Формування споживних властивостей меблів та митне оформлення при перетині митного кордону
Другий етап - розробка робочої докуметації установочної серії. Даний етап охоплює виготовлення і випробування установочної серії, а також корегування конструкторських документів по результаттам виготовлення, випробування і оснащення технологічного процесу ведучих складових частин установочної серії з присвоєнням конструкторським документам літери А.
Третій етап - розробка робочої докуметації серійного чи масового виробництва. Охоплює виготовлення та випробування головної (контрольної) серії, коректування конструкторських документів по результатам виготовлення і випробування контрольної серії з присвоєнням літери Б конструкторським документам, відібраним та перевіреним в виробництві виготовленням виробів по зафіксованому та повністю оснащеному технологічному процесу.
Основні етапи та методи проектування меблів наведені в рис. № 2.1.
Конструкторські документи при виготовленні макетів розробляють для перевірки принципів роботи виробу чи його складових частин на стадії ескізного проекту; перевірки основних конструктивних рішень розроблюваного виробу чи його складових частин на стадії технічного проекту; попередньої перевірки доцільності зміни окремих складових частин виготовлюваного виробу до внесення цих змін в робочі конструкторські документи дослідного зразка[38].
Конструкторським документам для індивідуального виробництва, призначеним для разового виготовлення одного чи кількох виробів, присвоюють літеру І.
Розробці індивідуальної конструкторської документації індивідуального виробництва може передувати виконання окремих стадій розробки (технічне завдання. технічна пропозиція, ескізний проект і т. д.) і відповідні етапи робіт згадані вище.
Технічне завдання встановлює основне призначення, технічні і тактико-технічні характеристики, показники якості і техніко-економічні вимоги, що пред'являють до розроблюваних виробів, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її склад, а також спеціальні вимоги до виробів.






![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()





![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()





![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()





![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()









![]()
Рис. № 2.1 Основні етапи та методи проектування меблевих виробів
Технічне завдання встановлює основне призначення, технічні і тактико-технічні характеристики, показники якості і техніко-економічні вимоги, що пред'являють до розроблюваних виробів, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її склад, а також спеціальні вимоги до виробів.
Технічна пророзиція це сукупність конструкторських документів, які повинні містити технічні та техніко-єкономічні обгрунтування доцільності розробки документації виробу на основі аналізу особливостей розроблюваного та існуючих виробів, а також патентних матеріалів.
Технічна пропозиція після узгодження та затвердження в установленому порядку являється основою для розробки ескізного (технічного) проекту.
Ескізний проект – сукупність конструкторських документів, які повинні містити принципові конструктивні рішення, що дає загальне уявлення побудову та принцип роботи виробу, а також данні, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри розроблюваного виробу.
Ескізний проект після узгодження в установленому порядку слугує основою для розробки технічного проекту чи робочої конструкторської документації.
Технічний проект – сукупність конструкторських документів. які повинні містити заключні технічні рішення, що дають можливість мати повне уявлення про будову розроблюваного виробу, вихідні дані для розробки технічної документації[31].
Технічний проект слугує після узгодження та затвердження в установленому порядку основою для розробки робочої конструкторської документації.
До останнього часу конструкції меблів були дуже прості у виготовленні, їхні основні елементи були неодноразово перевірені в експлуатації, а тому не вимагали яких-небудь додаткових досліджень. Матеріали, що застосовувалися для виготовлення меблів (дуб, береза, бук, клен і ясен), мають підвищені показники міцності та твердості і забезпечують достатні запаси міцності і жорсткості виробів.
Традиційні типи стародавніх громіздких меблів уже не задовольняють потреби сучасного життя. З'явилася необхідність змінювати призначення деяких типів меблів. Великим попитом у населення стали користуватися універсальні збірні меблі, що поєднують у собі розсувні елементи для збереження білизни, одягу і постільних приналежностей, а також комбіновані меблі, що поєднують меблі різного призначення. Стала широко застосовуватися вбудована, багатосекційні, підвісні і меблі, що трансформуються.
Розвиток промисловості по виробництву ДСП значно розширило можливості технології виготовлення меблів і поліпшення її зовнішньої обробки.
Вимоги гігієни зводяться до того, щоб створити максимальні зручності споживачу для щоденного догляду за виробами. I тому сучасні меблі виготовляють із гладкою полірованою поверхнею без заглиблень, зазорів і виступів. Меблі з різьбленням і іншими опуклими прикрасами, чим в основному відрізняються старі меблі, сьогодні перестали випускати.
Техніко-економічні вимоги до сучасних меблів зводяться до того, щоб її конструкція дозволяла застосовувати поточні, промислові методи виготовлення; основні вузли й елементи меблів повинні задовольняти умовам взаємозамінності.
Однією з найважливіших вимог до сучасних меблів являється забезпечення мінімальної собівартості виробів і найменших витрат на організацію і налагодження масового виробництва. Конструкції меблів, її деталей і елементів повинні бути найбільш простими. Необхідно передбачати всі можливості застосування деревини малоцінних недефіцитних порід і інших дешевих деревних матеріалів[31].
Велика різноманітнісь виробів меблевої промисловості, застосування нових матеріалів для їхнього виготовлення вимагають по новому підходити до питанням проектування меблів. Вироби не повинні бути занадто важкими і громіздкими, тому що в противному випадку різко зростуть витрати на виробництво. У той же час занадто полегшені вироби можуть бути дуже незручними при користуванні, тому що будуть переміщуватися при легкому дотику. Застосування занадто тонких перегородок може призвести до того, що твердість виробів виявиться недостатньою, у результаті чого з'являться великі деформації, надмірні прогинання полиць, великі перекоси кутових з’єднань, що істотно знизить художньо-естетичні й утилитарні якості меблів.
Таким чином, у самому процесі діалектичного розвитку виробництва меблів питання міцності і твердості виробів стало висуватися на перший план, тому що вибір оптимальних розмірів вузлів та елементів меблів і найбільш раціональних конструктивних і силових схем може бути зроблений, мабуть, на основі математичних розрахунків, що базуються на сучасних методах будівельної механіки. Тільки цим можна пояснити підвищений інтерес до досліджень міцності і деформації меблів, що спостерігається в багатьох країнах з розвиненою меблевою промисловістю.
2.3 Технологічний процес створення меблів
Сировиною для виготовлення ДСП слугує деревина для технологічних потреб, а також відходи від обробки деревини: стружки, зрізки, обривки шпона.
Стружку, заготовлену на спеціальних стружкових верстатах, сортують по розмірам на вібраційних ситах : пил та занадто мілку направляють в котельню для спалювання, крупну – на повторне подрібнення, а відсортовані стружки – в сушилку. В сушилці стружку висушують до вологості 4-6%, після чого вона направляється в бункер-накоплювач з вагами-дозаторами, а потім в змішувач, де перемішується з зв’язуючими речовинами. Зв’язуючими речовинами слугують розчини синтетичних смол в кількостях від 6 до 12 % ваги сухої стружки. Високу міцність плит забезпечують карбомідні клеї М-4 і М-60. Крім того, вони найбільш економічні. Пресування проводять при температурі 135-140 С і тиску 5-20 кгс/см і в залежності від заданого об’єму плити. Режим пресування встановлюють в залежності від виду зв’язуючого, товщини і призначення виготовлюваної плити[30].
Після вивантаження з пресу плити обрізають по розміру, витримують на протязі 5-10 діб на складі в стопах для рівномірного охолодження і остаточного затвердіння зв’язуючих матеріалів, потім шліфують та облицьовують.
Основні способи облицювання ДСП - облицювання паперово - смоляними плівками, облицювання декоративними паперово - шаровими пластиками, облицювання полімерними плівками, облицювання натуральним шпоном. Крім цього, ДСП покривають фарбами, емалями, лаками і ін.
Для облицювання ДСП паперово-смоляними плівками використовують два різних процеси: ламінування і каширування. При цьому під паперово-смоляною плівкою розуміють декоративний папір, просочений спеціальною полімерною смолою з подальшим сушінням, під час якого відбувається часткове чи повне затвердження останньої.
В даний час склад для одержання паперово-смоляних плівок виготовляють на основі меламінокарбамідоформальдегідних смол і просочувальних речовин.
Ламінування - фізико - хімічний процес облицювання ДСП паперово- смоляними плівками під дією температури (140 - 210 °С) і тиску (25 - 28 МПа). При цьому декоративно - захисний шар на плиті утвориться за рахунок розтікання смоли по поверхні ДСП з наступним дозатвердженням і утворенням міцного єдиного покриття ДСП-смола - папір".
Каширування - фізичний процес облицювання ДСП повнністю затверділими паперово-смоляними плівками (з обробкою чи без обробки лаками) з попереднім нанесенням на плиту - основу клейового складу. Умови, при яких відбувається процес каширування, значно більш "м'які": температура 20 - 150 °С і тиск 5 - 7 Мпа.
Принципове розходження цих двох методів облицювання полягає в тому, що при кашируванні готове декоративне покриття приклеюється на ДСП, а при ламінуванні воно створюється під час пресування за рахунок хімічних процесів і невіддільно від плити - основи.
Облицювання декоративними паперово - шаруватими пластиками. Шаруваті пластики - це полімерні матеріали, що містять паралельно розташовані шари наповнювача. У якості наповнювача можуть виступати: тканина, шпон, папір і інші матеріали. Видів і областей застосування шаруватих пластиків існує безліч, однак, у моєму випадку, де основою для облицювання є ДСП обмежуся розглядом декоративних паперово - шаруватих пластиків (ДПШП), наповнювачем у яких є папір.
Основою для виробництва ДПШП є папір, що крім функцій армуючого наповнювача, додає кінцевому продукту пластичність, механічну міцність, а головне - декоративні властивості. Папір, що входить до складу ДПШП поділяється на декоративний (60 - 120 г/м2, визначає декор і здатність, що криє), оверлей (16 - 45 г/м2, захищає друкований малюнок від зовнішніх впливів), андерлей (60 - 100 г/м2, доповнення до декоративного паперу для забезпечення додаткового покриття) і крафт - папір (80 - 200 г/м2, для додання спеціальних властивостей, наприклад - негорючості, а також для забезпечення необхідної товщини ДПШП)[42].
У якості сполучних для ДПШП використовуються різні полімерні смоли: меламіноформальдегідні, карбамідо (амідо-) формальдегідні, фенолформальдегідні, а також їхні композиції. Крім цих смол застосовуються поліефірні сполучні.
По способу одержання ДПШП поділяються на ламінат високого тиску (HPL) і ламинат середнього тиску (CPL).
Розглянемо основні технічні характеристики і властивості ДПШБ:
Товщина: 0, 6 - 12, 0 мм, найбільш розповсюджена 0, 6 - 1, 0 мм.
Ширина: 100 - 2200 мм, найбільш поширена 600 - 1300 мм.
Довжина: 300 - 4400 мм, звичайно 2100 - 3050 мм.
Механічна міцність:
міцність на вигин - не менш 90 МПа,
модуль пружності - не менш 5600 МПа.
Термічна стійкість: максимальна робоча температура від 80 °С до 180 °С (короткострокове нагрівання до 300 °С).
Одним з найбільш ефективних методів створення захисно- декоративного покриття на ДСП є їхня обробка постформуючим декоративним паперово- шаруватим пластиком.
Основними технологічними етапами виробництва ДСП , облицьованих шаруватими пластиками, є: підготовка заготовок ДСП заданих розмірів, очищення поверхні для облицювання, наклеювання і постформування.
Очищення поверхні плити і задньої частини пластику робиться за допомогою стиснутого повітря і спеціальних щіток. Це необхідно для забезпечення якісної адгезії під час пресування.
Наклеювання відбувається за допомогою прямого пресування ДПШП із нанесеним клейовим складом ДСП . Пресування буває гарячим і холодним.
При гарячому пресуванні використовують карбамідні клеї (витрата: 100 - 120 г/м2, температура: 100 - 140°С, тиск: 5 - 10 Па, контакт: 40 - 120 с) чи клеї на основі ПВА - дисперсій (витрата: 80 - 90 г/м2, температура: 60 - 70° С, тиск: 3 - 5 Па, контакт: 40 - 45 с).
При холодному пресуванні використовують контактні клеї і клеї на основі ПВА - дисперсій (витрата: 80 - 90 г/м2, тиск: 3 - 5 Па, контакт: 20 - 30 хв).
Холодне пресування, хоча і виключає вплив температурного фактора (виникнення внутрішніх напружень при склеюванні різнорідних матеріалів), менш застосовуване із - за низької продуктивності і використання великих площ. Найбільш поширене використання помірного нагрівання (60 - 70°С) з використанням ПВА - клеїв.
Процес постформування здійснюється на спеціальних верстатах, де при правильному сполученні температурного режиму, швидкості подачі і радіуса загину формується закруглена поверхня пластику[35].
Облицювання ДСП полімерними плівками аналогічне облицюванню декоративними пластиками, за винятком того, що для одержання декоративного покриття використовуються термопластична полімерна плівка, що пресується на ДСП з попередньо нанесеним клейовим покриттям.
Основний вид полімерних плівок, використовуваних для облицювання, є плівки на основі полівінілхлориду (ПВХ), рідше зустрічаються оздоблювальні матеріали на основі полістиролу, акрилових полімерів і ін.
Як правило, для облицювання плит полімерними плівками, використовуються ті ж технологічні лінії (наприклад - каширувальні установки), що використовуються для облицювання синтетичною чи шпоною паперовими пластиками.
Облицювання здійснюється як гарячим, так і холодним способом, у валкових чи гідравлічних пресах.
Перевагою у використанні полімерних плівок є можливість облицювання профільних виробів. Разом з тим, використання полімерних плівок для облицювання ДСП дуже обмежено із-за невисоких фізико - механічних характеристик одержаного покриття і низкої теплостійкості.
Облицювання натуральним шпоном відноситься до самих давніх способів обробки поверхні плитних матеріалів з деревини. З появою ДСП і високопродуктивного устаткування для облицювання шпоном з'явилася можливість промислового виробництва виробів великими серіями на автоматичних лініях. ДСП, облицьоване шпоном, обов'язково потім покривається захисним лаковим покриттям, якість якого також багато в чому визначає споживчі характеристики одержуваного покриття.
Для виготовлення шпона використовують наступні породи дерев: клен, березу, вільху, ясен, грушу, дуб, вишню, бук, модрину, горіх, в'яз, екзотичні породи (анингре, махагони, босі, дао й ін.)
По способу одержання шпон поділяється на струганий і лущений. Перевага віддається першому.
Товщина шпона звичайно коливається в діапазоні 0, 2 - 1, 0 мм (струганий) і 0, 6 - 2, 4 мм (лущений). Також зустрічається мікрошпон (0, 1 - 0, 2 мм), що для міцності каширують папером.
Облицювання ДСП натуральним шпоном здійснюється безпосередньо приклеюванням останнього на плиту основу в спеціальних пресах. Для облицювання натуральним шпоном допустимо використовувати плиту - основу з невисокою якістю поверхні.
З отриманих заготовок отримують деталі майбутніх гототових виробів шляхом розрізання ДСП на потрібної форми деталі виробів.
Наступною операцією являється з’єднання деталей в вузли – більш складні просторові і конструктивні елементи. Це здійснюють за допомогою столярних з’єднань, а також гвинтами, болтами або тим і іншим разом . Всі з’єднання деталей меблів поділяють на роз’ємні і нероз’ємні. Найбільш поширені шипові з’днання, але для з'єднання деталей з ДСП вони використовуються досить рідко, бо не можуть забезпечити потрібної міцності з'єднання.
Роз’ємні з’єднання бувають жорсткі і шарнірні. Жорсткі з’єднання бувають на стяжках і на шкантах , а шарнірні – на з’ємних і стаціонарних петля .
Нероз’ємні з’єднання бувають на клею і на цвяхах. Розрізняють з’єднання на клею, на гладку фугу і на шипах . З’єднання на шипах ділять на кутові (кінцеві, серединні і ящикові), по довжині і по кромкам .
При виборі виду з’єднаннь враховують наступні фактори :
- необхідність отримання потрібної міцності ;
- забезпечення найменших затрат часу при збиранні ;
- призначення ;
- розміри деталей ;
- порода деревини.
Предмети меблів збирають з окпемих деталей та вузлів, які з’єднують за допомогою щипових в'язок, клею, гвинтів, шипів, металевих стяжок і ін. Спочатку збирають каркас і в останню чергу деталі оздоблення.
Усі дефекти виникаючі на тому або іншому ділянці процесу виробництва в цілому знижують якість меблевих товарів, а допустимість їх реґламентує ГОСТ "Меблі" 16. 371-84
Можливі дефекти у виробництві меблів та способи їх усунення приведені в таблиці №2.5.
Таблиця №2.5
Можливі дефекти у виробництві меблів та способи їх усунення
|
№ п/п |
Можливі дефекти |
Причини виникнення |
Спосіб усунення |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Механічні пошкодження |
Довжина піддону при транспортуванні на рольгангах менше довжини щитів Мала витрата клею; |
Піддон повинен бути більше довжини деталі на 50 мм з двох сторін. Відрегулювати витрати клею |
|
2 |
Слабке склеювання чи розклеювання облицювання |
клей приготовлений з порушенням рецепту. |
Відрегулювати витрати клею |
|
3 |
Пробиття клею |
Надмірно велике або нерівномірне нанесення клею. Тупа пилка. |
Відрегулювати витрати клею |
|
4 |
Обриви при пилянні |
Тупа пилка. |
Замінити пилку. |
|
5 |
Слабке шліфування, бульбашки |
Слабкий притиск ролика; підвищена вологість щитів. |
Відрегулювати ролик; висушити до вологості 8+27. |
|
6 |
Невідповідність лінійних розмірів |
Не відрегульований станок |
Відрегулювати станок |
|
7 |
Зрушення облицювання відносно краю щита |
Не відрегульований притискний ролик |
Відрегулювати притискний ролик |
|
8 |
Облицювальний матеріал виступає відносно краю |
Не відрегульовані фрезерні головки |
Відрегулювати фрезерні головки |
|
9 |
Невідповідність діаметру отворів вимогам документів |
Биття шпинделя або свердла |
Усунути биття |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
10 |
Обриви при фрезеруванні |
Тупа пилка |
Замінити пилку |
|
11 |
Прошліфування облицювань |
Короблення деталі |
Деталі, короблення яких >1,5 мм на 1000 мм - не шліфувати |
|
12 |
Невідповідність шероховатості поверхонь НТД |
Зношена шліфувальна стрічка |
Замінити шліфувальну Стрічку |
|
13 |
Шагрень |
Підвищена температура |
Встановити температуру згідно |
|
14 |
Бульби |
Взпінювання робочого розчину в машині |
Рівень ґрунтовки в об'єму не менше 2/3 |
|
15 |
Потоки |
Неуважне відношення |
Усунути за допомогою розрівнювання |
|
16 |
Відставання лаку, "сріблинка" |
Вологі деталі |
Висушити деталі, підлягаючі лакуванню |
|
17 |
Порізи лакової плівки |
Неякісне шліфування Плівки |
Перешліфувати, заново Полірувати |
|
18 |
Недополірована поверхня |
Неуважність в роботі |
До полірувати |
|
19 |
Подряпини |
Недбалість |
Провести розрівнювання |
|
20 |
Сколи ПЕ –покриття |
Наслідок удару |
Підфарбувати, підзалити, шліфувати, полірувати |
|
21 |
Тирса, пил, сміття |
Погано працює щітковий станок для очищення пилу |
Налагодити роботу станка |
|
22 |
Помутніння плівки |
Підвищена вологість, понижена температура |
Освіжити; увімкнути проточну вентиляцію і калорифер |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
23 |
Перекошення зібраного ящика |
Неправильність вайми |
Відрегулювати вайму |
|
24 |
Днище ящика виходить за площину бокових стінок |
Розміри полок Ф5-01 чи днище ящика не відповідають проектним розмірам |
Лишнє зняти рубанком |
Технологія виготовлення меблів разом з сировиною є складовими такої категорії як якість. Тому, щоб отримати якісні і конкурентоспроможні меблі, треба дбати про дотримання технології виробництва і постійно її удосконалювати, зменшувати витрати часу на виготовлення меблів, але при цьому не повинна погіршуватись якість .
Експериментальна частина
ІІІ Об'єкти і методи досліджень
3.1 Меблі. Укрдіпромеблі.
Для проведення будь-якого дослідження, яке включає в себе збирання, обробку і аналіз даних з обов'язковим формуванням висновків та пропозицій, в першу чергу, необхідно визначити об'єкт дослідження.
Об'єктами дослідження є меблеві товари вітчизняного та закордонного виробництва з оздоблених ДСП, а також дослідження якості та асортименту, їх функціональне призначення, споживчі властивості, матеріали, які використовують при виготовленні меблів їх характеристики, екологічність та безпечність.
Об'єктом дослідження данного питання виступають меблі, які проходять сертифікацію в випробувальному центрі меблів інституту "Укрдіпромеблі".
Інститут "Укрдіпромеблі" розташований у м. Києві по вулиці Польовій 21. Основу діяльності інституту "Укрдіпромеблі" на споживчому ринку складає процес проектування та сертифікації меблів.
Для об’єктивного дослідження якості меблів, необхідно визначитись в першу чергу з поняттям меблі.
Поняття меблі охоплює велику групу предметів оточуючих людину у її повсякденному житті. Для сучасних масових меблів характерні висока функціональність і комфортабельність. Дати однозначне визначення меблів складно, оскільки тут поєднуються різні поняття, обумовлені різноманітністю їх функціональних ознак. Тому визначення меблевого виробу включає декілька складових[42] .
Як сказав сучасний класик, меблі категорія вища, бо “... об них кожен день треться душа людини”. Меблі можуть багато розповісти про свого власника, про країну, де їх виробляють, про життя, що визвало до життя їх самих.
Кристоф Пійє, французький дизайнер – інтелектуал, вважає, що тільки такі речі здатні “до спілкування”, потрібно робити і мати. Це вищий пілотаж, і шлях до подібного рівня довгий, навіть враховуючи толерантність і вседозволеність сучасного дизайну.
Меблі - невід’ємна частина інтер’єру, у їх формі, розмірах чітко просліджується зв'язок з архітектурно-планувальними особливостями приміщення, яке являє собою архітектуру малих форм, меблі забезпечують художнє формування об'ємів, приміщень, при цьому з їх допомогою намагаються досягти внутрішньої єдності, утилітарної доцільності та художньої насиченості інтер’єру [30].
Меблі - частина побуту людини, вона пов’язана з людиною безпосередньо або через предмети якими вона користується. Тому меблі відображають особливості фізіології людини, а також предметів її побуту. Згідно УКТ ЗЕД меблеві товари класифікуються в