Загальні властивостi будiвельних матеріалів
Питому поверхню піску, м2/кг, можна підрахувати за формулою А.С.Ладинського
,

де
k – поправочний
коефіцієнт,
який залежить
від виду піску;
для гірського
піску k=2, для річних
і морських
пісків середньої
крупності
k=1,65, для дрібних
морських і
річних пісків
k=1,3; а, б, в, г, д, е –
кратні залишки
на ситах з розмірами
отворів від
5 до 0,14 мм; ж –прохід
через сито
0,14 мм.
Кратні залишки легко знайти за відмінністю повних залишків на ситах.
Для піску №1
,
Для піску №2
,
Водопотребу піску, яку визначають за методом Б.Г.Скрамтаєва і Ю.М.Баженова, визначають за формулою
.
Для піску
№1
![]()
Для піску
№2
![]()
Пустотність:
піску №1
;
піску №2
.
Щоб при змішуванні пісків №1 і №2 з повними залишками на контрольному ситі А1 і А2 отримати пісок 3 з повним залишком А3, треба виконати умову
100·А3=А1·x+А2·(100–x),
де x – вміст піску №1 в змішаному піску; (100–x) – вміст піску №2 в змішаному піску.
Звідси x=(А2–А3)/(А2–А1)·100.
Щоб отримати, наприклад, на ситі з розміром отворів 0,63 мм А3=60%, треба взяти х=(85–60)/(85–17)·100=36%.
У відповідності з приведеною вище вимогою знайдемо зерновий склад змішаного піску при x=36%, 100–x=64% (табл. 4.1).
Таким чином, змішуванням двох пісків з незадовільним зерновим складом вдалося отримати пісок, зерновий склад якого знаходиться в рекомендованій області (рис. 4.1).
68.На завод залізобетонних виробів надійшов пластифікатор ЛСТ(лігносульфонати технічні) з густиною rд=1,266 г/см3. Витрата цементу на 1 м3 бетону Ц=350 кг, води В=157 л. Питоме дозування добавки, встановлене дослідним шляхом, c=0,25% маси цементу в перерахунку на суху речовину. Визначити кількість пластифікатора, яка потрібна для приготування водяного розчину пластифікатора і заправки ємності vp=1000 л, а також витрата його на 1 м3 бетону в тому випадку, коли розчин має: а) робочу концентрацію; б) 10%–ну концентрацію.
Таблиця 4.1
|
Номера сит |
2,5 |
1,25 |
0,63 |
0,315 |
0,14 |
Мк |
| Повні залишки, %, при х=36% | 20,48 | 40,2 | 60,52 | 70,88 | 94,6 | 2,87 |
| Повні залишки піску, які рекомендовані для бетону напірних труб | 10–20 | 25–45 | 50–70 | 70–90 | 95–100 | 2,5–3,25 |
Водний розчин добавок робочої концентрації подають безпосередньо в бетонозмішувач у вигляді розчину замішування, в якому повністю врахована необхідна витрата води. Об’єм рідкого пластифікатора vд, необхідний для приготування заданого об’єму робочої концентрації, знаходять за формулою
,
де Д – вміст сухої речовини добавки в 1 л, тобто концентрація розчину.
Концентрація розчину добавки знаходиться за довідковими даними за заданою густиною розчину. Стосовано до добавки ЛСТ(стара назва СДБ) концентрація, %, може бути знайдена за емпіричною формулою
.
Так як в нашій задачі rд=1,266 г/см3, Д»50%, або 0,633 кг/л.
.
Необхідна кількість добавки за масою
mд=vд·rд=8,8·1,266=11,15 кг.

Густина
розчину замішування
.
Витрата розчину замішування на 1 м3 бетону
;
mp=157,5·1,002=157,87 кг.
При застосуванні розчину добавки підвищеної концентрації його дозують паралельно із невистаючою кількістю води або розбавляють до отримання розчину робочої концентрації.
Густина 10%–го розчину ЛСТ
(Д1=0,104 кг/л).
Витрата 50%–го розчину ЛСТ для отримання 1000 л10%–го розчину
![]()
або mд=164,2·1,266=207,9 кг.
Витрата 10%–го розчину ЛСТ на 1 м3 бетону
,
де К – концентрація приготованого розчину, %.
,
Кількість води, якої не вистачає на замішування 1 м3 бетонної суміші
Вн=В–vр·rд·(1–К/100)=157–8,38·1,044·(1–10/100)=149 л.
69.Визначити номінальний склад гідротехнічного бетону для надводної зони річкової споруди марки М200 з рухливістю бетонної суміші за осадкою конуса 4–5 см. Матеріали: портландцемент з активністю Rц=45 МПа, пісок дрібний з водопотребою Вп=9% і дійсною густиною rп=2,65 г/см3, гранітний щебінь з найбільшою крупністю 70 мм, дійсною густиною rщ=2,6 г/с3 і насипною густиною rн.щ=1450 кг/м3.
Для визначення складу бетону використовуємо розрахунково–експериментальний метод Б.Г.Скрамтаєва – Ю.М.Баженова.
Водоцементне відношення знаходимо за формулою
Rб = А·Rц·(Ц/В–0,5),
де Rб – міцність бетону; А – коефіцієнт якості, який можна прийняти 0,55; Rц – активність цементу,
.
Найбільш допустиме В/Ц, яке забезпечує комплекс потрібних властивостей надводного бетону, повинно бути 0,65.Для економії цементу приймаємо рішення ввести добавку мінерального наповнювача, наприклад золу ТЕЦ (Д), з дійсною густиною rд=2,1 г/см3.
Орієнтовну витрату води знаходимо за графіком (рис. 4.2.), вводячи поправку на водопотребу піску і застосування щебеню:
В=155+5·2+10=175 л/м3.
Витрата цементу із умови міцності
Ц=В:В/Ц=175:0,76=230 кг/м3.
Необхідна витрата добавки мінерального наповнювача знаходимо за формулою
,
де (В/Ц) / – водоцементне відношення із умови довговічності:
.
Загальний вміст в’яжучої речовини Ц+Д=230+39=269кг/м3.
Пустотність щебеню: Пщ=1–(rн.щ/rщ)=1–(1,45/2,6)=0,44.
В залежності від водоцементного відношення і витрати цементу за табл. 4.2 знаходимо коефіцієнт розсуву kp=1,34.Витрата щебеню і піску:
;

Для визначення складу бетону в частках за масою розділим витрату кожного компонента на витрату цементу:
Ц/Ц:П/Ц:Щ/Ц:В/Ц:Д/Ц=230/230:769/230:1150/230:175/230:39/230=
=1:3,3:5:0,76:0,17.
Таблиця 4.2
|
Витрата цементу |
В/Ц |
||||
|
0,4 |
0,5 |
0,6 |
0,7 |
0,8 |
|
| 250 | — | — | 1,26 | 1,32 | 1,38 |
| 300 | — | 1,30 | 1,36 | 1,42 | — |
| 350 | 1,32 | 1,38 | 1,44 | — | — |
| 400 | 1,40 | 1,46 | — | — | — |

70.Визначити з допомогою номограм (рис. 4.3. – 4.5.) склад без добавки і з добавкою СНВ бетону монолітного облицювання каналу. Рухливість бетонної суміші ОК=4–6 см. Проектні марки бетону М300 і F200. Без добавки СНВ F200 забезпечується при марці бетону М350.Вихідні матеріали: портландцемент середньоалюмінатний марки 400, НГ=27%, rц=3,1 г/см3; пісок кварцовий Мк=2,8, rп=2,6 г/см3 щебінь гранітний фракцією 5–20 мм, rщ=2,6 г/см3. Склад бетону без застосування добавок ПАР за допомогою номографічного методу знаходимо наступним чином. По номограмі (рис. 4.3.) для бетону М350 при осадці конуса 4–5 см, марці цементу 400 з НГ=27% необхідно
Ц/В=2,3.Водопотреба бетонної суміші (рис. 4.4.) для щебеню з максимальною крупністю 20 мм складає

205 кг/м3.
Витрата цементу
Ц=В·Ц/В=205·2,3=472 кг/м3.
По номограмі (рис. 4.5.) знаходимо оптимальну частку піску в суміші заповнювачів, для піску з Мк=2,8, r =0,34.
Визначаємо витрату піску і щебеню:
;
.
У випадку застосування добавки СНВ склад бетону знаходимо наступним чином. За номограмою (рис. 4.6.) знаходимо (Ц/В)1=1,90. Водопотребу знаходимо на рис. 4.4. і коректуємо з урахуванням оптимального об’єму емульгованого повітря, встановлено емпірично.

Приймаємо
об’єм повітря
vв=3%. Зниження
водовмісту
в бетонній
суміші на
кожен процент повітря 3 л. Тоді В1=196 кг/м3.Витрата цементу складає Ц1=В1·(Ц/В)1=196·1,9=372 кг/м3.
По номограмі (рис. 4.5.) визначаємо частку піску в суміші заповнювачів r1=0,35.
Витрати піску і щебеню:
;
![]()
71.Номінальний склад бетону 1:2,1:3,5 (за об’ємом), В/Ц=0,55, на 1 м3 бетону витрачається 310 кг цементу з насипною густиною rн.ц=1250 кг/м3.Для виготовлення бетону застосували щебінь і пісок з вологістю w відповідно 2 і 4% і насипною густиною rн.щ=1450 і rн.п=1400 кг/м3 (в сухому стані).Визначити витрати матеріалів на v=200 м3 бетону за масою.
Визначаємо витрати матеріалів на 1 м3 бетону за об’ємом:
vц=Ц:rн.ц=310:1250=0,25 м3;
vп=vц·2,1=0,25·2,1=0,52 м3;
vщ=vц·3,5=0,25·3,5=0,87 м3;
.
За масою:
Ц=310 кг;
В=vв·rв=0,17·1000=170 кг;
П=vп·rп=0,52·1450=754 кг;
Щ=vщ·rщ=0,87·1400=1218 кг.
З урахуванням вологості заповнювачів:
Цр=310 кг;
Пр=П+Пw/100=754+(754·0,04)=784 кг;
Щр=Щ+Щw/100=1218+(1218·0,02)=1242 кг;
Вр=В–Пw/100–Щw/100=170–(754·0.04)–(1218·0,02)=115 кг.
Робоча витрата матеріалів на 200 м3 бетону:
Цvр=310·200=62000 кг;
Пvр=784·200=156800 кг;
Щwр=1242·200=248400 кг;
Вvр=115·200=23000 кг.
72.Визначити коефіцієнт виходу, середню і дійсну густину, а також пористість цементного бетону, якщо для отримання 100 м3 бетонної суміші із В/Ц=0,7 використано mц=32 т, піску vп=45 м3 і щебеню vщ=78 м3.Насипна густина цементу rн.ц=1300 кг/м3, піску rн.п=1500 кг/м3, щебеню rн.щ=1450 кг/м3.Дійсна густина цементу rц=3,1 г/см3, суміші заповнювачів rз=2,65 г/см3.Кількість хімічно зв’язної води складає 20% від маси цементу.
Коефіцієнт виходу бетонної суміші
,
де vб.с, vц, vп, vщ – відповідно об’єми бетонної суміші, цементу, піску, щебеню.
Насипний об’єм цементу дорівнює відношенню маси цементу до його насипної густини: vц=mц/rн.ц=32:1,3=24,6 м3;
.
Середня густина бетонної суміші
.
Витрати піску і щебеню за масою mп і mщ знайдені як похідні відповідних їх витрат за об’ємом на значення насипних густин (mп=45·1,5=67,5 т, mщ=78·1,45=113,1 т), а витрата води mв – як похідну витрати цементу на В/Ц (mв=32·0,7=22,4 т).
Для того, щоб знайти середню густину бетону rоб при випаровуванні всієї надлишкової води, треба врахувати її при визначенні маси бетону, а замість всієї витрати води тільки кількість хімічно зв’язаної води mх.в=32·0,2=6,4 т;
.
Дійсну густину бетону знаходять за формулою
.
Абсолютні об’єми компонентів бетонної суміші:
vа.ц=32:3,1=10,32 м3;
vа.п+vа.щ=(67,5+113,1):2,65=67,1 м3;
vх.в=6,4:1=6,4 м3.
Пористість бетону
.
Пористість бетону орієнтовно можна визначити і за іншою формулою:
,
де wх – кількість хімічно зв’язаної води в частках від маси цементу; В і Ц – витрата води і цементу на 1 м3 бетонної суміші;
В=mв/vб.см=22400/100=224 кг/м3;
Ц=mц/vб.см=32000/100=320 кг/м3;
.
73.Бетон на матеріалах рядової якості при В/Ц=0,5 через n=14 діб твердіння показав міцність на стиск Rб=25 МПа. Визначити орієнтовно активність цементу.
Для орієнтовного визначення активності цементу можна скористатися формулою Боломея–Скрамтаєва:
Rб=А·Rц·(Ц/В–0,5),
де А – коефіцієнт якості вихідних матеріалів (приймаємо 0,6); Rб – міцність бетону в 28–добовому віці; Ц/В – цементно–водне відношення (Ц/В=1:0,5=2).
Орієнтовну міцність бетону у 28–добовому віці знаходимо за формулою Б.Г.Скрамтаєва:
.
Визначаємо орієнтовно активність цементу: 32=0,6·Rц·(2–0,5), звідки Rц=32/(0,6·1,5)=35 МПа.
74.Бетон М300 з ОК=9–12 см на цементі М400 після тепловологісної обробки виробів повинен мати межу міцності при стиску 70% марочної. Досягнення необхідної міцності бетону після теплової обробки потребувало завищення марки бетону до М400.Для економії цементу було прийняте рішення ввести комплексну хімічну добавку, яка містить пластифікатор і прискорювач твердіння. Яка може бути досягнута економія цементу, якщо пластифікуюча добавка дозволяє на 8% зменшити витрату води для досягнення потрібної рухливості бетонної суміші без зниження міцності бетону, а прискорювач твердіння дозволяє забезпечити 70%–у міцність бетону М350 після тепловологісної обробки? Найбільша крупність піску і щебеню 40 мм.
Знайдемо спочатку економію цементу за рахунок прискорювача твердіння при переході бетону із М400 у М350.
Із формули Rб=АRц(Ц/В–0,5) випливає Ц/В=(Rб+0,5Rц)/(А·Rц).
Витрата цементу Ц=(Ц/В)·В.
За рис. 4.2. можна зробити висновок, що необхідна витрата води повинна бути 195 кг.
Для бетону М400 розрахункові значення Ц/В і Ц відповідно складають:
.
При зміні марочної міцності бетону
DЦ/В=DRб/(А·Rц,)
де DЦ/В – різниця цементно–водних відношень, необхідних для відповідних марок бетону; DRб – різниця меж міцності бетону при стиску для порівнюваних марок.
При переході бетону від М400 до М350
DЦ/В=(40–35)/(0,6·40)=0,21.
Економія цементу при введенні прискорювача твердіння DЦ1=(DЦ/В)·В=0,21·195=41 кг, що складає 10% витрати цементу, необхідного для отримання бетону М400.
Додаткову економію цементу за рахунок введення пластифікуючої добавки можна знайти за формулою
DЦ2=(Ц/В)·DВ,
де DВ – зменшення водовмісту бетонної суміші.
Для бетону М350 Ц/В, вирахуване за приведеною вище формулою, складає 1,96; DВ=195·0,08=13,65 кг; DЦ2=1,96·13,6»27 кг.
Загальна економія цементу за рахунок комплексної пластифікатора і прискорювача твердіння DЦ=DЦ1+DЦ2=41+27=68 кг.
Вона складає приблизно 17% від витрати цементу до введення добавки.
75.Встановити склад змішаного розчину М50 для кладки стін будівель із порожнистої цегли. Рухливість розчину повинна складати 7 см. В’яжуче – портландцемент активністю30 МПа і насипною густиною rоц=1200 кг/м3. Неорганічна добавка – вапняне тісто із середньою густиною rов=1400 кг/м3, пісок – дрібний кварцовий з насипною густиною rо.п=1350 кг/м3 і вологістю 6%.
Визначаємо витрати матеріалів на 1 м3 піску.
За табл. 4.3 витрата цементу складає Ц=185 кг, а його об’єм vц=185:1,2=154 л.
Витрата вапняного тіста vВп=170(1–0,002·Ц)=170·0,630=107 л, а його маса Вп=107·1,4»150 кг.
Складаємо пропорцію об’ємних частин розчину:
.
Витрата води В=0,50·(Ц+Вп)=0,50·(185+150)=167 кг.
Отриманий розрахунковий склад повинен бути відкоригований на пробних замісах.
76. Визначити коефіцієнт виходу і витрату матеріалів на 1 м3 вапняного розчину складом вапно:пісок 1:3 (за об’ємом) при об’ємі порожнин в піску П=40%.
Коефіцієнт виходу b=vр/(vВп+vп).
Об’єм розчину, отримуваного з 1 м3 вапняного тіста і 3 м3 піску, vр=1+3·(1–П/100)=1+3·(1–0,4)=2,8 м3.
Коефіцієнт виходу b=2,8/(1+3)=0,7.
Витрата вапна на 1 м3 розчину
.
Витрата піску vп=0,36·3=1,08 м3.
Таблиця 4.3
|
Марка розчину |
Рекомендована марка в’яжучого |
Rв·mв |
Витрата в'яжучого на 1 м3 |
|
|
піску |
розчину |
|||
|
200 150 100 75 50 25 |
500 400 500 400 300 500 400 300 500 400 300 200 400 300 200 200 |
180 140 102 81 56 |
360 450 280 350 470 205 255 340 160 200 270 405 140 185 280 155 |
410 490 330 400 510 245 300 285 195 240 310 445 175 225 325 190 |
Примітка: Rб – активність в’яжучого, mв – маса в’яжучого. Наведені витрати в’яжучих належать до цементно–вапняних та цементно–глиняних розчинів і піску у рихло–сипучому стані при вологості 3–7%.
5. Штучні без випалювальні кам’яні матеріали
77. Визначити необхідну витрату вапна, води для гашення і піску для отримання n=1000 шт. силікатної цегли густиною rс.ц=1800 кг/м3 при вологості wц=6%. Активність вапна А=85%, вологість піску wп=6%. Активність вапняно–піщаної маси (вміст СаО) Ам=8% за масою. Прийняти, що при гасінні вапна добавка води Вф=120 % розрахункової.
Маса 1000 шт. силікатної цегли із вологістю 6% складає mк=b·h·l·n·rо.к=0,12·0,065·0,25·1000·1800=3510 кг, де b=0,12, l=0.25 і h=0,065 – розмір цегли, м.
Маса 1000 шт. сухої цегли
.
Вміст СаО mСаО=mц.с·Ам/100=3300·0,08=264 кг.
При активності 85% вміст негашеного вапна у масі
.
Розрахункова витрата води на гасіння вапна можна знайти з реакції
СаО + Н2О = Са(ОН)2
56 18 74
56 — 18
264 — Вр
Вр=264·18/56=84,8 кг.
Витрата води Вф=(Вр·120)/100==(84,8·120)/100=102 кг.
Витрата сухого піску Пс=mц.с–mВп–Вф=3300–310–102=2888 кг.
Витрата вологого піску Пw=Пс+Пс·wп/100=2888+2888·0,06= =3061 кг.
78. Порівняти теплопровідність звичайної керамічної цегли масою 3,41 кг, одинарної і потовщеної цегли масою відповідно 3,7 кг і 4,3 кг, а також пустотілого силікатного каменю масою 5,96 кг. Розміри звичайної керамічної і одинарної силікатної цегли 0,25х0,12х0,065 м, потовщеної силікатної цегли – 0,25х0,12х0,088м і пустотілого силікатного каменю – 0,25х0,12х0,138 м.
Знаходимо середню густину звичайної керамічної цегли:
rз.к.ц=3, 41/(0,25·0,12·0,065)=1748 кг/м3; одинарної силікатної цегли: rо.с.ц=3,7/(0,25·0,12·0,065)=1897 кг/м3; потовщеної силікатної цегли rп.с.ц=4,3/(0,25·0,12·0,088)=1628 кг/м3; пустотілого силікатного каменю rп.с.ц=5,96/(0,25·0,12·0,138)=1440 кг/м3.
Орієнтовно можна підрахувати, що теплопровідність кам’яних матеріалів пропорційна їх середній густині. Тоді, умовно прийнявши теплопровідність звичайної керамічної цегли за 1, значення теплопровідності порівнюваних силікатних виробів будуть відповідно 1,08, 0,93 і 0,82.
79. В каналізаційний колектор, помилково збудований із силікатної цегли, попадають промислові стічні води, які містять соляну кислоту у кількості с=13 г на 1 м3 води. Розрахувати, яка кількість вапна буде розчинена із цегляних стін колектора за місяць його експлуатації, якщо за добу через нього проходить v=100 м3 стічних кислих вод, а у реакцію вступає m=40% кислоти. Через колектор в місяць проходить стічних вод
V=30·v=30·100=3000 м3.
В реакцію вступає кислота:
.
Руйнування цегли проходить в результаті реакції вапна із кислотою:
Са(ОН) + 2НСl = CaCl2 + H2O
Складаємо пропорцію:
73 кг НСl – 74 кг Са(ОН)2
15,6 кг НСl – x кг. Са(ОН)2
x=15.6·74/73=15,7 кг.
80. Підібрати склад газосилікату при міцності Rr=5 МПа середньою густиною в сухому сані ro.г=600 кг/м3. Газоутворювач – алюмінієва пудра ПАК–3. Активність вапна АВп=70%. В’яжуче змішане – вапно : пісок (1:1).
По графіку (рис. 5.1.) встановлюємо, що водотверде відношення газосилікату (В/Т) при rо.г=600 кг/м3 складає 0,52, витрата алюмінієвої пудри – 0,175% маси матеріалів.
За табл. 5.1 необхідна активність суміші, тобто вміст активного СаО, % до маси сухої суміші, Асм=19%.
Витрата вапна
![]()
де k – коефіцієнт, враховуючий кількість гідратної води, k=0,85–0,95).
Вміст меленого піску у в’яжучому Пм=Вп=147 кг/м3.
Кількість кремнеземистого компоненту в суміші:
Пк=k·rо.г–Вп–Пм=0,9·600–147–147=246 кг/м3.

Витрата
води
В=(Вп+Пм+Пк)·В/Т=(147+147+246)·0,52=284 л.
Розрахунковий склад газосилікату повинен бути уточнений дослідними замісами.
Таблиця 5.1
|
Вміст активного СаО, % до маси сухої суміші |
Межа міцності при стиску, МПа, при середній густині сухого газосилікату, кг/м3 |
|||||||
|
300 |
400 |
500 |
600 |
700 |
800 |
900 |
1000 |
|
| 16 | 0,5 | 1,5 | 2,3 | 4,1 | 5,9 | 7,5 | 9,0 | 11,0 |
| 17 | 0,7 | 1,7 | 2,5 | 4,3 | 6,1 | 8,0 | 9,6 | 11,8 |
| 18 | 0,8 | 1,8 | 2,7 | 4,6 | 6,5 | 8,4 | 10,3 | 12,6 |
| 19 | 0,9 | 1,85 | 2,9 | 5,0 | 7,0 | 8,8 | 11,0 | 13,3 |
| 20 | 1,0 | 1,9 | 3,0 | 5,2 | 7,3 | 9,2 | 11,6 | 14,2 |
| 21 | 1,1 | 2,0 | 3,2 | 5,3 | 7,6 | 9,7 | 12,3 | 15,0 |
81. Розрахувати витрату матеріалів на заміс дрібнозернистого шлаколужного бетону. Вологість суміші w=13%, маса одного замісу mз=350 кг (прийнята із урахуванням коефіцієнта виходу із бетонозмішувача 0,6). Місткість бетонозмішувача vб.м=250 л, середня густина бетону rо.б=2300 кг/м3. Склад суміші, %: заповнювача – 75, шлаку – 25. Суміш замішується 15%–м розчином соди (rс=1,15 кг/л). Необхідна кількість води В=mз·w/(100+w)=350·13/110=40,26 кг. Для визначення кількості соди складаємо пропорцію:
0,085 кг води – 0,015 кг соди
40,26 кг води – x кг соди
x=40,26·0,015/0,085=7,1 кг.
Загальна кількість шлаку і заповнювача
Ш+З=mз–В–x=350–40,26–7,1=303 кг.
Кількість заповнювача З=303·75/100=227 кг.
Кількість шлаку Ш=303–227=76 кг.
Об’єм розчину соди vс=(В+х)/rс=(40,26+7,1)/1,15=41,18 л.
82. Розрахувати потребу гіпсу, шлаку і води для приготування S=300 м2 перегородочних гіпсошлакових плит. Визначити середню густину гіпсошлакової суміші і висушеного гіпсошлакобетону. Співвідношення гіпсу і шлаку 1:2 (за об’ємом); дійсна густина шлаку rш=2,5 г/см3, насипна густина шлаку rн.ш=1250 кг/м3, насипна густина гіпсу rн.г=800 кг/м3, водогіпсове відношення В/Г=0,56, товщина плити b=8 см, кількість хімічно зв’язної води в гіпсошлакобетоні – 20% маси гіпсу. Об’єм бетону, який витрачається на 300 м2 плит,
v=S·b=300·0,08=24 м3.
Коефіцієнт виходу гіпсошлакобетону
,
де пористість
;
.
Витрата гіпсу на 24 м3 гіпсошлакобетону: за об’ємом:
;
за масою:
Г=vг·rн.г=12·800=9600 кг
Витрата шлаку за об’ємом: vш=12·2=24 м3;
за масою Ш=vш·rн.ш=24·1250=30000 кг.
Витрата води В=Г·В/Г=9600·0,56=5376 кг.
Середня густина гіпсошлакобетонної суміші
rг.б=(9600+30000+5376)/24=1874 кг/м3.
Середня густина сухого гіпсошлакобетону
rс.г.б=(9600+30000+9600·0,2)/24=1730 кг/м3.
6. Деревинні матеріали
83. Соснові дошки тривалий час зберігались на повітрі при t=20єC і відносній вологості wвідн=80%. Визначити вологість дощок і їх середню густину, якщо при стандартній 12%–й вологості густина деревини сосни r12=500 кг/м3.

Рівноважну
вологість
деревини визначаємо
по діаграмі
Н.Н.Чулицького
(рис. 6.1.). При заданих
умовах зберігання
w=18%.
Середню густину деревини при визначенні вологості легко знайти, знаючи середню густину при стандартній вологості r12 і коефіцієнт об’ємної усушки (для сосни k=0,44):

84. Сосновий брусок має розміри 25х30х400 мм (aхbхc) при вологості w=21%. Як зміняться розміри бруска після повного висушування, а потім зволоження до межі насичення? Коефіцієнт усушки сосни kу=0,44.
Величину усушки при висушуванні бруска знаходимо із умови
У=kу·w=0,44·21=9,24%.
Нехай розмір зразка при вологості 0 дорівнює a0, а при вологості w – a, тоді
,
Звідки
a0=a·(100–У)/100=25·(100–9,24)/100=22,7 мм.
Аналогічно знайдемо інші розміри бруска. Вони становлять: b0=27,2 мм і с0=363 мм. Таким чином, після висушування брусок буде мати розміри: 22,7х27,2х363 мм.
При зволоженні сухого бруска його лінійні розміри збільшуються за рахунок розбухання деревини, що відповідає межі насичення, wм.н=30%. При цій вологості характерне максимальне розбухання деревини Pmax:
,
де kр – коефіцієнт розбухання.
Коефіцієнт розбухання kр пов’язаний із коефіцієнтом усушки залежністю kр=100·kу·(100–30·kу).
Для сосни kр=100·0,044/(1000–30·0,44)=0,5.
.
Аналогічно знайдемо інші розміри бруска після зволоження до межі насичення. Розміри соснового бруска 26,1х31,3х417,4 мм.
85. Середня густина дуба у абсолютно сухому стані rо.д=650 кг/м3, а граба rо.г=760 кг/м3. Знайти пористість і максимальне водопоглинання деревини дуба і граба.
Дійсна густина деревини, чи так званий показник густини деревної речовини rд.р, у середньому для всіх порід становить 1,53 г/см3. Тоді пористість дуба і граба:
;
.
Вологість, яка характеризує максимальне водопоглинання деревини, знаходять за формулою
,
де wп.н – вологість межі насичення кліткових стінок (wп.н=30%); rв – густина води.
Для дуба
.
Для граба
.
86. Зразки деревини у вигляді прямокутних призм розрізом 20х20 мм і висотою 30 мм при вологості w=20% зруйнувалися при випробуванні на стиск вдовж волокон при максимальному навантаженні Fст=0,0147 МН. Інші зразки із цієї ж породи деревини у вигляді прямокутних призм розрізом 20х20 мм і висотою 300 мм при w=20% зруйнувались при випробуванні на статичний згин за одноточковою схемою при максимальному навантаженні Fзг=0,0014 МН.
Визначити породу деревини, з якої виготовлені зразки.
Межа міцності зразків при стиску при w=20%:
Rст=Fсж/S=0,0147/(0,02·0,02)=36,75 МПа.
Межа міцності зразків при статичному згині при w=20% (l=0,24 м):
.
Перерахуємо отримані значення межі міцності на стандартну вологість деревини:
Rст12=Rw·[1+0,04·(w–12)]=36,75·[1+0,04·(20–12)]=48,5 МПа;
Rзг12=Rw·[1+0,04·(w–12)]=63·[1+0.04·(20–12)]=83,16 МПа.
Можна зробити висновок, що випробуванні зразки виготовлені із деревини сосни, для якої за довідковими даними Rст12=48,5 МПа, Rзг12=86 МПа.
87. Визначити орієнтовно межу міцності при стиску повздовж волокон і при статичному згині зразків деревини сосни і дуба, якщо відомо, що кількість m пізньої деревини у них становить відповідно 20 і 80%.
Кількість пізньої деревини, %, підраховується на торцевих зрізах деревини вимірюванням пізньої зони річних шарів із точністю до 0,1 мм на відстані 15–20 мм.
Для розв’язку використовуємо емпіричні формули.
Для деревини сосни
Rст12=0,6·m+30=0,6·20+30=42 МПа;
Rзг12=1,4·m+56=1,4·20+56=84 МПа.
Для деревини дуба
Rст12=0,32·m+29,5=0,32·80+29,5=55,1 МПа;
Rзг12=0,43·m+47,5=0,43·80+47,5=81,9 МПа.
88. Порівняти для модрини і липи при стандартній вологості межу міцності при стиску вздовж волокон і поперек волокон у радіальному і тангенціальному напрямках.
Руйнівне навантаження при стиску вздовж волокон Fст виявилось для модрини 0,026 МН, липи – 0,018 МН; поперек волокон Fст у радіальному напрямку для модрини – 0,0027 МН, для липи – 0,0034 МН; у тангенціальному напрямку – для модрини – 0,0037 МН, для липи – 0,0031 МН. Для випробування межі міцності деревини при стиску застосовують зразки–призми з розмірами a=20 мм і h=30 мм. Межу міцності при стиску вздовж волокон визначаємо за формулою Rст12=Fст/(a·b). А при стиску поперек волокон R’сж12=F’ст/(a·h)
Для модрини
Rст12=0,026/(0,02·0,02)=65 МПа;
R'ст12=0,0027/(0,02·0,03)=4,5 МПа (в радіальному напрямку);
R’’ст12=0,0037/(0,02·0,03)=6,17 МПа (в тангенціальному напрямку).
Для липи
R ст12=0,018/(0,02·0,02)=45 МПа;
R’ст12=0,0034/(0,02·0,03)=5,67 МПа (в радіальному напрямку);
R’’ст12=0,0031/(0,02·0,03)=5,17 МПа (в тангенціальному напрямку).
Таким чином, міцність при стиску вздовж волокон більше міцності при стиску поперек волокон для модрини в 10,5–14,4 рази, для липи – в 7,9–8,8 рази.
7. Метали
89. Розшифрувати марки вуглецевої сталі загального призначення: Ст. 1кп, Ст. 3Гпс3, БСт. 2сп2, ВСт. 4пс6; Якісної конструкційної вуглецевої сталі: 05кп, 10кп, 60Г, А12; легованої сталі: 09Г2СД, 12Х2Н4А, Г13, 30ГС.
Вуглецеві сталі загального призначення:
Ст. 1кп – сталь групи А (постачається за механічними властивостями) першої категорії з умовним номером 1, який залежить від хімічного складу і механічних властивостей, кипляча; Ст. 3Гпс3 – сталь групи А третьої категорії з умовним номером 3 із підвищеним вмістом марганцю (Г), напівспокійна; БСт. 2сп2 – сталь групи Б (яка постачається за хімічним складом) другої категорії з умовним номером 2, спокійна; ВСт. 4пс6 – сталь групи В (яка постачається за механічними якостями і хімічному складу) шостої категорії з умовним номером 4, напівспокійна.
Якісні конструкційні вуглецеві сталі: 05кп – сталь із середнім вмістом вуглецю 0,05%, кипляча; 10 кп – сталь із середнім вмістом вуглецю 0,1%, кипляча; 60Г – сталь