Xreferat.com » Рефераты по строительству » Загальні властивостi будiвельних матеріалів

Загальні властивостi будiвельних матеріалів

рис. 4.1., обидва піски за зерновим складом не задовільняють вимоги ДСТУ БВ.2.7–32–95. Дійсна густина піску №1 r1=2,62 г/см3 насипна rн1=1150 кг/м3, піску №2 – відповідно r2=2,65 г/см3 і rн2=1450 кг/м3. Визначення водопотреби пісків при нормальній густині цементного тіста (В/Ц)т=0,245 показало, що при однаковому розпливі конуса, який дорівнює 170 мм, водоцементне відношення розчину(В/Ц)р складу 1:2 на піску №1 складає 0,48, №2 – 0,36. Визначити модуль крупності, питому поверхню, водопотребу і пустотність пісків. Встановити, в якому відношенні потрібно змішати піски №1 і №2, щоб змішаний пісок (№3) задовольняв вимогам ДСТУ БВ.2.7–32–95 до зернового складу пісків для бетонів напірних залізобетонних труб. Модуль крупності піску знаходять як кратне від ділення на 100 суми повних залишків на ситах. За рис. 4.1. можна підрахувати, додаючи повні залишки на ситах з розмірами отворів 2,5; 1,25; 0,63; 0,315 і 0,14 мм ,що для піску №1: Мк=0+5+17+28+85/100=1,35; піску N 2:Мк=32+60+85+95+100/100=3,7

Питому поверхню піску, м2/кг, можна підрахувати за формулою А.С.Ладинського


,



де k – поправочний коефіцієнт, який залежить від виду піску; для гірського піску k=2, для річних і морських пісків середньої крупності k=1,65, для дрібних морських і річних пісків k=1,3; а, б, в, г, д, е – кратні залишки на ситах з розмірами отворів від 5 до 0,14 мм; ж –прохід через сито 0,14 мм.

Кратні залишки легко знайти за відмінністю повних залишків на ситах.

Для піску №1


,


Для піску №2


,


Водопотребу піску, яку визначають за методом Б.Г.Скрамтаєва і Ю.М.Баженова, визначають за формулою


.


Для піску №1


Для піску №2


Пустотність:


піску №1 ;


піску №2 .


Щоб при змішуванні пісків №1 і №2 з повними залишками на контрольному ситі А1 і А2 отримати пісок 3 з повним залишком А3, треба виконати умову


100·А3=А1·x+А2·(100–x),


де x – вміст піску №1 в змішаному піску; (100–x) – вміст піску №2 в змішаному піску.


Звідси x=(А2–А3)/(А2–А1)·100.


Щоб отримати, наприклад, на ситі з розміром отворів 0,63 мм А3=60%, треба взяти х=(85–60)/(85–17)·100=36%.

У відповідності з приведеною вище вимогою знайдемо зерновий склад змішаного піску при x=36%, 100–x=64% (табл. 4.1).

Таким чином, змішуванням двох пісків з незадовільним зерновим складом вдалося отримати пісок, зерновий склад якого знаходиться в рекомендованій області (рис. 4.1).

68.На завод залізобетонних виробів надійшов пластифікатор ЛСТ(лігносульфонати технічні) з густиною rд=1,266 г/см3. Витрата цементу на 1 м3 бетону Ц=350 кг, води В=157 л. Питоме дозування добавки, встановлене дослідним шляхом, c=0,25% маси цементу в перерахунку на суху речовину. Визначити кількість пластифікатора, яка потрібна для приготування водяного розчину пластифікатора і заправки ємності vp=1000 л, а також витрата його на 1 м3 бетону в тому випадку, коли розчин має: а) робочу концентрацію; б) 10%–ну концентрацію.


Таблиця 4.1

Номера сит

2,5

1,25

0,63

0,315

0,14

Мк

Повні залишки, %, при х=36% 20,48 40,2 60,52 70,88 94,6 2,87
Повні залишки піску, які рекомендовані для бетону напірних труб 10–20 25–45 50–70 70–90 95–100 2,5–3,25

Водний розчин добавок робочої концентрації подають безпосередньо в бетонозмішувач у вигляді розчину замішування, в якому повністю врахована необхідна витрата води. Об’єм рідкого пластифікатора vд, необхідний для приготування заданого об’єму робочої концентрації, знаходять за формулою


,


де Д – вміст сухої речовини добавки в 1 л, тобто концентрація розчину.

Концентрація розчину добавки знаходиться за довідковими даними за заданою густиною розчину. Стосовано до добавки ЛСТ(стара назва СДБ) концентрація, %, може бути знайдена за емпіричною формулою


.


Так як в нашій задачі rд=1,266 г/см3, Д»50%, або 0,633 кг/л.


.


Необхідна кількість добавки за масою


mд=vд·rд=8,8·1,266=11,15 кг.



Густина розчину замішування

.


Витрата розчину замішування на 1 м3 бетону


;


mp=157,5·1,002=157,87 кг.


При застосуванні розчину добавки підвищеної концентрації його дозують паралельно із невистаючою кількістю води або розбавляють до отримання розчину робочої концентрації.

Густина 10%–го розчину ЛСТ


(Д1=0,104 кг/л).


Витрата 50%–го розчину ЛСТ для отримання 1000 л10%–го розчину



або mд=164,2·1,266=207,9 кг.


Витрата 10%–го розчину ЛСТ на 1 м3 бетону


,


де К – концентрація приготованого розчину, %.

,


Кількість води, якої не вистачає на замішування 1 м3 бетонної суміші


Вн=В–vр·rд·(1–К/100)=157–8,38·1,044·(1–10/100)=149 л.


69.Визначити номінальний склад гідротехнічного бетону для надводної зони річкової споруди марки М200 з рухливістю бетонної суміші за осадкою конуса 4–5 см. Матеріали: портландцемент з активністю Rц=45 МПа, пісок дрібний з водопотребою Вп=9% і дійсною густиною rп=2,65 г/см3, гранітний щебінь з найбільшою крупністю 70 мм, дійсною густиною rщ=2,6 г/с3 і насипною густиною rн.щ=1450 кг/м3.

Для визначення складу бетону використовуємо розрахунково–експериментальний метод Б.Г.Скрамтаєва – Ю.М.Баженова.

Водоцементне відношення знаходимо за формулою


Rб = А·Rц·(Ц/В–0,5),


де Rб – міцність бетону; А – коефіцієнт якості, який можна прийняти 0,55; Rц – активність цементу,


.


Найбільш допустиме В/Ц, яке забезпечує комплекс потрібних властивостей надводного бетону, повинно бути 0,65.Для економії цементу приймаємо рішення ввести добавку мінерального наповнювача, наприклад золу ТЕЦ (Д), з дійсною густиною rд=2,1 г/см3.

Орієнтовну витрату води знаходимо за графіком (рис. 4.2.), вводячи поправку на водопотребу піску і застосування щебеню:


В=155+5·2+10=175 л/м3.


Витрата цементу із умови міцності


Ц=В:В/Ц=175:0,76=230 кг/м3.


Необхідна витрата добавки мінерального наповнювача знаходимо за формулою


,


де (В/Ц) / – водоцементне відношення із умови довговічності:


.


Загальний вміст в’яжучої речовини Ц+Д=230+39=269кг/м3.

Пустотність щебеню: Пщ=1–(rн.щ/rщ)=1–(1,45/2,6)=0,44.

В залежності від водоцементного відношення і витрати цементу за табл. 4.2 знаходимо коефіцієнт розсуву kp=1,34.Витрата щебеню і піску:


;

Для визначення складу бетону в частках за масою розділим витрату кожного компонента на витрату цементу:


Ц/Ц:П/Ц:Щ/Ц:В/Ц:Д/Ц=230/230:769/230:1150/230:175/230:39/230=

=1:3,3:5:0,76:0,17.


Таблиця 4.2

Витрата цементу

В/Ц


0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

250 — — 1,26 1,32 1,38
300 — 1,30 1,36 1,42 —
350 1,32 1,38 1,44 — —
400 1,40 1,46 — — —



70.Визначити з допомогою номограм (рис. 4.3. – 4.5.) склад без добавки і з добавкою СНВ бетону монолітного облицювання каналу. Рухливість бетонної суміші ОК=4–6 см. Проектні марки бетону М300 і F200. Без добавки СНВ F200 забезпечується при марці бетону М350.Вихідні матеріали: портландцемент середньоалюмінатний марки 400, НГ=27%, rц=3,1 г/см3; пісок кварцовий Мк=2,8, rп=2,6 г/см3 щебінь гранітний фракцією 5–20 мм, rщ=2,6 г/см3. Склад бетону без застосування добавок ПАР за допомогою номографічного методу знаходимо наступним чином. По номограмі (рис. 4.3.) для бетону М350 при осадці конуса 4–5 см, марці цементу 400 з НГ=27% необхідно


Ц/В=2,3.Водопотреба бетонної суміші (рис. 4.4.) для щебеню з максимальною крупністю 20 мм складає


205 кг/м3. Витрата цементу Ц=В·Ц/В=205·2,3=472 кг/м3.

По номограмі (рис. 4.5.) знаходимо оптимальну частку піску в суміші заповнювачів, для піску з Мк=2,8, r =0,34.

Визначаємо витрату піску і щебеню:


;

.


У випадку застосування добавки СНВ склад бетону знаходимо наступним чином. За номограмою (рис. 4.6.) знаходимо (Ц/В)1=1,90. Водопотребу знаходимо на рис. 4.4. і коректуємо з урахуванням оптимального об’єму емульгованого повітря, встановлено емпірично.


Приймаємо об’єм повітря vв=3%. Зниження водовмісту в бетонній суміші на


кожен процент повітря 3 л. Тоді В1=196 кг/м3.Витрата цементу складає Ц1=В1·(Ц/В)1=196·1,9=372 кг/м3.

По номограмі (рис. 4.5.) визначаємо частку піску в суміші заповнювачів r1=0,35.

Витрати піску і щебеню:


;


71.Номінальний склад бетону 1:2,1:3,5 (за об’ємом), В/Ц=0,55, на 1 м3 бетону витрачається 310 кг цементу з насипною густиною rн.ц=1250 кг/м3.Для виготовлення бетону застосували щебінь і пісок з вологістю w відповідно 2 і 4% і насипною густиною rн.щ=1450 і rн.п=1400 кг/м3 (в сухому стані).Визначити витрати матеріалів на v=200 м3 бетону за масою.

Визначаємо витрати матеріалів на 1 м3 бетону за об’ємом:


vц=Ц:rн.ц=310:1250=0,25 м3;

vп=vц·2,1=0,25·2,1=0,52 м3;

vщ=vц·3,5=0,25·3,5=0,87 м3;

.


За масою:


Ц=310 кг;

В=vв·rв=0,17·1000=170 кг;

П=vп·rп=0,52·1450=754 кг;

Щ=vщ·rщ=0,87·1400=1218 кг.


З урахуванням вологості заповнювачів:


Цр=310 кг;

Пр=П+Пw/100=754+(754·0,04)=784 кг;

Щр=Щ+Щw/100=1218+(1218·0,02)=1242 кг;

Вр=В–Пw/100–Щw/100=170–(754·0.04)–(1218·0,02)=115 кг.


Робоча витрата матеріалів на 200 м3 бетону:


Цvр=310·200=62000 кг;

Пvр=784·200=156800 кг;

Щwр=1242·200=248400 кг;

Вvр=115·200=23000 кг.


72.Визначити коефіцієнт виходу, середню і дійсну густину, а також пористість цементного бетону, якщо для отримання 100 м3 бетонної суміші із В/Ц=0,7 використано mц=32 т, піску vп=45 м3 і щебеню vщ=78 м3.Насипна густина цементу rн.ц=1300 кг/м3, піску rн.п=1500 кг/м3, щебеню rн.щ=1450 кг/м3.Дійсна густина цементу rц=3,1 г/см3, суміші заповнювачів rз=2,65 г/см3.Кількість хімічно зв’язної води складає 20% від маси цементу.


Коефіцієнт виходу бетонної суміші


,


де vб.с, vц, vп, vщ – відповідно об’єми бетонної суміші, цементу, піску, щебеню.

Насипний об’єм цементу дорівнює відношенню маси цементу до його насипної густини: vц=mц/rн.ц=32:1,3=24,6 м3;


.


Середня густина бетонної суміші


.


Витрати піску і щебеню за масою mп і mщ знайдені як похідні відповідних їх витрат за об’ємом на значення насипних густин (mп=45·1,5=67,5 т, mщ=78·1,45=113,1 т), а витрата води mв – як похідну витрати цементу на В/Ц (mв=32·0,7=22,4 т).

Для того, щоб знайти середню густину бетону rоб при випаровуванні всієї надлишкової води, треба врахувати її при визначенні маси бетону, а замість всієї витрати води тільки кількість хімічно зв’язаної води mх.в=32·0,2=6,4 т;


.


Дійсну густину бетону знаходять за формулою


.


Абсолютні об’єми компонентів бетонної суміші:


vа.ц=32:3,1=10,32 м3;

vа.п+vа.щ=(67,5+113,1):2,65=67,1 м3;

vх.в=6,4:1=6,4 м3.


Пористість бетону


.


Пористість бетону орієнтовно можна визначити і за іншою формулою:


,


де wх – кількість хімічно зв’язаної води в частках від маси цементу; В і Ц – витрата води і цементу на 1 м3 бетонної суміші;


В=mв/vб.см=22400/100=224 кг/м3;

Ц=mц/vб.см=32000/100=320 кг/м3;

.


73.Бетон на матеріалах рядової якості при В/Ц=0,5 через n=14 діб твердіння показав міцність на стиск Rб=25 МПа. Визначити орієнтовно активність цементу.

Для орієнтовного визначення активності цементу можна скористатися формулою Боломея–Скрамтаєва:


Rб=А·Rц·(Ц/В–0,5),


де А – коефіцієнт якості вихідних матеріалів (приймаємо 0,6); Rб – міцність бетону в 28–добовому віці; Ц/В – цементно–водне відношення (Ц/В=1:0,5=2).

Орієнтовну міцність бетону у 28–добовому віці знаходимо за формулою Б.Г.Скрамтаєва:


.


Визначаємо орієнтовно активність цементу: 32=0,6·Rц·(2–0,5), звідки Rц=32/(0,6·1,5)=35 МПа.

74.Бетон М300 з ОК=9–12 см на цементі М400 після тепловологісної обробки виробів повинен мати межу міцності при стиску 70% марочної. Досягнення необхідної міцності бетону після теплової обробки потребувало завищення марки бетону до М400.Для економії цементу було прийняте рішення ввести комплексну хімічну добавку, яка містить пластифікатор і прискорювач твердіння. Яка може бути досягнута економія цементу, якщо пластифікуюча добавка дозволяє на 8% зменшити витрату води для досягнення потрібної рухливості бетонної суміші без зниження міцності бетону, а прискорювач твердіння дозволяє забезпечити 70%–у міцність бетону М350 після тепловологісної обробки? Найбільша крупність піску і щебеню 40 мм.

Знайдемо спочатку економію цементу за рахунок прискорювача твердіння при переході бетону із М400 у М350.

Із формули Rб=АRц(Ц/В–0,5) випливає Ц/В=(Rб+0,5Rц)/(А·Rц).

Витрата цементу Ц=(Ц/В)·В.

За рис. 4.2. можна зробити висновок, що необхідна витрата води повинна бути 195 кг.

Для бетону М400 розрахункові значення Ц/В і Ц відповідно складають:


.


При зміні марочної міцності бетону


DЦ/В=DRб/(А·Rц,)


де DЦ/В – різниця цементно–водних відношень, необхідних для відповідних марок бетону; DRб – різниця меж міцності бетону при стиску для порівнюваних марок.

При переході бетону від М400 до М350


DЦ/В=(40–35)/(0,6·40)=0,21.


Економія цементу при введенні прискорювача твердіння DЦ1=(DЦ/В)·В=0,21·195=41 кг, що складає 10% витрати цементу, необхідного для отримання бетону М400.

Додаткову економію цементу за рахунок введення пластифікуючої добавки можна знайти за формулою


DЦ2=(Ц/В)·DВ,


де DВ – зменшення водовмісту бетонної суміші.

Для бетону М350 Ц/В, вирахуване за приведеною вище формулою, складає 1,96; DВ=195·0,08=13,65 кг; DЦ2=1,96·13,6»27 кг.

Загальна економія цементу за рахунок комплексної пластифікатора і прискорювача твердіння DЦ=DЦ1+DЦ2=41+27=68 кг.

Вона складає приблизно 17% від витрати цементу до введення добавки.

75.Встановити склад змішаного розчину М50 для кладки стін будівель із порожнистої цегли. Рухливість розчину повинна складати 7 см. В’яжуче – портландцемент активністю30 МПа і насипною густиною rоц=1200 кг/м3. Неорганічна добавка – вапняне тісто із середньою густиною rов=1400 кг/м3, пісок – дрібний кварцовий з насипною густиною rо.п=1350 кг/м3 і вологістю 6%.

Визначаємо витрати матеріалів на 1 м3 піску.

За табл. 4.3 витрата цементу складає Ц=185 кг, а його об’єм vц=185:1,2=154 л.

Витрата вапняного тіста vВп=170(1–0,002·Ц)=170·0,630=107 л, а його маса Вп=107·1,4»150 кг.

Складаємо пропорцію об’ємних частин розчину:


.


Витрата води В=0,50·(Ц+Вп)=0,50·(185+150)=167 кг.

Отриманий розрахунковий склад повинен бути відкоригований на пробних замісах.

76. Визначити коефіцієнт виходу і витрату матеріалів на 1 м3 вапняного розчину складом вапно:пісок 1:3 (за об’ємом) при об’ємі порожнин в піску П=40%.

Коефіцієнт виходу b=vр/(vВп+vп).

Об’єм розчину, отримуваного з 1 м3 вапняного тіста і 3 м3 піску, vр=1+3·(1–П/100)=1+3·(1–0,4)=2,8 м3.

Коефіцієнт виходу b=2,8/(1+3)=0,7.

Витрата вапна на 1 м3 розчину


.


Витрата піску vп=0,36·3=1,08 м3.


Таблиця 4.3

Марка

розчину

Рекомендована марка в’яжучого

Rв·mв

Витрата в'яжучого на 1 м3




піску

розчину

200


150


100


75


50


25

500

400

500

400

300

500

400

300

500

400

300

200

400

300

200

200

180


140


102


81


56


360

450

280

350

470

205

255

340

160

200

270

405

140

185

280

155

410

490

330

400

510

245

300

285

195

240

310

445

175

225

325

190


Примітка: Rб – активність в’яжучого, mв – маса в’яжучого. Наведені витрати в’яжучих належать до цементно–вапняних та цементно–глиняних розчинів і піску у рихло–сипучому стані при вологості 3–7%.


5. Штучні без випалювальні кам’яні матеріали


77. Визначити необхідну витрату вапна, води для гашення і піску для отримання n=1000 шт. силікатної цегли густиною rс.ц=1800 кг/м3 при вологості wц=6%. Активність вапна А=85%, вологість піску wп=6%. Активність вапняно–піщаної маси (вміст СаО) Ам=8% за масою. Прийняти, що при гасінні вапна добавка води Вф=120 % розрахункової.

Маса 1000 шт. силікатної цегли із вологістю 6% складає mк=b·h·l·n·rо.к=0,12·0,065·0,25·1000·1800=3510 кг, де b=0,12, l=0.25 і h=0,065 – розмір цегли, м.

Маса 1000 шт. сухої цегли


.


Вміст СаО mСаО=mц.с·Ам/100=3300·0,08=264 кг.

При активності 85% вміст негашеного вапна у масі


.


Розрахункова витрата води на гасіння вапна можна знайти з реакції


СаО + Н2О = Са(ОН)2

56 18 74

56 — 18

264 — Вр

Вр=264·18/56=84,8 кг.


Витрата води Вф=(Вр·120)/100==(84,8·120)/100=102 кг.

Витрата сухого піску Пс=mц.с–mВп–Вф=3300–310–102=2888 кг.

Витрата вологого піску Пw=Пс+Пс·wп/100=2888+2888·0,06= =3061 кг.


78. Порівняти теплопровідність звичайної керамічної цегли масою 3,41 кг, одинарної і потовщеної цегли масою відповідно 3,7 кг і 4,3 кг, а також пустотілого силікатного каменю масою 5,96 кг. Розміри звичайної керамічної і одинарної силікатної цегли 0,25х0,12х0,065 м, потовщеної силікатної цегли – 0,25х0,12х0,088м і пустотілого силікатного каменю – 0,25х0,12х0,138 м.

Знаходимо середню густину звичайної керамічної цегли:


rз.к.ц=3, 41/(0,25·0,12·0,065)=1748 кг/м3; одинарної силікатної цегли: rо.с.ц=3,7/(0,25·0,12·0,065)=1897 кг/м3; потовщеної силікатної цегли rп.с.ц=4,3/(0,25·0,12·0,088)=1628 кг/м3; пустотілого силікатного каменю rп.с.ц=5,96/(0,25·0,12·0,138)=1440 кг/м3.


Орієнтовно можна підрахувати, що теплопровідність кам’яних матеріалів пропорційна їх середній густині. Тоді, умовно прийнявши теплопровідність звичайної керамічної цегли за 1, значення теплопровідності порівнюваних силікатних виробів будуть відповідно 1,08, 0,93 і 0,82.

79. В каналізаційний колектор, помилково збудований із силікатної цегли, попадають промислові стічні води, які містять соляну кислоту у кількості с=13 г на 1 м3 води. Розрахувати, яка кількість вапна буде розчинена із цегляних стін колектора за місяць його експлуатації, якщо за добу через нього проходить v=100 м3 стічних кислих вод, а у реакцію вступає m=40% кислоти. Через колектор в місяць проходить стічних вод

V=30·v=30·100=3000 м3.


В реакцію вступає кислота:


.


Руйнування цегли проходить в результаті реакції вапна із кислотою:


Са(ОН) + 2НСl = CaCl2 + H2O


Складаємо пропорцію:


73 кг НСl – 74 кг Са(ОН)2

15,6 кг НСl – x кг. Са(ОН)2

x=15.6·74/73=15,7 кг.


80. Підібрати склад газосилікату при міцності Rr=5 МПа середньою густиною в сухому сані ro.г=600 кг/м3. Газоутворювач – алюмінієва пудра ПАК–3. Активність вапна АВп=70%. В’яжуче змішане – вапно : пісок (1:1).

По графіку (рис. 5.1.) встановлюємо, що водотверде відношення газосилікату (В/Т) при rо.г=600 кг/м3 складає 0,52, витрата алюмінієвої пудри – 0,175% маси матеріалів.

За табл. 5.1 необхідна активність суміші, тобто вміст активного СаО, % до маси сухої суміші, Асм=19%.

Витрата вапна



де k – коефіцієнт, враховуючий кількість гідратної води, k=0,85–0,95).

Вміст меленого піску у в’яжучому Пм=Вп=147 кг/м3.

Кількість кремнеземистого компоненту в суміші:


Пк=k·rо.г–Вп–Пм=0,9·600–147–147=246 кг/м3.



Витрата води В=(Вп+Пм+Пк)·В/Т=(147+147+246)·0,52=284 л.


Розрахунковий склад газосилікату повинен бути уточнений дослідними замісами.


Таблиця 5.1

Вміст активного СаО, % до маси сухої суміші

Межа міцності при стиску, МПа,

при середній густині сухого газосилікату, кг/м3


300

400

500

600

700

800

900

1000

16 0,5 1,5 2,3 4,1 5,9 7,5 9,0 11,0
17 0,7 1,7 2,5 4,3 6,1 8,0 9,6 11,8
18 0,8 1,8 2,7 4,6 6,5 8,4 10,3 12,6
19 0,9 1,85 2,9 5,0 7,0 8,8 11,0 13,3
20 1,0 1,9 3,0 5,2 7,3 9,2 11,6 14,2
21 1,1 2,0 3,2 5,3 7,6 9,7 12,3 15,0

81. Розрахувати витрату матеріалів на заміс дрібнозернистого шлаколужного бетону. Вологість суміші w=13%, маса одного замісу mз=350 кг (прийнята із урахуванням коефіцієнта виходу із бетонозмішувача 0,6). Місткість бетонозмішувача vб.м=250 л, середня густина бетону rо.б=2300 кг/м3. Склад суміші, %: заповнювача – 75, шлаку – 25. Суміш замішується 15%–м розчином соди (rс=1,15 кг/л). Необхідна кількість води В=mз·w/(100+w)=350·13/110=40,26 кг. Для визначення кількості соди складаємо пропорцію:


0,085 кг води – 0,015 кг соди

40,26 кг води – x кг соди

x=40,26·0,015/0,085=7,1 кг.


Загальна кількість шлаку і заповнювача


Ш+З=mз–В–x=350–40,26–7,1=303 кг.


Кількість заповнювача З=303·75/100=227 кг.

Кількість шлаку Ш=303–227=76 кг.

Об’єм розчину соди vс=(В+х)/rс=(40,26+7,1)/1,15=41,18 л.


82. Розрахувати потребу гіпсу, шлаку і води для приготування S=300 м2 перегородочних гіпсошлакових плит. Визначити середню густину гіпсошлакової суміші і висушеного гіпсошлакобетону. Співвідношення гіпсу і шлаку 1:2 (за об’ємом); дійсна густина шлаку rш=2,5 г/см3, насипна густина шлаку rн.ш=1250 кг/м3, насипна густина гіпсу rн.г=800 кг/м3, водогіпсове відношення В/Г=0,56, товщина плити b=8 см, кількість хімічно зв’язної води в гіпсошлакобетоні – 20% маси гіпсу. Об’єм бетону, який витрачається на 300 м2 плит,

v=S·b=300·0,08=24 м3.


Коефіцієнт виходу гіпсошлакобетону


,


де пористість ;


.


Витрата гіпсу на 24 м3 гіпсошлакобетону: за об’ємом:


;


за масою:


Г=vг·rн.г=12·800=9600 кг


Витрата шлаку за об’ємом: vш=12·2=24 м3;

за масою Ш=vш·rн.ш=24·1250=30000 кг.

Витрата води В=Г·В/Г=9600·0,56=5376 кг.

Середня густина гіпсошлакобетонної суміші


rг.б=(9600+30000+5376)/24=1874 кг/м3.


Середня густина сухого гіпсошлакобетону


rс.г.б=(9600+30000+9600·0,2)/24=1730 кг/м3.

6. Деревинні матеріали


83. Соснові дошки тривалий час зберігались на повітрі при t=20єC і відносній вологості wвідн=80%. Визначити вологість дощок і їх середню густину, якщо при стандартній 12%–й вологості густина деревини сосни r12=500 кг/м3.



Рівноважну вологість деревини визначаємо по діаграмі Н.Н.Чулицького (рис. 6.1.). При заданих умовах зберігання w=18%.

Середню густину деревини при визначенні вологості легко знайти, знаючи середню густину при стандартній вологості r12 і коефіцієнт об’ємної усушки (для сосни k=0,44):



84. Сосновий брусок має розміри 25х30х400 мм (aхbхc) при вологості w=21%. Як зміняться розміри бруска після повного висушування, а потім зволоження до межі насичення? Коефіцієнт усушки сосни kу=0,44.

Величину усушки при висушуванні бруска знаходимо із умови


У=kу·w=0,44·21=9,24%.


Нехай розмір зразка при вологості 0 дорівнює a0, а при вологості w – a, тоді


,


Звідки


a0=a·(100–У)/100=25·(100–9,24)/100=22,7 мм.


Аналогічно знайдемо інші розміри бруска. Вони становлять: b0=27,2 мм і с0=363 мм. Таким чином, після висушування брусок буде мати розміри: 22,7х27,2х363 мм.

При зволоженні сухого бруска його лінійні розміри збільшуються за рахунок розбухання деревини, що відповідає межі насичення, wм.н=30%. При цій вологості характерне максимальне розбухання деревини Pmax:


,


де kр – коефіцієнт розбухання.

Коефіцієнт розбухання kр пов’язаний із коефіцієнтом усушки залежністю kр=100·kу·(100–30·kу).

Для сосни kр=100·0,044/(1000–30·0,44)=0,5.


.

Аналогічно знайдемо інші розміри бруска після зволоження до межі насичення. Розміри соснового бруска 26,1х31,3х417,4 мм.

85. Середня густина дуба у абсолютно сухому стані rо.д=650 кг/м3, а граба rо.г=760 кг/м3. Знайти пористість і максимальне водопоглинання деревини дуба і граба.

Дійсна густина деревини, чи так званий показник густини деревної речовини rд.р, у середньому для всіх порід становить 1,53 г/см3. Тоді пористість дуба і граба:


;

.


Вологість, яка характеризує максимальне водопоглинання деревини, знаходять за формулою


,


де wп.н – вологість межі насичення кліткових стінок (wп.н=30%); rв – густина води.


Для дуба .

Для граба .


86. Зразки деревини у вигляді прямокутних призм розрізом 20х20 мм і висотою 30 мм при вологості w=20% зруйнувалися при випробуванні на стиск вдовж волокон при максимальному навантаженні Fст=0,0147 МН. Інші зразки із цієї ж породи деревини у вигляді прямокутних призм розрізом 20х20 мм і висотою 300 мм при w=20% зруйнувались при випробуванні на статичний згин за одноточковою схемою при максимальному навантаженні Fзг=0,0014 МН.

Визначити породу деревини, з якої виготовлені зразки.

Межа міцності зразків при стиску при w=20%:


Rст=Fсж/S=0,0147/(0,02·0,02)=36,75 МПа.


Межа міцності зразків при статичному згині при w=20% (l=0,24 м):


.


Перерахуємо отримані значення межі міцності на стандартну вологість деревини:


Rст12=Rw·[1+0,04·(w–12)]=36,75·[1+0,04·(20–12)]=48,5 МПа;

Rзг12=Rw·[1+0,04·(w–12)]=63·[1+0.04·(20–12)]=83,16 МПа.


Можна зробити висновок, що випробуванні зразки виготовлені із деревини сосни, для якої за довідковими даними Rст12=48,5 МПа, Rзг12=86 МПа.

87. Визначити орієнтовно межу міцності при стиску повздовж волокон і при статичному згині зразків деревини сосни і дуба, якщо відомо, що кількість m пізньої деревини у них становить відповідно 20 і 80%.

Кількість пізньої деревини, %, підраховується на торцевих зрізах деревини вимірюванням пізньої зони річних шарів із точністю до 0,1 мм на відстані 15–20 мм.

Для розв’язку використовуємо емпіричні формули.

Для деревини сосни


Rст12=0,6·m+30=0,6·20+30=42 МПа;

Rзг12=1,4·m+56=1,4·20+56=84 МПа.


Для деревини дуба


Rст12=0,32·m+29,5=0,32·80+29,5=55,1 МПа;

Rзг12=0,43·m+47,5=0,43·80+47,5=81,9 МПа.


88. Порівняти для модрини і липи при стандартній вологості межу міцності при стиску вздовж волокон і поперек волокон у радіальному і тангенціальному напрямках.

Руйнівне навантаження при стиску вздовж волокон Fст виявилось для модрини 0,026 МН, липи – 0,018 МН; поперек волокон Fст у радіальному напрямку для модрини – 0,0027 МН, для липи – 0,0034 МН; у тангенціальному напрямку – для модрини – 0,0037 МН, для липи – 0,0031 МН. Для випробування межі міцності деревини при стиску застосовують зразки–призми з розмірами a=20 мм і h=30 мм. Межу міцності при стиску вздовж волокон визначаємо за формулою Rст12=Fст/(a·b). А при стиску поперек волокон R’сж12=F’ст/(a·h)

Для модрини


Rст12=0,026/(0,02·0,02)=65 МПа;

R'ст12=0,0027/(0,02·0,03)=4,5 МПа (в радіальному напрямку);

R’’ст12=0,0037/(0,02·0,03)=6,17 МПа (в тангенціальному напрямку).


Для липи


R ст12=0,018/(0,02·0,02)=45 МПа;

R’ст12=0,0034/(0,02·0,03)=5,67 МПа (в радіальному напрямку);

R’’ст12=0,0031/(0,02·0,03)=5,17 МПа (в тангенціальному напрямку).


Таким чином, міцність при стиску вздовж волокон більше міцності при стиску поперек волокон для модрини в 10,5–14,4 рази, для липи – в 7,9–8,8 рази.


7. Метали


89. Розшифрувати марки вуглецевої сталі загального призначення: Ст. 1кп, Ст. 3Гпс3, БСт. 2сп2, ВСт. 4пс6; Якісної конструкційної вуглецевої сталі: 05кп, 10кп, 60Г, А12; легованої сталі: 09Г2СД, 12Х2Н4А, Г13, 30ГС.

Вуглецеві сталі загального призначення:

Ст. 1кп – сталь групи А (постачається за механічними властивостями) першої категорії з умовним номером 1, який залежить від хімічного складу і механічних властивостей, кипляча; Ст. 3Гпс3 – сталь групи А третьої категорії з умовним номером 3 із підвищеним вмістом марганцю (Г), напівспокійна; БСт. 2сп2 – сталь групи Б (яка постачається за хімічним складом) другої категорії з умовним номером 2, спокійна; ВСт. 4пс6 – сталь групи В (яка постачається за механічними якостями і хімічному складу) шостої категорії з умовним номером 4, напівспокійна.

Якісні конструкційні вуглецеві сталі: 05кп – сталь із середнім вмістом вуглецю 0,05%, кипляча; 10 кп – сталь із середнім вмістом вуглецю 0,1%, кипляча; 60Г – сталь

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: