Xreferat.com » Рефераты по транспорту » Перевезення цементу автомобільним транспортом ЗАТ "УБ РАЕС"

Перевезення цементу автомобільним транспортом ЗАТ "УБ РАЕС"

марки складатимуть:


Вр = К Ч В Ч Др, (3.17)


де К – кількість машин певної марки; Др – кількість робочих днів в році, Др = 250 днів.

Для автомобілів АТП:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4:

Вр = 11Ч1810,80Ч250 = 4979700 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6:

Вр = 7Ч1330,93Ч250 = 2329127,5 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652:

Вр = 4Ч1528,56Ч250 = 1528560 грн.


3.8.2 Витрати на мастильні матеріали

Норми витрат мастильних матеріалів так само як і норми витрат палива на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій, установ у мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціональної розробки питомих витрат мастильних матеріалів.

Витрати на мастильні матеріали обчислюють згідно встановленими нормативами у відсотках до витрат палива за кожним видом матеріалів. Витрати на обтиральні матеріали визначають із розрахунку два кілограми в місяць на один обліковий автомобіль і встановленої ціни за один кілограм.

Тоді витрати на обтиральні матеріали на підприємстві, при середній ціні 5 грн. за 1 кг обтиральних матеріалів розраховуємо за формулою:


Вом = Асп Ч m Ч i Ч Ц, (3.18)


де Асп - спискова кількість автомобілів парку; m – маса обтиральних матеріалів, необхідна на один місяць, кг.; i - кількість місяців у році; Ц – ціна 1-го кілограма обтиральних матеріалів, грн.

Норми витрат кожного виду мастильних матеріалів побудовані на 100 л палива. Для розрахунку вони приймаються в розмірі 25% від вартості розходу палива для машин з бензиновими двигунами і 30% від вартості розходу палива для автомобілів з дизельними двигунами.

Наведемо розрахунок витрат мастила для автомобілів АТП:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4:

4979700 Ч 0,25 = 1244925 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6:

2329127,5 Ч 0,3 = 698738,25 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652:

1528560 Ч 0,3 = 458568 грн.


3.8.3 Амортизаційні відрахування

Норми амортизації згідно податкового законодавства встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного періоду в таких розмірах:

перша група – 2%;

друга група – 10%;

третя група – 6%;

четверта група – 15%.

До другої групи відносяться – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та прилади до них.

Звідси норма амортизації рівна NА = 20% для автомобілів АТП, для нових автомобілів 10%.

Сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:


А = (NA Ч ЦА ЧК)/100%, (3.19)


де К – кількість машин певної марки, од.; ЦА – середня вартість автомобіля певної марки, грн.

Наведемо розрахунок для автомобілів АТП:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4

А=(20Ч67000Ч11)/100 = 147400 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6

А=(20Ч83000Ч7)/100 = 116200 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652

А=(20Ч112000Ч4)/100 = 89600 грн;

Для розрахунку заробітної плати водіїв приймаємо середню місячну заробітну плату, що складає 550 грн. Дані розрахунку по маршрутах зводимо в таблиці 3.3.


Таблиця 3.3.

Модель а/м Кількість а/м Сер.місячна зарплата, грн За місяць, грн За рік, грн
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4 11

550

6050 72600
МАЗ-504 і ТЦ-6 7
3850 46200
КрАЗ-258Б1 і С-652 4
2200 26400

3.8.4 Витрати на ТО і ПР рухомого складу

Витрати на ТО і ПР рухомого складу рівні сумі заробітної плати робітників, які виконують То і ПР з нарахуванням на неї та вартості ремонтних матеріалів і запасних частин. Для спрощення розрахунків приймаємо слідуючи формулу.


ВТОіПР = (LР /1000)Ч(LТОіПР/100)Чк, (3.17)


де LР – річний пробіг автомобіля, км.; LТОіПР – середній пробіг до ТО і ПР, км.; к – поправочний коефіцієнт (к = 0,1–0,2);

Проведемо розрахунок для автомобіля ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4:

ВТОіПР = (105000/1000)Ч(20000/100)Ч0,1=2100 грн. на рік.

Аналогічно проводимо розрахунок для всіх автомобілів та зводимо в таблицю 3.4.


Таблиця 3.4.


Модель автомобіля

Кількість одиниць даної марки, шт. Річний пробіг, км Середній пробіг до ТО і ПР, км Витрати на рік, грн. Грошові сумарні витрати, грн.
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4 11

105000


20000 2100 23100
МАЗ-504 і ТЦ-6 7
20000 2100 14700
КрАЗ-258Б1 і С-652 4
20000 2100 8400

3.8.5 Витрати на відновлення та ремонт зношених шин

Витрати на відновлення та ремонт зношених шин розраховуємо у відсотках, виходячи з вартості 1-го комплекту на одну тисячу кілометрів пробігу. Створюємо таблицю 3.5.

Таблиця 3.5.

Модель автомобіля Кількість одиниць певної марки, шт. Кількість шин, вкл. запаску, шт. Ціна однієї шини, грн. Загальна вартість грн.
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4 11 11

740

89540
МАЗ-504 і ТЦ-6 7 11
56980
КрАЗ-258Б1 і С-652 4 20
59200

В зв’язку з тим, що один комплект витримає 50 – 70 тисяч км, АТП буде витрачено два комплекти, тоді: витрати на зношення шин будуть становити подвійну вартість комплекту, так як їх буде необхідно два. Матимемо слідуючи дані, зображені в таблиці 3.6.


Таблиця 3.6.

Модель автомобіля Кількість одиниць певної марки, шт. Кількість шин, вкл. запаску, шт. Вартість комплекта, грн Загальна вартість грн.
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4 11 11 89540 118400
МАЗ-504 і ТЦ-6 7 11 56980 113960
КрАЗ-258Б1 і С-652 4 20 59200 118400

3.8.6 Розрахунок собівартості

Собівартість перевезень – це виражені в грошовій формі поточні витрати автотранспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів, а також виконання робіт та послуг, що забезпечують перевезення.

Планування собівартості перевезень є складовою частиною плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів, інших робіт та послуг, продуктивності праці, фонду її оплати та інших, і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень.

Собівартість – основний економічний показник, який визначає кількісну і якісну сторони роботи АТП.

Собівартість одного тонно-кілометра визначається за формулою:


Sт-км = В / Р, грн./т-км, (3.20)


де:

Р – вантажооборот за рік, т-км; В-загальна сума витрат, грн.

Наведемо розрахунок для автомобілів АТП:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4

Sт-км = 6736345 / 4395300 = 1,53 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6

Sт-км = 3318925,75 / 4395300 = 0,76 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652

Sт-км = 2229928 / 4395300 = 0,51 грн.


3.8.7 Розрахунок доходу та прибутку

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Дохід визначається як добуток вантажообороту в рік на тариф перевезення, який включає собівартість т-км.


Д = Р Ч Цпер, (3.21)


де: Р – вантажооборот за рік, т-км; ЦПЕР – тариф на перевезення, грн.

Тариф на перевезення беремо на п’ять копійок більше собівартості

Наведемо розрахунок для автомобілів АТП на першому маршруті:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4

Д = 4395300 Ч 1,58 = 6944574 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6

Д = 4395300 Ч 0,81 = 3560193 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652

Д = 4395300 Ч 0,56 = 2461368 грн

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.


П = Д – В, (3.22)


де: Д – доходи, грн; В-загальна сума витрат, грн.

Загальна сума витрат включає витрати на паливо, на мастильні матеріли, на ТО і ремонт, заробітну плату водіям, амортизацію, ремонт і відновлення зношених шин

Наведемо розрахунок для автомобілів АТП:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4

П = 6944574 – 6736345 = 208229 грн;

МАЗ-504 і ТЦ-6

П = 3560193 – 3318925,75= 241267,25 грн;

КрАЗ-258Б1 і С-652

П = 2461368 – 2229928 = 231440 грн.

Рентабельність є якісним показником ефективності роботи АТП. Рентабельність визначається як відношення прибутку до витрат помножено 100%.


Р = П / В Ч 100%, (3.23)


де: П – прибуток, грн; В-загальна сума витрат, грн.

Наведемо розрахунок для автомобілів АТП на першому маршруті:

ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4:

Р = 208229 / 6944574 Ч 100% = 3,09%;

МАЗ-504 і ТЦ-6:

Р = 241267,25 / 3318925,75 Ч 100% = 7,27%;

КрАЗ-258Б1 і С-652:

Р = 231440 / 2229928 Ч 100% = 10,38%.

В таблиці 3.6. зведено всі економічні розрахунки на перевезення цементу різними автомобілями. Основним показником по вибору автомобіля, який найбільше підходить для перевезення, є максимальний прибуток.


Таблиця 3.7.

Модель а/м Собівар-тість Дохід Витрати Прибуток Рентабель-ність, %
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4 1,53 6944574 6736345 208229 3,09
МАЗ-504 і ТЦ-6 0,76 3560193 3318925,75 241267,25 7,27
КрАЗ-258Б1 і С-652 0,51 2461368 2229928 231440 10,38

Як видно з таблиці при перевезенні на першому маршруті будемо використовувати автомобіль МАЗ-504 і напівпричіп ТЦ-6 так як він має найбільший прибуток 359749,25 грн.


Таблиця 3.8.

Модель а/м Витрати на паливо за рік, грн

Витрати на мастильні матеріал,

грн

Амортизаційні відрахування,

грн

Заробітна плата водіїв за рік, грн

Витрати на ТО і ПР,

грн

Витрати на ремонт та відновлення зношених шин, грн
ЗіЛ-130 В1 і ТЦ-4

4979700


1244925


147400


72600


23100


268620


МАЗ-504 і ТЦ-6

2329127,5


698738,25


116200


46200


14700


113960


КрАЗ-258Б1 і С-652

1528560


458568


89600


26400


8400


118400



Провівши порівняння, ми робимо висновок, що найбільш доцільно буде використовувати автомобіль КрАЗ-258Б1 із причепом С-652, так як собівартість одного тонно-кілометра у нього є най меншою, а також і тариф є найменшим. Це буде впливати на замовника, так як і тариф на перевезення буде найменшим. При різниці прибутку та витрат, що дасть прибуток, бачимо, найбільший прибуток дасть використання саме КрАЗу, а не якогось іншого автомобіля.

Виходячи із цього, ми можемо стверджувати про найбільш раціональне використання саме цього рухомого складу.


4. Екологія, охорона праці та безпека руху та автомобільному транспорті


4.1 Шляхи зменшення впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище


Сучасний транспорт зробив для людини доступними колосальні швидкості і віддалені куточки планети. Водночас він спричинив і багато негативних явищ: з відпрацьованими газами в атмосферу викидаються сотні мільйонів тон шкідливих речовин щорічно. В усіх великих містах України автомобільний транспорт є основним джерелом забруднення повітря. Це становить 70–90% від загального забруднення. Автомобіль також один із головних чинників шумового забруднення. В результаті погіршується здоров’я людей, отруюються ґрунти і водоймища, втрачається рослинний і тваринний світ. Визначено, що один автомобіль щорічно поглинає з атмосфери понад чотири тони кисню, викидаючи з відпрацьованими газами приблизно 800 кілограм оксиду вуглецю, 40 кілограм оксидів азоту і оксиди вуглеводів.

Забруднення навколишнього середовища токсичними компонентами відпрацьованих газів приводить до великих економічних втрат. Головною причиною забруднення повітря є неповне, нерівномірне згорання палива. Всього 15–20% його витрачається на рух автомобіля, а 80% є непродуктивними витратами. Багато шкідливих речовин утворюються під час роботи двигуна на холостому ходу та під час гальмування двигуном. Коли дросильна заслінка закрита й система холостого ходу карбюратора дає дуже збагачену суміш через недостатню подачу повітря в циліндрі суміш згорає не до кінця. В цьому разі вихід шкідливих речовин з відпрацьованими газами можна зменшити регулюванням системи холостого ходу. Карбюратори регулюють так, щоб при початкових навантаженнях двигун працював на збіднених сумішах, це знижує витрати палива і забезпечує повне його згорання. Однак і в цьому випадку можливе утворення токсичних речовин через недостатньо рівномірний розподіл паливної суміші в циліндрах (не однакова довжина впускних патрубків). Рівномірного розподілу пальної суміші в циліндрах можна досягнути, якщо замінити карбюратор системою впорскування бензину в зону перед впускним клапаном за допомогою насосу з електронним керуванням. Однак карбюратор дешевший і простіший ніж існуючі впорскувальні пристрої, тому тривають роботи з його вдосконалення. Дуже перспективний напрям – це оснащення карбюратора електронною системою керування.

Токсичні продукти неповного згорання палива можна нейтралізувати у випускному трубопроводі двигуна, допалюванням їх, або введенням окислювальних каталізаторів. Найпростіший спосіб допалювання, це подача додаткового повітря у випускну трубу, в зону випускного клапана де температура газів дуже висока. Під час змішування відпрацьованих газів з повітрям незгорілі вуглеводні взаємодіють з киснем. Відбувається їх окислення і утворюється нешкідливий вуглекислий газ і пари води. Окислення незгорілих компонентів відпрацьованих газів відбувається повніше при використанні каталізатора вміщеного у випускний трубопровід, або у так званих спеціальних реакторах для безкаталітичного допалювання, які представляють собою ізольовану камеру достатнього об’єму для затримання в ній на певний період – часу відпрацювання газів, в котру насосом подається свіже повітря. У досконаліших каталітичних допалювачах відпрацьовані гази, спочатку (І-ша камера) обробляються каталізатором, який відновлює оксиди азоту, потім (ІІ-га камера) вони змішуються з чистим повітрям, що подається насосом і обробляється окиснювальним каталізатором для допалюваня. Найкращі каталізатори – це благородні метали (платина, паладій), а також оксиди алюмінію та сплави нікелю. Їх тонким шаром наносять на поверхню керамічних гранул, які знаходяться в камерах допалювачів.

Для зменшення шкідливого впливу автотранспорту вантажні транспортні потоки слід виносити за межі міста. Цю вимогу зафіксовано в чинних будівельних нормах і правилах.

Ефективний спосіб захисту водоймищ від шкідливих викидів автомобілів – це зведення споруд для очищення зливних вод на АЗС. Велике значення має очищення стоків, які утворюються під час миття машини на АТП. Хлористі сполуки, які застосовуються для видалення снігу і льоду з дорожніх покриттів шкідливо впливають, як наслідок прямого контакту так і через грунт. Цей вплив можна звести до мінімуму влаштуванням водовідведення.

Дуже важлива проблема – це зниження шуму в містах. Акустична характеристика транспортних потоків визначається показником шумності автомобіля. Одним із напрямків боротьби з шумом є дотримання державних стандартів на засоби пересування. Рівень транспортного шуму також залежить від якості дороги. Існують також технологічні засоби зниження рівня шуму. Застосовують глушник шуму на впуску, або повітряний фільтр. Рівень шуму, який створюється колесами автомобіля, залежить від рисунку протектора та типу шин. Рівень шуму в цілому автомобілі залежить від типу кузова, конструкції підвісок двигуна та кузова.

Забезпечення ремонту та технічного обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту загального користування безпосередньо впливає на охорону навколишнього середовища, тому слід провести наступні заходи:

з метою створення умов для організації технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів перевізників, які не мають власної виробничо-технічної бази, забезпечення ефективного контролю при їх виїзді на лінію визначити в кожному районному центрі існуюче підприємство, як базове;

забезпечити контроль технічного стану рухомого складу перед виїздом.


4.2 Організація охорони праці на підприємствах автотранспортного комплексу


Автомобільний транспорт відіграє важливу роль в соціально-економічному розвитку країни. Він є важливим факторам, який впливає на ввесь устрій життя міст і сіл, на економічну діяльність суспільства, його культурний та соціальний розвиток. Тому від того, як він працює і як на АТП дотримуються правил і норм охорони праці залежить безпека руху та ефективність роботи рухомого складу.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із числом працюючих 50 чоловік і більше. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При кількості працюючих на підприємстві 50 чоловік і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно з «Рекомендацією щодо структури та чисельності служби охорони праці», що є доповненням до типового положення про службу охорони праці.

Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо керівнику підприємства (власнику).

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці. Тобто економічне значення охорони праці оцінюється результатами, які отримують при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів до покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і підвищення фонду робочого часу; економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах; зниження витрат через плинність кадрів за умови праці.

Розгляд вимог до водіїв та організації їх праці на АТП

Від водіїв транспортних засобів як від безпосередніх учасників транспортного процесу в основному залежать якість та надійність, безпека руху. Робота водія пов’язана з великими нервовими та фізичними навантаженнями, які зумовлені дорожнім оточенням, яке безперервно змінюється, інтенсивністю руху, частими зупинками, значним пасажирообміном і т.д. В зв’язку з цим в сучасних умовах значно виростають вимоги до психічного стану людини, елементами якого є сприйняття, увага, пам’ять, емоції, воля. Порушення будь-якого з цих елементів може бути джерелом помилкових дій, які є причинами дорожньо-транспортних пригод. Причиною ДТП в більшості випадків (90–95%) є людина (водій або пішохід). Боротьба з аварійністю – це перш за все боротьба з помилковими діями людини при керуванні автомобілем. За помилковими діями водія можуть стояти різні причини: недисциплінованість, незакінчене навчання або певною мірою обмежені психофізіологічні можливості, що сказуються саме в складній, аварійній ситуації.

В результаті проведених досліджень встановлено, що кількість ДТП залежить від часу, протягом якого водій керує автомобілем. При керуванні автомобілем від 7 до 12 годин водії здійснюють ДТП в 2 раза, а при протяжності керування більше 12 годин в 9 раз частіше, ніж при роботі протяжністю 7 годин. Водії, які працюють більше 7 годин, здійснюють 1/3 всіх ДТП. Пригоди, які виникли через помилки водіїв після довготривалого керування автомобілем, призводять до більш тяжких наслідків. Причиною помилок водіїв при довготривалому керуванні автомобілем є втома, яка знижує працездатність і може бути безпосередньою причиною ДТП або несприятливою умовою, яка затруднює дії водіїв в аварійних ситуаціях.

Втома – це закономірний процес часткового зниження працездатності, який наступає в результаті діяльності, при якій виникають порушення в роботі органів та систем організму. Головна роль в розвитку втоми належить нервовій системі і перш за все головному мозку, клітини якого втомлюються набагато раніше, ніж м’язи, що працюють.

Втома, яка розвивається під час роботи, – це нормальний стан організму, яка зникає після разового відпочинку. Якщо відчуття втоми після відпочинку (нічного сну) не проходить, то це свідчить про початок перевтоми. Перевтома виникає як хронічний наслідок навантаження, коли втома від попереднього дня не проходить, а накопичується якщо людина після напруженої роботи вдень систематично не висипається вночі, то відчуття втоми у нього починає з’являтися вранці ще до початку роботи.

Перевтома часто розвивається у водіїв, які працюють кожний день по 10 годин і більше. Воно проявляється у швидкій втомі, роздратованості, сонливості вдень і поганому сні вночі, з'являється загальна слабкість, біль в області серця, головна біль, погіршення апетиту. Все це призводить до зниження працездатності.

При виникненні ознак перевтоми потрібно терміново звернутися до лікаря, так як продовження роботи в стані перевтомлення призводить до виснаження нервової системи і може бути причиною нервового захворювання – неврозу, лікування якого потребує великих затрат часу, ніж лікування перевтоми. Крім того, керування автомобілем в такому стані особливо небезпечне, бо в результаті різкого зниження працездатності можливі помилки, засинання за кермом та ДТП.

При втомленні знижується гострота і зменшується поле зору, змінюється пульс та артеріальний тиск. Одночасно знижуються інтенсивність та фіксація уваги, уповільнюється її перемикання; збільшується тривалість сенсомоторних реакцій; порушується мислення, що виражається в уповільненні процесів переробки інформації. В результаті збільшення часу прийняття рішень і часу виконання певних дій; з’являється відчуття нестерпного напруження та невпевненості. В стані втом знижується ступінь автоматизму, раніше вироблених навиків, порушується точність і координація руху, знижується воля, рішучість, контроль за виконуваними діями, більш частими стають неконтрольовані короткочасні відключення уваги від керування автомобілем. Такі відключення в діяльності водія можуть бути причинами помилок та ДТП.

Втома розвивається швидше у молодих, недосвідчених водіїв, що пов’язано з їхньою великою нервово-психічною напругою при керуванні автомобілем. У досвідчених водіїв, які володіють добре автоматизованими навиками водіння, емоційна напруга менш виражена і втома в них виникає пізніше. Є дані, що виражені ознаки втоми у водіїв у віці 18 – 24 років з’являються через 5,5 годин безперервного водіння, у віці 24 – 40 років – через 6,25 годин, старше 40 років – через 6,5 годин.

Найкращим способом боротьби з втомою та перевтомою є така організація трудової діяльності працівників, яка забезпечує на протязі повної робочої зміни (доби, тижня, місяця, року) зберігання їх здоров’я та працездатності.

Крім робочого часу, водіям планується обідня перерва, відпочинок кожного дня, щотижневий відпочинок, відпочинок в святкові та скорочені робочі дні, в передсвяткові дні, щорічна відпустка. Обідня година надається в середині зміни, але не пізніше, ніж через 4 години після початку роботи. Кількість перерв залежить від тривалості зміни. Тривалість щоденного відпочинку передбачається не менше подвійної тривалості зміни попереднього дня, бо в противному випадку може наступити перевтома. Окремі люди по-різному переносять втому і це необхідно враховувати при виборі системи організації праці водіїв.

Атестація робочих місць

Атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться згідно з цим Порядком та Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.


4.3 Управління охороною праці на автомобільному транспорті


Під управлінням охороною праці розуміють підготовку, прийняття і реалізацію рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, в цехах і на підприємствах в цілому.

Навчання та інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Усі працівники, яких приймають на роботу та які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання та інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварій.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах на керівників цих підрозділів. Контролює ці питання відділ охорони праці.

Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці, забороняється.

На підприємствах навчання з питань охорони праці організує відділ охорони праці підприємства, залучаючи до цього працівників відділу охорони праці та спеціалістів, що пройшли навчання і перевірку знань в навчальних закладах або в установах Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів наказом по підприємству створюється комісія, яку очолює керівник (заступник керівника) підприємства або керівник служби охорони праці.

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними, первинними, повторними, позаплановими та цільовими.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо. В зміст вступного інструктажу входить ознайомлення поступаючого на роботу з правилами внутрішнього трудового розпорядку, безпечного поводження на території підприємства і в приміщеннях, з особливостями роботи відповідної ділянки і мірами по попередженню нещасних випадків, вимогами дотримуватись особистої гігієни і правил виробничої санітарії, нормами видачі спецодягу, з правилами пожежної безпеки, основами раціональної організації робочого місця, загальними правилами по обслуговуванню устаткування, вимогами до інструменту і його зберіганню, порядком оформлення нещасних випадків.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу.

Цей інструктаж доповнює вступний і в його зміст входить: ознайомлення з технологічним процесом, із пристроєм устаткування, огороджувальних і захисних пристроїв, їх призначенням, правилами безпечного використання; з обов'язками на даному робочому місці; вимогами правильної організації робочого місця; із правилами безпечного використання електроустаткування й електроінструмента на даному робочому місці, із правилами використання захисних пристосувань, носіння спецодягу; з основними правилами безпечного виконання робіт індивідуально або з іншими працюючими.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці із усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою – один раз на квартал; на інших роботах – один раз на півріччя. Проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі. Він ставить своєю метою засвоєння початкових знань по охороні праці, а також їхню перевірку. На автомобільному транспорті повторний інструктаж проводять один раз у шість місяців. Запис про його проведення робиться в журналі реєстрації повторного інструктажу, що зберігається в начальника відповідної ділянки.

Позаплановий інструктаж проводить начальник ділянки на робочому місці в таких випадках: коли змінені правила по охороні праці, технологічний процес, а також технологічне устаткування, прилади, пристосування і т. п.; порушені правила техніки безпеки і виробничої санітарії; значна перерва в роботі з причини хвороби; надійшли матеріали про аварійні випадки на інших аналогічних виробництвах; виконуються разові, спеціальні і тимчасові роботи, що істотно відрізняються від постійно виконуваних робіт.

Цільовий інструктаж проводить безпосередній керівник робіт (начальник цеху, майстер) в таких випадках: при виконанні разових робіт; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюється наряд допуск.

Оформляються первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєстрацією в спеціальному журналі. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого.

19 травня 2004 року у Києві відбулась установча конференція 19-ти обласних і двох міських (м. Київ) організацій роботодавців у галузі автомобільного транспорту. Відповідно до закону України «Про організації роботодавців» вона створила всеукраїнське об’єднання роботодавців автомобільного транспорту (ВОРАТ).

Закон «Про організації роботодавців» був прийнятий у травні 2001 року і визначає правові, соціальні, економічні, організаційні засади створення та функціонування організацій роботодавців, форми та напрямки їх діяльності, а також принципи їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, іншими об’єднаннями громадян.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації не залежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Організація роботодавців – громадська неприбуткова організація, яка об’єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав і інтересів.

Мета – представництво та захист законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі і їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.

Організації роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських.

Роботодавці – члени організації роботодавців, члени об’єднань організацій роботодавців мають право передавати належне їм майно у володіння, користування організаціям роботодавців та їх об’єднань або угодами відповідно до закону. Організації роботодавців та їх об’єднання з метою виконання статутних цілей та завдань мають право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом створення в установленому законом порядку підприємств, установ або організацій зі статутом юридичної особи.

Держава гарантує захист прав власності організацій роботодавців та їх об’єднань. Контроль за діяльністю організацій роботодавців та їх об’єднань здійснюється органами державної влади відповідно до їх компетенції в порядку, визначеному законами України.

Створене об’єднання роботодавців наділено вагомими функціями щодо налагодження соціально-економічних та соціально-трудових відносин у галузі автомобільного транспорту. Виконання їх (шляхом діалогу, згоди і партнерства між органами влади, роботодавцями і профспілкою) набагато в чому залежатиме від рівня

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: