Перевезення цементу автомобільним транспортом ЗАТ "УБ РАЕС"
Відомо, що захистом законних інтересів транспортних операторів у соціально-економічних і соціально-трудових сферах, згідно з їхніми статутами, займаються АСМАП, ВААП і Профспілка працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства. Одна з проблем – як уникнути дублювання функцій.
Статтею 28 Закону України «Про організації роботодавців» об’єднанням роботодавців надано право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом створення в установленому законом порядку підприємств, установ або організацій зі статусом юридичної особи. В статуті ВОРАТ це право не задіяно. Уявляється, що застосування цього права до дуже різнобічної інфраструктури і напрямів діяльності у сфері управління галуззю автомобільного транспорту змогло б вирішити ряд питань їх функціонування і розвитку. с
З метою заохочення водіїв автомобільного транспорту за їх багаторічну сумлінну працю без дорожньо-транспортних пригод, порушень Правил дорожнього руху і трудової дисципліни, за високий професіоналізм і самовіддані дії, пов’язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, охорони праці, збереження життя пасажирів, охорони вантажів, багажу і довіреного майна, засновано нагрудний знак Мінтрансу України «За безаварійну роботу» І, ІІ і ІІІ ступенів.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв автомобілів перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв, режими їх праці і відпочинку відповідно до вимог законодавства;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням.
Контроль за роботою водіїв автомобілів повинен забезпечувати безпечне виконання водіями транспортної роботи і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями вимог цього Закону.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів затверджує Кабінет Міністрів України.
4.4 Пожежна безпека
Пожежі наносять суспільству велику матеріальну шкоду приводять до травм і загибелі людей, тому що супроводжуються виникненням небезпечних факторів, таких як відкритий вогонь, підвищена температура, токсичні речовини, дим, нестаток кисню, пошкодження і порушення будівель, споруд, вибухи технічного обладнання тощо. Тому виконання правил пожежної безпеки на підприємствах є обов'язковим для всіх посадових осіб та громадян.
Пожежна безпека починається на стадії проектування підприємства, будівлі, споруди, планування технологічного процесу, встановлення обладнання, тобто враховується інженерно-технологічними заходами, які представлені в проектах при розробці проектної документації на будівництво, і вимагає суворого виконання протипожежних вимог в процесі експлуатації.
Пожежна безпека підприємства – це такий стан промислового об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів та забезпечується захист матеріальних цінностей.
Система запобігання пожежам – це комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі, на запобігання утворенню горючого і вибухонебезпечного середовища шляхом регламентації вмісту горючих газів, парів та пилу у повітрі, а також виключення можливості виникнення джерел запалювання або вибуху; забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів, обладнання, електроустаткування, систем вентиляції, зберігання сировини та інших матеріалів.
Великі пожежі нерідко приймають характер стихійного лиха і супроводжуються нещасними випадками з людьми. Особливо небезпечні пожежі в місцях збереження легкозаймистих рідин і газів.
Основними причинами виникнення пожеж на АТП є: необережне поводження з вогнем; порушення правил пожежної безпеки при зварювальних роботах; порушення правил експлуатації електроустаткування; порушення режиму експлуатації пристроїв для підігріву автомобілів; порушення правил пожежної безпеки при акумуляторних і покрасочних роботах; самозаймання промаслених обтирочних матеріалів, просочених мастилом.
При експлуатації рухомого складу найбільшими причинами виникнення пожеж є: несправність электроустаткування автомобіля; скупчення на двигуні бруду й мастила; застосування легкозаймистих рідин для мийки двигуна; застосування відкритого вогню для підігріву двигуна; порушення герметичності газового обладнання на газобалонному автомобілі і т. п.
Виключення причин виникнення пожеж – одна з найважливіших умов забезпечення пожежної безпеки на підприємствах автомобільного транспорту. На АТП необхідно вчасно організовувати протипожежний інструктаж. На території, у виробничих, админістративних, складських і допоміжних приміщеннях необхідно встановити строгий протипожежний режим. Повинні бути відведені й обладнані спеціальні місця для паління. У місцях стоянок автомобілів, приміщеннях ТО і ТP, на ділянках, у цехах, складах повинні бути призначені особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки. Усі приміщення й автомобілі повинні бути забезпечені сучасними засобами пожежогасіння.
Для забезпечення швидкої евакуації людей, автомобілів, обладнання та інших матеріальних цінностей на АТП повинен бути розроблений план евакуації.
Автомобілі на відкритих і закритих стоянках повинні розміщуватися відповідно до вимог будівельних норм і правил. При наявності в автопідприємстві більш 25 автомобілів розроблюється і затверджується керівником план розміщення автомобілів із вказівкою черговості і порядку евакуації.
Забороняється захаращувати приміщення і відкриті стоянки автомобілів предметами й устаткуванням, що заважають евакуації автомобілів у випадку пожежі. Стоянки автомобілів забезпечуються буксирними тросами з розрахунку один трос на десять автомобілів. У перших поверхах будинків, під якими находяться гаражі, не допускається розташовувати приміщення з масовим перебуванням людей. Не допускається розташовувати поруч із закритими стоянками ковальські, термічні, зварювальні, малярські, деревообробні відділення, а також виконувати промивання деталей з використанням легкозаймистих рідин.
На відкритих і закритих стоянках, а також у зонах і на постах ремонту та технічного обслуговування автомобілів забороняється встановлювати кількість автомобілів, що перевищують норму; зберігати пальне, за винятком рідкого палива в баках і газу в балонах, установлених на автомобілях; залишати автомобіль на стоянці з вантажем; заправляти в невстановленному місці паливом (стоянка, зона обслуговування або ремонту й ін.); захаращувати виїзні ворота і проїзди; залишати в автомобілі промаслене дрантя і спецодяг після роботи; залишати автомобіль із включеним запалюванням; дозволяти виконувати технічне обслуговування робітником, що не має відповідної кваліфікації.
Не допускається наявність після роботи в приміщеннях і оглядових ямах промасленого дрантя і різної вогненебезпечної рідини. Масла, що відробили, зберігаються поза приміщеннями стоянки й обслуговування автомобілів у залізних бочках в спеціально виконаному з неспалимих матеріалів приміщенні або в підземних цистернах.
Технологічне устаткування при нормальних режимах роботи повинно бути пожежобезпечним і мати захисні пристрої, що обмежують масштаби наслідку пожежі у випадку небезпечних несправностей і аварій. Повинна бути визначена категорія вибухопожежонебезпечних виробничих приміщень. Забороняється експлуатувати устаткування з несправностями, що можуть заподіяти пожежу. Воно повинно бути справним, температура його поверхні не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більш ніж на 45 °С (у всіх випадках вона повинна бути не вище 60 °С).
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:
негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;
вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керів-ника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;
у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).
По прибутті на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх на територію об'єкта, за винятком
випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.
Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об'єкта.
Вид, кількість і розміщення первинних засобів пожежогасіння на підприємствах повино відповідати, Правилам пожежної безпеки України».
Для забезпечення охорони праці на автомобільному транспорті загального користування, слід провести наступні заходи:
організувати підвищення кваліфікації керівників, фахівців автомобільного транспорту, діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз у п’ять років, а з питань охорони праці, у термін один раз у три роки;
організувати спеціальну підготовку і підвищення кваліфікації водіїв пасажирського транспорту, проведення інструктажів щодо охорони праці.
4.5 Порядок розслідування нещасних випадків
Нещасний випадок – це обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора або середовища, що сталася в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких завдано шкоду здоров’ю або настала смерть.
Порядок розслідування нещасного випадку залежить від таких факторів: призвів він до летального наслідку чи ні; був він груповим (трапився з двома чи більше особами) чи стався з однією фізичною особою.
Розглянемо нещасний випадок, що не призвів до смерті постраждалого і не був груповим. Заходи, що проводяться на підприємстві, такі.
По-перше, працівник, який виявив нещасний випадок, або його свідок, а також при незначній травмі – сам постраждалий, повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт, який у свою чергу, зобов’язаний організувати медичну допомогу потерпілому і через керівництво підприємства обов’язково поінформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про те, що сталося (п. 14 Положення №1094 і п. 3 ч. 2 ст. 45 Закону про страхування від нещасного випадку).
Лікувально-профілактична установа про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства зобов’язана протягом доби повідомити засобами зв’язку або надіслати екстрене повідомлення (додаток 2 до Положення №1094):
підприємству, де працює потерпілий;
відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
відповідній установі санітарно-епідеміологічної служби – у випадку виявлення гострого профзахворювання (отруєння).
Якщо безпосередній керівник потерпілого або роботодавець не були своєчасно сповіщені або втрата працездатності настала не відразу, незалежно від строку, коли відбувся нещасний випадок, його розслідують після отримання заяви потерпілого або особи, яка представляє його інтереси.
По-друге, роботодавець зобов’язаний зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці і обладнання у такому стані, у якому вони були на момент події (у випадку, якщо такий стан не загрожує життю і здоров’ю інших працівників), а також вжити заходів, щоб не допустити подібного у ситуації, що склалася.
По-третє, роботодавець організовує розслідування нещасного випадку комісією. Очолювати комісію повинен начальник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства, а її членами можуть бути начальник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо постраждалий не є членом профспілки.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де відбувся нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.
При нещасному випадку з вірогідністю настання інвалідності до складу комісії включається також представник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Зауважимо, що потерпілий або його довірена особа також можуть брати участь у розслідуванні нещасного випадку.
Комісія протягом трьох днів зобов’язана:
– обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і причетних до нього осіб, а також, якщо можливо, одержати пояснення постраждалого;
– розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
– встановити обставини причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які припустилися порушення нормативних актів з охорони праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібних випадків;
– скласти у двох примірниках акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток 3 Положення №1094);
– скласти акт за формою Н-1 у шести примірниках і передати його на затвердження власнику підприємства або уповноваженій ним особі (керівнику).
Акт за формою Н-1 затверджується власником протягом доби по закінченні розслідування, а якщо нещасний випадок стався за межами території підприємства – після одержання необхідних матеріалів.
Зазначені примірники протягом трьох діб потрібно надіслати:
~ потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, разом із актом розслідування нещасного випадку (ф. Н-5);
~ керівнику цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів по запобіганню подібних випадків;
~ відповідному органу виконавчої дирекції Фонду разом із копією акта розслідування нещасного випадку (ф. Н-5);
~ державному інспектору охорони праці;
~ профспілковій організації, членом якої є постраждалий;
~ керівнику (спеціалісту) служби охорони праці підприємства. Цей примірник акта надсилають разом з іншими матеріалами розслідування.
По-четверте, постраждалий працівник повинен пройти обстеження в МСЕК (медико-соціальній експертній комісії).
По-п’яте, нещасний випадок на підприємстві слід зареєструвти в Журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків (додаток 5 до Положення №1094).
По-шосте, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, по закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у випадку смерті потерпілого складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 (додаток 6 до Положення №1094).
Контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням нещасних випадків, їхнім документальним оформленням і обліком, виконання заходів щодо їх попередження покладається на органи Державного нагляду охорони праці, Фонду відповідно до їхньої компетенції.
Громадський контроль здійснюють колективи через виробничих представників, уповноважених із питань охорони праці, і профспілки.
Зазначені органи можуть вимагати від роботодавця упорядкування акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що були допущені порушення при розслідуванні нещасного випадку і складанні акта.
Акти розслідування нещасних випадків (перші примірники) зберігаються на підприємстві протягом 45 років. У випадку ліквідації підприємства акти підлягають передачі правонаступнику, а у випадку його відсутності або банкрутства – до державного архіву.
У випадку відмови роботодавцем в складанні акта за формою Н-1 про нещасний випадок або незгоди роботодавця, потерпілого або особи, що представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку (ф. Н-5), акта ф. Н-1 питання розглядається в порядку, передбаченому законодавством для розгляду трудових спорів.
Також у випадку незгоди з ухваленим рішенням при розслідуванні нещасного випадку потерпілий або особа, яка його представляє, може звернутися до посадової особи Держнаглядохоронпраці й оскаржити дії роботодавця. у такому випадку інспектор Держнаглядохоронпраці спільно із представником Фонду і профспілкової організації проводять розслідування нещасного випадку і видають обов’язковий для виконання роботодавцем припис (додаток 7 до Положення №1094), в якому вказують на необхідність визнання виробничого характеру нещасного випадку, узяття його на облік зі складанням або переглядом акта за формою Н-1.
Якщо роботодавець не згоден із приписом, то дане питання вирішується вищестоящим підрозділом Держнаглядохоронпраці або оскаржується в установленому законодавством порядку. На час вирішення питання дія розпорядження зупиняється.
4.6. Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 14 серпня 1996 р. №959 затвердив Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Цим Положенням визначається порядок здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті:
- пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;
– працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.
Страховий платіж по обов’язковому особистому страхуванню утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних та міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 відсотків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5% вартості проїзду.
Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов’язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.
Страхові платежі, одержані від пасажирів, перераховуються транспортними організаціями страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов’язкового особистого страхування в Укрстрахнагляді та уклали агентську угоду з цими організаціями.
Страховий платіж по обов’язковому особистому страхуванню водіїв на автомобільному, залізничному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.
Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:
1). Скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н-1, передбачене Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою КМУ від 10 серпня 1993 р. №623);
2). Скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;
3). Видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика.
4.7 Завдання та права служби безпеки дорожнього руху та заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху
З Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті ми бачимо, що робота щодо забезпечення безпеки дорожнього руху запобігання дорожньо-транспортним пригодам у міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади, на підприємствах, в їх об’єднаннях, установах і організаціях, що мають транспортні засоби, ведеться від чисельності працівників, зайнятих експлуатацією цих засобів, відповідним структурним підрозділом – службою безпеки дорожнього руху або окремими фахівцями з цих питань.
Служба безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади підпорядковується безпосередньо їх керівникам або за рішенням керівника – одному з його заступників.
Служба безпеки дорожнього руху прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і в своїй діяльності взаємодіє з відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС та іншими органами, діяльність яких пов’язана з безпекою дорожнього руху.
Усі документи, що розробляються структурними підрозділами міністерств, інших центральних органах державної виконавчої влади, підприємств, їх об’єднань, установ і організацій погоджуються із службою безпеки дорожнього руху з питань її повноважень.
Основними завданнями служби безпеки дорожнього руху є:
проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху;
здійснення контролю за додержанням працівниками вимог актів законодавства та інших нормативних документів з безпеки дорожнього руху;
аналіз стану аварійності та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху, розроблення разом з відповідними структурними підрозділами заходів щодо запобігання їм і контроль за проведенням цих заходів;
облік і подання в установленому порядку органам державної виконавчої влади і організаціям звітної інформації про дорожньо-транспортні пригоди та їх наслідки.
Відповідно до основних завдань служба безпеки дорожнього руху проводить таку роботу:
а) у міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади:
здійснює методичне забезпечення діяльності, пов’язаної із запобіганням дорожньо-транспортним пригодам, до яких причетні транспортні засоби підприємств, їх об’єднань, установ і організацій, що входять до їх сфери управління;
бере участь у розробленні державних і галузевих програм у сфері дорожнього руху та здійснює контроль за їх виконанням;
організовує проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з безпеки дорожнього руху;
вживає заходів до вивчення працівниками відповідного міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, підприємств й організацій актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевірки одержаних знань;
забезпечує підвищення кваліфікації працівників служб безпеки дорожнього руху підприємств й організацій, вивчення й поширення передового досвіду роботи в цьому напрямі, видає відповідні інформаційно-пропагандистські матеріали;
дає суміжним підрозділам, а також службам безпеки дорожнього руху підприємств і організацій обов’язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;
проводить наради, семінари, конференції та конкурси щодо удосконалення роботи з питань забезпечення безаварійної роботи транспортних засобів;
перевіряє діяльність підприємств й організацій з безпеки дорожнього руху;
за розпорядженням керівника міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади або його заступників організовує та бере участь у службовому розслідуванні дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками для виявлення причин та обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;
готує проекти законодавчих та інших нормативних актів, правила, стандарти і довідки з питань безпеки дорожнього руху;
б) в об’єднаннях підприємств (у межах повноважень, передбачених установчими документами):
надає практичну та методичну допомогу підприємствам, установам та організаціям, що входять до їх складу у вирішенні питань безпеки дорожнього руху;
розробляє чи погоджує в установленому порядку документи, пов’язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
надає допомогу у впровадженні на підприємствах досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з безпеки дорожнього руху;
проводить наради, семінари, конференції, конкурси та інші заходи щодо удосконалення роботи з питань забезпечення безаварійної роботи транспортних засобів;
розробляє заходи, пов’язані із вивченням керівниками і фахівцями підприємств актів законодавства, правил норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевіркою їх знань;
здійснює контроль за додержанням підприємствами правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
дає суміжним підрозділам, а також службам безпеки дорожнього руху підприємств обов’язкові для виконання приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;
за розпорядженням керівника об’єднання організує та бере участь у службовому розслідуванні дорожньо-транспортних пригод для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає у встановленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;
з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури бере участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них транспортних засобів підприємств, а також у відтворенні обставин цих пригод;
бере участь у роботі комісій обстеження автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів на маршрутах роботи транспортних засобів підприємств;
готує пропозиції щодо покращення організації та умов дорожнього руху, а також закриття руху транспортних засобів підприємств на автомобільних дорогах і вулицях у разі виявлення в їх утриманні недоліків, що загрожують безпеці дорожнього руху;
розробляє і узагальнює пропозиції щодо включення заходів з безпеки дорожнього руху до плану науково-дослідних робіт;
щомісячно звіряє у відповідних територіальних органах Державтоінспекції відомості про дорожньо-транспортні пригоди, до яких причетні транспортні засоби підприємств, і порушення Правил дорожнього руху водіями підприємств;
в) на підприємствах, в установах та організаціях:
організовує вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевірку їх знань;
організовує вивчення та впровадження наукових розробок і позитивного досвіду з безпеки дорожнього руху;
бере участь у роботі атестаційної та кваліфікаційних комісій;
організовує і проводить інструктажі для водіїв з безпеки дорожнього руху;
забезпечує постійне функціонування кабінету безпеки дорожнього руху, інформує працівників про стан аварійності, причини та обставини виникнення дорожньо-транспортних пригод, порушення Правил дорожнього руху;
забезпечує роботу спецмедпунктів і разом з відділом кадрів контроль за періодичним медичним оглядом водіїв;
організовує стажування водіїв і контроль за роботою транспортних засобів, додержанням ними режиму праці і відпочинку, вимог правил дорожнього руху;
дає суміжним підрозділам обов’язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;
щорічно перевіряє роботу всіх служб і підрозділів підприємства, діяльність яких пов’язана з експлуатацією транспортних засобів, щодо виконання ними вимог нормативних документів з безпеки дорожнього руху;
проводить службове розслідування дорожньо-транспортних пригод, вчинених з участю водіїв підприємства для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;
з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури бере участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них транспортних засобів підприємств, а також у відтворенні обставин цих пригод;
бере участь у роботі комісій з обстеження автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів на маршрутах роботи транспортних засобів підприємства;
готує для відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо поліпшення організації та умов дорожнього руху.
Служба безпеки дорожнього руху має право:
вимагати від посадових осіб відповідного рівня і водіїв письмових пояснень та інших матеріалів щодо порушення правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
забороняти експлуатацію транспортних засобів, якщо їх технічний стан загрожує безпеці дорожнього руху, життю та здоров’ю людей;
робити в дорожніх (маршрутних) листах записи про порушення водіями Правил дорожнього руху;
складати висновки за проектами документів, підготовлених іншими підрозділами, в частині, що стосується безпеки дорожнього руху;
з дозволу керівництва відповідного структурного підрозділу залучати фахівців до проведення службового розслідування дорожньо-транспортних пригод, пов’язаних з безпекою дорожнього руху;
представляти інтереси підприємств, їх об’єднань, установ і організацій у міністерствах, інших центральних та місцевих органах державної виконавчої влади з питань безпеки дорожнього руху;
вносити пропозиції керівництву про заохочення, а також притягнення до відповідальності працівників за невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Для забезпечення безпеки руху та пожежної безпеки на автомобільному транспорті, слід провести наступні заходи:
організувати підвищення кваліфікації керівників, фахівців автомобільного транспорту і працівників по безпеці руху, діяльність яких пов’язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз у п’ять років, а з питань пожежної безпеки, у термін один раз у три роки;
організувати спеціальну підготовку і підвищення кваліфікації водіїв пасажирського транспорту, проведення інструктажів щодо безпеки руху, пожежної безпеки;
забезпечити проходження водіями медичного огляду перед виїздом на лінію та після повернення з лінії;
згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. №3353-ХІІ забезпечити введення в штат підприємств, незалежно від форм власності фахівців з безпеки руху, при чисельності зайнятих експлуатацією транспортних засобів понад 50 чоловік;
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №143 «Про затвердження державного контролю на автомобільному транспорті загального користування» розробити і затвердити ефективний механізм контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог нормативно-правових документів при здійсненні автоперевезень та виконанні договірних зобов’язань учасниками перевізного процесу.
Забезпечення ремонту та технічного обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту загального користування безпосередньо впливає на безпеку руху, тому слід провести наступні заходи:
з метою створення умов для організації технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів перевізників, які не мають власної виробничо-технічної бази, забезпечення ефективного контролю при їх виїзді на лінію визначити в кожному районному центрі існуюче підприємство, як базове;
забезпечити контроль технічного стану рухомого складу перед виїздом на лінію.