Xreferat.com » Рефераты по радиоэлектронике » Система факсимильной связи (Система факсимільного звязку)

Система факсимильной связи (Система факсимільного звязку)

ФЕП.

3.4. Проектування джерела живлення для електронної апаратури факсимільного зв’язку

До джерела живлення ставляться такі основні вимоги:

  1. Сумарний струм всіх споживачів (максимальне значення)

  2. Напруга, яку повинно забезпечити джерело U = 12 ± 1 В (в інтервалі струмів від 50 до 300 мА).

  3. Коливання напруги U при допустимих змінах напруги і частоти в електричній мережі 220В, 50Гц повинні не перевищувати 1В.

  4. Величина пульсацій і наводок в напрузі джерела не повинні перевищувати допустиме значення Кп = 1,0%

Виберемо схему випрямляча.

Для заданих параметрів найдоцільніше буде використати 2-х тактну схему 1-фазного живлення (мостова схема Греца), див. рис. 12.


Рис. 21. Схема випрямляча.

Сила струму, випрямленого кожним діодом в схемі Греца не перевищує 150 мА. За цим значенням вибираємо тип діодів Д1-Д4 — Д226Д. Для цих діодів допустимий випрямлений струм може досягати 300 мА, а допустима напруга складає 100В (при цьому середнє значення зворотнього струму не перевищує 0,1 мА). Допустима температура оточуючого середовища від –60°С до +80°С.

Для подальших розрахунків визначаємо номінальний опір навантаження джерела

Для зменшення пульсацій вихідної напруги необхідно застосувати зглажуючий фільтр. Оскільки — величина не мала, то в якості фільтра найкраще вибрати ємкісний фільтр.

Ємність конденсатора для фільтра треба вибрати так, щоб , як правило для забезпечення Кп = 0,01 .

Для 2-х тактної схеми, що на рис. 1, ця умова рівносильна вимозі

при , з попереднього виразу отримаємо робочу формулу:

, де С1 виражено в мкФ, а Rн —в кОм.

Обчислюємо

Промисловість випускає електролітичні конденсатори з номіналом 2000 мкФ х 25В.

Отже, в якості С1 можна використати 2 запаралелені конденсатори 2000 мкФ, 25В.

Для утримання вихідної напруги 12 ± 1 В, за умов коливання напруги змінного струму в мережі 220В, 50 Гц і за умов зміни Rн в схемі джерела слід передбачити стабілізатор. Для U = 12В є стабілітрон типу Д815Д, для якого Uвих ном.=10,8ч13,2В, а діапазон зміни струму при стабілізації від 25мА до 650мА, що повністю перекриває заданий діапазон 50ч300 мА.

Схема параметричного стабілізатора на кремнієвому стабілітроні Д815Д показана на рис. 2:

Рис.13. Схема параметричного стабілізатора на кремнієвому стабілітроні.

Опір RБ обчислюється за такою формулою:

;

(На вході стабілітрона напруга на 2,2 В більша ніж на виході.)

Таким чином, схема джерела живлення буде мати такий вигляд:

Рис. 14. Принципова схема джерела живлення.

Номінальна напруга на вторинній обмотці трансформатора має бути

14,2В + 3В = 17,2В

Отже коефіцієнт трансформації

З наведених розрахунків випливають вимоги до силового трансформатора: Він має бути розрахований на потужність Вт. Кількість витків в обмотках повинна забезпечити пониження напруги в 12,8 разів.

Запобіжник Пр повинен спрацьовувати при струмах КЗ не більше 0,1А

3.5. Розробка друкованої плати

Виготовлення друкованих плат має виконуватися відповідно до технологічного процесу, прийнятому на заводі-виготовлювачу, що забезпечує виконання усіх вимог креслення і технічних умов.

До друкованих плат пред'являються наступні вимоги: поверхня друкованих плат не повинна мати здуттів, сторонніх включень, відколів, вибоїв, тріщин і розшарувань матеріалу підстави, що знижують електричний опір і міцність ізоляції.

Одиночні вкраплення металу і сліди його видалення на вільних від провідників ділянках, поверхневі відколи і просвітлення діелектрика, ореоли, що виникають у результаті механічної обробки, допускаються, якщо відстань від провідника до зазначеного дефекту складає не менш 0,3 мм. Допускаються також окремі ганджі діелектрика, виявлені після травлення і передбачені технічними умовами на фольговані матеріали.

Матеріал основи друкованих плат має бути таким, щоб при механічній обробці (свердління, штампування, розпилювання), не утворювалися тріщини, розщеплення, відшарування та інші несприятливі явища, що впливають на експлуатаційні властивості, а також на електричні параметри плат.

Ширина друкованих провідників і відстань між ними установлюються вимогами креслення.

Друковані провідники повинні бути з рівними краями. Колір мідного провідника може бути від ясно-рожевого до темно-рожевого. В окремих випадках допускаються нерівності по краях провідників, що не зменшують мінімальної ширини провідників і відстані між ними, передбачені кресленням. Відхилення розмірів контактної площадки від креслення по чи ширині довжині можливо, але при цьому відстань до найближчих чи провідників контактних площадок у будь-якім місці повинне бути не менш мінімальних величин, обговорених у кресленні.

Товщина шару міді, осадженої на всіх металізованих ділянках друкованої плати (фотоелектрохімічний метод), має бути в межах 40—100 мкм, а на лініях землі, екранах і провідниках, що лежать по краях плати, вона допускається до150 мкм.

Сучасні промислові способи виготовлення друкованих плат засновані на використанні фольгованих діелектриків, тобто на одержанні токопровідного малюнка схеми методом травлення. Всі різновиди способів зводяться до одержання малюнка фото способом або трафаретним друком.

Існує 2 основних промислових способа виготовлення друкованих плат:

1. Травлення фольгованого діелектрика без металізації отворів. Застосовується, головним чином, для виготовлення односторонніх друкованих плат.

2. Травлення двостороннього фольгованого діелектрика з електрохімічною металізацією отворів.

Застосовується для виготовлення двосторонніх друкованих плат.

При виготовленні односторонніх друкованих плат для нанесення малюнка схеми широко використовується метод трафаретного або сітчастого друку і наступне травлення фольги. Виготовлення друкованих плат таким способом одержало в промисловості назву сітково-хімічний метод.

Плати, що виготовляються з однобічногофольгованого гетинаксу знаходять найбільше широке застосування в конструкціях побутової радіоелектронної апаратури.

При масовому виробництві друкованих плат з однобічного фольгованого діелектрика, застосовується сітково-хімічний спосіб. Як правило, виготовлення плат здійснюється на універсальних механізованих лініях, що складаються з окремих автоматів і напівавтоматів, послідовно виконуючі операції технологічного процесу.

Весь процес виготовлення плат складається з наступних основних технологічних операцій:

1. Розкрій матеріалу і виготовлення заготівок плат.

2. Нанесення малюнка схеми кислотостійкою фарбою.

3. Травлення схеми.

4. Видалення захисного шару фарби.

5. Крацовка.

6. Нанесення захисної епоксидної маски.

7. Гаряче лудіння місць пайки.

8. Штампування.

9. Маркування.

Різання матеріалу на технологічні заготівки (смуги) здійснюється на дискових ножицях.

Зі смуг матеріалу на кривошипному пресі штампуються технологічні заготівки плат. Вони мають технологічний припуск 2—6 мм по контуру. У заготівках одночасно вирубуються технологічні базові отвори, що у більшості випадків у готових друкованих блоках служать кріпильними.

Заготівки плат надходять на автомат сіткографічного друку.

Сіткографічний верстат-автомат має два завантажувальних бункери. Заготівки по одній штуці забираються двостороннім вакуумним столом, який подає їх під сітку-трафарет. Як тільки заготовка встала в робочу позицію, автоматично здійснюється рух ракеля, що продавлює фарбу крізь сітку-трафарет. Після цього стіл повертається, забираючи плату з-під сітки-трафарету, вакуум знімається і плата з нанесеним малюнком по лотку спадає в сушило.

Плати з нанесеним малюнком піддаються травленню, що виконується на спеціальному напівавтоматичному агрегаті. Травлення здійснюється розчином хлорного заліза з щільністю 1,35—1,40.

На агрегаті виконуються наступні операції:

а) витравлювання фольги в місцях, не захищених фарбою;

б) видалення залишків травлячого розчину із плат методом обдуву струменем повітря;

в) промивання плат водою;

г) сушіння плат струменем гарячого (60—70° С) повітря.

Наступна операція — видалення кислотостійкої захисної фарби.

Видаляти фарбу можна різними органічними розчинниками: ацетоном, розчинником № 646, уайт-спіритом, дихлоретаном, трихлоретиленом, та ін. Однак усі процеси з перерахованими розчинниками шкідливі для організму людини, пожежо- та вибухонебезпечні. Тому при масовому механізованому чи автоматизованому виробництві не доцільно і небезпечно використовувати органічні розчинники.

У промисловості розроблено і застосовується спосіб видалення фарби гідропульпою, за принципом гідропіскоструминної обробки. Спеціальний напівавтоматичний агрегат робить видалення фарби струменем водно-піщаної пульпи, що надходить із сопла спеціальної гідрогармати, під тиском 1,5 атм. У гідропіскоструминній камері видаляється фарба, потім плати послідовно потрапляють у камеру промивання і сушки. Такий спосіб видалення фарби цілком виключає всі неприємності зазначених хімічних способів. Крім цього, одночасно з фарбою з друкованих провідників видаляється окисна плівка.

Після видалення фарби плати проходять операцію крацовки з метою видалення всіх забруднень і окислів з поверхні друкованих провідників, а також для надання платі товарного вигляду і підготовки її до нанесення епоксидної маски.

Наступна операція технологічного процесу — нанесення термостійкої захисної епоксидної маски. Епоксидна маска забезпечує захист друкованих провідників плати від облудіння і термоудару в процесі групової пайки, захищає провідники від корозії і поліпшує електроізоляційні властивості друкованої плати. Епоксидна маска наноситься методом сіткографії (трафаретного друку), так само як наноситься малюнок схеми.

Після нанесення епоксидної маски і полімеризації, плати надходять на автоматичний агрегат гарячого лудіння.

На цьому агрегаті плати проходять операції лудіння, промивання і сушіння.

Наступною операцією обробки плати є операція розкриття монтажних отворів. Ця операція здійснюється методом штампування на кривошипних пресах, одночасно вирубується 100 і більш отворів.

Щоб уникнути сколів й утворення ореолів навколо отворів питомий тиск притискної плати штампа має бути не менш 200 кг/см2. Після вирубання отворів на плати наносяться монтажні позначення методом сіткографії білою фарбою на епоксидній основі.

Описана технологія й устаткування для виробництва друкованих плат з однобічного фольгованого гетинаксу широко застосовується вже багато років широко застосовується у промисловості.

Таким чином, друковані плати для ФЕП та блоку живлення будуть мати такий вигляд:

Рис. 15а. Друкована плата для ФЕП.

Рис. 15Б. Друкована плата для блоку живлення.


    4. Дискретизація і кодування сигналу зображення. Манчестерський код.

Для представлення зображення у вигляді набору цифр (кодових комбінацій), необхідно здійснити дискретизацію вихідного (аналогового) сигналу за часом і рівнем.

Дискретизація сигналу за часом базується на теоремі Котельникова — Найквіста: безперервну функцію x(t), спектр якої обмежений частотою Fт можна представити послідовністю миттєвих значень х(ti) у моменти дискретизації ti=i/2Fт, зміщені на інтервали, кратні величині Те=0,5/Fт. Однак реальні сигнали мають необмежений спектр, тому практично відновлення сигналу рядом Котельникова відбувається з визначеною похибкою. Для її зменшення крок дискретизації беруть меншим, наприклад, ti = (0,5ч0,25)i/2Fт.

У випадку передачі двох градаційних (графічних) зображень задача квантування вирішується просто, оскільки сигнал є дворівневим. Квантування здійснюється найпростішим формуючим пристроєм, наприклад тригером. Таке квантування виробляється для зручності передачі навіть в аналогових системах. Якщо цифровій передачі піддається напівтонове зображення, то задача квантування стає значно складніше.

Експериментально були отримані кількості рівнів квантування напівтонових зображень, при яких спостерігачі оцінюють зображення як гарні. Це — 64, 128 і 256 фіксованих рівнів яскравості. При меншому числі градацій через східчасті перепади яскравості виникають помилкові контури. Їх частково можна усунути, додавши до квантованного зображення невеликий флуктуаційний шум. При цьому на кожнім рядку сходинки квантування будуть зміщені і помилковий контур буде розбитий. Око не зможе просумувати перепади яскравості на послідовних рядках, об'єднавши їх у контур. Задачі оптимального квантування і дискретизації цілком ще не вирішені через їхню складність, а також відсутність об'єктивного і зручного критерію оцінки якості відновлених зображень.

Шенон ввів поняття кількісної міри невизначенності сигналу — ентропії і пов’язаної з ним зміни невизначенності.

Носій інформації — сигнал — має випадкову форму і природу. На основі поняття ентропії введено характеристики сигналів та інформаційних систем. Одна з них — це швидкість створення інформації на виході системи h – біт/сек.

Одним із найважливіших завдань є розробка спеціальних коректуючих кодів. Вони дозволяють виявляти і виправляти помилки.

Існує 2 фундаментальні теореми:

1. Для каналу, який не вносить перешкоди при передачі сигналу:

При передачі сигналу, його можна закодувати таким чином, щоб середнє число елементів коду, який належить на 1 елемент алфавіту, було мінімальним.

Цей мінімум визначається ентропією джерела, яка характеризує його стстистичні властивості. Таке кодування називається ефективним статистичним кодуванням.

При відсутності шумів потрібно забезпечити без надмірне кодування, передаючи найбільш вірогідні відліки та ділянки інформації найкоротшими кодовими символами.

2. Для каналу із спотвореннями існує спосіб кодування з виправленням помилок за рахунок надмірності, при якій буде передаватися інформація із будь-якою високою достовірнітю. Тобто з малою ймовірністю помилок, незважаючи на шуми в каналі. При цьому швидкість передачі Н на повинна перевищувати пропускну здатність каналу зв’язку.

Існує велика кількіть завадостійких кодів. Серед них розглянемо манчестерський код.

В цьому коді кожний розряд двійкового початкового коду записується в вигляді 2-х елементів

0→01 1→10

Таким чином в комбінації 0110→ 0110101.

Приймальний пристрій в кожному такті, який складається із двох сусідніх елементів кореляційного коду повинен зафіксувати перехід із 0 в 1 або із 1 в 0. Коли прийнято два нулі чи дві одиниці, то зразу фіксується помилка.

Кореляційний код надає можливість виявляти помилки будь-якої кратності. Однак він не може виявити двокртатні зеркальні помилки.

4.1 Надмірність зображень

Термін «надмірність» носить статистичний характер. Він визначає середню кількість інформації (ентропію), що містить повідомлення. Якби всі можливі повідомлення, що підлягають передачі, були незалежні один від одного і рівноможливі, то вони мали би максимальну кількість інформації. Уявимо собі двохградаційне зображення, що складається з випадково розташованих незалежних один від одного чорних і білих елементів. Приймемо імовірності появи чорного Р1 і білого Р2 елементів рівними: Р1=Р2=0,5. Тоді середня кількість інформації, що міститься в одному елементі



Якби всі рівні яскравості квантованого на N рівнів напівтонового зображення були рівноможливі і незалежні, то кожен рівень яскравості містив би Н=log2N біт. При N=128 H=16 біт. Насправді реальні зображення містять набагато меншу кількість інформації, що пояснюється наявністю сильних зв'язків елементів у зображенні. Однак повний підрахунок цих зв'язків являє собою важко розв'язну задачу. Тому, обмежуються розглядом зв'язків найближчих декількох елементів. Це дає занижене значення ентропії. Так, для двоградаційного зображення «середнього» газетного і машинописного тексту була отримана оцінка 0,06Нтах/Н, називану коефіцієнтом стискання, що показує, у скільки разів можна зменшити число двійкових цифр для представлення повідомлень джерела з ентропією Н у порівнянні з тим, коли всі повідомлення рівноможливі. У розглянутому випадку Нмах/Н= 16,6ч4.

Оскільки пропускна здатність каналу (біт/с) без обліку перешкод З = H/τ0, де τ0 — тривалість двійкового сигналу, то


Тому пропускна здатність каналу для передачі факсимільного зображення у виді тексту може бути збільшена мінімум у 4 рази.

Надмірність зображення



Для розглянутого факсимільного зображення надмірність R= 0,94ч0,77.

Для збільшення пропускної здатності каналу необхідно усувати надмірність сигналу зображення. Як видно з попереднього, можна або в 4(16) разів збільшити пропускну здатність (розширивши смугу каналу), або, залишивши ту ж пропускну здатність, у стільки ж раз зменшити смугу частот.

4.2 Ефективне кодування зображень

Перш ніж розглянути деякі методи кодування для усунення надмірності, необхідно зазначити, що при вирішенні цієї задачі варто враховувати перешкоди в каналі зв'язку. У реальних зображеннях між елементами є сильні зв'язки, саме тому зображення об'єктів можна виділити на тлі перешкод, оскільки перешкоди такими зв'язками не володіють.

Побудова ефективної системи зв'язку повинна задовольняти двом суперечливим вимогам — збільшенню пропускної здатності і збереженню при цьому заданої якості відтворення зображення.

Оптимізація системи передачі відразу по двох критеріях являє собою важку і дотепер невирішену задачу. На практиці поступають таким чином: спочатку усувають надмірність джерела повідомлень, а потім для підвищення вірності вносять надмірність штучним шляхом, наприклад застосовуючи завадостійке кодування. Нижче обговорюються деякі способи скорочення надмірності. Для простоти ці способи викладені для двохградаційних зображень, хоча усі вони застосовні і до напівтонових зображень.

Теорія інформації вказує на принципові можливості застосування статистичного кодування. Використання статистичних властивостей дозволяє зменшити загальну «довжину» повідомлень і, отже, необхідний час для їхньої передачі. У загальному виді задачу стиску дискретного сигналу методами статистичного кодування вирішують, скорочуючи середнє число елементів у кодових комбінаціях, що представляють вихідний сигнал. Чим більше імовірність появи даних елементів у вихідному повідомленні, тим менше повинна бути довжина відповідної кодової комбінації.

Алфавітом повідомлень називається безліч повідомлень, що підлягають передачі. Наприклад, при передачі телеграм алфавіт повідомлень складається з 32 букв, цифр і деяких службових знаків і є кінцевим алфавітом. У випадку передачі сигналів двохградаційного зображення елементами алфавіту служать різні реалізації сигналу, точніше «довжини» відрізків, що представляють білі і чорні полючи в зображенні. Безліч цих довжин — серій білого і чорного — складають алфавіт повідомлень.

Задачею ефективного кодування, яке дозволяє щонайкраще використовувати канал зв'язку, є представлення елементів алфавіту кодовими комбінаціями (словами), що складаються з мінімального числа розрядів (коду).

У випадку рівномірного кодування, коли всі кодові комбінації однакової довжини, і мінімальна довжина кодової комбінації п, з кінцевим алфавітом повідомлень визначається зі співвідношення

тп=N,

де т — основа коду; N — число «букв» алфавіту; п — довжина кодової комбінації. Ефективним є такий код, при якому букви, які часто зустрічаються передаються більш короткими комбінаціями. Звідси випливає, що статистичне кодування повинне використовувати нерівномірні коди.

У випадку статистичного кодування сигналу двохградаційного зображення задача ускладнюється тим, що алфавіт даного джерела повідомлень дуже великий: «довжини» обмежені форматом переданого зображення і мінімальним розміром одиничного штриха. Оскільки всередині цього інтервалу довжина серій може змінюватися випадково, то має сенс говорити тільки про середні характеристики цієї довжини.

Теоретично показано, що у випадку ефективного кодування мінімальна середня довжина кодової комбінації




де Н — ентропія повідомлення; т — основа коду.

Для двійкового коду


Відношення до реально досягнутої в даному коді середньої довжини кодового слова називається ефективністю коду:



Загальне правило знаходження ефективного коду невідоме, однак запропоновані алгоритми кодування, у яких величина близька до Ці алгоритми задовольняють наступним умовам:

  • довжина даної кодової комбінації повинна бути зворотньо пропорційна ймовірності відповідного елемента алфавіту;

  • у довгій кодовій комбінації елементи коду повинні бути незалежні і рівноможливі.

Цим умовам відповідають, наприклад, відомі коди Хаффмена і Фано-Шеннона.

Труднощі практичної реалізації ефективного кодування зв'язані з нерівномірністю надходження в канал кодових комбінацій, тому що останні мають різну довжину. Для того щоб швидкість передачі була постійною, необхідно між кодером і передавачем установлювати узгоджуючий пристрій, що представляє собою блок пам'яті великої ємності.

На практиці використовують найбільш прості способи статистичного кодування. Серед них велике поширення для стискання факсимільних сигналів одержав спосіб кодування довжин серій (КДС).

Сигнал представляється серіями білого і чорного: білому полю відповідає серія нулів, а чорному — серія одиниць. Суть способу полягає в кодуванні довжин серій. У канал передається номер довжини даної серії.

Оскільки довжини серій різні, довжини кодових комбінацій будуть неоднаковими. Цей спосіб буде найбільш ефективним, якщо використовувати вищезгадані принципи кодування, але при цьому пристрій, що кодує, буде складним. Обмежити кількість довжин серій (кількість кодових комбінацій) можна, використовуючи статистичні властивості серій. Наприклад, для зображення метеокарт доцільно білі серії кодувати шестиелементними кодовими комбінаціями, а чорні серії — трьохелементними. За допомогою цих кодових комбінацій можна закодувати всі білі серії довжиною від 1 до 63 елементів (26=64), а всі чорні серії довжиною від 1 до 7 елементів (23=8). Якби за кожною білою серією випливала чорна, то послідовність кодових комбінацій представляла б собою регулярно змінюючі один одного шести- і трьохелементні кодові групи (рис. 3.1).

Якщо ж у зображенні зустрічаються довжини, більші чим 63 чи 7 елементів (для чорних серій), то регулярність чергування кодових комбінацій порушується і для правильного прийому необхідно використовувати службові кодові комбінації, що розділяли б відповідні кодові слова (рис. 3.2). При передачі метеокарт подібний спосіб кодування практично дозволив одержати коефіцієнт стискання до 80%, тобто приблизно на 80% зменшується загальна кількість переданих двійкових чисел.

У розглянутому способі КДС використані статистичні властивості сигналу, що відповідає рядку розгортки зображення. Врахування міжрядкових зв'язків у зображенні може ще більше підвищити ефективність кодування. Дійсно, з огляду на високу роздільну здатність передавальної апаратури і властивості зображення (сусідні рядки «дуже схожі» один на одного), сигнали можна кодувати одночасно. Спочатку один рядок зображення віднімається з іншого (сусіднього), і далі кодується різницевий сигнал



Рис. 3.1. Приклад кодування довжин серій





Рис. 3.2. Введення службових кодових слів

Оскільки при відніманні фактично здійснюється декореляція зображення (руйнуються статистичні зв'язки), то при цьому усувається надмірність. Ентропія перетвореного сигналу зростає, отже, зростає ефективність кодування.

Розглянуті методи стискання мають низьку завадостійкість. Неправильно прийнятий знак про номер довжини серії приводить до так званого треку помилок, оскільки декодер відтворить серію не тієї довжини (і не тієї градації яскравості). Таким чином, навіть одинична помилка за рахунок перешкоди в каналі може викликати потік помилок при декодуванні сигналу. Методи КДС і його різновиду можуть працювати лише при імовірності помилки в каналі не гірше 10-6. Реальні канали мають імовірність помилки на кілька порядків більше (10-3—10-4). Тому без спеціальних заходів для підвищення завадостійкості методи КДС застосовувати не можна.

Останнім часом у зв'язку із широким застосуванням ЕОМ у задачах обробки зображень практичний інтерес викликали методи кодування за допомогою різних лінійних і нелінійних перетворень. Найбільш перспективними з погляду стискання обсягу сигналу (а саме смуги частот) і завадостійкості є перетворення Фур'є, Адамара, Карунена-Лоева. Поява алгоритмів швидкого перетворення Фур'є привело до вивчення методів кодування, при яких замість самого вихідного зображення в канал передається його перетворення Фур'є. Можливість скорочення смуги частот пояснюється тим, що кореляція, яка властива вихідним зображенням, між сусідніми елементами викликає концентрацію енергії в області нульових просторових частот перетворення зображення. Саме ця властивість і дозволяє скоротити смугу частот.

Завадостійкість кодування за допомогою перетворень пояснюється тим, що при перетворенні виконується операція усереднення. Кожен елемент відновленого зображення є зваженою сумою усіх вихідних елементів. Тому одиночна помилка розподілена рівномірно по всіх елементах відновленого зображення і мало помітна для ока. Експерименти показали, що при імовірності помилки 10-4 якість відновленого зображення цілком задовільна. Таким чином, у деяких випадках не потрібно застосовувати спеціальні заходи для підвищення завадостійкості.

Як уже відзначалося, можливість скорочення смуги частот ґрунтується на використанні визначеної структури розподілу енергії зображення в площині перетворення. Представлені на рис.3.3 графіки характеризують частку енергії у відсотках, що міститься в просторових частотах перетворення Фур'є трьох різних зображень {1, 2, 3). Для них близько 95% енергії міститься менш ніж у 1 % вибірок просторових частот. При такому розподілі енергії очевидний спосіб скорочення смуги частот полягає в тому, щоб не передавати інформацію про верхні просторові частоти. Ця операція еквівалентна пропущенню зображення через низькочастотний просторовий фільтр.



Рис. 3.3. Розподіл енергії по вибірках просторових звітів

Однак у результаті фільтрації зменшується різкість зображення. Це підтверджує необхідність передачі високочастотних компонентів, навіть якщо енергія на цих частотах незначна. У тих випадках, коли припустима деяка втрата роздільної здатності, низькочастотна просторова фільтрація призводить до значного скорочення смуги частот.

Розглянуті цифрові методи усунення надмірності не вичерпують великої розмаїтості існуючих напрямків і способів підвищення пропускної здатності каналів.

    5. Стандарти факсимільного зв'язку

У 1966 р. EIA (Асоціація електронних галузей промисловості) оголосила про створення першого стандарту для факсимільного зв'язку - EIA Standard RS-328. Факсимільні апарати, що відповідають вимогам цього стандарту, сталі відносити до так називаної Групи 1. Однак північноамериканські виробники продовжували випускати факси, що не відповідали даному стандарту. Таким чином, обмін інформацією в документальному вигляді між Америкою й іншим світом залишався неможливим.

Апарати Групи 1, використовували аналогові сигнали для обміну інформацією, забезпечували передачу однієї сторінки за 4-6 хвилин. Якість переданих документів, внаслідок малої роздільної здатності апаратів, була дуже низькою. Виробники усього світу працювали над поліпшенням якості і швидкості передачі документів, прагнучи скоротити час до трьох хвилин. Однак найбільші виробники факсимільного облажнання в Північній Америці не тільки продовжували випускати устаткування, що не відповідало специфікаціям Групи 1, але і використовували для обміну інформацією різні схеми модуляції сигналу.

Ситуація докорінно змінилася в 1978 р., коли CCITT (Міжнародний консультативний комітет з телеграфії і телефонії) оголосив про нову специфікацію (Група 2), що була прийнята всіма компаніями. Досягнуте "взаєморозуміння" усіх факсимільних апаратів, що випускаються у світі, і зниження цін унаслідок розвитку технології дозволили багатьом комерційним і державним організаціям почати активно використовувати можливості цих апаратів у своїй роботі.

У 1980 році з'явився новий стандарт - Група 3, що остаточно визначило шлях розвитку такого напрямку індустрії телекомунікацій, як факсимільний зв'язок. Використання цифрових сигналів для обміну інформацією дозволило значно збільшити якість і швидкість передачі інформації за допомогою звичайних телефонних ліній. Нові вимоги до роздільної здатності 203x98 і 203x196 крапок на дюйм відповідно в режимах Standard і Fine надають можливість передачі чорно-білих документів самого різного виду - починаючи зі звичайних текстових і закінчуючи повноцінними графічними. Сторінка документа передається протягом 30 с. чи більше, в залежності від швидкості передачі, на яку апарати Групи 3 налаштовуються автоматично, відповідно до технічного стану телефонної лінії.

Спочатку стандарт на факси групи 3 був визначений рекомендацією ITU-Т Т. 4 в 1980 році. Цей стандарт був двічі перевиданий - перший раз у 1984 р. і потім у 1988 р. У модифікації цього стандарту від 1990 р. були схвалені схеми кодування, розроблені для факсимільних апаратів групи 4, а також більш високі швидкості передачі, обумовлені стандартами V.I7, V.29 і V.33. Радикальна відмінність факс апаратів групи 3 від більш ранніх полягає в повністю цифровому методі передачі зі швидкостями до 14400 біт/с. У результаті, застосовуючи стискання даних, факс групи 3 передає сторінку за 30-60 с. При погіршенні якості зв'язку факси групи 3 переходять в аварійний режим, сповільнюючи швидкість передачі. Відповідно до стандарту групи 3 можливі два ступені роздільної здатності: стандартна, що забезпечує 1728 крапок по горизонталі і 100 крапок/дюйм по вертикалі; і висока, що подвоює кількість крапок по вертикалі, що дає роздільну здатність 200х200 крапок/дюйм і вдвічі зменшує швидкість.

Факсимільні апарати перших трьох груп орієнтовані на використання аналогових телефонних каналів КТСОП. У 1984 році ITU-T прийняв стандарт групи 4, що передбачає роздільну здатність до 400х400 крапок/дюйм і підвищення швидкості при більш низькій роздільній здатності. Факси групи 4 дають зображення дуже високої якості. Однак, вони працюють лише на високошвидкісних каналах зв'язку, які можуть забезпечити мережі ISDN, і не можуть працювати через канали КТСОП.

Практично всі факси, що продаються в даний час, побудовані на стандарті групи 3. Сьогодні в усьому світі нараховується більш 80 млн телефаксів і факсів-модемів Групи 3. Автономні факсимільні апарати мають багато незаперечних переваг, але в них є і деякі недоліки, зумовлені в значній мірі їх конструктивними особливостями.

    6. Нова апаратура факсимільного зв’язку

Обсяг інформації, переданої по звичайних телефонних лініях, постійно збільшується. У першу чергу це стосується факсимільних повідомлень. Тому

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: