Xreferat.com » Рефераты по транспорту » Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

VALIGN=TOP> ПС_А19 11000 1000 Разом 513500

У табл. 3.3 наведено значення функції вибору споживача, тобто залежність вартості задоволення попиту при різних варіантах розподілу замовлень між компаніями А та Б.

З рис.3.1 видно, що для споживача найдоцільніше замовити у судноплавної компанії А 430000 одиниць. Але замовлення близько 485000 є також локальним мінімумом. Тому менеджери компанії А мають можливість збалансувати вартість своїх послуг таким чином, щоб точка в 485000 одиниць стала глобальним мінімумом.


Таблиця 3.2

Пропозиція судноплавної компанії Б на обраному фрахтовому ринку

Назва плав. засобу Дедвейт, тис. тонн Вартість фрахту, грош. од.
ПС_B1 10000 1000
ПС_B2 15000 1100
ПС_B3 20000 1800
ПС_B4 23000 1900
ПС_B5 26000 1950
ПС_B6 30000 2000
ПС_B7 32000 2200
ПС_B8 34000 2300
ПС_B9 36000 2800
ПС_B10 38000 2700
ПС_B11 40000 3000
Разом 304000

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

Рис. 3.1. Зміна вартості послуг залежно від розподілу замовлення між двома судноплавними компаніями


Для цього або збільшують вартість фрахту, або встановлюють систему знижок. Розглянемо два методи встановлення знижок: перший – пропорційний, другий – оптимізований (табл. 3.4).


Таблиця 3.3

Функція вибору споживача.

Замовлення в компанії Б, тис. тонн Замовлення в компанії А, тис. тонн Вартість, грош. од.
304000 396000 55400
300000 400000 55400
295000 405000 55400
290000 410000 54400
285000 415000 54400
280000 420000 54400
275000 425000 54400
270000 430000 52600
265000 435000 53900
260000 440000 53900
255000 445000 53900
250000 450000 53800
245000 455000 53800
240000 460000 53800
235000 465000 53800
230000 470000 54800
225000 475000 54800
220000 480000 55900
215000 485000 53100
210000 490000 54400
205000 495000 54400
200000 500000 54400
195000 505000 55400
190000 510000 55400
185000 515000 56400

Таблиця 3.4

Системи встановлення знижок

Знижки (пропорційні)

Знижки (пропорційні)
Загальна сума замовлення, грош. од. Розмір знижки, %
Min Max
0 300000 0
300001 400000 3
400001 450000 7
450001 500000 9
500001 550000 12

Знижки (оптимізовані)

Знижки (оптимізовані)
Загальна сума замовлення, грош. од. Розмір знижки, %
Min Max
0 300000 0
300001 400000 2
400001 450000 4
450001 500000 6
500001 550000 9

Вплив знижок на розподіл замовлення між компаніями А та Б проілюстровано на рис.3.2.


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств


Рис. 3.2. Вплив знижок на розподіл замовлення тоннажу між компаніями А та Б


Верхня крива графічно зображує вартість задоволення потреб (функція вибору) без знижок. Нижня крива позначає функцію вибору при пропорційних знижках. Як бачимо, завдання виконано – вигідніше для споживача замовляти 485000 одиниць. Середня крива віддзеркалює функцію вибору і свідчить про розв’язання завдання і збільшення прибутку А. Ця функція вибору побудована з урахуванням оптимізованої системи знижок.

Методика використання моделі в умовах змін

Як вже зазначалося, на відкритому фрахтовому ринку неможливо розширити попит, а отже, зменшення фрахтових ставок не приводить до зростання обсягів ринку. Попередня модель надає змогу оптимізувати цінову політику в умовах сталого попиту, що можливо тільки в поточній ситуації. Але виникає завдання визначення маркетингової стратегії судноплавної компанії залежно від цілей її діяльності на локальному фрахтовому ринку протягом тривалого періоду. Для цього необхідно узагальнити попередню модель та доповнити її додатковими важелями впливу на ринок.

Локальний ринок фрахтових перевезень не залишається незмінним. Відносно незмінним можна вважати лише попит. Але і попит має дві важливі характеристики. По-перше, він розподіляється впродовж звітного періоду (звітним періодом будемо вважати, наприклад, рік). По-друге, можливості надання послуг судноплавними компаніями можуть змінюватись.

Зупинимося детальніше на другому моменті, оскільки саме він відіграє важливу роль в узагальненні моделі оптимального визначення ціни надання послуг. Контекстна деталізація основних засад цієї тези лежить в основі моделювання.

Можливості судноплавних компанії надавати послуги змінюються протягом деякого часу. Головним чинником змін є, з одного боку, введення нових потужностей судноплавною компанією, а з іншого - вже надані споживачеві ресурси. Запити споживача, в загальному випадку, не синхронізовані з введенням нових потужностей, а також з наявністю ресурсів. Відповідно, при виборі компанії для надання послуг необхідно враховувати можливості судноплавної компанії. Цілком можливо, що саме в цей час в однієї з компаній недостатньо вільних ресурсів. Водночас, інша компанія ввела нові або звільнила наявні ресурси. Таким чином ситуація на ринку весь час змінюється, тобто на поточний момент ситуація може складатися на користь однієї або іншої судноплавної компанії. Як збільшити виграш або мінімізувати програш компанії на поточний момент описує інша модель – позиційні ігри.

Розглянемо приклад і встановимо наявні обмеження.

У поточний період один із споживачів має потребу перевезти певну кількість вантажу. Судноплавна компанія, яка весь час надавала послуги цьому споживачу задіяла всі свої ресурси і не має можливості відреагувати на попит. Споживач звертається до конкурента, що за даних умов, не можна розглядати як порушення угод або попередніх домовленостей. А ринкові відносини не передбачають відмови споживачеві, що обслуговується у конкурента, при наявності вільних ресурсів надання послуг.

Судноплавна компанія – конкурент може виставити рахунок за послуги, що перевищує середні ринкові ціни і розраховані відповідно до попередньої моделі. Але вона має альтернативний варіант, який може запропонувати споживачеві. Суть варіанта полягає в тому, що споживач отримує послуги за середньоринковою вартістю, а натомість гарантує надалі фіксований обсяг споживання послуг. Вочевидь, реакція споживача на альтернативний варіант не прогнозована, тому при моделюванні будемо використовувати ймовірність розвитку подій за тим чи іншим варіантом.

Оскільки протягом звітного періоду ситуація змінюється неодноразово, формальна модель буде будуватися в термінах позиційної гри.

Формальне описання моделі в термінах позиційної гри

Динаміка антагоністичного конфлікту доволі часто набуває форми деякої послідовності почергових кроків учасників ринку, що мають протилежні інтереси. Загальна схема циклу включає незалежні вибори стратегії поведінки (прийняття рішень) кожної зі сторін та реалізацію деякого «випробовування», після чого обидві сторони інформуються про вибрані стратегії поведінки та результати випробовування. На цьому цикл закінчується, а сторони або припиняють свої дії, або повторюють цикл знову. Конфлікти такого роду можна розглядати як систему з заданою множиною станів S, коли кожному елементу s О S поставлена у відповідність множина xs x ys, де xs та ys – множини дій учасників ринку.

На поточному кроці учасники А та Б, знаючи ситуацію s1 О S незалежно один від одного вибирають відповідно дії xs1О xs1 та ys1О ys1. На ринку складається ситуація, zs1 = (xs1, ys1). Кожній такій ситуації відповідає розподіл ймовірностей на множині S, що визначає наступний стан s2. Після цього все повторюється. Функція виграшу визначається на послідовності таких станів.

На практиці можна вважати, що сталий попит визначається через укладені договори. Таким чином ми маємо розподіл загального попиту таким чином:


Ldemand = Lt1+ Lt2+…+ Ltt , де кожен з Lti = LАti + LБti,


Тоді стан, що складається на ринку на поточний час ti , визначається за формулою:


si = (Lti, (DLti, pi,), BА, BБ, FrАi, FrБi) , (3.13)


де Lti – попит на поточний час;

(DLti, pi,) – додатковий попит на поточний час та ймовірність його появи;

BА, BБ – привабливість отримання послуг від А та Б, не враховуючи вартості послуг;

FrАi, FrБi – вільні ресурси А та Б відповідно.

Привабливість отримання послуг складається з нецінових якостей надання додаткових послуг, таких як страхування вантажу, швидкість укладання договорів, надання гарантій щодо вчасної поставки вантажу, новий парк плавучих засобів, максимально підходящі умови транспортування вантажу і таке інше. Обсяг послуг може бути різним для різних клієнтів.

Щодо розрахунку такого показника, як привабливість компанії (BБ, BА) на ринку перевезень, то це може бути якісна оцінка, виражена в балах. Один з алгоритмів такого розрахунку полягає в тому, щоб перерахувати „властивості компанії”, які сприймаються на ринку як позитивно, так и негативно. За допомогою опитування споживачів ринку (наприклад, маркетингові дослідження за допомогою фокус-груп), необхідно встановити важливість переваги кожної якості і, таким чином, встановити на множині якостей лінійний порядок. У результаті ми отримуємо для кожної компанії, що надає послуги, вектор розрахунку привабливості:


(qАn, qАn-1, …, qА1),

(qБn, qБn-1, …, qБ1),


де qi О {0, 1} при цьому qi = 1 коли ця властивість присутня вибраній компанії.

Тоді функцію оцінки привабливості компанії описуємо як:


B = ∑ 2i Ч qi. (3.14)


Перевага однієї компанії над іншою (Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств) визначається за допомогою іншої функції:


DBА,Б = ∑ 2i Ч (qАi – qБi ). (3.15)


Для правильного описання структури конфлікту треба зрозуміти, що сама оцінка ситуації компанії А може відрізнятися від оцінки ситуації компанією Б. Є щонайменше два чинники розбіжності. Перша розбіжність: оцінка ситуації проводиться за різними методиками. І друга - різний ступінь інформованості, що визначається порядком ходів.

Компанії можуть робити ходи, без урахування ходу конкурента (модель Курно) або враховуючі ходи конкурентів (модель Стекельберга). У першому випадку інформованість менша, ніж у другому. Але програючи в інформованості, компанія може виграти в часі.

Таким чином, ми маємо два варіанти почерговості ходів компаній А та Б:

обидві компанії не звертають уваги на дії конкурента;

одна з компаній приймає рішення, враховуючи дії конкурента.

Варіант, коли обидві компанії враховують дії конкурента, неможливий.

Поведінка судноплавної компанії, що не враховує дії конкурента, відповідає моделі дуополії Курно, суть якої полягає в тому, що компанії вважають обсяги свого конкурента постійними і відповідно приймають рішення щодо власного обсягу продукції. Розрахунок має ґрунтуватися на таких параметрах: прогноз на DLi;; достатність Fri; різниця в привабливості між компанією та конкурентом.

Значення цих параметрів дозволить чітко сформулювати значення для моделі розрахунків споживної вартості послуг компанії, перераховуючи і прогнозуючи:

Ldemand = Li-1 + DLi;

розподіл Li-1+DLi між А та Б, що залежить від різниці привабливості компаній;

розташування мінімумів функції вибору H(l);

обмеження надання послуг, що обумовлено Fri .

Після цього розв’язується задача встановлення споживної вартості послуг.

Результатом такого моделювання є: поява нових послуг, зміна вартості послуг, поява нових ресурсів (суден та інших плавучих засобів), запит до компанії конкурента на можливість оренди ресурсів.

Компанія – конкурент, що приймає рішення, враховуючи дії конкурента, розв’язує задачу, обернену до попередньої, а саме:

за діями конкурента має визначити прогнози основних параметрів;

порівняти значення параметрів зі своїми прогнозами;

розрахувати споживну вартість послуг та оптимальний розподіл послуг між фірмами;

визначити ймовірність такого розвитку подій;

розрахувати вартість заходів щодо оптимізації стану ринку та розробити план дій.

Структура участі у позиційній грі та послідовність дій компаній описана в дод. С.

Будемо вважати, що підвищення привабливості компанії має вартість P(dB), де dB – зміна привабливості. Але втрата за неповне використання ресурсів, відповідно до моделі обчислення споживної вартості послуг, частково покривається збільшенням вартості надання послуг. Це співвідношення графічно ілюструє рис. 3.3.

По горизонталі зазначено кількість наданих послуг компанією А, по вертикалі - компанією Б. У кожній клітинці вказуються витрати на підвищення привабливості та втрати за невикористані ресурси. Якщо заповнити цю матрицю, то буде очевидний оптимальний розподіл DL між конкурентами. Компанії мають можливість вибирати між підвищенням привабливості компанії та встановленням компенсаційної вартості на свої послуги.

Компанія, що використовує методику Курно вирішує, який можливий прибуток для неї буде оптимальним. Компанія може лише мінімізувати свій програш або розробити стратегію перехоплення ініціативи за рахунок підвищення своєї привабливості.


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

Рис. 3.3. Розподіл замовлень між компаніями А і Б залежно від умов привабливості


Вибір залишається за керівництвом компанії. Економічний аналіз дає можливість зробити вибір свідомо, з урахуванням усіх можливих наслідків.

Результати дослідження свідчать, що навіть у простому випадку дуополії можна навести декілька типів рішень щодо поведінки судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку. Інші підходи до побудови стратегії поведінки компанії зводяться до викладених вище.

Даний метод, як і будь-який інший метод якісного економічного аналізу, не може гарантувати абсолютної точності, але його використання є доцільним для вирішення багатьох практичних завдань, що стоять перед судноплавною компанією під час вибору стратегії діяльності та прийняття рішень щодо її розвитку. Світовий досвід застосування кількісних методів аналізу та прогнозування стану фрахтового ринку свідчить, що дане завдання необхідно вирішувати з обов’язковим застосуванням якісного економічного аналізу.


3. Визначення основних показників оцінки ефективності функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств


Морський транспорт - складна багатофункціональна система, що є одночасно елементом виробничої інфраструктури. Водночас, він може бути представлений як самостійна галузь економіки, що забезпечує її продукцією, виробництво якої є неможливим або невигідним у межах однієї країни або окремого регіону. Тому, хоча морський транспорт і піддається впливу тих самих закономірностей, що й усі інші сфери економіки, завдяки певній специфіці й особливостям, притаманним лише йому, економічні явища і процеси, що відбуваються, можуть дещо інакше впливати на кінцеві результати його діяльності порівняно з іншими галузями.

Ефективне функціонування і розвиток морської галузі пов'язані з об'єктивним прогнозуванням потреби у перевезеннях, оскільки лише на його основі можна здійснити раціональне завантаження потужностей і визначити потребу їх перспективного розвитку.

Оцінку ефективності транспорту та системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств необхідно проводити з урахуванням того, що значний вплив на кінцеві результати роботи транспортних підприємств мають питання, що пов'язані з розробкою, прийняттям і реалізацією управлінського рішення (форми і методи управління, структура управління та ін.). У даному випадку велике значення мають рівень компетентності керівника, що приймає рішення і видає розпорядження, якість і своєчасність рішення.

У сучасних умовах деякі рішення щодо управління транспортним флотом необхідно приймати практично в момент пропозиції вантажу для перевезення, а отже, з можливого переліку альтернативних рішень необхідно вибрати таке, що забезпечить не короткочасну вигоду і в майбутньому може призвести навіть до зменшення ефективності використання виробничих потужностей, а таке, що забезпечуватиме довготривалу ефективну роботу підприємства в перспективі.

Покращання результатів управлінської діяльності виражається об'єктивністю управлінського впливу, його оперативністю й оптимальністю, стійкістю і надійністю, узгодженістю в часі і просторі. Ці фактори дозволяють покращити використання і розширити можливості виробничих ресурсів шляхом більш раціонального їх розподілу, скорочення простоїв, перерв у роботі, оновлення фондів, модернізації та ін. Отже, виникає деякий результат, що може мати як позитивне (ефект), так і негативне (втрати) значення.

Уточнення деяких особливостей оцінки економічної ефективності системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності поряд із загальними принципами оцінки дозволяють обґрунтувати основу побудови системи показників, вибору способів кількісної оцінки їх зміни і розрахунку складових економічного ефекту.

Розглянемо джерела економічної ефективності функціонування і розвитку водного транспорту (дод. Т).

Джерелами підвищення ефективності транспортного підприємства, зокрема судноплавної компанії, а отже, і функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є такі, що забезпечують компанії одну з умов: виконання наявними виробничими ресурсами підприємства більшого обсягу перевезень, робіт та послуг або виконання заданого обсягу перевезень, робіт та послуг меншою кількістю виробничих ресурсів. Як уже зазначалося, в конкретній компанії це означає, що основні джерела підвищення загальної ефективності – оптимізація та підвищення ефективності використання основних виробничих ресурсів.

Джерела ефективності можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать вдосконалення організації перевезень, економія витрат робочого часу, покращання використання основних фондів, вдосконалення технології, скорочення витрат матеріально-енергетичних ресурсів. Морський транспорт - одна з найбільш фондомістких і матеріаломістких галузей, тому раціональне використання виробничих ресурсів на ньому забезпечує найвищий економічний результат. Джерелом підвищення ефективності є також удосконалення складу основних фондів за рахунок модернізації фізично та морально застарілих суден та поповнення флоту новими сучасними суднами, що дозволить скоротити додаткові витрати, пов'язані з віком флоту.

Зовнішні джерела підвищення ефективності залежать від сфери діяльності та її значення для держави. Їх можна поділити на ряд складових. Залежно від сфери взаємодії розрізняють джерела, що реалізуються на різних рівнях, - внутрішньогалузевому (між різними видами транспорту, всередині транспортної системи); міжгалузевому (між транспортними підприємствами і підприємствами інших галузей); внутрішньодержавному і міждержавному. Внутрішньогалузеві і міжгалузеві джерела підвищення ефективності можуть реалізовуватися, наприклад, шляхом вжиття певних заходів щодо покращання інформаційного забезпечення систем управління (див. дод. Т).

Внутрішньодержавним джерелом підвищення ефективності функціонування і розвитку морського транспортного флоту є вдосконалення законодавчої бази, лібералізація митних правил, проведення політики "відкритих дверей", тобто те, що створює передумови для залучення перевезення транзитних та національних вантажів.

Міждержавні джерела реалізуються у сфері міжнародного торговельного мореплавства (угоди, конвенції тощо).

До джерел підвищення ефективності, що виникають стихійно, належать такі, реалізація яких обумовлена часом у результаті набуття досвіду (відкриття, винаходи).

Ефективний розвиток транспорту, в тому числі водного, як елементу виробничої інфраструктури перебуває в нерозривному зв'язку з характером економічної політики держави, насамперед, у зовнішньоекономічній сфері. І саме закладені в цій сфері принципи визначають реалізацію тих чи інших джерел ефективності розвитку водного транспорту.

Транспорт і зовнішньоекономічна діяльність, як зазначалося вище, знаходяться у тісному взаємозв'язку. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виконується складний і специфічний комплекс транспортних операцій, що забезпечують обробку, збереження і переміщення величезних мас товарів на значні відстані. Отже, транспортні операції є невід'ємною частиною зовнішньоторговельних операцій.

Таким чином, можна зробити висновок, що різноманітність джерел ефективності функціонування і розвитку водного транспорту потребує системного підходу до оцінки ефективності господарчих рішень у цій сфері діяльності.

Економічна ефективність будь-якого господарчого рішення виявляється шляхом порівняння різних варіантів його здійснення. Усі варіанти повинні задовольняти спільні обов'язкові вимоги економічного і соціального характеру. Ці вимоги формуються у вигляді цілі, яка конкретизується шляхом встановлення спеціальних критеріїв. Під критерієм економічності проектних і планових рішень розуміється основний принцип, що визначає вибір. Загальний критерій економічної ефективності необхідно конкретизувати стосовно особливостей та інформаційного забезпечення кожного з виробничих завдань. Отримані таким чином модифікації загального критерію економічної ефективності формуються так, щоб на єдиній основі вони давали просту, але вичерпну характеристику ефективності. Ці показники виступають у ролі критерію.

Ефективність виробничого процесу в загальному вигляді характеризується співвідношенням витрат і результатів. Отримані при цьому показники мають різну форму і різний зміст. Не один із цих показників самостійно не дає повної характеристики ефективності.

Стосовно водного транспорту критерієм ефективності є скорочення витрат та часу на перевезення вантажу. Кількісну сторону критерію визначають показники економічної ефективності. В існуючій практиці до показників ефективності належать: продуктивність праці і трудомісткість, фондовіддача і фондомісткість, собівартість продукції та послуг, прибуток, рентабельність діяльності. Група названих показників застосовується для оцінки і порівняння поточного стану підприємства, його функціонування. При прийнятті окремих проектних та інвестиційних рішень розраховуються показники загальної економічної ефективності капітальних вкладень, окупності капітальних вкладень, приведених витрат.

Оцінка економічної ефективності зводиться до розрахунку і аналізу прибутку та показників рентабельності. Разом з тим транспортний флот, який не є високорентабельним об'єктом, забезпечує досягнення більш ефективних економічних результатів в інших сферах економіки. Тому при оцінці ефективності господарських рішень на водному транспорті ці результати також повинні враховуватися, оскільки найчастіше саме вони є основоположними передумовами розвитку усієї системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Отже, джерела ефективності функціонування і розвитку водного транспорту формують передумови для створення економічного ефекту. Повністю реалізувати їх удається лише тоді, коли зміни, обумовлені джерелом, у відповідних сферах відповідно відображаються на характері і результатах виробничої діяльності. Реалізувати це можна одним з двох шляхів: удосконаленням експлуатаційної діяльності об'єктів водного транспорту та інвестуванням додаткових фінансових коштів у розвиток об'єктів водного транспорту (рис. 3.4).

Діяльність судноплавних компаній, пов'язана з експлуатацією морських транспортних суден, спрямована на ефективну їх роботу і на досягнення кращих результатів.


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

Рис. 3.4. Складові економічного ефекту функціонування водного транспорту


Основною формою діяльності судноплавних компаній є експлуатація власних суден і перевезення на них вантажів національних та іноземних вантажовласників. Отриманню додаткових доходів сприятиме розширення сфер діяльності, а саме: експлуатація вітчизняного транспорту в закордонних перевезеннях, фрахтування власного тоннажу, фрахтування іноземного тоннажу, передання флоту під управління іншим компаніям.

У зв'язку з цим ефект буде виражатися в економії валютних коштів на доставку експортно-імпортних вантажів національним флотом, економії від удосконалення управління флотом, економії від скорочення втрат у розрахунках.

Інвестування капітальних вкладень у розвиток флоту здійснюється в таких основних напрямках, як збільшення тоннажу, модернізація діючого флоту, вдосконалення технічних та технологічних процесів. Складовими економічного ефекту, в даному випадку, є ефект від інвестування коштів у технічну та технологічну сфери, а також у підготовку кадрів.

Розглянуті джерела, критерії і складові економічного ефекту дають можливість визначити перелік єдиних показників, що відображають як економічні інтереси окремих транспортних підприємств, тобто вимоги комерційної ефективності, так і вимоги економіки в цілому, тобто загальноекономічної ефективності. При цьому необхідно враховувати пріоритет забезпечення ефективності транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Основним показником, що характеризує ефективність експлуатації будь-якого об'єкта з точки зору результатів і витрат, є прибуток. На розмір прибутку судноплавної компанії впливають різні фактори і, в першу чергу, такі, як обсяг і структура перевезень, рівень витрат і фрахтових ставок.

Ціною перевезення є фрахтова ставка. Правильна "цінова" політика судноплавної компанії значно впливає на фінансові результати її діяльності. Ставки у фрахтових угодах базуються на цінах фрахтового ринку, але встановлюються індивідуально на кожен рейс. Універсальним методом визначення ідеї фрахтової ставки є її розрахунок через тайм-чартерний еквівалент, як показника рівня цін ринку. Фрахтова ставка відображає рівень витрат на перевезення вантажів, а також прибутковість транспортної роботи. Вплив різних факторів на розмір прибутку судноплавної компанії виражається факторною залежністю [158, c. 108]:


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємствОбґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств, (3.16)


де Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - прибуток, отриманий від експлуатації флоту, грош. од.;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - продуктивність однієї тонни вантажопідйомності за добу експлуатації, т-милі/тнж-діб;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - середній експлуатаційний бюджет часу флоту, діб;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - сумарна чиста вантажопідйомність флоту, тонн;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - середній чистий дохід від перевезення тонни вантажу, що розраховується як різниця між середньою фрахтовою ставкою за перевезення тонни вантажу та собівартістю перевезення тонни вантажу, грош. од/ т-миль.

Продуктивність однієї тонни вантажопідйомності судна за добу експлуатації визначається за формулами (3.17) або (3.18) [158, c. 108-109]:


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств, (3.17)


де Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - середня експлуатаційна швидкість флоту;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - коефіцієнт ходового часу.


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств, (3.18)


де Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - середня відстань перевезення, миль;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - середня валова норма вантажних робіт, т/діб.

Отже, на діяльність судноплавної компанії та на її рейтинг значно впливають не лише матеріально-технічні (об’єктивні), але й суб’єктивні фактори. Вплив останніх виражається в діях керівництва компанії щодо формування політики завоювання ринку, якості послуг.

У світовій практиці як показник, що характеризує ефективність, використовують норму прибутку відносно до вкладеного капіталу і стосовно поточних витрат. Використання цих показників на підприємствах морського транспорту дозволяє орієнтуватися у стані світового ринку, наприклад, порівняння норми прибутку зі ставками банківських відсотків характеризує рівень платоспроможності і рентабельності підприємства, норма (прибутку й амортизації) відносно до вкладеного капіталу віддзеркалює рівень потенційних можливостей розширення підприємства, а відносно до поточних витрат - ефективність виробництва на даному підприємстві і дає можливість порівняння з підприємствами-конкурентами.

У результаті проведеного автором дослідження як показники, що характеризують комерційну ефективність судноплавної компанії, пропонується використовувати такі загальновідомі показники як балансовий прибуток, норму прибутку відносно до вкладеного капіталу, і норму прибутку до поточних витрат.

Про якість функціонування і розвитку морського транспорту та системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств можна судити за непрямою ознакою – величиною побічних ефектів (втрат) в національній економіці, що виникають внаслідок зниження рівня якості транспортного обслуговування. Відповідно, при покращанні транспортного обслуговування в результаті підвищення рівня розвитку і використання транспорту ці втрати скорочуються й виникає позатранспортний ефект.

Види позатранспортного ефекту (і відповідно втрат) різноманітні і відрізняються залежно від цільової спрямованості. При визначенні позатранспортного ефекту, що відноситься на об’єкти морського транспорту, необхідно враховувати те, що виникнення останнього можливе лише за умови здійснення додаткових заходів саме на транспорті. Такі заходи призведуть до збільшення капітальних вкладень і поточних експлуатаційних витрат об’єктів морського транспорту, але дозволять отримати такі види ефекту:

ефект від зменшення втрат вантажів у процесі транспортування;

ефект від прискорення обертання обігових коштів;

ефект від підвищення збереження вантажів;

ефект від прискорення швидкості перевезень;

ефект від скорочення витрат на тару та упаковку;

ефект від зменшення забруднення навколишнього середовища.

Загальноекономічну ефективність функціонування водного транспорту доцільно розглядати з позицій надходження до державного бюджету податків та платежів. І це важливо, оскільки на водний транспорт покладені функції забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків держави, додаткових валютних надходжень. Загальноекономічну ефективність водного транспорту слід визначати на основі критерію податковіддачі вкладених коштів диференційовано, тобто за об’єктами, підприємствами морського транспорту окремо і транспортному процесу в цілому.

Загальноекономічний ефект виражається у збільшенні надходжень до державного бюджету податків (платежів) від функціонування господарських суб’єктів у сфері судноплавства в досліджуваному періоді порівняно з базовим. Загальноекономічна ефективність розраховується як відношення суми надходжень до бюджету від діяльності об’єкта морського транспорту до вартості цього об’єкта за формулою:


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств , (3.19)


де Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - загальноекономічна ефективність функціонування об’єкту морського транспорту, що розглядається;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - сума податків (платежів), що надходять в бюджет від діяльності об’єкту, що розглядається, грош. од.;

Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств - вартість об’єкта, що розглядається, грош. од.

Щоб оцінити загальноекономічну ефективність транспортного процесу, в якому беруть участь не лише судновласники та вантажовласники, а й інші суб’єкти господарської діяльності: агентські, брокерські, експедиторські, стивідорні, сюрвеєрські, шипчандлерські, страхові компанії, порти, СРЗ, банки, митниця та інші, в цілому, доцільно використовувати формулу:


Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: