Розробка управляючого і операційног вузлів ЕОМ
що більше, ніж 4. Описані мікрооперації зсуву вліво і умовної корекції повторюються до тих пір, поки останній біт регістру Q не попаде в регістр A.
A 0, B 0, C 0, D 0, FINI OFF, T 0
C – B – A – Q Shl C – B – A – Q, T 1
D countdn D, T 2
IF (D = 0) THEN (T 4) ELSE (T 3),
A cor A, B cor B, C cor C, T 0
FINI ON
Перетворення з десяткової системи у двійкову є складнішим. Тому ми не будемо його використовувати.
2.8 Структура
і мікропрограми
АЛП
для ділення
чисел з фіксованою
крапкою.
(Каган
ст. 211, 213-219)
Ділення в ЕОМ звичайно зводиться до виконання послідовності віднімання дільника спочатку з діленого, а потім з утворюючихся в процесі ділення часткових залишків і зсуву часткових залишків.
Реалізувати ділення можна двома основними способами.
1. Ділення з нерухомим діленим і зсуваючим вправо дільником.
Цей спосіб
ділення заснований
на прямому
копіюванні
дій при ручному
діленні. Структура
АЛП для ділення
має вигляд,
який зображений
на
малюнку
6-8, а.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
мал. 6-8 а) (Каган стр. 214)
Початкове ділене X заноситься в PгX, а дільник Y – в старші розряди Pг1Y. Дільник зсувається вправо шляхом косої передачі з Pг1Y в Pг2Y і прямої передачі з Pг2Y в Pг1Y. Віднімання дільника виконується підсумувуванням додаткового коду дільника. Цифри частки залишків, які визначають по знаку часткових залишків, фіксується в регістрі Pг1Z шляхом послідовного занесення їх в молодший розряд Pг1Z і зсуву вмісту Pг1Z з допомогою косої передачі в Pг2Z і прямої з Pг2Z в Pг1Z.
Недоліком такого АЛП є подвійна довжина суматора і його регістрів.
2. Ділення з нерухомим дільником і зсувом вліво діленого.
Цей спосіб дозволяє будувати АЛП з суматором одиночної довжини (малюнок 6-8, б).
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
малюнок 6-8, б (Каган стр. 214)
Тут нерухомий
дільник Y зберігається
в PгY, а ділене
X, зсуваючись
вліво відносно
Y, знаходиться
в двох регістрах:
старші розряди
X – в Pг1X,
а молодші
– в Pг2X. Ділення
починається
з зсуву вліво
діленого X шляхом
косої передачі
його в PгCm і Pг3X і
відповідних
прямих передач
в Pг1X. Далі на вхід
суматора подається
зсунуте вліво
ділене, утворюється
частковий
залишок шляхом
підсумовуванням
додаткового
коду дільника,
і наступна
цифра частки
заноситься
в звільнений
при зсуві X розряд
Pг2X.
Арифметично-логічний пристрій розглянутого типу широко застосовується для ділення.
Алгоритм ділення з нерухомим дільником з відновленням залишку.
1. Берутся модулі від діленого і дільника.
2. Початкове значення часткового залишку покладається рівним старшим розрядам діленого.
3. Частковий
залишок подвоюється
шляхом зсуву
на один розряд
вліво.
При
цьому в звільнений
при зсуві молодший
розряд часткового
залишку заноситься
наступна цифра
діленого.
4. З зсунутого часткового залишку віднімається дільник і аналізується знак результату віднімання.
5. Наступна цифра модуля частки рівна 1, якщо результат віднімання додатній, і 0, якщо від’ємний. В останньому випадку значення остачі відновлюється до того, яке було до віднімання.
6. Пункти 3, 4 і 5 послідовно виконуються для одержання всіх цифр модуля частки.
7. Знак частки плюс, якщо знаки діленого і дільника однакові, в іншому випадку – мінус.
Розглянемо тепер більш детально ділення в АЛП з нерухомим дільником. Структурна схема АЛП дана на малюнку 6-9.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
малюнок 6-9 (Каган стр. 215)
Схема містить: суматор Cm; вхідний регістр Pг1 для збереження дільника; вхідний регістр суматора PгA, в який поступає прямий або зворотній код дільника; вихідний регістр суматора PгCm, в якому утворюється частковий залишок; регістри діленого PгB (старші розряди) і Pг2 (молодші розряди); допоміжний регістр Pг2’ для зсуву діленого, тригери знаків діленого і дільника ТгЗн1 і ТгЗн2; лічильник циклів СчЦ для підрахунку числа одержаних цифр частки. Одержані в процесі ділення цифри частки заносяться в звільнені розряди Pг2’.
Мікропрограма
ділення для
випадку додатніх
чисел приведена
на
малюнку
6-10. Пояснемо
процедуру
відновлення
остачі.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()