Xreferat.com » Рефераты по социологии » Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

Соціальний захист населення як складова соціальної політики держави

перевірок. А чи так це необхідно? Я вважаю, що Держнаглядохоронпраці повинен здійснювати в основному тотальний контроль. Фонд соціального страхування від нещасних випадків поряд з виплатами допомоги та відшкодування втраченого заробітку потерпілим повинен на кожному підприємстві визначати рівень стану безпеки та умов праці для працюючих. А служби охорони праці держадміністрацій повинні надавати вичерпну методичну допомогу роботодавцям з питань охорони праці. Саме такий розподіл у напрямах діяльності може дати позитивне зрушення. Від застарілої практики, яка не зарекомендувала себе з позитивного боку, необхідно відмовлятися.

Аналізуючи стан реєстрації колективних договорів слід відмітити, що стовідсотково зареєстровані договори і угоди в галузі охорони здоров’я , транспорті та освіті, 88,9% - в промисловості, 71% - в торгівлі . Найнижчий відсоток реєстрації в органах державного управління – 11,5%.

Питома вага зареєстрованих колективних договорів по району станом на 01.01.2007 року склала 72 %.

Важливим питанням залишається питання оплати праці Основними напрямками тут є зростання вартості робочої сили порівняно з іншими складовими доходів населення, посилення впливу на нормування праці, збільшення грошових доходів населення, удосконалення податкового законодавства з метою зменшення податкового навантаження, як на фонд оплати праці, так і на доходи громадян.


Розділ 3. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринкової економіки


3.1 Підвищення ефективності фінансування системи соціального захисту


Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші верстви населення (діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім’ї, безробітні). Захист їхньої купівельної спроможності здійснюється шляхом періодичного перегляду розміру пенсій та соціальної допомоги з урахуванням зміни споживчих цін.

Забезпечення реалізації права малозабезпечених сімей на ефективну державну допомогу є одним з шляхів розв’язання соціальних проблем, підвищення рівня добробуту українських родин та подолання бідності, тому стан фінансування допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, а також житлових субсидій знаходиться у колі постійної уваги Міністерства праці та соціальної політики держави.

Визначним напрямом розвитку допомоги сім’ям з дітьми є зростання їхніх грошових доходів за рахунок системи державної допомоги. Одним з важливіших елементів цієї системи є Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, який відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення [23].

Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій ( мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

здійснення у зв’язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що надає право на допомогу, та цільові грошові допомоги відповідно до змін індексу споживчих цін.

Поряд з наданням зазначених державних гарантій малозабезпеченим громадянам передбачено і інші форми допомоги, виходячи з конкретних умов та нужденності особи. Ініціатива у вирішенні цього питання має виходити від місцевих органів виконавчої влади, а фінансування заходів здійснюється переважно з коштів місцевих бюджетів.

Особливої гостроти набуває проблема соціального захисту населення за умов лібералізації квартирної плати та комунальних платежів, поступового підвищення обсягу відшкодування населенню фактичних витрат, пов’язаних з оплатою житлово-комунальних послуг. У зв’язку з цим з 1 травня 1995 року було введено щомісячні субсидії для відшкодування зазначених витрат населення. Для призначення і надання субсидій з метою відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг створено спеціальні служби: надання субсидії, пільги та компенсації.

З кожним роком в Україні зростає чисельність самотніх громадян похилого віку та інвалідів, які зовсім або частково втратили здатність до самообслуговування. Для надання побутової, медико-соціальної допомоги цій категорій громадян при органах соціального захисту населення в усіх районах і містах створені відповідні служби, що надають соціально-побутову допомогу. Для реалізації гарантій щодо соціального захисту цієї категорії громадян потрібне розширення мережі та зміцнення матеріальної бази відділень соціальної допомоги і територіальних центрів обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян.

Підвищення рівня соціального обслуговування пенсіонерів, ветеранів та інвалідів потребує структурного реформування сфери соціального захисту населення.

Існуюча система, що виконує державні програми допомоги малозабезпеченим громадянам, перебуває у такому стані, що не може задовольнити зростаючі потреби населення у системі соціального захисту. Нині допомогу малозабезпеченим громадянам – пенсіонерам та інвалідам – надають органи соціального забезпечення.

Основною метою заміни системи діючих пільг на адресну грошову допомогу населенню є реалізація принципу адресності соціального захисту, тобто надання допомоги в першу чергу малозабезпеченим громадянам, ліквідація підстав для взаємозаліків між бюджетами органів виконавчої влади та підприємствами – надавачами послуг, а також реалізація збалансованої політики визначення розміру соціальної допомоги, виходячи із можливостей бюджету, що дозволить оздоровити фінансово-економічну діяльність підприємств – надавачів послуг, забезпечить прозорість розрахунків бюджетів різних рівнів.

Сьогодні пільги громадянам України надаються на підставі 25 законів та інших нормативних актів. Система пільг формувалася протягом тривалого періоду, частина з них перейшла із законодавства Радянського Союзу, частина – передбачена законодавством незалежної Української держави [33, ст. 137].

Право на пільги за соціальним статусом має 31% населення, за професійною ознакою – близько 14% економічно активного населення. Їх вартість обраховується майже в 22-23 мільярдами гривень. Сьогодні значна частина населення, маючи право, реально цими пільгами не користується або внаслідок того, що на тій території, де вони проживають, ці послуги не надаються, або через відсутність фінансування. Водночас надання пільг без урахування потреби конкретної людини і при відсутності повноцінного фінансування, призводить до того, що підприємства – надавачі послуг змушені надавати їх за рахунок власних фінансових ресурсів. Ці проблеми визначають надзвичайну актуальність питання впорядкування діючої системи пільг.

Стратегія заміни пільг на адресну грошову допомогу розрахована на етапи.

Перший, підготовчий був етап розрахований до 2004 року. За цей період розроблено законодавчу та нормативну-правову бази, включаючи внесення змін до законодавства для того, щоб забезпечити персоніфікований облік та адресність пільг. Далі необхідно розробити та затвердити розрахункові норми споживання житлово-комунальних та транспортних послуг, послуг зв’язку, забезпечення побутовим паливом тощо, в межах яких надаватиметься адресна допомога та інші грошові виплати. Проведено реєстрацію отримувачів адресної допомоги, тобто запровадження персоніфікованого облік громадян (що мають право на пільги), без якого не можливо розраховувати та спрогнозувати видатки і, головне, проконтролювати цільове використання бюджетних коштів, передбачених на ці цілі, забезпечити розроблення механізму відповідальності громадян за несплату отриманих послуг. Нині відбувається обмін даними використаних пільг між організаціями – надавачами послуг та управлінням праці та соціального захисту населення в Хотинському районі.

Другий етап поширення адресно-грошової допомоги на інші послуги, зокрема на послуги транспорту, зв’язку.

На третьому етапі має бути завершено перехід на адресну грошову підтримку за всіма напрямами роботи.

Особлива увага приділяється вирішенню проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів.

Однією з форм роботи із залученням додаткових коштів для подолання бідності та підтримки громадян, які опинилися у важких життєвих обставинах, є Всеукраїнська благодійна акція “Милосердя.

З метою популяризації ролі сім’ї, в Чернівецькій області, створено і діє 12 служб соціальної підтримки сімей “Родинний дім”. За останніми даними в області налічується 1260 неблагополучних сімей, 528 з них або 41.9 % взято під соціальний супровід.


3.2 Напрямки удосконалення та перспективи розвитку системи соціального захисту в умовах ринкової економіки


Становлення ринкової економіки в нашій державі супроводжується формуванням ринку праці. Необхідна умова управління соціальним процесом, яким, безумовно, є ринок праці, різноаспектна інформація про цей процес і особливо, такі проблемні його аспекти, як безробіття. Внаслідок глибокої економічної кризи залишається гострою проблема зайнятості населення.

В той же час очевидним є факт, що передумови соціального неблагополуччя криються не лише в економічно обумовлених причинах, але й у свідомості самих безробітних. Тому так важливо підвищувати активність людини, пробуджувати в ній особисту відповідальність, формувати перспективні позитивно орієнтовані установки.

Визначення та впровадження ефективності заходів соціального захисту, зокрема щодо сприяння зайнятості громадян через узгодження можливостей державної служби зайнятості і запитів клієнтів служби, забезпечує соціологічна інформація, що носить характер зворотного зв’язку з таких питань виявлення структури контингентів безробітних за статтю, віком, освітою, терміном перебування на обліку; характеристика місць зародження безробіття через виявлення останнього місця роботи, професійно кваліфікаційних характеристик та причин звільнення; аналіз установок безробітних на вихід з наявної ситуації через вивчення шляхів розв’язання проблеми свого працевлаштування . В першу чергу аналізу підлягає активність у пошуку роботи, готовність до участі в громадських роботах та до перенавчання, вимоги до можливої майбутньої роботи.

Ключовим завданням Уряду в минулому році було сформулювати такі масиви економічних маневрів та дій, які б забезпечували вихід на поновлення державних фінансів і використання цих фінансів виключно у напрямках, приоритетних для соціальної сфери [15, ст. 15].

Соціальна політика, соціальна сфера країни отримала економічне підґрунтя. На соціальні програми було виділено 48% бюджету (не враховуючи питань чорнобильської тематики). Соціальні виплати були профінансовані в повному обсязі.

Рівень життя для абсолютної більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної та соціальної політики держави. Практично припинено зниження реальної заробітної плати.

Збільшення грошових доходів населення, забезпечення права кожного громадянина на достатні життєвий рівень має стати найважливішим, стратегічним пріоритетом соціально-економічної політики держави у 2007 році.

Реформування системи соціального страхування є одним з найважливіших напрямків підвищення рівня соціального захисту населення.

В 2006 році досягнуто певної стабілізації на ринку праці. Працевлаштування в цілому по країні зросло майже на 40%.

Адресна соціальна допомога. Питання підтримки державою вразливих верств населення – через надання адресної соціальної допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям – набувають все більшого значення.

Станом на 1 січня 2007 року цими видами державної підтримки користується 8 мільйонів українських сімей.

У 2007 році продовжується фінансування системи надання пільг та субсидій за професійними ознаками. Необхідно зробити серйозну законодавчу ревізію тих, кому виплачується і кому необхідно надавати соціальну допомогу.

Завершено роботу над розробкою програми подолання бідності в країні. Одночасно розробляються практичні заходи спрямовані на її реалізацію, починаючи з системного моніторингу як по країні, так і в розрізі регіонів по кожній категорії населення, що потребує уваги держави.

Сьогодні в Україні більш як 3 мільйона інвалідів. Вперше за останні роки забезпечено 100% фінансування передбаченим державним бюджетом видатків на соціальний захист інвалідів, ветеранів війни та праці.

Створення системи професійної реабілітації та зайнятості інвалідів також визначено одним з пріоритетів Уряду в сфері соціальної політики. Комплексне вирішення питань реабілітації та повернення інвалідів до трудового життя розпочалося створенням у 2001 році в Києві національного центру трудової реабілітації інвалідів та його регіональних органів. Ця акція здійснюється разом з Міжнародною організацією праці та громадськими організаціями інвалідів [12, ст. 25].

У кожному місті та районі створені умови для доступу та зручності користування інвалідами об’єктами соціальної інфраструктури. Доступними для інвалідів стали управління праці та соціального захисту, відділення фонду соціального захисту інвалідів. Також в кожному місті і районі є аптеки, магазини, перукарні, які мають бути обладнані необхідними пристосуваннями, що зроблять їх зручними та доступними для інвалідів.

На нашу думку, необхідно вдосконалювати практику надання цільової адресної допомоги найбіднішим, мати достовірний банк даних про такі сім’ї, поступово, крок за кроком, використовуючи всі наявні можливості розв’язувати це питання. Зокрема, в сільській місцевості це оренда землі, майнових паїв, виплата дивідендів власникам акцій, всіляка державна підтримка самозайнятості населення.

Серед пріоритетних завдань, які потребують першочергового вирішення, найважливішим, стратегічним завданням соціально-економічної політики держави у 2007 році уряд визначив збільшення грошових доходів населення.

Всі, безперечно, усвідомлюють, що саме рівень життя для абсолютної більшості громадян є критерієм ефективності економічної та соціальної політики держави.

Однією з найбільш злободенних соціальних проблем 2006 року було погашення заборгованості із заробітної плати. Завдяки постійній увазі Президента України, наступальній позиції Уряду, зусиллям центральних та місцевих органів виконавчої влади, контрольно-наглядових органів вдалося розвинути позитивну тенденцію скорочення заборгованості.

Серйозна робота проводиться по вдосконаленню програми житлових субсидій:

в бюджеті передбачені необхідні фінансові ресурси для забезпечення програми житлових субсидій;

впровадження адресності субсидій (субсидії повинні надаватися тим, хто дійсно їх потребує).

Завдяки підвищенню ділової та економічної активності, появі обнадійливих тенденцій в реальному секторі економіки у минулому році досягнуто певної стабілізації на ринку праці Потрібно закріпити тенденцію до стабілізації на ринку праці, створити умови для підвищення зайнятості населення. Саме через призму зайнятості слід розглядати проблему підвищення життєвого рівня, подолання бідності в державі.

Необхідність докорінних змін у забезпеченні життя людей є сьогодні чи не найголовнішим питанням, що стоїть на порядку денному Президента України, Верховної Ради України, Уряду.

Соціальний захист у цій площині - це одна з найважливіших сфер соціальної політики. Цим загальним питанням щоденно займається Міністерство праці та соціальної політики, його керівники, фахівці, багатотисячний колективи місцевих органів влади.

Ми, як ніхто, хотіли б водночас змінити ситуацію на краще, але в той же час ми, як ніхто, розуміємо, що негативні процеси в нашій економіці зайшли так далеко, що вирішення соціальних проблем в суспільстві вже не лежать на поверхні. Характер і масштаби соціальних проблем в Україні не мають аналогів.

Ми маємо великий специфічний контингент населення - ветерани війни, афганці, чорнобильці, інваліди. Це мільйони людей, яким держава повинна віддати належне. Такий далеко не повний, але достатній перелік соціальних проблем, при вирішенні яких, не можна вирвати один фактор, і за рахунок іншого змінювати ситуацію.

Реформування соціального захисту здійснюватиметься разом з економічними перетвореннями в державі. З урахуванням прогнозних показників економічного розвитку намічені заходи в наступний період здійснюватимуться поетапно.

На першому етапі в умовах обмеження ресурсних можливостей економіки необхідно здійснити комплекс заходів щодо стабілізації рівня життя населення, недопущення масового безробіття, посилення захисту соціальних і трудових прав громадян.

Найважливішим серед цих заходів є:

ліквідація та недопущення в подальшому заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій і допомог;

впорядкування діючих пільг і компенсацій громадян;

формування системи державних мінімальних соціальних стандартів;

запровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування;

розмежування джерел фінансування соціального захисту.

На другому етапі, враховуючи матеріальні та фінансові можливості, передбачається:

підвищення розмірів заробітної плати і соціальних пенсій до рівня мінімальних державних гарантій прожиткового мінімуму відповідних груп населення;

вдосконалення структури управління соціального захисту;

вдосконалення порядку формування витрат на соціальний захист.

На третьому етапі за умови економічної та фінансової стабілізації передбачається:

забезпечення для населення мінімальних соціальних стандартів;

перехід до реалізації повною мірою норм загальнообов’язкового державного страхування.


3.3 Соціальні права: міжнародний досвід


Багатющі традиції захисту соціальних прав є невід'ємною складовою європейської соціальної моделі. Під час розвитку європейського співтовариства введення соціальних прав сприймалося у тісному взаємозв'язку з питаннями громадянства і прогресу. Державна влада погодилася визнати потребу кожного громадянина у мінімальному наборі прав (з урахуванням його матеріального стану), аби його добробут не залежав виключно від здатності : забезпечувати своє існування ;. чи від благодійності. Соціальні програми мали на меті не лише зростання добробуту громадян, але й формування політичної спільноти і почуття приналежності до певної громади людей. Таким чином, поступовий розвиток соціальних прав є частиною процесу розбудови держави-нації.

Соціальні права в Європі ґрунтуються на двох базових концепціях. Перша з них — національна — визначалася і підтримувалася завдяки розвиткові держави загального добробуту: за кейнсіанською моделлю на Заході і за моделлю централізованої адміністративно-командної держави в Центральній та Східній Європі. Незалежно від того, були соціально-економічні права передбачені конституцією чи випливали з певних законодавчих норм, основний набір цих прав введено перед Другою світовою війною та після неї задля того, щоб вплинути на розподіл владних повноважень, участь громадян у суспільному житті, їхні доходи та можливості для самореалізації. Здійснення соціально-економічних прав у європейських країнах найчастіше є підсумком реалізації низки взаємопов'язаних заходів. Незважаючи на суттєві відмінності у різних країнах, ці заходи, як правило, вживаються на трьох рівнях. У першу чергу соціальні права реалізуються через низку програм у сфері соціального забезпечення та оподаткування, що мають на меті гарантування і перерозподіл доходів, а також боротьбу з бідністю. Основою цих програм є мінімальний гарантований дохід, пенсії, виплати на сім'ю, допомоги по безробіттю та по догляду за дитиною, які фінансуються в різних частинах роботодавцями, працюючими громадянами і державними органами.

На другому рівні національної структури соціальних прав — мережа соціальних служб, що надають послуги, в основному, у сферах охорони здоров'я та освіти і в житловому секторі, хоча у більшості європейських країн надається також низка соціальних послуг, спрямованих на поліпшення якості життя. Ці служби до того ж забезпечують робочими місцями тих, хто в них працює. Раніше з їхньою допомогою також здійснювався державний контроль за наданням основних соціальних послуг, проте в останні десятиліття змінилися принципи їх фінансування і організації, відбулося розбивання межі між «державним» і «приватним» секторами. Нарешті, третій, найважливіший і рівень забезпечення соціальних прав — це регламентація ринку праці, завдяки якій визнається і захищається низка прав у сфері зайнятості. Заходи у цій сфері І реалізуються у двох напрямах: здійснення контролю за умовами праці і зайнятості та заохочення активних дій громадян на ринку праці.

Друга базова концепція соціальних прав відноситься до міжнародного рівня, де, низкою норм та правових інструментів, зокрема резолюціями і рекомендаціями Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй і, з недавнього часу, Європейського Союзу (ЄС), встановлюються міжнародні стандарти та процедури реалізації соціальних прав і досягнення соціальної згуртованості. Значну роль у стимулюванні соціального розвитку і роботи, спрямованої на досягнення сприятливого політичного, економічного та соціального клімату, для встановлення соціальної згуртованості, відіграє Рада Європи, яка надає соціальним правам пріоритетного значення у своїй діяльності [28, ст.38].

З часу підписання у 1961 р. Європейської соціальної хартії (ЄСХ) та з набуттям нею чинності у 1965 p., Рада Європи почала відігравати ключову роль у створенні всеохоплюючого зводу економічних та соціальних прав. За положеннями Хартії, економічні права стосуються, в основному, сфери зайнятості та ринку праці, тоді як соціальні — в першу чергу гарантують доступ до системи охорони здоров'я та соціального захисту. Хартія містить 19 важливих статей, з яких перші десять стосуються питань зайнятості, ринку праці та трудових відносин, інші — соціальних прав у широкому значенні. У деяких статтях викладено права, що вважаються «базовими», тобто своєрідним «обов'язковим ядром». Дотримання положень Хартії оцінюється за допомогою міжнародної системи контролю на підставі звітів, що надаються раз на два роки країнами, що підписали Хартію.

Зайнятість (право на працю) може вважатися базовим елементом Хартії, оскільки близько половини задекларованих прав стосуються оплачуваної праці або є похідними від неї. З-поміж них — право заробляти на життя шляхом вільного вибору професії, право на справедливі умови праці, їх відповідність вимогам безпеки та гігієни, а також право на справедливу оплату праці та соціальний захист. Трудящим також притаманні політичні права, зокрема такі як: свобода об'єднань з метою задоволення власних економічних та соціальних інтересів та право на укладання колективних договорів. У Європейській соціальній хартії встановлюється також низка прав у сфері професійного (кар'єрного) зростання, включно з правом на професійну орієнтацію та підготовку. Серед найосновніших прав, визнаних Хартією, — право на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальну та медичну допомогу, а також право користування послугами органів соціального захисту. У Хартії виділено декілька особливих груп, до яких входять люди, котрі потребують особливого захисту: особи з обмеженими можливостями, матері, діти, трудящі-мігранти та їхні сім'ї.

У 1996 р. було відкрито для підписання переглянуту Європейську Соціальну Хартію. У 1999 р. вона набула чинності. Відтепер в одному правовому акті викладено права, що містилися у першому варіанті Хартії (з поправками), перераховані у Додатковому протоколі 1988 p. , а також низку нових прав. Переглянута Хартія покликана враховувати та відображати зміну соціальних умов та цінностей. Хартія виходить з принципу неподільності прав людини. У ній наголошується на важливості відмови від дискримінації як на основоположному принципі (з уточненням, що реалізація прав повинна гарантуватися без дискримінації за будь-якою ознакою, в тому числі расовою, за кольором шкіри, статтю, мовною, релігійною, політичною, іншою світоглядною ознакою, а також за національним або соціальним походженням, станом здоров'я, належністю до національної меншини, вродженим або іншим спеціальним статусом). Дуже важливе місце в Хартії, як і раніше, посідають права, що стосуються сфери зайнятості. Окрім прав, викладених у Додатковому протоколі 1988 p., Хартія містить право на захист у випадку припинення трудових відносин і неплатоспроможності роботодавця, а також право на повагу особистої гідності на робочому місці.

Соціальні права розроблялися і на інших міжнародних форумах. Наприклад, у 1976 р. прийнято відкритий для підписання за десять років до цього Пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права. Деякі з прав, проголошених цим актом, збігаються з тим, що закріплено в Європейській соціальній хартії, особливо в частині, що стосується прав у сфері зайнятості.

Прийняття в 2000 р. Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу (Council of the European Union, 2000) стало черговим вагомим кроком на шляху розвитку соціальних прав у Європі. Авторами цього документа було взято, за основу дещо інший підхід (це засвідчує словосполучення «фундаментальні права»). Права і принципи, яких повинні дотримуватися країни, що входять до складу ЄС, при застосуванні законодавства Союзу, викладено у цьому документі. Євросоюз відстоює шість фундаментальних цінностей: гідність, свободу, рівність, солідарність, громадянські права та справедливість. Права, закріплені в Хартії, тісно пов'язані з цими принципами і, на думку Ради Європейського Союзу (2001а), можуть бути об'єднані у чотири основні групи:

— права і свободи та процедурні гарантії ( йдеться про громадянські та політичні права, такі як принципи рівності та повага приватного життя, а також права, похідні від громадянських свобод, а саме свободи друку, совісті та зборів і асоціацій);

— права, закріплені за громадянами Європейського Союзу (до цієї категорії прав, зафіксованих у Договорі про створення Європейського Співтовариства, належать виборчі права, право на дипломатичний захист, а також право вносити клопотання до Європейського Парламенту та подавати скарги європейському уповноваженому);

— соціально-економічні права (норми трудового законодавства, наприклад, право на членство у профспілках, на страйк, на мінімальну гарантовану оплату праці, а також права громадян з обмеженими можливостями на професійну інтеграцію, права дітей та людей похилого віку і норми соціального законодавства (як соціальний захист чи право на медичне обслуговування);

— сучасні права (право на захист даних особистого характеру та права, пов'язані з біоетикою).

Хартія також має на меті поглиблення прозорості та неупередженості діяльності установ Співтовариства шляхом включення до неї прав на доступ до адміністративних документів і на гідне управління [39, ст. 45].

.Соціальні права є частиною європейського порядку вже понад сорок років. І провідну роль у цьому аспекті відіграє Рада Європи. У порівнянні з іншими моделями, європейська модель реалізації соціальних прав виглядає дуже цілісною. Крім того, європейські принципи здійснення соціальних прав тісно переплітаються і взаємопов'язані з національними та міжнародними стандартами і тенденціями розвитку. У сучасних умовах глобалізації важливо пам'ятати про ту роль, яку відіграли європейські країни (як кожна з них, так і всі разом) у відстоюванні концепції розвитку, що базується на дотриманні соціальних прав.

Суспільство в Європі змінюється дуже швидко. У цьому розділі розглядається еволюція соціальних прав саме в контексті економічних, політичних та соціальних перетворень.

Можливість реалізації соціальних прав знижує соціальну напругу і сприяє розвиткові економіки. Окрім того, можливість реалізації соціальних прав працює на стабілізацію суспільства, необхідну для сталого розвитку економіки та демократії. Таким чином, створюється соціальна додана вартість, і на цю ситуацію не вплинули ані глобалізація, ані жодні інші явища останнього часу. Саме тому відповідь має базуватися на схемі, що стала класичною в Європі за останні більш ніж півстоліття: не розглядати проблеми як виключно національне явище, тобто притаманне лише одній країні.


ВИСНОВКИ


Впродовж кількох останніх років Україна проводить радикальне реформування системи соціального захисту населення. Визначаючи те, що ринкові перетворення приводять до значного падіння рівня життя більшості сімей та зважаючи на обмеженість державних фінансових ресурсів, уряд України створив нові програми адресної соціальної допомоги. Відмінною рисою такого підходу є те, що соціальна допомога надається лише найбільш нужденним.

Привернення уваги до суспільства, державних, комерційних, громадських та інших організацій до проблем нужденних людей, послідовного здійснення політики, спрямованої на створення соціальних і матеріальних гарантій нужденним передбачено Конституцією України та іншими законами.

Сьогодні на порядку денному пошук оптимальних шляхів надання соціальної допомоги та послуг на місцевому рівні. Запровадження нових і вдосконалення діючих соціальних програм дають можливість оптимізувати управління системою соціального захисту населення на рівні кожного регіону, забезпечити високу якість та оперативність надання послуг найуразливішим громадянам і сім’ям.

Ось чому такі актуальні та потребують подальшого вивчення і розвитку нетрадиційні методи соціальної роботи з нужденними людьми , запроваджені в Чернівецькій області і в Хотинському районі зокрема.

Управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації потроху відходять від позиції очікування звернень громадян та формальної відповіді на них і переходять до обстеження умов життя населення, виявлення нужденних та пошуку оптимальних можливостей надання допомоги.

Працівники управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації усвідомлюють важливість забезпечення комплексного підходу до вирішення соціальних проблем: з’ясування та надання всіх можливих видів соціальної допомоги у кожному конкретному випадку для кожної конкретної людини.

Україна опинилася у стані гострої соціально – політичної кризи. Попри всі переваги ринку не вирішується багато соціальних питань. Навіть якщо ринкова система спроможна забезпечити високий рівень споживання матеріальних благ і послуг, вона все ж заснована нерівності членів суспільства в розподілі суспільного продукту, що призводить до суттєвої диференціації доходів населення, зміни структури суспільства. тому в ринковій системі потрібен захист людини від цих негативних явищ.

Питання соціального захисту громадян – це понад усе прерогатива державної політики. Держава вживає заходів щодо вирішення питань економічного становища і гарантій соціального захисту громадян.

Але треба сказати відверто, що сьогодні держава не готова в наслідок економічних обставин забезпечити виконання програм соціально – орієнтованого напряму.

Тому органи місцевого самоврядування змушені вирішувати питання соціального захисту населення, шукати кошти для фінансування міських програм соціальної допомоги громадянам. Необхідно зазначити, що ці питання завжди були головними в діяльності місцевих Рад та їх виконавчих органів.

Аналіз та визначення рівня достатності наданих допомог показав, що система потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі без додаткових затрат коштів, матеріальних засобів дозволять працювати більш результативно на користь тих, хто потребує соціального захисту.

Пропонуємо наступні удосконалення робіт:

1. В сфері соціальної політики:

розроблення і прийняття Соціального кодексу;

зменшення податкового тиску на ті підприємства, установи, організації, підприємницькі структури, які роблять внесок у благодійні фонди;

розробка методичних рекомендацій для сільських центрів управління праці та соціального захисту населення;

поглиблення всебічного вивчення цілісного уявлення про бідність, її критерії та виміри.

2. В сфері реформування системи соціальних допомог:

поглибити адресність державної соціальної допомоги через упорядкування пільг та допомоги , що надаються різним категоріям населення;

реформувати нормативно-правову базу надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим та одиноким непрацездатним особам на основі урахування їх сукупного доходу;

створити систему контролю за ефективним і раціональним використанням коштів для надання державної соціальної допомоги;

впровадити єдину обліково-інформаційну систему одержувачів соціальної допомоги;

збільшити розміри допомог особливо потребуючим громадянам;

запропонувати роботу по паспортизації населених пунктів в інших регіонах.

Безумовно, ці заходи допоможуть кардинально реформувати соціальну політику, її основні складові, зокрема систему соціального захисту населення, що виступає умовою утвердження сталої системи соціальної безпеки людини і суспільства, потребує значних зусиль. Соціодинаміка цього процесу детермінована сукупністю багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів. Серед них - зрілість ринкових відносин у країні, зокрема розвитку малого підприємництва, середнього класу, соціальної, економічної культури населення, характер його соціально-економічних спрямувань, готовність суб’єктів соціальної політики до нововведень , рівень законодавчої забезпеченості їх діяльності в нових умовах та інші чинники, що обумовлюють динамізм розвитку соціально-економічного буття, стабільної соціальної системи.

Одним з найважливіших завдань поліпшення використання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культурних установ, є послідовне впровадження госпрозрахункових форм фінансування їх, зокрема самофінансування. Для цього уже є необхідні економічні передумови, що вимагають відповідних організаційних змін, насамперед у сфері фінансового планування. Сутність питання полягає в тому, що сучасні масштаби та рівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансових витрат. При переважанні бюджетних асигнувань в стриктурі фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.

В останні роки спостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в освіту та підготовку кадрів, охорону здоров’я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.

Важливою функцією бюджету є матеріальне і фінансове забезпечення конституційних гарантій громадян. Коли

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: