Xreferat.com » Рефераты по социологии » Регіональні особливості відтворення населення України

Регіональні особливості відтворення населення України

застосуванням стимуляційних та адміністративних (обмеження права вживання алкоголю й тютюну, посилення боротьби з наркоманією та алкоголізмом тощо) механізмів.


2.3 Динаміка міграцій в Україні


Міграція - це переміщення населення з постійного місця проживання, пов'язане з перетином певних меж (міста, району, області, країни, материка). Переміщення населення може бути пов'язане зі зміною місця проживання або без його зміни. Можливі і сезонні виїзди на збирання врожаю, на лісозаготівлю тощо.

Роль міграції у житті суспільства досить значна, особливо у відтворенні населення певних регіонів. Відомо, що у міграції беруть участь переважно люди молодших вікових груп. У місцях їх прибуття зростає частка молоді, а значить, і можливості покращання демографічної ситуації (створення сім'ї, зростання народжуваності, зменшення частки населення старшого віку, а отже, і загальних коефіцієнтів смертності).

Протилежні наслідки міграції населення спостерігаються у районах вибуття мігрантів.

Міграції відіграють і важливу економічну роль. Насамперед вони сприяють територіальному перерозподілу трудових ресурсів, більш повному їх використанню. Крім того, міграція населення сприяє розвитку нових виробництв, освоєнню нових територій тощо.

Міграції відіграли значну роль у динаміці загальної чисельності населення України. Протягом 2000-2004 pp. сальдо міграції населення України було додатнім, і населення країни зростало за рахунок його механічного руху.

Починаючи з 2005 p., сальдо міграції населення України набуло від'ємних значень і стало фактором зменшення загальної чисельності населення країни.

Від'ємне сальдо міграції досягло своїх максимальних значень у високоіндустріальних і гіперурбанізованих областях Донбасу і Придніпров'я. Основними причинами цього були причини соціально-економічного характеру: різкий спад промислового виробництва, зниження життєвого рівня населення, незадоволеність рівнем заробітної плати тощо.

Найнижчі значення показників від'ємного сальдо міграції були у західних областях України: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій [19].

Розділ 3. Демографічна ситуація в україні: сучасні проблеми та перспективи


3.1 Проблеми відтворення населення в сучасних умовах


В Україні має місце демографічна криза. Нинішня криза є не самостійним явищем, а наслідком зовнішніх обставин. Статево-вікова піраміда (діаграма) розподілу населення за віком, статтю та чисельністю відображає різке зменшення населення внаслідок попередніх криз - Першої світової війни, Голодомору 1931-1934 рр. та Другої світової війни. Для порівняння зазначимо, що чисельність народжених 2001р. приблизно відповідає чисельності тих, хто народився та дожив до цього часу 1934 р. та 1945 р., це 340,2 тис. та 342,5 тис. відповідно, тоді як 2006 р. в Україні народилося 422,589 тис. дітей.

Причини нинішньої кризи носять економічний характер. Закономірно, що потенційні батьки відповідально ставляться до майбутнього своїх дітей і відкладають їхню появу на світ через важкі економічні умови - низьку зарплатню або безробіття, відсутність власного житла, високу вартість дитячих товарів, низький рівень системи охорони здоров'я тощо.

Неодноразово називаються дуже песимістичні цифри щодо чисельності населення країни через 20-30 років, однак всі ці розрахунки є статичні за своїм підходом - вважається, що рівень народжуваності не буде змінюватись, тобто чисельність населення країни постійно скорочуватиметься і ніяких позитивних змін в майбутньому очікувати не варто.

На жаль, демографічні дані щодо числа народжених або коефіцієнтів народжуваності за всі роки минулого століття або відсутні, або ненадійні. Однак, можна оцінити те, як змінювалася чисельність народжених після проходження мінімуму попередніх демографічних криз по числу тих, хто живе сьогодні. Зрозуміло, що в ці дані домішувались міграційні процеси, природна й неприродна смертність протягом часу, що минув, однак вони не можуть суттєво впливати на головні тенденції, - зростання чи зниження народжуваності, - відразу після мінімуму кризи.

Аналогічний феномен, - зростання чисельності населення за несприйнятливих зовнішніх умов, - спостерігається і після Голодомору, однак він проявляється не так виразно, оскільки народженим 1933 р. на 1 січня 2007 р. виповнилося 73 роки, а число народжених в попередні роки значно зменшилося через природну смертність.

В цьому випадку також спостерігається виправлення ситуації протягом наступних після мінімуму 4-5 років.

Зрозуміло, що повної аналогії з сучасним станом проводити не можна, оскільки рівень вимог покоління, яке перебуває нині у репродуктивному віці, до умов життя та побуту значно зріс і задовольнити його набагато складніше, ніж у 30-ті чи 40-ві рр. Однак, можна зробити перший висновок:

Для подолання демографічних криз 1930 - 1937 та 1939 - 1949 рр. у доволі складних економічних умовах українському суспільству знадобилося лише 4-5 років.

Безпосередньо з першого випливає і другий висновок:

Складні економічні умови не є вирішальним фактором у спричиненні демографічної кризи та виходу з неї.

У першій демографічній кризі причини скорочення народжуваності полягали безпосередньо у відсутності хліба та інших продуктів для підтримання мінімального рівня життєздатності, в другій - у відсутності значної чисельності чоловіків репродуктивного віку, які перебували на фронті. В сучасній демографічній кризі не спостерігається масового голоду чи відсутності чоловіків, отже причини її специфічні й вони, на нашу думку, такі:

високий рівень вимог до матеріального забезпечення в шлюбі та для утримання дитини;

можливість задовольняти статеві та комунікативні потреби поза шлюбом внаслідок зміни моральних орієнтирів в суспільстві;

втрата значною частиною суспільства морального пріоритету великої родини - з трьох і більше дітей.

Перша причина має не лише економічне, а й психологічне підґрунтя - з початком перебудови та появою вільного обміну інформацією до України прийшли сучасні західні стандарти побуту, на які зараз орієнтується молоде покоління. Друга і третя причини носять більш соціальний та моральний характер. Звідси маємо такий висновок: Для подолання сучасної демографічної кризи суб'єкти соціальної політики, - державні та суспільні інституції, - мають здійснювати заходи не лише макроекономічного характеру, направлені на підвищення життєвого рівня населення, а й заходи морально-психологічного характеру, націлені на збільшення рівня народжуваності.

Таким чином, держава має не просто провадити активну економічну політику й чекати, що вона автоматично призведе до збільшення народжуваності, а й вести активну соціальну та пропагандистську роботу з метою підвищення статусу та авторитету сім'ї та дитини в суспільстві.

Ймовірно, що через переважання рівня смертності над рівнем народжуваності відбуватиметься природне скорочення популяції, але не менш ймовірно, що зі зростанням рівня життя населення еміграція з країни зменшиться, а імміграція, навпаки, зросте, внаслідок чого чисельність населення України стабілізується.

Таким чином, відбулося, так зване, старіння населення - збільшилась частка людей пенсійного та похилого віку. Викликає занепокоєння ще одна обставина - зменшення частки населення віком від 50 до 60 років. Проаналізувавши репродуктивну вікову групу від 20 до 40 років, зробимо такі висновки:

Зниження народжуваності викликано, зокрема, змінами у віковій структурі населення - зменшенням як частки, так і чисельності репродуктивної вікової групи 20 - 40 років;

Зростання індексу смертності до 1993 р. також обумовлено змінами у віковій структурі населення - збільшенням частки населення віком старше 60 років;

Надалі на народжуваність буде негативно впливати зменшення частки дітей та юнацтва, яка нині становить 25,5% порівняно з часткою репродуктивної вікової групи 28,6%.

Розглянемо ще один аспект вікової структури населення, а саме - істотне зменшення вікової групи від 40 до 60 років.

По-перше, спостерігається три причини зменшення цієї вікової групи, які пов'язані відповідно з Голодомором (вікова група 65 - 69 років), Другою світовою війною (55 - 59 років) та поколінням дітей, батьки яких народилися під час цієї війни (30 - 34 роки) - відлуння демографічної кризи війни.

По-друге, починаючи з вікової групи 30 - 34 років чисельність чоловіків в кожній групі невпинно зменшується.

Таким чином, серед чоловіків репродуктивного та старшого віку спостерігається значно вища смертність, ніж серед жінок.

Щодо висновків і пропозицій, то потрібно зазначити, що ключове питання демографічної політики в Україні полягає, на мою думку, не в необхідності подолання економічної кризи, а в зміні соціально - психологічного клімату в українському суспільстві. Майже двадцять років незалежності показали всьому світові, що Україна відбулась. В цій ситуації всім активним суспільно - політичним силам країни, навіть критикам та опозиції існуючої влади, слід переорієнтуватись на позитивне сприйняття майбутнього та спрямовувати на це все суспільство. Це є в їх власних довгострокових політичних інтересах. Стосовно політики Уряду та органів державної влади, то їм необхідно перейти від позиції пасивного спостерігача демографічних процесів до активної демографічної політики з використанням нових засобів впливу на масову свідомість з метою виходу з кризової демографічної ситуації, що склалась сьогодні.

3.2 Демографічна політика держави


Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

У першочерговому порядку необхідно розробити сучасну ідеологію демографічного розвитку України, що поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обґрунтованими цілями та завданнями. У зв'язку з цим слід посилити наукові розробки в галузі демографічних та ґендерних досліджень, їх фінансову підтримку, а також пропаганду відповідних наукових знань.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту основна увага і підтримка повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба в коштах на охорону здоров'я та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає.

Питання пропаганди засобами масової інформації здорового способу життя повинно розглядатися як одна з головних цілей стратегії зміцнення здоров'я та продовження повноцінного життя і включати такі аспекти:

передача знань щодо профілактики захворювань та піклування про здоров'я як населення в цілому, так і конкретних груп ризику, наприклад підлітків;

засвоєння та застосування знань відповідними адресатами з тим, щоб домогтися змін у поведінці людей, що зловживають курінням, алкоголем та наркотиками;

розвиток різних форм піклування про власне здоров'я.

Стратегічне значення демографічного фактора має непересічне значення для майбутнього розвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадити принципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї, на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль у цьому мають відігравати:

подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;

глибоке реформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;

забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.

В умовах, коли жінки становлять більшість серед тих, хто звільняється з виробництва, і меншість серед працевлаштованих, необхідно на практиці забезпечувати їхнє право на працю у поєднанні з виконанням материнської функції. Йдеться, по-перше, про профілактичні заходи, спрямовані на раціоналізацію праці жінок, які здійснюються на державному рівні і мають довготривалий характер. По-друге, про активну політику на ринку праці, спрямовану на зменшення безробіття серед жінок, більш повне урахування їхнього професійно-кваліфікаційного складу, надання можливостей перепідготовки і працевлаштування в конкретних умовах.

Населення має бути соціально захищеним, а специфічна демографічна політика повинна підсилюватися заходами держави щодо виходу з економічної кризи. Проте суверенність особи несумісна з соціальним, а тим більше державним патерналізмом, котрим була пройнята демографічна політика в колишньому СРСР. Держава повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, але не перетворювати їх на утриманців. Найвища мета такої політики - домогтися, щоб якомога менша частина населення залежала від суспільної благодійності.

Це у свою чергу передбачає удосконалення умов реалізації трудового та духовного потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль щодо примноження суспільного добробуту. Цьому можуть слугувати заходи щодо забезпечення зайнятості населення - створення нових робочих місць, навчання та перекваліфікація працездатних, особливо в тих галузях суспільного виробництва, де очікується найбільше безробіття.

Необхідно також проводити демографічні та ґендерні експертизи всіх законопроектів Верховної Ради, проектів указів Президента України, які зачіпають права та інтереси населення.

Протягом останніх років урядом було видано низку постанов та законів які відносяться до політики регулювання відтворення населення, що мало б покращити народжуваність у країні. Це Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (№ 489-V (489-16) від 19.12.2006 із змінами), Закон України “Про прожитковий мінімум" (№ 489-V (489-16) від 19.12.2006), Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (№ 2240-III (2240-14) від 18.01.2001 р. із змінами) та ін. Нижче приведені витяги із законів [3].

Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” Установити, що у 2007 році: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом N 489-V (489-16) від 19.12.2006 р.

Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Закон України “Про прожитковий мінімум". Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. (Частина третя статті 4 в редакції Закону N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005) [2].

Отже, основні напрями державної демографічної політики такі:

у сфері сімейної політики та народжуваності головною метою є формування системи особистих і суспільних цінностей, орієнтованих на сім’ю з двома дітьми, зміцненні та підвищенні її виховного потенціалу як основного осередку відтворення населення. Об’єктами безпосередньої уваги держави мають бути молоді сім’ї та сім’ї з неповнолітніми дітьми;

передумовою ефективності державного регулювання міграцій є істотне зростання рівня життя та поліпшення можливостей працевлаштування економічно активного населення з отриманням заробітної плати, яка задовольняє їх потреби, на теренах України;

розв’язання проблем демографічного розвитку на регіональному рівні виходить з необхідності реалізації двох ключових взаємопов’язаних завдань: досягнення скорочення розриву у рівнях регіональних демографічних показників; забезпечення стійкого, збалансованого демографічного розвитку кожного з регіонів;

основним інструментом державного впливу є принцип диференційованого надання державної підтримки регіонам;

з огляду на обмеження фінансових ресурсів та наявність багатьох проблем у сфері демографічного розвитку необхідним є виділення пріоритетів по кожному з регіонів, обов’язкове їх узгодження з джерелами та обсягами бюджетного фінансування.

Виходячи з наявної диференціації демографічної ситуації, додатковими до загальнодержавних пріоритетів завданнями демографічного розвитку окремих регіонів України є:

Для АР Крим та Запорізької області - зниження смертності немовлят, смертності населення від вбивств та зловмисних травм. Крім того для Запорізької області - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм; поліпшення екологічної ситуації; підвищення тривалості життя та народжуваності. АР Крим - вирішення проблем облаштування депортованих народів.

Для Вінницької та Житомирської областей - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку. Для Житомирської області - зниження смертності населення від хвороб органів дихання; зниження рівня безробіття.

Для Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей - зниження смертності населення від хвороб органів дихання. Волинської та Львівської областей - запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.

Для Дніпропетровської та Донецької областей - зниження смертності немовлят, смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб, хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень; підвищення народжуваності; поліпшення екологічної ситуації.

Для Донецької області - зниження смертності населення внаслідок вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; запобігання значного природного скорочення населення; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку, запобігання транзиту та перебування в Україні нелегальних мігрантів.

Для Закарпатської та Херсонської областей - зниження смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб. Херсонської області - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; зниження рівня безробіття. Закарпатської області - запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.

Для Київської, Кіровоградської областей та м. Севастополь - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень. Для Київської області - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; підвищення народжуваності. Кіровоградської області - зниження смертності населення від хвороб органів дихання, нещасних випадків, отруєнь і травм; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку.

Для Луганської та Харківської областей - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; підвищення народжуваності; крім того для Луганської області - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; поліпшення екологічної ситуації; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку.

Для Миколаївської та Одеської областей - зниження смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб; крім того для Одеської області - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм, запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.

Для Полтавської та Чернігівської областей - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм; підвищення народжуваності; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крім того для: Чернігівської області - зниження смертності населення від хвороб органів дихання.

Для Рівненської та Чернівецької областей - зниження смертності немовлят; зниження рівня безробіття; крім того для Чернівецької області - запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон.

Для Сумської та Черкаської областей - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу, хвороб органів дихання; підвищення народжуваності; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крім того для Сумської області - зниження рівня безробіття та створення нових робочих місць, запобігання транзиту та перебування в Україні нелегальних мігрантів; Черкаської області - зниження смертності немовлят.

Для Тернопільської та Хмельницької областей - зниження смертності населення від хвороб органів дихання; зниження рівня безробіття; крім того для: Хмельницької області - зниження смертності населення від злоякісних новоутворень; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; Тернопільської області - запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон. Для м. Києва - регулювання внутрішньодержавних міграцій, запобігання транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.

Результатом цих заходів має бути поетапне зменшення рівня регіональної диференціації демографічної ситуації в Україні, створення умов, за яких регіони-донори з відносно високими рівнями економічного розвитку не втрачатимуть стимулів для забезпечення покращення демографічної ситуації.


3.3 Демографічні перспективи України


Загальноєвропейські тенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. У зв'язку з тим, що відкрите суспільство сприяє орієнтації на західні високі стандарти рівня життя, більшість сімей відмовлятиметься від народження другої дитини і дітей наступної черговості, тобто репродуктивна діяльність обмежуватиметься. Для відновлення репродуктивного здоров'я населення, яке погіршилося у період кризи, будуть потрібні додаткові витрати порівняно з тими, які здійснювалися на потреби підтримання здоров'я за звичайних умов, що також може впливати на зниження народжуваності. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛСНІДу протягом 2003-2010 рр. можуть становити 100-200 тис. У зв'язку з тим, що негативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимуть суттєвий вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015р. за умов зміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показника до 1,35-1,45 у розрахунку на одну жінку (рис.3.2). Слід підкреслити, що і такий варіант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь.

Регіональні особливості відтворення населення України

Рис.3.2 Прогноз сумарного коефіцієнта народжуваності


Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься (рис.3.3).


Регіональні особливості відтворення населення України

Рис.3.3 Прогноз чисельності населення, тис. осіб


За оптимістичним варіантом прогнозу до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним - до 40,4.

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання кількості народжених, померлих і загальної кількості населення. Депопуляція, імовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя ХХІ ст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між кількістю померлих та народжених неминуче зростатиме.

Хвилеподібний характер тенденцій смертності в Україні впродовж принаймні найближчих 20 років, значні резерви зниження смертності у допрацездатних і особливо працездатних вікових групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов, подолання затяжної економічної кризи, успіхи медицини в лікуванні широкого кола захворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності смерті: прискорене зниження - смертності немовлят (до 7,5-8%) і дітей раннього віку, вельми помірне - жінок 16-60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних дівчат скоротиться до 7-8%) і населення старше 60 років. Найбільші зрушення (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіків працездатного віку. Передбачається, що імовірність померти не доживши до 60 років для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16-21%. Практично смертність саме цього контингенту визначатиме загальний характер тенденцій смертності та тривалості життя населення України.

Кризовий стан дітородної активності населення даватиметься взнаки протягом життя багатьох поколінь на рівні не лише сім'ї, а й усього суспільства (навіть якщо цей процес і припиниться). Як наслідок, у майбутньому спостерігатиметься хвилеподібна динаміка чисельності населення і його вікових контингентів, що може перетворитися на відчутну перепону в досягненні сталого розвитку країни.

Тому за умови бездіяльності держави у сфері економічного забезпечення відтворення населення, відсутності належного розвитку систем охорони здоров'я, освіти, культури поширюватимуться особливо серед молоді наркоманія, алкоголізм, туберкульоз, ВІЛСНІД, венеричні та інші інфекційні захворювання. Смертність впродовж певного періоду коливатиметься у межах сучасного рівня. За таких умов до 2026 р. Україна неістотно перевищить ті показники тривалості життя населення, яких вже було досягнуто у середині 80-х років [12].

Висновок


Основними чинниками демографічної кризи є значний рівень зареєстрованого і прихованого безробіття, мізерна допомога сім’ям з дітьми і низький рівень пенсійного забезпечення більшості населення, що не задовольняє елементарних потреб людини. Все це призводить до бідності більшості населення і значно підриває здоров’я.

Сьогодні в Україні актуалізується проблема не стільки поліпшення здоров’я, як елементарного його збереження. До цього призвели соціальні й економічні чинники у поєднанні із впливом на здоров’я населення екологічної кризи, посиленої наслідками Чорнобильської катастрофи. Певну роль відіграли також несприятливі психосоціальні фактори, пов’язані із соціальним стресом, негативними змінами на рівні суспільства та особистості, а також занепад системи охорони здоров’я. Погіршення здоров’я населення має наслідком підвищення рівня смертності майже в усіх вікових групах і в усіх класах причин смерті. А стан здоров’я населення, як відомо, завжди був важливим інтегральним показником демографічного і соціального благополуччя. Високий рівень смертності призвів до відставання України від економічно розвинених країн за рівнем середньої тривалості життя на 10 - 15 років.

Безпосередній вплив на демографічну ситуацію в країні справляють міграційні процеси. Для України проблема демографічної кризи загострилася у зв’язку з поширенням такого явища, як закордонне заробітчанство. Більш як 5 млн громадян України працюють на економіку інших країн. І це найбільш активна частина українського суспільства, здебільшого - молодь. За останніми соціологічними даними, близько 10% з цього числа назавжди залишаються у країнах міграції. Несприятливо формуються і міграційні зв’язки України з близьким і далеким зарубіжжям. З 1994 р. зовнішня міграція має стійке негативне сальдо.

Підсумовуючи викладене, можна сказати що в Україні на сьогодні ще немає демографічної політики як єдності скоординованих дій, спрямованих на забезпечення демографічного благополуччя країни. Існує об’єктивна необхідність розробки концепції демографічної політики, основною метою якої має стати збереження і поліпшення здоров’я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, її самозбереження.

Список використаних джерел


Гардашук Т.В. Концептуальні параметри екологізму / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди. - К., 2005. - 200 с.

Закон України “Про прожитковий мінімум" № 489-V ( 489-16) від 19.12.2006.

Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” № 489-V ( 489-16) від 19.12.2006 із змінами.

Зербіно Д.Д., Гжегоцький М.Р. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. - Л., 2005.

Бугуцький О.А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі. - К., 2001.

Васильєва Л.Й. Демографічні аспекти сучасної сім’ї // Актуальні пpобл. політики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип.1-2.

Вовканич С.Й., Цапок С.О. Регіональний демоpозвиток: тенденції та парадокси // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матеріали доп. V Міжнаp. конгp. укp. економістів. Львів 2000 р.

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми охорони довкілля, раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод": 12-15 квітня 2005 р. - К.: Знання, 2005. - 116 с.

Позняк О.В., Шевчук П. Є., Шишкін В.С. Методика демографічного прогнозування // Статистика України. - 2000. - Вип.4. - С.66-73.

10. Старостенко Г.Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект): Монографія. - К.: УФЕІ, 2007. - 270 с.

Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. - К: Femina, 1995.

Мельник С. Державна регіональна політика // Україна: аспекти праці. - №4, 2006.

Приймак В. Демографічні процеси в Україні // Україна: аспекти праці. - №1, 2007.

Регіональна політика України / За ред. Н.Г. Курдюкової. - К.: Наук. думка, 2005.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика / Д.М. Тешенко. - К., 2002.

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл. - кор. НАН України С.І. Дорогунцова. - К.: КНЕУ, 2005.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевський та ін.; За ред.В. В. Ковалевський, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. - К: Товариство „Знання", 2008.

Словник-довідник з економіки і соціальної географії світу / П.О. Масля, Я.Б. Олійник. - К.: Лібра, 2006.

Стешенко В.С. Природний рух населення України: загальна характеристика. - К: Здоров`я, 2001.

Хамра О.У. Міграційні процеси в Україні: здоров`я та відтворення народу України: Матеріали конференції. - К.: Здоров`я, 2006.

Додатки


Додаток А


Чисельність населення на 1 січня 2008 року


Таблиця 1


На 1 січня 2008 року Середня чисельність населення за 2007 рік

все населення міське сільське все населення міське сільське
Україна 47280,8 32009,3 15271,5 47451,6 32077,0 15374,6
Автономна Республіка Крим 1994,3 1254,0 740,3 1999,7 1256,3 743,4
Вінницька 1720,1 813,1 907,0 1728,2 813,7 914,5
Волинська 1044,8 526,2 518,6 1046,8 526,2 520,6
Дніпропетровська 3476,2 2893,5 582,7 3489,5 2902,6 586,9
Донецька 4671,9 4217,1 454,8 4696,4 4237,8 458,6
Житомирська 1345,3 760,2 585,1 1352,5 762,3 590,2
Закарпатська 1248,5 462,5 786,0 1249,8 463,0 786,8
Запорізька 1877,2 1427,7 449,5 1884,9 1430,2 454,7
Івано-Франківська 1393,6 590,6 803,0 1395,7 590,4 805,3
Київська 1778,9 1050,1 728,8 1786,4 1050,8 735,6
Кіровоградська 1083,9 659,2 424,7 1092,0 662,9 429,1
Луганська 2440,3 2105,4 334,9 2456,4 2118,0 338,4
Львівська 2588,0 1549,8 1038,2 2593,2 1550,2 1043,0
Миколаївська 1229,5 821,9 407,6 1235,0 823,9 411,1
Одеська 2415,7 1594,6 821,1 2422,9 1598,4 824,5
Полтавська 1572,5 935,5 637,0 1581,5 938,4 643,1
Рівненська 1160,7 546,3 614,4 1162,4 546,3 616,1
Сумська 1243,9 815,2 428,7 1252,8 819,3 433,5
Тернопільська 1119,6 478,5 641,1 1123,1 480,1 643,0
Харківська 2848,4 2251,5 596,9 2857,5 2255,6 601,9
Херсонська 1138,2 687,1 451,1 1144,0 690,1 453,9
Хмельницька 1388,0 724,2 663,8 1394,6 724,4 670,2
Черкаська 1357,1 740,6 616,5 1364,8 742,3 622,5
Чернівецька 911,5 372,6 538,9 913,0 372,7 540,3
Чернігівська 1187,7 709,0 478,7 1197,3 711,9 485,4
м. Київ 2666,4 2666,4 х 2652,7 2652,7 х
Севастополь (міськрада) 378,6 356,5 22,1 378,5 356,5 22,0

Доаток Б


Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності (на 1000 жителів)

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты:


Кількість народ-жених Кількість померлих Природний приріст Кількість померлих у віці до.1 року

Кількість

шлюбів

Кількість розлучень
Україна 9,0 16,0 -7,0 9,6 5,9 3,6
Автономна Республіка Крим 9,0 15,1 -6,1 9,1 5,7 4,0
Вінницька 9,0 16,9 -7,9 8,0 5,7 3,5
Волинська 11,9 14,5 -2,6 7,8 6,3 2,8
Дніпропетровська 8,9 17,0 -8,1 10,6 5,8 4,1
Донецька 7,6 17,5 -9,9 12,0 5,5 3,8
Житомирська 9,8 18,3 -8,5 9,4 5,9 3,8
Закарпатська 12,4 12,4 -0,0 8,4 6,4 2,3
Запорізька 8,5 16,3 -7,8 10,1 5,6 3,9
Івано-Франківська 10,7 12,9 -2,2 10,4 6,6 3,1
Київська 9,0 17,6 -8,6 8,8 6,3 3,7
Кіровоградська 8,6 18,3 -9,7 9,8 5,0 4,0
Луганська 7,3 17,9 -10,6 10,4 5,5 4,1
Львівська 10,1 13,1 -3,0 10,1 6,3 2,6
Миколаївська 9,0 16,3 -7,3 8,1 5,5 4,1
Одеська 9,6 16,0 -6,4 10,5 6,0 3,6
Полтавська 7,5 18,4 -10,9 7,4 5,2 3,7
Рівненська 12,5 13,6 -1,1 9,6 6,4 2,7
Сумська 7,2 18,7 -11,5 8,9 5,0 3,6