіцянок, зобов'язань, обов'язків?

17. Чи прагнете ви при зручному випадку познайомитися і поговорити з новою людиною?

18. Чи часто у вирішенні важливих справ ви приймаєте ініціативу на себе?

19. Чи дратують вас оточуючі люди і чи хочеться вам побути на самоті?

20. Чи правда, що ви погано орієнтуєтеся в незнайомій для вас обстановці?

21. Чи подобається вам знаходитися серед людей?

22. Чи виникає у вас роздратування, якщо вам не вдається закінчити почату справу?

23. Чи випробуєте ви почуття утруднення, чи незручності, якщо приходиться виявляти ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

24. Чи правда, що ви стомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25. Чи любите ви брати участь у колективних іграх?

26. Чи часто ви виявляєте ініціативу при вирішенні питань, що торкають інтереси ваших товаришів?

27. Чи правда, що ви почуваєте себе непевно серед малознайомих вам людей?

28. Чи вірно, що ви рідко прагнете до доказу своїх прав?

29. Чи думаєте ви, що вам не представляє особливих труднощів внести пожвавлення в малознайому компанію?

30. Чи приймаєте ви участь у суспільній роботі, у школі (класі)?

31. Чи прагнете ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?

32. Чи вірно, що ви прагнете обстоювати свою думку, якщо вона не відразу прийнята вашими товаришами?

33. Чи почуваєте ви себе невимушено, потрапивши в незнайому для вас компанію?

34. Чи охоче ви приступаєте до організації різних заходів для своїх товаришів?

35. Чи правда, що ви не почуваєте себе досить впевнено і спокійно, коли приходиться говорити щось великій групі людей?

36. Чи часто ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи вірно, що у вас дуже багато друзів?

38. Чи часто ви виявляєтеся в центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто ви бентежитеся, почуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що ви не дуже впевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

Якщо відповідь позитивна, то у відповідній клітці бланка школяр повинен поставити "+", якщо негативна – знак "-".


Бланк.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40

Обробка результатів.

За допомогою дешифратора підрахувати кількість співпадаючих з дешифратором відповідей по кожнім розділі методики.


Дешифратор.

Комунікативні здібності Організаторські здібності
1+ 3- 5+ 7- 9+ 11- 13+ 15- 17+ 19- 21+ 23- 25+ 27- 29+ 31- 33+ 35- 37+ 39- 2+ 4- 6+ 8- 10+ 12- 14+ 16- 18+ 20- 22+ 24- 26+ 28- 30+ 32- 34+ 36- 38+ 40-

Після цього варто визначити оцінний коефіцієнт (ДО) по формулі ДО=м/20, де м – кількість співпадаючих з дешифратором відповідей, 20 – максимально можливе число збігів.

Інтерпретація результатів.

Користаючись оцінною шкалою, профорієнтатор, шкільний психолог визначає в школярів рівень комунікативних і організаторських здібностей.


Здібності Рівень

Низький Нижче середн. Середній Вище середн. Високий
Комунікативні 0,1-0,45 0,46-0,55 0,56-0,65 0,66-0,75 0,78-1,0
Організаційні 0,2-0,55 0,56-0,65 0,66-0,7 0,71-0,8 0,81-1,0

Випробуваний, що одержав оцінки 1, має вкрай низький рівень прояву організаторських чи комунікативних здібностей.

Випробуваний, що одержав оцінки 2, не прагне до спілкування, почуває себе скуто в новій компанії, воліє проводити час наодинці із собою, обмежує свої знайомства, має труднощі у встановленні контактів з людьми й у виступі перед аудиторією, погано орієнтується в незнайомій ситуації, не обстоює свою думку, важко переживає образи. Прояв ініціативи в суспільній діяльності вкрай занижено, у багатьох справах він воліє уникати прийняття самостійних рішень.

Випробуваний, що одержав оцінки 3, прагне до контактів з людьми, не обмежує коло своїх знайомств, обстоює свою думку, планує свою роботу. Однак потенціал цих схильностей не відрізняється високою стійкістю.

Випробуваний, що одержав оцінки 4, не губиться в новій обстановці, швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомств, займається суспільною діяльністю, допомагає близьким, друзям, виявляє ініціативу в спілкуванні, із задоволенням бере участь в організації суспільних заходів, здатний прийняти самостійне рішення у важкій ситуації.

Випробуваний, що одержав оцінки 5, активно прагне до організаторської і комунікативної діяльності, має в ній потребу. Швидко орієнтується у важких ситуаціях, невимушено поводиться в новому колективі. У важливій справі чи складній ситуації, що створилася, воліє приймати самостійне рішення, обстоює свою думку і домагається, щоб вона була прийнята товаришами. Може внести пожвавлення в незнайому компанію, любить організовувати різні ігри, заходи, наполегливий у діяльності, що його цікавить. Сам шукає такі справи, що задовольняли б його потреби в комунікативній і організаторській діяльності.

Методика констатує лише наявний рівень розвитку комунікаційних і організаторських схильностей у даний період розвитку особистості. Вони не залишаться незмінними в процесі подальшого розвитку людей. При наявності мотивації, цілеспрямованості і належних умов діяльності дані схильності можуть розвиватися.

Результати дослідження й аналіз отриманих даних по методиках.

Дані, отримані в першій серії експерименту й експериментальній групі – дослідження рівня комунікативних здібностей, відбиті в таблиці № 1.


Таблиця №1.

Рівні комунікативних здібностей.

№ П.І.П. Оцінка Рівень комунікативних здібностей

Інна К. 2 Нижче середнього

Ліда М. 5 Дуже високий

Сергій С. 4 Середній

Оля С. 1 Низький

Сашко Х. 4 Високий

Сашко Ю. 3 Середній

Лєна В. 4 Високий

Сашко Ц. 5 Дуже високий

Надя Г. 2 Нижче середнього

Аня Г. 3 Середній

Лада К. 4 Середній

Маша Л. 3 Середній

Світлана Р. 3 Середній

Таня С. 3 Середній

З таблиці №1 видно, що в експериментальній групі виділяються наступні рівні комунікативних здібностей:

- низький: 1 учень (7%);

- нижче середнього: 2 учня (14,3%);

- середній: 6 учнів (43%);

- високий: 3 учня (21,4%);

- дуже високий: 2 учня (14,3%).

Домінуючим рівнем в експериментальній групі є середній (43%). Випробувані, що мають даний рівень, не відрізняються високим стійким потенціалом комунікаційних здібностей.

Друга серія експерименту спрямована на вивчення особистісних особливостей випробуваних за допомогою методики Кеттела.

Дані, отримані при вивченні особистісних якостей в експериментальній групі, представлені в таблиці №2.


Таблиця №2.

Показники особистісних особливостей в експериментальній групі.


П.І. B C E G H J K L O Q1 Q2 Q3 Q4

Інна К. 4 8 5 10 7 3 6 7 8 7 4 4 4

Ліда М. 1 9 9 8 11 5 5 4 5 5 1 3 5

Сергій С. 3 10 11 3 10 1 5 7 3 5 4 2 4

Оля С. 4 6 5 3 4 3 6 7 3 4 2 2 1

Сашко Х. 1 7 9 9 10 5 6 8 9 7 6 7 7

Сашко Ю. 3 9 9 9 8 2 7 4 8 7 4 7 5

Лєна В. 3 6 7 8 7 6 7 8 5 5 4 2 1

Сашко Ц. 1 8 10 7 9 2 7 8 8 7 2 6 2

Надя Г. 4 6 9 8 7 5 6 6 9 6 5 6 6

Аня Г. 3 8 8 8 6 6 5 8 4 7 1 6 6

Лада К. 4 4 8 8 10 4 8 8 8 4 6 4 7

Маша Л. 4 9 5 7 7 8 5 8 10 8 3 2 7

Світлана Р. 5 4 8 6 4 6 6 8 9 6 7 5 7

Таня С. 3 4 7 8 6 3 3 3 4 6 4 3 4

З таблиці №2 видно, що діагностика особистісних якостей виявила в експериментальній групі наступні особливості: конкретний інтелект(12 чол.), емоційна нестійкість (7 чол.), домінантність, самовпевненість (11чол.), обережність, стриманість (8 чол.), жорстокість (13 чол.), хитрість, ощадливість (11 чол.), тривожність, депресивність (7 чол.), не зважають на суспільну думку (11 чол.).

Таким чином, аналізуючи результати 2 серій експерименту, отриманих на етапі дослідження, що констатує, ґрунтуючись на аналізі вивченої літератури, можна припустити, що на рівень комунікативних особливостей впливають особистісні особливості випробуваних, у результаті чого можуть виникати утруднення в спілкуванні.


3.2 Методи та результати діагностики професійної самосвідомості


Використання в професійному консультуванні методик, спрямованих

на виявлення самосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри, психокорекційний ефект.

У молодих людей, стурбованих своїм професійним майбутнім, тих, що

прагнуть учитися в професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи, спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей у порівнянні з оцінкою своїх професійних

якостей. Учні краще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних, фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншою мірою мають представлення про своє професійне «Я».

Наявні розходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Одні знають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності, значимі на даний момент, піддаються аналізу і

оцінці, інші, у силу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оцінені по ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що не включаються в сферу усвідомлення і самооцінки,

людина просто не може оцінити себе по ряду параметрів.

Для виявлення не тільки змістовних, але й оцінних параметрів самосвідомості можна використовувати різні модифікації методики Дембо-Рубінштейн для самооцінки за допомогою розміщення себе на шкалі. Шкали

самооцінки повинні включати як професійно значимі, так і загальноособистісні якості, що дозволяє визначити місце і значення в структурі самооцінки професійно значимих якостей.

Нами запропоновано такі шкали для оцінювання: 1)розум, 2)сила, 3)доброта, 4)здібності, 5)воля, 6)відповідальність, 7)активність, 8)товариськість, 9)успішність, 10)справедливість, 11)сміливість, 12)поступливість, 13)запальність, 14)упертість, 15)обережність, 16)рішучість, 17)самостійність, 18)працьовитість, 19)цілеспрямованість, 20)здоров'я, 21)щастя.

Кожна шкала — відрізок довжиною 10 см.

Результат виражається в балах, рівних числу сантиметрів від початку шкали до оцінки випробуваного на шкалі.

Мета: виявити параметри самооцінки учнів.

Інструкція: допустимо на цьому відрізку розташовані всі люди:

1 __ 2 __ 3 __ 4 __ 5 __ 6 __ 7 __ 8 __ 9 __ 10 воля

Ліворуч — найбільш безвольні, праворуч — найбільш вольові. Потрібно хрестиком відзначити своє місце на цій шкалі. Для кожної якості ліворуч на шкалі буде мінімум цієї якості, праворуч — максимум.

Результати експериментальної групи


П.І. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
1. Інна К. 7 4 8 6 7 9 6 7 7 8 4 5 4
2. Ліда М. 5 4 9 7 8 8 5 6 5 7 5 7 5
3. Сергій С. 7 8 8 7 8 9 7 7 6 6 7 6 4
4. Оля С. 5 6 7 6 4 7 6 7 7 7 6 5 2
5. Сашко Х. 7 7 8 8 8 5 6 7 7 8 6 7 4
6. Сашко Ю. 6 7 9 7 6 6 7 8 8 7 8 7 5
7. Лєна В. 4 6 7 6 7 6 7 8 5 6 5 8 3
8. Сашко Ц. 6 8 6 7 8 9 7 8 6 7 7 6 2
9. Надя Г. 5 4 7 6 5 5 6 6 5 6 5 6 3
10. Аня Г. 6 5 8 7 6 6 5 8 6 7 6 6 3
11. Лада К. 7 4 7 8 6 8 7 8 8 8 6 5 4
12. Маша Л. 6 6 6 7 7 8 5 8 7 8 8 7 3
13. Світлана Р. 5 4 8 6 4 6 7 8 8 6 7 5 4
14. Таня С. 5 5 7 6 6 7 4 5 4 6 5 8 2


П.І. 14 15 16 17 18 19 20 21
1. Інна К. 4 8 6 10 8 7 8 7
2. Ліда М. 2 7 5 8 9 5 8 8
3. Сергій С. 3 6 8 9 7 9 10 7
4. Оля С. 4 6 7 7 6 7 8 7
5. Сашко Х. 3 7 9 9 9 8 10 8
6. Сашко Ю. 3 6 7 9 8 7 9 8
7. Лєна В. 3 6 7 8 7 6 7 8
8. Сашко Ц. 4 7 8 7 9 8 9 8
9. Надя Г. 4 6 6 7 7 5 8 7
10. Аня Г. 3 4 7 6 6 6 9 8
11. Лада К. 4 4 7 8 8 5 8 7
12. Маша Л. 4 6 5 7 7 8 8 8
13. Світлана Р. 4 5 7 6 5 6 7 8
14. Таня С. 2 7 6 5 7 4 8 6

Результати самооцінки служать підставою для бесіди і подальшого обстеження. Необхідно особливо виділити ті параметри самооцінки, які викликають утруднення при їхньому оцінюванні.

3.3 Результати вивчення рефлексивних компонентів професійного самовизначення старшокласників


Психодіагностичні показники, критерії та діагностичний інструментарій вивчення рефлексивних компонентів професійного самовизначення старшокласників: тест самоставлення В.В.Століна, С.Р.Пантилєєва; методика визначення ясності Я-концепції (SCC) Дж.Кемпбелла; тест ОДАНІ-2 С.Я.Карпіловської і Б.О.Федоришина (модифікація методики “Карта інтересів” О.Голомштока і О.Мешковської). В якості додаткових методів використовувались цілеспрямоване спостереження, метод бесіди, аналізу продуктів діяльності тощо. Отримані емпіричні дані було статистично оброблено за допомогою програмного забезпечення MS Exсel 6.0.

Аналіз особливостей функціонування рефлексивних компонентів в структурі ПСВ дозволив визначити наявні позитивні тенденції проявів рефлексивної регуляції:

У рефлексивно-мотиваційному компоненті ПСВ – зростання показників прояву потреби у самопізнанні та самоусвідомленні, а також мотивації до саморегуляції. Від 9 до 11 класу збільшуються значення показників свідомої орієнтації у ситуації вибору професії (зміни рангової позиції показника орієнтації на інтуїтивне неусвідомлене відчуття з 5,44 до 4,5 балів).

У рефлексивно-когнітивному компоненті ПСВ – стійка позитивна вікова динаміка показників прояву особистісної рефлексії; тенденція до зростання чіткості, усвідомленості образу майбутньої професії (9 кл. - 9,2% чітких та наближених до чітких уявлень про професію, 11 кл. - 24%; відповідно низький рівень у 9 кл. – 54,5%, 11 кл. – 28%).

У рефлексивно-цілеутворюючому компоненті ПСВ – зростання показників визначеності цілей на майбутнє (57,6% учнів 11-х класів мають високий ступінь визначеності цілей, тоді як у 9-х класах – 30,7%, а в 10-х 17,6%).

У рефлексивно-операційному компоненті ПСВ – зростання критичності оцінки учнями своєї обізнаності щодо майбутньої професії, тобто наявність позитивної вікової динаміки розвитку контрольно-оцінного механізму рефлексії (у 9-х кл. суб’єктивно високо оцінюють ступінь своєї обізнаності щодо професії 54,5% учнів, тоді як об’єктивно цей показник дорівнює 9%; в 11-х класах ці значення становлять відповідно 52% і 24%).

У рефлексивно-результативному компоненті ПСВ – зростання показників професійної визначеності (12,5% у 10-х, 48,0% в 11-х класах) та самостійності вибору професії, рівня сформованості професійного плану. Зі збільшенням числа самостійних виборів зростають показники суб’єктивної задоволеності учнів власним рішенням, що природно супроводжує самореалізацію, саморозкриття особистості.

До негативних проявів саморегуляції професійного самовизначення старшокласників відносяться:

У рефлексивно-мотиваційному компоненті ПСВ – а) суперечливість усвідомлення значущості мотиву інтересу до діяльності (перша рангова позиція мотивації вибору у всіх класах) та його реального регулюючого впливу на професійне самовизначення – відсутність значущого кореляційного зв’язку між рівнем сформованості і диференціації інтересів учнів та ступенем суб’єктивної професійної самовизначеності. Тобто, у професійному самовизначенні старшокласники здійснюють переважно поверховий рефлексивний аналіз власних інтересів, досвіду та визначаються, керуючись іншими мотивами – отримання високого заробітку (2-4 рангова позиція), високого соціального статусу, престижу професії, кар’єри (3-5 позиції). Водночас мотиви самореалізації, розкриття власних здібностей отримали досить низькі (6-7) рангові позиції за середніми показниками по вибірці; б) 20,8% досліджуваних, що мають проблемність професійного самовизначення, вказали на своє бажання не працювати взагалі, якби була така життєва можливість. Серед цих учнів 63,6 % мають низькі показники самоінтересу, мотивації до самоусвідомлення.

У рефлексивно-когнітивному компоненті ПСВ – а) низький рівень продуктивності рефлексивного аналізу у 9-10 класах, що відобразилось у відсутності значущих кореляційних зв’язків між показниками особистісної рефлексії і осмисленості життя, як її результату; б) низький рівень усвідомленості та сформованості образу майбутньої професії. Навіть у 11 класі 64% учнів мають аморфні уявлення про зміст, вимоги діяльності, якою вони прагнуть оволодіти професійно в майбутньому.

У рефлексивно-цілеутворюючому компоненті ПСВ – переважна орієнтація життєвих цілей учнів всіх класів на матеріальну сферу, що відобразилось на мотивації вибору професії; низкий рівень усвідомленості професійних цілей та планів.

У рефлексивно-операційному компоненті ПСВ – а) низький рівень сформова-ності контрольно-оцінного механізму рефлексивної регуляції професійного самовиз-начення, що відобразилось у суттєвій переоцінці старшокласниками власної обізнаності щодо професії, яку вони планують обрати; б) суперечливість самосвідо-мості старшокласників, між уявленнями “як потрібно” (когнітивна сфера) та тими складовими, які дійсно регулюють особистісне та професійне самовизначення (потребово-мотиваційна сфера). Так, при вивченні рівня локусу контролю за різними методиками (СЖО і “РФО”) була отримана статистично значуща (r=0,76 при p<0,05) розбіжність в результатах психодіагностики локусу контролю.

У рефлексивно-результативному компоненті ПСВ – а) неоднозначна динаміка показників суб’єктивної професійної визначеності (9 кл. – 36,4%, 10 кл. – 12,5 %, 11 кл. – 48,0% завершених виборів професії) і наявність труднощів у здійсненні вибору у решти досліджуваних; б) неузгодженість показників суб’єктивної професійної визначеності та самостійності вибору з емоційно-почуттєвими проявами.

Отже, концептуальна модель функціонування рефлексивних компонентів професійного самовизначення старшокласників включає: мотиваційний, когнітивний, цілеутворюючий, операційний та результативний компоненти. Кожен з них має свій специфічний зміст та особливості функціонування і повинен розглядатись у цілісній взаємодії та взаємозв’язку з іншими. Розвиненість та особливості прояву кожного з цих компонентів визначають індивідуальний профіль професійного самовизначення особистості та його ефективність в цілому.


3.4 Розробка тренінгу з професійного самовизначення для учнів та осіб, що працевлаштовуються


В цій частині нашої роботи ми пропонуємо розробку тренінгу з особистісної професійної самовизначеності. Він займає приблизно три години. Під час роботи з групою людей (це можуть бути не тільки старшокласники, а й бажаючі змінити фах, професію, дуже рекомендується він і для молодих батьків, щоб допомогти їм у майбутньому зробити правильний вибір), потрібно запросити кілька фахівців: психолога-консультанта з профорієнтаційної роботи, представника служби зайнятості та 3-4 представника професій, які характеризують різні нахили людини. Група учасників тренінгу не повинна бути занад-то великою, щоб психолог зміг вчасно обробити результати тестів, а запрошені фахівці відповісти на всі питання. Оптимальна кількість групи – 15 чол.

Метою та завданням проведеного нами тренінгу є допомога людині з вибором професії, діагностика її здібностей та нахилів, пояснювальна робота (з питань працевлаштування, спеціальної освіти, державної допомоги учням та особам, які планують працевлаштуватись).

На думку сучасних психологів профорієнтацію майбутнього фахівця потрібно розпочинати з дитинства, тобто закласти з перших років життя фундамент, аби згодом дитина з більшою впевненістю змогла визначитися в профорієнтаційному просторі. Адже всі оті здібності та навики, характер та типи темпераменту, на предмет яких вашу дитину тестуватимуть та визначатимуть її здібності до професійної діяльності, можуть закласти самі ж батьки.

Приклад: Трирічна Ганнуся після перших же відвідин дитячого садочка почала часто хворіти. Аби забезпечити більш якісний догляд, її забрала до себе бабуся. Під пильною увагою та завдяки постійному піклуванню дівчинка не хворіла, але далася взнаки відсутність спілкування з ровесниками, бо спілкуватися з однолітками дівчинка почала лише в школі. Це зашкодило їй в подальшому вибудувати взаємини з однокласниками. І, як наслідок, сформувало одну з її головних якостей - некомунікабельність. Тому обрана професія продавця дівчині не підійшла - довелося кардинально міняти фах. Нині Ганнуся - молодший науковий співробітник музею.

Отже, хто має допомогти молодій людині? До професійного самовизначення людина має прийти самотужки - це ніби верхівка айсберга під назвою "індивідуальна профорієнтація". Але підштовхнути її до цього кроку, створити відповідні умови для розвитку тих чи інших здібностей, задатків має суспільство. Це, передовсім, батьки - оскільки з дитинства родина стоїть на першому місці для дитини, згодом - вихователі дитячого садочка, вчителі, психологи, у старшому віці - консультанти.

Але не тільки. Батькам слід звернути особливу увагу, якщо дитина потребує консультації інших спеціалістів - логопеда, дефектолога, нейропсихолога. Адже дитина без дефектів мовлення, мислення матиме ширший діапазон вибору професії.

Приклад: Батьки Антона з дитинства приділяли чимало уваги хлопчикові - постійно займалися з ним, читали казки, а згодом - і дитячі віршики, постійно розучували пісеньки. Не дивно, що хлопчик рано навчився читати й писати. У школі Антон найкраще писав твори, бо літературна тематика була йому знайома, вмів добре переказати прочитане, мав непогану зорову пам'ять. Коли настав час обирати професію - у вчителів не було сумнівів, що свою долю Антон поєднає з творчістю чи літературою. Нині хлопець - студент журфаку.

Отже, як допомогти правильно? На це питання відповість запрошений нами психолог – консультант. Зазначимо, що її промова піде на користь і вчителчм, і молодим батькам, і учням. Вона спробує звернутися до самих перших етапів формування професійної самосвідомості.

Слід відразу визначитися з вихованням дитини - не обов'язково наймати няню, котра б читала поезію з метою виростити майбутнього Пушкіна. Натомість з перших років життя не треба заважати дитині заборонами та обмеженнями (звісно, в розумних межах) пізнавати світ. Велике значення матиме ваша допомога в розвитку розумових здібностей дитини, дрібної моторики, навиків спілкування. Батькам не варто боятися звернутися з цього приводу до фахівця. Тут слід керуватися міркуванням: чим більше дитина отримає, тим більшою буде віддача в майбутньому - і в професійному, зокрема.

А от виявити здібності та обдарованість дитини можна вже з 4-6 років. Велике значення матиме й процес заохочення в цьому ж віці. Дитина малює, співає, декламує вірші - це ще не робить з неї майбутнього художника чи диктора, як вважають батьки, але і не виключає такої можливості.

У шкільні роки батьківський тягар у цьому плані частково бере на себе школа. І яким би не було занепокоєння батьків, сучасна система освіти формувалася сторіччями і включає досвід багатьох людей - педагогів, психологів, вчителів тощо.

Але й тут знайдеться робота для батьків. Адже можна повністю довірити власне чадо вчителям, а можна стати союзником педагогів і разом долати дитячі капризи, страхи, агресії, пасивність, сором'язливість тощо. Занадто конфліктні, агресивні чи пасивні фахівці, повірте, не влаштують жодного роботодавця.

Приклад: Петрикова мама з дитинства привчила сина до чистоти та охайності. Все мало бути на своїх місцях, у цілковитому порядку, а зовнішній вигляд мав бути завжди бездоганний. Петрик вступив до медичного училища, яке закінчив з відзнакою. Міська лікарня, котра потребувала молодших медичних працівників, відразу направила свого представника для відбору кадрів. Юнаку запропонували роботу - звернули увагу на акуратну зачіску, чисті нігті, напрасований одяг - саме такий медичний працівник і був потрібний для неонатологічного відділення, де передбачалася робота з новонародженими і неохайність могла коштувати чийогось життя.

Давайте візьмемо за аксіому твердження, що профорієнтація потребує індивідуального підходу. Якою б не була дитина, які б фізичні, психічні, моральні якості вона не мала - вона, насамперед, залишається індивідуальністю і шаблони або категоричність у профорієнтаційному плані тут аж ніяк не підійдуть. Зобов'язувати до чогось чи нав'язувати людині будь-що в плані самовизначення, вибору професії - хибна справа. Адже в кожного свої уявлення про щастя, роботу, працю, гроші, успіх, у кожного свої потреби. Головним завданням оточення, котре виховує майбутнього професіонала, є привід продемонструвати дитині, що в житті немає нічого неможливого, що є безліч прикладів, котрі суперечать всім правилам та нормам. Адже непоодинокі випадки, коли некомунікабельні люди досягають успіху в сфері, де потрібне спілкування, нетворчі люди досягають значних успіхів у мистецтві, люди з вродженими вадами будують кар'єру і досягають успіхів у сферах, де й здоровій людині дуже важко.

У будь-якому випадку, суспільство може лише допомогти дитині в розвитку її здібностей, багато чого навчити та продемонструвати, але - аж ніяк не обирати за неї. Сьогодні ви приділите увагу дрібним і незначним, здавалось би, на перший погляд, речам, завтра трохи більш важливим - у силу дитячого віку та сприйняття. Так формується людина і фахівець.

З якого віку можна і потрібно проходити діагностику профорієнтації? На це питання у всіх батьків своя відповідь, так само, як у кожного з нас своя відповідь на питання, коли лікувати, наприклад, ногу: якщо тільки-но поранив її, чи коли вже почалася гангрена? Очевидно, що лікування буде більш важким, якщо розпочати його після розвитку гангрени, - і це факт. Так і у питанні профорієнтації. Давайте звернемося тільки до фактів, а висновки зробить кожен самостійно...

Розглянемо першу частину питання: з якого віку можна проходити діагностику профорієнтації? Десятиріччями фахівці з вікової психології, фізіологи і практичні психологи ретельно вивчали характеристики і особливості дітей різного віку. В числі піонерів-дослідників у цій галузі були А. Гезел, Ф. Сейгл, Т. Бауер, Б. Уайт, Е. Франус, А. В. Запорожець, Л. Чистович, А. А. Любимська. В результаті багаторічних досліджень виявлено багато процесів становлення особистості, у тому числі і той факт, що 90% показників, які становлять характер людини, закладаються у віці до 34 місяців з моменту народження.

Останнім часом (з 50-х рр. XX століття) нейробіологи та психологи, активно займаючись вивченням зв'язку досвіду (сенсорного, перцептивного, рухового) дитини, антропометричних змін і розвитку певних зон головного мозку, дійшли висновку, що зростання мозку відбувається не тільки за рахунок збільшення розмірів нейронів, але й завдяки збільшенню числа зв'язків між ними. При цьому найактивнішим періодом цього процесу є 170 тижнів з моменту зачаття або 130-150 тижнів з моменту народження, що відповідає 2,5 рокам життя дитини. Найбільш показові ознаки цього процесу - співвідношення об'єму мозку дорослої людини і дитини. Мозок новонародженого становить за розмірами і вагою 25% мозку дорослої людини. До кінця 1-го року життя це співвідношення дорівнює 50%, до кінця другого року - 75%, до 2,5-2,7 років дорівнює 90%, до 25 років -100%. Таким чином, до кінця 30-32 місяців життя дитини нейробіотичні, психологічні, антропометричні та інші вроджені ознаки здобувають максимальний прояв. До цього віку відбувається остаточне формування вроджених даних, які потребують розвитку і можуть бути або розвиненими або ні. Зміни можливі тільки у разі активного втручання у фізіологію і психіку дитини, наприклад, при черепно-мозкових травмах, травмах хребта,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: