Християнське вчення про людину
- духовність, як образ духовності істоти Божої;
розум, як образ нескінченного розуму Бога;
вільна воля, як образ нескінченної вільної волі Божої;
безсмертя, як образ вічності Бога;
дар слова, як образ іпостасного Слова Божого.
Вся нескороминуща значущість, незамінність і коштовність душі виходить від її богообраза, тобто від того, що людина створена по образу Тріїпостасного Бога.
Богоподобіє душі полягає у віддзеркаленні Прототипу Бога в богообразній душі людській:
Бог — вседосконала Духовність, прототип духовності, душа — відзеркалення цієї Духовності;
Бог — вседосконалий Розум, розум людський — відзеркалення цього Розуму;
Бог — вседосконала Свобода, свобода людська — віддзеркалення цієї Свободи;
Бог — абсолютна Вічність, прототип Вічності, безсмертна душа є віддзеркаленням цієї Вічності;
Бог — вседосконала святість і Доброта, здатність душі людської до святості і доброти — це відзеркалення цієї Святості і цієї Доброти;
Бог — Верховний Володар і Управитель всього, здатність людини володарювати над природою є віддзеркаленням цього. Взагалі всі характерні риси Божества, по вченню святого Григорія Ниського, містяться відомим чином в богообразної душі людини.
Створена по образу Триіпостасного Бога, людина є відзеркаленням цього Божества в найістотнішій суті свого буття (святий Опанас Великий). Божественна праведність і святість істини складають суть богообразної душі (Еф. 4: 24). Тому людина в основі своїй — істота богообразна (греч. «феоїдес») і богоподіба (греч. «феоике-лон») (святий Мефодій). «Створена по образу Божому, — говорить святий Григорій Ниський, — у всьому подібна Прототипу: розум подібний Розуму». «Як художники за допомогою фарб переносять людські образи на свої полотна, так наш Творець написав образ Свій в істоті людській, прикрасивши її чистотою, безпристрасністю, блаженством, добротою» (святий Мефодій).
Слова Біблії по образу Божіому створив Бог людини означають, що Бог створив людське єство, щоб воно брало участь у всякому добрі, бо Бог — повнота добра, а людина — Його образ, і цей образ знаходить свою подібність в Прототипі, оскільки Він наповнений всяким добром. Звідси образ Божий властивий кращим частинам наших властивостей, а все низьке і жалюгідне в нашому житті далеко від того, щоб бути подібним Богу.
Душа людська одна по суті, а трійкова по властивостях, які можна назвати волею, розумом, відчуттям і волею, розумом, пам'яттю, — отці бачать в цьому богообразність. Так, святий Амвросій пише: «Бог Батько, Бог Син, Бог Дух Святий, але не три Боги, а один Бог, що має три Особи; подібно, цьому і душа — розум, душа — воля, душа - пам'ять, але не три душі в одному тілі, а одна душа, що має три сили, і в цих трьох силах наша внутрішня людина по єству своєму чудово відображає образ Божий» — розум, слово і дух; розум, воля і почуття.
Сущий Бог є Розум, що має Слово і Дух. І Божественний образ Святої Тріїці свтий Григорій Ниський убачає в трихо- томічній будові внутрішнього складу людини, а саме: душа, її розумне слово і розум, який можна називати і духом.
«Наш розум, — підтверджує свтятий, Ігнатій Брянчанінов, — слово і дух служать образом Отця і Сина і Святаго Духа».
«Як Бог в трьох Особах, - міркує свтятий Дімітрій Ростовський, — так і душа людська в трьох силах: розуму, слова і духу. І як слово від розуму і дух від розуму, так Син і Дух Святий від Отця. Як розум без слова і духу бути не може, так Отець без Сина і Духу Святаго не був ніколи і бути не може. І як розум, слово і дух — три сили душевні різні, а душа єдина, а не три душі, так Отець, Син і Святий Дух — три Особи Бога, а не три Боги, але єдиний Бог».
Узагальнюючи різні думки святих отців про образ Божий в людині, святитель Григорій Ниський пише: «Бог за природою сама Доброта. Досконалість добрості виявляється в ній тим, що Бог визволяє людину з небуття до буття і повідомляє їй всяке благо. Список же цих благ такий довгий, що перерахувати їх неможливо, і всі вони містяться коротко в одному виразі: людина створена по образу Божому... Образ в тому і має схожість з Прототипом, що виконаний всякого блага».
Оскільки душа тільки спільно з тілом складає людину, то вона, живучи в тілі, яке також Бог створив, відображає частково і в тілі своє богообразіє, унаслідок чого деякі святі отці вважали, що образ Божий знаходиться навіть і в тілі людському (святий Іустін Філософ). «Найменування "людина", — говорить свтятий Григорій Палама, — не додається окремо до душі або до тіла, але до обох разом, бо вони разом були створені по образу Божому».
Св. Діонісій пише, що «сама материя, получив бытие от Истинной Красоты, сохраняет через все свое материальное устроение некие следы духовного благообразия, через посредство ее можно подняться до нематериальных прообразов ее».
А преподобний Сімеон Новий Богослов, сказавши про творіння світу, пояснює, що усередині істот «залишилося те нематеріальне світло, не причетне нічого з цього світу». Як під попелом, в ній тліє Божественний вогонь, вона свідчить своїм диханням і внутрішнім світлом про Божественного Творця. Тому-то і людина може ожити, що дане їй при створенні щось від Духа. У ісихаста розум передає знаки Божественної краси і сполученому з ним тілу, Тіло може стати натхненним (1 Кор. 15: 44). У тому, що людина влаштована «по образу» і видно, що людина спочатку Божественна, що вона не тільки земна, що в ній закладене боголюдське.
Маючи все це на увазі, можна сказати, що образ Божий більш менш міститься у всій людині, а не винятково в одній частині його тіла, або властивості, або силі. На думку святого Григорія Ниського, все ціле людське єство, що створене в Адамі і продовжується через весь людський рід, передає образ Божий, який знаходиться не в якій-небудь його (єства) частині, а в ньому як цілому.
Святий Григорій Ниський зясовує: «Яким чином людина, як смертна, скороминуща, короткочасна істота, — є образом того Сущого, Який безсмертний, чистий і вічний? Правильну відповідь на це питання знає тільки Сама Істина».
Багатобічне і динамічне вчення про «образ» можна знайти в творах святого Григорія Палами. Він майже завжди проводить відмінність між образом Божим і тим, що — «по образу Божому». Образ Божий є тільки Син Божга, тоді як людина створена по образу Божому, тобто вона є відмінна від Бога - образ, тоді як Син є ідентичний образ. Він бачить «образ» в думці людини, яка є вищою частиною його природи, Подібно тій відмінності, яка існує в Бозі між Суттю і енергіями, між розумом і його енергією також є відмінність. Енергія розуму є думка і інтуїція, які не повинні змішуватися з розумом, з якого походять, хоча і не можуть розглядатися як абсолютно відмінні від розуму, бо вони є виявлення розуму.
Як Бог - Тріїця в Одному, тобто Розум, Слово і Дух, так і людина, створена по образу Божому, одержала в спадок триєдність розуму, слова і духу. З людського розуму походять слово і дух. Бог містить і повідомляє життя світу через Свій Дух, так і людський розум через свій дух містить і пожвавлює тіло. Це, на думку святого Григорія Палами, є важливим чинником, який підтверджує, що в людині образ Божий досконаліший, ніж в Ангелах. Ангели, як і люди, мають розум, слово і дух, але їх дух не має творчої сили, оскільки не сполучений з матеріальним тілом.
Тільки людина наділена здібністю до всіх видів пізнання: інтелектуальною, розсудливою і творчою. Творча здатність також є перевагою тільки людини. Ангели — це службові духи, що виконують служіння не тільки Богу, але і людині, як учить Писання. Нарешті, вільна воля (яку святитель Василь Велікий, Григорій Ниський, Іоан Дамаськін і інші отці вважають найважливішою межею образу Божого) є найбільшим даром Божим людині. Вона мала виняткову важливість до падіння, і навіть тепер, після пришестя Христа, виконання Божого плану людиною продовжує залежати від її вільної волі.
3.3 Православна точка зору
Православне богослів'я робить відмінність між образом і подібністю Божіїм в людині.
У Святому Писанні є підстави для такого розрізнення. Так, визначення Бога про створення людини говорить:: “ І сказав Бог: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою нашою... ” (Бут. 1: 26), а про саме створення говорить: “І Бог на Свій образ створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Бут. 1: 27). Умовчання про створення людини і по подібності, звичайно, не випадково. Цим дається вказівка на те, що образ Божий даний людині як щось природжене духовній природі людини, а подібність дана тільки в можливості, є тільки ідеал, до якого людина може наближатися шляхом розкриття своїх духовних сил, що направляють людину до спілкування з його Прототипом, з Богом. «Радою» Божою дана нам можливість бути «по подобі», — міркує святитель Григорій Ниський.
Таке розуміння підтверджується і іншими місцями з Священного Писання. Воно вказує, що образ Божий є і в занепалій людині, як видно із слів Бога до Ноя: “Хто виллє кров людську людине, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим” (Бут. 9: 6). Апостол Павло каже про людину, що вона є образ і слава Бога (1 Кор. 11: 7), заповідає тим часом: “і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди” (Еф. 4: 24). З цього можна з”ясувати, що образ Божий дається людині в його природі і зберігається, хоча і в затемненому вигляді, навіть і в занепалих людях; подібність же Божа повинна залежати від волі і діяльності людини і не тільки людини занепалої, але і відродженої. Тобто «образ» — це загальне надбання людей, а «подібність» ми маємо тільки в можливості.
Відмінність між образом і подобою Божіою розглядали і святі отці. Святий Григорій Ниський вчить: «Бути по образу Божому властиво нам по першому нашому створенню, а бути по подобі залежить і від нашої волі і існує в нас тільки в можливості, отримується ж насправді за допомогою діяльності». Це уподібнення Богу шляхом діяльності слід бачити в заповіді Спасителя: “Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Мт. 5: 48).
Досягнення подібності Бога — мета людського життя. Виконання цієї мети залежить від вільної волі людини. Підкоряючись вільній волі Божієй, людина може розвивати свою природу і удосконалювати «образ».
За задумом Творця людина при самому початку створення була причетна всякому благу. Саме в цьому дієприкметнику, згідно святителя Григорія Ниському, і полягає образ Божий. Але спочатку людина не володіла повнотою цих благ, вона могла досягти цієї повноти лише з часом, в русі до свого Прототипу, до Бога. Це рух людини від «образу» до Прототипу і висловлюється у отців «досягати подоби Богу».
Святий Іоанн Дамаськін, відзначаючи різницю між образом і подобою, пише: «Словом по образу означаєтся сила розуму і сила свободи, а словом по подобі — уподібнення Богу в чистоті, скільки це можливо».
У цьому визначенні святий Іоан Дамаськін виділяє риси образу, які переважно удосконалюються в людині у міру богоуподібнення. Дійсно, добродійне життя — це перш за все вдосконалення розуму і зміцнення волі в добрі. У тих, що досягли богоуподібнення образу виявляються особливо виразно. Не випадково преподобний Максим Сповідник відзначає, що «по образу Божому є всяка істота розумна, по подібності ж — тількі добрі і мудрі».
Іншими словами, в процесі богоуподоблення людина удосконалюється як особа. Людина вища природи, вона містить природу і в певному значенні вільна по відношенню до неї. Обираючи чесноту, особа тим самим удосконалює свою природу. Разом з тим, добродійне життя — це слухняність Богу, це відмова від свавілля, від власної похоті.
І в цій відмові від свого самозвеличання, від бажання самоствердження людина знаходить справжню духовну свободу. “Як у слові Моїм позостанетися, тоді справді моїми учнями будете, — говорить Христос, — і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить” (Ів. 8: 31—32). Жертвуючи своєю природою ради любові до Бога і ближніх, людина духовно збагачується. “Хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за мене свою душу погубить, той знайде її” (Мт. 16: 25; Ів. 12: 25). Навпаки, якщо людина керується природними інстинктами, вона деградує як особа. Невідповідність між образом і подобою, спотворення в собі образу Божого стане джерелом вічних мук.
Значення виразу за образом і подобою святий Григорій Ниський вбачає також і в трьохчастинній будові самої душі. Душа має три здібності: жадання, розуміння і роздратування. Через жадання вона стикається з любов'ю Божою; через розум сприймає від Нього витікаюче знання і мудрість, а через гнів протистоїть проти лукавих духів. «Цими трьома здібностями Бог управляє і панує над трьома областями: небесною, земною і пекельною, управляє Своєю судовою силою» (святий Григорій Ниський).
«Богоподобію душі властиві сили споглядальна і розсудлива, тому що ними осягаємо ми Бога. Таким чином, не заперечуючи богоподібність в духовності, розумі, вільній волі і здатності управляти і володарювати, святий Григорій Ниський вважає за краще бачити її в самому внутрішньому світі нашої душі, в її таємничому житті.
Людині тільки дана сила для уподібнення Богу; нам допущено бути працівниками, діячами в уподібненні Богу. Звідси: по образу — ми маємо по створенню, це моє розумне буття, а по подібності — придбаваємо по своїй волі або, кажучи словами святий Григорія Ниського, — це моя можливість стати християнином, і це є справа душі. Від нас залежить прагнути до все більшого богоуподобленію. І те, що залежить від нашої волі, знаходиться в нас тільки як можливість, а придбати ми це можимо за допомогою нашї саме дії. Якби Господь, маючи намір створити нас, не сказав заздалегідь: Створимо людину... і по подібності — і не дарував нам можливості бути по подібності, ми не могли б своїми власними силами стати подібними Богу. Ми при створенні дістали можливість бути подібними Богу. Але, давши нам цю можливість, Бог залишив нам самим упорядковувати свою подібність з Богом, щоб удостоїти нас за наш подвиг приємної нагороди. «При самому створенні моєму,, - міркує далі святий Григорій Ниський, — я одержав образ Бога, а по вільній волі стаю подобою Бога... Одне дане, а інше залишилося незавершеним, щоб я, удосконаливши самого себе, став гідним нагороди Божої. А як ми стаємо по подобою? — Через Євангелію. Що є християнство? — Уподібнення Богу, наскільки це можливо для людського єства. Якщо ти вирішив бути християнином, то постарайся стати подібним Богу, вдягайся в Христа».
Під подібністю Божою святий Іоан Златоуст розуміє уподібнення людини Богу, наскільки це можливо, за допомогою лагідності, упокорення і інших чеснот взагалі. Образ даний нам як реальність, подібність дана як можливість; перше дане, друге задане. «Насправді по подібності як можливість, потенційно, є тим же самим, що і по образу, — говорить святий Василь Велікий, — а практикою чеснот, творінням добра, євангельським життям досягається реальна подібність Бога». Душа створена по образу Божому, щоб прагненням і якомога повнішим уподібненням Богу вона могла зберегти своє благородство (святий Григорій Богослов). «Подібність Бога в людині полягає, дійсно у тому, що людина своїм життям якомога більше стала схожою до Бога, поки душа не стане зовсім богоподібною» (святий Григорій Ниський).
По образу знаходиться в самій природі душі людської — в її розумі, в її свободі, в її чутливості, а по подібності — в правильному розвитку і богоцентричному вдосконаленні всіх психофізичних властивостей людської істоти, тобто в уподібненні Богу через всі думки і справи, слова і відчуття, наміри і бажання. А Святе Письмо — це не що інше як Боже повчання, Божіє відкриття про те, як людина, на основі богообразу душі своєї, може стати богоподібною у всьому своєму житті. Богоподобіє досягається у вправляннях в благодатних, євангельських чеснотах, здобувається дарами Святаго Духу.
Людині дана як би якась слухняність від Бога — розвиток в собі духовних дарувань.
У таємничій суті своєї істоти людина носить богоданну мету свого життя і засобу до її здійснення. Образ Божий в людині — це реальна схожість образу з Прототипом, а подібність — це мета людського життя, здійснюючи яку людина повинна у всьому уподібнитися Богу як своєму Прототипу. Новий Заповіт весь зосереджується на цій думці: мета людського існування — весь зміст, всі властивості істоти своєї уподобитись Богу, стати досконалим, як Бог досконалий (Мт. 5: 481 Пет. 1: 16), досягти обожнення («феосис») всього свого єства спілкуванням з Богом (2 Пет. 1:4).
Поступовим уподібненням Богу через віру, любов, надію, молитву, пост, лагідність, упокорювання, боголюбіє, братолюбство і інші чесноти людина насправді переживає все більше і більше блаженство, бере участь в ньому всьому своєю істотою, тому і прославляє Бога, Творця і Спасителя свого. Звідси подібність Бога як мета людського буття означає вдосконалення себе Богом, служіння Богу, прославляння Бога, блаженство в Бозі. Своїм благодатно-подвижницьким зростанням до Бога і Божественної досконалості людина в той же час і виразніше всього прославляє Бога і дійсно переживає Божественне блаженство як зміст свого існування. Людина, поза сумнівом, йде до своєї богоданної мети, якщо кожну частину своєї душі, свойого буття влаштовує в ім'я Боже і ради слави Бога (1 Кор. 6: 20; 10, 31; Мт. 5: 16), якщо живе гідно Божих Законів (1 Фес. 2: 12; Кол. 1:10).
«Душа створена за образом Бога, щоб людина всією істотою своєю прагнула до з'єднання з Богом», — святий Григорій Богослов. По вченню святого Василя Велікого, і самий пристрій людського тіла свідчить про це: «Влаштування тіла твого для тебе — ціль мети, ради якої ти створений гнучким для того, щоб не тягнути все своє життя по землі, а поглядати на небо, до Бога, що там перебуває, і щоб не бігати за земною насолодою, але, згідно з даним тобі розумом, жити небесним життям». «Люди створені для того, щоб добрими подвигами невтомно прагнути до мети свого існування і досягати її» (святий Григорій Богослов). «Створюючи людей за образом Своїм, Бог дав їм через Слово Своє сили жити святим життям і, таким чином, брати участь в блаженстві» (святий Опанас Великий). «Бог створив людину за образом Своїм, щоб вона природженим їй прагненням до Бога, поступово зростаючи в духовній і моральній досконалості, досягла кінцевої мети свого таємничого існування — обожнення» (святий Іоанн Дамаськін).
Призначення і відношення людини до видимої природи Господь Бог визначив Своїми словами, сказаними першій людській парі:“Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і опануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!” (Бут. 1: 28). Це означає: люди повинні богоподібно володіти всім, що в світі; душею своєю світити всьому існуючому, освітлювати шлях до Творця; бути повноважним хранителем і посередником між істотами і Творцем; а все це робити через особисте самовдосконалення і зростання волі Божої (Кол. 2: 19; Еф. 4: 13). «Після того, як створив видимий і невидимий світ, — говорить блаженний Феодоріт, — Бог, нарешті, створив людину і поставив її як якийсь Свій образ посеред істот живих і неживих, видимих і невидимих, щоб Йому істоти живі і неживі надавали користь як якусь дань, а невидимі істоти, маючи піклування про людину, засвідчили тим самим любов свою до Христа».
По образу Божому перш за все, це означає, що жінки і чоловіки володіють атрибутами особи, якими володіє Сам Бог, і якими не володіють ні тварини, ні рослини і ніяка інша матерія. Щоб володіти особою, істота повинна володіти знанням, відчуттям (включаючи релігійні) і волею. Бог - істота особова, такими ж є і ми. Заяви про те, що тварини володіють чимось подібним, що і людина, мають сенс тільки до певного ступеня. Особа в тому значенні, в якому ми говоримо про неї тут, це щось зв'язуюче людину з Богом, але не зв'язує ні Бога, ні людину зі всіма іншими істотами. Другим елементом буття людини, як створеного по образу Божому, є моральність. Мораль, у свою чергу, включає два інші елементи, а саме, свободу і відповідальність. Необхідно сказати, що свобода, якою люди володіють, не є абсолютною. Навіть на самому початку перший чоловік Адам і перша жінка Єва не були незалежними. Вони були створеними і були відповідальні за визнання і ухвалення їх такого статусу за допомогою слухняності. З часу гріхопадіння ця свобода була ще більш обмежена так, що, за словами Августина, їх початкове posse піп рессаге ("здатний не грішити") перетворилося в піп posse піп рессаге ("нездатний не грішити"). Але, оскільки навіть в їх занепалому стані люди володіють свободою, хоча і обмеженої, на них покладається моральна відповідальність. Кажучи стисло, нам немає необхідності грішити так часто або завжди, як ми це робимо. І навіть тоді, коли ми грішимо під тиском із сторони, ми знаємо, що що робиться нами є неправильним; цим ми ненавмисно сповідаємо нашу подібність (хоча і впали в гріх) образу Божому в Його моральності так само, як і в інших областях.
Третій елемент нашої подібності Богу полягає в духовності. Людство існує для спілкування з Богом Який є Духом (Ів. 4:24). Задум цього спілкування в тому, щоб воно тривало вічно, так само як і Бог вічний. Тут ми могли б сказати, що, не дивлячись на наявність у нас фізичних тіл (що є і у рослин) і душ (які є і у тварин), тільки люди володіють духом. Тільки на рівні духу ми можемо усвідомлювати Бога і спілкуватися з Ним.
Не припиняються суперечки між тими, хто вірить в трійкову конструкцію нашої істоти, і тими, хто вірить, що про людину можна говорити тільки на двох рівнях. Немає потреби в тому, щоб ці дебати дуже сильно залучали і нас. Обидві сторони визнають, принаймі, що людина складається з фізичної частини, яка вмирає і потребує воскресіння, і нематеріальної частини, яка не підвладна фізичній смерті; цю останню "складову" ми і можемо назвати самою особою. Єдине суперечне питання є тим, чи може нематеріальна частина бути далі розділена на персональность (у обмеженому значенні), якою володіють і тварини, і дух, який робить можливим наше спілкування з Богом.
В даному випадку, визначальним чинником повинні служити лінгвістичні дані, але вони, на жаль, не такі ясні, як нам хотілося б. Іноді, особливо в ближче до початку Старого Завіту, терміни "душа" (не-феш) і "дух" (gvax) уживаються взаємозамінні, що викликало деяку плутанину. Та все ж, з часом все більш і більш слово “дух” позначав саме той елемент, за допомогою якого людина має відносини з Богом, тоді як нефеш малось на увазі просто життя. Відповідно до цієї відмінності, "душа" часто використовується по відношенню до тварин, а "дух"- ні. Пророки, що чули голос Бога і спілкувалися з Ним завжди були надихнуті духом Божим, а не Його душею. У Новому Заповіті лінгвістичні дані подібні старозавітним. Тому, душа (псухе) і дух (пнума) нерідко і без побоювань замінюють один одного так само, як і в Старому Завіті, пнума, проте, виражає собою ту особливу здібність, що торкається взаємостосунків з