Формування споживних властивостей меблів та митне оформлення при перетині митного кордону
В Україні сертифікація меблів не обов'язкова, але багато виробників проходять її добровільно, бо експортувати продукцію можна тільки маючи сертифікат, його наявність краще будь-яких рекламних заяв говорить про якість та надійність меблів. Потенційним покупцям я б не радив купувати меблі, якщо на них нема сертифіката відповідності. Доречі, багато магазинів вже вимагають від своїх постачальників сертифікати на продукцію.
Для того, щоб одержати жаданий сертифікат про відповідність, необхідно пройти процес сертифікації.
Якщо сертифікацію проходить система якості, то вона повинна бути попередньо створена на підприємстві. В принципі підприємство може створити систему якості самостійно, не залучаючи консультантів. Однак якщо підприємство не має досвіду в такій діяльності, то корисно буде запросити фахівця вже на цьому етапі, що дозволить у майбутньому скоротити кількість сертифікаційних аудитів. У принципі швидше за все вартість проектів по обох сценаріях буде приблизно однакова[43].
Далі за допомогою зовнішнього аудита якості підприємство повинно впевнитися, що створена система якості відповідає вимогам ІСО 9000 і, якщо це відбулося, то вона одержує відповідний сертифікат. Звичайно, з першого разу пройти аудит не вдається, тому що в його ході виявляються недоліки системи якості. На їхнє усунення виділяється якийсь час, після якого аудит повторюється. Такий процес вважається нормальним і закладається в проект сертифікації. Проект сертифікації є плодом спільної діяльності реєстратора (спеціалізованої компанії, що має право проводити сертифікацію) і компанії-претендента. Звичайно, з 3-4 спроби сертифікація проходить.
Далі підприємство зобов'язане підтримувати систему якості в актуальному стані, що означає відстеження всіх змін, що відбуваються у виробничих процесах у документації і процедурах системи якості. Для підтвердження відповідності системи якості передбачені процедури періодичного аудита системи якості, в результаті яких сертифікація може бути або підтверджена, або припинена, або анульована. Вартість сертифікації системи якості складається з:
вартість створення системи якості
вартість послуг по аудиті і фіксованій платі за сертифікацію
вартість підтримки системи якості в актуальному стані і вартість періодичного аудита.
Як випливає з вищесказаного, вартість сертифікації складається з трьох складових. Ясно що оцінити розмір першого компонента вартості дуже важко - тут все залежить від "занедбаності" підприємства. Взагалі кажучи, сюди може входить і вартість, скажемо програмного забезпечення для підтримки документообігу системи якості і вартість системи управління ресурсами підприємства ( насамперед складами, виробництвом і продажем). Відповідно, розмір витрат лежить у межах від декількох тисяч до декількох мільйонів доларів[46].
На щастя, стандарт не вимагає якихось обов'язкових придбань, що можуть призвести до істотних витрат підприємства, тому в загальному це не становить істотних перешкод для підприємств.
Другий етап - це власне сертифікація. Як показує досвід, її вартість лежить у межах 20 -50 тисяч доларів, і залежить від декількох факторів. Насамперед - наскільки підприємство в стані саме підготуватися до сертифікації, і відповідно, скільки разів прийдеться повторювати аудит. Деякий вплив мають розміри підприємства і складність виробничих і технологічних процесів, також і розцінки реєстратора.
Також на підтримку системи якості потрібно планувати не менш декількох тисяч доларів у рік.
Ясно, що підприємство є сенс викладати гроші за сертифікацію тільки в тому випадку, якщо воно при цьому одержить певні переваги. Чому ж сертифікація стала дуже популярна, у тому числі й в Україні ? Усе зрозуміти досить просто. Яким українським компаніям важливо побудувати систему управління якості? Умовно їх можна розділити на дві основні групи:
1) ті, в яких домінують внутрішні стимули до побудови системи управління якістю;
2) ті, хто орієнтується на зовнішні фактори.
До першої групи відносяться:
а) виробники меблів, що прагнуть підвищити свою ефективність і зберегти рівень якості продукції при мінімізації витрат;
б) виробники-лідери, що підвищують якість продукції при заданому рівні витрат;
До другої групи належать виробники меблів , що:
а) прагнуть залучити інвестиції;
б) готуються до часткового чи повного продажу.
Практично всю продукцію, яка поставляється з України на експорт, також бажано сертифікувати, інакше покупець змушений буде проводити дорогі процеси вхідного контролю партій продукції (щоб мати право самому на сертифікацію), що природно, позначиться на ціні (як говорять, сертифіковану продукцію можна продати в середньому раза в 2 дорожче, ніж несертифіковану), а іноді, якщо покупець не хоче возитися з вхідним контролем, то взагалі може стати перешкодою для підписання контракту.
1.3 Основні задачі та принципи митної служби
Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності країни.
Складні та відповідальні завдання по забезпеченню економічних інтересів України покладені на митні органи України.
25 червня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про митну справу в Україні", в якому проголосила, що Україна "...як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу."
12 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу України. Того ж дня парламент нашої держави затверджує перший в Україні Митний кодекс.
29 листопада 1996 року Президентом України видано Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету України і його органів Державної митної служби України. Рішення Президента створило реальні умови для здійснення поглибленої структурної перебудови і реформування митної системи, зміцнення її управлінських важелів, підвищення рівня організаторської роботи. Є всі підстави констатувати, що прийняття цього документа є підсумком першого етапу формування митної системи нашої держави та її вихід на якісно новий, вищий рівень.
Фінансова політика Державної митної служби спрямована на забезпечення повноти справляння податків і зборів при здійсненні експортно-імпортних операцій та їх своєчасне перерахування до державного бюджету, а також на раціональний та обґрунтований підхід до використання державних коштів, що асигнуються на утримання та розбудову системи.
Пріоритетним напрямом діяльності митних органів України є стягнення і спрямування у повному обсязі до Державного бюджету митних платежів.
Забезпечення повноти справляння податків та зборів при здійсненні суб'єктами господарської діяльності експортно-імпортних операцій, своєчасне, і в повному обсязі перерахування до Державного бюджету одержаних митницями коштів, раціональний та обґрунтований підхід до використання державних асигнувань на утримання і розбудову системи[21].
З метою забезпечення повноти надходжень митних платежів було змінено систему розрахунків між митними установами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності.
Для ефективнішого функціонування системи впроваджено централізований механізм розрахунків, який прискорив рух коштів до бюджету від 3О днів до 1-го дня. На цю ж систему було переведено розрахунки ПДВ та акцизного збору.
Впровадження централізованої системи розрахунків по митних платежах дало змогу митниці здійснювати жорсткий контроль їх проходження на всіх етапах, максимально прискорити їх перерахування до бюджету. Впроваджена єдина схема справляння платежів, відповідно до якої:
• учасник зовнішньоекономічної діяльності здійснює на рахунок митної установи передплату за митне оформлення;
• протягом одного банківського дня після оформлення митної декларації митниця перераховує отримані платежі на транзитний рахунок Служби в Національному банку і вже на наступний день кошти надходять до бюджету.
Неабиякий ефект у впровадженні надійного контролю за проходженнями митних платежів дало створення єдиної системи банківського обслуговування установ та організацій митної служби Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль».
Це забезпечило контроль за проходженням митних платежів, повноту надходження коштів до Державного бюджету та стабільну роботу українських митниць. За умовами співробітництва між Державною митною службою і банком «Аваль» протягом 1996-1997 рр. в митних установах створено і функціонує 144 без балансових відділень банку та приписних кас. Банк відкрив понад 2000 нових робочих місць, створив єдину систему технічного забезпечення та комп'ютерного зв'язку між всіма митними установами.
За підсумками першого етапу виконання банком «Аваль» вимог тендеру вперше серед держав -учасниць СНД вдалося створити галузевий банк для забезпечення діяльності і потреб Державної митної служби. Завдяки цьому ми отримали реальну можливість оперативно слідкувати за одержанням і подальшим проходженням митних платежів в усіх митних установах, отримувати щоденний консолідований баланс обігу грошових коштів, що забезпечує надійний контроль і управління цими платежами.
Завдяки створенню єдиної системи банківського обслуговування стало можливим і запровадження фінансових гарантій при митному оформленні транзитних вантажів, що значно спростило контроль за їх проходженням по території України.
Пріоритетне значення в практичній діяльності митної служби надається митно-тарифному регулюванню. Воно базується на постійному аналізі зовнішньоекономічної діяльності України і спрямовано на сприяння розвитку торговельних стосунків з іншими країнами, досягнення позитивного сальдо в зовнішньоторговельному балансі держави, підтримання власного товаровиробника та захист внутрішнього товарного ринку[48].
Для розгляду пропозицій щодо зміни ставок ввізного мита в Україні ефективно діє міжвідомча Митно-тарифна рада України, до якої входять представники Кабінету Міністрів, Міністерства економіки, Держмитслужби, Міністерства фінансів, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, галузевих міністерств. Робочим органом ради є Державна митна служба України. За участю Митно-тарифної ради опрацьована оптимальна система підготовки та прийняття рішень про зміну ставок ввізного мита за такою схемою: пропозиція підприємства-виробника продукції Ю вивчення і аналіз цієї пропозиції у галузевому міністерстві Ю подання матеріалів до Митно-тарифної ради України та прийняття нею рішення щодо доцільності зміни тарифних ставок Ю підготовка проекту постанови Уряду України.
Здійснення заходів щодо підвищення тарифів на ввезення готової продукції, поряд із зменшенням ввізних ставок на сировину та комплектуючі вироби, поза сумнівом, стимулює інвесторів та підприємців до збільшення потенціалу підприємств і створення нових робочих місць.
З посиленням митного контролю за здійсненням експортно-імпортних операцій з боку частини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) і приватних осіб значно поширилось використання таких методів ухилення від сплати податків, як декларування товарів не за своїм найменуванням та заниження їх митної вартості. Зрештою, згадані методи ухилення від сплати податків є традиційними практично для всіх країн світу. Так, за даними деяких митних служб Європи і країн СНД до 80% усіх порушень митного законодавства і конфліктних ситуацій з перевізниками вантажів при здійсненні митного оформлення виникають саме при визначенні митної вартості товарів та їх кодуванні.
В 1997 році в структурі митниць створено спеціальні підрозділи - відділи тарифів та митної вартості. На них покладено здійснення контролю за застосуванням ставок Єдиного митного тарифу України залежно від умов здійснення зовнішньоекономічних операцій та класифікації товарів, а також за визначенням митної вартості товарів. Це сприяло деякому покращенню роботи по справлянню митних платежів у повному обсязі. Боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил є одним з пріоритетних напрямів діяльності митної служби. І ведеться вона у взаємодії з правоохоронними органами. Про значення, яке надається керівництвом Служби справі боротьби зі злочинністю свідчить хоча б той факт, що близько 10 відсотків працівників митних органів працюють виключно на цьому напрямку, а до здійснення деяких заходів по боротьбі з контрабандою залучається більше половини особового складу митниць[21].
Аналіз порушених кримінальних справ і одержана митницями інформація дають підстави констатувати - злочинні елементи, які спеціалізуються на протиправних зовнішньоекономічних операціях, останнім часом змінюють методи своєї діяльності. В першу чергу, вони намагаються використовувати можливості протиправних транзитних перевезень, здійснюють незаконні операції з давальницькою сировиною, ухиляються від сплати податків.
Аналізуючи ситуацію з правопорушеннями митного законодавства експерти Служби приходять до висновку, що в умовах розвитку ринкової економіки та стрімкого зростання зовнішньоекономічних зв'язків держави питання боротьби з контрабандою вже вийшли за межі кримінальних та адміністративних категорій, а стали, по суті справи, одним із стрижньових завдань захисту економічних інтересів України. Контрабандні операції, інші зухвалі порушення митного законодавства досягли сьогодні таких обсягів, що почали негативно впливати на ситуацію на внутрішньому ринку.
ІІ. Формування споживних властивостей меблів в технологічних процесах їх виготовлення
2.1 Сировина, яка використовується у виробництві меблів
Древинно - стружкова плита матеріал знайомий всім. Досить поглянути на будь-який предмет меблів в квартирі (офісі) і в 99 випадків з ста меблі на яких зупиниться погляд буде виготовлена з ДСП. Здавалось ми знаємо про неї все (клеєні стружки, що може бути простіше), однак за простотою скривається неймовірне різноманіття даного матеріалу і способів його оздоблення.
За останнє десятиліття у всіх промислово розвинутих країнах спостерігається швидкий розвиток виробництва ДСП. Значна частка цих матеріалів використовується в меблевій промисловості, що пояснюється багатьма причинами. ДСП мають порівняно високі механічні властивості, вони дуже економічні у виробництві, що до того ж легко піддається механізації й автоматизації. При налагодженому виробництві, коли здійснений автоматичний контроль усіх технологічних операцій і якості вихідних компонентів, ДСП мають більш стабільні властивості, чим деревина. Отже, вони легше піддаються стандартизації і більш придатні для масового виробництва меблів.
ДСП можна виготовляти з заданою об’ємною вагою, їм можна надавати задану форму, зробити стійкими до загнивання і більш вогнестійкими, їм можна надати багато інших якостей, які відсутні в натуральній деревині. ДСП володіють великим опором до короблення при сушінні і зволоженні, добре склеюються по краям, легко піддаються механічній обробці. Її можна фарбувати в будь-які кольори чи облицьовувати сучасними декоративними матеріалами. Нажаль ДСП не зовсім задовольняють показники опору висмикуванню шурупів та цвяхів[24].
Слід відзначити, що міцність і твердість ДСП можна змінювати у відомих межах, змінюючи властивості вихідних компонентів і їхній ваговий вміст у матеріалі, а також шляхом зміни технологічного режиму виготовлення. Крім того, пресованій деревині можна надати анізотропну структуру за допомогою примусової орієнтації волокон деревинного наповнювача при виготовленні плит. Регульовану анізотропію механічних властивостей ДСП можно використовувати при виготовленні таких елементів меблів, де бажано мати підвищені показники жорскості чи твердості тільки в одному напрямку (наприклад, полиці корпусних меблів, що вільно обертаються на полицетримачі). Особливо широко застосовуються ДСП для універсальних збірних корпусних меблів з уніфікованих стандартних елементів, з'єднаних між собою металевими стяжками чи якими-небудь іншими кріпленими елементами.
Промисловість виготовляє наступні ДСП плоского пресування (див.табл.№ 2.1 ).
Таблиця № 2.1
Характеристика ДСП, що випускає промисловість України
|
Формат, мм |
2750 х 1830, 2440 х 1830, 3060 х 1220, 3060 х 610 |
|
Товщина, мм |
8.0, 10.0, 12.0, 16.0, 18.0, 25.0, 26.0 |
|
Допуск по товщині |
+/- 0,2 мм |
|
Сорт ДСП (якість поверхні) |
1, 2 |
|
Кількість шарів |
Трьохшарова структура |
|
Шерохуватість |
Не більше 32 мк |
|
Водостійкість |
Звичайна,підвищена |
|
Вологість |
5-6% |
В залежності від наявних дефектів ДСП поділяють на 1 та 2 сорти.
Таблиця №2.2
Сорти ДСП
|
Дефект ДСП |
Сорт |
|
|
1 |
2 |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
Заглибини чи царапини на поверхні |
не допускаються |
допускаються заглибини d ≤ 20 мм, 2 шт/м2, глибиною до 0,3 мм чи подряпини довжиною до 200 мм 2 шт/м2 |
|
Парафінові і масляні плями |
не допускаються |
2 шт/м2 площиною не більше 1 см2 |
|
Пилесмоляні плями |
не допускаються |
≤ 2% поверхні плити |
|
Сколи кромок |
не допускаються (одиничні глибиною ≤ 3 мм протяжністю по кромці ≤ 15 мм не враховуються) |
допускаються в межах відхилень по довжині (ширині) плити |
|
Вифарбовування кутів |
не допускаються (довжиною по кромці ≤ 3 мм не враховуються) |
допускаються в межах відхилень по довжині (ширині) плити |
|
Дефекти шліфування |
не допускаються |
допускаються площиною ≤ 10% площини плити |
|
Окремі включення частин кори на плиті розміром, мм, ≤ |
3 |
10 |
|
Окремі включення крупної стружки: |
5 шт/м2 плити розміром 10-15 мм |
5 шт/м2 плити розміром 16-35 мм |
Таблиця №2.3
Вага плити ДСП(кг) в залежності від розмірів
|
товщина, |
формат, мм |
||||
|
Мм |
2440х1830 |
2750х1830 |
3060х1830 |
3060х1220 |
3060х610 |
|
8 |
26,0 |
29,4 |
32,7 |
21,8 |
10,9 |
|
10 |
32,6 |
36,7 |
40,8 |
27,2 |
13,6 |
|
12 |
39,1 |
44,0 |
49,0 |
32,7 |
16,3 |
|
16 |
52,1 |
58,7 |
65,3 |
43,5 |
21,8 |
|
18 |
58,6 |
66,0 |
73,5 |
49,0 |
24,5 |
|
26 |
84,6 |
95,4 |
106,1 |
70,8 |
35,4 |
Розглянемо класифікацію і види плит на прикладі їх маркування: П - А, 1, М, Ш, Е1, 2750х1830х16, ГОСТ 10632 - 89.
Перша позиція (в мойому випадку: П - А) - марка ДСП. Існуючі в Україні стандарти виділяють дві марки ДСП: П - А та П - Б. Дані марки відрізняються своїми фізико - механічними характеристиками.
Марка П - А більш високої якості і в порівнянні з маркою П - Б має кращі показники міцності на прогин та розтяжіння і більш низькі показники по відсотку розбухання, покоробленості та нерівності поверхні.
Друга позиція (в моєму випадку: 1) - сорт ДСП. Розрізняють плити 1 сорту, 2 сорту, а також несортні плити, що використовуються, як правило, в будівельних цілях. Основна різниця між 1 та 2 сортом наведені в табл. №2.3.
Третя позиція (в моєму випадку: М) - вид зовнішнього шару ДСП. По типу зовнішнього шару розрізняють плити з дрібно структурною поверхнею (М), звичайною поверхнею та плити з зовнішнім шаром з крупної стружки. Останні використовуються тільки для будівельних цілей і під оздоблення натуральним шпоном.
Четверта позиція (в моєму випадку: Ш) - обробка поверхні Плити бувають шліфовані (Ш) і нешліфовані.
П’ята позиція (в моєму випадку: Е1) - клас емісії формальдегіду в Клас емісії показує допустимий ГОСТ 10632 - 89 вміст вільного формальдегіду в 100 грамах абсолютно сухої плити.
Існує два класи емісії: Е1 (до 10 мг), Е2 (10 - 30 мг). Виготовлення плити з великим вмістом формальдегіду недопустимо.
Шоста позиція (в моєму випадку: 2750х1830х16) - розміри ДСП в мм.
Соьма позиція (в моєму випадку: ГОСТ 10632 - 89) - номер ГОСТу на ДСП. Для оздоблення паперово - смоляними плівками (ламінування і каширування) використовують шліфовану ДСП марки П - А, першого (рідше - другого) сорту з дрібноструктурною поверхнею і емісіею формальдегіду Е - 1 (гірше Е - 2). Для виробництва дитячих меблів повинні використовуватися тільки плити класу Е - 1.
Продовжуючи тему класифікації ДСП, слід згадати про наступні додаткові властивості, які можуть надаватися плитам:
Водостійкість. Плити бувають звичайної і підвищеної (буква "В" в маркуванні) водостійкості. В більшості випадків використовують плити з звичайною водостійкістю.
Плити підвищеної водостійкості бажано використовувати для виготовлення меблів для кухонь, для ванних кімнат, а також спеціальних будівельних цілей.
При виготовленні водостійкої ДСП перед пресуванням в стружкову масу вводять спеціальну парафінову емульсію чи розплавлений парафін.
Показником водостійкості являється розбухання по товщині (за 24 години, верхня межа):
звичайна , марка П - А - 22 %,
звичайна ДСП марка П - Б - 33 %, водостійка ДСП- не більше 15%.
Вогнестійкість. Для надання ДСП вогнестійкості в її склад вводять спеціальні речовини - антіпірени. Сьогодні в Україні спеціалізоване виробництво вогнестійких плит відсутнє[40].
Фізичні властивості ДСП характеризуються наступними показниками. Водопоглинання проходить швидше, чим водопоглинання натуральної деревини. Так, поглинання 100% вологи натуральною деревиною в середньому проходить за 6 діб, а ДСП з об'ємною вагою 0,7 — за 28 діб.
Набрякання по товщині, довжині і ширині плити залежить від способу пресування. Плити плоского пресування набухають в основному по товщині; набрякання по довжині в 10—20 разів менше.
Формозмінюваність під впливом вологості повітря коливається в досить широких межах в залежності маси стружки і ступеня пресування. Плити з грубих стружок (з об'ємною вагою 600 кг/м3 ) розбухають значно швидше і нерівномірно, даючи помітне короблення поверхні. Плити високоякісні об'ємною вагою > 500 до 700 кг/м3 практично не коробляться.
Механічні властивості ДСП . Міцність плит на згинання і розтягування залежить від виду використовуваної стружки. Межа міцності трьохшарових плит на згинання при об'ємній вазі 700 кг/м3 більш ніж у 2 рази вище за даний показник для одношарових плит з грубої стружки.
Міцність на розтягування поперек плити характеризує внутрішній зв'язок між стружками. Для напівважких плит з об'ємною вагою 450—750 кг/м3 межа міцності на розтягування по товщині плити складає від 4 до 9 кгс/см2, межа міцності на стиск у площині плити при тій же об'ємній вазі коливається від 60 до 140 кгс/см2. Межа міцності на зріз перпендикулярно площині плити дорівнює приблизно 150- 200 кгс/см2. Воно більш ніж у 10 разів вище в порівнянні з міцністю на зріз паралельно площині плити. Опір напівважких ДСП ударному згинанню лежить в межах від 4 до 14 кгс/см3. Опір висмикуванню цвяхів, забитих у товщину плити (по ребру), знаходиться приблизно в межах від 3 до 17 кгс/см3, а перпендикулярно площині плити від 8 до 30 кгс/см2. Опір висмикуванню шурупів в значному ступені залежить від щільності плити і коливається в широких межах[29].
Без спеціальної обробки стружок плити з них не цілком біостійкі. Поверхня стружки, з якої пресуються плити, покривається тонкою плівкою синтетичної смоли, що підвищує біостійкість стружки, але не виключає можливості ураження грибками.
Аналогічно плівка смоли, що обволочує стружку, перешкоджає возгоранню ДСП, особливо у випадку використання формальдегідних смол, тому ДСП являються більш вогнестійкими в порівнянні з натуральною деревиною. Під дією вогню ДСП загораються, але вже через кілька хвилин після видалення полум'я загасають, а потім досить швидко припиняється і тління. Тому ДСП можна можна розглядати як важкогорючий матеріал.
Зберігають ДСП на піддонах чи в штабелях висотою до 4.5м, в закритих приміщеннях, горизонтальна укладка, пакети повинні бути розділені брусками-прокладками товщиною і шириною не менше 80 мм і довжиною не менше ширини плити.
2.2 Моделювання, конструювання та проектування як фактор якості меблевих товарів
Важливим етапом в організації виробництва меблів являється моделювання, конструювання та проектування, що гарантує їх високу якість. Якість виробів, їх експлутаційна надійність і довговчність закладаються при моделюванні, конструюванні та проектуванні.
На різноманітних етапах проектування вирішується ряд складних питань : зовнішні форми в поєднанні з сучасним інтер’єром, конструктивність, технологічність, мінімальні матеріало- і трудоємкість, надійність, довговічність, зручність користування, ефективність та багато інших показників, що доповнюють один одного. Нова конструкція виробу повинна бути кращою, сучаснішою за своїх попередників, надійнішою, дешевшою і економічнішою в виробництві. Вона повинна забезпечувати експлуатаційні і естетичні вимоги до виробу[28].
Сучасні вироби, гарнітури і набори меблів – плоди спільної праці конструкторів, технологів, робітників.
Успіхи даної співпраці залежать в основному від її організації, від того, як взаємодіють численні ланки творчого колективу.
Розробка технічної документації на меблеві вироби на всіх етапах, в тому числі на виготовлення експериментальних зразків, повинна проводитися без відхилень від технічних вимог і стандартів. При цьому повинні бути вивчені аналогічні вітчизняні і зарубіжні вироби як по літературним даним, так і по зразкам; перевірені надійність, довговічність та інші якісні показники нових зразків; максимально використані напівфабрикати, матеріали, покупні деталі, уніфіковані деталі та технологічна оснащеність.
Як наслідок, щоб проектувати меблеві вироби на рівні кращих зразків, розробники повинні врахувати новітні науково-технічні досягнення в області проектування і виробництва меблів.
При проектуванні, конструюванні та моделюванні меблів передбачається ряд стадій, чи етапів, на кожному з яких вирішується певне коло задач. Існує п’ять стадій проектування, конструювання та моделювання меблів.
Стадія №1 “Технічне завдання”. На даній стадії виконують розробку технічного завдання, узгодження та затвердження завдання.
Стадія №2 “Технічна пропозиція”. Вона включає підбір матеріалів, розробку технічної пропозиції по результатам аналізу технічного завдання з присвоєнням документам літери П, розгляд та затвердження технічної пропозиції.
Стадія №3 “Ескізний проект”. Заключається в розробці ескізного проекту з присвоєнням документам літери Е, виготовлення та випробування макетів, розгляд та затвердження ескізного проекту.
Стадія №4 “Технічний проект”. На даній стадії розробляють технічний проект з присвоєнням документам літери Т, виготовлення та випробування макетів, розгляд та затвердження технічного проекту.
Стадія №5 “Розробка робочої докуметації” складається з трьох етапів.
Перший етап - розробка робочої докуметації дослідного зразка. Він охоплює розробку конструкторських документів, призначених для виготовлення і випробування дослідного зразка, виготовлення та заводські випробування дослідного зразка, коректування конструкторських документів по результатам виготовлення і заводським випробуванням дослідного зразка