Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до алкоголізму
Тому, у наркологів із цього приводу виникають думки: чи є безпечні дози? Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20-60 г на добу в перерахунку на чистий 100-процентний спирт для чоловіків і 10-40 г для жінок.
Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, приводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним. Тривале зловживання алкогольними напоями призводить до такого захворювання, як алкоголізм.
Отже, основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом - толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність - передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічій лінії: батько - син.
Спадковий характер полягає не в передачі „гена потягу до алкоголю", а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричинюється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код-радіаційним, хімічним, токсичним. Тобто невживання родичами спиртного - не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому, навіть перша спроба алкоголю може стати небезпечною.
Але зловживання спиртним - не єдиний фактор розвитку хвороби (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм.
Розділ 2
Технологія соціально-педагогічної роботи з клієнтами поведінка
яких характеризується схильністю до алкоголізму
2.1. Робота соціального педагога по профілактиці схильності до
алкоголізму.
Серед молодих людей пияцтво виникає частіше у осіб з, так званими, труднощами характеру. Ці люди своїми незвичними переживаннями і відповідно важкою поведінкою випадають із середовища ровесників. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до конфліктів, інші - хворобливою сором'язливістю, ранимістю, душевною напруженістю з приводу своєї "малоцінності", "нікчемності", треті - в'ялістю, примітивністю духовних зацікавлень, ослабленою волею. Нерідко вони починають пом'якшувати труднощі характеру вином. Спочатку це ніби допомагає: зникає на деякий час злість, сором'язливість, виникає впевненість у собі. У багатьох з них алкоголізм протікає злоякісно.
Хронічний алкоголізм - токсико-органічний процес, який пошкоджує перш за все ті мозкові структури, з якими пов'язана духовна, моральна індивідуальність, тобто те неповторне чим людина відрізняється від іншої людини.
Соціальна профілактика - це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу студентської молоді методом, головний зміст якого в опосередкуванні через його особистість інформаційно - відновлюючи впливів та заходів.1
Сьогоднішня профілактика пияцтва і алкоголізму ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах. Перший - це виховання установки в людей на абсолютну тверезість і другий - виховання здатності людини досягати творчого натхнення в праці, захопленнях, в спілкуванні з людьми і природою, тобто відчувати і переживати ту насолоду життя, заради якої хочеться жити тверезо без винного й іншого дурману. Досвід показує, що саме другий момент є найважливішим в психопрофілактиці пияцтва, особливо у молодих людей із труднощами характеру.
Переважна більшість дітей із труднощами характеру - це акцентуйовані особи. Вони, на відміну від основної маси ровесників, виявляють не патологічні, але все ж суттєві труднощі характеру і поведінки, які виникають у звичайній життєвій обстановці. Це пов'язано з їх особистісним реагуванням на звичайні обставини. Вони більш вразливі в плані виникнення у них різних хворобливих розладів при травмуючих обставинах, ніж ті здорові підлітки, які живуть без суттєвих труднощів у переживаннях і поведінці, якщо не виникають справді важкі (в загальноприйнятому розумінні) і для них ситуації.
Профілактика пияцтва творчим самовираженням є одним із прийомів, яким треба керуватися в роботі з важкими підлітками. Творче самовираження - це емоційно-стресова психотерапія. Термін "стрес" не повинен вводити в оману. Будь-який душевний, духовний підйом, який викликаний певними обставинами життя, має біологічною основою стрес, як адаптаційний генералізований підйом життєвих сил організму. Фундатор вчення про стрес канадський патолог Г.Сельє говорить, що стрес - це будь-яка більш чи менш відчутна, пристосувальна по своїй суті, напруженість сил організму. Вона може пошкодити, але може бути зцілюючою, яка приносить задоволення. Стрес - це не просто нервове напруження. Стрес - не завжди результат пошкодження і тому стресу не слід уникати.1
Тому, виділяють такі види профілактики:
1. Профілактика
творчим спілкуванням
з літературою,
мистецтвом,
наукою.
Для цього необхідно
на заняттях
демонструвати
слайди картин
художників,
слухати твори
композиторів,
вірші поетів.
Підлітки самі
підбирають
вдома уривки
із художніх
творів, особливо
близькі і співзвучні
їм, і через них
знову і знову
показують себе
в групі, класі
і глибше себе
пізнають в
порівнянні
з іншими.
Педагогу важливо самому досить глибоко знати душевні особливості художника із його творів, біографічних і автобіографічних робіт, щоб допомогти дітям знайти в мистецтві своє, порадити звернути увагу на того чи іншого письменника, художника. Клас після деяких підготовчих занять може відправитися в художній музей, на виставу, в філармонію чи на екскурсію, присвячену архітектурним пам'ятникам. При цьому не слід забувати головного: що це не просто розвага, невпорядковане пізнання нового, а пошук себе в мистецтві, виявлення себе в індивідуальності. Не потрібно втискувати в себе те поетичне, живописне, що не йде в душу або йде з трудом, потрібно шукати радість співзвуччя, коли спілкування з твором мистецтва стає таким же легким, вільним, як із самим собою. А інший твір по можливості слід вивчити, щоб розуміти інших, з ким живеш поруч.
2. Профілактика із залученням до творчих колекціонувань.
Творчі колекції дають в певній мірі опору в місці і часі невпевненій у собі людині, яка в'яло відчуває життя. Так альбом із значками міст, в яких побував в такому-то році, дає відчуття прожитих років, значки з гербами, пов'язують нас духовно з минулим. Але головне, щоб кожен значок, календарик, кожна сірникова етикетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.
3. Профілактика творчим заглибленням в минуле.
Суть її полягає в набутті індивідуальності через пошук співзвуччя в своєму особистому минулому (в дитинстві), в минулому свого народу, Землі, Всесвіту.
Для зміцнення своєї особистості, пізнання себе і своїх співвітчизників через історію, духовні особливості свого народу, важливо читати не тільки історичні художні і наукові твори, але й вивчати мову, обряди, звичаї. творчим самовираженням якраз і несе в собі той одухотворений стрес життя, який Сельє радить перенести кожній людині і яким нерідко живуть своє довге життя художники, артисти, вчені і інші, закохані в свою професію люди.
Отже, розглянемо деякі методики профілактики творчістю. На ділі, вони переплетені між собою і ніби розчинені одна в одній: 1) створення власних творів; 2) творче спілкування з природою; 3) творче спілкування з літературою, мистецтвом, наукою; 4) творче колекціонування; 5) творче заглиблення в минуле; 6) ведення щоденника, записної книжки; 7) творчі мандри; 8) творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті.
Термін "творчий" у кожній методиці означає свідоме привнесення у будь-яку справу своєї індивідуальності. Мета прийому - допомогти людині стати духовно багатшою в розумінні усвідомлення своєї індивідуальності, відчути свою причетність до світу, найти найбільш корисне застосування своїх здібностей.
4. Профілактика шляхом ведення щоденника і записних книжок. Записування своїх роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе,
своє місце серед інших людей. Тут прозова творчість «зливається» із заглибленням у минуле, з творчим спілкуванням з літературою, з мистецтвом. Ці записи відрізняються тим, що в них є внутрішня свобода, незакінченість і незалежність. Важливо усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось своє, неповторне. Цього ніхто, ніде і ніколи не напише.
5. Профілактика творчими мандрівками.
Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.
6. Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття.
Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.
Боротьба з такими тенденціями впливає, насамперед, шляхом здоровлення сімейно-побутовими умовами. Тут, вкрай, важливо ефективно впливати на батьків-п'яниць, утягувати старших у родині в систему протиалкогольної освіти в школі і поза школою.
Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі
повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше - „витиснення" зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге - нейтралізація „факторів ризику" раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання.
Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля.
2.2 .Реабілітація клієнтів, залежних від алкоголю.
Найзагальніше визначення реабілітації дане у резолюціях IX Наради міністрів охорони здоров'я і соціального забезпечення соціалістичних країн як системи державних, соціально-економічних, медичних, педагогічних і інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів в суспільство і до суспільно корисної праці.
Реабілітація - це комплексна і багаторівнева, етапна і динамічна система взаємозв'язаних компонентів, об'єднаних в рамках однієї концепції єдністю цілей, і принципів, методів і процесів. У загальній програмі реабілітацій-них заходів виділяють 3 етапи: відновне лікування, реадаптацію, реабілітацію. Реабілітація хворих на алкоголізм - це система заходів медичного, психологічного і соціального характеру, що проводяться після виникнення захворювання, а також направлених на його профілактику. У реабілітації хворих на алкоголізм можна виділити медичний, професійний і соціальний етапи. На першому з них застосовуються загальновідомі заходи терапії і ізоляції. На етапі професійної реабілітації в абсолютній більшості випадків проводиться не навчання нової професії, а закріплення на колишньому місці роботи. Нарешті, соціальний етап реабілітації включає переорієнтацію відносно традицій, обрядів і культурних цінностей .
У реабілітації хворих на алкоголізм досягнуті певні успіхи, але ця проблема вимагає рішення ще багатьох задач організаційного і методичного порядку. Прийняті в даний час рекомендації, але питанням медикаментозної, соціальної і професійної реабілітації хворих на алкоголізм ще не увійшли до повсякденної практики наркологічних установ. Не менш важливі методичні підходи до реабілітаційних програм і втілення їх в життя.
Найглибше і послідовно дослідження проблем реабілітації хворих на алкоголізм проводиться в області Томська. Виходячи з принципу поєднання протиалкогольного медикаментозного лікування з професійною і соціальною реабілітацією хворих на хронічний алкоголізм в психіатричній лікарні Томська на початку 70-х років був створений наркологічний комплекс, який включає диспансерне наркологічне відділення, відділення при обласній психіатричній лікарні і стаціонар на базі взуттєвої фабрики.
Для
підвищення
ефективності
реабілітаційних
програм, чіткішого
розподілу сил
і засобів
наркологічної
служби, оптимальної
диференціації
і інтеграції
зусиль лікарів
і середнього
медичного
персоналу в
області Томська
упроваджений
принцип територіального
(район, місто,
область)
амбулаторно-стаціонарного
наркологічного
об'єднання
(ТАСНО). Його
структура
носить функціональний
блоковий характер,
що дозволяє
диференційовано
здійснювати
динамічний
комплекс
медикаментозних,
психологічних
і соціально-трудових
дій. З метою
оптимізації
реабілітаційної
роботи складені
режими спостережень
і варіанти
відновної
терапії хворих
на алкоголізм
в наркологічних
стаціонарах
при промислових
підприємствах,
що є адаптованими
режимами і
програмами
реабілітації
для психічно
хворих, розроблені
Е. Д. Красиком.
Структура ТАСНО. включає чотири основні блоки, що тісно взаємодіють між собою.
1. Консультативно-діагностичний блок об'єднує кабінет функціональної діагностики, клініко-біохімічну лабораторію і кабінети фахівців (невропатолога, терапевта, психолога). Задача співробітників цього блоку - в найкоротші терміни (2-3 дні) провести повне обстеження, виявити соматичні і неврологічні відхилення, визначити ступінь інтоксикації організму хворого. Основною метою даного блоку є коректування початого дезинтоксикаційного, симптоматичного лікування, додання йому психотерапевтичної спрямованості, рішення питання про трудовлаштування на час лікування. Ті ж задачі стоять при виборі реабілітаційних програм, особливо для медикаментозного лікування хворих без відриву від основного виробництва.
2. Блок інтенсивної терапії і активних методів лікування об'єднує лікувальні і процедурні кімнати, палати інтенсивної терапії, кабінети фізіотерапії, психотерапії, хірургічний. Основні задачі блоку - інтенсивно провести дезинтоксикаційні заходи і перевести хворого на комплексну протиалкогольну терапію на фоні загальнозміцнюючого, симптоматичного лікування.
3. Блок трудової реабілітації працює в тісному контакті з відділом кадрів, начальниками і майстрами цехів. За свідченнями соматичного і неврологічного характеру активно розв'язуються питання трудовлаштування хворих; медичні працівники беруть участь в зборах бригад і цехів; велике значення надається організації роботи ради самоврядування і внутрішньо відділових занять хворих.
Після закінчення курсу лікування хворих співробітники блоку активно займаються їх трудовлаштуванням на підприємствах з допомогою не тільки прямих контактів з адміністрацією, але і міських бюро трудовлаштування.
4. Блок соціальної реабілітації об'єднує працівників амбулаторної служби, культтерапевтів і соціотерапевтів. Тут розв'язуються такі питання, як отримання паспорта, відновлення на роботі .Амбулаторна наркологічна служба об'єднання, здійснююча активне динамічне спостереження за хворими і їх диспансеризацію, вирішує питання, що стосуються також профілактичного прийому, роботи психотерапевтичних груп в рамках клубу тверезості.
Такий розподіл сил і засобів Томська ТАСНО допомагає здійснювати цілеспрямовану реабілітаційну дію на хворих на алкоголізм, полегшує управління реабілітаційним процесом, підвищує професійний рівень лікарів і середнього медичного персоналу.
Отже, відповідно до клінічних свідчень призначаються диференційовані режими і програми реабілітації хворих на алкоголізм.. І. Прядухин виділив три основні режими: лікувально-охоронний, лікувально-активуючий, лікувально-трудовий.
1. Лікувально-охоронний режим. Залежно від клінічного стану хворого передбачаються постільний і щадний режими:
а)
постільний
режим показаний
при передпсихопатичних,
психічних і
депресивних
станах, різко
вираженому
абстинентному
синдромі, а
також при потребі
у фізичному
комфорті, рецидиві
захворювання
з компульсивним
вабленням до
алкоголю, стані
після вираженої
алкоголь-тетурамовоновою
реакцією;
реабілітаційні
програми, вживані
при цьому режимі,
перш за все
медикаментозні
і соціальні
(дозована
індивідуальна
психотерапія);
трудові програми
при цьому режимі
не рекомендуються.
б) щадний режим призначається при абстинентному синдромі легкого ступеня, потреби в психічному комфорті, алкогольному ексцесі під час лікування, сильномувабленні до спиртного, соматоневрологічних розладах і ускладненнях; при цьому режимі в числі медикаментозних програм застосовуються: комплексна терапія, що копіює психофармакотерапію, інсульнотерапія і фізеотерапія. З професійних програм маються на увазі дозована працетерапія внутрі відділення, а з соціальних - індивідуальна і групова психотерапія, дозована культтерапія і лікувальна фізкультура.
2. Лікувально-активуючий режим. Він передбачений на етапі становлення ремісії з установкою на тверезість при соціально-трудовій дезадаптації на фоні стабільного рівня світлого проміжку. Арсенал реабілітаційних заходів при цьому режимі вельми різноманітний. З медикаментозних - загальнозміцнююча, стимулююча, тонізуюча терапія, психотропні засоби, симптоматичне лікування, фізіотерапія, умовно-рефлекторна і сенсибілізуюча терапія.
Професійні програми передбачають раціональне трудовлаштування на промислових об’єктах за фахом, а також на промислових підприємствах з трудовим навчанням нової професії або відновленням колишньої.
3. Лікувально-трудовий режим призначається для стабілізації і поглиблення ремісії, твердої установки на тверезість. При цьому режимі максимально використовуються всі реабілітаційні програми: медикаментозні, професійні і соціальні. У числі останніх - індивідуальна і колективна психотерапія з хворими і їх родичами, зміцнення соціальних зв'язків (сімейних, виробничих, юридичних), проводяться індивідуальні, сімейні, групові і колективні культурні заходи, організація тематичних вечорів відпочинку, концертів і зустрічей з колишніми хворими, спортивні заходи з організацією змагань.1
Отже, доречно сказати, що ефективність реабілітації багато в чому залежить від її спрямованості на максимально раннє виявлення найуразливішого контингенту і своєчасну психопрофілактичну роботу з ним. Тому, реалізація перерахованих напрямів дозволить істотно поліпшити реабілітацію хворих на алкоголізм.
Також, важливе місце в системі реабілітації хворих на алкоголізм займає ситуативно-психологічний тренінг, сприяючий подоланню анозогнозії, аутоїдентифікації патологічного ваблення до алкоголю, навчання пацієнтів способам боротьби з ним. Тим самим методика є основою для профілактики рецидивів захворювання. Ситуативно-психологічний тренінг хворих на алкоголізм направлений на рішення наступних задач: підвищення ступеня усвідомлення хворими у себе патологічного ваблення до алкоголю і виявлення конкретних ознак його актуалізації; виявлення типових індивідуальних чинників актуалізації патологічного ваблення до алкоголю і навчання методам протидії ним; вироблення аутогенної релаксації і використовування її для боротьби з патологічним вабленням до алкоголю. Тривалість курсу складає 3 заняття, тривалість одного заняття 1,5-2 год.
Основними складовими ситуативно-психологічного тренінгу стали: групові дискусії, ролеве відтворення основних ситуацій і станів, сприяючих актуалізації патологічного ваблення до алкоголю, аутогенне тренування.
Застосування ситуативно-психологічного тренінгу дозволяє підвищити ефективність терапевтичних і реабілітаційних заходів, своєчасно попереджувати загострення патологічного ваблення до алкоголю і попереджати рецидиви алкоголізму.
Реалізовуючи профілактичний потенціал реабілітації, останнім часом з'являються програми, направлені на комплексну роботу з уразливим з погляду алкоголізації контингентом.
У останнє десятиліття в лікувально-реабілітаційній роботі з хворими на алкоголізм все більш рельєфно виступає тенденція розширення використовування немедикаментозних методів і, зокрема, різних варіантів лікувальної фізкультури і спортивних ігор. Показанням до застосування спортивних програм є і що знаходиться у 50-60% хворих на алкоголізм працездатного віку зниження фізичної працездатності. Причиною зниження працездатності, мабуть, є функціональна неповноцінність міокарду з порушенням метаболічних процесів і зниженням його скоротливої функції під впливом токсичної дії алкоголю, а також порушення адаптаційних механізмів, уповільнення пристосованої реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження .
2.3. Програма подолання кризи клієнта залежного від алкоголю.
Боротьба з алкоголізмом має таку ж давню історію, як і самі спиртні напої. Ось уривок з давньоєгипетського листа. Батько пише своєму синові: «...Чую, що кинув книжки і віддався любострастю. Ночами никаєш вулицями, і запах спирту відганяє перехожих від тебе. Бачили, як перелазив через паркан і вдерся в чужий дім. Викликаєш огиду в людей...» Мабуть, батько цього молодика і гадки не мав, що слова його прозвучать по-сучасному і через кілька тисячоліть.1
Уже в давнину люди усвідомлювали шкідливість зловживання вином. Так, у Стародавній Греції пити не розведене водою вино (міцність його і так не перевищувала 10°) вважалося недостойним вільного громадянина. Правитель Спарти легендарний Лікург заборонив пити вино вищій знаті держави, але заохочував споювання рабів, щоб тримати їх у покорі.
Давньоримський історик Пліній Старший писав про те, що перси й мідяни були переможені греками під проводом Александра Македонського тому, що в них були розвинуті пияцтво та інші, пов'язані з ним пороки. Беручи до уваги негативний вплив вина на боєздатність війська, римський імператор Доміціан, з метою скорочення виробництва вина, наказав вирубати половину насаджень виноградної лози і заборонив садити її в майбутньому.
У деяких, насамперед мусульманських, країнах були запроваджені і релігійні заборони на вживання алкоголю. Один час і в Росії пияцтво переслідувалося державою. За Петра І п'яницям, які потрапили до в'язниці, вішали на шию важку чавунну медаль з написом «За пияцтво». А коли пияцтво почало загрожувати виробництву, правлячі класи стали вживати інших, рішучіших заходів. У 20-х роках нашого століття в Сполучених Штатах Америки було запроваджено «сухий закон», який забороняв виробництво і вживання спиртних напоїв. Цілковита заборона була приречена на провал. Уже за кілька років «чорний» ринок США наводнився багатим набором спиртних напоїв. Нелегальне виробництво алкоголю стало найприбутковішим заняттям. У 1933 році «сухий закон» там було скасовано.
Нині в ряді країн метод переконання поєднують з більш чи менш енергійними адміністративними заходами. Цілком справедливими є суворі покарання в деяких країнах для осіб, які систематично пиячать і мають малолітніх дітей.
Отже, виникає така думка: чому люди йдуть до театрів, на стадіони, в кіно, клуби? «Щоб відпочити, дістати задоволення»,- скажете ви. А що таке задоволення? Усе, що подобається, викликає позитивні емоції. Але ж заради «задоволення» випити вина деякі люди ладні пожертвувати здоров'ям, навчанням, родиною, роботою. Як це пояснити?
Замисліться, хто п’є, з чого це почалося? Хіба з'являлося бажання, подібне до відчуття спраги чи голоду? Чи потребував організм алкоголю? Ця потреба виникла вже потім, коли організм звик до алкоголю. А чи не краще взагалі не пити?
Сп'яніння - це замінник природних радощів, утіх. І поступово алкоголь із задоволення надлишку перетворюється на потребу організму, на задоволення поповнення нестачі - нарівні з угамуванням спраги і голоду! Але скільки б не пив п'яниця вина, йому все одно мало...
Юнаки і дівчата! Подумайте про те, що чекає на вас попереду, якщо ви будете курити і пити спиртне. Пригадайте образи тих старих пияків і курців, яких ви знаєте: ось іде один з них - із жовтим, сухим, зморшкуватим обличчям, згорблений, постійно кашляє і задихається... А ось другий - він змушений раз у раз зупинятися через болі в ногах, що виникають під час ходьби. Або третій - він так часто скаржиться на болі в ділянці серця... Четвертий - його недавно відвезла «швидка допомога» до лікарні з виразковою кровотечею...Як кажуть, краще раз побачити, ніж сто разів почути. Дуже добре сказав про почуття лікаря щодо пияків професор В. Т. Бахур: «Коли мені доводиться бувати в палатах, де лежать хворі на рак печінки, які занедужали після багаторічного сп’яніння, бачити їхні виснажені обличчя, чути надсадний кашель, бачити, як вони буквально задихаються, у мене іноді виникає бажання вийти на вулицю, взяти за руку будь-якого молодика, що з таким шиком зловживає алкогольним напоєм, привести його сюди і сказати: «Дивися, ось чим усе це може закінчитися!» Я певний, що після таких відвідин навряд чи знайшовся б хоч один пияк, який би негайно не кинув пити.»
Отже, у важкі хвилини життя згадайте слова Джека Лондона:
«Хмільне завжди простягає нам руку, коли нас спіткала невдача, коли ми підупадаємо на силі, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід з такого становища. Але обіцянки ці фальшиві: оманливе душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна, під впливом хмільного ми втрачаємо справжні уявлення про цінність речей.»
Пам’ятай: здоров’я - справжня радість життя і щастя не сумісне з тютюном і спиртними напоями!
Ми не завжди задумувалася про актуальність досліджуваного явища. На мою думку, розвиток алкоголізму є одним із недоліків соціально-педагогічної роботи. Говорячи про недоліки, мається на увазі, те що людина, яка не має відношення до соціально-педагогічної діяльності не завжди розуміє всю складність проблеми розвитку алкоголізму, а тим більше не знайома з методами, формами роботи. Після поглибленого ознайомлення з даним напрямом соціально педагогічної діяльності, можна переконатися, що суспільство практично не могло обійтися без цієї проблеми. Протягом попередніх років держава взяла на себе відповідальність створити всі необхідні умови для того, щоб попередити і в тому числі боротися з негативними явищами, які виникають у суспільстві. На сьогоднішній день відчутні зрушення, оскільки випущено в друк безліч літератури, яка вчить як правильно виховувати дитину і себе щоб запобігти діям та вчинкам, спричиняються через мутаційне, викривлення світобачення.
Отже, слід мати на увазі, що зростання добробуту саме собою зовсім не вирішує проблеми алкоголізму, негативних явищ, що підтверджуються на прикладі багатьох економічно розвинутих країн. Соціальна система здатна як створювати привід і мотиви для вживання спиртного, так і обмежувати його розповсюдження. Тому чим менше в особи можливостей для подолання важких ситуацій, тим швидше людина вдається до спиртного і тим менша ймовірність вольового впливу, спрямованого проти споживання алкоголю. Пияцтво як наслідування, «без причин» розповсюджується тим швидше, чим терплячіше до нього ставляться оточуючі. Але англійський поет перелічує безліч приводів для пияцтва. Його слова лишаються актуальними і в наш час:
Щоб випити, є для цього приводи:
веселий настрій і сумний, розлука,
поминки, весілля, одруження і новосілля,
на службі – успіх, новий чин
і так пияцтво – без причин.
Свої думки поет влучно висловив у даних рядках. Тому, що всі добре знають, що горілка та інші спиртні напої при надмірному вживанні обмежуються злом, перетворюються на отруту, з якого пов’язана багато людського горя. І тому, боротьба з пияцтвом і алкоголізмом була і залишається однією з найважливіших завдань сучасного цивілізованого суспільства. Отже, падіння моралі добробуту значної частини населення пов’язане саме з алкоголізмом та усіма негативними явищами, які існують у суспільстві. Таким чином проблема схильності до алкоголізму є однією з проблем соціально-педагогічної діяльності. Тому одним із найважливіших напрямів соціально-педагогічної діяльності для молоді є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі(наркоманії, алкоголю, тютюнопаління, Сніду). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, та професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. У процесі профілактичної роботи надається перевага масовим формам роботи, через які порушуються питання профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі. Отже, основним масовими формами, які широко використовуються в профілактичній роботі є акція «Молодь -за здоровий спосіб життя», просвітницька робота, яка включає лекторії, виступи по радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань і навичок здорового способу життя, розрахований на широкий загал дітей та молоді. Проте, однією із найпоширеніших, ефективніших форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці. Залишається лекційна робота, що насичується новітніми технологіями та прийомами. Тому, що під час лекцій можна використовувати профілактичні програми вітчизняних та зарубіжних авторів. Проводити дискусії, вікторини, рольові ігри.
Отже, потрібно працювати над тим, щоб профілактична робота крокувала в ногу з