Діяльність служби зайнятості в системі соціальної роботи
Третя стадія. Песимізм. До цього моменту людина, як правило, мотивована на пошук роботи. З цього часу надії втрачаються, активність знижується, виникають фінансові труднощі, все частіше починають відмовляти в прийомі на роботу (тим більше, що у роботодавця існує небезпідставне упередження проти пошукача, який довгий час не працював).
Четверта стадія. Фаталізм. Вона наступає під кінець першого року існування без роботи і є характерною для багатьох так званих "професійних безробітних", а також людей з істотними труднощами адаптації в соціумі. У цей період надії на ефективне працевлаштування вже практично залишені. Людина змирилася зі своїм статусом безробітної, фактично припинивши пошук роботи.
Для розуміння психоемоційного стану безробітного важливо визначити, що ми розуміємо під словом "стрес". У побутовому плані під цим словом ми розуміємо практично всі ситуації, що викликають сильне негативне нервово-психічне напруження і мають негативні наслідки для організму і для психіки людини. Наукове визначення стресу дав Г.Сельє:
"Стрес - це неспецифічна відповідь організму на суб'єктивно шачущий подразник". Він виділив три стадії стресу.
Перша стадія - це стадія неспецифічних реакцій, чи стадія триноги. Організм людини і її психіка переходять в режим мобілізації ресурсів, органів і систем. Така мобілізація організму підвищує стійкість організму до стресової ситуації. Якщо "накласти" цю стадію на психологічний стан безробітного, то виникає така картина: людина отримує повідомлення про те, що, можливо, скоро залишиться без роботи, і починає шукати іншу роботу, мобілізуючи всі ресурси і виявляючи високу творчу активність, яка не завжди супроводжується реальними зусиллями з пошуку роботи.
Друга стадія - резистентності, чи стійкого і вибіркового реагування, є сигналом до того, що на людину чекають великі проблеми в подальшому. Дія стрес-агента продовжується: загроза залишитись без роботи посилилась; можливо, звільнення відбулося. У людини з'являється головна проблема: знайти роботу. Ця ідея захоплює всі її думки. Потреба в роботі стає головною.
Третя стадія - стадія виснаження, чи дистресу. Вона наступає тоді, коли людина тривалий час (як правило, більше 4-5 місяців) знаходиться без роботи.. Відбувається зниження рівня функціонування практично всіх систем психіки людини. І це може супроводжуватися не лише апатією, а й розвитком депресивних станів.
Таким чином, психологічний стан безробітного - це стресовий стан і до нього можна застосовувати ті методи, які використовують спеціалісти при роботі з іншими стресовими станами.
Першим етапом психологічної допомоги безробітним є сприяння їм у переборенні негативного впливу стресової ситуації. Найчастіше стрес у безробітних загострюється в той момент, коли життя набуває рутинного, одноманітного характеру: кони практично перестають шукати роботу, спілкування обмежується колом сім'ї, культурні запити знижуються. Відбувається процес "вигорання" мотивації до праці. Відмови призводять до того, що людина перестає шукати роботу, захищаючи своє Я під загрози нових відмов.
Переборення стресової ситуації є першим кроком на шляху влаштування людини на нову роботу. Потім має відбутись навчання само презентації, адже безробітні чи то з почуття несправжньої скромності, чи через особливості виховання часто не можуть надати роботодавцю адекватної інформації про себе.
Також, повз вміння себе ефективно представити і ефективно себе прорекламувати, важливо вміти спланувати своє працевлаштування: більшість безробітних є ними, тому що не здатні поставити перед собою цілі пошуку роботи.
У структурі психологічної допомоги клієнтам служб зайнятості і людям, які шукають роботу, велике значення має навчання їх методам пошуку роботи: написанню резюме, пошукового листа, об'яви в газету, основам ділової розмови по телефону, поведінки на співбесіді і т. ін.
Оскільки безробітний тривалий час знаходився в обмеженому колі спілкування, то його комунікативні навички істотно знизилися. Тому однією з найбільш ефективних форм роботи з безробітними є соціально-психологічний тренінг. (Додаток 1) У ході таких тренінгів безробітні відновлюють втрачені комунікативні здібності, підвищують упевненість у собі, вивчають методи і методики пошуку роботи, відпрацьовуючи їх в умовах групи.
В індивідуальній роботі з безробітними значну роль відіграють профорієнтація і профконсультування. У більшості випадків звертання за такого роду допомогою пов'язані з бажанням людини змінити професію. Важливо показати їй всі "плюси" і "мінуси" нової професії, але не брати на себе відповідальність за вибір клієнта.
В основі психологічної допомоги безробітним лежить інформування їх про стан ринку, про способи планування і пошуку роботи, про методи само презентації тощо, а також сприяння їм у переборенні кризи. На основі отриманої в ході індивідуальних чи групових занять інформації безробітний здатний вибудувати ефективну стратегію переборення кризової ситуації і поступово працевлаштуватися. Успіх же цілком і повністю залежить від самого безробітного.
ВИСНОВКИ
Зростаючі масштаби безробіття, збільшення його тривалості потребують підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості і, перш за все, її низових ланок, чіткої організації їх діяльності. На виконання цього завдання спрямована науково обґрунтована технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості, яка охоплює широкий спектр організаційних заходів. Вона регламентує спосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості щодо надання клієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординовані процедури та операції, що підлягають обов'язковому виконанню, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.
Основна мета Єдиної технології обслуговування незайнятого населення - створення важливого елемента нової адаптованої до умов ринку системи соціального захисту та самозахисту населення; підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості щодо надання соціальних послуг безробітним громадянам та роботодавцям.
В основу технології покладено дотримання таких принципів організації роботи персоналу, як спеціалізація і кооперування праці, пропорційність і синхронність, прямо точність і безперервність. Слід підкреслити, що її кістяк складає набір стандартних матеріальних умов праці і типізованих трудових процесів та організації праці співробітників центрів зайнятості, стандартизація і уніфікація форм документації, типізація.
Значному підвищенню продуктивності праці спеціалістів, покращенню якості послуг клієнтам, збільшенню пропускної можливості служби зайнятості в цілому сприятимуть рекомендації щодо організації праці та відпочинку співробітників центрів зайнятості та заходів профілактики втоми і професійних захворювань, які базуються на рекомендаціях з фізіології та гігієни праці.
Технологія дозволяє забезпечити високу працездатність і продуктивність діяльності персоналу без його перевтоми та розвитку професійних захворювань.
Технологія базується на правових нормах чинного законодавства за станом на 1 червня 2000 року.
Зміст та порядок виконання процедур і операцій спеціалістами служби зайнятості побудовано на засадах соціальної спрямованості та економічної ефективності, які майже не залежатимуть від змін підзаконних актів.
Зміст процедур, здійснюваних спеціалістами центру зайнятості, викладено у вигляді незалежних функцій, котрі не підлягають оперативній зміні або вилученню.
Всі функції спрямовані на оперативне та якісне надання послуг клієнтам служби зайнятості і мають виконуватись незалежно від категорії центру, чисельності спеціалістів та матеріально-технічного оснащення. Засоби їх виконання залежать від наявних умов і вирішуються безпосередньо директором центру зайнятості базового рівня.
Зміни і доповнення до технології вносяться на підставі наказу державного центру зайнятості.
При розробленні даної технології був застосований досвід кращих вітчизняних центрів зайнятості, досвід зарубіжних країн - Великобританії, Німеччини, Данії, Польщі, Росії. Найбільш ефективні методи обслуговування незайнятого населення, інноваційні елементи технології були максимально адаптовані до вітчизняних умов, стандартизовані та уніфіковані.
Єдину технологію обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України розробила творча група Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості на чолі з ректором Маршавіним Ю.М. та начальником відділу розробки та впровадження нових технологій роботи служби зайнятості Держцентру зайнятості Фокас Л.М., в якій працювали спеціалісти Державного, обласних, міських та районних центрів зайнятості, деяких наукових установ та навчальних закладів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Конституція України. К: Україна. 1996 р.
Закон України від 02.03.2000 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Закон України «Про зайнятість населення». - К: Політвидав України, 1991.
Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. Урядовий кур'єр. - 23.02.2000 р.
Державна програма зайнятості на 2001-2010 pp.
Міжнародна конференція праці. Конвенція 168. Конвенція про сприяння зайнятості і захисту від безробіття.
Положення про державну службу зайнятості. / Постанова Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991.
Положення про Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки. 2006.
Положення про порядок подання матеріальної допомоги по безробіттю. 2006.
Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. 2006.
Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт. 2006.
Положення про порядок організації сезонних робіт. 2006.
Положення про порядок надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю. 2006.
Статистичний бюлетень. - Київ. 2001.
Базилюк А.В. Социальная защита населения - К.: Знание, 1992.
Бандур С.І., Дудник В.І. Ринок праці і проблеми соціального захисту населення. - Київ. НЦ ЗРП, 1993.
Беляцкий С.Д. и др. Опыт профессиональной подготовки и повышения квалификации рабочих за рубежом. К: Укр. НИТИ. 1991.
Владимиров КН., Петренко Н.С. Проблемы занятости и социальная защита безработных в условиях рынка. - Херсон, 1993.
Васильченко B.C., Крымсацовский Б.Н., Оникиенко В.В. Экономическая ситуация и занятость населения на Украине. - Киев. 1992.
Куйалова Г.І. Закономірності формування аграрної праці в Україні.
Міжвідомчий науковий збірник «Зайнятість та ринок праці». - Київ: НЦЗРП, 1993.
Либанова Е. Украинский рынок труда: проблемы и перспективы /Международный институт рыночных отношений и предпринимательства. - К., 1993.
. Маркузон Ф.Д. Биржи труда в Германии. – М.: Вопросы труда, 1923, - 67с.
Маршавін Ю., Ляміна Л. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення. -К, 2000.
Маршавін Ю. Навчально-методичний комплекс по вивченню курсу «Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості» - К, 2000.
Маршавін Ю. Ринок праці та функціонування державної служби зайнятості. Навчально-методичний посібник. - К, 1998.
Маслова И. Эффективная занятость и рынок рабочей силы. - Вестник статистики №12. 1990.
Никифорова А.Н. Рынок труда: занятость и безработица. - М. Международные отношения, 1998.
Немова Л.А. Роль службы занятости в регулировании рынка труда Канады.// Государственное регулирование занятости в развитых капиталистических странах. Сб. Науч. Тр. Вып. 1.: НЦ ВЦСПС. – 1990.
Организация работы центра занятости. Методическое пособие. – М.: Федеральная служба занятости России, 1994. – 317с.
Поліванов В. Соціальне партнерство на ринку праці. Навчально-методичний посібник. — К., 1997.
Федеральное ведомство по вопросам Германии, организационные принципы и механизм деятельности. - Ужгород. 1994.
Шевченко Л. Рынок труда: анализ экономических концепций. К: Экономика Украины. 1994.- № 4.
Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель. - М.: Экономика. 1991.
ДОДАТОК 1
Соціально-психологічний тренінг "Стратегії ефективного пошуку роботи" (для безробітних громадян)
Автор С.Левін
Мета тренінгу: сприяння у створенні ефективної стратегії пошуку роботи для учасників і отримання ними практичних навичок пошуку роботи.
Завдання тренінгу:
1. Адаптація учасників до нової соціальної ролі.
2. Мотивація і активний пошук роботи.
3. Створення стратегії пошуку роботи.
4. Тренування навичок активного пошуку роботи. Тривалість: 30-32год.
Заняття перше
Мета заняття: усвідомлення себе в ролі безробітного, адаптація до неї.
Завдання:
♦ знайомство членів групи з тренінговою формою занять;
♦ з'ясування проблематики, пов'язаної з пошуком роботи, в учасників групи;
♦ встановлення робочих взаємин всередині групи;
♦ актуалізація емоційних станів, пов'язаних із становищем безробітного;
♦ формування в учасників групи впевненості у можливості вирішення проблеми.
Форми:
♦ ігрові вправи на зняття напруження, знайомство, забезпечення атмосфери працездатності і т.ін.;
♦ групові дискусії, призначені для зняття страхів вираження власної думки в групі;
♦ вправи в малих групах;
♦ завдання, спрямовані на вивчення проблематики, пов'язаної з пошуком роботи в даному регіоні; професійними інтересами учасників групи;
♦ завдання на актуалізацію минулого професійного досвіду;
♦ теоретичний матеріал про тренінги і психологічний стан безробітного.
Заняття друге
Мета заняття: пошук резервів для досягнення бажаних цілей працевлаштування.
Завдання:
♦ відреагування на агресивні почуття: "навіщо нас сюди зібрали?"; "робити їм нічого"; "все це дурниці" і т. ін.;
♦ формування позитивного ставлення до самого себе;
♦ формування вмінь адекватної оцінки і презентації свого професійного досвіду;
♦ формування вміння ставити перед собою цілі пошуку роботи, оцінювати їх і визначати пріоритети в досягненні поставлених цілей.
Форми:
♦ вправи, що дозволяють відрегульовувати агресію, знижують напругу в між особистісному спілкуванні;
♦ вправи, спрямовані на виявлення статусу членів групи;
♦ завдання, спрямовані на вивчення самого себе, актуалізацію своїх емоційних переживань, пов'язаних із станом безробітного, тобто на особистісне зростання;
♦ робота в групі без поділу на малі групи;
♦ вправи, спрямовані на формування позитивного зворотного зв'язку між всіма учасниками групи;
♦ вправи комунікативного плану, спрямовані на вміння структурувати інформацію.
Заняття третє
Мета заняття: вивчення конкретних методів і методик пошуку роботи.
Завдання:
♦ переконати групу в тому, що під час пошуку роботи резюме є необхідним так само, як і трудова книжка;
♦ навчання методам і прийомам складання і використання резюме;
♦ формування плану пошуку роботи з використанням резюме;
♦ телефонні переговори з роботодавцем.
Форми:
♦ вправи на концентрацію уваги;
♦ теоретичний виклад матеріалу про пошуки роботи і складання резюме;
♦ групові дискусії, покликані з'ясувати найбільш ефективні способи використання резюме;
♦ рольові ігри (наприклад "Телефонні переговори").
Заняття четверте
Мета заняття: засвоєння прийомів успішної поведінки під час співбесіди.
Завдання:
♦ формування комунікативних навичок, необхідних для успішного проходження співбесіди;
♦ зняття страхів перед співбесідою із роботодавцем;
♦ формування стратегії підготовки до співбесіди з роботодавцем;
♦ відпрацювання практичних навичок проходження співбесіди.
Форми:
♦ теоретичний виклад матеріалу про особливості проходження співбесіди з роботодавцем;
♦ рольові ігри;
♦ вправи на формування комунікативних навичок;
♦ вправи на формування зворотного зв'язку.
Заняття п'яте
Мета заняття: закріплення отриманих у ході попередніх занять навичок, узагальнення здійсненої роботи.
Завдання:
♦ формування зворотного зв'язку для учасників групи;
♦ закріплення найбільш ефективних способів поведінки;
♦ формування позитивної думки про перспективи працевлаштування.
Форми:
♦ вправи на формування позитивного зворотного зв'язку;
♦ вправи на формування позитивного образу майбутнього;
♦ вправи на завершення роботи групи.
ДОДАТОК 2
Основні терміни і поняття курсової роботи
Робоча сила - економічна категорія, що охоплює сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці, які використовуються нею для виробництва товарів і послуг.
Самозайнятість - різновид ініціативної зайнятості. Самозайнятими працівниками вважаються ті, хто на основі приватної власності на засоби виробництва самостійно організує працю, відповідає за виробництво і реалізацію (продаж) товарів і послуг.
Сфера зайнятості - сфера (область) дії відносин зайнятості як відносин з приводу участі працездатного населення в економічній діяльності і забезпечення його робочими місцями.
Безробіття - складне, багато аспектне соціально-економічне явище, яке властиве суспільству з ринковою економікою, коли частина економічно активного населення не зайнята у виробництві товарів і послуг у зв'язку з відсутністю підходящої роботи.
Безробітні громадяни - у визначенні МОГТ - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:
• не мають роботи (прибуткового заняття);
• шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом обстежуваного тижня;
• готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів.
Вакансії - доступні для населення види робіт, незайняті робочі місця.
Допомога по безробіттю - гарантована державою матеріальна підтримка у вигляді певної суми коштів, яка періодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Конверсія в промисловості - повне або часткове перепрофілювання підприємств, які випускали продукцію для військових потреб, на виробництво цивільної продукції.
Матеріальна допомога по безробіттю (соціальна допомога) — вид матеріальної підтримки безробітних, яку вони можуть одержувати після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю. В Україні надається в розмірі до 75% мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Природний рівень безробіття - рівень безробіття при повній зайнятості, коли має місце лише фрикційне і структурне безробіття, але немає циклічного безробіття, коли на кожного, хто бажає працювати, є вільне робоче місце.
Роботодавці - особи, які здійснюють самостійно або з одним чи декількома партнерами управління власним підприємством з використанням праці найманих працівників.
Фрикційне безробіття - безробіття, що пов'язане з періодом працевлаштування при добровільній зміні громадянами робочих місць, чеканням нової роботи.
Біржа праці - установа, яка здійснює трудове посередництво між громадянами, які шукають роботу, і роботодавцями.
Броня робочих місць - кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які не спроможні на рівних умовах конкурувати за робочі місця.
Державна служба зайнятості - організаційна структура, сукупність державних органів, діяльність яких спрямована на реалізацію державної політики зайнятості населення та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян.
Державний фонд сприяння зайнятості населення — загальнодержавний позабюджетний цільовий фонд, самостійна фінансова система, утворюється для фінансування заходів сприяння зайнятості населення.
Допомога по безробіттю - гарантована державою матеріальна підтримка у вигляді певної суми коштів, яка періодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Квота робочих місць - встановлена норма робочих місць у відсотках до загальної кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування тих категорій громадян, які визначені законодавством.
Матеріальна допомога по безробіттю — від матеріальної підтримки безробітних, яку вони можуть одержати при певних умовах після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю.
Оплачувані громадські роботи - загальнодоступні й такі, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки, види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, мають суспільно-корисну спрямованість, націлені на вирішення соціальних проблем розвитку міста, регіону, населеного пункту.
Професійна підготовка - підготовка, яка має за мету отримання людиною професійних навичок для виконання певної роботи, групи робіт.
Центр зайнятості базового рівня - місцевий орган державної служби зайнятості (районний, міськрайонний, міський), основна ланка, яка безпосередньо сприяє працевлаштуванню й організації зайнятості тимчасово непрацюючим громадянам і виплачує їм у встановленому порядку допомогу по безробіттю.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація, який здійснює збір і акумуляцію страхових внесків, виплату матеріального забезпечення безробітним та надання їм соціальних послуг.
Правління Фонду - колегіальний орган, який здійснює управління Фондом.
Виконавча дирекція Фонду - виконавчий орган правління Фонду, яка забезпечує виконання та практичну реалізацію рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.
Центральний орган виконавчої дирекції Фонду - Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
Клієнт служби зайнятості - особа або організація, що звертається до центру зайнятості з метою одержання передбачених законодавством послуг.
Реальні клієнти - клієнти, які вже звернулися в центр зайнятості з метою одержання послуг.
Потенційні клієнти - люди й організації, що можуть звернутися до центру зайнятості з метою одержання послуг.
План самостійного пошуку роботи - документ, який допомагає безробітному більш організовано і системно шукати підходящу роботу.
Семінар з навчання безробітних техніці пошуку роботи - форма навчання клієнтів центру зайнятості найбільш раціональним прийомам і засобам пошуку роботи, в тому числі, само презентації.
Технологія обслуговування населення в центрах зайнятості - спосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості щодо надання клієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординовані процедури та операції, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.
Функціонально-просторовий сектор - обладнана спеціальними засобами просторова зона приміщення центру зайнятості, в якій спеціаліст відповідного профілю здійснює передбачені технологією процедури і операції.
Размещено на