Xreferat.com » Рефераты по строительству » Загальні властивостi будiвельних матеріалів

Загальні властивостi будiвельних матеріалів

вагою цегельного стовпа,


Fц.с.=SЧhЧr=0,51Ч0,51Ч6,5Ч1750=3000 кг=30 кН,


де S – площа перерізу цегляного стовпа.

Загальне навантаження на фундамент кожного стовпа


F0=F+Fк.с.=46+30=76 кН.


Тиск , що здійснюється на цегельні стовпи на рівні фундаменту,


P=Fo/S=76Ч103/(0,51Ч0,51)=304Ч103 Н/м2=0,3 МПа


33. Протягом 7 діб два рази за зміну при 2–змінній роботі відбирали проби бетонної суміші на марку 200. Результати досліджень наведені нижче:


№п/п

Ri, МПа

№п/п

Rі, МПа

1 22,5 8 22,2
2 22,7 9 21,3
3 21,5 10 20,8
4 20,8 11 21,7
5 22,1 12 21,9
6 20,9 13 20,4
7 21,8 14 28,3

Визначити середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації міцності.

Коефіцієнт варіації (мінливості) міцності бетону є критерієм його однорідності. Його вираховують за формулою:

,


де s – середнє квадратичне відхилення окремих результатів досліджень від середньої міцності:


,


– середня міцність бетону, що дорівнює середньому арифметичному межі міцності окремих зразків Ri:


.


Середнє квадратичне відхилення


.


Коефіцієнт варіації міцності бетону cv=1,92/22,06Ч100»9%.

34. Знайти коефіцієнт конструктивної якості ряду матеріалів, значення меж міцності яких на стиск R і середньої густини rо наведені нижче:


Матеріал

R, МПа

rо, кг/м3

Граніт 150 2700
Вапняк 60 1800
Важкий бетон 60 2300
Легкий бетон 20 1200
Цегла керамічна 15 1800
Сосна (вздовж волокон) 95 500
Скло віконне 600 2550
Сталь 400 7850

Коефіцієнт конструктивної якості матеріалів знаходиться як відношення межі міцності до середньої густини. Для граніту він дорівнює 150/2700=0,056, вапняку – 60/1800=0,033, важкого бетону 60/2300= =0,026, легкого бетону 20/1200=0,017, керамічної цегли 15/1800= =0,008, сосни 90/500=0,18, віконного скла 600/2550=0,24, сталі 400/7850=0,051.

35. Випробуванню на стиранність підлягали зразки–куби розміром 7,07ґ7,07ґ7,07 см із граніту, вапняку, шлакоситалу. Якою стала маса зразків після випробувань, якщо стираність (Ст) граніту 0,04; вапняку – 0,8; шлакоситалу – 0,02 г/см3? Середня густина граніту 2700 кг/м3, вапняку 1800 кг/м3, шлакоситалу 2650 кг/м3?

Масу зразків після випробувань m1=m–СтЧS,

де m – маса зразка до стирання, г; S – площа стирання.

Маса зразків до стирання, г: граніту – m=2,7Ч353,5=954,5; вапняку – m=1,8Ч353,5=636,3; шлакоситалу – m=2,65Ч353,5=936,8.

Площа стирання S=7,07Ч7,07=50 см2.

Маса зразків після випробувань, г: граніту – m1=954,5–2=952,5; вапняку – m1=636,3–40=596,3; шлакоситалу – m1=936,8–1=935,8.

36. Визначити твердість по Бринеллю підшипникового сплаву, якщо при стандартному випробуванні глибина відбитку стальної кульки діаметром d=5 мм становила h=0,1 мм.

Число твердості по Бринеллю НВ визначається як тиск, який припадає на одиницю площі сферичної поверхні відбитку.

Площу сферичної поверхні відбитку знаходимо за формулою


S=pЧdЧh=3,14Ч5Ч0,1Ч10–6=1,57Ч10–6 м2.


Між навантаженням F, H і діаметром шарика, мм, існує певна залежність. Так, як для чорних металів F=300Чd2, для міді, бронзи і латуні F=100Чd2 , алюмінію і підшипникових сплавів F=25Чd2 .

Навантаження на шарик F=25Ч25=625 Н;

Число твердості НВ=F/S=625Ч106/1,57=398 МПа.

37. Зразок природного каменя у вигляді циліндра діаметром D=40 мм і висотою h=65 мм випробовується на удар під лабораторним копром. Вага падаючої баби F=20 Н.Руйнування каменя відбулося при 12–м ударі баби. Розрахувати міцність каменя при ударі.

Міцність матеріалу при ударі розцінюється роботою руйнування, віднесеною до одиниці об’єму зразка.

Об’єм циліндра:



Робота руйнування дорівнює добутку ваги баби на шлях при падінні. При цьому останній удар до уваги не береться:


А=20(1+2+3+…+11)=13,2 НЧм.


Міцність природного каменя при ударі:


Ry =А/v=13,2Ч106/81=0,163 МПа.


1.5. Деформативні властивості


38. Зразки–призми перерізом 40ґ40 мм і довжиною lo=160 мм із цементного тіста, містить 45 і 75% заповнювача, по мірі тверднення відбулася усадка. Вона склала при видаленні 10, 20 і 30% води для зразків із цементного тіста відповідно 1Ч10–3, 2Ч10–3 і 2,8Ч10–3; зразків із вмістом 45% заповнювача: 0,3Ч10–3, 0,55Ч10–3 і 1Ч10–3; зразків з вмістом 75% заповнювача: 0,05Ч10–3, 0,07Ч10–3 і 0,15Ч10–3. Знайти зміну довжини зразків, мкм, по мірі висихання.

Для розрахунку зміни довжини зразків Dl по мірі висихання використовуємо розрахункову формулу для визначення лінійної деформації eус. При усадці:


Dl=l1–lo=eусЧlo.


При видаленні 10, 20 і 30% води Dl зразків із цементного тіста повинно відповідно скласти: Dl1=160Ч103Ч1Ч10–3=160 мкм; Dl2=160Ч103Ч2Ч Ч10–3=320 мкм; Dl3=160Ч103Ч2,8Ч10–3 = 448 мкм.

Аналогічно отримаємо для зразків із вмістом 45% заповнювача: Dl1=480 мкм, Dl2=93,5 мкм, Dl3=160 мкм; для зразків із вмістом 75% заповнювача: Dl1=8 мкм, Dl2=11,2 мкм, Dl3=24 мкм.

39. Який діаметр повинен мати стальний стержень довжиною lo.=2,5 м, якщо потрібно утримувати вантаж m=6 т (F=60 кН). Розрахувати абсолютне граничне видовження стержня Dl. Допустима напруга на розтяг для сталі s =160 МПа, модуль пружності Е=2Ч105 МПа.

Із виразу для напруги знайдемо площу перерізу S, а потім і діаметр стержня d:


;

.


Подовження стального стержня можна знайти із закону Гука


Е=s/e, де s =F/S, а e =Dl/l.


Абсолютне видовження стального стержня

.


40. Порівняти значення початкового модуля пружності важкого і легкого бетонів з межею міцності при стиску Rст.=25 МПа. Середня густина легкого бетону rо=1200 кг/м3 .

Початковий (миттєвий) модуль пружності бетону Еб відповідає навантаженню бетону до таких напруг, при яких виникають тільки пружні деформації.

Його можна вирахувати з достатньою точністю по емпіричним формулам:

для важкого бетону ;


для бетону на пористому заповнювачі .


Можна застосувати до умов задачі:


для важкого бетону МПа;


для легкого бетону МПа.


41. Розрахувати модуль пружності листового скла наступного хімічного складу,


%: SiO2 – 71,8, Na2O – 14,9, CaO – 7, MgO – 4,1, Al2O3 –2,2.


При розрахунку застосувати правило адитивності. Коефіцієнти для розрахунку модуля пружності:

SiO2 – 700, Na2O – 610, CaO – 700, MgO – 400, Al2 O3 –1800.


У відповідності з правилом адитивності модуль пружності скла може бути розрахований по емпіричним формулам


Е=700Ч71,8+1800ґ ґ2,2+700Ч7+400Ч4,1+61Ч14,9=61669 МПа.


42. Зразки–призми із литого бетону розміром 7ґ7ґ21 см ізолювали парафіном і при напрузі s = 2,5 МПа визначали повні деформації eп. Паралельно встановлювали на ненавантажених зразках до заданого строку тверднення усадочні деформації eус.. Визначити деформації повзучості бетону у віці 2, 6, 12 і 18 місяців, якщо повні деформації бетону у вказаному віці складали відповідно 0,1;0,5;0,7 і 0,8 мм/м, а усадочні деформації 0,1;0,28;0,35 і 0,36 мм/м. Результати вишукувань показати графічно.

Деформації повзучості визначають за виразами eпз = eп – eус.

Графіки за результатами дослідів і вишукувань приведені на рис.1.4.

43. Розрахувати міру повзучості бетонів з межею міцності на стиск Rст у 28 добовий вік 40,23 і 25 МПа і витратою води В відповідно 245,225 і 160 кг/м3 (бетони№1,2 і 3).

Для орієнтованого розрахунку міри повзучості бетону Сm, МПа–1, застосовують різні емпіричні формули. У даному випадку зручніше було б використати формулу:


СmЧ106=16В/Rст.


Міра повзучості бетону №1 СmЧ106 =16·245/40=98 МПа–1;

бетону №2 СmЧ106=16·225/23=150 МПа–1;



бетону №3 СmЧ106=16·160/25=80 МПа–1;


44. Визначити кінцевий показ на манометрі преса, якщо після


розвантаженні зразка деформація залишалась незмінною, початкова напруга складала s =30 МПа і пройшов час, що відповідав часу релаксації (часу, протягом якого напруга знижується в е разів, тобто в 2,72 рази). Кінцевий показ манометра після розвантаження зразка склав s1=s/е=30/2,72=11,02 МПа.

45. Для збільшення довжини зразка полімерної плівки з 100 до 250 мм було прикладена напруга sо=5,5 МПа. Після витримки плівки в цьому положенні протягом t =30 діб напруга знизилась до s =3,1 МПа. Визначити постійну часу релаксації і діючу напругу після витримки протягом t1 =80 діб.

Релаксація напруг слідує експоненціальному закону:



де s – напруга через час t; sо – початкова напруга; lр – постійна часу релаксації.

Постійну lр можна знайти із виразу:


lns/sо=–t/lр.

ln(3,1/5,5)=–30/lр, звідки lр=52,6 діб.

Напруга після витримування протягом 80 діб повинна бути:


s80=5,5·е–80/52,6=5,5·е–1,52=1,20 МПа.


2. Природні кам’яні і керамічні матеріали


46. Для визначення придатності вапняку при отриманні стінового каменя були визначені середня густина, водопоглинання, морозостійкість і коефіцієнт розм'якшення зразків. Отримані наступні усереднені дані.

Шматок каменя масою m = 207 г виштовхнув із об’ємоміру vв=111 г води. Після витримки каменя у воді об’ємне водопоглинання склало wо=50%. Межа міцності на стиск в сухому стані Rс=27 МПа, після насиченні у воді Rн=21 МПа, після заморожування і відтавання Rмрз=18 МПа. Чи відповідає фізично – механічним умовам випробувана гірська порода ГОСТ 4001–84 “Камни стеновые из горных пород”?

Можна вважати, що об’єм вапняку дорівнює об’єму витісненої ним води. Тоді середня густина вапняку:


rо=m/vв=207/111=1,86 г/см3=1860 кг/м3.


(У тому випадку, якщо припустити, що вапняк поглинув деяку кількість води, середня густина його повинна бути трохи менше).

Знаючи величину об’ємного водопоглинання, можна знайти водопоглинання вапняку по масі : w=wо/rо=50/1,86=26,88%

Коефіцієнт розм'якшення каменя kр=Rн/Rс=21/27=0,78.

Втрата міцності на стиск після випробування на морозостійкість


DRмрз=Rн–Rмрз/Rн=21–18/21·100=14,2%.


Порівнюючи отримані дані з вимогами ГОСТ 4001–84 “Камни стеновые из горных пород”, можна заключити, що по всім фізико–механічним показникам досліджувана порода задовільняє необхідним вимогам.

47. Осадові гірські породи мають наступний хімічний склад, %:



SiO2

Al2O3

MgO

CaO

№1 88,5 4,9 2,5 4,1
№2 62,5 17,4 12,5 7,6
№3 5,19 0,95 24,5 69,36

Яка хімічна стійкість порід до кислот і лугів?

Для приближеного висновку про хімічну стійкість гірських порід в кислих і лужних середовищах використаємо оцінку модуля основності Мо:


.


Гірські породи мають наступні значення Мо: №1 – 0,07; №2 – 0,25; №3 – 15,3. Можна припустити, що породи №1 і №2 стійкі до кислот, але взаємодіють із основними оксидами. Гірська порода №3 повинна легко руйнуватися кислотами, але бути стійкою до лугів.

48. При випробуванні на копрі Педжа шляхом послідовних ударів гирею масою mг=2 кг з інтервалами по висоті Dh=1 см при початковій висоті hн=1 см був доведений до руйнування через n=15 ударів зразок граніту у вигляді паралелепіпеда розміром 2ґ2ґ5 см.

Яка питома робота при ударному розколюванні зразка граніту?

Питому робота при ударному розколюванні гірських порід знаходимо за формулою:


,

де Fг – зусилля створене гирею (Fг=20 Н); S – площа розколу (S=4 см3).


.


49. Хімічний аналіз карбонатної гірської породи показав, що в ній присутні 40% СаО, 12% MgO. Визначити вміст в породі доломіту, кальциту.

Встановити її назву, використавши класифікацію наведену в табл. 2.1.


Таблиця 2.1

Порода

Склад, %


СаСО3– кальцит

СаMg(СаО3)2–доломіт

Вапняк 95–100 5–0
Доломітистий вапняк 75–95 5–25
Доломітовий вапняк 50–75 25–50
Вапняковий доломіт 25–50 25–50
Вапняковистий доломіт 5–25 75–95
Доломіт 0–5 95–100

Припустимо, що вся кількість MgO в карбонатній породі зв’язано в доломіт – СаMg(СаО3)2. Із молекулярної маси доломіту

М СаMg(СО3)2=184 можна підрахувати, що на долю MgO приходиться 21,7%. В породі міститься 12% MgO, тобто доломіту повинно бути 55,3%. Не важко підрахувати, що в 100% доломіту зв’язується 30,4% СаО, відповідно, в 55,3% повинно зв’язуватись 16,8% СаО. Залишкова кількість СаО, тобто 23,2%, зв’язано в кальциті СаСО3. Із формули кальциту слідує, що в 100% СаСО3 знаходиться 56% СаО. 23,2% СаО повинно йти на утворення 41,4 % СаСО3. Таким чином, в дослідженій гірській породі знаходиться 41,4% СаСО3 і 55,3% СаMg(СО3)2. По табл. 2.1 її можна віднести до вапнякового доломіту.

50. Визначити по масі і об’єму витрату глини, що необхідна для виготовлення 10000 шт. потовщеної цегли із середньою густиною rок=1400 кг/м3, об’ємом порожнин vп=30%, якщо середня густина сирої глини rог=1600 кг/м3, вологість w=15%. При випалі сирцю в печі втрати при прокалюванні (в.п.п.)складають 10% від маси сухої глини.

Об’єм одної цегли:

без врахування порожнин (брутто) v`к=0,25Ч0,12Ч0,088=0,00264 м3;

з урахуванням порожнин (нетто) vк=v`к–vп/100=0,00264–0,00264Ч ·0,3=0,0018 м3.

Об’єм 10000 шт. цеглин vп=vкЧn=0,0018Ч10000=18 м3.

Маса 10000 шт. потовщеної цегли mп=vпЧrок=18Ч1400=25200 кг.

Маса сухої непрокаленої глини, що необхідна на 10000 шт. цегли,


.


Маса сирої глини, необхідної на 10000 шт. цегли,



Об’єм необхідної глини vг=mг/rог=31878:1600=19,92 м3.

51. Скільки штук керамічних каменів розміром 250ґ120ґ138 мм з порожнинністю П=33% можна виготовити із 15 т глини з вологістю w=12%, втратами при прокалюванні в.п.п.=8,5%. Середня густина звичайної цегли з цієї глини rо=1750 кг/м3.

З 15 т глини з вологістю 12% можна отримати прокалену спечену керамічну масу:


Об’єм прокаленої спеченої керамічної маси


vп.г=mп.г/rо=12078:1750=6,9 м3.


Об’єм одного керамічного каменя без врахування пустот


v`к=0,25Ч0,12Ч0,138=0,0041 м3.


Об’єм одного керамічного каменя з врахуванням пустот:


vк=v`к–` (v`к П)/100=0,0041–0,0013=0,0028 м3.


Можлива кількість керамічних каменів із 15 т глини


n=vп.г./vк=6,9:0,0028=2464 шт.


52. Визначити витрату деревних стружок для отримання n=1000 шт. пористої цегли із середньою густиною rо=1210 кг/м3 , якщо середня густина звичайної цегли rо=1740 кг/м3 . середня густина стружки rо=610 кг/м3.

Маса 1000 шт. звичайної цегли


mз.ц=1000Ч0,25Ч0,12Ч0,065Ч1740=3393 кг.


Маса 1000 шт. пористої цегли


mп.ц.=1000Ч0,25Ч0,12Ч0,065Ч1210=2359 кг.


Об’єм пустот, що створені стружкою в керамічній масі:


vп=(mз.ц–mп.ц.)/rо=(3393–2359)/1740=0,59 м3.

Необхідна витрата стружки по масі


mо.п=vпЧrоп=0,59Ч610=360 кг.


53. При випробуванні п’яти зразків повнотілої цегли пластичного формування були отримані наступні результати:


Межа міцності на стиск, МПа

Межа міцності на згин, МПа

16,5 3,3
15,6 3,0
14,3 2,8
16,2 3,2
12,6 1,7

До якої марки можна віднести випробувану цеглу?

Знаходимо середнє і найменше значення межі міцності на стиск


(,min) і згин (, min,)


випробуваної цегли:


=15,04 МПа; мін=12,6 МПа; =2,8 МПа; мін=1,7 МПа.


У відповідності з ДСТУ БВ.2.7–61–97 цегла має марку 150. По ГОСТу для цегли марки 150 середня для 5 зразків значення межі міцності на стиск і згин повнотілої цегли пластичного формування повинна бути не менше відповідно 15 і 2,8 МПа.

Найменше для окремого зразка значення Rст. мін і Rзг. мін повинно бути не менше відповідно 12,5 МПа і 1,4 МПа.

54. При виробництві керамзиту використана глина, що має середню густину rог=2550 кг/м3 при вологості w=13,5%.

Керамзитовий гравій має середню насипну густину rн.к.=450 кг/м3, міжзернову пустотність П=44%. Розрахувати, в скільки раз збільшиться об’єм глини при спученні, якщо маса глини і керамзиту однакова.

Середня густина сухої глини:


r’о.г.=rо.г/(1+w/100)=2550/(1+0,135)=2246 кг/ м3.


Середня густина керамзиту в грудці:


rо.к.=rн.к./(1–П/100)=450/(1–0,44)=804 кг/ м3.


Збільшення об'єму глини при вспученні еквівалентно зменшенню її середньої густини:


.


3. Мінеральні в’яжучі речовини


55. Визначити вихід будівельного гіпсу і ангідритового в’яжучого із 1 т гіпсового каменя 3–го сорту, вологістю 7%, що містить 80% СаSO4Ч2H2O. В склад домішок входять 7% глини, 9% піску, 4% органічних включень.

Маса сухого гіпсового каменя mг.к.=1000Ч0,93=930 кг.

В хімічному процесі отримання в’яжучих буде приймати участь маса двоводного гіпсу: mг.=930–0,2Ч930=744 кг.

Реакції отримання будівельного гіпсу і ангідритового в’яжучого:


СаSO4Ч2H2O=СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O;

СаSO4Ч2H2O=СаSO4+2H2O.

Кількість напівгідрату і ангідриту в будівельному в’яжучому, отриманому із 744 кг гіпсу, знайдемо із пропорцій:


172 кг СаSO4Ч2H2O – 145 кг СаSO4 Ч 0,5H2O

744 кг СаSO4Ч2H2O – Х кг СаSO4 Ч 0,5H2O

ХСаSO4Ч0,5H2O=(744Ч145)/172=627 кг;

172 кг СаSO4Ч2H2O – 136 кг СаSO4

744 кг СаSO4Ч2H2O – Х кг СаSO4

ХСаSO4=(744Ч136)/172=588 кг


У в’яжуче перейдуть домішки у кількості 16% від маси сухого гіпсового каменя (органічні домішки повинні вигоріти), тобто 158 кг.

Таким чином, із 1 т гіпсового каменя повинно вийти: будівельного гіпсу – mб.г.=627+158=785 кг або ангідритового в’яжучого mа.в.=88+158=746 кг.

56. Для отримання 1 моля напівводного гіпсу із двогідрату теоретично потрібно затратити q=84 кДж теплоти, а 1 моля вапна із карбонату кальцію q1=190 кДж. Яка витрата умовного палива необхідна для отримання 1 т СаSO4Ч0,5H2O і СаО?

Мольна маса СаSO4Ч0,5H2O рівна 145 г/моль. Значить, для отримання 1 т напівводного гіпсу потрібно:


Q=(qЧ1000)/0,145=(84Ч1000)/0,145=579310 кДж.


1 т умовного палива еквівалентна 29330 кДж теплоти. Значить, для отримання 1 т напівводного гіпсу необхідна витрата палива


Т=579310/29330=19,75 кг.

Для отримання 1 т СаО необхідно


Т1=(190Ч1000)/(0,056Ч29330)=115,7 кг.


57. Визначити пористість затверділого будівельного гіпсу, якщо водогіпсового відношення В/Г=0,7. Дійсна густина rг=2,7 г/см3.

Перший спосіб рішення. Для визначення пористості затверділого будівельного гіпсу визначимо його дійсну і середню густину.

Дійсна густина затверділого гіпсу r=mг.з /va, де mг.з – сумарна маса гіпсу і хімічно зв’язаної води в одиниці абсолютного об'єму va.

Склад хімічно зв’язаної води Вх.зв. легко знайти із рівняння гідратації основного компонента будівельного гіпсу


H2O:СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O=СаSO4Ч2H2O.

Вх.зв.=(27Ч100)/145=18,6%.


Припустимо, що густина хімічно зв’язаної води rв=1, тоді


.


Середня густина затверділого гіпсу rо=mг.з/v, де v – об’єм з урахуванням пор, утворених надлишковою породою.


.


Пористість затверділого гіпсу:


Пз.г.=(1–rо/r)·100=(1–1,1/2,13)·100=48%


Другий спосіб рішення більш простіший:


.


58. Скільки вапнякового тіста ( по масі і об’єму), із вологістю wт=50% можна отримати із mв=15 т негашеного вапна із активністю А=85%. Середня густина вапняного тіста rт=1400 кг/м3.

Склад активного СаО в 15 т негашеного вапна


СаОакт.=(АЧmв)/100=(85Ч15)/100=12,75 т.


Гашення вапна проходить за рівнянням СаО+Н2О=Са(ОН)2.

Із 56 масових частинок СаО можна отримати 74 частини сухого гідратного вапна, а із 12,75 т СаО


mСа(ОН)2=(12,75Ч74)/56=16,84 т.


Можлива кількість вапнякового тіста:


по масі

по об’єму .


59. Яку кількість гідратного вапна і води міститься у вапняному тісті масою mт=10 т із середньою густиною rт=1400 кг/м3? Дійсна густина порошкоподібного гідратного вапна rп=2,05 г/см3.

1 м3 вапняного тіста можна уявити через суму об’ємів гідратного вапняку і води, тобто mп/rп+mв/rв=1, де mп і mв – маса відповідно сухого гідратного вапна (пушонки) і води; rв – густина води.


.


Звідси вміст в 1 м3 вапняного тіста гідратного вапна mп==0,781 т (55%); води mв=1,4–0,781=0,619 т (45%).

В 10 т вапняного тіста міститься гідратного вапна

m`п=(0,781Ч10/1,4=5,58 т, води m`в=4,42 т.

Вміст гідратного вапна у вапняному тісті, як і інших речовин в тістоподібних масах, можна також визначити за формулою:


,


де Т – вміст твердої речовини в тісті, кг/м3; rп – дійсна густина твердої речовини, що утворює з водою тістоподібну масу, г/см3; rо – середня густина тіста, кг/м3.

60. Розрахувати активність вапна, отриманого із крейди, що містить 42,5% СаО; 3,5% MgO;17,5% SiO2+Al2O3, при втратах при прокалюванні в.п.п.=36,5%. Ступінь декарбонізації крейди при випалі х=0,9.

Для розрахунку активності вапна А можна використати формулу А.В. Волженського, виведену в припущенні, що залишок у випаленому матеріалі СО2 зв’язаний тільки з оксидом калію:


,


де R2O3 – сумарний вміст у сировині Al2O3 + Fe2O3, %.


61. Для визначення складу напівводного гіпсу у будівельному гіпсі наважку подрібненого гіпсу mг=2,5 г, попередньо висушену до постійної маси, залили водою. Затверділий матеріал висушили при 50 – 55оС до постійної маси, яка стала яка стала mг.з.=2,84 г. Який вміст в будівельному гіпсі СаSO4Ч0,5H2O?

Із реакції СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O=СаSO4Ч2H2O можна заключити, що для гідратації 145 г СаSO4Ч0,5H2O потрібно 27 г води. У нашому випадку, для гідратації х г напівводного гіпсу потрібно mг.з.–mг. г води.



62. При визначенні вмісту у негашеному кальцієвому вапні активних СаО+MgO на титрування m=1,2 г вапна використано v=37,5 мл 1 н розчину НСl. До якого сорту по вмісту активних СаО і MgO належить вапно?

З реакції нейтралізації, що відбувається при титруванні (СаО+2НС1=СаС12+Н2О), витікає, що 1 мл 1 н розчину соляної кислоти відповідає 0,028 г СаО.

Можна скласти відношення:


0,028 г СаО – 1 мл НС1

m г СаО – v мл НС1


Звідки, СаО=(0,028·v/m)·100=87,5%.


Для кальцієвого вапна вміст MgO – не більше 5%. Можна вважати, що у дослідженому вапні вміст активних СаО+MgO=87%. Це відповідає по ДСТУ В.2.7–90–99 нормам для негашеного вапна 2–го сорту.

63. Хімічний склад цементного клінкера, %: СаО–65,5; SiO2 – 22,2; Al2O3 – 6,4; Fe2O3 – 3,1; MgO – 1,5; SO3 – 0,4; Na2O – 0,9. Визначити вміст у клінкері трьохкальцієвого силікату С3S, двокальцієвого силікату С2S, трьохкальцієвого алюмінату С3А, чотирьохкальцієвого алюмофериту С4АF, а також сульфату кальцію СаSO4. Встановити по табл. 3.1, до якого виду відноситься клінкер.


Таблиця 3.1

Клінкер

Приблизний вміст, %


С3S

С2S

С3А

С4АF

Алітовий Більше 60 Менше 15 — —
Нормальний(по вмісту аліту) 60 – 37,5 15 – 37,5 — —
Белітовий Менше 37,5 Більше 37,5 — —
Алюмінатний — — Більше 15 Менше 10
Нормальний(за вмістом алюмінату) — — 15 – 7 10 – 18
целітовий — — Менше 7 Більше 18

Мінералогічний склад цементних клінкерів, %, можна визначити за формулами, запропонованими В.А.Кіндом:


С3S=3,8·SiO2(3КН–2)

С2S=8,6·SiO2(1–КН)


де КН – коефіцієнт насичення, що показує відношення кількості оксиду кальцію в клінкері, фактично зв’язаного з кремнеземом. До кількості його, теоретично необхідному для повного зв’язування кремнезему в трьохкальцієвий силікат. Коефіцієнт насичення вираховують по спрощеній формулі:

.


Формули для розрахунку С3А і С4АF вибираються в залежності від значення глиноземистого модуля ГМ, рівного відношенню процентного вмісту Al2O3 і Fe2O3.


При ГМ>0,64: С3А=2,65·(Al2O3–0,64·Fe2O3); С4АF=3,04·Fe2O3.

При ГМ<0,64: С3А=1,7·(Al2O3–1,57·Fe2O3); С4АF=4,77·Al2O3.


Вміст сульфату кальцію визначають за формулою


СаSO4=4,77·SO3.


За допомогою наведених вище формул розрахуємо мінералогічний склад клінкера по даним хімічного аналізу.


,

ГМ=6,4:3,1=2,06;

С3S=3,8Ч22,2·(3Ч0,87–2)=51,4%;

С2S=8,6Ч22,2·(1 – 0,87)=24,8%;

С3А=2,65·(6,4–0,64Ч3,1)=11,7%;

С4АF=3,04Ч3,1=9,42%;

СаSO4=1,7Ч0,4=0,68%.


По класифікації, наведеній в табл. 3.1, клінкер можна віднести до нормальних.

64. В якій пропорції потрібно взяти вапняк і глину, щоб отримати цементний клінкер з коефіцієнтом насичення КН=0,88? Хімічний склад вапняку і глини, %, наведений нижче:



SiO2

Al2O3

Fe2O3

СаО

MgO

SO3

В.п.п.

вапняк 7,80 1,65 1,04 48,8 0,91 – 39,80
глина 64,55 16,51 8,17 1,90 0,89 0,79 7,09

Визначимо співвідношення глини до вапняку 1:х. Тоді вираз для КН прийме наступний вираз:


.


Звідки х»7 частин по масі вапняку. Сировинна суміш буде складатися на 87,6% із вапна і на 12,4% із глини.

65. Яку кількість Са(ОН)2 виділиться при повній гідратації 1 кг портландцементу, що містить 95% клінкера і 5% гіпсу? Вміст основних мінералів в клінкері, %: С3S – 57, С2S – 22, С3А – 7, С4АF – 11. Яку кількість добавки трепелу із вмістом SiO2=72% необхідно для повного зв’язування виділеного Са(ОН)2?

Виділення гідроксиду кальцію йде в основному в результаті гідролізу при гідратації С3S. Найбільш ймовірна при звичайних умовах схема гідратації С3S:


2·(3СаОЧSiO2)+6Н2О=3СаОЧ2SiO2Ч2Н2О+3Са(ОН)2.


Кількість Са(ОН)2, який виділяється при гідратації можна знайти із пропорції:


456 г 3СаОЧSiO2 – 222 г Са(ОН)2.

0,95Ч0,57Ч100 г – х г

хСа(ОН)2=264 г.

При взаємодії Са(ОН)2 з кремнеземом трепелу можна допустити утворення однокальцієвого гідросилікату СаОЧSiO2ЧН2О.

Тоді для зв’язування 1 моля, тобто 74 г Са(ОН)2, потрібно 1 моль, тобто 60 г SiO2, а для 264 г Са(ОН)2 – х г SiO2.


хSiO2=(264Ч60)/74=214,05 г.


Для повного зв’язування Са(ОН)2, який виділяється при гідратації 1 кг цементу необхідно 214,05:0,72=297 г трепелу. 66. Потрібно, щоб теплота гідратації цементу для зведення бетонної греблі в трьохдобовий вік була не більше 210 кДж/кг, в семидобовий період 251 кДж/кг. Розрахувати орієнтовно теплоту гідратації цементу в 3 і 7 добовий вік при наступному вмісті мінералів, %: С3S – 47,5; С2S – 21,4; С3А – 7,8; С4АF – 14,5. Чи може бути застосований цей цемент для зведення бетонної греблі? Теплота гідратації цементу qп, Дж/кг, при орієнтованому підрахунку може бути визначена за формулою:


qn=anC3S+bnC2S+cnC3A+dnC4AF,


де an, bn, cn, dn – коефіцієнти тепловиділення мінералів, визначенні по табл. 3.2.


Таблиця 3.2

Тривалість тверднення, діб.

an

bn

cn

dn

3 3,89 0,666 6,36 – 0,499
7 4,57 0,967 8,67 – 1,73
28 4,78 0,641 9,63 0,59

q3=3,89Ч47,5+0,666Ч21,4+6,36Ч7,8–0,499Ч14,5=178,9 кДж/кг;

q7=4,57Ч47,5+0,967Ч21,4+8,67Ч7,8–1,78Ч14,5=280,28 кДж/кг.

Результати розрахунку підказують, що тепловиділення цементу у семидобовий вік виходить за установлені межі. Кінцеве значення про надійність цементу може бути дано після експериментального вивчення його теплоти гідратації.


4. Бетони і розчини


67. На завод залізобетонних виробів поступили два види піску – дрібнозернистий річний(№1) і крупнозернистий гірський(№2).Як видно з

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: