Xreferat.com » Рефераты по социологии » Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми

Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми

ревнощі – це їх невід’ємний атрибут. У жіночій версії реконструкція сексуальності значить і реконструкцію почуттів і емоцій.

Саме поняття “кохання” є бажанням життя, “кохання” охоплює широкий спектр різних почуттів і дій. На думку Е. Гідденса, “романтичне кохання – це жіноча риса, жіночий шлях до визволення. Адже для жінок кохання – це основа для сексу, а для чоловіків – все навпаки” [14, C. 128]. Цієї думки притримуються й інші вчені, які вважають, що сексуальне бажання і кохання більш тісно пов’язані у жінок, ніж у чоловіків. Для чоловіка прояв емоційності проблематизує його маскулінність, саме через це він обмежує себе.

Таким чином, ми можемо дійти таких висновків щодо романтичного сценарію: сексуальна концепція жінок в даному випадку – це “романтичне кохання”, яке слугує основою для сексу. Для чоловіка – це сексуальне володіння об’єктом кохання-пристрасті або кохання-прихильності.

Комунікативний сексуальний сценарій має такі особливості. Перш за все слід відмітити те, що на сцені сексуальних взаємодій “акторами” є друзі, близькі люди. Сексуальні відносини при цьому виступають як серія паралельних або послідовних зв’язків, де одні мають постійний характер, а інші – короткочасний. Щодо розрізнених на основі сексу сценаріїв, то для жінок в такому випадку сексуальні відносини є наслідком особистісної комунікації, вираження її іншими засобами, тобто ідентичність жінки в сексуальній сфері будується як ідентичність “жінки-подруги”. А для чоловіка комунікація є наслідком сексуальних відносин [13, С. 128]. В комунікативному сценарії репрезентація сексуальності значно змінена порівняно з іншими сексуальними сценаріями. Головною цінністю тут є індивідуальна комунікація із партнером, у тому числі й еротична.

Сутність гедоністичного сценарію полягає в наступному: на сцені взаємодіють сексуальні партнери, і сексуальні відносини тут мають вигляд автономної сфери і природного прояву людини. Сексуальне задоволення у цьому сценарію є невід’ємним елементом сексуальних відносин. Сексуальність, з позиції гедоністичного сценарію, – це набір тілесних практик і досвіду, які приводять до задоволення. Людина має бути сексуально компетентною, а це визначається й досвідом, і знаннями, й навичками, а також орієнтацією, яка спрямована на задоволення партнера [темкина, С. 261].

В наш час крім усіх сценаріїв, які були вже згадані вище, слід визначити такий вид сценарію, як “ринковий”. Саме в цьому випадку на сексуальній сцені діють не партнери, коханці та інші, а “спонсори”, “проститутки”, “утриманки”.

За даним сценарієм чоловік, який вступає у сексуальні відносини для задоволення сексуальних потреб, має все це оплачувати; жінки ж вступають у сексуальні відносини лише для того, щоб отримати матеріальні блага [7, С. 133].

Слід зауважити, що саме цей сценарій найбільш виразно демонструє гендерну асиметрію певного “договору”.

Що стосується соціальної компетентності чоловіка в певних сексуальних відносинах, то це його статус, частіше матеріальний, тобто це можливість чоловіка купити сексуальні послуги; а сексуальною компетентністю жінки виступає її “професіоналізм”, інакше кажучи, здатність ці послуги продати.

Таким чином, розглянувши сексуальність в ідеально-типовому варіанті, ми можемо говорити про те, що сексуальні відносини в даному випадку – це різні сценарії сексуальної поведінки, які все ж не вичерпують усіх можливих інтерпретацій сексуальної поведінки.

На основі аналізу даної частини нашої роботи ми можемо дійти наступних висновків:

По-перше, сексуальна культура суспільства регулює сексуальні норми індивіда, його сексуальну поведінку, формує систему цінностей, заборон та правил, які визначають сексуальний сценарій індивіда.

Аналіз наукової літератури дозволяє виокремити певні соціокультурно обумовлені типи сексуальних культур: легалізм, гедонізм, аскетизм, ситуаційна етика та раціоналізм.

По-друге, сексуальний сценарій індивіда як індивідуальне втілення сексуальної культури вміщує декілька рівнів: когнітивний (уявлення й поняття), мотиваційний (установки, мотиви, цілі) та безпосередньо поведінковий.

По-третє, на сучасному етапі, незважаючи на багатоманітність вимірювань, за якими класифікують сексуальні сценарії, виділяють п’ять основних ідеалістичних сценаріїв: це шлюбно-пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний та ринковий

Як визначають самі дослідники, типологізація сценаріїв виконує функцію теоретичного конструкту: реальні сексуальні біографії звичайно вміщують декілька сценаріїв, які можуть співіснувати паралельно один одному або слідують один іншому хронологічно залежно від біографічної ситуації.

У світлі нашого дослідження викликає зацікавленість питання, які саме сценарні напрямки притаманні підлітковому віку. Для відповіді на це питання пропонуємо звернутися до наступних розділів.

1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз.


Підлітковий вік – це важливий, відповідальний і нелегкий стан життя кожної людини. В цей період змінюються уявлення про себе і навколишню дійсність. В цей час настрій стає емоційно нестійким. Переходячи з дитячого світу до дорослого, підліток ще не належить повною мірою ні до того, ні до іншого, тому його поведінка часто буває непередбачуваною і неадекватною. В цьому ж віці у зв’язку з розумінням дітородної функції чоловіка і жінки проявляється і статева зацікавленість, яка має на увазі специфічні взаємовідносини між людьми різної статі. Здібність усвідомлювати себе носієм певної статі лежить в основі формування статевої поведінки підлітка.

Наукову увагу до феномену “підлітковий вік” вперше привернув Стенлі Холлу [17, С. 202]. В його праці синтезовані різноманітні теми західних ідеологів ХІХ століття навколо проблеми освіти, сексуальності, сімейного життя тощо. Для Холла та його сучасників підлітковий вік визначається як психологічний період, який актуалізується з початком статевого дозрівання. Холл уявляє підлітковість як процес становлення та період переходу, позначений в категоріях духовної перебудови юної особистості. Джерела цієї перебудови пов’язані з психічними змінами статевого зростання від пробудження сексуальних бажань до переходу до дорослої генітальної сексуальності. Зародження статевого дозрівання відображається в некерованих біоімпульсах, що імітуються періодом “шторму і стресу”, для яких характерні опозиційні та альтернативні емоції. Холл доводив, що нормальна сексуальність вперше проявляє себе в період статевого дозрівання і послідовно набуває форми генітальної гетеросексуальності [17, С. 204].

Таким чином, спочатку підлітковість визначалася як девіація та стрес як для підлітків, так і для оточення.

Відповідно до сучасних уявлень підлітковий період – це зумовлений відрізок між дитинством і зрілістю. В західній культурі він постійно подовжується, тому повної згоди щодо строків його початку і закінчення немає. Але частіше за все розуміють відрізок від 13 до 17 років [15, С. 16-19].

Поряд з терміном “підліток” для визначення особистості, яка переживає підлітковий період, часто використовують термін “тінейджер” – людина у віці 13-19 років. Цей термін приблизно новий, вперше з’явився у випуску 1943-1945 рр. “Читательского путеводителя по периодической литературе”, після чого набув широкого використання в повсякденному спілкуванні. Слід зауважити, що багато підлітків були проти цього терміну через негативні емоційні відтінки його значення (неконтрольований, невиправний, аморальний, дикун та інші). Категорія „неповнолітні” частіше за все використовується в юриспруденції: це особа, яка в очах закону не є дорослим; в Україні це люди, яким ще немає 18 років.

В рамках нашого суспільства простежується тенденція скорочення підліткового періоду і раннього початку трудової діяльності підлітків. Тому в даній роботі логічним є звуження періоду підлітковості до проміжку від 13 до 17 років.

Підлітки як особлива соціально-демографічна група є предметом уваги багатьох наук: соціології, психології, соціальної медицини, педагогіки та ін. Намагаючись окреслити соціологічні межі дослідження соціальної проблематики підліткової сексуальності, ми одночасно будемо спиратися на висновки інших наук, що, безумовно, сприятиме більш повному розумінню цього феномену.

Так, медики при аналізі підліткового віку звертають увагу на те, що сучасні підлітки досягають статевої зрілості в середньому на 2 роки раніше, ніж два покоління тому. Специфічними функціональними ознаками статевого дозрівання є менархе (початок регулярних менструацій) у дівчат і еякулярхе (перша еякуляція) у юнаків. У сучасному світі середній вік менархе коливається між 12,4 та 14, а еякулярхе – між 13,4 та 14 роками. Підлітки переживають етап швидких гормональних змін, які видозмінюють тіло та обумовлюють психічно-емоціональну нестабільність [татарчук 17].

Дослідник В.Є Каган виділяє такі загальні характеристики сексуальності підлітків:

інтенсивність статевого потягу в цей період є надзвичайно великою;

характерною є розбіжність між необмеженими еротичними уявленнями й фантазіями та обмеженими можливостями їх реалізації;

сексуальна активність має експериментальний характер;

вибух пубертатної сексуальності відбувається при вкрай непідготовленій свідомості [11, С. 183].

Таким чином, сексуальність підлітка, з точки зору психології, носить дисгармонійний характер. Між його емоціональним, психологічним і відповідним фізичним розвитком існує протиріччя. З початком статевого дозрівання у підлітків формуються своєрідні відносини, які можна визначити як платонічну закоханість, що забарвлена романтично підвищеним почуттям.

Лише згодом, із завершенням процесу статевого дозрівання, пробуджуються специфічні сексуальні емоції, виявляється статева активність і формується зріла статева свідомість. З розвитком статевої самосвідомості тісно пов’язане і формування лібідо (потягу до статевої близькості) [14, С. 94].

Сексологи зазначають, що еротичні потреби і інтереси підлітків випереджають розвиток емоційної сфери і навичок спілкування, від яких багато в чому залежить можливість поєднання фізичної близькості з психологічною близькістю і взаєморозумінням.

Соціологічний аналіз сексуального становлення особи, на наш погляд, має виходити з тези, що підлітковий період – це етап набуття індивідуального сексуального сценарію, який проходить під впливом багатьох соціокультурних факторів; інакше кажучи, йдеться про сексуальну соціалізацію підлітків.

Як вказує Е. Ґідденс, подієвим полем інтимності є життєвий світ індивіда, сфера повсякденних практик [гід, С. 34]. Життєвий світ в соціології традиційно розглядають у руслі феноменологічної теорії (роботи А. Шюца, П. Бергера, Т. Лукмана). Феноменологічна соціологія пропонує сприймати процеси соціалізації та інкультурації, відштовхуючись від суб’єкта. Згідно з положеннями цього методологічного напрямку, індивід не просто сприймає та інтеріоризує цінності та норми існуючого в суспільстві соціального порядку, а й безперервно відтворює соціальний порядок своєю соціокультурною діяльністю. Суспільство і культура, таким чином, виступають як безкінечний процес суспільного людського конструювання соціальної реальності.

Життєвий світ розгортається, якщо використати термінологію А. Шюца, в «інтерсуб’єктивному світі культури»: інтерсубєктивність значить, що індивід пов’язан з іншими індивідами, поділяючи з ними спільні турботи, працю, взаєморозуміння; культура пояснює повсякденність як універсум сенсів, значень, які індивід має інтерпретувати для того, щоб його розуміли інші суб’єкти [шюц, С. 131].

Дитина входить до світу сексуальності, використовуючи вже існуючі ігрові форми, які допомагають їй усвідомити (проінтерпретувати) свою статеву належність та особливості поведінки (соціальної ролі), що відповідають цій належності. «Значущими іншими» для дитини виступають, по-перше, батьки як приклад відносин між чоловіком і жінкою, по-друге, друзі, які є її ігровими партнерами. Традиція сексуально орієнтованих дитячих ігор – феномен недостатньо вивчений і одночасно дуже привабливий для дослідників – існує в нашому суспільстві завжди під покриттям специфічної дитячої таємниці. У цей ігровий світ не має бути допуску дорослим: еротично зафарбленні дитячі забавки досить часто засуджуються й навіть караються останніми. На наш погляд, цей факт можна пояснити як «незбіг систем релевантності», інакше кажучи, існуванням суттєвої різниці між знанням про «правильні» дії між цими віковими групами.

Російський культурантрополог С.Б. Борисов систематизував і проаналізував низку розповсюджених у 70-90 рр. ХХ ст. ігор для хлопчиків та дівчат. На його думку, саме ці ігрові форми сприяють входженню дитини до статево диференційованого соціального світу, надаючи їй певних соціально обумовлених знань про нього; певною мірою ці ігри можна розуміти як ритуали, які відображають існуючі в дитячій культурі сексуальні міфологеми [к.анроп. девич., С. 131]. На нашу думку, період дитинства ми можемо визначити як первинну сексуальну соціалізацію.

Дещо інакше конструюють свою сексуальну ідентичність підлітки. Дитяче пізнання свого тіла і тіла іншого позбавлено безпосередньо сексуального потягу, має лише пізнавальний інтерес. Фізіологічні особливості підліткового віку привносять в ігрові форми сексуального спілкування еротичний аспект. Зацікавленість у статевих питаннях стає особистою та напруженою. Слід зазначити, що існують деякі статеві розбіжності (у дівчат з 13 років з’являється інтерес до еротики, а у хлопчиків – безпосередньо сексуальна потреба), проте цей період має неабияку важливість для обох статей [секс 17, С. 131].

Говорячи про сексуальну соціалізацію підлітків, слід пам’ятати про експериментальний характер їхньої сексуальної поведінки. За словами І.С. Кона, якщо розглядати її поза віковим контекстом, вона може здатися патологічною [кон, С. 131]. Поведінка може приймати певні форми зоофілії, досить часто зустрічаються сексуальні контакти між братами та сестрами, широко розповсюджені гомосексуальні контакти. При цьому в більшості випадків це є тимчасовою гомосексуальністю, яка обумовлена низкою причин: відносною сегрегованістю статей, труднощами у спілкуванні з представниками іншої статі, побоюванням щодо своєї недосвідченості чи острахом нехтування. Гомоеротичні почуття й контакти в цьому віці проявляються, з одного боку, в закоханості у представників своєї статі (старших, молодших, однолітків), а з іншого – в різних сексуальних іграх, від взаємної мастурбації до повної сексуальної близькості [секс 17, С. 131].

При цьому слід зазначити, що деякі гомосексуальні за формою контакти в цьому віці можуть не бути такими по суті. У всякому разі, це стосується дівочої субкультури, у рамках якої існує безліч практик, які С.Б. Борисов визначає як “одностатеві”. Ці практики не мають елементів закоханості або потягу до представників своєї статі, а виступають як своєрідні засоби технічної сексуальної соціалізації дівчат (наприклад, навчання поцілунку)

Вторинна сексуальна соціалізація відрізняється також змінами “значущого іншого”. Перш за все, втрачають першостепенну роль батьки. Діти приблизно до 12 років є надзвичайно залежними від батьківської влади. Достигаючи підліткового віку, вони вже розуміють, що реальний світ значно відрізняється від їхнього маленького домашнього світу. Підліток намагається бути дорослішим, ніж він є насправді, інакше кажучи, мати владу над собою; одночасно батьки виступають як контролююча влада, яка в очах підлітка вже втратила свою легітимність. Таким чином, підліток переживає період серйозних конфліктів, фрустрації. Не в змозі вийти з-під влади батьків, він шукає сфери життєвого світу, де він може продемонструвати свою владу хоча б над власним тілом. Раніше ми вже зазначали існування певного символічного зв’язку між сексуальними та владними відносинами. Можемо припустити, що характерний для сучасності ранній початок статевого життя пояснюється саме підлітковим бажанням влади як атрибуту дорослості.

Серед “значущих інших”, крім друзів підлітка, слід визначити також особливе місце соціально сконструйованих орієнтирів, які розповсюджуються за допомогою медіа-дискурсу. За результатами соціологічних досліджень, джерелами інформації про сексуальні аспекти життя для підлітків є саме ТБ-програми, фільми та бесіди з друзями [кон, пс, С. 67].

Як вказують П. Бергер і Т. Лукман, вторинна соціалізація вимагає набуття специфічно-ролевого словнику, що означає перш за все інтерналізацію семантичних полів, які структурують буденні інтерпретації та поведінку [берг,лук., С. 224]. Досліджуючи підліткову сексуальну культуру, І.С. Кон зазначає, що брудні бесіди та сальні анекдоти складають значну частину сексуального дискурсу підлітків, так як дозволяють «заземлити», «занизити» еротичні переживання, які так хвилюють підлітків і до яких вони психологічно та культурно зовсім не підготовлені [кон, пс.ран.юн.].

Крім того, результати соціологічних досліджень дозволяють визначити певну кореляційність активної підліткової сексуальності та девіантної поведінки При цьому, вважають дослідники, сексуальність сама собою зовсім не є причиною антисоціальної поведінки, проте за статистичними даними простежуються контури такої юнацької субкультури, коли і підлітки, і доросле суспільство вбачають у сексуальній активності, палінні, зловживанні алкоголем та наркотиками ознаки дорослого життя, набуття самостійності, незалежності від батьків. Як демонструє досвід держав Західної Європи, якщо суспільство припиняє табуювати підліткову сексуальність, починає спокійно до неї ставитися, то її зв’язок із девіантною поведінкою слабшає і навіть зникає [кон, пс.ран.юн.]..

Підводячи підсумки цього підрозділу, можемо сформулювати такі висновки:

Перш за все, сексуальна культура підлітків являє собою сексуальну субкультуру (тобто підсистему цінностей, норм та моделей поведінки) як самостійне цілісне утворення в рамках загальносуспільної сексуальної культури.

По-друге, процес набуття індивідуальної сексуальної культури (сексуальна соціалізація) протікає під впливом фізіологічно-психологічної специфіки підліткового віку і характеризується експериментальним характером та ігровими формами. Фігура “значущого іншого” конструюється підлітками виходячи з ідентифікаційних матриць друзів та образів мас-медіа.

Нарешті, аналіз літератури дозволяє констатувати взаємозалежність сексуальної активності та антисоціальної поведінки підлітків. Для нівелювання цієї небезпечної залежності необхідно використовувати нові загальносуспільні форми сексуального виховання. Чи розповсюджується це ствердження на культурні форми сексуальності українських підлітків і яка роль відведена виховательній роботі, ми пропонуємо дослідити в наступному розділі.

РОЗДІЛ 2. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АБРИС ПІДЛІТКОВОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ


2.1.Підліткова сексуальність у соціальному просторі сучасності.


Соціологічний вимір соціокультурних проблем сьогодення має вміщувати як теоретичні, так і емпіричні надбання. Тому ми вважаємо необхідним висвітлювати головні трансформації сучасної сексуальної культури підлітків крізь призму результатів прикладних досліджень.

Сексуальна революція 60-70–х років, цілий комплекс взаємопов’язаних культурних і соціальних чинників вплинули та обумовили еволюцію сексуальності та сексуальної культури в цілому. Лібералізація сексуальності стала можливою перш за все завдяки відокремлення сексу від функції відтворення. Формування гнучкої сексуальності стало основою сексуальної революції. Так, Е. Гідденс виділяє два основних елемента сексуальної революції: 1) становлення жіночої сексуальної автономії, яка мала значні наслідки для чоловічої сексуальності; 2) розквіт чоловічої і жіночої сексуальності.

Сексуальна революція середини ХХ ст. змінила традиційне відношення до сексу. Ряд соціальних змін обумовив глибокі зміни в області сексуальності, буквально революціонізував, за словами Гідденса, цей світ. В першу чергу йдеться про наступ “пластикового сексу”, тобто сучасних засобів контрацепції, на “романтичне кохання”; очищення сексуальних відносин від всього привнесеного до сексу, сповідання “чистої сексуальності”; утвердження права жінки на сексуальне задоволення та розгляд проблем статі з феміністських позицій; нарешті, секс стає сферою публічною і, як відмічає Гідденс, про нього говорять мовою революції

Стосовно головних спільних принципів еволюції людської сексуальності, по-перше, ми маємо відмітити індивідуалізацію і плюралізацію культур і стилів життя, ці процеси необхідно аналізувати одночасно на соціоментальному (нормативна культура) і індивідуальному (мотиваційні структури і стилі сексуальної поведінки) рівнях.

На сучасному етапі головна тенденція у цій сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація остаточно емансипуються від репродуктивної біології, пов’язаної з продовженням роду. Також на сьогодні ознакою сексуальної еволюції є поширення вікових рамок сексуальної активності завдяки досягненням медицини [кон, сб, С. 25].

По-друге, слід визнати й те, що зрушення в сексуальній культурі нерозривно пов’язані зі змінами у системі гендерного порядку. Головними суб’єктами і агентами цих змін є не чоловіки, а жінки, соціальний стан, діяльність і психіка яких змінюється сьогодні значно швидше і радикальніше, ніж у чоловіків. Ці зрушення в гендерних стереотипах і поведінці визначають не “фемінізацію” чоловіків або “маскулінізацію” жінок й утворення “унісексу”, а послаблення номеризації гендерних відмінностей і пов’язаної з ними соціальної сертифікацією. Багато традиційних відмінностей між чоловічою і жіночою статтю, які зазвичай асоціюються зі статевим диморфізмом, такі як інструментальний і експресивний стиль життя або ж чоловіча немосоціальність, не стільки зникають, скільки трансформуються і перестають бути обов’язковою соціальною нормою [кон, пс.ран.юн.].

Нарешті, слід зазначити, що сьогодні зменшується розрив між повсякденною, побутовою і офіційною мораллю; звужується коло явищ, яким надається моральна оцінка. Головним і єдиним критерієм моральної оцінки сексуальних дій і відносин стає взаємна згода партнерів. Осудженню, а інколи і юридичному переслідуванню, підлягають не тільки пряме сексуальне зґвалтування, але й різні форми сексуального примушення, на які раніше навіть не звертали уваги.

В останні роки завдяки вченим збільшився обсяг інформації і наукових даних щодо людської сексуальності. Треба сказати, що нові знання допомогли людям зрозуміти, що їх сексуальні хвилювання, індивідуальні особливості поведінки і проблеми притаманні не тільки ним, але й іншим людям. Як результат – відношення до індивідуальних сексуальних особливостей стало більш терплячим, а елемент таємничості, пов’язаний з сексуальністю, був фактично усунений. Насправді тільки за допомогою дослідження сексуальної поведінки люди нарешті осягнули те, що прояви сексуальності можуть бути багатоманітними, а сам термін “секс” не вичерпується лише статевим актом.

Отже, слід зазначити те, що наукові і технічні досягнення дозволили людству позбавитись від застарілих страхів і проблем, що пов’язані з сексом, і розробити надійні засоби запобігання від небажаної вагітності, навчитися без перешкод лікувати бездітність. Але контрацептиви, сучасні методи переривання вагітності не можуть вирішити серйозні соціальні і особистісні проблеми, такі як початок статевого життя підлітками або засоби допомоги людям при прийнятті важливих рішень щодо їхнього сексуального життя.

Взагалі, соціокультурна ситуація сьогодення характеризується зниженням вікової межі сексуального дебюту та автономізацією підліткової сексуальності від зовнішніх форм контролю з боку батьків, школи, церкви та держави [кон, сб, С. 31]. Що стосується українських підлітків, то, за даними моніторингу 2001 р., 64 % респондентів віком від 10 до 17 років зазначили, що в них вже були статеві зносини. Найбільше активно практика статевих зносин починається у молодих людей віком від 18 до 22 років. Протягом цього періоду частка “сексуально досвідчених” зростає серед опитуваних респондентів до 71% [9].

Але навіть з урахуванням того, що зниження вікового порогу початку практики сексуальних зносин є загальносвітовою тенденцією, той факт, що близько 11% опитаних розпочали сексуальне життя у віці 14 років, певною мірою насторожує, оскільки свідчить про поширену практику вступу до дорослого життя підлітків, які не готові до цього з точки зору соціального розвитку. До згаданих 11% слід додати також і ті 6%, котрі отримали перший сексуальний досвід у 11-13 років [9].

На запитання, яке визначає основні мотиви вступу підлітків в дошлюбні сексуальні зносини, найчастішою відповіддю серед підлітків було – “кохання”. У дівчаток таких відповідей 61%, у юнаків – 41%. Перше місце у юнаків (99%) займає відповідь – “сильний сексуальний потяг”, “набуття досвіду” (35%). У дівчат – “цікавість” (26%), “прагнення утримати партнера” (25%). Аналіз відповідей дає можливість стверджувати, що мотивами вступу дівчат в статеві відносини є в першу чергу кохання до партнера та страх його втратити при довгому відкладенні статевої близькості. В обставинах еротизації суспільства за допомогою ЗМІ як референтної групи дівчата виявляються конформнішими: вони не здатні створювати опір і йдуть на поводу у зовнішніх обставин.

При порівнянні відповідей юнаків і дівчат було виділено дві групи мотивів: юнаки віддають перевагу – “сильному сексуальному потягу”, “набуттю досвіду”, “розвазі”, “самоствердженню”; дівчата ж, як вже вказувалося, – “коханню”. Серед мотивів початку статевого життя до шлюбу у дівчат відсутнє “самостверджування”, а у юнаків – “бажання створити сім’ю”.

Серед відповідей дівчат виявився ще один мотив вступу в дошлюбні відносини в категорії “інший погляд”: “піти від батьків”, “через труднощі сімейної ситуації”. Вірогідно, дівчата не тільки не вирішують таким шляхом свої сімейні проблеми, але і набувають нових [9].

Отримані результати підтверджують дані анкетування, проведеного українською дослідницею О.В. Сечейко серед українських підлітків, які дозволяють визначити, наскільки традиційні цінності характерні для сучасних підлітків (об’єм вибірки – 133 респонденти).

Так, за висновками О.В. Сечейко, основною причиною інтимних відносин між чоловіком і жінкою більшість дівчат (82%) вважають перш за все почуття кохання до конкретної людини. З такою ж думкою погодилися 50% юнаків. Інші вважають, що домінуюча причина таких відносин або фізіологічна потреба (30%), або це взагалі засіб спілкування представників різної статі (20%).

Серед важливих причин, котрі обумовлюють перший статевий контакт, 38% юнаків і 13% дівчат назвали задоволення цікавості і бажання відчути нові відчуття; 20% і 12% відповідно виказали думку про те, що це може бути потреба організму в сексуальному розряді; 42% і 85% впевнені, що це повинно бути почуття кохання до певної людини.

56% дівчат і 69% юнаків впевнені, що факт початку статевого життя засвідчить появу в їх житті близької, рідної людини. [30, C. 58] Це говорить про те, що сучасні підлітки відчувають власну відчуженість в референтній групі і суспільстві в цілому, для них характерно прагнення знайти близьку людину як фізично, так і морально.

В низці причин, які можуть стати на заваді вступу до інтимного зв’язку, дівчата в першу чергу вказували на відсутність кохання, власні моральні принципи і громадську думку, а також почуття страху перед можливістю завагітніти або заразитися. Для більшості юнаків причиною може бути відчуття невпевненості в собі, сором’язливість, небезпека заразитися, а також відсутність коханки. До того ж, на думку 74% юнаків і 69% дівчат, відповідальність за можливі наслідки статевого контакту лежить на обох партнерах. Однак 21% дівчат відповіли, що за це повну відповідальність повинен нести юнак, і тільки 1% дівчат вважають, що тільки вони несуть відповідальність за своє здоров’я [30, C. 59].

В минулому вивчення сексуальної поведінки часто будувалося навколо інститутів шлюбу та сім’ї, але й зараз порівняння шлюбної, дошлюбної і позашлюбної сексуальної активності залишилося суттєвим. Що стосується сімейних цінностей, то слід відмітити, те що зараз вони диференціюються: основними стають якісні показники суб’єктивного благополуччя. Якщо традиційний шлюб є досить жорстким соціальним інститутом, то сучасні партнерства і шлюби прагнуть до того, щоб бути “чистими”, самоцінними відносинами, які засновані на взаємному коханні і психологічній інтимності, незалежно від засобу їх соціального оформлення.

Щоб з’ясувати повну картину сексуальної культури підлітків, слід звернути увагу на існування подвійного стандарту відношення до дошлюбних сексуальних зв’язків та відношення до цнотливості серед підлітків в сучасному соціокультурному просторі.

Всі підлітки, як хлопчики, так і дівчата, в принципі притримуються “подвійного сексуального стандарту”, тобто відмінної сексуальної моралі для жінок і чоловіків, яка характеризується більшою терпимістю до сексуальної активності чоловіків. На запитання анкети: “Чи вважаєте Ви для себе обов’язковим дошлюбний сексуальний досвід?” відповіли позитивно 87% юнаків і лише 39% дівчаток. Не хотіли б мати такий досвід 11% юнаків і 32% дівчат. Інші не визначились. На запитання: “Чи хотіли б Ви, щоб Ваш майбутній шлюбний партнер мав сексуальний досвід до шлюбу?”, 71% дівчат відповіли позитивно, а 60% юнаків – негативно [10, С. 49].

Таким чином, у питаннях дошлюбного досвіду юнаки визначились однозначно: вони хотіли б самі мати такий досвід, але негативно відносяться до досвідченості шлюбної партнерші. Підлітки-хлопчики відносяться до шлюбу як до події, яка має якісно змінити їх відносини з протилежною статтю, і тому пред’являють до майбутньої дружини досить високі вимоги. Дівчата досить часто змішують або чітко не диференціюють у своїй свідомості початок статевого життя і офіційне оформлення відносин. Існуюча раніше норма, за якою дівчина повинна була виходити заміж цнотливою, стримувала сексуальність жінок у визначених рамках.

Старші підлітки більш терпимо, ніж менші, відносяться до реальності сексуального життя. Соціальні установки підлітків, які мають сексуальний досвід, відмінні від установок цнотливих підлітків. Перші більш відкриті стосовно сексуального життя і включають секс в цілісну систему міжособистісних відношень.

Виявити, чи є цнотливість для сучасних підлітків цінністю, дозволяють відповіді на запитання: “Як Ви вважаєте, що таке цнотливість?” [10, С. 53-54].

Цнотливість в свідомості підлітків частіше за все пов’язана з жіночою сексуальністю, ніж із чоловічою. Причиною такого положення є, по-перше, те, що суспільство завжди прискіпливо слідкувало за дошлюбною поведінкою в першу чергу дівчат; по-друге, для дівчат цнотливість до шлюбу не так давно була безперечною цінністю (для чоловіків же недосвідченість вважалась недоліком, аніж достоїнством); по-третє, цнотливість у дівчат має анатомічне підтвердження. Так, 25% опитаних не розподіляли поняття “цнотливість” по статевій ознаці. Було виявлено, що юнаки надають більше значення фізичні стороні, а дівчата – духовній. В результаті аналізу відповідей були виявлені свого роду міфи, які існують в середовищі сучасних підлітків: міф про “неповноцінність” цнотливих підлітків; міф про те, що цнотливість – це доказ статевої неграмотності людини; міф про те, що це ознака дитячості. В протилежність тому існує міф, що цнотливість сама по собі майже містична цінність, незалежна від інших достоїнств особистості.

На загальному фоні виділяються відповіді дівчат, згідно яким цнотливість – це достоїнство, яке пов’язане з певними властивостями характеру, вмінням протистояти тиску середовища, відстоювати свої погляди, незалежність від чужого впливу. Досить зріла свідомість вибору виявляється і у відповідях, які пов’язують поняття “цнотливості” з певною життєвою метою – очікуванням справжнього почуття. Розбірливість, як у виборі кохання людини, так і відношенні до своїх почуттів є проявом дійсної жіночості. Тому однією із цілей статевого виховання, зокрема дівчат, повинно стати вміння аналізувати свої почуття і взаємовідносини [10, С. 53-54].

Наведені дані дозволяють досліднику виявити певний ціннісний абрис сексуальної культури підлітків. Другим кроком має стати визначення особливостей сексуальної поведінки підлітків. Важливо встановити значення постійності в інтимних відношеннях підлітків, наскільки діють на них сьогодні норми моногамії у сексуальних відносинах.

За даними моніторингу 2001 року ми маємо наступний розподіл відповідей респондентів на запитання анкети: “За Ваше життя скільки сексуальних партнерів ви мали?”: отже, одного

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: