Загальні властивостi будiвельних матеріалів
Fц.с.=SЧhЧr=0,51Ч0,51Ч6,5Ч1750=3000 кг=30 кН,
де S – площа перерізу цегляного стовпа.
Загальне навантаження на фундамент кожного стовпа
F0=F+Fк.с.=46+30=76 кН.
Тиск , що здійснюється на цегельні стовпи на рівні фундаменту,
P=Fo/S=76Ч103/(0,51Ч0,51)=304Ч103 Н/м2=0,3 МПа
33. Протягом 7 діб два рази за зміну при 2–змінній роботі відбирали проби бетонної суміші на марку 200. Результати досліджень наведені нижче:
|
№п/п |
Ri, МПа |
№п/п |
Rі, МПа |
| 1 | 22,5 | 8 | 22,2 |
| 2 | 22,7 | 9 | 21,3 |
| 3 | 21,5 | 10 | 20,8 |
| 4 | 20,8 | 11 | 21,7 |
| 5 | 22,1 | 12 | 21,9 |
| 6 | 20,9 | 13 | 20,4 |
| 7 | 21,8 | 14 | 28,3 |
Визначити середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації міцності.
Коефіцієнт варіації (мінливості) міцності бетону є критерієм його однорідності. Його вираховують за формулою:
,
де s – середнє квадратичне відхилення окремих результатів досліджень від середньої міцності:
,
– середня
міцність бетону,
що дорівнює
середньому
арифметичному
межі міцності
окремих зразків
Ri:
.
Середнє квадратичне відхилення
.
Коефіцієнт варіації міцності бетону cv=1,92/22,06Ч100»9%.
34. Знайти коефіцієнт конструктивної якості ряду матеріалів, значення меж міцності яких на стиск R і середньої густини rо наведені нижче:
|
Матеріал |
R, МПа |
rо, кг/м3 |
| Граніт | 150 | 2700 |
| Вапняк | 60 | 1800 |
| Важкий бетон | 60 | 2300 |
| Легкий бетон | 20 | 1200 |
| Цегла керамічна | 15 | 1800 |
| Сосна (вздовж волокон) | 95 | 500 |
| Скло віконне | 600 | 2550 |
| Сталь | 400 | 7850 |
Коефіцієнт конструктивної якості матеріалів знаходиться як відношення межі міцності до середньої густини. Для граніту він дорівнює 150/2700=0,056, вапняку – 60/1800=0,033, важкого бетону 60/2300= =0,026, легкого бетону 20/1200=0,017, керамічної цегли 15/1800= =0,008, сосни 90/500=0,18, віконного скла 600/2550=0,24, сталі 400/7850=0,051.
35. Випробуванню на стиранність підлягали зразки–куби розміром 7,07ґ7,07ґ7,07 см із граніту, вапняку, шлакоситалу. Якою стала маса зразків після випробувань, якщо стираність (Ст) граніту 0,04; вапняку – 0,8; шлакоситалу – 0,02 г/см3? Середня густина граніту 2700 кг/м3, вапняку 1800 кг/м3, шлакоситалу 2650 кг/м3?
Масу зразків після випробувань m1=m–СтЧS,
де m – маса зразка до стирання, г; S – площа стирання.
Маса зразків до стирання, г: граніту – m=2,7Ч353,5=954,5; вапняку – m=1,8Ч353,5=636,3; шлакоситалу – m=2,65Ч353,5=936,8.
Площа стирання S=7,07Ч7,07=50 см2.
Маса зразків після випробувань, г: граніту – m1=954,5–2=952,5; вапняку – m1=636,3–40=596,3; шлакоситалу – m1=936,8–1=935,8.
36. Визначити твердість по Бринеллю підшипникового сплаву, якщо при стандартному випробуванні глибина відбитку стальної кульки діаметром d=5 мм становила h=0,1 мм.
Число твердості по Бринеллю НВ визначається як тиск, який припадає на одиницю площі сферичної поверхні відбитку.
Площу сферичної поверхні відбитку знаходимо за формулою
S=pЧdЧh=3,14Ч5Ч0,1Ч10–6=1,57Ч10–6 м2.
Між навантаженням F, H і діаметром шарика, мм, існує певна залежність. Так, як для чорних металів F=300Чd2, для міді, бронзи і латуні F=100Чd2 , алюмінію і підшипникових сплавів F=25Чd2 .
Навантаження на шарик F=25Ч25=625 Н;
Число твердості НВ=F/S=625Ч106/1,57=398 МПа.
37. Зразок природного каменя у вигляді циліндра діаметром D=40 мм і висотою h=65 мм випробовується на удар під лабораторним копром. Вага падаючої баби F=20 Н.Руйнування каменя відбулося при 12–м ударі баби. Розрахувати міцність каменя при ударі.
Міцність матеріалу при ударі розцінюється роботою руйнування, віднесеною до одиниці об’єму зразка.
Об’єм циліндра:
![]()
Робота руйнування дорівнює добутку ваги баби на шлях при падінні. При цьому останній удар до уваги не береться:
А=20(1+2+3+…+11)=13,2 НЧм.
Міцність природного каменя при ударі:
Ry =А/v=13,2Ч106/81=0,163 МПа.
1.5. Деформативні властивості
38. Зразки–призми перерізом 40ґ40 мм і довжиною lo=160 мм із цементного тіста, містить 45 і 75% заповнювача, по мірі тверднення відбулася усадка. Вона склала при видаленні 10, 20 і 30% води для зразків із цементного тіста відповідно 1Ч10–3, 2Ч10–3 і 2,8Ч10–3; зразків із вмістом 45% заповнювача: 0,3Ч10–3, 0,55Ч10–3 і 1Ч10–3; зразків з вмістом 75% заповнювача: 0,05Ч10–3, 0,07Ч10–3 і 0,15Ч10–3. Знайти зміну довжини зразків, мкм, по мірі висихання.
Для розрахунку зміни довжини зразків Dl по мірі висихання використовуємо розрахункову формулу для визначення лінійної деформації eус. При усадці:
Dl=l1–lo=eусЧlo.
При видаленні 10, 20 і 30% води Dl зразків із цементного тіста повинно відповідно скласти: Dl1=160Ч103Ч1Ч10–3=160 мкм; Dl2=160Ч103Ч2Ч Ч10–3=320 мкм; Dl3=160Ч103Ч2,8Ч10–3 = 448 мкм.
Аналогічно отримаємо для зразків із вмістом 45% заповнювача: Dl1=480 мкм, Dl2=93,5 мкм, Dl3=160 мкм; для зразків із вмістом 75% заповнювача: Dl1=8 мкм, Dl2=11,2 мкм, Dl3=24 мкм.
39. Який діаметр повинен мати стальний стержень довжиною lo.=2,5 м, якщо потрібно утримувати вантаж m=6 т (F=60 кН). Розрахувати абсолютне граничне видовження стержня Dl. Допустима напруга на розтяг для сталі s =160 МПа, модуль пружності Е=2Ч105 МПа.
Із виразу для напруги знайдемо площу перерізу S, а потім і діаметр стержня d:
;
.
Подовження стального стержня можна знайти із закону Гука
Е=s/e, де s =F/S, а e =Dl/l.
Абсолютне видовження стального стержня
.
40. Порівняти значення початкового модуля пружності важкого і легкого бетонів з межею міцності при стиску Rст.=25 МПа. Середня густина легкого бетону rо=1200 кг/м3 .
Початковий (миттєвий) модуль пружності бетону Еб відповідає навантаженню бетону до таких напруг, при яких виникають тільки пружні деформації.
Його можна вирахувати з достатньою точністю по емпіричним формулам:
для важкого
бетону
;
для бетону
на пористому
заповнювачі
.
Можна застосувати до умов задачі:
для важкого
бетону
МПа;
для легкого
бетону
МПа.
41. Розрахувати модуль пружності листового скла наступного хімічного складу,
%: SiO2 – 71,8, Na2O – 14,9, CaO – 7, MgO – 4,1, Al2O3 –2,2.
При розрахунку застосувати правило адитивності. Коефіцієнти для розрахунку модуля пружності:
SiO2 – 700, Na2O – 610, CaO – 700, MgO – 400, Al2 O3 –1800.
У відповідності з правилом адитивності модуль пружності скла може бути розрахований по емпіричним формулам
Е=700Ч71,8+1800ґ ґ2,2+700Ч7+400Ч4,1+61Ч14,9=61669 МПа.
42. Зразки–призми із литого бетону розміром 7ґ7ґ21 см ізолювали парафіном і при напрузі s = 2,5 МПа визначали повні деформації eп. Паралельно встановлювали на ненавантажених зразках до заданого строку тверднення усадочні деформації eус.. Визначити деформації повзучості бетону у віці 2, 6, 12 і 18 місяців, якщо повні деформації бетону у вказаному віці складали відповідно 0,1;0,5;0,7 і 0,8 мм/м, а усадочні деформації 0,1;0,28;0,35 і 0,36 мм/м. Результати вишукувань показати графічно.
Деформації повзучості визначають за виразами eпз = eп – eус.
Графіки за результатами дослідів і вишукувань приведені на рис.1.4.
43. Розрахувати міру повзучості бетонів з межею міцності на стиск Rст у 28 добовий вік 40,23 і 25 МПа і витратою води В відповідно 245,225 і 160 кг/м3 (бетони№1,2 і 3).
Для орієнтованого розрахунку міри повзучості бетону Сm, МПа–1, застосовують різні емпіричні формули. У даному випадку зручніше було б використати формулу:
СmЧ106=16В/Rст.
Міра повзучості бетону №1 СmЧ106 =16·245/40=98 МПа–1;
бетону №2 СmЧ106=16·225/23=150 МПа–1;

бетону
№3 СmЧ106=16·160/25=80
МПа–1;
44. Визначити кінцевий показ на манометрі преса, якщо після
розвантаженні зразка деформація залишалась незмінною, початкова напруга складала s =30 МПа і пройшов час, що відповідав часу релаксації (часу, протягом якого напруга знижується в е разів, тобто в 2,72 рази). Кінцевий показ манометра після розвантаження зразка склав s1=s/е=30/2,72=11,02 МПа.
45. Для збільшення довжини зразка полімерної плівки з 100 до 250 мм було прикладена напруга sо=5,5 МПа. Після витримки плівки в цьому положенні протягом t =30 діб напруга знизилась до s =3,1 МПа. Визначити постійну часу релаксації і діючу напругу після витримки протягом t1 =80 діб.
Релаксація напруг слідує експоненціальному закону:
![]()
де s – напруга через час t; sо – початкова напруга; lр – постійна часу релаксації.
Постійну lр можна знайти із виразу:
lns/sо=–t/lр.
ln(3,1/5,5)=–30/lр, звідки lр=52,6 діб.
Напруга після витримування протягом 80 діб повинна бути:
s80=5,5·е–80/52,6=5,5·е–1,52=1,20 МПа.
2. Природні кам’яні і керамічні матеріали
46. Для визначення придатності вапняку при отриманні стінового каменя були визначені середня густина, водопоглинання, морозостійкість і коефіцієнт розм'якшення зразків. Отримані наступні усереднені дані.
Шматок каменя масою m = 207 г виштовхнув із об’ємоміру vв=111 г води. Після витримки каменя у воді об’ємне водопоглинання склало wо=50%. Межа міцності на стиск в сухому стані Rс=27 МПа, після насиченні у воді Rн=21 МПа, після заморожування і відтавання Rмрз=18 МПа. Чи відповідає фізично – механічним умовам випробувана гірська порода ГОСТ 4001–84 “Камни стеновые из горных пород”?
Можна вважати, що об’єм вапняку дорівнює об’єму витісненої ним води. Тоді середня густина вапняку:
rо=m/vв=207/111=1,86 г/см3=1860 кг/м3.
(У тому випадку, якщо припустити, що вапняк поглинув деяку кількість води, середня густина його повинна бути трохи менше).
Знаючи величину об’ємного водопоглинання, можна знайти водопоглинання вапняку по масі : w=wо/rо=50/1,86=26,88%
Коефіцієнт розм'якшення каменя kр=Rн/Rс=21/27=0,78.
Втрата міцності на стиск після випробування на морозостійкість
DRмрз=Rн–Rмрз/Rн=21–18/21·100=14,2%.
Порівнюючи отримані дані з вимогами ГОСТ 4001–84 “Камни стеновые из горных пород”, можна заключити, що по всім фізико–механічним показникам досліджувана порода задовільняє необхідним вимогам.
47. Осадові гірські породи мають наступний хімічний склад, %:
|
SiO2 |
Al2O3 |
MgO |
CaO |
|
| №1 | 88,5 | 4,9 | 2,5 | 4,1 |
| №2 | 62,5 | 17,4 | 12,5 | 7,6 |
| №3 | 5,19 | 0,95 | 24,5 | 69,36 |
Яка хімічна стійкість порід до кислот і лугів?
Для приближеного висновку про хімічну стійкість гірських порід в кислих і лужних середовищах використаємо оцінку модуля основності Мо:
.
Гірські породи мають наступні значення Мо: №1 – 0,07; №2 – 0,25; №3 – 15,3. Можна припустити, що породи №1 і №2 стійкі до кислот, але взаємодіють із основними оксидами. Гірська порода №3 повинна легко руйнуватися кислотами, але бути стійкою до лугів.
48. При випробуванні на копрі Педжа шляхом послідовних ударів гирею масою mг=2 кг з інтервалами по висоті Dh=1 см при початковій висоті hн=1 см був доведений до руйнування через n=15 ударів зразок граніту у вигляді паралелепіпеда розміром 2ґ2ґ5 см.
Яка питома робота при ударному розколюванні зразка граніту?
Питому робота при ударному розколюванні гірських порід знаходимо за формулою:
,
де Fг – зусилля створене гирею (Fг=20 Н); S – площа розколу (S=4 см3).
.
49. Хімічний аналіз карбонатної гірської породи показав, що в ній присутні 40% СаО, 12% MgO. Визначити вміст в породі доломіту, кальциту.
Встановити її назву, використавши класифікацію наведену в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
|
Порода |
Склад, % |
|
|
СаСО3– кальцит |
СаMg(СаО3)2–доломіт |
|
| Вапняк | 95–100 | 5–0 |
| Доломітистий вапняк | 75–95 | 5–25 |
| Доломітовий вапняк | 50–75 | 25–50 |
| Вапняковий доломіт | 25–50 | 25–50 |
| Вапняковистий доломіт | 5–25 | 75–95 |
| Доломіт | 0–5 | 95–100 |
Припустимо, що вся кількість MgO в карбонатній породі зв’язано в доломіт – СаMg(СаО3)2. Із молекулярної маси доломіту
М СаMg(СО3)2=184 можна підрахувати, що на долю MgO приходиться 21,7%. В породі міститься 12% MgO, тобто доломіту повинно бути 55,3%. Не важко підрахувати, що в 100% доломіту зв’язується 30,4% СаО, відповідно, в 55,3% повинно зв’язуватись 16,8% СаО. Залишкова кількість СаО, тобто 23,2%, зв’язано в кальциті СаСО3. Із формули кальциту слідує, що в 100% СаСО3 знаходиться 56% СаО. 23,2% СаО повинно йти на утворення 41,4 % СаСО3. Таким чином, в дослідженій гірській породі знаходиться 41,4% СаСО3 і 55,3% СаMg(СО3)2. По табл. 2.1 її можна віднести до вапнякового доломіту.
50. Визначити по масі і об’єму витрату глини, що необхідна для виготовлення 10000 шт. потовщеної цегли із середньою густиною rок=1400 кг/м3, об’ємом порожнин vп=30%, якщо середня густина сирої глини rог=1600 кг/м3, вологість w=15%. При випалі сирцю в печі втрати при прокалюванні (в.п.п.)складають 10% від маси сухої глини.
Об’єм одної цегли:
без врахування порожнин (брутто) v`к=0,25Ч0,12Ч0,088=0,00264 м3;
з урахуванням порожнин (нетто) vк=v`к–vп/100=0,00264–0,00264Ч ·0,3=0,0018 м3.
Об’єм 10000 шт. цеглин vп=vкЧn=0,0018Ч10000=18 м3.
Маса 10000 шт. потовщеної цегли mп=vпЧrок=18Ч1400=25200 кг.
Маса сухої непрокаленої глини, що необхідна на 10000 шт. цегли,
.
Маса сирої глини, необхідної на 10000 шт. цегли,
![]()
Об’єм необхідної глини vг=mг/rог=31878:1600=19,92 м3.
51. Скільки штук керамічних каменів розміром 250ґ120ґ138 мм з порожнинністю П=33% можна виготовити із 15 т глини з вологістю w=12%, втратами при прокалюванні в.п.п.=8,5%. Середня густина звичайної цегли з цієї глини rо=1750 кг/м3.
З 15 т глини з вологістю 12% можна отримати прокалену спечену керамічну масу:

Об’єм прокаленої спеченої керамічної маси
vп.г=mп.г/rо=12078:1750=6,9 м3.
Об’єм одного керамічного каменя без врахування пустот
v`к=0,25Ч0,12Ч0,138=0,0041 м3.
Об’єм одного керамічного каменя з врахуванням пустот:
vк=v`к–` (v`к П)/100=0,0041–0,0013=0,0028 м3.
Можлива кількість керамічних каменів із 15 т глини
n=vп.г./vк=6,9:0,0028=2464 шт.
52. Визначити витрату деревних стружок для отримання n=1000 шт. пористої цегли із середньою густиною rо=1210 кг/м3 , якщо середня густина звичайної цегли rо=1740 кг/м3 . середня густина стружки rо=610 кг/м3.
Маса 1000 шт. звичайної цегли
mз.ц=1000Ч0,25Ч0,12Ч0,065Ч1740=3393 кг.
Маса 1000 шт. пористої цегли
mп.ц.=1000Ч0,25Ч0,12Ч0,065Ч1210=2359 кг.
Об’єм пустот, що створені стружкою в керамічній масі:
vп=(mз.ц–mп.ц.)/rо=(3393–2359)/1740=0,59 м3.
Необхідна витрата стружки по масі
mо.п=vпЧrоп=0,59Ч610=360 кг.
53. При випробуванні п’яти зразків повнотілої цегли пластичного формування були отримані наступні результати:
|
Межа міцності на стиск, МПа |
Межа міцності на згин, МПа |
| 16,5 | 3,3 |
| 15,6 | 3,0 |
| 14,3 | 2,8 |
| 16,2 | 3,2 |
| 12,6 | 1,7 |
До якої марки можна віднести випробувану цеглу?
Знаходимо середнє і найменше значення межі міцності на стиск
(
,
min)
і згин (
,
min,)
випробуваної цегли:
=15,04 МПа;
мін=12,6 МПа;
=2,8 МПа;
мін=1,7 МПа.
У відповідності з ДСТУ БВ.2.7–61–97 цегла має марку 150. По ГОСТу для цегли марки 150 середня для 5 зразків значення межі міцності на стиск і згин повнотілої цегли пластичного формування повинна бути не менше відповідно 15 і 2,8 МПа.
Найменше для окремого зразка значення Rст. мін і Rзг. мін повинно бути не менше відповідно 12,5 МПа і 1,4 МПа.
54. При виробництві керамзиту використана глина, що має середню густину rог=2550 кг/м3 при вологості w=13,5%.
Керамзитовий гравій має середню насипну густину rн.к.=450 кг/м3, міжзернову пустотність П=44%. Розрахувати, в скільки раз збільшиться об’єм глини при спученні, якщо маса глини і керамзиту однакова.
Середня густина сухої глини:
r’о.г.=rо.г/(1+w/100)=2550/(1+0,135)=2246 кг/ м3.
Середня густина керамзиту в грудці:
rо.к.=rн.к./(1–П/100)=450/(1–0,44)=804 кг/ м3.
Збільшення об'єму глини при вспученні еквівалентно зменшенню її середньої густини:
.
3. Мінеральні в’яжучі речовини
55. Визначити вихід будівельного гіпсу і ангідритового в’яжучого із 1 т гіпсового каменя 3–го сорту, вологістю 7%, що містить 80% СаSO4Ч2H2O. В склад домішок входять 7% глини, 9% піску, 4% органічних включень.
Маса сухого гіпсового каменя mг.к.=1000Ч0,93=930 кг.
В хімічному процесі отримання в’яжучих буде приймати участь маса двоводного гіпсу: mг.=930–0,2Ч930=744 кг.
Реакції отримання будівельного гіпсу і ангідритового в’яжучого:
СаSO4Ч2H2O=СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O;
СаSO4Ч2H2O=СаSO4+2H2O.
Кількість напівгідрату і ангідриту в будівельному в’яжучому, отриманому із 744 кг гіпсу, знайдемо із пропорцій:
172 кг СаSO4Ч2H2O – 145 кг СаSO4 Ч 0,5H2O
744 кг СаSO4Ч2H2O – Х кг СаSO4 Ч 0,5H2O
ХСаSO4Ч0,5H2O=(744Ч145)/172=627 кг;
172 кг СаSO4Ч2H2O – 136 кг СаSO4
744 кг СаSO4Ч2H2O – Х кг СаSO4
ХСаSO4=(744Ч136)/172=588 кг
У в’яжуче перейдуть домішки у кількості 16% від маси сухого гіпсового каменя (органічні домішки повинні вигоріти), тобто 158 кг.
Таким чином, із 1 т гіпсового каменя повинно вийти: будівельного гіпсу – mб.г.=627+158=785 кг або ангідритового в’яжучого mа.в.=88+158=746 кг.
56. Для отримання 1 моля напівводного гіпсу із двогідрату теоретично потрібно затратити q=84 кДж теплоти, а 1 моля вапна із карбонату кальцію q1=190 кДж. Яка витрата умовного палива необхідна для отримання 1 т СаSO4Ч0,5H2O і СаО?
Мольна маса СаSO4Ч0,5H2O рівна 145 г/моль. Значить, для отримання 1 т напівводного гіпсу потрібно:
Q=(qЧ1000)/0,145=(84Ч1000)/0,145=579310 кДж.
1 т умовного палива еквівалентна 29330 кДж теплоти. Значить, для отримання 1 т напівводного гіпсу необхідна витрата палива
Т=579310/29330=19,75 кг.
Для отримання 1 т СаО необхідно
Т1=(190Ч1000)/(0,056Ч29330)=115,7 кг.
57. Визначити пористість затверділого будівельного гіпсу, якщо водогіпсового відношення В/Г=0,7. Дійсна густина rг=2,7 г/см3.
Перший спосіб рішення. Для визначення пористості затверділого будівельного гіпсу визначимо його дійсну і середню густину.
Дійсна густина затверділого гіпсу r=mг.з /va, де mг.з – сумарна маса гіпсу і хімічно зв’язаної води в одиниці абсолютного об'єму va.
Склад хімічно зв’язаної води Вх.зв. легко знайти із рівняння гідратації основного компонента будівельного гіпсу
H2O:СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O=СаSO4Ч2H2O.
Вх.зв.=(27Ч100)/145=18,6%.
Припустимо, що густина хімічно зв’язаної води rв=1, тоді
.
Середня густина затверділого гіпсу rо=mг.з/v, де v – об’єм з урахуванням пор, утворених надлишковою породою.
.
Пористість затверділого гіпсу:
Пз.г.=(1–rо/r)·100=(1–1,1/2,13)·100=48%
Другий спосіб рішення більш простіший:
.
58. Скільки вапнякового тіста ( по масі і об’єму), із вологістю wт=50% можна отримати із mв=15 т негашеного вапна із активністю А=85%. Середня густина вапняного тіста rт=1400 кг/м3.
Склад активного СаО в 15 т негашеного вапна
СаОакт.=(АЧmв)/100=(85Ч15)/100=12,75 т.
Гашення вапна проходить за рівнянням СаО+Н2О=Са(ОН)2.
Із 56 масових частинок СаО можна отримати 74 частини сухого гідратного вапна, а із 12,75 т СаО
mСа(ОН)2=(12,75Ч74)/56=16,84 т.
Можлива кількість вапнякового тіста:
по масі

по об’єму
.
59. Яку кількість гідратного вапна і води міститься у вапняному тісті масою mт=10 т із середньою густиною rт=1400 кг/м3? Дійсна густина порошкоподібного гідратного вапна rп=2,05 г/см3.
1 м3 вапняного тіста можна уявити через суму об’ємів гідратного вапняку і води, тобто mп/rп+mв/rв=1, де mп і mв – маса відповідно сухого гідратного вапна (пушонки) і води; rв – густина води.
.
Звідси вміст в 1 м3 вапняного тіста гідратного вапна mп==0,781 т (55%); води mв=1,4–0,781=0,619 т (45%).
В 10 т вапняного тіста міститься гідратного вапна
m`п=(0,781Ч10/1,4=5,58 т, води m`в=4,42 т.
Вміст гідратного вапна у вапняному тісті, як і інших речовин в тістоподібних масах, можна також визначити за формулою:
,
де Т – вміст твердої речовини в тісті, кг/м3; rп – дійсна густина твердої речовини, що утворює з водою тістоподібну масу, г/см3; rо – середня густина тіста, кг/м3.
60. Розрахувати активність вапна, отриманого із крейди, що містить 42,5% СаО; 3,5% MgO;17,5% SiO2+Al2O3, при втратах при прокалюванні в.п.п.=36,5%. Ступінь декарбонізації крейди при випалі х=0,9.
Для розрахунку активності вапна А можна використати формулу А.В. Волженського, виведену в припущенні, що залишок у випаленому матеріалі СО2 зв’язаний тільки з оксидом калію:
,
де R2O3 – сумарний вміст у сировині Al2O3 + Fe2O3, %.
![]()
61. Для визначення складу напівводного гіпсу у будівельному гіпсі наважку подрібненого гіпсу mг=2,5 г, попередньо висушену до постійної маси, залили водою. Затверділий матеріал висушили при 50 – 55оС до постійної маси, яка стала яка стала mг.з.=2,84 г. Який вміст в будівельному гіпсі СаSO4Ч0,5H2O?
Із реакції СаSO4Ч0,5H2O+1,5H2O=СаSO4Ч2H2O можна заключити, що для гідратації 145 г СаSO4Ч0,5H2O потрібно 27 г води. У нашому випадку, для гідратації х г напівводного гіпсу потрібно mг.з.–mг. г води.
![]()
62. При визначенні вмісту у негашеному кальцієвому вапні активних СаО+MgO на титрування m=1,2 г вапна використано v=37,5 мл 1 н розчину НСl. До якого сорту по вмісту активних СаО і MgO належить вапно?
З реакції нейтралізації, що відбувається при титруванні (СаО+2НС1=СаС12+Н2О), витікає, що 1 мл 1 н розчину соляної кислоти відповідає 0,028 г СаО.
Можна скласти відношення:
0,028 г СаО – 1 мл НС1
m г СаО – v мл НС1
Звідки, СаО=(0,028·v/m)·100=87,5%.
Для кальцієвого вапна вміст MgO – не більше 5%. Можна вважати, що у дослідженому вапні вміст активних СаО+MgO=87%. Це відповідає по ДСТУ В.2.7–90–99 нормам для негашеного вапна 2–го сорту.
63. Хімічний склад цементного клінкера, %: СаО–65,5; SiO2 – 22,2; Al2O3 – 6,4; Fe2O3 – 3,1; MgO – 1,5; SO3 – 0,4; Na2O – 0,9. Визначити вміст у клінкері трьохкальцієвого силікату С3S, двокальцієвого силікату С2S, трьохкальцієвого алюмінату С3А, чотирьохкальцієвого алюмофериту С4АF, а також сульфату кальцію СаSO4. Встановити по табл. 3.1, до якого виду відноситься клінкер.
Таблиця 3.1
|
Клінкер |
Приблизний вміст, % |
|||
|
С3S |
С2S |
С3А |
С4АF |
|
| Алітовий | Більше 60 | Менше 15 | — | — |
| Нормальний(по вмісту аліту) | 60 – 37,5 | 15 – 37,5 | — | — |
| Белітовий | Менше 37,5 | Більше 37,5 | — | — |
| Алюмінатний | — | — | Більше 15 | Менше 10 |
| Нормальний(за вмістом алюмінату) | — | — | 15 – 7 | 10 – 18 |
| целітовий | — | — | Менше 7 | Більше 18 |
Мінералогічний склад цементних клінкерів, %, можна визначити за формулами, запропонованими В.А.Кіндом:
С3S=3,8·SiO2(3КН–2)
С2S=8,6·SiO2(1–КН)
де КН – коефіцієнт насичення, що показує відношення кількості оксиду кальцію в клінкері, фактично зв’язаного з кремнеземом. До кількості його, теоретично необхідному для повного зв’язування кремнезему в трьохкальцієвий силікат. Коефіцієнт насичення вираховують по спрощеній формулі:
.
Формули для розрахунку С3А і С4АF вибираються в залежності від значення глиноземистого модуля ГМ, рівного відношенню процентного вмісту Al2O3 і Fe2O3.
При ГМ>0,64: С3А=2,65·(Al2O3–0,64·Fe2O3); С4АF=3,04·Fe2O3.
При ГМ<0,64: С3А=1,7·(Al2O3–1,57·Fe2O3); С4АF=4,77·Al2O3.
Вміст сульфату кальцію визначають за формулою
СаSO4=4,77·SO3.
За допомогою наведених вище формул розрахуємо мінералогічний склад клінкера по даним хімічного аналізу.
,
ГМ=6,4:3,1=2,06;
С3S=3,8Ч22,2·(3Ч0,87–2)=51,4%;
С2S=8,6Ч22,2·(1 – 0,87)=24,8%;
С3А=2,65·(6,4–0,64Ч3,1)=11,7%;
С4АF=3,04Ч3,1=9,42%;
СаSO4=1,7Ч0,4=0,68%.
По класифікації, наведеній в табл. 3.1, клінкер можна віднести до нормальних.
64. В якій пропорції потрібно взяти вапняк і глину, щоб отримати цементний клінкер з коефіцієнтом насичення КН=0,88? Хімічний склад вапняку і глини, %, наведений нижче:
|
SiO2 |
Al2O3 |
Fe2O3 |
СаО |
MgO |
SO3 |
В.п.п. |
|
| вапняк | 7,80 | 1,65 | 1,04 | 48,8 | 0,91 | – | 39,80 |
| глина | 64,55 | 16,51 | 8,17 | 1,90 | 0,89 | 0,79 | 7,09 |
Визначимо співвідношення глини до вапняку 1:х. Тоді вираз для КН прийме наступний вираз:
.
Звідки х»7 частин по масі вапняку. Сировинна суміш буде складатися на 87,6% із вапна і на 12,4% із глини.
65. Яку кількість Са(ОН)2 виділиться при повній гідратації 1 кг портландцементу, що містить 95% клінкера і 5% гіпсу? Вміст основних мінералів в клінкері, %: С3S – 57, С2S – 22, С3А – 7, С4АF – 11. Яку кількість добавки трепелу із вмістом SiO2=72% необхідно для повного зв’язування виділеного Са(ОН)2?
Виділення гідроксиду кальцію йде в основному в результаті гідролізу при гідратації С3S. Найбільш ймовірна при звичайних умовах схема гідратації С3S:
2·(3СаОЧSiO2)+6Н2О=3СаОЧ2SiO2Ч2Н2О+3Са(ОН)2.
Кількість Са(ОН)2, який виділяється при гідратації можна знайти із пропорції:
456 г 3СаОЧSiO2 – 222 г Са(ОН)2.
0,95Ч0,57Ч100 г – х г
хСа(ОН)2=264 г.
При взаємодії Са(ОН)2 з кремнеземом трепелу можна допустити утворення однокальцієвого гідросилікату СаОЧSiO2ЧН2О.
Тоді для зв’язування 1 моля, тобто 74 г Са(ОН)2, потрібно 1 моль, тобто 60 г SiO2, а для 264 г Са(ОН)2 – х г SiO2.
хSiO2=(264Ч60)/74=214,05 г.
Для повного зв’язування Са(ОН)2, який виділяється при гідратації 1 кг цементу необхідно 214,05:0,72=297 г трепелу. 66. Потрібно, щоб теплота гідратації цементу для зведення бетонної греблі в трьохдобовий вік була не більше 210 кДж/кг, в семидобовий період 251 кДж/кг. Розрахувати орієнтовно теплоту гідратації цементу в 3 і 7 добовий вік при наступному вмісті мінералів, %: С3S – 47,5; С2S – 21,4; С3А – 7,8; С4АF – 14,5. Чи може бути застосований цей цемент для зведення бетонної греблі? Теплота гідратації цементу qп, Дж/кг, при орієнтованому підрахунку може бути визначена за формулою:
qn=anC3S+bnC2S+cnC3A+dnC4AF,
де an, bn, cn, dn – коефіцієнти тепловиділення мінералів, визначенні по табл. 3.2.
Таблиця 3.2
|
Тривалість тверднення, діб. |
an |
bn |
cn |
dn |
| 3 | 3,89 | 0,666 | 6,36 | – 0,499 |
| 7 | 4,57 | 0,967 | 8,67 | – 1,73 |
| 28 | 4,78 | 0,641 | 9,63 | 0,59 |
q3=3,89Ч47,5+0,666Ч21,4+6,36Ч7,8–0,499Ч14,5=178,9 кДж/кг;
q7=4,57Ч47,5+0,967Ч21,4+8,67Ч7,8–1,78Ч14,5=280,28 кДж/кг.
Результати розрахунку підказують, що тепловиділення цементу у семидобовий вік виходить за установлені межі. Кінцеве значення про надійність цементу може бути дано після експериментального вивчення його теплоти гідратації.
4. Бетони і розчини
67. На завод залізобетонних виробів поступили два види піску – дрібнозернистий річний(№1) і крупнозернистий гірський(№2).Як видно з