Xreferat.com » Рефераты по социологии » Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

поєднує страхові та не страхові засади.

Державне соціальне страхування як складова системи соціального захисту характеризується такими суттєвими ознаками:

функції компенсації соціального ризику і запобігання несприятливим наслідкам ризикової ситуації;

обов’язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати;

високій рівень забезпечення застрахованих осіб.

На відміну від цього система вказаного забезпечення за рахунок держави, яка також виконує функцію захисту від соціальних ризиків, побудована на інших засадах: елементарності, безоплатності і безеквівалентності.

Держава зацікавлена у розбудові принципово нової системи соціального страхування, адже фінансові можливості нині діючої системи не дозволяють проводити ефективну патерналістську політику щодо підтримки та забезпечення належного рівня життя кожного. Там, де людина дійсно немає можливості забезпечити себе та свою сім’ю на належному рівні, соціальне забезпечення повинно здійснюватись за рахунок держави шляхом надання державної адресної допомоги. Для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист їх основних прав, соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності, яке має забезпечити мінімізацію негативних наслідків соціальних ризиків.

Прийняття Верховною Радою України 14 січня 1998 року названих вище Основ започаткувало реформування системи соціального страхування в Україні. Основи передбачають прийняття окремих законів з кожного виду даного страхування. Так, 18 січня 2001 року прийнято Закон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” та 23 вересня 1999 року Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» спрямовані на створення нової системи державного страхування. Вона передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової чи постійної втрати працездатності, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [24].

Вони формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбаченим цими Законами. Це суттєво відрізняє нинішню систему від традиційної, побудованої протягом попередніх десятиліть. Адже працівники були звільнені від участі у фінансуванні заходів із зазначеного страхування. Право особи на отримання забезпечення у системі соціального страхування залежало від участі у суспільному виробництві та інших чинників, здебільшого особистих.

Необхідність існування і подальшого розвитку загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, в Україні саме на страхових засадах, визначається низкою об’єктивних передумов, серед яких можна виділити соціально-економічні.

Серед чинників першої групи можна назвати характерні для усіх видів загальнообов’язкового страхування:

1. Недостатній життєвий рівень, поширення бідності серед населення, зумовлені тривалим перехідним періодом до нової моделі розвитку держави. Реальна заробітна плата залишається на рівні, що не забезпечує обсягів споживання матеріальних благ, достатніх для поновлення фізичної та інтелектуальної здатності до праці. Тому компенсація втрати, навіть, мінімальних доходів, яку спричиняє втрата працездатності набуває важливого значення.

2. Необхідність забезпечення соціальної справедливості під час перерозподілу суспільного продукту. Особи, які працюють та сплачують внески до фондів державного соціального страхування, мають за їх рахунок отримувати вищій рівень захисту інтересів при настанні соціальних ризиків. Коли рівень соціально-страхового забезпечення не буде суттєво перевищувати рівень державного соціального забезпечення, громадяни втратять зацікавленість у активній економічній діяльності і перейдуть до числа соціальних утриманців.

3. Зменшення навантаження на державний бюджет за рахунок створення інших джерел, які забезпечують соціальний захист населенню на суто страхових засадах. Одним з пріоритетних напрямків соціальної політики у сфері соціального страхування проголошено забезпечення перерозподілу відповідальності за формування коштів на соціальне страхування між державою, роботодавцем та застрахованими громадянами.


1.4 Формування системи соціальних допомог, її законодавче та фінансове підґрунтя


На розвиток і координацію соціальної політики, соціального захисту, системи надання послуг, обслуговування громадян похилого віку, інвалідів та інших верств населення спрямовано цілу низку державних документів, законів, указів, постанов, розпоряджень та інше.

Основоположним документом є Конституція України, в статті 46 якої вказано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право їх на забезпечення повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, страти годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [14].

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Інші статті Конституції України гарантують такі права людини, як право на освіту, житло, охорону здоров’я та інші права. Окрім Основного Закону питання соціального захисту подані в цілій низці інших законів держави та підзаконних актах.

Нині система соціального обслуговування має бути спрямована на реформування системи соціального обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення, спрямовуватись на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту населення, вдосконалення механізму фінансування надання соціальної допомоги, що забезпечить гарантований державою рівень соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Пріоритетними напрямками в цій сфері мають бути:

удосконалення роботи органів соціального захисту населення;

розвиток мережі установ, які займатимуться організацією комплексного соціального обслуговування за місцем проживання громадян похилого віку та інвалідів.

Для цього необхідно:

підвищити якість соціального обслуговування громадян похилого віку, інвалідів у територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в інтернатних установах, вдома, залучити до співпраці з державними установами недержавні громадські організації, фонди для надання допомоги малозабезпеченим верствам населення;

запровадити для матеріального забезпечення верств населення, з урахуванням їх індивідуальних потреб, систему надання платних соціальних послуг у домашніх умовах та в інтернатних установах;

здійснити будівництво спеціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці з комплексом служб соціально-побутового, медичного призначення.

В українському законодавстві не втратив чинності ще Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно якого інваліди мали певний перелік пільг.

Існує також Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», який встановлює державні гарантії права малозабезпечених громадян та громадян похилого віку на державну соціальну допомогу як складової частини загальної системи соціального захисту населення [25].

Згідно цього закону метою соціальної допомоги є створення умов для подолання складних життєвих обставин та сприяння можливості для рівної участі особи у житті суспільства.

Соціальна допомога надається громадянам України, а також іноземцям, особам без громадянства та членам їх сімей, які постійно проживають в Україні на умовах, передбачених законодавством України та міжнародними угодами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні передбачено наступні види соціальної допомоги:

соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям;

соціальна допомога, що надається в стаціонарних установах;

соціальна допомога, що надається вдома;

одноразова соціальна допомога.

Соціальна допомога може надаватись у таких формах:

грошова;

натуральна

соціальні послуги в стаціонарних установах чи вдома.

Соціальна допомога у стаціонарних установах надається непрацездатним особам у разі часткової або повної втрати ними здатності до самообслуговування (за наявності медичного та соціального висновку про потребу сторонньої допомоги чи за відсутності працездатних дітей, батьків чи інших осіб, які відповідно до законодавства зобов’язані їх утримувати, або неможливості такого утримання з поважних причин (проживання в інших населених пунктах, у тому числі за кордоном; перебування у відрядженні; місцях позбавлення волі тощо).

До стаціонарних установ і організацій, що надають соціальну допомогу належать:

будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; стаціонарні відділення територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Соціальна допомога окрім державних інституцій може надаватись також громадськими, релігійними та благодійними організаціями а також окремими громадянами, іншими підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, які мають ліцензію на право здійснення цієї діяльності.

Стаціонарні установи і організації, що надають соціальну допомогу, утримуються за рахунок місцевих бюджетів, коштів осіб, які користуються послугами цих установ, або їхніх дітей (батьків) чи інших осіб, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати.

Стаціонарні установи можуть також утримуватися за рахунок коштів соціальних а також благодійних фондів, а також пожертвувань окремих громадян, підприємств, установ і організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Соціальна допомога вдома надається одиноким особам у разі часткової втрати здатності до самообслуговування (за наявності медичного та соціального висновку про потребу сторонньої допомоги) та відсутності працездатних дітей чи інших осіб, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати.

Вдома можуть надаватися такі види послуг:

доставка додому товарів першої необхідності, гарячих обідів, преси, медикаментів, виклик лікарів;

приготування їжі;

допомога в прибиранні житлового приміщення, пранні білизни, обробітку присадибних ділянок, виконанні різних видів ремонтних робіт, забезпеченні паливом;

збирання і підготовка документів для санаторно-курортного лікування, влаштування до стаціонарних установ для громадян похилого віку та інвалідів, стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян;

встановлення і підтримання зв’язків з організаціями і підприємствами, де працювали громадяни, які обслуговуються вдома, для надання їм допомоги;

допомога, пов’язана із самообслуговуванням, процедурами особистої гігієни та інші послуги.

Соціальні послуги вдома надаються безоплатно одиноким непрацездатним особам, середньомісячний сукупний дохід яких не перевищує встановленого прожиткового мінімуму для сімей, або особам, які мають працездатних дітей (батьків) за умови, що їх сукупний дохід не перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Соціальні послуги вдома можуть надаватися за часткову оплату одиноким непрацездатним особам, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує прожитковий мінімум для непрацездатної особи або особам, які мають працездатних дітей (батьків) за умови, що середньомісячний сукупний дохід з урахуванням доходу, що перевищує 150 відсотків, але не досягає 300 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

До установ і організацій, що надають соціальні послуги вдома належать:

територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян;

відділення соціальної допомоги вдома.

Надання соціальних послуг вдома проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів осіб, які користуються послугами цих установ або їх дітей, коштів соціальних і благодійних фондів, пожертвувань окремих громадян, підприємств, установ і організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Проаналізувавши вищевикладене ми робимо висновок, що держава пам’ятає про свій обов’язок захищати знедолених, нещасних, скривджених.

РОЗДІЛ 2. ООГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ, ЙОГО СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ В УПРАВЛІННІ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ХОТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ


2.1 Загальна характеристика соціального стану Чернівецької області та Хотинського району


Чернівецька область або Буковина територіально найменша і наймолодша область України. Це унікальний край, в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Розташований на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, цей шматочок української землі, в силу свого політичного становища завжди був предметом зазіхань з боку сусідніх країн.

Область утворена 7 серпня 1940 року. В сучасних її межах територія області сягає 8,1 тисячі метрів квадратних (це 1,3% території країни). Розташована трикутником на південному заході України, з півдня та південного заходу вона виходить на державний кордон з Румунією та Молдовою, а з заходу межує з Івано-Франківською, з півночі - Тернопільською та Хмельницькою, зі сходу - Вінницькою областями.

Область має добре залізничне, автошляхове та авіаційне сполучення як із зарубіжними країнами, так і з сусідніми областями.

Область поділяється на 11 адміністративних районів. Буковина цікава тим, що увібрала в себе усі притаманні нашій державі особливості. На цій землі споконвіків поряд з українцями у злагоді і мирі жили люди понад 80 національностей. Тому область прославилася толерантними взаємостосунками між представниками різних етнічних груп, які збережені до сьогодні.

За переписом 2001 року в області проживає українців – 75,0%, румунів - 12,5%, молдован – 7,3%, росіян – 4,1%, євреїв – 0,2%, поляків -0,3 %, білорусів - 0,2%,інші національності – 0,4%.

Затяжна економічна криза відобразилась і на рівні життя мешканців Буковини. Не обминула їх і страшна Чорнобильська трагедія ( до зони посиленого радіологічного контролю належать 14 населених пунктів). Медиків області турбують наслідки так званої хімічної хвороби дітей, яка у 2000 роках, на жаль, знову має випадки серед чернівецьких дітей.

З 1998 році завдяки зусиллям обласної ради та обласної державної адміністрації вдалося втримати і закріпити тенденцію з нарощування темпів промислового виробництва. Але область наразі залишається дотаційною і самі дотації надходять не в повному обсязі.

Зростання середньомісячної заробітної плати можна прослідкувати на малюнку. Середньомісячна зарплата буковинців у 2005 році становила 621,20 грн., у 2006 році – 819,00 грн. та за 1 квартал 2007 році – 881,00 гривень, хоча цей показник в Україні був значно вищим – відповідно в 2005 році – 806 ,00 грн., в 2006 році – 1041,00 грн. та в 1 кварталі 2007 року – 1161,00 гривня.

Як бачимо середньомісячна заробітна плата постійно зростає, але в порівнянні показником по Україні вона менша за нього на 25 %.


Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Рис.2.1 – Середньомісячна заробітна плата Чернівецької області в порівнянні з Україною


Заборгованість по зарплаті існує тільки на 2 підприємствах Хотинського району: перше - економічно неактивне, а друге підприємство-банкрот і складає 168,1 тис. гривень.

З працездатних мешканців зайняті лише 60 відсотків. Щороку з різних галузей промисловості вибуває 9-11 тисяч осіб.

Значна частина населення не зайнята продуктивною працею. Особливо турбує ситуація в гірських населених пунктах, де відсоток безробіття найвищий, тому зайве пояснювати в якому становищі опинилися пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї, одинокі непрацездатні громадяни, які не регулярно і не в повному обсязі отримують державну допомогу.

Обласний центр Буковини, місто Чернівці, вперше згадується в грамотах 1408р. Територія – 8,1 тис. кв. км і населення близько 240,6 тисячі чоловік. Адміністративно поділяється на три райони: Ленінський, Першотравневий, Садгірський.

Ось в такому середовищі живе (чи намагається жити) часточка Чернівецької області - Хотинський район з центром у м. Хотин.

За статистичними даними станом на 01.01.2007 року в Хотинському районі проживає 72398 жителів. В тому числі пенсіонерів - 22550 чоловік. Серед них інвалідів І групи - 508; ІІ групи - 2126; ІІІ групи - 1183; інвалідів І по зору –2 ; інвалідів дитинства до 16 років - 4088.

Ці категорії населення безумовно потребують підтримки з боку держави, бо майже 80% їх опинилися за межею бідності.

Причини цього криються, насамперед, у погіршенні демографічної ситуації та безробітті.

У районі відбувається щорічне зменшення трудових ресурсів за рахунок перевищення смертності над народжуваністю. Прослідкуємо цей процес на малюнку.

В 2005 році смертність переважає майже в двічі (померлих - 1234 чоловіка, а народилося 662 дитини).

Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

.Рис. 2.2 – Стан народжуваності та смертності Хотинщини


В 2004 та 2006 смертність більша за народжуваність приблизно на 35 %. Ця тенденція носить загрозливий характер щодо відтворення трудових ресурсів Хотинщини. Хоча згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» допомога при народженні дитини, яка становить 8500 грн., повинна була б стимулювати до народження, наведені вище дані свідчать про скрутне соціальне становище батьків, які не спішать народжувати. На нашу думку необхідно створити більше стимулів молодим сім’ям, через надання різних видів допомог для того, щоб відбувався природній приріст населення. Одиниці сімей Хотинщини наважуються на третю дитину.

Одночасно з цим з малюнка ми бачимо, що в 2006 році зменшилась смертність в порівнянні з попередніми роками. Це теж є гарний показник, якій свідчить про покращення рівня життя населення, зокрема пенсіонерів.

Соціально-демографічна структура незайнятих осіб на ринку праці продовжує залишатися стабільною протягом майже двох років. Масове безробіття в Україні значно зменшує кількість працюючого населення, збільшується кількість пенсіонерів. Одночасно збільшується демографічне навантаження на працездатне населення.


Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Отож, на ринку праці нині далеко не безхмарна погода. Подолання безробіття повинно стати спільною турботою всіх, хто переймається проблемою соціально-економічного розвитку України.

І оскільки всі ті проблеми, що є в Україні, стосуються найбільше громадян похилого віку, інвалідів, то ці проблеми, установи соціального захисту, та й вся соціальна політика держави повинна вирішувати комплексно, вживати заходів до покращення всієї системи загалом.


2.2 Система державних соціальних допомог населенню


Державна соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сімей. [25]

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних, районних у містах рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

Рішення про призначення соціальної допомоги приймається управлінням праці та соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яке проводиться соціальними інспекторами цих органів, із складенням акту за формою, затвердженою Міністерством праці та соціальної політики України .

На кожного отримувача соціальної допомоги управління праці та соціального захисту населення формує особову справу, де зберігаються документи необхідні для призначення соціальної допомоги, а також розрахунки її розміру.

Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає управлінню праці та соціального захисту населення такі документи: заяву, документ, що засвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельного паю.

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, включаються чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інваліди І гр. і проживають разом з батьками, непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

У році, коли особами, які входять до складу сім'ї навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 6 місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушень.

Скаргу на рішення управління праці та соціального захисту населення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подано до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.

Протягом 2005 року в Хотинському районі за було виплачено даної допомоги на суму 3830,1 тис. грн. А в 2006 році – 3088,7 тис. грн. та ще й залишилась заборгованість у розмірі 321,9 тис. грн.

Визначення розміру соціальної допомоги

Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним доходом, але не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім'ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї ля всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Держкомстатом України, Держкомсімямолоддю України.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10%, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителями), що не перебуває в шлюбі, запис про батька (матір) цієї дитини у книзі реєстрації народжень проводиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька) – на 20%.

Для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20%.

Строки призначення соціальної допомоги

Соціальна допомога призначається на шість місяців.

Одиноким, особам, які за результатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не мають інших джерел існування, соціальна допомога може бути призначені на строк визнання особи непрацездатною.

Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих же умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Виплата та фінансування соціальної допомоги

Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем фактичного проживання уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами і об’єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банку за його вибором.

Виплата соціальної допомоги провадиться за графіком, на підставі виплатних документів, які готують ці управління праці та соціального захисту населення, згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 р. № 256, а також Інструкцією про порядок організації, оформлення фінансування і виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України.

Контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган праці та соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.

З 2007 року передані функції призначення та виплати допомоги при народженні дитини та з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників і робочих органів виконавчої дирекції Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення.

Допомога у зв'язку з вагітністю і пологами

Відповідно до статті 7 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами мають вагітні жінки, які не застраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування. З 1.04.2007 року її розмір (з розрахунку на місяць) становить 140,25 грн. [23]

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є виданий лікувально-профілактичними закладами листок тимчасової непрацездатності, заява матері, довідка, видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською радою) за місцем проживання про те, що жінка не працює (не служить, не навчається).

Протягом 2005 року в Хотинському районі проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 218,9 тис. грн. А в 2006 році – 253,7 тис. грн.

Одноразова допомога при народжені дитини

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), застраховані та не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного страхування, призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем їх проживання.

У разі, коли один з батьків (усиновителів, опікунів) застрахований в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, допомога виплачується за місцем роботи застрахованої особи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» допомога при народженні дитини становить 8500 грн. Вона виплачується одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн., решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами (по 425 грн.).

Протягом 2005 року в Хотинському районі проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 1331,4 тис. грн. А в 2006 році – 2871,9 тис. грн. За 2006 рік була заборгованість в розмірі 330,3 тис. грн. З вищевикладеного бачимо, що в порівнянні з 2005 роком у 2006 році в Хотинському районі зріс рівень народжуваності у населення.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Відповідно до ст. № 13 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновителів, опікунів, дідусь, бабуся, або інший родич), застрахована та не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» ця допомога дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб (з 01.04.2007 р. – 129,03 грн.).

Протягом 2005 року в Хотинському районі проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 1445,1 тис. грн. А в 2006 році – 1372,2 тис. грн. За 2006 рік була заборгованість в розмірі 135,5 тис. грн.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеними в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням призначається, якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсій за попередні 6 місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Така допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідно віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсій за попередні 6 календарних місяців, але не менш як 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи з розрахунку на місяць.

Протягом 2005 року в Хотинському районі проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 82,2 тис. грн. А в 2006 році – 240,9 тис. грн. Заборгованості не було.

Допомога на дітей одиноким матерям

З 01.01.2003 р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 04.07.02 р. № 49-14 щодо призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям”. Розмір зазначеної допомоги з 01.04.2007 р. становить: на дітей віком до 6 років – 138,90 грн., на дітей віком від 6 до 18 р. – 178,50 грн.

Згідно ст. 31 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомога одиноким матерям на дітей віком від 7 до 16 р. виплачується у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, право на допомогу на дітей мають одинокі матері, одинокі усиновителі, які не перебувають у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері.

Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі 10% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку – одиноким матерям, усиновителям, вдовам, вдівцям, які мають дітей віком до 16 р. (учнів до 18 років).

Протягом 2005 року в Хотинському районі проведена виплата по цьому виду допомоги на загальну суму 222,6 тис. грн. А в 2006 році – 361,7 тис. грн. Заборгованості за 2006 рік становить 43,7 тис. грн.

Допомога по догляду за інвалідами І чи ІІ груп внаслідок психічного розладу

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається відповідно до статті 5 Закону України „Про психіатричну допомогу” у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: