Розробка управляючого і операційног вузлів ЕОМ
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
малюнок 6-10 (Каган стр. 217)
Якщо віднімання
дає від’ємний
результат
(См[0] = 1), то попередній
частковий
залишок, який
зберігається
в PгB, передається
в PгCm, для чого
попередньо
обнулюється
PгA. В PгCm прийом
здійснюється
з зсувом вліво
на
1 розряд. Це
забезпечує
відновлення
попереднього
часткового
залишку і зміщення
його відносно
дільника перед
наступним
відніманням.
Мікропрограма,
яку ми розглядаємо,
призначена
для обробки
додатніх чисел.
А також її можна
легко перетворити
для обробки
чисел з любими
знаками,
які
представленні
в прямому коді.
Для цього треба
внести такі
зміни:
після
прийому операндів
в PгB, Pг2 і Pг1 значення
знакових розрядів
X і Y передаються
в тригер знака
– відповідно
ТгЗн1 і ТгЗн2.
Потім в PгB [0] і Pг1
[0] заноситься
0, тобто виконується
перехід до
модулів X і Y. Розряд
знаку частки
встановлюється
в 0 при ТгЗн1 = ТгЗн2
і в 1 в протилежному
випадку.
Розглянутий метод ділення носить назву ділення з відновленням залишку. Недоліком цього методу є необхідність введення спеціального такту для відновлення залишку.
Звичайно в ЕОМ для ділення використовується другий метод – ділення без відновлення залишку.
Алгоритм
ділення з нерухомим
дільником без
відновлення
залишку.
Пункти
1-3 співпадають
з алгоритмом
ділення з
відновленням
залишку.
4. З зсунутого часткового залишку віднімається дільник, якщо залишок додатній, і до зсунутого часткового залишку додається дільник, якщо залишок від’ємний.
5. Наступна цифра модуля частки рівна 1, якщо результат віднімання додатній, і 0, якщо від’ємний.
Пункти 6, 7 співпадають з попереднім алгоритмом.
Можна показати, що часткові залишки після виконання додавання при діленні без відновлення залишку одержуються такі самі, як і залишки після зсуву відновленного залишку при діленні з відновленням залишку.
Дійсно,
оскільки зсув
часткового
залишку на один
розряд вліво
є еквівалентом
множення його
на два, одержимо:
2*a – b = 2*(a – b) + b, (6-5),
де a –
частковий
залишок; b – дільник.
Аналогічно
2na = {…{[(a – b)*2 + b] + b}*2 + … + b}. (6-6)
Ділення без відновлення залишку завжди потребує для одержання одної цифри частки тільки додавання або віднімання з зсуву часткового залишку.
Мікропрограма ділення цілих додатніх чисел без відновлення залишку у своїй початковій частині співпадає з мікропрограмою ділення без відновлення залишку. Різниця з’являєтья після формування знаку частки. На малюнку 6-11 приведена частина мікропраграми ділення без відновлення залишку після мікрокоманди фіксації знаку частки.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()




![]()
![]()
![]()
![]()



![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
малюнок 6-11 (Каган стр. 219)
Блок-схема
показує, що
поки невизначені
всі цифри частки
(СчЦ <> 0),
в залежності
від знаку часткового
залишку або
підсумовується
Y (при См [0] = 1), або
віднімається
Y (при См [0] = 0). В одержаному
новому частковому
залишку аналізується
знак і в ньому
визначається
цифра частки.
Після завершення
всіх циклів
ділення (СчЦ
= 0) видається
реультат. При
цьому якщо
залишок від’ємний,
то він відновлюється
шляхом підсумуванням
Y.
Ділення чисел, що представленні в залежності від знаку прямим доповнюючим кодом, можна зробити не переходячи до модулів. При цьому алгоритм ділення є подібним до розглянутих.
Відмінності заключаються в наступному (для випадку ділення без відновлення залишку):
1. Так як ділене і дільник можуть мати різні знаки, то дія з частковим залишком (додавання або віднімання Y) залежать від знаку залишку і дільника і визначаються таблицею 6-4.
| Знак залишку | Знак дільника | Дія |
| + | + |
Віднімання Y |
| + | - | Додавання Y |
| - | + | Додавання Y |
| - | - |
Віднімання Y |
таблиця 6-4 (Каган стр. 219)
Якщо знак залишку співпадає з знаком дільника, то zi = 1, інакше zi = 0.
2. Якщо X > 0 і Y < 0, то частку необхідно збільшити на одиницю.
Якщо X < 0 і Y > 0, то частку необхідно збільшити на одиницю у випадку залишку від ділення, яке не дорівнює нулю.
Якщо X < 0 і Y < 0, то частку необхідно збільшити на одиницю у випадку залишку від ділення, яка рівна нулю.
Ділення
правильних
дробів виконується
так, як і ділення
цілих.
Різниця
заключається
тільки у тому,
що ділене має,
як правило,
таку ж довжину,
як дільник. Але
можна допустити,
що ділене має
ще n молодших
розрядів, які
рівні нулю.
Тоді стає ясно,
що алгоритм
ділення дробів
нічим не відрізняється
від алгоритму
ділення цілих.
2.8.1 Арифметичний пристрій з фіксованою крапкою (Чу стр. 130-135)
Арифетичний
пристрій виконує
арифметичні
команди, що
зберігаютьсяв
пам’яті обчислювальної
машини. У тому
випадку, якщо
цей пристрій
додає і віднімає
додаткові коди
паралельно,
тобто ми виконуємо
арифметичні
дії над всіма
розрядами
одночасно, то
це є паралельний
арифметичний
пристрій.
В
такому пристрої
є схема паралельного
суматора або
паралельного
віднімання.
Двійкові числа, що представляються знаковим бітом і двійковим модулем числа, в якому, між цілою і дробною частиною розміщені завжди на одному місці, називаються двійковими числами з фіксованою крапкою. Є два способи представлення таких чисел: модуль – ціле число, або модуль – простий дріб. Якщо кома розміщена між знаковим бітом і старшим бітом числа, то будь-яке число в такому форматі є дробовим. Якщо ж кома розміщена справа від молодшого біта значущої частини, то число є цілим.
Знаковий біт
![]()
1 Число 22 |
S |
малюнок 4.1 (Чу стр. 131)
Представимо число у вигляді цілого. Це представлення має вид “знак + модуль”. Нуль в знаковому біті означає, що число додатнє, а одиниця – що воно від’ємне. Для числа, модуль якого дорівнює нулю, в знаковому біті завжди формуєтсья одиниця.
Будемо
використовувати
регістри AC –
накопичуючий
регістр,
MQ –
регістр частки,
SR – запам’ятовуючий
регістр, SC –
лічильник
зсувів. Використовується
схема паралельного
суматора і
регістр DVOV. AS, MQ, SR,
складаються
з двох частин:
в одній зберігається
знак, а в другій
– модуль числа.
Отже, ми використовуємо
субрегістри
для знаку AS(S),
MQ(S), SR(S)
і субрегістри
модуля AS(M), MQ(M), SR(M).
Субрегістром
називається
частина регістру,
сукупність
бітів якої
мають особливий
зміст. Об’єднання
декількох
субрегістрів
або регістрів
при виконанні
спеціальної
операції в один
регістр називається
касрегістром.
Регістр DVOV сигналізує про стан переносу при діленні.
Ми не будемо його використовувати.
Структура:
AC(M) = AC(1 – 23),
SR(M) = SR(1 – 23),
MQ(M) = MQ(1- 23).
AC(S, R, Q, 1- 23),
SR(S, 1 - 23),
MQ(1 – 23),
SC(0 – 5),
C.
Паралельний суматор:
ADD(R, Q, 1 – 23) = ADSR(R, Q, 1 –
23) EXOR ADAC(R, Q, 1 – 23)
EXOR C(R, Q, 1 – 23),
C(R, Q, 1 – 22) = ADSR(Q, 1 –
23)*ADAC(Q, 1 – 23) + ADAC(Q, 1 – 23)
*C(Q, 1 –
23) + C(Q, 1 – 23) * ADSR(Q, 1 – 23), C(23) = 0.
Опис виводів Z:
Z(R, Q, 1 – 23) = 0 – 0 – AC(M) add2 0 – 0 – SR(M) – 0.
Опис оператора add2:
W(R, Q, 1 – 23) = X(R, Q, 1 – 23) add2 Y(R, Q, 1 – 24)
C(23) = Y(24),
C(R, Q, 1 – 22) = X(Q, 1 – 23)*Y(Q, 1 – 23) + Y(Q, 1 – 23)*C(Q, 1 – 23) + C(Q, 1 – 23)*X(Q, 1 – 23)
W(R, Q, 1 – 23) = X(R, Q, 1 – 23)
EXOR Y(R, Q, 1 – 23) EXOR
C(R, Q, 1 – 23).
Тут в регістрі АС є біт АС(Q), який міститься між знаковим бітом і старшим бітом значущої частини регістру. В цьому біті міститься перенос з старшого біту значущої частини, який утворюється при додаванні або віднімані. Розряд АС(R) містить перенос з біту АС(Q).
В нашій
схемі звичайно
використовуються
однобітні повні
суматори,
що
мають по три
входи і два
виходи. На схемі
4.3 i-ий біт першого
доданку
– ADAC(i), j – біт другого
доданку ADSR(i), i –
ий біт переносу
– C(i),
(i – 1) – й біт
переносу C(i –
1) і i – ий біт суми
– ADD(i), де i – номер
розряду паралельного
суматора.
C(i)
ADAC(R, Q, 1 – 35)
ADAC(i)
ADSR(i)
C(35)
ADSR(R, Q, 1 – 35)
![]()
![]()
![]()
![]()


![]()
Паралельний
суматор
![]()
![]()
![]()
ADD(R, Q, 1 – 35)
ADD(i)
C(i-1)
C(R, Q, 1 – 34)
![]()
малюнок 4.3 та 4.4 (Чу стр. 134)
На малюнку
4.4 входи ADAC(R, Q, 1 – 23)
і ADSR(1 - 23) з’єднані
з виходами
регістрів АС(R,
Q, 1 –23) і SR(1 – 23) відповідно.
На входи ADSR(R, Q) сигнали
з регістру SR
звичайно не
поступають.
Замість цього
при необхідності
на цих шинах
формуються
константи 0 або
1. Вхід С(23) на якому
повинен бути
0 є входом переносу
для крайнього
правого біту
суматора.
Входи
ADD(R, Q, 1 – 23)
являють біти
суми, а виходи
С(R, Q, 1 – 23) – переноси
для всіх 26 однобітних
повних суматорів.
Схема паралельного
суматора зображена
на малюнку
4.5.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
малюнок 4.5 (Чу стр. 134)
В алгоритмі
ділення виконується
перевірка
однієї з спеціальних
вихідних шин
паралельного
суматора. Частина
цих шин зв’язана
з входами субрегістру
АС(M),
а друга –
з входами субрегістру
SR(M). Це і є виводи
Z.
Оператор
add2 виконує додавання
значущих частин
двох 26 – бітних
двійкових
чисел; у цьому
випадку вхідний
перенос С(23) = 0.
Його зручно
використовувати
також при додаванні
додаткового
коду від’ємника
з зменшуваного
(вілнімання);
в такому випадку
вхідний перенос
С(23) = 1.
Таким чином,
вхідний пернос
розглядається
як додатковий
вхід паралельного
суматора; потрібна
модифікація
додавання
описується
оператором
add2.
2.8.1.1 Ділення (Чу стр. 144 – 148)
При діленні
чисел, представлених
у форматі з
фіксованою
комою ділене
знаходиться
в касрегістрі,
який додається
з регістрів
АС і MQ, а дільник
– в регістрі
SR; частка поміщається
в регістр MQ, а
залишок – в
регістр AC.
Дільник
після виконання
операції залишається
в регістрі SR;
ділене в касрегістрі
губиться. Алгоритм
ділення побудований
на основі
використання
методу порівняння.
Його зручно
розділити на
дві частини:
ініціалізація
(малюнок 4.11) і
відповідно
ділення (малюнок
4.12)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()