Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств
Основою розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є потенційний обсяг зовнішньоторговельного обороту України, а можливістю збільшення потужностей національних судноплавних компаній є наявність інвестиційного капіталу. Саме цей фактор є визначальним у формуванні потужностей та потенціалу країни на світовому фрахтовому ринку.
При формуванні програми ефективного розвитку судноплавних компаній, збільшення їх провізної здатності та вдосконалення системи сервісу в даній галузі необхідно враховувати необхідність додаткових витрат на впровадження проектних розробок. При цьому управління конкурентоспроможністю повинне контролюватися пропорційністю приросту результатів діяльності судноплавних компаній та інших транспортних підприємств та відносних витрат на придбання суден та їх експлуатацію.
Удосконалення взаємовідносин між усіма суб'єктами системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств вимагає формування єдиного інформаційного простору, формування єдиної інформаційної системи та новітніх технологій управління цими процесами.
Оптимізація та вдосконалення законодавчо-правової бази – один з основних чинників, що впливає на якість та ефективність роботи системи транспортного обслуговування. Створення нормального правового поля надасть можливість розширити діяльність експедиторів, оптимізувати вантажопотоки та забезпечити оптимізацію роботи транспортної галузі.
Підвищення ефективності функціонування всієї системи транспортного обслуговування досягається за допомогою використання новітніх методів управління конкурентоспроможністю підприємств транспортної галузі та системи транспортно-експедиторського обслуговування, формування стратегії їх розвитку на основі маркетингових принципів. Досягнення високої ефективності та утримання конкурентоспроможних позицій дозволяє залучити в транспортну галузь додаткові інвестиції, збільшити потужність транспортної галузі, підвищити інтенсивність використання транзитного потенціалу нашої країни.
Основними складовими формування транспортно-економічної політики щодо забезпечення ефективної роботи системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є проведення контролю ресурсоємкості системи та надання функціонального та науково-методичного забезпечення. За таких умов можуть бути найбільш повно і якісно задоволені потреби країни у міжнародних перевезеннях.
Удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинне відбуватися за такими принципами:
Досягнення стратегічної мети розвитку морського транспорту, тобто реалізація активної судноплавної політики та досягнення фрахтової незалежності зовнішньоекономічної діяльності.
Досягнення макроекономічної ефективності розвитку морського транспорту, що використовується для оптимізації платіжного балансу країни за рахунок максимізації експорту транспортних послуг.
Максимізація підприємницької ефективності та досягнення рівня прибутку, що дозволяє підтримувати умови самофінансування.
Уже на сьогодні національний флот і розвинута інфраструктура морського транспорту України дає змогу на достатньо вигідних умовах експортувати товари та послуги, отримувати високий валютний дохід, що, своєю чергою, збільшує можливості імпорту та розширення зовнішньоторговельного обороту країни.
Розширення зовнішньоторговельного обороту країни багато в чому визначається рівнем активності державної морської політики. Чинна система функціонування судноплавних компаній потребує серйозного вдосконалення. Програма управління розвитком морського флоту повинна створити умови для нормального соціального й виробничого розвитку вітчизняних підприємств морського транспорту та враховувати діючі умови для роботи на світових ринках судноплавства.
Функціональна й економічна стійкість системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна базуватися на критеріях вибору оптимальної організаційної й управлінської структури та на принципах зростання темпів приросту прибутку, чистої валютної виручки, рентабельності, продуктивності праці та інтенсивності використання ресурсів транспорту.
Управління господарською та інвестиційною діяльністю морських транспортних підприємств повинне націлюватися на зменшення ресурсоємкості процесу перевезення як фактора збереження фінансової стійкості. Отже, розвиток національного торговельного судноплавства повинен здійснюватися на принципах раціональності використання економічних ресурсів, що є резервом підвищення конкурентоспроможності судноплавних компаній.
Планування необхідного обсягу транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ґрунтується на граничному значенні обсягу зовнішньоторговельного обороту, який, своєю чергою, розраховується за прогнозними параметрами та нормативами розвитку економіки України. Ймовірний обсяг зовнішньоторговельних перевезень пропонується розраховувати за формулою [42]:
,
(3.29)
де
- національний
дохід розрахункового
періоду;
-
частка зовнішньоторговельного
обороту;
-
частка морських
перевезень,
що забезпечує
зовнішньоторговельний
оборот;
-
питома вартість
1 тонни зовнішньоторговельних
вантажів.
Обґрунтування чисельності флоту, його структури для визначення розрахункового вантажопотоку необхідно здійснювати на підставі даних про сучасний середній вік флоту, нормативного терміну служби, кількості суден, що підлягають виводу з експлуатації. Також необхідно враховувати циклічність стану фрахтового ринку та капіталомісткість.
Пограничну провізну здатність національного торговельного флоту, що дозволить забезпечити фрахтову незалежність зовнішньої торгівлі і формування платіжного балансу країни, необхідно розраховувати на основі перспективного обсягу внутрішнього валового продукту, його експортної частини, а також особливостей міжнародного регулювання й квотування провізної здатності з урахуванням національних потреб та реальної ефективності функціонування на вибраному секторі фрахтового ринку.
Гранична провізна здатність або річний обсяг перевезень, що може бути виконаний національним флотом, розраховується з врахуванням розрахункового періоду та реальних умов використання національних суднобудівельних потужностей та завантаженості портфеля замовлень закордонних фірм:
,
(3.30)
де
- прогнозний
валовий внутрішній
продукт, що
витікає з концепції
розвитку економіки
та економічної
безпеки країни;
-
питома вартість
1 тонни вантажів,
що надходять
на зовнішньоторговельні
ринки з найважливіших
галузей національної
економіки;
-
вагове співвідношення
імпортних та
експортних
вантажів
(розраховується
за 5 останніх
років, з урахуванням
кореляції
тенденцій
змін);
-
частка вантажопотоків
зовнішньої
торгівлі, що
за економічними
критеріями
тяжіють до
морських шляхів;
-
частка вантажопотоків,
що може бути
орієнтована
на перевезення
національним
торговельним
флотом;
-
ступінь виробничих
фінансових
ризиків реалізації
прийнятої
концепції
розвитку.
Розраховується
за даними світової
статистики
від частки
кризового стану
судноплавних
компаній (0,17);
-
коефіцієнт
негативного
впливу, що випереджає
розвиток конкурентних
судноплавних
компаній, а
також вплив
заходів окремих
держав відносно
іноземних
операторів
у зонах їх фрахтових
інтересів.
Розраховується
з урахуванням
чіткого конвенційного
розподілу сфер
впливу у світовому
судноплавстві
і середньостатистичних
даних про ігнорування
конвенції ІМО
про рівноправність
різних національних
судноплавних
компаній.
Розрахований обсяг може бути досягнутий при наступному граничному тоннажі національного флоту:
,
(3.31)
де
- додаткова
кількість
вантажів національної
зовнішньої
торгівлі, що
переходять
на флот під
прапором України;
-
розрахунковий
експлуатаційний
період, що
визначається
з врахуванням
середнього
віку основної
групи судноплавних
компаній на
даному фрахтовому
ринку;
-
продуктивність
1 тонни вантажопідйомності
за планову добу
експлуатаційного
періоду, з
урахуванням
структури
вантажів, що
перевозяться.
Розвиток морського транспорту України в цілому, судноплавних компаній, зокрема, реалізація вибраної стратегії та досягнення кінцевих результатів діяльності морського транспорту відбувається під впливом багатьох факторів. Одними із найважливіших факторів є національне законодавство, стан світового судноплавства, обсяги використання механізму експорту капіталу у формі рефлагування, конвенційні обмеження судноплавства за показниками технічної безпеки та екологічної рівноваги, можливість концентрації фінансових ресурсів тощо.
При недостатності власних фінансових ресурсів для поповнення тоннажу пропонується використовувати схеми фінансування під заклад, лізингу та системи бербоут-чартерного оперування, яка передбачає відносно невеликі стартові суми основного капіталу та поточних витрат і тому є переважною.
Якщо розглядати фондоємкий варіант розвитку національного судноплавства, то він виправданий, коли реалізується стратегія захисту фрахтової незалежності національних експортерів за умов некомерційної протидії конкурентів, коли необхідно підвищити конкурентоспроможність національного морського транспорту на певному фрахтовому ринку, впроваджуються капіталомісткі технології з високим економічним ефектом.
При виборі стратегії розширення обсягів діяльності на фрахтовому ринку обов'язково необхідно враховувати економічні, політичні, соціальні та екологічні фактори. Планування розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств необхідно здійснювати, виходячи з потреб розширення зовнішньої торгівлі, стану внутрішніх транспортно-економічних зв'язків національних транспортних підприємств.
Розвиток транспортної системи країни та окремих її елементів повинні ґрунтуватися на проектній вантажній базі, формуванні основних критеріїв світогосподарських зв'язків, що призводять до змін в обсягах, структурі та напрямках основних вантажопотоків. Основним критерієм реалізації економічної стратегії розвитку морського транспорту України повинен бути фактор ресурсозбереження та впровадження ресурсозберігаючих технологій, що дозволяють досягти пограничного рівня ефективності флоту та конкурентоспроможності на фрахтовому ринку.
Висновки
На основі проведеного дослідження загальних засад функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, проблем її розвитку, а також аналізу діяльності судноплавної компанії ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” у третьому розділі автором запропоновані практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності судноплавної компанії та підвищення ефективності її функціонування; обґрунтування оптимальної системи показників оцінки ефективності функціонування і розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності водного транспорту в сучаних умовах ринку та з урахуванням динамічних змін в національній економіці.
1. Вдосконалення стратегії судноплавної компанії передбачає врахування найважливіших напрямів її розвитку та вдосконалення транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а саме: підвищення техніко-економічного рівня флоту, що є базовим критерієм оптимального освоєння потенційної потужності судноплавної компанії і головною умовою зростання економічної ефективності за будь-якої форми конкуренції. Необхідність постійної підтримки та підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії, своєю чергою, обумовлюється загостренням конкурентної боротьби та ставить ефективність діяльності в пряму залежність від роботи маркетингового та дослідницького апарату. Методика передбачає розробку маркетингової стратегії судноплавної компанії та маркетингових заходів з метою завоювання компанією стійких конкурентних позицій на міжнародному та локальному фрахтовому ринку. Автором визначено основні етапи формування маркетингової стратегії судноплавної компанії та запропоновано методику короткострокового планування обсягів перевезень компанії на базі маркетингових принципів.
2. У розділі викладені пропозиції автора щодо визначення основних шляхів підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії, а саме: нормалізація провізної здатності, за допомогою чого досягається оптимізація використання основного капіталу та раціоналізація інвестиційних процесів; підвищення ресурсовіддачі матеріальних ресурсів компанії; контроль та скорочення термінів окупності капітальних вкладень; підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії шляхом здавання в експлуатацію конкурентоспроможних суден (за економічними та функціональними параметрами); підвищення професійного рівня працівників судноплавної компанії, стимулювання зростання продуктивності праці; посилення контролю ритмічності обслуговування перевізників та термінів доставки вантажів; забезпечення високої якості процесу перевезення. Передумовою розвитку судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку є підвищення ефективності управлінських рішень щодо оптимізації обслуговування вантажопотоків за наявних провізних потужностей компанії, пошук нових прогресивних методів формування цінової політики, формування ефективної взаємодії з експедиторськими компаніями та підвищення якісного рівня обслуговування вантажопотоків.
3. Побудовано економіко-математичну модель поведінки судноплавної компанії на фрахтовому ринку при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, яка враховує реальну ситуацію на фрахтовому ринку дунайських перевезень і може практично застосовуватися судноплавними компаніями при виборі стратегічних кроків і для максимізації прибутку від здійснення основної діяльності. Модель дозволяє приймати виважені рішення щодо формування цінової політики та визначення споживної вартості послуг компанії залежно від умов на локальному фрахтовому ринку та дій конкурентів.
4. Запропонований підхід щодо формування системи показників визначення ефективності функціонування морського транспорту в цілому та окремої судноплавної компанії, зокрема, передбачає здійснення розрахунку розміру прибутку судноплавної компанії з урахуванням різноманітних факторів, норми прибутку на вкладений капітал, рентабельності обороту, витрат та основних фондів; інтегрального економічного ефекту як основного узагальнюючого показника ефективності функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств; коефіцієнтів дисконтування результатів і витрат, що використовуються при розрахунках інтегрального економічного ефекту. До системи показників оцінки ефективності транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності включені показники загальноекономічної ефективності морського транспорту та загальноекономічної ефективності транспортного процесу. Обґрунтовано та включено в систему показників нові коефіцієнти використання транзитного потенціалу та розвитку ринку експедиторських послуг, які націлені на більш повну і всебічну оцінку ефективності функціонування транспортної галузі та рівня використання її потенційної потужності щодо міжнародних перевезень. Запропонована система показників дозволяє систематизувати і кількісно оцінити практично всю сукупність факторів, що впливають на транспортний процес, процес транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, виявити ступінь їх впливу на кінцеві результати, а це, своєю чергою, дає змогу виявити "невикористані ресурси" і розробити комплекс заходів щодо удосконалення діяльності водного транспорту.
5. Для становлення України як високорозвинутої морської держави необхідним є досягнення відповідності національного флоту та всієї системи транспортного обслуговування напрямам розвитку світового судноплавства, а також стану фрахтового ринку за основними факторами, серед яких можна виділити:
обсяги, структуру, напрями національних, зовнішньоторговельних і транзитних вантажопотоків, їх стабільність та динаміку;
збалансованість інвестиційної політики, експлуатаційної діяльності та сервісного обслуговування в системі транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств;
наявність та обсяги власних джерел фінансування напрямів розвитку торговельного флоту та транспортної інфраструктури;
рівень розвитку та оптимізацію техніко-економічного рівня національних підприємств морського транспорту;
рівень та широту використання світогосподарських зв'язків, форм і методів управління процесами.
Здійснене дослідження функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств та діяльності її основного суб’єкту – транспортного підприємства, на підставі детального аналізу дало змогу дійти таких висновків:
1. Транспортна система - це одна з визначальних систем, що забезпечує вантажні та пасажирські перевезення територією України. До неї в сучасних умовах висуваються високі вимоги щодо якості, регулярності й надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів та безпеки перевезення пасажирів, швидкості й вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України має відповідати вимогам світової інтеграції. Потреба у високорозвинутій транспортній системі дедалі посилюється, стає базисом для ефективного входження нашої молодої країни у світове співтовариство та зайняття в ньому місця, яке відповідає рівню високорозвинутої держави.
2. Сучасний стан і перспективи розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств потребують розробки та впровадження нових методів та принципів управління ефективністю діяльності підприємств даної галузі. Система транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств – це система, що забезпечує переміщення зовнішньоторговельних вантажів, доставку вантажів підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність споживачам, насамперед, переробним, промисловим та торговельним підприємствам. Визначено, що основними елементами системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є транспорт та транспортні підприємства, сфера експедирування та експедиторські компанії, а також підприємства технічного обслуговування транспортних засобів і проміжного обслуговування вантажів. Оцінка сутності функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств дозволяє зробити висновок, що локо локомотивом, рушійною силою розвитку цієї системи є експедиторські компанії. Транспорт є базовим елементом системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, що забезпечує безпосередньо фізичне переміщення вантажів, виробництво послуг перевезення. Вдосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств передбачає вдосконалення функціонування її основних елементів, тобто транспортних та експедиторських компаній та підприємств.
3. Розвиток системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств має тенденцію до інформатизації надання послуг. У зв'язку з цим у розвинутих країнах світу створюються й набувають широкого поширення логістичні системи, які розглядаються як стратегічне управління рухом матеріальних потоків у процесі господарювання. Поштовхом до створення логістичних систем управління на рівні підприємств став розвиток автоматизованих інформаційних систем. Інтеграція міжнародних компаній, ринків товарів, транспортних послуг потребує вдосконалення системи інформації у торговельно-транспортних відносинах. Одним із основних напрямів розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні є інтеграція транспортних систем країн СНД, стратегічними цілями якої є забезпечення гарантованого якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів; сприяння зовнішньоекономічній діяльності, розвиток транспортних послуг; вирішення оборонних та інших спеціальних завдань, забезпечення суспільних потреб у сфері транспорту; здійснення курсу інтеграції транспорту країн СНД до європейської і світової транспортних систем.
4. Важливим напрямом розвитку України є підвищення використання її транзитного потенціалу. Основними завданнями, що потребують вирішення в цьому напрямку, є вдосконалення нормативно-правової бази щодо питань забезпечення транзитних перевезень територією України, створення об’єктивних умов для підвищення ефективності діяльності транспортних та сервісних підприємств, формування високорозвинутої інфраструктури, підвищення технічного рівня міжнародних транспортних коридорів, що проходять територією України.
5. Важливим елементом системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є транспорт, насамперед морський, що обслуговує значну частку зовнішньої торгівлі України. Проведений детальний аналіз стану та перспектив розвитку водного транспорту України довів, що останніми роками спостерігається тенденція до зростання вантажопереробки, обсягів перевезень вантажів, експорту транспортних послуг, що свідчить про значний потенціал у розвитку даної галузі в цілому та транспортних підприємств, зокрема. Важливим аспектом у концепції розвитку національного морського транспорту є його спроможність забезпечити оптимальний стан платіжного балансу за рахунок фрахтового обороту в цільовому експорті транспортних послуг і в реалізації політики фрахтового захисту зовнішньої торгівлі. При цьому необхідно враховувати дві важливі умови, які визначають економічну стратегію й інвестиційну тактику функціонування та розвитку національних підрозділів морського транспорту. До них належать конкурентний стан фрахтового ринку й ефективність участі у світогосподарських зв'язках.
6. Удосконалення сфери експедиторських послуг повинне відбуватися за такими напрямами: створення єдиної системи електронного обміну інформацією та інтегрованої міжнародної мережі комунікацій, що дозволить заздалегідь готувати технологічний процес, планувати завантаження транспортних засобів, завчасно готувати документацію для безперешкодного просування вантажів; упровадження системи раціонального управління експедиторською діяльністю та нових технологій обробки документів та інформації; створення конкурентоспроможних вітчизняних транспортних та експедиторських підприємств; впровадження єдиної правової основи взаємовідносин між транспортно-експедиторськими компаніями та їх клієнтами, а також взаємовідносин у самій транспортній інфраструктурі між її складовими елементами; удосконалення системи страхування транспортно-експедиторських операцій і контролю за якістю діяльності суб'єктів даного ринку.
7. Особливістю транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств водним транспортом є значна залежність перевізного процесу від зовнішніх, важкопрогнозованих умов: стану фрахтового ринку, гідрометеорологічних умов та інших випадкових факторів. Реальні умови, в яких відбувається транспортний процес, постійно змінюються. Прийняття обґрунтованих рішень щодо вдосконалення діяльності транспортних підприємств та транспортного процесу в цілому потребує врахування зовнішніх факторів та факторів, що безпосередньо впливають на перевізний процес, у тому числі керованих та некерованих з боку оперативного керівництва. Аналіз основних факторів, що впливають на процес транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, та оцінка їх впливу на діяльність судноплавної компанії дозволяють зробити висновок, що здебільшого керівники компанії здатні враховувати цей вплив при плануванні перевізного процесу, мінімізовувати його можливі негативні наслідки та запобігати втратам компанії.
8. Аналіз діяльності судноплавної компанії ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” свідчить, що динаміка її розвитку не відрізняється від основних тенденцій розвитку транспортної галузі України. Протягом 1995 – 2000 років відбувалося скорочення обсягів перевезень, а з 2001 року – поступове збільшення. В структурі перевезень вантажів судноплавною компанією переважають експортні та транзитні вантажі, постійно зменшується частка каботажних перевезень.
9. Проведений детальний аналіз функціонування судноплавної компанії дозволив систематизувати проблеми та визначити основні шляхи збільшення обсягів перевезень вантажів та підвищення ефективності діяльності компанії. На основі оцінки існуючих підходів до планування обсягів діяльності судноплавної компанії автором запропоновано методику планування обсягів діяльності компанії, яка дає змогу розробити ґрунтовний план-прогноз на короткочасний період з урахуванням багатьох чинників, що впливають на обсяги перевезень. За цією методикою плановий обсяг перевезень вантажів розраховується виходячи з прогнозованих темпів зростання таких показників, як обсяги перевезень вантажів по кожній товарній групі, обсяги перевезень за видом перевезення (експортних, імпортних, між іноземними портами та каботажних), обсяги перевезень вантажів за географією перевезень (море та річка). Використання цього методу надає можливість запобігти можливих похибок при розрахунку планового показника. Відповідно до плану-прогнозу обсяг перевезень судноплавної компанії ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” у 2005 році складе 5816,9 тис. тонн. Розрахована з урахуванням плану поповнення вантажної бази провізна здатність судноплавної компанії в 2005 році повністю забезпечує виконання планового обсягу перевезень вантажів.
10. Оцінка основних показників ефективності функціонування судноплавної компанії ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” свідчить, що протягом 1995 – 2001 років судноплавна компанія ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” отримувала від’ємний фінансовий результат, що свідчить про неефективність її діяльності і лише в 2002 – 2004 роках компанія змогла отримати прибуток від своєї діяльності. Основна частка доходів компанії припадає на доходи від перевезення вантажів. Позитивною тенденцією є поступове зростання протягом останніх років основних показників ефективності: витратовіддачі, продуктивності праці та фондовіддачі.
11. Оцінка результатів функціонування судноплавної компанії та управління ними повинні відбуватися при постійній оцінці збалансованості рівня транспортних потужностей підприємства та рівня припустимих експлуатаційних витрат підприємства з витратами клієнтури на транспортне обслуговування діяльності. Важливим принципом управління результатами діяльності судноплавної компанії є оптимізація організаційно-економічних відносин при максимізації кінцевих результатів діяльності. Основним завданням діяльності судноплавної компанії є підвищення ефективності процесу перевезення, забезпечення стійких економічних, організаційних і правових відносин з вантажовласниками, сервісними компаніями та підприємствами-конкурентами.
12. Вдосконалення господарського механізму управління розвитком судноплавної компанії повинне враховувати формування результатів його роботи під впливом складних організаційно-економічних і кон’юнктурних факторів: коливання курсу національної валюти, абсолютних переваг провідних судноплавних компаній світу, зростання витрат, системи обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції.
Необхідність постійної підтримки та підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії обумовлюється загостренням конкурентної боротьби та ставить ефективність діяльності в пряму залежність від роботи маркетингового та дослідницького апарату. Запропонована автором методика передбачає розробку маркетингової стратегії судноплавної компанії та маркетингових заходів з метою завоювання компанією стійких конкурентних позицій на міжнародному та локальному фрахтовому ринку. Визначено основні етапи формування маркетингової стратегії судноплавної компанії та управління компанією на базі маркетингових принципів, що є необхідною умовою на сучасному етапі розвитку економічних відносин.
13. Запропоновано модель поведінки судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що дозволяє визначати оптимальну споживну вартість послуг з перевезення залежно від стану фрахтового ринку та дій конкурентів, максимізувати прибутки компанії та підвищити ефективність її функціонування. Побудова моделі поведінки судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку передбачає: визначення учасників (суб’єктів) ринку; встановлення параметрів ринку, що впливають на поведінку учасників ринку; формалізацію механізмів за допомогою яких учасники впливають на поточний стан ринку. Головна мета застосування моделі – досягнення компанією максимального прибутку або вироблення такого механізму визначення вартості послуг, щоб незалежно від обсягу їх надання досягти максимально можливого прибутку. Насамперед, визначається собівартість надання послуг компанією. Модель дозволяє визначити споживну вартість послуг компанії виходячи з розподілу замовлень між компаніями, що функціонують на ринку в умовах змін. Таким чином, судноплавна компанія встановлює ціни на свої послуги (робить ходи в умовах позиційної гри), враховуючи поведінку компанії-конкурента. Компанії можуть робити ходи, без урахування ходу конкурента (модель Курно) або враховуючі ходи конкурентів (модель Стекельберга), в будь-якому випадку прагнучи максимізувати свій прибуток. Результатом такого моделювання є: поява нових послуг, зміна вартості послуг, поява нових ресурсів (плавзасобів), запит до компанії конкурента на можливість оренди ресурсів. Модель дозволяє приймати зважені рішення щодо цінової політики та визначення споживної вартості послуг компанії залежно від умов на локальному фрахтовому ринку та дій конкурентів.
14. Підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії повинне відбуватися за такими напрямами: контроль та скорочення термінів окупності капітальних вкладень; підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії шляхом введення в експлуатацію конкурентоспроможних суден (за економічними та функціональними параметрами); підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів; підвищення професійного рівня працівників судноплавної компанії, стимулювання зростання продуктивності праці; посилення контролю ритмічності обслуговування перевізників та термінів доставки вантажів; забезпечення високої якості процесу перевезення за всіма параметрами.
15. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано пропозиції щодо використання системи показників оцінки результатів та ефективності діяльності окремих судноплавних компаній та системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в цілому. Запропонована система показників визначення ефективності транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств включає в себе загальноприйняті показники визначення ефективності, такі як розмір прибутку судноплавної компанії з урахуванням різноманітних факторів; інтегральний економічний ефект як основний узагальнюючий показник ефективності функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств; коефіцієнти дисконтування результатів і витрат, що використовуються при розрахунках інтегрального економічного ефекту. До системи показників оцінки ефективності морського транспорту включені показники загальноекономічної ефективності морського транспорту та загальноекономічної ефективності транспортного процесу. Обґрунтовано доцільність включення до системи показників нових коефіцієнтів використання транзитного потенціалу і розвитку ринку експедиторських послуг, які дозволяють більш повно і всебічно оцінити ефективність функціонування транспортної галузі та рівень використання її потенційної потужності. За оцінкою запропонованих коефіцієнтів визначається ступінь використання транзитної потужності держави та першочергові заходи, яких необхідно вжити для підвищення рівня розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньої торгівлі, а також стан та рівень розвитку ринку експедиторських послуг. Запропонована автором система показників дозволяє здійснити всебічну кількісну оцінку функціонування транспортної галузі. Вона дозволяє систематизувати і кількісно оцінити практично всю сукупність факторів, що впливають на транспортний процес, процес транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, визначити ступінь їх впливу на кінцеві результати, а це, своєю чергою, дає змогу виявити "невикористані ресурси" і розробити комплекс заходів щодо вдосконалення водного транспорту, транспортної галузі в цілому, сфери експедиторських послуг. Оцінка динаміки запропонованих показників надає змогу оцінити транспортну політику держави та її ефективність.
16. Функціональна й економічна стійкість системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна базуватися на критеріях вибору оптимальної організаційної й управлінської структури та на принципах зростання темпів приросту прибутку, чистої валютної виручки, рентабельності; продуктивності праці та інтенсивності використання ресурсів транспорту. Управління господарською та інвестиційною діяльністю морських транспортних підприємств повинне націлюватися на зменшення ресурсоємкості процесу перевезення як фактора збереження фінансової стійкості. Отже, розвиток національного торговельного судноплавства повинен здійснюватися на принципах раціональності використання економічних ресурсів, що є резервом підвищення конкурентоспроможності судноплавних компаній.
17. Розвиток морського транспорту України в цілому, судноплавних компаній, зокрема, реалізація вибраної стратегії та досягнення кінцевих результатів діяльності морського транспорту відбувається під впливом багатьох факторів. Одними із найважливіших факторів є національне законодавство, стан світового судноплавства, обсяги використання механізму експорту капіталу у формі рефлагування, конвенційні обмеження судноплавства за показниками технічної безпеки та екологічної рівноваги, можливість концентрації фінансових ресурсів тощо.
18. Для становлення України як високорозвинутої морської держави необхідним є досягнення відповідності національного флоту та всієї системи транспортного обслуговування напрямам розвитку світового судноплавства, а також стану фрахтового ринку за основними факторами, серед яких можна виділити обсяги, структуру, напрями національних, зовнішньоторговельних і транзитних вантажопотоків, їх стабільність та динаміку; збалансованість інвестиційної політики, експлуатаційної діяльності та сервісного обслуговування в системі транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності країни; наявність та обсяги власних джерел фінансування напрямів розвитку торговельного флоту та транспортної інфраструктури; рівень розвитку та оптимізацію техніко-економічного рівня національних підприємств морського транспорту; рівень та широту використання світогосподарських зв'язків, форм і методів управління процесами.
Література:
Новікова А.М. Методологічні основи розвитку транзитного потенціалу України: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.07.04 / Національний авіаційний ун-т. - К., 2004. - 36 с.
Определение эффективности капитальных вложений на транспорте (методы разработки) / Под ред. Л.В.Канторовича, В.Н.Лившица. – М., 1982, - 103 с.
Оптимизация планирования и управления транспортными системами / Е.М.Васильева, Р.И.Игудин, В.Н.Лившиц и др. – М.: Транспорт, 1997. – 208 с.
Основы внешнеэкономических знаний: Справочник. – М.: Высшая школа, 1990. - 432 с.
Основы организации транспортного обеспечения внешнеторговых связей Украины / Цветов Ю.М., Един А.О., Макаренко М.В., Соколов Л.Н. и др. - К.: ОАО «ИКТП-Центр», 2000. - 581 с.
Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 302 с.
Пащенко Ю. Транспортна політика України // Економіка України. - 2001. - № 12. - С. 40.
Перспективы развития судоходства в украинском Придунавье. Б. Данилишин // Зеркало недели. - 2003. - №1. - С. 12-13.
По каналу Дунай - Черное море // Порты Украины. - 2004. - №6. - С. 1.
Повышение качества транспортного обслуживания народного хозяйства / Под ред. А.В. Комарова, В.С.Кравченко. – М.: Транспорт, 1988. – 205 с.
Потапов И.В. Единая транспортная система: Конспект лекций. - Самара, 2001. - 61 с.
Поярков А.В. Международный транспорт и транспортная система: Учеб. пособие / Моск. гос. инст. межд. отн., М.: 1988. – 84 с.
Прейгер Д.К., Новикова А.М. Реализация национальных интересов Украины на Дунае: pro et contra // Сборник докладов Шестой Международной конференции «Перспективы развития судоходства в ХХІ веке». - Одесса, 2002. - С. 130–134.
Примачев Н.Т., Степанов О.Н., Сенько Е.В. Критериальные аспекты развития предприятий морского транспорта // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. – Одесса, 1998. – С. 98-107.
Примачев Н.Т., Вовк О.Ю. Эффективность функциональной деятельности предприятий морского транспорта / НАН Украины. - О., 2001. - 124 с.
Примачев Н.Т. Печерская Н.В. Проблемы и инструментарий формирования стратегии развития торгового флота / НАН Украины. - О.: Изд. ИПРиЭЭИ, 2003. - 279 с.
Примачев Н.Т., Чан Ван. Механизм управления эффективностью развития национального морского транспорта. – Одесса: Консалтинг, 1997. – 110 с.
Проблемы прогнозирования и оптимизации работы транспорта / Под ред. Л.В.Канторовича, В.Н.Лившица. – М.: Наука, 1982. – 238 с.
Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління / Тези доп. першої наук.-практ. конф. - К.: КУЕТТ, 2003. - 235 с.
Прогнозирование и эффективность работы флота: Сб. науч. тр. – Одесса: ОГМУ, 1996. – 126 с.
Прогнозирование и планирование функционирования транспорта / Плетникова И.Л. // Весн. Харк. нац. ун-та им. В.Н. Карамзина. Экон. сер. Х, 2002. – Вып.. 565. – С. 28-32.
Программа «4М» // Порты Украины. - 2004. - №6. - С. 4-5.
Программа «Украина-2010» (проект). – Киев, 1999. – 92 с.
Развитие методов управления и хозяйствования на морском транспорте: Сб. науч. тр. - Одесса: ОГМХ, 1996 – 126 с.
Раховецкий А.Н. Оперативная фрахтовая деятельность на морском транспорте. – М.: Транспорт, 1986. – 160 с.
Раховецкий А.Н. Современный маркетинг в основной эксплуатационной деятельности пароходства. Морской транспорт. Серия «Организация и управление морским транспортом»: Экспресс-информация. – М.: В/О «Мортехинформреклама», 1991. – Вып.9 (126). – С. 16-22.
Раховецкий А.Н. Изучение и оценка состояния мирового фрахтового рынка. – М.: Морской транспорт, 1995. – С. 44-46.
Резер С.М. Управление транспортными предприятиями. – М.: Наука, 1982. - 247 с.
Резер С.М. Управление транспортом за рубежом. - М.: Наука, 1994. - 315 с.
Розробка національної програми розвитку морського та річкового транспорту України до 2005 р. Річковий транспорт. – Київ, 1997. – 88 с.
Рубан Г.А. Роль маркетинга и логистики в деятельности зарубежных компаний / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М.: Диалог МГУ: МаксПресс, 2000. - 24 с.
Руководство по управлению судоходством. Морской департамент. - ABS: Marine Services, 1994. - 125 с.
Румянцев А.П. Методологія аналізу світового ринку послуг / Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2002. - Вип. 38. - ч. ІІ. − С.